Текст книги "Медицина доказова і не дуже"
Автор книги: Андрій Сем'янків
Жанр:
Медицина
сообщить о нарушении
Текущая страница: 9 (всего у книги 13 страниц)
Розділ 14 «Подихай над картоплею»
«Простий, але такий мудрий народ…» – вислів настільки поширений (завдяки окремим зразкам класичної літератури), наскільки й хибний. Ми всі час від часу опиняємось у полоні романтичних роздумів про велич людського розуму й духу, особливо коли йдеться про наших забутих предків. Тим паче, коли маємо змогу насолоджуватися стародавніми здобутками цивілізації, як-от піраміди в Гізі чи похмурі у своїй помпезності замки. А якщо дати волю фантазії та уявити античного хлібороба, який на світанку ступає босими ногами по вологій траві, перешіптується з вітром про те, чи не час сіяти зерно, знає кожну травинку на полі та всі її таємничі властивості, – мимоволі сповнюєшся повагою до «мудрості віків», до традицій, що нескінченно передаються від покоління до покоління…
Сувора правда (хай пробачать вразливі читачі) інша: той хлібороб з великою ймовірністю скінчив своє життя у власних кривавих випорожненнях, трясучись у дизентерійній лихоманці. А його дружина разом з дитиною загинули під час пологів, бо повитуха, керуючись тією самою сивою мудрістю, засовувала в родові шляхи бідолашної жінки солодощі, щоб «дитятко до них тягнулось і швидше вилізло».
Ось так плавно ми перейшли до явища «народної медицини». Цей феномен у сучасному світі досить неоднорідний і може часом містити широкий спектр як застарілих теорій, так і новомодних вигадок. Цікаво, що попри вільний доступ чи не до всієї інформації, накопиченої людством, саме віра в давні міфи неабияк популярна серед людей. Не останню роль у цьому відіграє традиція, адже ще давні римляни зауважили, що Nil adsuetudĭne majus 236.
Автор із задоволенням навів би тут наукові аргументи щодо ефективності української народної медицини. Але, як могли здогадатися читачі, жодних адекватних досліджень на цю тему ніхто й ніколи не проводив. На щастя, ми живемо у глобалізованому світі, де чужа народна медицина поступово інтегрується в нашу культуру. Мова, звичайно, про медицину китайську, народну. Найглобальніший аналіз щодо неї був опублікований у Журналі альтернативної та комплементарної медицини 237. Тож немає жодних підстав вважати, що редакційна колегія випустила б у друк несправедливу й необ’єктивну публікацію. В аналіз увійшло 70 досліджень, переважна кількість з яких стосувалась акупунктури при різних захворюваннях. І, о диво, автори встановили, що якість доступних досліджень така низька, що вони не можуть зробити жодних висновків про ефективність китайської народної медицини. А отже, і рекомендувати її теж не можуть. Ніби хтось сумнівався. Народні рослинні методи лікування
Немає сенсу перераховувати всі безумства, до яких вдається людський мозок у своєму невпинному комбінаторному прагненні. Особливо якщо це стосується поєднання хвороб, рослин і різноманітних отворів людського організму, куди ці рослини можна помістити.
Більшість читачів випробували на собі (у дитячі роки) щонайменше дві методики лікування гострих респіраторних інфекцій: картопляним паром і натертим часником.
Автор не може, хоча дуже хотів би, навести тут клінічні дослідження щодо означених процедур, оскільки мудрості «мудрого народу» чомусь не вистачило на розробку методології експериментів. А сучасна наука не має достатньо ресурсів, аби перевіряти кожен сивий забобон. Проте він спробує переконати читача аргументами від здорового ґлузду.
Проблема з будь-яким народним способом лікування респіраторних інфекцій – вони не можуть працювати навіть теоретично. Для первісної людини був очевидним той факт, що коли ніс набряк і з нього тече, то проблема, очевидно, локалізована в самому носі. На щастя, сьогодні ми знаємо, що респіраторні віруси, хоч і мають особливу симпатію до епітелію слизових оболонок носа й горла, зовсім не обмежують своєї діяльності в організмі людини тільки цими ділянками. Закладений ніс супроводжується погіршенням загального самопочуття. Саме в той час, коли вам стає кепсько, вірус розмножується в крові і (подібно до Святого Духу) циркулює там, де хоче. Тому місцеве лікування носа будь-якими інгаляціями ніяк не впливає на перебіг хвороби. Краще стане лише тоді, коли життєвий цикл вірусу добіжить свого кінця, а імунна система викине геть його рештки.
З хімічної точки зору, шанована картопля складається з крохмалю та води, жодне з яких не справляє абсолютно ніякого специфічного впливу на інфекцію. Натертий часник у цьому плані все ж таки має ідеологічну перевагу, оскільки ароматичні речовини в його складі справді можуть пригнічувати життєдіяльність деяких мікроорганізмів. Але поки ми не почнемо вводити часникову підливку у вену, немає жодних сподівань, що ці речовини можуть впливати на системне розмноження патогенів 238.
То хіба вдихання картоплі чи часнику не матиме зовсім ніякого впливу? Звісно, матиме! Гарячий пар чудово викликає термічні опіки слизової, а концентрований часник непогано організовує опіки хімічні. А якщо сміливець, який сидить над каструлею, рішуче накритий з головою рушником, вирішить подихати ротом, то його може очікувати приємна несподіванка у форматі опіку легеневого епітелію, що призведе до прощання з медициною народною й тісного знайомства з медициною сучасною. Експериментуючи з дарами городу, слід не забувати, що для них природою передбачений спеціальний спосіб введення в організм (рот). А від деяких альтернатив ваше тіло буде не в захваті. Фітотерапія
Автор передчуває, що від самої лише згадки цього слова в нього неминуче полетить бадилля цілющих рослин. Але, ніде правди діти, фітотерапія в сучасному медичному дискурсі посідає досить маргіналізовану позицію. І ось чому.
Ні в кого немає сумнівів, що рослини містять тисячі лікарських хімічних сполук. Ніхто не сперечається з тим, що певні з них справляють позитивний вплив на одужання від низки хвороб. Питання полягає ось у чому: які переваги мають фітопрепарати над звичайними фармакологічними засобами?
Когось може здивувати, але величезна кількість сучасних ліків мають у своїй основі природні рослинні речовини. Деякі з цих речовин людство навчилося синтезувати в лабораторії. Інші ми й досі отримуємо з природних джерел.
Приміром, ми зберемося лікувати пацієнта із серцевою недостатністю настоянкою наперстянки, яку вчені називають дигіталісом. Діючою речовиною настоянки є глікозид під назвою дигоксин. У кожній аптеці ви знайдете препарат «Дигоксин», зроблений на фармзаводі. Яка різниця між пігулками і настоянкою?
Так, речовина однакова. Але в пігулках вона хімічно очищена і має дуже точно виміряну дозу. А настоюючи оберемок наперстянки, ми й гадки не маємо, скільки дигоксину опиниться в кінцевому продукті, бо це залежить від багатьох змінних, як-от: час настоювання, стиглість і якість рослини, кількість дигоксину в кожній квітці (яка може бути різною) тощо. Крім того, бажаний нами алкалоїд – лише одна з багатьох хімічних сполук у складі наперстянки. І всі вони опиняться в настоянці, а потім – і в організмі пацієнта, спричинюючи не завжди очікувані ефекти.
Міф про користь усього природного й шкідливість синтетичного є оманою. Отруїтися можна і тим і іншим, просто у випадку фармакологічних препаратів набагато легше вберегти себе від біди.
Наступний один міф – «м’якість» ефекту фітозасобів. Природа причиново-наслідкових зв’язків не оперує категоріями «м’який – жорсткий». Є серцевий м’яз. Є порогова концентрація дигоксину (ефективна доза), у разі досягнення якої спостерігається суттєвий ефект. Ця концентрація не може бути м’якою. Вона є тільки ефективною або недостатньою. Просто у випадку очищених фармакологічних засобів ми маємо змогу краще її контролювати.
Адептам «цілющих фітопрепаратів» можна запропонувати лікування головного болю маковим молочком, із сировини, здобутої з городу сусідки по дачі. Адже воно містить і спазмолітики дротоверин з папаверином, і прекрасні неочищені опіати, які чудово покращують самопочуття 239.
Але з плином років люди дедалі рідше купують різноманітні «проносні й грудні збори» й все частіше віддають перевагу промисловим фітопрепаратам. У цьому сенсі українцям надзвичайно пощастило. Бо саме ми винайшли… «Протефлазид»
Вітчизняний диво– (без жодної іронії) препарат, який зміцнює імунітет і бореться з інфекціями. Список показань дуже широкий та включає, серед іншого, герпес, віспу, гепатити, кандидози, статеві інфекції і навіть СНІД! 240
Страшно навіть подумати, що ж таке має бути у складі препарату, аби він успішно боровся з усім переліченим.
Реальність дещо скромніша за очікування, бо «Протефлазид» є спиртовим екстрактом з двох травок: щучки дернистої та війника наземного, – тобто фактично є фітопрепаратом.
Читачі вже знають про небезпеку, пов’язану із цим типом лікарських засобів, – нестабільний склад (адже цьогорічна щучка відрізнятиметься від минулорічної через кількість світла, опадів, день посадки, тип ґрунту тощо.) І правда, у складі зазначено:
флавоноїдів не менше 0,32 мг/мл;
карбонових кислот не менше 0,30 мг/мл;
спирт 96 %.
Знову-таки, людям, трохи знайомим з хімією, цей склад ні про що не каже: і карбонових кислот, і флавоноїдів є десятки, якщо не сотні. І питання, чи вони корисні, ідентичні питанню «Чи корисна вода?». Так, без неї було би скрутно, але чи має вода лікувальні властивості в класичному розумінні?
Однак автор закликає навіть не розбиратися в цьому питанні та прийняти за аксіому, що діючі речовини «Протефлазиду» – справді діючі. Головна проблема – у кількості цих речовин.
Скільки флавоноїдів ми з’їдаємо за день у звичайному житті? У США, наприклад (де раціон якісно в середньому порівнянний з нашим), – 190 мг/добу 241.
Повернімося до інструкції. Максимальна добова доза для дорослих – 30 крапель на добу (майже 1 мл). Тобто в 570 разів менше, ніж можна просто з’їсти.
Те саме і з карбоновими кислотами.
Відкриймо вінтажну наукову публікацію про пиво 1923 року 242. У літрі стауту розчинено приблизно літр СО2 (а отже, і карбонових кислот). Можна полічити, що цей об’єм важить 2 грами (2 мг/мл). У «Протефлазиді» – у 6 разів менше. Автор не закликає всіх читачів пити пиво. Карбонові кислоти містяться в більшості харчових продуктів. Тобто все, що є корисного у «Протефлазиді», ми й так споживаємо щодня в значно більших кількостях.
Оскільки нам не вдалося теоретично пояснити користь цього препарату, варто звернутися до результатів досліджень, які надає сам виробник 243.
Одразу привертає увагу специфіка географії: усі публікації походять з України, Казахстану, Узбекистану, Якутії тощо. Так би мовити, з «наукових столиць» світу. Більшість «досліджень» – обсерваційні. Тобто дослідники не створювали експериментальних умов і не намагалися врахувати всі додаткові чинники, які можуть впливати на результат лікування пацієнтів (наприклад, люди, яким призначали «Протефлазід», могли стартово мати кращий стан чи хвороби, які проходять самі по собі, без жодних ліків).
Власне, науково-практичний рівень праць теж під великим питанням 244. Приміром, в одному з досліджень автори застосовували таку схему лікування жінок з папіломавірусом:
«Протефлазид» у рот;
«Протефлазид» у піхву;
антигістамінні (протиалергійні) препарати;
вітаміни;
гепатопротектори;
протигрибкові препарати.
Варто сказати, що жоден із цих препаратів на папіломавірус подіяти не може в принципі. Крім того, у наведені виробником дослідження включений пацієнт без клінічних проявів папіломавірусної інфекції (тобто без симптомів), і всіх їх успішно «виліковують» «Протефлазидом». Однак ця категорія пацієнтів, згідно із сучасними уявленнями, лікування не потребує взагалі. Бо вірус зникає сам 245
Але найцікавіше починається далі.
В одному з оглядів дізнаємося, що «Протефлазид» застосовується в клініці з 2001 року 246. Водночас виробник повідомляє, що доклінічні дослідження закінчилися тільки у 2013 році 247. Більшість наведених фірмою досліджень на людях опубліковані до 2010 року. Виникає запитання: як так вийшло?
У 2012 році закінчено доклінічне дослідження ефективності «Протефлазиду» при грипі на мишах 248. Автори роблять висновок, що препарат перспективний і його треба досліджувати далі. Що не заважає в тому самому 2012 році одразу застосувати його на грипозних дітях віком від 1 місяця 249. Серед іншого визначали переносимість препарату на дітях, молодших 1 року. Ну, це можна зрозуміти: лабораторні миші коштують грошей. А піддослідних дітей народжують безкоштовно. Тому ще до мишей (2012 рік) «Протефлазид» неодноразово досліджували на дітях із грипом:
у 2008 році 250. Діти в цьому дослідженні обійшлися найдешевше, бо були в дитячих будинках. Цікаво, чи їхні законні представники давали згоду на участь малюків у дослідженні;
у 2009 році. 251 252 253
Цінність лабораторних досліджень «Протефлазиду» також сумнівна.
Згідно з інструкцією виробника, біодоступність (кількість речовини, яка потрапляє в кров після того, як цю речовину з’їли) флавоноїдів складає 80 % 254. І це дуже дивно. Бо в західних джерелах кажуть, що після споживання через рот у кров всмоктується зовсім мізерний відсоток флавоноїдів, та й ті одразу метаболізуються в печінці 255. А щоб бодай теоретично діяти на якихось збудників інфекцій, препарат має перебувати в крові у достатній концентрації.
При цьому не забуваймо, що кількість флавоноїдів у цибулі, бананах, яблуках у сотні разів більша, ніж у «Протефлазиді».
У «Протефлазиду» все на місці: законність, об’єктивність, науковість, гуманність, етика.
Закінчити огляд препарату хочеться на позитивній ноті, дуже науковою цитатою з дуже наукової праці, наданої виробником 256. «Вірус – живий мікроорганізм, який паразитує у клітинах макроорганізму. І якщо вірус „харчується“ тим самим, чим і клітини людини, то сприймає, як і клітина людини, компоненти злаків, що входять до складу рослинного препарату Протефлазід®, як філогенетично звичні продукти». Щоб уникнути конфліктів, автор повністю погоджується із цією фразою, хоч навіть якби його катували, не зміг би пояснити, що вона означає.
Та фітотерапію полюбляють не тільки в Україні. У «Протефлазиду» є німецький колега – «Синупрет», доволі популярний на батьківщині (ну, і в нас теж, само собою).
Насправді закладені носи ним лікують уже 80 років 257. Однак досліджувати вирішили тільки через 65 років після винайдення.
Усі наукові праці, у яких відзначається ефективність «Синупрету», або німецькі, або були профінансовані фірмою-виробником (перше необов’язково виключає друге).
Однак усі незалежні дослідження цього препарату, виконані за останні п’ять років, сходяться в одному: щоб робити висновки про ефективність «Синупрету», треба проводити подальші клінічні дослідження (2016 рік) 258 259. А ті докази ефективності «Синупрету», які вже існують, мають низьку якість і не дозволяють його рекомендувати однозначно (2017 рік) 260. Як так виходить, що за 20 років досліджень і спонсорських вливань ефективності визначити не вдалося?
Однак у 2020 році сталося несподіване. «Синупрет» потрапив до Європейських рекомендацій щодо лікування риносинуситу. Чому так сталось і чи можна його тепер вважати ефективним, автор розповідає в третій частині книжки.
236 «Немає нічого сильнішого за звичку» (лат.).
237 https://bit.ly/39PSkLC
238 Автор сподівається, що останнє речення всіма читачами буде сприйняте радше як незграбний жарт, а не заклик до дії.
239 Інформацію надано НЕ на правах реклами.
240 https://goo.gl/p6vGBX
241 https://goo.gl/DXG1x3
242 https://goo.gl/GE1Wj7
243 https://bit.ly/2unhAXo
244 https://bit.ly/2pIyPNh
245 https://bit.ly/2p61Ogl
246 https://bit.ly/2GkgzUF
247 https://bit.ly/2IScftZ
248 https://bit.ly/2uhtH82
249 https://bit.ly/2I2PvGu
250 https://bit.ly/2ulB4eO
251 https://bit.ly/2Gb0o8R
252 https://bit.ly/2I1qwDv
253 https://bit.ly/2G9FCX8
254 https://bit.ly/2uqf4j9
255 https://bit.ly/2IS6vAE
https://bit.ly/2pDChZg
256 https://bit.ly/2ujktIG
257 https://bit.ly/2FJaaTE
258 https://bit.ly/2DzFqly
259 https://bit.ly/2DQUzQw
260 https://bit.ly/2zmfgQq
Розділ 15 Від інсульту до геніальності
Існує ціла група препаратів під назвою «нейропротектори». Як очевидно випливає з цього слова, вони покликані захищати наш мозок від усього поганого (брак кисню, оксидативний стрес, цитокінові шторми та все інше, що може вбити нервові клітини). Основні стани, коли мозок перебуває під такою страшною загрозою, – інсульти й черепно-мозкові травми. Але зараз ми станемо свідками дива: якщо при лікуванні того самого пацієнта з інсультом є мета відновити чи покращити функції його мозку, то можна призначати ті самі препарати. Але тоді вони гордо носитимуть назву «ноотропи». Перелік таких ліків величезний (бо поняття «нейропротектор» і «ноотроп» – максимально нечіткі), а нижче наведено лише найпопулярніші з них. Однак автор, після багаторічного досвіду роботи з інсультними й нейрохірургічними пацієнтами, закликає вас ніколи не купувати жодних фармакологічних нейропротекторів. Вони нічого не дають. Ті самі тисячі, які ви на цьому заощадите, краще витратити на хорошу реабілітацію, на масажиста, на правильне харчування, на протипролежневі матраци, тобто на всі ті речі, які справді допомагають відновлюватися після уражень мозку.
Якщо читачі не вірять на слово (а так і треба), вони можуть ознайомитись із підсумком доказів.
«Кавінтон» – не покращує життя пацієнтів з ішемічним інсультом 261.
«Цитіколін» – неефективний у лікуванні травм головного мозку та ішемічних інсультів 262 263.
«Гінкго білоба» – не допомагає відновлюватися після інсульту та не покращує когнітивних функцій 264 265.
«Церебролізин» – згідно із систематичними оглядами, немає достатніх доказів, щоб рекомендувати застосування «Церебролізину» пацієнтам із судинною деменцією (деградацією розумових функцій) 266. При лікуванні ішемічного інсульту «Церебролізин» також не має переваг 267. При цьому існують помірні докази, що він підвищує кількість серйозних побічних ефектів.
А проте не все з «Церебролізином» так погано. За деякими даними, він покращує пам’ять у щурів після стресу, стимулює їхні розумові функції та зменшує світлобоязнь 268 269 270.
Тож маємо надію, що «Церебролізин» нарешті займе свою нішу якщо не в медицині, то принаймні у ветеринарії. Зрештою, покращення пам’яті в нервових мишей, які живуть у темряві, – важлива клінічна задача.
«Пірацетам» – неефективний при ішемічному інсульті, не допомагає при деменції і когнітивних порушеннях. (Висновок зроблено після аналізу лікування 12 тисяч пацієнтів 271 272.)
Зрештою, «Пірацетам», попри свою згасаючу популярність, досі не ухвалений FDA 273.
У розвинених країнах пірацетам поступово переміщується із площини медицини в паралельну реальність «нейрохакінгу».
Нейрохакінг – це, по суті, гонитва за «прокачкою» характеристик мозку: краща пам’ять, увага, швидкість когнітивних процесів, емоційна стабільність, загальний психологічний стан. У самому бажанні мати «кращий мозок» нічого поганого немає, врешті, ми ж качаємо м’язи. Однак по факту нейрохакери пилососять мережу в пошуках не лише клінічних досліджень (більша частина з яких – дуже низької якості), а ще й відгуків колег-нейрохакерів чи простих людей, які приймали ноотропи. Так, вам не почулося, весь перелік неефективних препаратів у цьому розділі – клондайк для нейрохакера. Бо останній часто не має формальної відповідної освіти, тому й не може відділити цінну інформацію від білого шуму (а його довкола цих препаратів багато).
Геть завзяті нейрохакери починають придивлятися не до лікарських препаратів, а до різноманітних БАДів зі ще сумнівнішими властивостями. Приміром, у відповідних колах достатньою популярністю користується екстракт герані («Метилгексанамін»). По-перше, зазначена речовина в герані відсутня й не екстрагується з неї 274. По-друге, цей «Метилгексанамін» пов’язують із численними побічними реакціями й щонайменше п’ятьма летальними випадками 275. І це далеко не єдина небезпечна речовина.
Насправді виходить дуже органічний колообіг: нейрохакери в гонитві за суперздібностями п’ють екстракт герані. Ледь не склеюють ласти. І починають пити всі свої суперпрепарати, аби навчитися говорити заново. Суцільний кіберпанк.
261 https://goo.gl/3X9EhM
262 https://goo.gl/zqE6GV
263 https://goo.gl/zUAens
264 https://goo.gl/rmyXDP
265 https://goo.gl/n8VhXM
266 https://bit.ly/2KPfcwY
267 https://bit.ly/2FYxAog
268 https://bit.ly/2zGs9Fb
269 https://bit.ly/2PiIEfD
270 https://bit.ly/2E9RSJP
271 https://bit.ly/2VYa0ev
272 https://bit.ly/2UDu5qq
273 https://bit.ly/2M0UpZY
274 https://bit.ly/3dGolqD
275 https://nyti.ms/3ahEjXg








