Текст книги "Без права на реабилитацию. Часть 2"

Автор книги: авторов Коллектив

сообщить о нарушении

Текущая страница: 17 (всего у книги 21 страниц)

осели москали, если осядут – жечь хаты, а москалей расстреливать.

г) Подрывать курьерские поезда.

Во время акции нанести удар по гражданской агентуре – в

каждом селе ликвидировать не менее 3 активных сексотов…

Эти акции п.1 и 2 начать 5 августа, а закончить как можно

быстрее. Июль 1948 г.» (Арх. спр. №372, т. 49, арк. 210, 211. У

справі копія документа перекладена російською мовою).

В ОУН, а також при Головному командуванні УПА був відділ

“служби безпеки” (СБ), який, будучи агентурно-розвідувальним під-

розділом, виконував завдання:

– протидія проникненню в ряди ОУН-УПА агентури органів

НКВС – НКДБ, її викриття та ліквідація;

– складання “чорних листів” – списків комуністів, комсомольців,

радянських активістів для їх ліквідації;

– підготовка груп “служби безпеки” для виконання терористичних

завдань.

У документі під назвою “Слідство”, що має гриф “строго довірочно”,

вказані методи проведення слідства “службою безпеки” зокрема: “побої,

голод, погрози, випитування аж до втоми – це способи змушення до

зложення правдивих зізнань” (арх. спр. №376, т. 49, арк. 75).

В іншому документі – інструкції для слідчих СБ під назвою

“Слідство і допит” зазначено:

“...Конвеєр – це система тягла у слідстві... Ця система слідства

має такі способи:

1 – Не давати людині спати. Брак сну впливає на моральну

сторінку людини. Коли людина стало сидить, при цьому дрімає і

говорить, то щоб не спала, зливається її часто водою. Вона отверезує

та дальше починає говорити.

2 – Спосіб розчислення на час. Це є держання людини без сну

2,3,4, а то і більше днів... Безсонність робить людину хворою, людина

дістає привид.

3 – Спосіб биття людини. У такій стадії слідства биття доводить

людину до краю. Тут наступає зворотний пункт зізнань у того, кого

допитують...” (Арх. спр. №376, т. 50, арк. 272).

За участю боївок СБ проводилися так звані атентати (терористичні

акти) щодо “неугодних людей”. У спеціальному документі під назвою

“Основні тактичні завдання” зазначалося:

224

“... Кожного новака перед прийняттям у підпілля, випробувати

його витривалість, бойовість і посвяту шляхом атентатів. Не встановлю-

вати виконувати атентат в строго визначених реченцях. Новаків належно

підготовити і створити догідні умови для виконання завдань”. (Арх.

спр. №376, т. 49, арк. 411).

У документі ОУН під назвою “Друже Зов” від імені “Богуна”,

датованому вереснем 1946 року, даються установки боротьби під-

пільних груп, у першу чергу боївок “СБ”, в мирний час, зокрема:

«… необходимо уже сейчас приступить к солидной, основательной

проверке всех членов организации и имеющих организационные

связи. Прочистить: ячейки подрайонных проводов, районных, боевки,

кущевые провода, станичных, связных, курьеров и проч. Все, кто

хотя бы один час находился в большевистских руках, которые имеют

родственников, арестованных большевиками, которые скрывались

самостоятельно или с другими, но не внушающими доверия, которые

во время боя, налета или засады нелегально отлучались во время боя,

всех не внушающих доверия людей из чужой местности, прошлого

которых мы не знаем – подвергнуть острой проверке органами СБ.

Проверяйте людей даже пользующихся доверием, боевых и

отважных. Добровольцам (выполнять атентат) тер. акт нужно давать

два проверенных пистолета, гранаты, хороший нож и цианистый калий…

Не допускать организации комсомольских кружков. До остатка

ликвидировать (разгромить) истребков, комсомольские организации,

клубы, земельные общины, колхозы, совхозы и прочие основы боль-

шевизма на наших землях.

До зимы уничтожить главных руководителей большевистских

партийных банд и охран и разогнать всякую другую сталинскую

галайстру» (Арх. спр. №372, т. 49, арк. 210-211. У справі копія документа

в перекладі російською мовою).

У своїй діяльності учасники ОУН – УПА з метою дезорієнтації

населення та органів правопорядку використовували форму військово-

службовців Червоної Армії. Про такі факти свідчать численні фото-

карточки цілих груп учасників ОУН – УПА, переодягнених у форму

червоноармійців, вилучені при ліквідації бойовок. (Арх. спр. 372, т.7,

арк. 214-240).

В архівах Служби безпеки України та обласних управлінь містяться

тисячі кримінальних справ минулих років про терористичні дії

конкретних осіб, в котрих розкриваються жорстокі методи катувань і

розправ бойовиків ОУН – УПА, які не лише вбивали, й мучили свої

225

жертви: відрубували їм руки, ноги, голови, вішали і задушували

мотузками (“удавками”) чи колючим дротом, заколювали ножами і

напівживих та живих скидали в криниці, під лід річок і засипали в

ямах, спалювали тощо.

Ось декілька прикладів акцій учасників ОУН – УПА:

«… В ночь на 30 сентября 1944 года бандиты ОУН совершили

налёт на село Ляцке-Шляхетское Тисменецкого района Станиславской

области, в котором проживали граждане польской национальности.

Бандиты почти полностью уничтожили жителей села, которых перед

убийством подвергли зверским издевательствам, душили верёвками,

ломали руки и ноги, отрезали уши, губы, выкалывали глаза, девушек

и молодых женщин сначала насиловали, а затем отрезали им грудь и

пристреливали. Жилые дома и надворные постройки подожгли.

В ночь на 14 ноября 1945 года оуновские бандиты совершили

налёт на районный центр Пробижна Тернопольской области, во время

которого ими были разгромлены и сожжены здания райотдела НКВД,

милиции, райисполкома, почты и радиоузла, райпотребсоюза со складами

и магазинами, клуба, райвоенкомата и дома многих местных жителей

и активистов. Бандиты убили 12 работников партийно-советского

аппарата и 9 человек ранили.

27 февраля 1944 года банда численностью до 50 человек совершила

налёт на село Люхча Сарненского района Ровенской области, во время

которого совершила убийство председателя сельсовета Рыбачек, его

жены и 8 детей в возрасте от 4 до 20 лет, активиста Фалько, его жену

и 2 дочерей и ряд семей других активистов за то, что они вели в селе

работу по выполнению госпоставок и призыву в Советскую Армию.

28 апреля 1949 года в селе Слободка Джуринская Белобожницкого

района Тернопольской области была зверски убита семья колхозника

Коршняка за то, что он проговорился односельчанам о бандите, который

по переселенческим документам прибыл из Польши на Украину.

Вот какую картину расправы над семьёй Коршняка нарисовал на

следствии один из убийц – Гойда:

«… В доме я увидел стоявшую возле печки жену Коршняка

Антона – Коршняк Елену и прижавшегося к ней её семилетнего сына.

Девочка лежала на кровати. Самого хозяина в доме не оказалось.

Увидев, что мы с ножами, Коршняк Елена начала кричать и

просить нас не трогать их. За ней начал кричать и мальчик. Не

обращая внимания на просьбы, я поднял нож и ударил им в лицо

Коршняк, после чего она упала.

226

Остапив после меня нанёс ей ножом несколько ударов в голову.

Схватив мальчика, я перерезал ему горло и бросил к матери. Лежавшая

на кровати девочка поднялась и бросилась к матери. Я хотел ударить

её ножом, но она отскочила и упала на кровать. Тогда я набросился

на неё и перерезал ей горло и шею.

Жительница села Хохонив, Большевцовского района Станиславской

области Мисюрак Ольга после назойливых требований главаря банды

«Щура» вступить с ним в интимную связь, бежала в райцентр и осталась

там на жительство. Узнав об этом, «Щур» со своей бандой 11 марта

1949 года ворвался в дом родных Мисюрак и всех их вырезал. Бандиты

убили сестру Анну, 25 лет, которой разрезали живот и вытащили

внутренности, сестру Анастасию, 18 лет, перерезали горло трёхлетнему

брату и зарубили топором 60-летнюю мать. Этой бандой до её

ликвидации было совершено до 30 таких зверских убийств.

В ночь на 18 февраля 1945 года бандиты совершили убийство 18

жителей села Новосилки и Щеглы Яворовского района Львовской

области, из них 9 женщин и 6 детей…

…Для большего устрашения населения бандиты очень часто

совершали убийства в присутствии жителей сёл. Вот некоторые примеры

их злодеяний:

…В июне 1947 года в Военный Трибунал по делу арестованной

участницы ОУН Кухарчук вызывались в качестве свидетелей ряд

жителей села Подлужное Костопольского района Ровенской области.

На судебном заседании часть свидетелей, которым, как было потом

установлено, угрожали бандиты, изменили свои показания или

отказались от них вовсе, и только один свидетель – Петрика С. свои

показания подтвердила полностью. После возвращения из суда Петрика

была убита бандитами ОУН в присутствии односельчан, которым бандиты

заявили, что так будет со всяким, кто станет выступать свидетелем в

суде.

В июле 1947 года в суд по делу арестованного бандита ОУН

Фомича были вызваны жители Дережнянского района Корнейчук и

Шарапа. Они уличали Фомича в принадлежности к банде. По воз-

вращении домой Корнейчук и Шарапа вместе со своими семьями

были зверски убиты бандитами». (Арх. спр. №372, т.100, арк. 98-102).

Як видно з вироку від 21 березня 1952 р. по обвинуваченню

слідчого “Служби безпеки” Журановського надрайонного проводу

ОУН Леніва І.М.,

227

«…всего за время своего пребывания в банде украинских

буржуазных националистов подсудимый Ленив лично сам убил, замучил

и удушил различными способами около двухсот человек советских

граждан – мужчин, женщин и стариков, а также присутствовал и

принимал участие вместе с другими бандитами в убийстве свыше 50

человек советских граждан. С целью удушения советских людей под-

судимый Ленив всегда носил в кармане веревку…» (Архівна кримінальна

справа № 29064).

Подібних прикладів з кримінальних справ минулих років на

учасників ОУН-УПА можна навести досить багато.

Підрозділами “Служби безпеки” ОУН-УПА за вказівками

керівників Центрального проводу періодично здійснювалися “чистки”

рядів у низових ланках з метою виявлення і ліквідації ненадійних

учасників і агентури органів НКВС-НКДБ. Особливо жорстокі були

“чистки” в 1945-1946 роках, під час яких загинули сотні оунівців.

З наближенням фронту до західноукраїнських земель керівники

ОУН підготували документ “Інструкції до виконання” (січень 1944 р.).

У ньому, зокрема, зазначалося:

“У відношенні до німців:

– не допускати до збирання українського населення в його

території (примусова евакуація, примусова мобілізація до війська і на

роботи)”,

– використати фронтовий хаос для масової ліквідації ворожих

елементів, що ними в першій мірі є:

а) організовані члени більшовицького підпілля,

б) партизанські загони,

в) активні симпатики більшовиків,

г) полонені москалі, що активізуються політично,

д) польський провідний боєздатний елемент, що стане вислужником

нової совітської окупації.

Всі ліквідаційні акти проводити якнайбільше скритно” (Арх. спр.

№376, т. 28, арк. 34-37).

В “Інструкції” 1/44 ОУН від 11.08.1944 року під грифом “цілком

таємно” даються конкретні вказівки, яку роботу необхідно здійснити

“на территории, освободившейся от фронтовых действий и оставшейся

в большевистском аду». Зокрема, пропонувалося:

«…2. Ликвидация сексетов всеми допустимыми методами (расстрел,

повешение и даже четвертование с запиской на груди: «За соучастную

228

работу с НКВД»)… но в этом надо придерживаться правды, ибо за

невинные жертвы будут отвечать те, которые издадут приказ…

…9. Вести борьбу против мобилизации в Красную Армию… от

мобилизации следует предостеречь в первую очередь опытный военно-

обученный элемент. Поэтому надо отправлять в леса тех членов,

которые расконспирированы…

…13 …к полякам установки и отношения остаются те же, что и

до этого. Их следует считать соучастниками с красными, как и раньше…

...Инструкцию письменно не передавать, а после проработки

уничтожить.

Слава Украине Батий»

(Фонд 2, опис 69, пор. №1, т. 2, арк. 173-177. У справі копія виконана

російською мовою).

Через відсутність конкретного обліку репресивних заходів, що

здійснювались учасниками ОУН-УПА, та їх таємності, кількість

загиблих в 1941-1943 рр. мирних громадян від рук оунівців встановити

не виявилось можливим.

Терористичну діяльність бандерівців і створеної ними УПА

засуджували навіть “мельниківці”. Так, у їх листівці за листопад 1943

року зазначалося:

“Мужі і жінки України! Мужньо і невстрашимо ставте чоло

всяким терористичним спробам звести до авантюри визвольну боротьбу!

Організуйте всюди боївки української народної оборони і не давайте

себе ограбити т.зв. “Українській Повстанчій Армії”... Дайте відсіч

всяким спробам змарнувати безплідний партизанці свою кров, кров

своїх синів і батьків! Велика мобілізація до УПА – це політичне і

військове безглуздя...

Відсіч братовбивцям! Бандерівець, що стріляє українців, – це

бандит і агент Москви, але не український революціонер!...” (Арх.

спр. №376, т. 9, арк. 11).

У своєму відкритому зверненні «Ко всем членам руководства

Организации украинских националистов под руководством Степана

Бандеры», надрукованому в газеті УНРА “Оборона України”,

командувач УНРА Тарас Бульба – Боровець писав:

«…Послать это открытое письмо меня заставила ваша работа в

области, которая входит в такую стадию, когда до братоубийственной

войны остаётся только шаг.

Об этом говорят ваши руководители… Они откровенно заявляют,

что для достижения своей партийной диктатуры не остановятся перед

229

тем, чтоб начать братоубийственную войну, если бы она стоила

украинскому народу даже не сотни, миллионы жертв.

Исходя из этого, я разрешаю себе спросить вас, за что вы

боретесь? За Украину или за ОУН? За Украинское государство или за

диктатуру в этом государстве? За украинский народ или только за

свою партию. (Збірник 1, арх. 403, арк. 13. У справі копія документа

віддрукована російською мовою).

Після розгрому фашистської Німеччини керівники ОУН, які

знаходилися на території Західної Німеччини, вживали активних заходів

щодо налагодження контактів з представниками американського і

англійського військового командування і відповідних спецслужб. Цей

вибір оунівського керівництва, як видно з архівних матеріалів, пояснюється

тим, що воно зробило ставку на третю світову війну між Англією і

США з одного боку та СССР – з іншого, як умову виконання своїх

планів. Так, у документі “Як розуміти концепцію власних сил у нашій

національно-визвольній боротьбі” зазначено:

“Ми розцінюємо третю світову війну як можливість заіснування

сприятливої нагоди здобути визволення, а не допоміжний чинник,

який полегшить нам нашу визвольну боротьбу”. (Арх. спр. №372,

т. 11, арк. 14).

Ще в липні 1945 р. представники оунівської еміграції В.Мудрий,

Р.Ільницький і І.Гриньох двічі відвідали головну квартиру Ейзенхауера

і намагалися домовитися про умови, за яких націоналістична еміграція

мала б отримати допомогу у боротьбі з СРСР. Переговори закінчились

восени 1945 року. Їх результатом стало те, що американці і англійці

погодилися надавати всебічну підтримку ОУН, одночасно запропонувавши

всю діяльність проводити від імені УГВР. Це обумовлювалось тим,

що ОУН скомпроментувала себе зв’язками з німцями. (Арх. спр. №372,

т.42, арк. 326).

Представниками американської й англійської спецслужб були

складені відповідні “питальники”, які передавалися для виконання в

підрозділи ОУН-УПА на західноукраїнських землях – без вказівки

для кого ведеться така робота.

На території західної Німеччини закордонний Провід ОУН

організував спеціальні школи, де учасники ОУН вели підготовку для

проведення шпигунської роботи на території Української РСР і Польської

республіки.

У березні 1948 р. в м. Мюнхені в приміщенні німецької школи

по вул. Фіріхштрассе, 53, було підготовлено 11 учасників ОУН. Вони

230

навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних,

конспірації, фотографуванню військових об’єктів, репродукції документів

тощо.

У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж при-

міщенні була організована школа для підготовки розвідників-радистів.

Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу

радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників “Степовий”

із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до

Берліну, звідки нелегально через радянську зону окупації прибув у

Польщу.

Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок із

співробітниками “Інтеллідженс сервіс”, в розпорядження яких керівник

розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р.

направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвідників-

радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під

псевдонімом “Онкель” організував їх навчання в приміщенні, яке

належало англійській військовій адміністрації в с. Ляге (19 км від

м. Херфорда).

В той же час закордонний центр ОУН на території табору для

переміщенних осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх емісарів.

Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпорядження

англійської розвідки, яка комплектувала групи для закидання в СРСР.

Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити

кожному учаснику розвідгрупи “Обращение Бюро западного секретариата

АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине”, в якому був

викладений перелік відомостей розвідувального характеру про Радянський

Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійсності англійську розвідку.

Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи

радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відому англійської

розвідки приймати і розшифровувати шифротелеграми від розвідгрупи.

В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівництвом

“Чабана” перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла через

Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки

керівник ОУН у Польщі “Зенон” відправив на територію України для

встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під

керівництвом емісара закордонного центру ОУН “Пімсти”.

Група “Ворона”, підготовлена англійською розвідкою, мала завдання

нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебратися на західні

землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати

231

збирання шпигунських відомостей. Проте на кордоні Німеччини і

Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордонниками група була

частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.

У м. Бінде по вул. Гайдкамштрас англійці в 1950 р. організували

навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які після закінчення були

включені до розвідувальної групи (керівник “Бурлака”). Переправу

цієї групи через чехословацький кордон проводили представники

закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до

Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН “Зеноном”.

У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав англійській

розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі

емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону.

Їх навчанням керував співробітник “Інтеллідженс сервіс”, що мав

псевдонім “майор Террі”. Кожен із вивчених агентів після прибуття

на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити

декілька резидентур (по 3-4 особи) для проведення шпигунства. Після

підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на

3 групи – “Сокіл” (4 чоловіки), “Модді” (6 чоловік) і “Доллі” (5

чоловік). Емісари ОУН перед закиданням зустрічались у Лондоні із

Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецьком і

отримали від них інструктаж.

В ніч на 15 травня 1951 р. з англійських літаків вказані групи

були викинуті на парашутах: (“Модді” і “Доллі” – на території СРСР,

“Сокіл” – в Польщі). (Арх..спр.№372, т.43, арк..13-47).

В архівних матеріалах є дані про те, що англійська і американська

розвідки прагнули перебудувати націоналістичне підпілля, зорієнтувавши

всі низові ланки на збирання розвідувальних даних про воєнно-

політичний потенціал СРСР.

Так, заарештований в 1948 р. один із емісарів Центрального

Проводу ОУН, агент американської розвідки, на слідстві показав:

«С американской разведкой я сотрудничал с согласия Центрального

Провода ОУН с конца 1946 г.

Основное задание, данное мне американской разведкой и

Центральным Проводом ОУН, сводилось к перестройке всей работы

ОУН на Украине, к коренному изменению и дальнейшему продолжению

её в контакте с американскими разведорганами в их интересах.

В этих целях я должен был передать установки Шухевичу о

необходимости создания новых центров и пунктов проведения широкой

разведывательной и подрывной работы внутри Советского Союза,

232

организации переправ и легализации засылаемых из-за кордона эмиссаров

и агентов американской разведке, для чего необходимо приступить к

приобретению документов, паспортов, разных справок и т.д….

В моей подготовке для этой миссии приняли активное участие,

кроме представителя американской разведки майора Маккольма, также

Степан Бандера, Ярослав Стецько и референт пропаганды Центрального

Провода Антонович». (Арх. спр. №372, т. 42, арк. 334, 335. Документ

віддрукований російською мовою).

В ніч на 31 травня 1950 р. на стику Станіславської і Дрогобицької

областей з літака були скинуті 4 парашутист. З показів полоненого

емісара (троє інших були вбиті під час проведення чекістсько-військової

операції), що парашутисти закінчили американську розвідувально-

диверсійну школу і були направлені в Україну завданням перебудування

оунівського підпілля стосовно посилення шпигунської роботи на користь

США. (Арх. спр. №372, т. 42, арк. 338-339).

Наприкінці 40-х початку 50-х років підпілля ОУН зазнало значних

людських втрат. Його поповнення майже не здійснювалося. Перед

керівництвом проводу ОУН-Б стала проблема збереження залишків

підпілля, особливо керівних кадрів, створення легальних, не оформлених

організаційно груп, виховання молодих “революціонерів” із числа

старшокласників і студентської молоді, а також розповсюдження своїх

ідей як на всю Україну, так і на Білорусь та Литву.

На нараді членів Центрального проводу ОУН, що відбувся в

літку 1948 р. в Іловському лісі Миколаївського району Дрогобицької

області, перед керівниками нижчих ланок ОУН були поставлені такі

завдання:

«Во что бы то ни стало сохранить уцелевшие оуновские кадры,

свести до минимума боевые действия, усилить конспирацию, нацио-

налистическую закалку и переключить кадры ОУН, главным образом,

на организационную и пропагандистскую работу.

Усилить работу по созданию новых и укреплению существующих

легальных звеньев ОУН среди молодёжи и, прежде всего, учащейся

молодёжи». (Арх. спр. №372, т. 28, арк. 285. Документ у справі від-

друкований російською мовою).

Рішення цих завдань викладено в програмах, що мали зашифровані

назви:

– “Дажбог” – збереження підпілля і по можливості його

поповнення перевіреними та ідейно-вихованими молодими кадрами;

233

– “Олег” – виховання в легальних умовах молодих кадрів з

метою подальшого їх використання в підпіллі або легально як носіїв

національно-свідомої ідеї;

– “Орлик” – розповсюдження ідей ОУН серед населення східних

областей України.

Виконуючи програми, керівники різних рівнів підпілля в західних

областях України давали вказівки своїм підлеглим змінити форму

боротьби, а саме: посилити конспіративність в роботі, зменшити активну

бойову діяльність (здійснення терактів, нападів на колгоспи, радгоспи,

сільради тощо), припинити відкрите поширення націоналістичної

літератури та листівок. Розрахунок був на збереження існуючих під-

пільних ланок, щоб зменшити активність операцій з боку органів

НКВС-НКДБ.

Також змінилось ставлення до організаторів та керівників

колгоспів, комсомольців, членів компартії, яких вже не знищували як

політичних ворогів. Навпаки, легальним членам ОУН було рекомендовано

вступати до комсомолу, компартії, колгоспів, вищих навчальних

закладів, служити в Радянській Армії та поступати у військові училища,

органи НКВС-НКДБ з тим, щоб зберегти на майбутнє надійні кадри і

дати їм змогу зайняти відповідне місце в суспільстві, у тому числі в

органах Радянської влади, структурах КПРС, правоохоронних та інших

органах.

Зазначене підтверджується вилученим листуванням між керівниками

крайових проводів з членами Центрального Проводу ОУН-б і їх

вказівок підлеглим структурам щодо виконання цих програм.

Так, провідник Крайового Проводу ОУН “ПЗУЗ” (Північно-

Західні Українські Землі) “Орлан” у листі до Центрального Проводу

ОУН охарактеризував стан підпілля в квітні 1949 року таким чином:

«… В связи с большими потерями руководящих и низовых

кадров ОУН на «ПЗУЗ» и таким малым ростом (в сравнении с

потерями) равновесие и силы ОУН на «ПЗУЗ», вследствие выше-

указанного, значительно пошатнулись. Мы должны остановится над

вопросом сохранения организации на «ПЗУЗ», иначе, если взять

состояние кадров на сегодняшний день на «ПЗУЗ», то оно на границе

ликвидации… Кроме причин, влекущих к гибели революционеров,

нам необходимо выискивать причины, почему такой малый рост в

организации. Это мы найдём в основе изучения и проверки приказов

и инструкций, которые изданы на территории до сего времени и как-

то не реализованы кадрами ОУН на «ПЗУЗ».

234

Я считаю, что в значительной мере, наряду с недостаточной

подготовкой и недостатками кадров (на такую колоссальную территорию)

было и то, что подпольщики были перегружены такой технической

второстепенной работой, как связь, хозяйство, составление отчётов,

работа пунктов, разные заготовительные, хозяйственные и противо-

колхозные акции СБ и т.д. Кроме того, трата времени на второстепенную

работу вызвала «нажим» со стороны большевиков, что в результате

приносит потери в людях, мешает вообще организационной работе.

Из этого следует, что на «ПЗУЗ» необходимо всё оставить на

второй план и заниматься в основном (пока ещё есть кому) воспитанием

подпольных кадров и выращиванием революционных кадров ОУН из

народних масс» (Арх. спр. №372, т. 28, арк. 68-70. В справі копія

документа віддрукована російською мовою).

У брошурі П.Полтави “Про наш план боротьби за визволення

України в теперішній обстановці” (віддрукована у друкарні ОУН

“Воля народам” у квітні 1950 р.) зазначається: “... починаючи від 1946

року, український визвольний революційний рух в СРСР почав

переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм

боротьби глибоко підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася

передусім в такому:

1) поступово, відповідно до обстановки та до потреб в окремих

районах, розформовувано відділи УПА, а їхніх учасників, командирів

і бійців включено в рамки підпілля, до підпільної сітки;

2) весь побут підпілля, а теж його роботу, глибоко законспіровувано;

3) в протилежність до того, як це воно було в період широких

дій УПА (головна мета цих дій не дати ворогові розтягнути його

владу поза обл– та райцентри), тепер на перший план висунено

політично-пропагандивну та політично-організаторську роботу. В

теперішній момент основною формою боротьби українського визвольно-

революціного руху в СРСР є збройне підпілля”. (Арх. спр. №372,

т. 28, арк. 192).

Згідно з вказівкою Центрального проводу ОУН-б в першій

половині 50-х років терористична діяльність нелегальних структур

українських націоналістів в Україні стала поступово припинятись. До

кінця 1955 р. практично перестали фіксуватися терористичні прояви з

боку учасників ОУН.

Як видно з архівних документів НКДБ-МДБ-КГБ УРСР, за 1944-

1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналістичного підпілля

і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях

України здійснено:

235

терористичних актів.................................4907

диверсійних.................................................195

нападів та роззброєнь груп охорони

громадського порядку................................457

нападів та підпалів колгоспів,

радгоспів, МТС ...........................................325

напади на сільради і клуби ........................320

озброєних пограбувань ..............................359

інших проявів............................................1126

У результаті цих проявів було вбито або забрано в ліс бойовиками

ОУН-УПА 2662 працівники радянсько-партійного активу, 582 голови

сільських РАД, 262 голови колгоспів, 446 колгоспників, 829 працівників

держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони гро-

мадського порядку, 187 військовослужбовців, 933 службовців, 12839

інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік. При цьому слід

ураховувати, що в 1944-1945 рр. не всі терористичні та інші прояви, а

також кількість жертв фіксувалися органами НКВС-НКДБ у зв’язку з

контролем ОУН-УПА значних територій у західному регіоні Україні.

(Арх. спр. №372, т. 100, арк. 109-111).

До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки

республіки використовувалось 150 спецгруп, до складу яких входило

близько 1800 чоловік. (Арх. спр. №372, т. 101, арк. 139). На період 20

лютого 1950 р. залишилося 19 таких груп кількістю 130 чол. (Арх. спр.

№372, т. 84, арк. 10).

Узагальнених даних щодо діяльності спецгруп немає. В архівних

матеріалах є лише окремі відомості стосовно цього питання. Зокрема,

за станом на 1 липня 1945 р. спецгрупами ліквідовано 1980 учасників

підпілля, захоплено живими 1142, вилучено більше 1000 одиниць зброї.

(Арх. спр. 372, т. 82. арк. 102-103).

У діяльності окремих спецгруп, як видно з архівних матеріалів,

мали місце протиправні дії. Так, учасники спецгрупи Острозького

райвідділу МДБ Рівненської області (3 чол.), а також Хустського

відділу МДБ Закарпатської області (5 чол.) протягом зими 1947-1948 рр.

грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та

харчі. Стосовно таких фактів міністерством проводилися спеціальні

розслідування, винні були притягнуті до суду. У квітні 1945 р. спец-

групи при міських та районних органах МДБ були розформовані і

застосування їх в подальшому заборонялося. (Арх. спр. №372, т. 83,

арк. 279-281).

236

В цей же період з санкції керівництва республіки органами

МВС-МДБ почали створюватися винищувальні батальйони і групи

сприяння їм. Керували ними офіцери органів МВС, на озброєнні вони

мали гвинтівки, автомати, кулемети, гранати. Створенням таких під-

розділів переслідувалася мета – втягнути населення західних областей

в активну боротьбу з озброєним оунівським підпіллям. Спочатку до

цих формувань залучалися і громадяни польської національності як

потерпілі від ОУН-УПА. Згодом українці стали основним контингентом

винищувальних батальйонів, які були укомплектовані за рахунок

колишніх партизанів та громадян, що потерпіли від рук оунівців. До

середини 1945 р. винищувальні батальйони не становили структурно-

оформлену бойову силу і використовувалися переважно для охорони

сіл та райцентрів.

З архівних документів видно, що за станом на 5 червня 1945 р. в

західних областях було 212 винищувальних батальйони (близько 29

тисяч чоловік). До кінця року нараховувалося 1500 батальйонів (близько