Медицина доказова і не дуже

Текст добавлен: 26 июня 2025, 03:54

Текст книги "Медицина доказова і не дуже"

Автор книги: Андрій Сем'янків

Жанр:

Медицина

сообщить о нарушении

Текущая страница: 8 (всего у книги 13 страниц)

Назад к карточке книги

Розділ 12 Спортивна не-медицина

У пантеоні сучасної медичної науки та практики трохи на периферії переминається з ноги на ногу сфера спортивної медицини. Ця метафора не є ознакою зневажливого ставлення автора, як міг би несправедливо подумати читач. Радше проблема в тому, що під однією назвою ми маємо три різні медичні сфери, які, хоч і пов’язані, займаються зовсім різними питаннями.

По-перше, спортивна медицина досліджує, що буде з тілом, якщо воно займатиметься фізичними навантаженнями різної інтенсивності. Це включає такі наукоємні аспекти: як краще накачатися, як збільшити витривалість, як не знищити організму в гонитві за медалями, як безпечно тренуватися і ще багато іншого. З кожного питання написані десятки окремих томів літератури. А всі охочі можуть легко отримати рекомендації з кожної теми від відповідних спеціалістів.

По-друге, спортивна медицина займається супроводом спортсменів у контексті змагань та ігор, досліджує, як надавати невідкладну допомогу в польових спортивних умовах, як правильно стежити за станом атлетів (автор дуже рекомендує всім любителям, які беруть участь у забігах чи веломарафонах, ретельно й відповідально підходити до медичного обстеження перед спортивним заходом, бо кількість раптових смертей щороку під час пів– та повних марафонів ніяк не знижується). Крім того, вона опікується атлетами в спорті високих досягнень – так завуальовано називається допінг-індустрія. Автор не розкриває цієї теми, однак може запевнити зацікавлених, що в цій книжці то тут, то там кілька разів згадуються допінг-препарати (так, на жаль, доведеться прочитати всю книжку, щоб знайти цю інформацію).

По-третє, спортивна медицина займається лікуванням спортсменів, хоча це навряд чи справедливо іменувати окремим розділом. Адже, хоч спортсмени й мають характерні травми та захворювання (і ті різняться залежно від конкретного виду спорту), врешті-решт розірвана передня хрестоподібна зв’язка коліна ремонтується однаково і у футболіста, і у вантажника. Хоча, звісно, доступ першого до оптимальної хірургії буде простішим. Але ж ми не ділимо галузі медицини за їхньою вартістю?

У цьому розділі автор хотів би висвітлити деякі з тих неоднозначних медичних технологій і ліків, які можуть зацікавити радше не спортсменів, а людей, які займаються спортом і час від часу отримують травми. Кінезіотейпи

Це такі красиві різнокольорові стрічки, які треба наклеювати на проблемні й хворі ділянки. Ті з читачів, хто регулярна ходить у спортзал або підписаний на інстаграм фітнес-тренерів, очевидно, бачили кінезіотейпи хоча б раз. І треба визнати, що виглядає цей девайс стильно й спортивно, додаючи +10 до станової тяги та +15 до впевненості спортсмена в собі. Кінезіотейпи популярні не лише серед пересічних любителів потягати гантелі, а й серед професійних атлетів. Декларується, що вони покращують кровообіг, знімають набряки, біль і навіть можуть покращити фізичні показники того, хто матиме щастя їх наліпити 161.

Справжню популярність кінезіотейпи отримали на Олімпійських іграх у Пекіні у 2008 році, коли їх рулонами просто так роздавали спортсменам. А якщо ціла олімпійська збірна обліпилася чимось загадковим і красивим, то ні в кого не виникне сумнівів, що так і треба.

Але сумніви виникають усе одно.

Один із перших рекламних аргументів кінезіотейпістів: це – «новітня наукова розробка». Що саме по собі смішно, бо подібні тейпи розробили ще в 70-х роках минулого століття. Але тоді принаймні нам мав бути доступний величезний корпус доказових публікацій на користь кінезіотейпів, за сорок-то років!

І досліджень справді безліч. Причому висновки їхні часто діаметрально протилежні. Тому зосередьмося на ґрунтовних метааналізах.

Кінезіотейпи можуть допомагати від міофасціального болю (це коли болять м’язи та зв’язки). Однак якість доказів виявилася низькою через недоліки дизайну дослідження 162.

Є огляд, у якому кінезіотейпування мало сприятливий ефект при колінному остеоартриті 163. Однак самі дослідники вказують, що якість доказів недостатня і до їхніх висновків треба ставитись обережно.

На сьогодні не існує достатніх доказів переваги кінезіотейпінгу над іншими варіантами лікування 164.

Великий метааналіз у Journal of Physiotherapy 165. Чинні докази НЕ дозволяють рекомендувати кінезіотейпи при захворюваннях скелетно-м’язового апарату.

Метааналіз у журналі Sports Medicine так само свідчить про відсутність бодай якихось переконливих доказів. А самі докази на користь кінезіотейпів автори нагороджують епітетом «anecdotal» 166.

Інколи в публікаціях чи просто в мережі можна натрапити на вислів «Anecdotal evidence». «Анекдот» у такому випадку означає не дуже смішну історію, а просто історію, ілюстрацію певного явища. Наприклад: «Після крему „Ясний Промінь“ мій пеніс виріс до 20 см. Міняю місце роботи».

Або: «Після викачування повітря з колби муха здохла через 20 секунд».

Тобто сам по собі «анекдот» необов’язково кумедний, інколи він може навіть передавати об’єктивну істину. Але разом з тим навіть правдиві епізодичні свідчення не можуть бути доказами. Бо не дозволяють екстраполювати дані в широкому сенсі. У декого після крему пеніс може вирости в ширину або й зовсім відвалитися. І не всі мухи витримають 20 секунд.

А проте «анекдоти» неабияк впливають на людську свідомість, бо «історії із чийогось життя» нас по дефолту вражають найбільше.

Крім ужитку в спортивній медицині, кінезіотейпи також пробували використати і в медицині звичайній. Ось дані кількох досліджень.

При лімфатичному набряку в онкохворих ефект від кінозіотейпів не відрізняється від стандартного лікування 167.

В інсультних хворих кінезіотейпінг може використовуватись як додатковий засіб, однак його ефективність ще треба підтвердити в якісних клінічних дослідженнях 168.

Усе це звучить не надто обнадійливо, особливо коли йдеться про «революційну ефективну розробку».

Після цього трохи дикуватими видаються заяви на сторінках кінезіотейпістів у соцмережах. Методику рекомендують:

від дискомфорту при вагітності;

від болю в спині;

при травмах суглобів;

при варикозі;

від шрамів;

для лікування ДЦП… І так далі, і так далі… 169

У деяких читачів може виникнути запитання: у чому претензія? Кінезіотейпи якщо не допоможуть, то точно не нашкодять.

Претензія в тому, що вони доволі недешеві й одноразові. Приміром, сім’я, де є дитина з ДЦП або родич похилого віку після інсульту, не завжди заможна. І викидати кілька сотень гривень (щонайменше) щомісяця на сумнівні стрічки – не найкраща ідея.

Але брехливих обіцянок для ефективних продажів замало.

Як це буває з кожною сумнівною методикою, адепти кінезіотейпінгу надзвичайно охоче опускаються до шаманства й магії. Тейпи бувають різноманітних кольорів. І одні продавці чесно заявляють, що це має суто естетичне значення. А інші стверджують, що:

зелений колір допомагає регенерації;

червоний відновлює ушкоджені тканини;

жовтогарячий стимулює виздоровлення;

чорний прогріває.

Інші кольори також мають свої потаємні сили.

У кінезіотейпів дві цільові аудиторії: спортсмени, які хочуть покращити свої показники, і справді хворі люди.

І якщо перша категорія має повне право обклеювати себе чим завгодно (хоч стрічкою-мухоловкою), аби перемогти у змаганнях, то у другої категорії має бути достатньо тверезого мислення, щоб не витрачати зайвих грошей.

Як засвідчує емпіричний досвід автора книжки, якщо протягом десятків років дослідникам ніяк не вдається однозначно продемонструвати ефективність методики або препарату, то цей препарат або методика – не працює. «Траумель»

«Траумель» – це суперпопулярна мазь і розчин для ін’єкцій, які мають допомагати від травм, розтягнень і хвороб шкіри. Засіб такий відомий, що оселився в аптечках мільйонів наших співгромадян. (Одразу хочеться похвалити рекламний підрозділ фірми-виробника за креативність, адже розвісити величезний банер мазі від забоїв на здоровенній сніжній гірці в столиці – справді хороша ідея.)

Формально «Траумель» – це гомотоксикологічний препарат (один із сортів гомеопатії). У реальності ж концентрація діючої речовини в «Траумелі» за гомеопатичними мірками досить висока, тому цілком імовірно, що препарат містить якусь кількість заявлених молекул (переважно це всілякі травки).

Про «Траумель» існує багато позитивних публікацій, де автори стверджують, що не мають конфлікту інтересів (тобто не отримували грошей від виробника). Однак дослідження розроблялись і здійснювалися на гроші фірми Heel (яка цей «Траумель» виготовляє). Що саме по собі вже цілком можна вважати конфліктом інтересів, навіть якщо дослідникам за це не платили гроші в кишеню. Можливість профінансувати планування дослідження і публікацію в журналі може бути ціннішою за гроші.

А проте варто розглянути докази «за» 170.

При розтягненні зв’язок гомілки «Траумель» такий самий ефективний, як мазь з диклофенаком. Тут є два нюанси. 1. У дослідженні не було плацебо-контролю. Оскільки розтягнення зв’язок чудово минає саме по собі, то взагалі невідомо, чи допомагає сама мазь з диклофенаком. 2. Пацієнти не знали, чим саме їх лікують. А дослідники, які інтерпретували результати, знали, тому що мазі відрізнялися за виглядом.

Три статті за авторством Krüger K з різницею в рік 171. Можливо, «Траумель» змінює імунну відповідь на навантаження 172. Можливо, «Траумель» прискорює регенерацію 173. Можливо, «Траумель» впливає на параметри імунної системи. В усіх дослідженнях зазначається: «Чи мають ці знахідки якесь клінічне значення – невідомо» 174.

В іншому дослідженні на тваринах було виявлено, що «Траумель» не впливає на загоєння шкіри (дослід на мишах).

Усі перелічені дослідження мали спонсорську підтримку від Heel GmbH.

Тепер подивімося на незалежні (не спонсорські) публікації.

«Траумель» неефективний при мукозиті (запаленні слизових оболонок) 175.

В одній із праць дослідники взагалі кажуть прямим текстом: «Механізм дії „Траумелю“ незрозумілий. Він лишається популярним, попри відсутність доказів ефективності» 176.

Очевидно, що, враховуючи наявність у показаннях лікування травм, «Траумель» досить часто застосовується в спортивній медицині 177. Але не через свою фантастичну ефективність. Застосування «Траумелю» при травмах у спортсменів має доказом лише особисту думку окремих спеціалістів. Якісних контрольованих досліджень із цього приводу немає.

Найяскравіше різницю між спонсорськими й незалежними публікаціями можна продемонструвати так. Проплачена стаття: опис лікування всього-на-всього одного пацієнта. Висновок: «Траумель» безпечний і ефективний для лікування м’язових ушкоджень 178. Незалежний метааналіз: стверджує, що наразі «Траумель» не можна рекомендувати для лікування м’язових ушкоджень 179.

Виходить, що обґрунтована незалежна наука з «Траумелем» не дружить. Але то не біда. Головне, що з ним дружать покупці й деякі спеціалісти. І, відверто кажучи, якщо вам подобається мастити «Траумелем» синці, а зайві гривні тиснуть кишеню – сміливо мастіть. Кожен вибирає, як смітити грошима, сам.

Але, мабуть, слід утриматись від «Траумелевих» ін’єкцій. Не варто колотися речовиною, безпечність і доцільність якої не має одностайного визнання (якщо вірити незалежним ученим). Хондропротектори

Деякі читачі, імовірно, страждають від остеоартриту. У декого, на жаль, це ще попереду, особливо в тих, хто має надмірну вагу та/або займається спортом.

Саме для лікування остеоартриту (і уражень суглобів загалом) існує такий клас препаратів, як хондропротектори. У своєму складі вони мають зазвичай хондроїтин сульфат і глюкозамін. Виробниками передбачається, що ці речовини (якщо їх уживати) сприяють відновленню суглобових поверхонь і зменшують негативні прояви артритів – біль, закляклість, зниження амплітуди рухів. Оскільки хондропротектори досить популярні, їм присвячено доволі багато публікацій, які дають дуже різні результати.

Приміром, систематичний огляд від Кохрейнівської бібліотеки вказує, що хондропротектори можуть давати мінімальні позитивні ефекти. Водночас, якщо аналізувати не всі доступні дослідження, а лише ті, де брали участь багато учасників, якість методології дослідження була високою, а спонсор не впливав на дослідження своїм фінансуванням, то всі позитивні ефекти кудись зникають 180.

В оглядах авторитетних медичних журналів Lancet та BMJ зазначають, що загалом хондропротектори не мають позитивного ефекту при остеоартриті, як порівнювати з плацебо 181 182.

Публікація у «Всесвітньому журналі ортопедії» робить висновок, що хондропротектори – безпечні, проте переконливих свідчень їхньої ефективності ще ніхто не продемонстрував 183.

І, нарешті, хондропротектори не рекомендовані для призначення пацієнтам низкою провідних установ:

Американським коледжем ревматології 184

Американською академією хірургів-ортопедів 185

Британським інститутом NICE 186

Загалом є один хороший маркер того, що ефективність препарату сумнівна: коли він присутній на українському сайті компанії 187 і відсутній на сайті міжнародному 188.

Варто зауважити, що йдеться тільки про системні хондропротектори (ті, які треба приймати всередину). Бо всілякі мазі та гелі «з пептидами для хрящів і суглобів», які треба намазувати на хворе коліно, – просто за межами добра і зла з погляду науки та медицини.

161 https://bit.ly/2PgbqBl

162 https://bit.ly/2O1ac8j

163 https://bit.ly/2PQ73dr

164 https://bit.ly/2NWouqY

165 https://bit.ly/2S858lU

166 https://bit.ly/2O2kJjE

167 https://bit.ly/2yW35J4

168 https://bit.ly/2ScnC4I

169 https://bit.ly/2R6DQev

170 https://bit.ly/2Pb03GV

171 https://bit.ly/2BOsMhi

172 https://bit.ly/2Eb66Kj

173 https://bit.ly/2U6ZGRk

174 https://bit.ly/2Rwfhs2

175 https://bit.ly/2FTd0pd

176 https://bit.ly/2FXXEjr

177 https://bit.ly/2QtLliY

178 https://bit.ly/2AKCtM2

179 https://bit.ly/2BP6Kef

180 https://goo.gl/qwWEfx

181 https://goo.gl/qk2FuS

182 https://goo.gl/2enos5

183 https://goo.gl/FJz9sW

184 https://goo.gl/9sAfbb

185 https://goo.gl/wMBh6w

186 https://goo.gl/wvJ6xm

187 https://goo.gl/tHCTpT

188 https://goo.gl/XCxbHv

Розділ 13 Вітамін, БАД, ананас Вітаміни

Мало хто із читачів не приймав вітамінних добавок хоча би раз у житті. У дитинстві це, найімовірніше, були смачні розчинні у воді шипучки, а в більш поважному віці їх замінили брутальні товсті таблетки, замовлені на Amazon.

Для того щоб достеменно розібратися в питанні вітамінів, необхідно усвідомити, що на планеті Земля паралельно існують два світи. В одному з них людина, вводячи в пошуковий рядок ґуґлу «вітаміни», отримує тисячі посилань на сайти «про здоровий спосіб життя», які повняться матеріалами на кшталт «П’ять вітамінів, які вам потрібно починати пити просто зараз». В іншому світі люди нічого не вводять у пошуковий рядок, бо не мають комп’ютера і, вочевидь, не знають, що таке ґуґл.

Таких людей можна побачити на сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я в розділі «недоїдання». Цікаво, що перелік типових гіповітамінозів на сторінці ВООЗ відрізнятиметься від того, що пропонують велнес-ресурси. Розгадка цього парадокса досить проста: ресурси ВООЗ призначені для допомоги людям, яким не вистачає коштів на нормальну їжу, внаслідок чого в їхніх тілах створюється дефіцит передусім вітаміну В12 (бо він міститься в тваринних продуктах, які коштують дорого). Велнес-ресурси призначені насамперед для людей, які мають зайві гроші та готові їх віддати (або ще не готові, але їх швидко запевнять, що саме так і треба вчинити).

Скептичні читачі вже починають обурюватися, називаючи автора самодуром. Саме тому варто поцікавитись, який соціальний профіль людей, що приймають мультивітамінні добавки. За даними Національного інституту здоров’я США, ці громадяни багатші, мають високий рівень освіти, не палять, добре харчуються і загалом мають хороший рівень здоров’я 189.

Інакше кажучи, вони є членами соціального прошарку, для якого ризик розвитку будь-яких гіповітамінозів є мінімальним. Забезпечені люди добре харчуються, бо мають багато грошей, а відтак можуть дозволити собі купувати вітаміни, які їм не потрібні. Бідні люди потребують вітамінів, але не можуть їх придбати, бо не мають достатньо грошей навіть на звичайне харчування. Це – єдиний сценарій подій у Всесвіті, де закони логіки – не пусте місце. А якщо бідні люди починають купувати вітаміни, замість покращити власний раціон, то вони – не лише бідні, а ще й не надто розумні.

Автор має на увазі загальну ситуацію. Очевидно, що серед людей будь-якого достатку є особи з певними захворюваннями чи станами (наприклад, вагітність або вікові зміни), яким необхідно приймати певні вітаміни. Але це припустимо лише в тих випадках, коли їх призначає лікар, і тільки тоді, коли це призначення відповідає стандартам лікування певного захворювання чи стану. Просто так добавки з вітамінами та мікроелементами приймати не треба нікому.

За даними медичного центру Джона Гопкінза, вітамінні добавки не впливають на захворювання серця й мозку та не попереджають розвитку пухлин 190.

У доповіді Департаменту здоров’я США зазначається, що здорові люди не отримують жодних переваг від прийому мікроелементів та вітамінних добавок 191.

Якимось чином це йде врозріз із закликами інста-ЗСЖ-блогерів і популярних ресурсів про здоров’я, які кажуть, що «приховані гіповітамінози є в усіх».

Якщо автор на цьому етапі не зміг вас переконати, він спробує залякати. У тій самій доповіді Департаменту здоров’я зазначають, що прийом провітаміну А пов’язаний зі збільшеним ризиком раку легень. Прийом вітаміну Е у здорових чоловіків збільшує ризик раку простати 192.

Окремо слід згадати про вітамін D, який став надзвичайно комерціалізованим останніми роками 193. Його нестачу діагностують у дедалі більшої кількості людей щороку, і пов’язане це не зі зміною якихось обставин чи способу життя, а з тим, що збільшуються референсні значення норми в лабораторіях. Якою має бути ця норма – предмет окремих дебатів. Однак більшість дослідників одностайні в тому, що рівень 25(OH)D менше 12 нг/мл потребує призначення вітаміну D. Автор зайшов на сайт однієї з найбільших українських лабораторій і виявив, що рівень дефіциту там встановлений на 10 нг/мл, але все, що <30,0 нг/мл, описується як «ризик недостатнього споживання». Тобто існує дуже ненульова ймовірність, що людині без дефіциту призначать вітамін, який їй не надто потрібен.

Тут-таки слід згадати популярну думку, що вітамін D допомагає долати депресію й поганий настрій. Надійних даних, які це підтверджують, немає зовсім 194.

А от дані про те, що вітаміну D може бути забагато, – існують. Однозначно токсичні концентрації в крові починаються від рівня 200 нг/мл. Однак, згідно з деякими дослідженнями, рівень понад 50–75 нг/мл уже може супроводжуватися побічними ефектами. Такими, як підвищення летальності, частота серцевих захворювань і деякі пухлини.

Тому всім, хто приймає вітамін D, варто періодично перевіряти його рівень у крові та не заграватись «у здоров’я», щоб не зіграти передчасно в ящик. БАДи

Про біологічно активні добавки, хай якими вони є, хай хто їх виготовляє і хай скільки вони коштують, варто знати лише одне:

«Ці твердження не перевірялися. Цей продукт не призначений для діагностики, лікування чи попередження будь-якого захворювання» – саме такими словами маркуються БАДи в Північній Америці, аби покупців не вводили в оману. Оскільки БАДи не є ліками, ніхто не перевіряє, як вони діють, на що впливають і чи є вони взагалі безпечними (а вони бувають небезпечними та несумісними з деякими ліками) 195.

Для того щоб почати продавати свій БАД, треба лише продемонструвати, що він виготовляється в безпечних та санітарно прийнятних умовах. Автор не може заборонити читачам купувати БАДи (на жаль), але може поставити адептам харчових добавок одне питання: якщо БАДи справді справляють позитивний ефект на здоров’я, чому виробник їх не реєстрував як лікарський препарат? Адже на ліках можна заробити значно більше. Відмовки, що «це дуже дорого», не приймаються, бо багато виробників БАДів – мультимільйонні бізнеси. До того ж деякі фармацевтичні компанії продають свої продукти в статусі лікарських препаратів у країнах Східної Європи та одночасно в статусі БАДів у США.

Хай це буде приводом для роздумів. Омега-кислоти

Найпопулярніша рекомендація від численних інста-велнес-діячів звучить приблизно так: «Починайте пити омега-кислоти просто зараз». Про ці кислоти сказано й написано так багато, що автор не бачить сенсу повторювати десятки схвальних епітетів. Натомість пропонує вам ознайомитися з результатами сенсаційного метааналізу в JAMA (журнал Американської медичної асоціації) про лікування 77 тисяч пацієнтів, який засвідчив, що омега-кислоти (ОК) ніяк не впливають на зменшення серцево-судинних ризиків 196.

Але, як казав класик, «Ти ще нічого не знаєш, Джоне Сноу».

По-перше, новина не така вже й сенсаційна. У попередні роки публікувалися праці, де автори доводили, що ОК ніяк не впливали на серцеві захворювання 197 198 199 200.

А в деяких дослідженнях прийом ОК взагалі призводив до більшої частоти кардіальної смерті 201.

По-друге, відомі також серйозні публікації, з альтернативною точкою зору. Наприклад, праця, виконана японцями наприкінці 1990-х, відстоювала ефективність ОК для профілактики серцевих хвороб (зокрема зменшення частоти інфарктів) 202. І різниця була достовірна, і вибірка величезна (18 тисяч осіб). І все було би добре, якби спонсором дослідження не був виробник пігулок з риб’ячим жиром. Вірити чи ні в непродажність японців – справа індивідуальна. Але не варто чіплятися за стереотипні образи «шляхетних самураїв»: корупція в Японії (зокрема хабарі в охороні здоров’я) в часи дослідження квітнула 203.

Автори метааналізу з JAMA кажуть, що, можливо, для позитивного ефекту доза ОК була недостатньою. І покладають надії на подальші дослідження, приміром ті, де піддослідних годуватимуть ударними дозами ейкозапентаенової (ЕРА) кислоти 204.

Однак виявилося, що підвищення рівня ЕРА достовірно асоційоване з підвищеним ризиком агресивного раку простати 205.

Канцерогенна дія ОК, крім іншого, зумовлена генетично. Не слід також виключати, що канцерогенними можуть бути інші речовини, які потрапляють у пігулки з рибних тушок.

Насправді, приводів сумувати немає. Достеменно відомо, що споживання риби добре впливає на серце 206. Це підтверджено в дослідженні на 300 тисячах осіб: порція риби хоча б раз на тиждень допомагає попереджувати коронарні захворювання 207.

І ключове слово тут «Р-И-Б-А»! А не пігулки з рибними екстрактами, виготовлені в промисловий спосіб. Антиоксиданти

Завдяки вдалим маркетинговим кампаніям усі ми про них чули, і всі на 100 % упевнені в необхідності антиоксидантів (АО) для збереження краси, молодості та здоров’я.

Усе просто: наш організм постійно «закислюється», тобто «оксидується», отже, АО допоможуть йому «розкислитись». І волосся одразу відросте, серце припинить торохтіти, залицяльники(-ці) почнуть дарувати квіти. Одним словом —утілення всіх мрій.

Ідея зовсім не нова: вільнорадикальна теорія старіння, започаткована Харманом у 1950-х роках, стверджувала, що збільшене споживання АО може попереджувати старіння й численні хвороби 208.

В АО є могутнє лобі: виробники БАДів, косметики, харчових продуктів. Створено навіть спеціальний журнал Antioxidants, у якому постійно публікуються праці різної якості з різними результатами.

І це прекрасно, бо великий масив даних і незгасний інтерес дає змогу робити певні висновки.

Отож відомо, що АО не допомагають від:

хвороби Альцгеймера; 209

серцевої недостатності; 210

астми й задишки; 211

хронічних захворювань нирок; 212

захворювань печінки; 213

прееклампсії; 214

бічного аміотрофічного склерозу; 215

м’язового болю після тренувань; 216

катаракти; 217

раку простати; 218

серцево-судинних захворювань; 219

сепсису 220.

Мало в яких речовин є таке багатюще досьє.

Але далі – краще.

АО не тільки НЕ попереджають виникнення пухлин шлунково-кишкового тракту, а ще й збільшують летальність 221.

Профілактичний прийом АО здоровими людьми неефективний. Добавки бета-каротину, вітаміну Е та високі дози вітаміну А (усі вони є антиоксидантами), можливо, підвищують летальність 222.

Якби антиоксиданти були людьми, вони могли би потрапити в пекло.

Хоча є й певні докази їхньої користі. Наприклад, існують слабкі свідчення, що АО допомагають малофертильним (тим, що мають проблеми із зачаттям) чоловікам і жінкам досягти вагітності 223 224.

Але чому вільнорадикальна теорія старіння хороша, а на практиці чогось не спрацьовує? Річ у тому, що теорія погана.

Ще в далекому 2009 році в дослідженні на генетично модифікованих мишах було чітко показано, що підвищення антиоксидантної активності НЕ покращує виживання і не впливає на старіння 225.

У 2012 році міністерство сільського господарства США видаляє базу даних антиоксидантної активності продуктів харчування через відсутність доведеної користі 226.

Європейська адміністрація з безпеки продуктів харчування заявила про відсутність доведеного впливу АО на здоров’я 227.

Але покупців і виробників це не зупиняє.

За останні 60 років АО з корисної наукової концепції перетворилися на монструозну шарлатанську індустрію, яка забиває баки десяткам мільйонів людей.

АО сьогодні – це маркетингове гасло, під яким ховається купа різних речовин і мінералів. Деякими з них лікують справжні хвороби. Але не тому, що вони «борються із закисленням» (хай що це означає). І абсолютно точно, АО не потрібно приймати як харчову добавку й шукати чарівні продукти з АО для своєї дієти.

Антиоксиданти – недосяжна мрія. Адже є щось привабливе в тому, щоб порівнювати етикетки, вивідувати назви секретних пілюль на форумах у пошуках тієї самої, яка подарує нам вічне життя й молодість. Замість нормально харчуватися, достатньо спати й займатися помірними фізичними навантаженнями. «Вобензим»

«Вобензим» – це універсальний лікарський засіб від будь-якого запалення в організмі. (Насправді ні.)

Безперечно, багато хто з нас його приймав і чудово знає, що у складі препарату містяться різноманітні ферменти з ананасу, папаї і деяких тварин.

Ферменти – це великі молекули протеїну. У шлунково-кишковому тракті людини протеїни розщеплюються й у вигляді окремих амінокислот потрапляють у кров. А для чудодійного «ферментативного» ефекту треба, щоб вони потрапляли у кров цілими. Насправді виробник і сам не уявляє, яка частка препарату всмоктується в кров після проковтування і що з ним далі відбувається в тілі людини 228.

І це прекрасно, бо цей факт нарешті переносить нас із нудного світу науки в царство магії.

Яким чином визначається доза? Скільки разів треба приймати? За відсутності фармакокінетики (розуміння того, що трапляється з ліками в організмі) уся інформація в інструкції могла з’явитися тільки зі стелі.

З тієї самої інструкції ми дізнаємося, що всі позитивні ефекти «Вобензиму» спостерігались або в дослідах у пробірці, або на тваринах. А проте виробник запевняє, що «Вобензим» дуже помагає при спортивній травмі (очевидно, про це розповів лабораторний собака-футболяка).

Виробник розповідає, що запалення в організмі часто «виходить з-під контролю» 229. А «Вобензим» своєю незрозумілою дією повертає його в «нормальне русло». У реальному світі, коли запалення «ламається», такий стан називається сепсис. І ймовірність померти за «неправильного» запалення складає 50 % чи більше. Очевидно, це зовсім не те саме, що розтягнений сухожилок. І вже точно ніякі ананасові вишкрібки від «неправильного» запалення не врятують.

Клінічні дослідження «Вобензиму» поділяють на два типи: спонсоровані виробником і ті, де «Вобензим» виявився неефективним.

Найпоказовішим є дослідження якоїсь пані Якимової (автор не уявляє, хто це), яке можна знайти в інтернеті одразу у двох варіантах. В англомовному стверджується, що «Вобензим» підвищує деструктивні запальні процеси в легенях 230. У тій самій статті російською, пишуть, що «Вобензим» їх знижує 231. Тобто невідомо, що саме він робить, але шанси в пацієнтів 50/50.

Цікаво, що між українською та німецькою інструкціями до «Вобензиму» є різниця.

У розділі «Взаємодія з іншими препаратами»:

в українській версії випадки несумісності не спостерігалися; 232

а в німецькій пишуть, що застосування «Вобензиму» з антикоагулянтами (препаратами, що не дають крові згортатися) може ще більше пригнічувати згортання крові 233.

Хто ж каже правду?

Мабуть, це лишиться загадкою. Але на теренах інтернету знаходяться щонайменше два повідомлення (опубліковані на спеціалізованих ресурсах) про побічні ефекти «Вобензиму»:

циркуляторний шок; 234

кровотеча зі шкіри, шлунково-кишкового тракту й сечових шляхів 235.

Ні про що подібне виробник, авжеж, в інструкції не пише.

У США «Вобензим» узагалі не має реєстрації як лікарський препарат.

«Вобензим» – доволі загадковий звір. Доказова база в нього відсутня (за винятком кількох спонсорських «досліджень»). Як він діє на організм – виробник не знає сам, але часом, мабуть, якось діє, бо тяжкі ускладнення бувають. Достеменно відомо лише, що він дорогий. Чи це не достатня причина, щоб його купувати?

189 https://bit.ly/3sZMu1B

190 https://bit.ly/31QZTwX

191 https://www.uspreventiveservicestaskforce.org/uspstf/document/RecommendationStatementFinal/vitamin-supplementation-to-prevent-cancer-and-cvd-counseling#bootstrap-panel–2

192 https://bit.ly/3cXjYbj

193 https://bit.ly/3rVbyWo

194 https://bit.ly/3dMgxDP

195 https://bit.ly/2Q1jAQi

196 https://goo.gl/hHyKVp

197 https://goo.gl/XLQc8S

198 https://goo.gl/ffyoXp

199 https://goo.gl/w46H57

200 https://goo.gl/MUrJes

201 https://goo.gl/YUvNrA

202 https://goo.gl/MFhPRa

203 https://goo.gl/WELJBZ