Текст книги "Шлюбні ігрища жаб"

Автор книги: Андрій Кокотюха

сообщить о нарушении

Текущая страница: 10 (всего у книги 12 страниц)

6

Максим навіть сам собі не міг пояснити, що підштовхнуло його обдурити Тамару Шиян таким чином. Звичайно, причин можна знайти сотні, кілька з них він таки виклав їй під час зустрічі, але він не вірив власним словам.

Шукаючи обгрунтування, він більше схилявся до варіанту «жарт». Так, не зовсім, можливо, вдалий – але жарт, більше нічого він на увазі не мав! Він готовий був запропонувати таку версію Аллі, та вона принципово не поверталася до цієї події, а сам він не наважувався порушувати розмову першим. У стосунках між ними нічого не змінилося, Максим був задоволений тим, що Томка проковтнула поразку і дала їм спокій, і у такому стані він перебував три доби після розмови на Володимирській гірці.

Подзвонила вона вранці четвертого дня. Розрахувала, що його не буде вдома і трубку зніме Алла.

Алла негайно передзвонила йому на роботу.

– Відпросися і приїжджай, – сказала вона, голос був якщо не переляканий, то розгублений – це точно. – Все одно, почувши всі новини, працювати тобі буде важко, так що придумай що хочеш – голова, живіт, серце, пожежа, квартиру обікрали, хтось з родичів при смерті…

Алла справді була розгубленою. Її важко вибити з сідла: міцні як для представниці слабкої статі нерви, але, побачивши її бліде обличчя, Максим зрозумів – сталося щось несподіване. І одразу чомусь зв’язав це з Тамарою Шиян.

– Чому такий аврал?

– Сядь, а то впадеш, – голос її звучав рівно, був абсолютно позбавлений емоційності.

– Не впаду, буду триматися, – він міцно стиснув обома руками її за плечі. – Що?

– Дзвонила ця… Твоя…

– Не моя!

– Хай так… Головне, ти розумієш, про кого йдеться… Вона каже, що вагітна. І що майбутній батько – ти.

Грім серед ясного неба.

– Ти повірила їй?

– Так може бути? – Алла підняла на нього очі. – Тільки чесно, себе ж обдурюєш.

– Як довго це в неї?

– Каже, третій тиждень. Можеш не думати, я рахувала: місяць тому ти поїхав у те місто в перше відрядження.

Теоретично це можливо. Тоді вони справді зустрілися випадково, згадали старі часи… Він тоді приїздив усього на три доби, але скільки там того діла…

– Можеш не відповідати – на обличчі все написано.

– Я в неї навряд чи був один на той час, – виправдання кострубате.

Дивно, але Алла легко погодилася з ним.

– Мені все зрозуміло, Максимку. Все на місцях. Знайома тітонька в загсі оформляє штампик, і шлюб зареєстровано. Твої документи вона знає – не підкопаєшся. Хитро, дуже хитро… Або одружуйся – твій паспорт їй обробити не проблема, або, шановний батьку, плати аліменти! Якщо ти, загнаний у куток, одружишся з нею, вона зможе перебратися до столиці, але навряд: ти ж тут поки що бездомний. Тому брати з тобою шлюб їй немає рації. Таким чином, вона хоче витягти з тебе гроші. Про це, до речі, вона натякала по телефону.

– Про що?

– Дитини вона не хоче. Буде робити аборт. Якісний, без шкідливих наслідків. Це коштує великих грошей. Аборт і моральні збитки покриваєш ти!

– Я її вб’ю! – Максим закричав так, що Алла відсахнулася від нього.

– Не верещи! Візьми себе в руки.

– Медицина доведе, від кого дитина!

– Ти сам певен, що не від тебе?

Це була перша кварта холодної води на його голову.

– Припустимо, ти вирішив відкараскатися від неї офіційно і тягнеш її до суду. Вона розповідає там ту ж саму історію, судді в нас переважно жінки, до того ж немолоді жінки, упереджено ставляться вони до звичаїв сучасної молоді, особливо юнаків, які нашкодять і тікають у кущі. Закон уже на її боці. Згоден?

Друга кварта холодної води.

– Я на тебе, між іншим, не серджуся. Хоча маю повне право. Всі ми не без гріха. Можливо, вона справді залетіла з іншим кавалером. Вона якось натякала, що її мати одружилася втретє… Можна собі уявити спадковість поколінь, тим більше що твоя подруга Томочка вже встигла покуштувати подружнього раю. Те, що вона кинута першим чоловіком, – а саме так вона буде казати всім, якщо справа стане на офіційні рейки, – теж буде на її користь. Молоду жінку переслідують невдачі в особистому житті і все таке інше… Але я не про це, власне… Уяви собі реакцію моїх батьків, Максику. Вони повірять їй, і, навіть якщо я їх переконаю, вони не захочуть тяганини. У нас виникнуть проблеми.

Третя кварта.

– Ти вже передумав убивати її?

– Це було б найпростіше, – буркнув Максим.

– А ти шукав причину її появи!

– Але чому саме я? Все розумію, крім цього…

– Ми, – м’яко поправила його Алла, – будемо викручуватися вдвох.

Звичайно, Максим Смаль – не ідеал чоловіка. Алла позбавлена дешевого романтизму – він не казковий принц, є багато інших. Але вона прив’язалася до нього, він був цікавим для неї, крім того, пристойно заробляв, перед ним були непогані перспективи, як людина він теж її влаштовував, і, врешті-решт, їй хотілося одружитися з ним, бо покинути його зараз – це непорядно, хоча вона б якось пережила муки совісті, але знову витрачати рік на пошуки нареченого їй не хотілося: не дівчинка, слава богу, кожній жінці хочеться спокійного сімейного життя, будь з ким, аби – спокійного…

– Скільки грошей їй треба, аби вона відчепилася? – похмуро спитав Максим.

Алла назвала суму. Максим спересердя матюкнувся.

– Навіть якби вона назвала меншу суму, в нас все одно немає грошей напередодні весілля. Борги є, і такі, що робити нові просто непристойно, – приречено сказала Алла.

– Виходить, що заплатити їй ми не можемо і відкараскатися від неї ми теж не можемо, – з сумом констатував Макс.

І раптом подав голос телефон.

7

Місце зустрічі вона не змінила – Володимирська гірка. Сонце, не прикрите навіть натяком на хмари, стояло в зеніті, і невідомо, де задушніше – під відкритими сонячними променями чи в сухому затінку лип.

– Як тебе розуміти? – спитав Максим.

– По-моєму, більш недвозначної ситуації не існує, – хижо посміхнулася Тома.

– Ти не вагітна. Є таке слово «блеф». Ти просто хочеш помститися.

– Доведи, – просто сказала вона. – Якщо експертиза підтвердить твоє батьківство…

– Ніякого батьківства! Ти брешеш!

– А раптом ні? Уяви собі: шлюб зареєстрований, я подаю на розлучення і аліменти, а у твоєї майбутньої дружини є консервативні батьки…

– Вони не консервативні!

– Дивлячись в якій ситуації, коханий мій. Я тобі зіпсую все життя, можеш бути спокійний. Але твоє щастя, що дитина, тим більше від тебе, мені зараз не потрібна. – Вона припалила сигарету. – Це не означає, що я взагалі не хочу дітей. Колись я зустріну пристойну людину, і я не хочу на той час бути калікою. Сучасна медицина і гроші мені в цьому допоможуть.

Максим відсьорбнув теплого пива з імпортної пляшки.

– Грошей немає, ти повинна це розуміти.

– Тоді мені доведеться народжувати. Більше ніде я грошей не проситиму, мені приємно одержати їх саме від тебе, тому на тебе чекають неприємності.

– А якщо, – Макс проковтнув разом з рештками пива важкий клубок у горлі, – я стану на коліна і вибачусь перед тобою?

– Після того, як виставив мене круглою ідіоткою? А чи зможеш ти потім сповідатися Аллочці? І чи вибачить вона тобі те, що раптом сама виявилася ідіоткою? Чесне слово, легше заплатити.

Без сумніву, вона отримувала масу задоволення від своїх слів.

– І потім невже від твоїх вибачень ембріон сам розсмокчеться? Ні, хлопче, торгуватися ми не будемо. Не питай, де я зупинилася: все одно не скажу. Подзвоню післязавтра. Якщо будеш волинку тягнути – побалакаю з твоїми тестем і тещею. Не радій даремно, телефончик я маю.

Вона підвелася і ходою переможця рушила геть.

– Сука, – процідив їй у спину крізь зуби Максим, навіть пляшкою замахнувся, щоби жбурнути в неї, але де не нагодився сивий дідок з брудною дерматиновою сумкою, простягнув до порожньої пляшки руку, зазирнув в очі благально…

Разом з пляшкою Максим тицьнув йому першу-ліпшу купюру, яку видобув з гаманця. Кажуть, якщо подати жебракові, пощастить найближчим часом.

8

Гроші дістала Алла. Максима не цікавило, де і як. Його цілком задовольнило те, що він написав розписку. Того вечора вони майже не розмовляли.

Тома подзвонила, як і обіцяла, призначила зустріч, не рахуючи, запхнула конверт у сумочку, мовчки розвернулася і пішла геть.

Коли він увечері повернувся додому, на нього чекала розкішна вечеря, Алла поцупила з весільних запасів пляшку шампанського і, розуміючи стан Максима, відкоркувала пляшку горілки.

Рано-вранці телефонний дзвінок силоміць витягнув обох з обіймів сну. Трубку зняв Максим.

– Доброго ранку, – привіталась трубка Тамариним голосом. – Я не спала всю ніч, думала… Тільки не перебивай, гаразд?

При всьому бажанні Макс не зміг би її перебити: напівсонний, він не зрозумів толком, про що йдеться, і сухість у горлі заважала говорити. Він тільки гугукнув щось незрозуміле. Та Алла якимось, тільки жінкам притаманним, відчуттям зрозуміла, хто дзвонить, відчула недобре, піднялася на лікті – сну як не було.

– Розумієш, – Тамара говорила повільно, щоб на тому кінці дроту можна було якомога краще зрозуміти суть сказаного, – природа все ж таки бере своє… Я не вірила, чесне слово, але закони… Одним словом, я не можу… Думала, буде легше, але тепер зрозуміла – не можу. Я вирішила зберегти дитину.

– Поздоровляю, – вичавив з себе Максим.

– Не поспішай з вітаннями: мені потрібні гроші. Майбутній матері необхідне нормальне харчування, вітаміни і таке інше… І потім, це все ж таки твоя дитина… Три тисячі доларів. Одразу або частинами – головне, щоб я отримала від тебе цю суму. Більше після того в твоєму житті я не з’явлюся.

– Ти ненормальна!

– Яка є! – тепер її голос був жорстким, у ньому дзвенів метал. – Три тисячі доларів, зрозумів? Інакше я уб’ю немовля і підкину трупик тобі під двері!

Максима раптом занудило. Спазм стиснув шлунок, він впустив трубку і перехилився з ліжка. Але далі спазму справа не пішла – він ще нічого не їв, шлунок був порожній.

Трубку схопила Алла.

– Ти даси нам спокій чи ні?

– Йому там що, погано стало? Мені було гірше, набагато гірше! Я повторюю спеціально для вас, мадам: дитину я зберігаю, мені потрібно три тисячі баксів, інакше я підкину вам мертве немовля.

– Ти… ти розумієш…

– Розумію. А ти ще не все зрозуміла – я не на таке ще здатна! Те, що ви вже заплатили, буде моральною компенсацією. А те, що ви заплатите, забезпечить вам спокійне сімейне життя. Подумайте. О дев’ятій я дзвонитиму знову.

Алла відкинула трубку, як слизьку гадюку.

Максим випростався, з ненавистю поглянув на телефон, лайнувся.

– Вона переборщує, – промовив він.

– Ти віриш в те, що вона сказала? Ну, про немовля…

– Вірю. Але не думаю, що до цього дійде.

– Сподіваєшся відкупитися?

– Ти сама знаєш – це неможливо. Практично неможливо. Але вона доконає нас раніше, значно раніше.

– Максику, подивись мені в очі, – попросила Алла після тривалої паузи.

Їхні очі зустрілися.

– Я хочу почути правду: ти дійсно пожартував з нею? Вона правду мені розказала?

Він не міг сказати «так». Тепер, після всього, що сталося, не міг. Алла хоче зрозуміти причини поведінки Тамари, вона не може второпати, чому абсолютно чужа людина нахабно втрутилася в таке спокійне їхнє життя і отруює його. Вона розуміє – це схоже на помсту. Але Максим знав – вона сподівається почути тверде «ні», – «так» буде справді несподіванкою для неї і катастрофою – не менше! – для нього. Вони розстануться – і це буде мінімально неприємний наслідок. Проти нього будуть дві розлучені і обдурені жінки, а це дорівнює могутньому танковому удару, який він не витримає.

– Вона бреше, – відповів Макс. – Мене лихий поплутав, коли я зустрів її, я визнаю, можеш мене за це зневажати, але я всього-на-всього мужик – раб своїх інстинктів…

– Багато слів, – тихо сказала Алла. – Отже, крім цього, нічого не було?

– Ні. Ти ж бачиш…

– Все! Годі… Іди на кухню, звари кави. Я хочу побути сама і обмізкувати ситуацію…

Алла вірила йому. Не тому, що божевільна історія, розказана божевільною ідіоткою, не могла бути правдою, – ще й не таке трапляється! Вона вірила йому, бо раптом зненавиділа Тамару, як тільки жінка може ненавидіти жінку. Їй просто не хотілося, щоб ця сучка виявилася такою, що має рацію. В розумі їй не відмовиш: розіграно все мов по нотах, в неї ні гроша за душею, тут дурник підвернувся, коханець колишній, який начебто непогано влаштувався і якого можна подоїти. І плюнути на її погрози хочеться, але віриться, ох, віриться, що вона якщо не так, то інакше помститься, не було б гірше від того.

Спокійно, сказала собі Алла. Запах кави з кухні чомусь заспокоїв її. Треба не гарячкувати, подумати як слід, – вихід знайдеться. Поки що програма-мінімум – душ і кава. Душ. Кава.

9

– Ти знаєш, що твої дії підпадають під статтю Кримінального кодексу? Ми ж можемо запросто записати розмову на магнітофон!

– І що буде? У мене вже давно написана заява про те, що на мене вчинено напад і згвалтовано, що гвалтівника я знаю, що він давно домагався мене і нарешті вирішив у нетверезому стані задовольнити всі свої потреби. Я зараз просто-напросто намагаюся полагодити все мирним шляхом, без порушення кримінальної справи. Ось як я поясню ваш запис, правда, навряд чи він є…

– Ти точно хвора! Тобі лікуватися треба!

– Частина грошей, які я від тебе отримаю, піде на лікування.

– Дулю з маком ти отримаєш!

– Я не поспішаю. Врахуй тільки, що жертві згвалтування завжди вірять, що б вона не казала, а звинуваченому – ніколи, стаття делікатна, аби позбутися звинувачень, чого завгодно набрехати можна. Гаразд, я не поспішаю. У мене все одно відпустка. Так що думай…

Скреготнувши зубами, Максим повісив трубку. Алла стояла поряд, дослухалася до розмови, отже переповідати її суть не було потреби.

– Вона має рацію, – у голосі Алли дзвеніла неприхована ненависть.

Неприємності почалися вже ввечері. Алла зустріла Максима, вичавленого роботою, спекою і нервами, розповіддю про дзвінок свого батька. Він говорив дуже обережно, але підозра так і відчувалася у кожному слові. Подзвонила дівчина, голос незнайомий, себе не назвала, спитала, чи знають батьки, що їхній майбутній зять вже одружений і не розлучений з першою дружиною, ухиляється від сплати аліментів і взагалі сволота, яких мало. Ні, сказав батько, йому це невідомо, і він не думає, що це взагалі можливо. Поцікавився, з ким він, врешті-решт, має честь розмовляти. Вона назвалася першою дружиною Сергія. Якого, вибачте, Сергія? Вашого майбутнього зятя! Але його звуть Максимом, ви помилилися! Ця сволота може навіть ім’я поміняти, аферист, мисливець за приданим! Батько запропонував спокійно в усьому розібратися. Тут, сказав він, можна дійсно припуститися помилки. Звідки у вас, дівчино, цей телефон? Вона відповіла, що це не має значення, вона хоче просто попередити про небезпеку. І раптом питає: а чи Романенків це квартира? Ні, відповідає батько. Перш ніж говорити, треба завжди дізнатися, чи туди ви потрапили. З нашим телефонним зв’язком… Ну, тут вона закричала, заойкала, заплакала, почала вибачатися, казати, що вся на нервах і справді помилилася, ще раз вибачилася, ще, ще… Батько сказав, що змушений був після цієї розмови пити валідол. Матері нічого не сказав, але вважає за потрібне довести це до відома доньки, він же не ворог, він певен, що це ідіотська помилка, але, але, але…

– Гидота! – тільки й спромігся вигукнути Максим.

– Я посміялася в трубку, але мені теж захотілося валідолу, – серйозно сказала Алла.

– Вона доконає нас раніше – я попереджав!

– Ти, я бачу, щасливий!

– А ти, я бачу, дурна!

– Не будемо сваритися, – примирливо запропонувала Алла. – Ми навіть не захищаємося. Ти помітив?

Обоє боялися, що на цьому не скінчиться.

Побоювання були небезпідставними, Максим переконався у цьому на власній шкурі вже наступного ранку.

Його затримав патруль, коли він спускався у підземний перехід в центрі міста. Їх було двоє – камуфляжний омонівець і сержант у нового зразка синій міліцейській формі. Міцно взяли під руки, відвели вбік. На них вже чекала Тамара. З синцем під оком.

– Цей? – зацікавлено спитав омонівець.

Тамара похитала головою.

– Схожий, але не він. Вибачте, хлопці, той, швидше за все, змився.

Патрульні стенули плечима. Спека, нудьга, все одно розрядитись треба, тепер півгодини є про що потеревенити, а там ще щось трапиться…

Тамара не поспішала йти геть. Нахабно посміхаючись, вона витягла з сумочки хустку і кількома вправними рухами позбавилася синця.

– Що це означає? – зберігати спокій Максимові насилу вдавалося.

– Вони клюнули! – у голосі Томки бриніла дитяча радість. – Я сказала їм, що ти схожий на хлопця, який п’ять хвилин тому у прохідному дворі спробував забрати в мене сумочку і набив! Купилися, купилися! – Вона навіть у долоні заплескала.

– І для чого тобі цей спектакль?

– Вимкни дурня, коханий! Ти ж переконався – повірити можна в будь-що, в дурницю! А уяви, якби я тебе впізнала?

– Синець твій швидко б розшифрували!

– Молодець, «п’ять»! Тому ти й став просто жертвою помилки знервованої і переляканої дівки! А от згвалтування – не синець намальований, згоден?

– Дай нам спокій, чуєш? – Максим ступив крок до неї і мимоволі стиснув кулаки.

– Дуже страшно. – Томка не рушила з місця. – Давай, патруль недалеко відійшов. Покажи, який ти сильний.

– Невже ти не можеш задовольнитися тим, що вже зробила?

Посмішка зникла з її обличчя, кутики губ набули невблаганного виразу.

– Ти образив мене. Ти насміявся з мене. Якби це було десь в Штатах, я б відсудила в тебе на покриття моральних збитків кілька десятків тисяч зелених. Правда, там є пронози-адвокати, вони могли б при бажанні відмазати тебе, теж за десятки, а то й сотні тисяч. Мою ціну ти знаєш. І спробуй лишень не заплатити – я ще й не таке можу. Пока!

Незнайоме дотепер відчуття охопило раптом Максима – він зрозумів, що вперше в житті йому хочеться вбити людину. Проводжаючи її очима, він бачив у ній не людину, а рухому мішень, на зразок тих, в які вони садили з різних видів вогнепальної зброї у військових таборах на навчальному полігоні. Максим Смаль не був серед найгірших стрільців…

10

Протягом трьох наступних днів Аллі остаточно зрадили нерви, хоча вона завжди вважала свою нервову систему залізобетонною. Вона не могла спокійно дивитися на телефон – Тамара Шиян телефонувала акуратно, – починала від дев’ятої ранку, потім – о дванадцятій, третій, шостій, дев’ятій та одинадцятій вечора. Алла на третій день вже не могла сидіти дома, – коли надходила чергова фатальна година, вона панічно вибігала на вулицю або вимикала телефон. Вимкнути його зовсім вона не могла – телефон постійно потрібен для різних особистих справ. Доводилося терпіти – Тома все одно передзвонювала і зухвало питала: «Чому це ти трубки не береш?» Вона не погрожувала – просто нагадувала про своє існування фразами на зразок: «Ну як там справи?» або «Новини є?» Ввечері того ж таки третього дня Максим посварився з Аллою, вона кричала: «Це все ти, бабник, це через тебе!», пробувала надавати йому ляпасів, але він не дозволив – спересердя вдарив її в обличчя, вона від удару перелетіла кімнату з кутка в куток по діагоналі, вдарилася головою об стінку, завмерла. Максим злякався, вилив на непритомну трилітровий бутель холодної води; коли вона заворушилася – скрикнув від радості, підхопив на руки, поклав на ліжко, почав обсипати обличчя поцілунками і бурмотіти: «Пробач, пробач, пробач, не хотів я, їй-богу…» Алла розплющила очі, в них були біль і переляк, вона в свою чергу обвила його руками за шию і почала шепотіти слова пробачення і любові…

На ранок ліва сторона її обличчя таки запухла. Спостерігаючи, як Алла накладає компреси, Максим обмірковував план вбивства Тамари Шиян.

Він зробить це. Рука не здригнеться – це буде бій за майбутнє – не більше, не менше. Звичайно ж, її будуть шукати. Мати точно зчинить бучу. Томка розповіла їй про нового чоловіка, сказала ім’я, прізвище… Все? А що вона ще знала? Місце роботи? Чорт, справді… Жінка з загсу, яка їх розписувала, підтвердить факт і навіть запис покаже. Він буде все заперечувати, але жінка з загсу його впізнає. Єдиний свідок – зате який! Підозра, звичайно, впаде на нього…

Випадкова жертва вуличних хуліганів? Можливо, тим більше – розгул бандитизму ні для кого не новина. І все одно його будуть тягати – адже та ж таки мати знає, що Томка поїхала в Київ до чоловіка. І знову випливає його постать, чорт забирай! Вдати з себе ідіота не вийде – тітонька з загсу вирине знову. Якби не вона – можна було б спробувати зіграти в цікаву гру, та вона його впізнає. І тут ніхто не повірить, що Томка зарані домовилася з тітонькою, показала фотографію липового нареченого, мовляв, впізнаєте його, якщо буде потреба. Одне діло – Аллі лапшу навішати, інше – органам правосуддя. Виходу немає, Максимку.

Але він все ж таки вб’є Тамару Шиян. І зробить це сам, Аллу втягувати не буде: зайвий свідок, ненадійний, як кожна жінка, та й тавро на все життя, страхітлива тінь спільної таємниці…

Це буде тільки його таємниця. Він ніколи не бачив її в Києві. Можливо, вона й збиралася, ні, навіть точно збиралася – але коли її чекати – не сказала. Правда, її могли тут бачити спільні знайомі… Чому кругом глухий кут?

Але Тамара Шиян не повинна жити. Трупа ніколи не знайдуть, нехай на це піде вся ніч, але він надійно заховає його. І доведіть! Доведіть!

Доведуть, – підказував внутрішній голос, ой доведуть…

У нього, врешті-решт, нема трьох тисяч доларів. І нема гарантії, що Томочка не відчепиться після цього. Образили її, бідненьку… Простіше, простіше дивись на речі, кінець двадцятого століття незабаром!

Попри здоровий глузд він уб’є її. І заховає труп. У крайньому разі, якщо Аллі зроблять очну ставку з тітонькою із загсу, він визнає провину, слізьми стече, різоне себе ножакою привселюдно… А якщо все ж таки з Аллою доведеться розстатися, якщо вона не пробачить – а не пробачить, має рацію Томка-сучка! – теж не трагедія. Про Томочку він буде мовчати, а потім дихатиме спокійно – немає шантажистки. Шкода буде рвати з Аллою, але хіба дівок мало?

Він розумів, що намагається заспокоїти себе. І бажання убити Тамару Шиян попри все ставало все більшим.