Текст книги "Елементарні частинки"
Автор книги: Мішель Уельбек
сообщить о нарушении
Текущая страница: 9 (всего у книги 20 страниц)
Він повернувся до свого намету і проспав три години. Прокинувшись, він знову був у повній формі, його розпирало. Сексуальна фрустрація у чоловіків викликає відчуття занепокоєння, що проявляється в сильному напруженні, яке зосередилося на рівні шлунка; здається, що сперма наче роздувається в нижній частині живота, мов спрут, чиї щупальця дотягуються до грудей. Сам орган болючий, весь час палає, з нього виділяються краплі слизу. Він не мастурбував з неділі; мабуть, це було помилкою. Останній західний міф говорить, що слід займатися сексом, що це цілком можливо – займатися сексом. Він натягнув плавки, кинув у дорожню сумку презервативи, при цьому уривчасто засміявшись. Роками він тягав із собою презервативи, і ніколи від них не було для нього користі: у будь–якому разі шльондри завжди мали їх при собі.
Пляж був ущерть заповнений здорованями в шортах і напівголими дівчатами, це вселяло великі надії. Він купив пакет чіпсів і став тинятися між відпочиваючих, поки не зупинив свій вибір на дівчині років двадцяти з розкішними персами – округлими, високими, пружними, з великими світло–брунатними кружками навколо сосків. «Добридень, – сказав він і зробив паузу; обличчя красуні стурбовано зморщилося. – Добридень, – повторив він. – Чи не могли б ви показати основні місця продажу ласощів?» – «Чого?» – буркнула вона, трохи підводячись на лікті. Тут Брюно помітив на її голові навушники; він пішов далі, активно розмахуючи руками при ходьбі, такий собі Пітер Фальк із серіалу «Коломбо». Наполягати нема сенсу: такий «двоступінчастий» замір надто важко втілити в життя.
Рухаючись кружним шляхом у напрямку моря, він намагався зберегти в пам’яті образ дівочих грудей. Раптом просто перед ним з морських хвиль вийшли троє дівчаток–підлітків; мабуть, їм було не більше чотирнадцяти. Помітивши, де лежать їхні рушники, він розстелив свій поруч, за кілька метрів; вони не звернули на нього ніякої уваги. Він швидко скинув футболку, прикрив нею стегна, повернувся на бік і дістав член. Дівчатка з незрівнянною узгодженістю разом спустили ліфчики, щоб дати грудям засмагнути. Брюно навіть не встиг доторкнутися до себе, бурхливо кінчивши у футболку. Він слабко застогнав і горілиць відкинувся на пісок. Справу зроблено.
Примітивні ритуали за аперитивомАперитив у Краї Змін, як правило, проходив під музику. За весь день це був найбільш зближуючий момент. Того вечора троє хлопців били в тамтами для п’ятьох десятків курортників, які топталися на майданчику, активно розмахуючи руками. Насправді, передбачалося, що це танець врожаю, який відпрацьовувався на кількох заняттях африканських танців; за традицією через кілька годин дехто з танцюристів починав відчувати – або ж удавав, ніби відчуває, – стан трансу. В літературному, тобто застарілому, сенсі транс свідчить про надзвичайне занепокоєння, тривогу, жах перед неминучою небезпекою. «Я волію лишати ключ під дверима, ніж знову пережити такий транс» (Еміль Золя). Брюно запропонував католичці пропустити по склянці шарантського піно.
– Як тебе звуть? – спитав він.
– Софі, – відповіла вона.
– Ти не танцюєш? – знову спитав він.
– Ні, африканські танці мені не до смаку, це надто…
Що «надто»? Він розумів її збентеження. Надто примітивно? Мабуть, що ні. Надто ритмічно? Це зауваження вже межує з расизмом. Рішуче нічого не можна сказати проти цих дурнуватих африканських танців. Бідолашна Софі, вона намагалася влучно підібрати слова, щоб висловитися якомога краще. В неї гарне обличчя, чорне волосся, блакитні очі, дуже біла шкіра. В неї, мабуть, дуже маленькі, але досить чутливі груди. Певно, вона бретонка.
– Ти з Бретані? – спитав він.
– Так, із Сен–Брийока! – радісно відгукнулась вона і додала: – Проте я обожнюю бразильські танці… – Мабуть, щоб виправдати свою нездатність оцінити танці Африки.
Цього було досить, щоб вивести Брюно з рівноваги. Він шаленів од цієї ідіотської пробразильської манії. Чому Бразилія? Виходячи з того, що він про неї чув, то була гівняна країна, яку населяли фанатичні бовдури, що фанатіли від футболу та автогонок. Насильство, вбогість і корупція досягають там максимального розвитку. Якщо існує на світі огидне, найвидатніше за своєю мерзенністю місце, то це, безперечно, Бразилія.
– Софі! – у захваті вигукнув Брюно. – Я міг би вирушити у відпустку до Бразилії. Я би мотався серед фавел. У броньованому мікроавтобусі. Я милувався б маленькими восьмирічними вбивцями, які мріють стати ватажками банди, і малолітніми шльондрами, які в тринадцять років помирають від СНІДу. Так я проводив би свій ранок, а після обіду йшов би на пляж у компанії розбагатілих торговців наркотиками та сутенерами. Серед того розкутого відчайдушного життя я забув би меланхолію західної людини. Софі, твоя правда: повернувшись, я довідаюся в агенції «Нувель фронтьєр».
Якийсь час Софі мовчки дивилась на нього, її обличчя стало замисленим, між бровами намітилася складка.
Мабуть, ти багато страждав, – сумно нарешті сказала вона.
Софі! – знов вигукнув Брюно. – Знаєш, що сказав Ніцше про Шекспіра? Що ця людина, мабуть, багато страждала, щоб відчути таку потребу фати блазня. Мені Шекспір здавався дутим письменником, але ж блазень він і справді рідкісний… – Він осікся, здивовано усвідомивши, що насправді починає відчувати біль. Іноді жінки бувають такими милими; на агресивність вони відповідають розумінням, на цинізм – лагідністю. Який чоловік став би так поводитися? – Софі, мені хочеться лизнути твою кіску, – пробурмотів він з почуттям; але цього разу вона його не зрозуміла. Вона обернулася до інструктора з лиж, який лапав її зад три дні тому, й почала розмовляти з ним.
Збитий з пантелику Брюно на якусь мить остовпів, потім пішов через галявину назад до автостоянки. Центр Леклерк де Шоле був відкритий до десятої години вечора. Походжаючи між прилавків, він розмірковував про те, що, коли вірити Аристотелю, жінки маленького зросту належать до біологічного виду, який відрізняється від інших представників людства. «В маленькому чоловікові я ще бачу чоловіка, – писав філософ, – але маленька жінка, на мій погляд, належить до нового різновиду істот». Як пояснити це дивне твердження, що так різко суперечить властивому для Стагіріта здоровому глузду? Він купив віскі, пачку равіолі та бісквіти з імбиром. Коли він повертався, вже стемніло. Проходячи повз джакузі, він почув шепіт, приглушений сміх. Він зупинився зі своєю сумкою фірми Леклерка в руках, глянув крізь гілки. Там, здається, були дві–три парочки; шепіт стих, чітко було чути пульсуючий плескіт води. Місяць виплив з–поза хмар. У ту ж мить підійшла ще одна пара, почала роздягатися. Шушукання відновилося. Брюно поставив додолу свій поліетиленовий пакет, дістав член і почав мастурбувати. Еякуляція настала дуже швидко, тільки–но жінка увійшла в теплу воду. Вже минав вечір п’ятниці, слід продовжити своє перебування тут ще на тиждень. Він пристосується, щось змінить у собі, знайде дівчину, почне спілкуватися з людьми.
6
У ніч з п’ятниці на суботу він погано спав, його мучили тяжкі сни. Він бачив себе в образі молодого кабанчика з пухким і гладеньким тілом. Разом зі своїми братами–свинями його тягла течія у величезний темний тунель, звивистий, зі стінами, вкритими іржею. Потік води, що ніс його, був не дуже сильним, час від часу йому вдавалося дістати ногами дна; потім набігала сильніша хвиля, і його знову відносило течією на кілька метрів униз. Іноді він ледве розрізняв біляве тільце когось зі своїх товаришів, якого нещадно тягло в глибину. Вони боролись у темряві, в тиші, яку порушував лише уривчастий скрегіт, з яким їхні копитця торкалися металевих стін. Його теж затягувало кудись униз, але разом з тим він усе чіткіше чув з глибини тунелю глухий шум механізмів. Поступово до нього дійшло, що потік тягне його до турбін з гігантськими ріжучими лопатами.
Потім його відрубана голова валялася на галявині за кілька метрів вище від жерла тунелю. Його череп був розкраяний навпіл, згори вниз; проте та його частина, що лишилася неушкодженою і лежала серед трави, ще не загубила свідомості. Він розумів, що мурахи поступово пожиратимуть нейрони; тоді він остаточно поринув у непритомність. Його єдине око повернулося до обрію. Трав’яниста рівнина, здавалося, йшла в нескінченну далечінь. Величезні зубчаті колеса крутилися назад під платиновим небом. Мабуть, він спостерігав за кінцем світу; принаймні, той світ, який він знав, добіг свого кінця.
За сніданком він познайомився з бретонцем років сімдесяти, який вів гурток акварелі. Його звали Поль Ле Дантек, він був рідним братом директора Краю і належав до числа перших його засновників. У своїй індіанській куртці, з довгою сивою бородою та тріскелем на перев’язі він дуже нагадував симпатичного доісторичного хіпі. Минувши п’ятдесятирічну межу, старий пень почав жити умиротвореним життям. Він уставав на світанку, ходив поміж пагорбів, спостерігав за птахами. Потім серед людської метушні сідав перед піалою кави з кальвадосом і скручував цигарку. Гурток акварелі починав працювати не раніше десятої години, тож у нього було досить часу, щоб побазікати.
– Як давній завсідник цих місць, – Брюно хихикнув, щоб створити бодай видимість взаєморозуміння, – ти маєш пам’ятати перші роки Краю, сексуальне звільнення, епоху сімдесятих…
– Звільнення мого заду! – буркнув пращур. – Дівки, готові стати підстилками в груповусі, були завжди. І завжди були хлопці, що потрясали своїми членами. Нічого не змінилося. Що було, те і є, хлопче.
– Проте, – наполягав Брюно, – мені казали, що СНІД змінив стан речей…
– Атож, – погодився аквареліст, прокашлявшись, – раніше для чоловіків усе було простіше. Часом усе було відкрите, що роти, що проміж ніг, йди собі навпростець, навіть рекомендуватися не треба. Але це тільки коли влаштовувалася справжня груповуха, до того ж відбувався попередній відбір: зазвичай люди приходили парами. Я безліч разів бачив: дівка відкрита, аж соком сходить, а весь вечір проводить, мастурбуючи наодинці, ніхто не підійде, не всуне їй, так‑то, хлопче.
– Отже, – задумливо зауважив Брюно, – ніякого сексуального комунізму ніколи не було, була лише розширена система спокуси.
– Це так, – підтвердив старий бовдур, – спокуса–бо завжди існувала.
Все це не надихало. Проте настала субота, буде новий заїзд. Брюно вирішив розслабитися, сприйняти речі такими, якими вони є, по–рок–н-рольному, завдяки чому день проходив без неприємностей і навіть, чесно кажучи, без найменших пригод. Близько одинадцятої години він прогулювався повз джакузі. Над лагідним дзюркотінням води підіймалася легка пара, пронизана світлом повновидого місяця. Брюно мовчки підійшов. Басейн був три метри в діаметрі. Біля протилежного краю розважалася парочка; здається, жінка сиділа на чоловікові зверху. «Маю право», – подумав Брюно, розізлившись. Він швидко скинув одежу і заліз у джакузі. За контрастом з прохолодою нічного повітря тепла вода була чарівною. Над басейном крізь переплетені гілки сосен сяяли зірки; він дещо розслабився. Парочка не звернула на нього жодної уваги: дівка все скакала верхи, та ще й почала стогнати. Він не міг розрізнити рис її обличчя. Чоловік теж почав голосно сопіти. Рухи дівчини прискорилися; на мить вона відкинулася назад, місяць освітив її груди; темна маса волосся ховала плечі. Потім вона прихилилася до партнера, обхопивши його руками; він задихав сильніше, протяжно заричав і замовк.
Хвилини дві вони лишалися сплетеними, потім чоловік підвівся і вийшов з басейну. Перш ніж одягтися, він зняв з члена презерватив. Брюно здивувався, побачивши, що жінка не ворушилася. Чоловікові кроки віддалялися, знову запанувала тиша. Вона витягнула ноги у воді. Брюно зробив так само. Його стопа, задівши її кіску, лягла їй на стегно. З легким сплеском вона відштовхнулася від бортика басейну та опинилася поруч. Тепер хмари ховали місяць; жінка була за півметра від нього, але розглядіти обличчя він усе ще не міг. Одну руку вона поклала йому на стегно, іншою оповила плечі. Брюно притулився до неї, вткнувшись обличчям у її груди; бюст у неї був маленький і пружний. Віддавшись її обіймам, він одплив од бортика, відчуваючи, як вона тягне його до центру басейна. Потім вона почала повільно повертатися. М’язи його шиї раптом ослабли, голова стала дуже важкою. Варто було опустити її на кілька сантиметрів нижче, і шум води, який було ледве чути зверху, перетворився на сильний рокіт підводної турбіни. Зірки м’яко крутилися перед його обличчям. Він розслабився в її руках, його член устав, винирнувши з води. Вона лагідно гладила його тіло, пестощі її рук були майже не відчутні, він відчував повне умиротворення. Довге волосся дівчини лоскотало йому живіт, потім язик торкнувся кінчика його члена. Всім тілом він затремтів од щастя. Вона зімкнула губи й повільно, дуже повільно взяла його в рот. Він заплющив очі, трепет екстазу пронизав його. Підводний рокіт був нескінченно затишним. Коли губи жінки досягли основи його члена, він почав відчувати рухи її горла. Хвилі блаженства, що пробігали по його тілу, посилились, і водночас він відчував, як його гойдає підводна течія; він миттю запалився. Стінки його горла м’яко стиснулись, і вся його енергія відразу зосередилась у члені. Він голосно кінчив; ще ніколи в житті він не відчував такої насолоди.
7
РОЗМОВА В ТРЕЙЛЕРІТрейлер Крістіани стояв метрів за п’ятдесят від його намету. Увійшовши, вона ввімкнула світло, дістала пляшку вина і налила у два келихи. Тендітна, нижча за Брюно, вона, певно, колись була дуже вродливою; але її тонке обличчя зів’яло, дрібні червоні прожилки поцяткували шкіру. Тільки волосся, чорне, шовковисте, зберегло свою чарівність. Погляд її блакитних очей був ніжним, трохи сумним. Мабуть, їй було років сорок.
– Часом на мене находить, тоді я трахаюся з усіма, – сказала вона. – Втім, я завжди вимагаю, щоб був презерватив.
Вона пригубила вино, зробила ковток. Брюно дивився на неї; вона нічого не наділа під спід, лише натягла сірий бавовняний светр. Опуклість її лобка була чарівною, тільки великі губи дещо відвисали.
– Я хотів би зробити так, щоб ти теж кінчила, – сказав він.
– Не квапся. Допий свій келих. Можеш спати тут, місця вистачить. – Вона показала на двоспальне ліжко.
Вони обговорили вартість стоянки трейлера. Кемпінг для Крістіани не підходив, вона мала проблеми з хребтом.
– І досить серйозні, – пояснила вона. – Більшість чоловіків віддає перевагу мінету, – додала вона. – Проникнення їх втомлює, їм боляче напружуватись. А коли береш у рот, вони стають, мов діти малі. В мене таке враження, що фемінізм сильно їх зачепив, набагато сильніше, ніж вони в цьому зізнаються.
– Є речі гірші, ніж фемінізм, – похмуро кинув Брюно. Він відпив півкелиха, перш ніж наважився провадити далі: – Ти давно знаєш Край?
– Практично з самого початку. Я перестала приїжджати, коли була одружена, а тепер повертаюся сюди щороку на два– три тижні. Спочатку це було скоріше альтернативне місце, притулок для нових лівих; тепер воно для прихильників New Age; не так уже все й змінилося. В сімдесятих уже виник інтерес до східної містики; джакузі та масажі тут збереглися й досі. Тут приємно, але трохи сумно; і насильства тут набагато менше, ніж навколо. Релігійна атмосфера дещо приховує грубощі залицяння. А все ж таки є жінки, які страждають навіть тут. Чоловіки, які старіють на самоті, мають значно менше причин скаржитися, ніж жінки, що опинилися в такому ж становищі. Чоловіки п’ють паршиве вино, засинають, у них смердить з рота, а потім, проспавшись, вони все починають спочатку. І дуже швидко помирають. Жінки приймають транквілізатори, займаються йогою, ходять до психологів; вони доживають до глибокої старості і дуже страждають. Продають свої ослаблені, спотворені тіла, самі усвідомлюють це й мучаться. Та все ж продовжують у такому ж дусі, бо не мають сили відмовитись від надії бути коханими. Вони до кінця лишаються жертвами тієї ілюзії. Жінка і після певного віку завжди може переспати з чоловіком, але вона більше ніколи не матиме нагоди бути коханою. Такі й чоловіки, ото й усе.
– Крістіано, – м’яко заперечив Брюно, – ти перебільшуєш… Наприклад, зараз мені дуже хочеться зробити тобі приємність.
– Вірю. Мені здається, ти, скоріше за все, добрий хлопець. Егоїст і симпатяга.
Вона скинула светр, розтягнулась упоперек ліжка, підклала під сідниці подушку й розсунула стегна. Брюно спочатку довго вилизував її лобок, потім швидкими рухами язика почав збуджувати клітор. Крістіана глибоко зітхнула.
– Засунь палець, – шепнула вона.
Брюно підкорився, потім повернувся так, щоб, не перестаючи лизати Крістіану, водночас пестити її груди. Відчувши, як твердішають соски, він підвів голову.
– Продовжуй, благаю тебе, – мовила вона. Він ліг зручніше, щоб шия не затерпла, і став пестити клітор пальцем. Крістіана застогнала. На якусь мить у пам’яті промайнула худа, зморщена вульва його матері; але ця картина одразу зникла, він продовжував усе швидше терти клітор і язиком безперервно вилизувати губи. Її живіт почервонів, вона дихала все голосніше. Вона кінчила умиротворено, довго здригаючись. Він нерухомо завмер, притулившись обличчям до її вологої вульви, простягнувши до неї руки; і відчув, як пальці Крістіани лагідно стиснули його зап’ястя.
– Дякую, – мовила вона. Потім натягла светр і знову налила в келихи вина.
Це справді було чудово, тоді, в джакузі, – сказав Брюно. – Ми не мовили ані слова; в ту мить, коли я відчув твої губи, я ще не бачив твого обличчя. Ніякої спокуси, це було щось чисте.
Все ґрунтується на корпускулах Краузе… – Крістіана усміхнулася. – Мені можна пробачити, я ж викладач природничих наук. – Вона зробила ковток вина. – Основа клітора, головка і жолобок члена вистелені корпускулами Краузе, вони дуже багаті на нервові закінчення. Коли їх пестять, у мозку відбувається сильний викид ендорфінів. Отже, клітори й головки членів покриті корпускулами Краузе – їхня кількість у всіх приблизно однакова, в цьому сенсі цілковита рівність; але є ще щось інше, і ти сам добре це знаєш. Я обожнювала свого чоловіка. Я пестила його, лизала член, робила це благоговійно; мені подобалося відчувати, як він входить у мене. Я пишалася тим, що викликаю в нього ерекцію, в мене є фотографія його члена, що встав, я завжди ношу її з собою в сумочці: для мене це щось на зразок священного зображення. Для мене найбільшою радістю було давати йому насолоду. Врешті–решт, він покинув мене заради молодшої. Я щойно переконалася, що мої геніталії насправді не приваблюють тебе; це вже геніталії старої жінки. У зрілому віці збільшення побічних зв’язків між колагенами, фрагментація еластину під час мітозів поступово приводять до втрати пружності та гнучкості тканин. У двадцять років у мене була чудова вульва; тепер я чітко усвідомлюю, що великі та маленькі губи трохи відвисли.
Брюно допив свій келих; він не мав чого їй заперечити. Згодом вони лягли. Він обійняв за талію Крістіану. Вони заснули.
8
Брюно прокинувся першим. Високо десь у кронах дерев виспівували пташки. Крістіана уві сні скинула з себе ковдру. В неї були чарівні сідниці, все ще круглі, дуже привабливі. Він пригадав фразу з «Русалоньки», вдома в нього була стара сорокап’ятка «Матроська пісенька» у виконанні ансамблю «Брати Жак». Русалонька витримала всі випробування, відмовилася від свого голосу, від батьківщини, від чарівного русалкового хвоста, і все через кохання до принца, сподіваючись стати справжньою жінкою. Посеред ночі викинута штормом на прибережний пісок, вона п’є магічний еліксир. їй здається, ніби її розрубують надвоє, біль такий нестерпний, що вона непритомніє. Йдуть кілька музичних акордів у зовсім іншому дусі, начебто відкриваючи перед очима нову картину; потім читець виголошує фразу, що так зачепила Брюно: «Коли вона прокинулася, сонечко сяяло, а перед нею стояв чарівний принц».
Він знову пригадав учорашню розмову з Крістіаною і подумав, що, мабуть, зуміє покохати її трохи відвислі, але солодкі губи. Як завжди вранці, що властиво більшості чоловіків, йому запраглося. У блідому світлі ранкової зорі обличчя Крістіани, що потопало в густій масі її чорного сплутаного волосся, здавалося дуже блідим. Вона лише трохи розплющила очі, коли він увійшов у неї. Вона розсунула ноги, хоча, здається, була дещо здивована. Він рухався в ній, але помітив, що з кожною секундою стає все більш кволим. Він відчув глибокий сум, до якого долучилися стурбованість і сором.
– Ти хочеш, щоб я надів презерватив? – спитав він.
– Так, будь ласка. Вони в пакеті, поруч, на туалетному столику.
Він розірвав упаковку; то були дюрекси фірми «Техніка». Цілком природно, що член, опинившись у гумі, зовсім розм’як.
– Мені шкода, – буркнув він, – справді.
– Нічого, – лагідно сказала вона, – йди, лягай.
Безперечно, СНІД був справжнім благодійником для чоловіків цієї генерації. Іноді досить зняти ковпачок, щоб їхній член одразу розслабився.
– Ніколи не зможу пристосуватись до цього…
Здійснивши цю маленьку церемонію, що в принципі захищала їх мужність, вони можуть знову лягти у ліжко, притулитись до тіла дружини і спокійно спати.
Після сніданку вони спустилися з пагорба, пройшлися повз піраміди. На березі ставка нікого не було. Вони розляглися на залитій сонцем галявині; Крістіана стягнула з нього шорти й почала йому догоджати. Вона працювала дуже лагідно, надзвичайно чуттєво. Згодом, коли вони ввійшли до таємного товариства пар вільної поведінки, Брюно був змушений зрозуміти, наскільки це рідкісна риса. Більшість жінок з цього середовища діяли грубо, без жодних нюансів. Вони надто сильно стискали член, трясли ним з тупим завзяттям, мабуть, бажаючи бути схожими на актрис з порнофільмів. Мабуть. На екрані це виглядає досить виразно, але дотикальний результат так собі, якщо не болісний. Крістіана ж, навпаки, вдавалася до методу легких доторків, постійно зволожувала свої пальці, пестила чуттєві зони. Жінка у вільній індійській блузі пройшла повз них і сіла на березі. Брюно глибоко зітхнув і стримав виверження. Крістіана усміхнулася йому; сонце починало припікати. Він зрозумів, що другий тиждень у Краї має бути дуже приємним. Мабуть, вони навіть не розстануться, старітимуть разом. Часто вона даруватиме йому коротку мить фізичного блаженства, вони удвох пройдуть крізь період пригасання пристрастей. Так мине кілька років; потім усе скінчиться, вони постарішають, комедія плотського кохання закінчиться для них.
Поки Крістіана приймала душ, Брюно вивчав інструкцію омолоджуючого крему на основі мікрокапсул, який він напередодні придбав у центрі Леклерка. Тоді, як реклама на упаковці підкреслювала новизну засобу, більш докладний текст інструкції щодо застосування особливо наполягав на трьох пунктах: фільтрації шкідливих складових сонячного світла, виділенні активних зволожувачів протягом цілого дня та нейтралізації вільних радикалів. Його читання було перерване приходом Катрін, екс–феміністки, яка була зациклена на єгипетських картах таро. Вона не приховувала, що повертається із занять гуртка з розвитку особистості «Працюйте граючись». Йдеться про виявлення власних схильностей за допомогою серії символічних ігор; ці ігри дозволяють поступово звільнити «внутрішнього героя», що ховається в кожному з учасників. Під час першого дня занять виявилося, що Катрін трохи чаклунка, але разом з тим трохи левиця; це відкриття, певна річ, мало зорієнтувати її на відповідальну посаду у сфері торгівлі.
– Гм-м-м, – пробурмотів Брюно.
Аж тут вернулася Крістіана. З усієї одежі на ній був лише рушник навколо талії. Катрін осіклась, не зуміла приховати роздратування. Пославшись на початок занять у гуртку «Медитації дзен та аргентинського танго», вона поквапливо пішла геть.
– А я гадала, що ти займаєшся у групі «Тантра та бухгалтерський облік», – кинула їй услід Крістіана.
– Ти її знаєш?
– Авжеж, цю дурепу я знаю вже років двадцять. Вона тут теж із самого початку, фактично з дня заснування Краю.
Вона труснула волоссям, тюрбаном намотала рушник на голову. Вони вийшли разом. Раптом Брюно захотів узяти її за руку. Так він і зробив.
– Я завжди терпіти не могла феміністок, – знову сказала Крістіана, коли вони пройшли півдороги схилом нагору. – Ці шльондри весь час базікають про миття посуду чи розподіл обов’язків, вони просто поведені на митті посуду. Часом вони щось говорять про кухню чи пилососи, але брудний посуд завжди залишається головною темою в їхніх розмовах. За кілька років вони перетворюють чоловіків, що їх оточують, у безсилих невротиків, які весь час буркотять. І тоді – цілком природний і неминучий результат – вони починають відчувати ностальгію за мужністю. Врешті–решт вони посилають до біса своїх приятелів, жадаючи, щоб їх як слід обробив якийсь латиноамериканський мачо. Я завжди дивувалася схильності інтелектуалок до пройдисвітів, брутальних тварюк та бовдурів. Коротше, вони встигають перепихнутися з двома–трьома, іншим, більш апетитним, перепадає більше, потім змушують когось зробити їм дитину й починають готувати домашнє повидло за фірмовими рецептами від «Марі–Клер». Власне, я такий сценарій спостерігала десятки разів.
– Це вже в минулому, – примирливо зауважив Брюно.
Другу половину дня вони провели в басейні. Навпроти, по інший його бік, група дівчат стрибала на місці, відбираючи одна в одної плеєр.
– Гарненькі, правда? – зауважила Крістіана. – Он та блондинка з маленьким бюстом – справжня красуня. – Потім вона розтягнулася на лазневому рушнику. – Подай мені крем.
Крістіана не брала участі в жодному гуртку. Вона відчувала певну відразу до цієї, як вона казала, шизофренічної активності.
– Мабуть, я дещо жорстка, – сказала вона мені, – але я знаю цих дітей шістдесят восьмого, що перейшли поріг сорокаліття, практично я теж належу до їх числа. Вони старіють на самоті, їх піхви майже мертві. Побазікай з ними п’ять хвилин і ти побачиш, що вони не вірять у всі ці балачки про чакри, кристали та світоносні вібрації. Хоча й намагаються у все це повірити, часто їм це вдається на кілька годин, поки йде заняття у групі. Вони відчувають янгольську присутність, внутрішню квітку, що розкривається в їх животі і таке інше; потім заняття закінчується, і вони знову бачать, що самотні, старі й дурні. Вони страждають на нервові зриви, ревуть. Не помічав? Особливо після занять дзен. Правду кажучи, вони не мають вибору, адже в них є ще й проблеми з грошима. Майже всі вони пройшли курс психоаналізу, це повністю спустошило їхні гаманці. Мантра і таро – страшенна маячня, але ж це принаймні дешевше, ніж психоаналітики.
– Авжеж, та й ще стоматологи… – невиразно пробурмотів Брюно. Він поклав голову між її розкинутих стегон, відчуваючи, що так і засне.
Коли настала ніч, вони пішли у джакузі. Він попросив її не збуджувати його. Повернувшись до трейлера, вони почали кохатися. Він потягнувся був за презервативом, але Крістіана зупинила його: «Облиш». Увійшовши в неї, він відчув, що вона щаслива. Одна з найдивовижніших рис плотського кохання – відчуття близькості, яке воно викликає, коли бажання змішується з найменшою взаємною симпатією. З перших же хвилин від «ви» переходиш на «ти», і здається, ніби коханка, яку ти зустрів навіть лише напередодні, має право на такий ступінь відвертості, до якого ти б не дійшов із жодною людською істотою. Так і Брюно тієї ночі розповів Крістіані щось таке, про що він ніколи не розповідав, навіть Мішелю, а вже своєму психіатрові й поготів. Він говорив про своє дитинство, про смерть бабусі й приниження, яких він зазнав у пансіоні для хлопчиків. Він розповів про своє отроцтво, мастурбації в електричках за два кроки од дівчат; а ще про літні місяці у будинку свого батька. Крістіана слухала, погладжуючи його волосся.
Вони провели разом тиждень, а напередодні від’їзду Брюно пообідали в ресторані дарів моря у Сен–Жорж‑де–Дідонн. Повітря було гаряче і нерухоме, полум’я свічок, що освітлювало їхній столик, майже не здригалося. Зверху вони дивилися на широке гирло Жиронди, а вдалечині можна було побачити мис Грав.
– Коли я бачу, як місяць сяє над морем, – сказав Брюно, – я з надзвичайною ясністю усвідомлюю, що нам нема чого, абсолютно нема чого робити у цьому світі.
– Ти справді мусиш їхати?
– Так, я маю провести два тижні з сином. Насправді, мені слід було поїхати ще минулого тижня, більше я не можу затримуватися. Післязавтра його мати відлітає; вона вже все прорахувала, квитки заброньовані.
– Скільки років твоєму синові?
– Дванадцять.
Крістіана задумливо замовкла, зробила ковток мюскаде. На ній була довга сукня, вона зробила макіяж і здавалася молодою дівчиною. Крізь мережива корсажу вгадувалися груди; полум’я свічок іскорками відбивалося в очах.
– Мені здається, що я трохи закохалася, – мовила вона. Брюно чекав, завмерши, не наважуючись поворухнутись. – Я живу в Нуайоні, – вела вона далі, – разом із сином. У нас все було більш–менш добре, доки йому не виповнилося тринадцять. Не знаю, мабуть, йому бракувало батька… Хоча я й не впевнена, чи насправді дітям потрібен батько. Йому ж його син був напевно не потрібен. Спочатку він зрідка брав його з собою, водив у кіно чи в «Макдональдс». Потім це відбувалося все рідше й рідше, а коли він переїхав зі своєю новою подругою на південь, припинилося зовсім. Я виростила його майже сама, певно, мені бракувало авторитету. Ось уже два роки, як він почав пропадати з дому, завів собі поганих знайомих. Це багато кого дивує, але Нуайон – неспокійне місто. Багато чорних та арабів, на останніх виборах Національний фронт здобув сорок відсотків. Я мешкаю в будинку на окраїні, у поштовій скриньці зламані дверцята, нічого не можу залишити в підвалі. Часто мені буває страшно, час від часу можна почути стрілянину. Прийшовши з ліцею, замикаюся в себе, ніколи не виходжу на вулицю вечорами. Син повертається додому пізно, а часто й зовсім не приходить. Я нічого не насмілююсь сказати йому, боюся, щоб він мене не ударив.
– Нуайон далеко від Парижа?
Вона усміхнулася.
– Зовсім ні, це в департаменті Уаза, кілометрів вісімдесят, не більше… – Вона замовкла й знову всміхнулась; її обличчя в цю мить випромінювало лагідність і надію. – Я любила життя, – сказала вона. – Любила життя і від природи була чуттєвою та пристрасною, завжди обожнювала кохатися. Щось пішло не так; я не зовсім розумію, що саме, але щось у моєму житті не заладилось.
Брюно вже склав намет, завантажив багаж в автомобіль; свою останню ніч він провів у трейлері. Вранці спробував увійти в Крістіану, але цього разу спасував, він відчував себе напруженим і розстроєним. «Кінчай просто на мене», – сказала вона. Крістіана розмазала сперму по своєму обличчю та грудях. Коли він уже йшов, вона попросила: «Приїжджай до мене в гості». Він пообіцяв. То було в суботу, першого серпня.
