Текст книги "Отаман Зелений"

Автор книги: Роман Коваль

Микола Щербак.Месницькі мечі

Пам ’ятник отаманові Зеленому в його рідному селі. Трипілля, 24 серпня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Отаманові Зеленому та його козацтву присвячується

 
Далекі дні, овіяні грозою,
Вже відійшли у вічність, наче спів,
Та дихає понад Дніпром-рікою
Поривний подих вогняних вітрів.
 
 
Встає минуле – мрій і духу вияв,
– І губиться, і знову вироста,
Як наш світильник на пригір’ях – Київ,
Як наша мука і ясна мета!
 
 
І в непокорі зводиться Трипілля,
Немов надія – промінь з глибини,
– Із Вороньків, з Обухова – з довкілля
– Ідуть, ідуть, як месники, сини.
 
 
Ідуть у млу, засмаглі і уперті,
– З-за хмар пробила громовісна мить!..
Ой не один дивився в очі смерті,
Щоб Україна сяла, як блакить!..
 
 
Минулого не повернуть ніколи,
Та чути віку віщий передзвін…
Спадають зорі. Місяць робить коло.
Іде у бій Зеленого загін.
 
 
Як з неба грім, лунає лунко: “Слава!”,
Не знаючи в пориві берегів.
Із-за Дніпра омріяна Держава
Підноситься як сонце і як спів!
 

* * *

 
Гуде майдан, шумить майдан святково,
Куди не глянь – шинелі, сіряки…
А хто ж то, хто там промовляє слово?
Кого це так вітають козаки?
 
 
Чи це клекоче грізне Запоріжжя,
Чи засіяла невгамовна Січ?
…Іде весна по мокрих роздоріжжях,
І їй ідуть схвильовано навстріч…
 
 
Ідуть… ідуть… Як гомінкі потоки,
Рокочуть з гір, струмують звідусіль
Пливуть колони на майдан широкий,
Несуть свою надію і свій біль!..
 
 
Надію й біль!.. Як розповім про біль я,
Що в грудях не стихає, не вмира!..
Гримить Трипілля, закипа Трипілля,
Як повінь повноводого Дніпра!
 
 
Гримить Трипілля!.. Жовто-сині стяги
Гойдаються на вітровім крилі.
Збудили душу в козака-нетяги
Журба віків, і кривда, і жалі…
 
 
Майдан притихнув… Промовля Данило.
Замовкли люди, та говорить кров…
Що ж так серця спрагнілі полонило,
Неначе шерех гіллям перейшов?!.
 
 
Вже досить мук… і тюрем, і Сибірів…
Наш Київ знемагає… Знов Москва
Несе неволю… Чуєте, як звірі
Лютуються – вовчиця завива…
 
 
У бій, козацтво! Мати-Україна
Чекає нас, синів-січовиків!
– У бій! У бій! – прорвалася лавина.
– За рідний край! – майдан полум’янів…
 
 
… – Благословіть нас, тату! – став Данило
І перед батьком голову схилив…
– Хай Бог благословить! – а серце нило.
– Хай Бог… – промовив… Козаків розлив
 
 
– Жива вода, що рве й лама загати!
– Гримів Трипіллям! – У похід! В похід!
…Молився батько. Біля хати мати
Тривожно їм дивилася услід…
 

* * *

 
Бої… Фронти… Луна Трипілля!
Загомоніли лозняки…
Як буревій, що трощить гілля,
Дихнули гнівом козаки…
 
 
Гарячі коні рвуть вудила
І крешуть камінь. Ніч стара
Хрипить, конає, скостеніла,
По схилах сивого Дніпра.
 
 
Хрипить. Московським яничарам
Безвихідь б’є у береги…
І котить хвилі помста яра —
Вогненні хвилі навкруги!
 
 
Вогненні хвилі – згубні стріли,
Мов жах полями перейшов,
Аж в небі зорі побіліли,
Тамуючи загуслу кров.
 
 
– Ще, хлопці, ще! – як блиск із хмари,
Поривним помахом руки
Кресав отаман…
– Зайдам кари! – Дихнули гнівом козаки…
 

* * *

 
Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква горить – блискавицями зайдів зустріла.
Пан отаман як грім… У Черкасах сідлає коня.
Над Дніпром пролетить. У Таращі розпростує крила.
 
 
Як вогонь, він випалює й косить бур’ян-блекоту,
Із двосічним мечем викорчовує плем’я Батиїв.
У Трипіллі зітхне, як подивиться в мряку густу,
Де в диму клекотить і палає розтерзаний Київ.
 
 
Заскрегоче зубами, наморщить високе чоло,
Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір’я…
Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло.
Хвиля б’є в береги – розлилось українське безмір’я!
 

* * *

 
– На Канів, лицарі, до бою!
– Заграли сурмою кличі…
І вранці над Дніпром-рікою
Заблисли месницькі мечі!
 
 
– На Канів, лицарі!.. —
Гармати Ударили, як грізний грім…
– Тікай, конай, кривавий кате!
Гори у шквалі вогнянім!
 
 
– Вгощайся! – рушилися кручі,
І мов валилася земля.
– Напийсь води! – Дніпро ревучий
В священнім гніві промовля…
 
 
Та раптом – що це? – крови плями?!.
Отамане! Чому поблід?!
Вхопивсь за груди…
Смугно глянув,
 
 
Як похитнувся сірий схід…
Мигнула біля хати мати,
Немов жива і нежива…
 
 
Ревіли над Дніпром гармати,
І пахла спалена трава…
 

* * *

 
– Спи, батьку! – він витер непрохані сльози
І хрипко промовив, козак сивобровий:
– Нехай тобі сняться шаліючі грози,
І лицарі вірні, і пісня з діброви…
 
 
Спи, батьку!.. Трипілля твоє в узголов’ї
І нива в колоссі, на жито багата!
Прислухайсь крізь сон, як гуде Придніпров’я,
Як славне козацтво січе супостата…
 
 
– Спи, батьку!.. – І гримнули тричі салюти,
Відлунням відбилися гори й долини…
– Спи, батьку!.. Шаблюки, вогнем перекуті,
Горіли на сонці, як гнів України!
 

* * *

 
Зима минула… Одцвіла весна…
Зарослий Гощів їх прийняв у гості…
Землянки. Нетрі. Ліс. Трясовина.
Та неба шмат, та сонце в високості…
 
 
– І хто б міг думати в високу мить
Гарячих рейдів і стрімких походів,
Що доведеться на безлюдді жить,
Що висихатимуть бурхливі води
І тільки в снах жахтітимуть бої?..
– У снах? Ні, ні! Мене підносить мрія,
Що десь Петлюра… уряд… є свої!
Ми не самотні! Україна зріє,
Як світлий колос! Ще душа жива!
І кров у жилах закипа, іскриться!.. —
Промовив сотник, і його слова
Дописувала шаблею правиця…
– Так, сотнику! Ще є у нас мечі!
Лише б Зеленого!.. Ніхто не збудить
Отамана…
– Це добре, що вночі,
Коли пішли із похорону люди,
Подбали ми про вічний супокій —
Переховали Батька…
Хижі звірі Глумилися б у лютості лихій…
О Божа сило! Бий їх, бузувірів!
Скарай їх, зайдів!
– Добре, що в ту ніч
Переховали й зброю… О надіє! —
І мовив сотник: – Оживе ще Січ!
І знов з Трипілля полум’ям повіє!
Вогнем із яру!.. Якось в темноті
Блукаючи, я вийшов на узлісся…
Блідий світанок зорі золоті
Гасив у небі… Наче камінь ніс я…
І враз – як в казці! – блиснули мені
Понад Трипіллям, пройнятим імлою,
Жаскі вогні, запалені вогні!
Мов блискавиці, кресані грозою…
Спливала мла, і густо бурий дим
Дихнув у сутінь, над Дніпром розлиту.
І я здригнувся… Довго ще ходив
І дивувався… Не заснув до світу… —
Загомоніли лицарі: – Ні, ні!
То не вогні, то блиск мечів із яру,
Де ми сховали їх у глибині
На слушний час – на боротьбу, на кару!..
На слушний час!..
…І досі уночі,
Як Бог благословляє світло днини,
Жахтять із яру месницькі мечі —
Святі мечі за волю України!
 

Микола ЩЕРБАК

Щербак М.Чебрець. Поезії / Ред. Д. Чередниченко. —Київ: ПВП “Задруга”, 2004.

Сергій Олексієнко.Попіл

 
Ой де твоя сила, Терпило Данило?
Ой де твоя слава, орел сизокрилий?
Ой де твоє тіло навіки спочило?
Ворожа навала зрівняла й могилу.
 
 
Зрівняла могилу, посіяла трави.
Скосили й спалили ту славу лукаві,
За вітром розвіяли попіл по світу,
– Не буде щеміти, не буде кортіти.
 
 
Чого ж Україну тривожить той попіл?
За ким вона тужить, навіщо той клопіт?
Протерла свої запорошені очі
І бачить: зоря серед темної ночі.
 
 
– А де ж ти була? – запитала світила.
– Мене закопали з Данилом в могилу.
Сховали від тебе за хмари осінні
І слави, і волі яскраве проміння.
 
 
А я зігрівала козацькую силу,
А я Воскресіння у Бога просила
Любови і ласки. Я знала, що мати
Покличе Данила весною до хати.
 
 
Зведися ж, Терпило Даниле, земляче,
Та стань на майдані, щоб ясно побачить:
Твоя Україна і вільна, й велика,
– За що ти боровся, до чого ти кликав.
 
 
Бо тут твоя сила, Терпило Даниле,
Бо тут твоя слава, орел сизокрилий.
Та слава крилата про вірного сина
Літатиме вічно, не вмре, не загине.
 

Сергій ОЛЕКСІСНКО, заслужений артист України м. Київ, 1997 р.

Михайло Іванченко, Василь Литвин.Трипільське поле

Музика Василя Литвина Слова Михайла Іванченка

 
Отут, з Трипілля, наш пречистий виток
І неперервна в часі борозна,
А сизе жниво копитами збито,
Як безкінечних битов віщий знак.
 
 
Хоч ми ще духом зовсім не змаліли,
Зухвалих орд не заростає слід,
– У цьому полі половецькі стріли
Ще й досі не закінчили політ.
 
 
Не даймося чужинцям на поталу,
Що сіють терня в праведну ріллю,
“А скільки вас?” – козацтво не питало,
Коли напасть рубало без жалю.
 
 
Переорем бедлам у себе вдома
Напругою прадавніх лемешів,
І запанує наша мудра дума,
Й засвітиться святилище душі.
 
 
О родовладні безкінечні гони!
Ніхто тут не розтопче наш народ,
Поки, як шабля, рідна пісня дзвонить
Гучніш дурного лементу заброд.
 

Тврвс Силенко, Микола Щербак.Пісня про отамана Зеленого

Музика Тараса Силенка Слова Миколи Щербака

 
Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить – москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня,
Над Дніпром пролетить, у Таращі розпростує крила.
 
 
Як вогонь він випалює й нищить бур’ян-блекоту,
Мов двосічним мечем розбиває червоних бандитів!
У Трипіллі Зелений подивиться в мряку густу,
Де в огні клекотить і вирує розтерзаний Київ.
 
 
Заскрегоче зубами, гляне з болем на рідне село,
Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір’я…
Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло,
– Це Зелений у вічність веде українське безмір’я!
 

Віктор Лісовол.Дума про отамана Зеленого

Музика Віктора Лісовода Слова народні (записані Борисом Антоненком-Давидовичем на Київщині, доопрацьовані Віктором Лісоволом)

 
Та вже гай листям вкриє, щоб став зелененький,
Та вже гай листям вкриє густіше, чим лози.
– Ой час, батьку, розплатиться за вкраїнські сльози!
Ой час, батьку, ой час, батьку, гей, ой час ще й година!
Стогне, стогне від ворога ненька-Україна…
Ходім, батьку, до Києва, Київ визволяти,
Ворогів, катів проклятих, в землю заганяти.
 
 
– Пішов би, дак несила без Симона тим Києвом нам оволодіти.
 
 
А у неділю вранці-рано вдарили гармати —
То Зелений Україну почав визволяти.
Ой гримнуло у Трипіллі – в Каневі лунає;
Отаману Зеленому й Дніпро помагає.
Пливуть Дніпром комуністи – і спілі, й неспілі…
Не хоче їх риба їсти, бо осточортіли…
Вимітає, вичищає, гей! Визволя Вкраїну, гей!
Його слава, поки й віку, не вмре, не загине.
Та гей! Гей!
 

Фотодокументи

Гаврило Лавріненко, у 1919 р. Повстанець-зеленівець. З оригіналу. Публікується вперше.

Сидить Василь Плюта, у 1919 р. повстанець-зеленівець. З оригіналу. Публікується вперше.

Яків Андрійович Мартиненко, у 1919 р. повстанець-зеленівець. 1909 р. Копія.

Стоїть Петро Замійшало, у 1919 р. повстанець отамана Зеленого. Сидить його батько Василь Замішайло. Праворуч брат Симон. Васильків, поч. XX ст. З оригіналу. Публікується вперше.

Випуск Трипільської двокласної школи. Містечко Трипілля, 1903 р. (1906?). З оригіналу.

Учні й викладачі. В середньому ряду другий ліворуч сидить учитель Олександр Мартинов, праворуч від нього – Іван Левицький, а поруч з ним П. Кустовський. Містечко Трипілля, 1905 р. З оригіналу.

Федір Васильович Петриченко (ліворуч) та Сергій Маркович Якимаха, у 1919 р. повстанці-зеленівці. Місто Берестя (Брест-Литовський). З оригіналу. Публікується вперше.

Федір Васильович Петриченко (ліворуч) та Сергій Маркович Якимаха, у 1919 р. повстанці-зеленівці. З оригіналу. Публікується вперше.

Андрій Іванович Мартыненко, племінник Данила Терпила, з родиною. Поруч з ним син Петро, за ним син Іван. Ліворуч з дитиною Софія Ільківна Терпило, сестра Данила Терпила. Містечко Трипілля, 1907р. (?). Копія.

Трипільський драматичний гурток відзначає 100-ліття Тараса Шевченка. Містечко Трипілля, березень 1914 р. З оригіналу.

Родина Малишків. Ліворуч Ганна Андріївна, праворуч – дід Кирило, стоять Ониська Малишко та ії чоловік Іван Кирилович Малишко. Містечко Обухів, 1909р. З оригіналу.

Іван Олександрович Маслюк (сидить праворуч), перевізник через Дніпро. З оригіналу. Публікується вперше.

Петро Федорович Середа, помічник Миколи Віталійовича Лисенка, а згодом й отамана Зеленого.

Село Стайки, 1910 р. З оригіналу.

Федір Заброда, трипільський парубок, невдовзі повстанець отамана Зеленого. 1915 р. З оригіналу.

Василь Сильвестрович Назаренко, унтер-офіцер російської армії, невдовзі сотник Дніпровської повстанської дивізії. 1914 р. З оригіналу.

Ліворуч Василь Сильвестрович Назаренко, унтер-офіцер російської армії, сотник Дніпровської повстанської дивізії. З оригіналу. Публікується вперше.

Федір Васильович Петриченко з рідними. З оригіналу. Публікується вперше.

Василь Сильвестрович Назаренко, унтер-офіцер російської армії, невдовзі сотник Дніпровської повстанської дивізії. 1916 р. З оригіналу.

Стоїть учитель ІванЛевкович Щербань із с. Малі Дмитровичі. 1912 р. З оригіналу.

Дмитро Гнатович Рудик, у 1919 р. курінний Дніпровської повстанської дивізії, із сестрами Оленою (ліворуч) і Тетяною. З оригіналу.

Петро Григорович Стрілець (ліворуч), у 1919 р. повстанець отамана Зеленого. З оригіналу.

Володимир Оскілко, командувач Північної групи військ УНР, до нього отаман Зелений посилав своїх представників. Копія.

Федір Наумович Цюкало, у 1919 р. сотник Дніпровської повстанської дивізії. Копія.

Повстанці Андрій Колісник (зять Одарки Терпило, сестри Зеленого) та Оврам Колісник. Містечко Трипілля, 1918 р. З оригіналу.

Галина Іллівна Оленич, рідна сестра Данила Терпила, з чоловіком Данилом Оленичем (сидить). 1916 р. З оригіналу.

Ліворуч стоїть Петро Бахуринський, у 1919 р. повстанець-зеленівець. З оригіналу.

Фрося Федосівна Пушкар (сидить), дочка Одарки Терпило, сестри отамана Зеленого. З оригіналу.

Трохим Іванович Ігнатенко, Горпина Миколаївна Басанська та Софія Павлівна Ігнатенко (Удод). Село Щербанівка, 1917р. (?). З оригіналу.

Марія Петрівна Онищенко, зв’язкова відділу особливого призначенняі Дніпрвськоі повстанської дивізії, та Сергій Маркович Якимаха, командир цього відділу. Копія. Пубікується вперше.

Федір і Василь Петриченки, син і батько. Київ. З оригіналу. Публікується вперше.

Федір Васильович Петриченко з матір’ю Мариною Петриченко та дружиною Євдокією Прокопівною Петриченко (Оленин). Трипілля. З оригіналу. Публікується вперше.

Гаврило Макарович Лавріненко з дружиною. З оригіналу. Публікується вперше.

Марія Миколаївна Писаренко (у заміжжі Задніпренко). Село Нові Безрадичі, 13 жовтня 1919 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Федір Васильович Петриченко з дружиною Євдокією Петриченко (Оленич). Праворуч стоїть Максим Юхимович Терпило, у 1919 р. командир 2-го Трипільського полку Дніпровської повстанської дивізії. Київ. З оригіналу. Публікується вперше.

Федір Васильович Петриченко (з шаблею) і товариші по службі. Київ, 1918 р. (?) З оригіналу. Публікується вперше.

Марко і Пріська Шляхові. Київщина, до 1919 р. З оригіналу.

Андрій Полупанов, командувач червоної Дніпровської флотилії, яка гарматним і кулеметним вогнем обстрілювала Трипілля, Халеп’я, Плюти та інші села. Копія.

Гаврило Мусійович Басанський (сидить) із дружиною і товаришем. З оригіналу. Публікується вперше.

Євген Петрович Ангел, повстанський отаман. 1918 р. Копія.

Рудольф Фекете. Він палив українські села на Київщині у 1919 р., за що й буе нагороджений орденом Червоного прапора. Копія.

Євген Коновалець, командир корпусу Січових стрільців. Копія.

Матвій Григор'єв і Володимир Антонов-Овсеенко (праворуч). Поч. 1919р. Копія.

Всеволод Петрів, генерал-хорунжий Армії УНР, автор згадки про зеленівців. Копія.

Сидить Іван Черпак, у 1919 р. вороньківський отаман. Копія.

Обухівські молодиці. 1920-ті рр. З оригіналу.

Листівка московських окупантів. Київ, 1919 р. Копія.

Григорій Данилович Удод, гармаш Дніпровської повстанської дивізії 1919 р. Копія.

Фрагмент інтерв'ю отамана Зеленого. Газета "Український козак”, 21 вересня 1919 р. Копія.

Хата, де перебував штаб отамана Зеленого. Халеп’я. Копія.

Христя Марківна Якимаха (згодом Дідик), зв ’язкова загону особливого призначення “Хриндя”. Зберегла прапор і документацію загону. 1920-тіроки. Копія.

Панас Павлович Пустовий, повстанець отамана Зеленого. 1919р. З оригіналу.

Грицько Ількович Терпило з дружиною Федорою Степанівною. Копія.

Гаврило Макарович Лавріненко зі своїми учнями. Село Халеп ’я, 1920-ті рр.

ЄвдокіяЛаврівна Федченко (Терпило), двоюрідна сестра отамана Зеленого по батькові (24.02.1900, м-ко Трипілля – 23.01.1960). З оригіналу. Публікується вперше.

Гаврило Макарович Лавріненко, писар Дніпровської повстанської дивізії. З оригіналу. Публікується вперше.

Отаман Ілько Струк. Березень 1919 р. Копія.

Никифор Авраменко, вчитель Данила Терпила у школі прапорщиків. Копія.

Петро Іванович Нещерет (ор. 1873, с. Витачів – 9.03.1938), галова витачівської “Просвіти”, самобутній філософ. Копія.

Іван Григорович Терпило, племінник отамана Зеленого (ліворуч), Андрій Якович Носар (сидить), Петро Андрійович Мартиненко, племінник отамана Зеленого. Трипілля, 1 березня 1926 р. З оригіналу.

Антон Островський, писар Дніпровської повстанської дивізії. З оригіналу. Публікується вперше.

Грицько Данилович Заброда (ліворуч), Семен Іванович Роган і Олекса Юхимович Заброда, засновники заводу мінеральної води і фруктових напоїв. Трипілля, 19 травня 1926 р. Копія.

Родина повстанця Петра Івановича Любименка (в центрі). Сидять баба Федосія та Марта Гордіївна, стоять Параска Іванівна і Мотря Дмитрівна Луценко з дітьми. Містечко Трипілля, 1926р. З оригіналу. Публікується вперше.

Жінка із с. Щербанівка. З оригіналу. Публікується вперше.

Палажка Антонівна Трав’янко, майбутня дружина Івана Григоровича Терпила, племінника отамана. Містечко Трипілля, 1925р. Копія.

Гаврило Макарович Лавріненко, писар Дніпровської повстанської дивізії. З оригіналу. Публікується вперше.

Федір Наумович Цюкало, сотник Дніпровської повстанської дивізії. Копія.

Трипільське весілля. У верхньому ряді (1-ша праворуч) – Євдокія Федосівна Колісник (Пушкар), племінниця отамана Зеленого. У 1 – му ряді 2-й ліворуч – повстанець Андрій Григорович Колісник. Звертає увагу на себе хлопець із пістолетом у руці (2-й ряду центрі праворуч). Середина 1920-х рр. З оригіналу.

Рідня отамана Зеленого. Фотографія із сімейного архіву Миколи Максимовича Терпила. Трипілля, 1920-ті рр. З оригіналу. Публікується вперше.

Повстанець Федось Пилипович Пушкар, зять Ілька Терпила, батька отамана Зеленого. Село Трипілля, 1930-ті рр. З оригіналу.

Марія Григорівна Терпило (ліворуч) і Євдокія Григорівна Терпило, племінниці отамана Зеленого. Трипілля, 1930р. З оригіналу.

Степан Андрійович Тукаленко, отаман Халеп’янської пішої сотні Дніпровської повстанської дивізії. З оригіналу.

Євдокія Петриченко, дружина Федора Петриченко, із сином Леонідом та рідними (у Трипіллі їх називали Домовики). Трипілля, 1931 р.

З оригіналу. Публікується вперше.

Мотря Павлівна Пустова, сестра повстанця. Село [Цєрбанівка. З оригіналу. Публікується вперше.

Катерина і Петро Замішайли з дітьми – Петрам та Іваном (праворуч). Село Копачів, 1930 р. (?)

З оригіналу. Публікується вперше.

Антон Григорович Островський, писар Дніпровської повстанської дивізії (ліворуч), з рідними братами, поруч з ними лежить Антон (загинув під час Другої світової війни). Сестра Данила Терпила Оксана (Одарка?) Островська (ліворуч стоїть із дочкою Лілею на руках, поруч дочка Оля), біля неї-дружина Артема; 2-га праворуч, з дитиною на руках, – Пріська (Єфросинія) Андріївна Островська (Бельдій) (дружина Антона Оапровського). Їхній батько Григорій мав пекарню, загинув на початку 1930-х років від руки червоних окупантів. Трипілля, 1927 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Весілля Івана Григоровича Терпила та Палажки Антонівни (у дівоцтві Трав’янко). За столому центрі Гриць коїлькович Терпило (рідний брат отамана Зеленого), поруч дочка Дуня та дружина Федора з дочкою Галиною. За Григорієм син Іван (в білій сорочці та темній накидці) із дружиною Палажкою (праворуч від нього, в намисті). Ліворуч від Івана Терпила – його сестра Катерина (у вінку й намисті). Праворуч від Палажки – Марія, сестра Івана. Містечко Трипілля, 1926 р. З оригіналу.

Родина Дмитра Федоровича Цедика, свата Грицька Ільковича Терпила, старшого брата отамана Зеленого. Нижній ряд справа наліво: Грицько Ількович Терпило, старший брат отамана Зеленого, у нього на руках-онука Оксана, дочка його дочки Катерини та повстанця Івана Дмитровича Цедика; Петро, чоловік Марти, дочки Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни, у нього на руках – син Анатолій; сестра Наталки Андріївни – дружини Дмитра Федоровича Цедика, повстанець Дмитро Федорович Цедик, у нього на руках онук Микола – син його дочки Мотрі та Опанаса; Наталка Андріївна Цедик – дружина Дмитра Федоровича; Оришка – дочка Наталки Андріївни. Верхній ряд справа наліво: повстанець Іван Дмитрович Цедик, зять Грицька Ільковича Терпила, син Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни, його дружина Катерина – дочка Грицька Ільковича Терпила; Марта – дочка Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни; Мотря – дочка Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни; повстанець Опанас, чоловік Мотрі; Марина – дочка Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни, племінниця Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни; двоюрідна сестра Марини;

Надія – дочка Дмитра Федоровича та Наталки Андріївни. Трипілля, 1930 р. З оригіналу.

Максим Юхимович Терпило, колишній командир 2-го Трипільського полку Дніпровської повстанської дивізії, двоюрідний брат Данила Терпила, з дружиною та її сестрою. Село Трипілля, 1931 р. З оригіналу.

Гаврило Макарович Лавріненко, голова халеп’янської “Просвіти”, вчитель. Село Трипілля, 25 травня 1932 р. Копія.

Оксана Ільківна Терпило, сестра отамана Зеленого. Село Трипілля, 1932 р. З оригіналу.

Софія Мартиненко (Терпило), сестра отамана Зеленого. Село Трипілля, 1932 р. З оригіналу.

Катерина Цедик (ліворуч) та Явдоха, дочки Грицька Ільковича Терпила; в центрі Оксана, дочка Катерини. Трипілля, 1933 р.

З оригіналу. Публікується вперше.

Іван Григорович Терпило, племінник отамана Зеленого. Київ, 22 вересня 1936 р. З оригіналу.

Колишній повстанець Іван Дмитрович Цедик із дружиною Катериною, дочкою Грицька Ільковича Терпила, та дочкою Оксаною. З оригіналу.

Тетяна Іванівна Оленич, онучка Галини Терпило, сестри отамана Зеленого. З оригіналу.

Галина Ільківна Оленин (Терпило), сестра отамана, із сином Іваном, невісткою Марією Степаненко (у дівоцтві) та онуками – Катериною і Галиною. Копія.

“Нещерівська мадонна та її донечка”. Оксана Луківна Івженко з дочкою Вірою. 1939 р. З оригіналу.

Колишній повстанець Іван Дмитрович Цедик із дружиною Катериною, дочкою Грицька Ільковича Терпила. З оригіналу.

Павло і Галина Терпили, діти Грицька Ільковича Терпила, перед вивезенням на роботи до Німеччини. Київ, 1941 р. З оригіналу.

Повстанець Іван Дмитрович Цедик із дружиною Катериною, дочкою Грицька Ільковича Терпила, та дочкою Оксаною. З оригіналу.

Мелашка Лаврівна Кравченко (Терпило) (1906, м-ко Трипілля – 13.05.1971, с. Трипілля), двоюрідна сестра отамана Зеленого (сидить ліворуч), з родиною. За нею Галина Іванівна Кравченко з чоловіком Василем Дем’яновичем Колядою. Трипілля, 1960-ті рр. З оригіналу. Публікується вперше.

Яків Мармелюк, онук Одарки Терпило, сестри отамана Зеленого. З оригіналу.

Ольга Іллівна Глобенко, онучка Софії Терпило, сестри отамана Зеленого. З оригіналу.

Галина Петрівна Мартиненко – стариш дружка на весіллі Село Трипілля, 1 травня 1948 р.

З оригіналу. Публікується вперше.

Ілько Стрілець, повстанець, голова Обухівської сільської ради. Місто Обухів, 1930-ті рр. Копія.

Галина Пустова, дочка повстанця Василя Плюти, та Ольга Цибка. Село Щербанівт, 1949 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Євдокія Петриченко, дружина Федора Петриченка, з онуками Раєю та Ніною. Трипілля, 1953 р. Копія. Публікується вперше

Колишній повстанець Іван Дмитрович Цедик, зять Грицька Ільковича Терпила, після заслання до Сибіру. Київ, 1953 р. З оригіналу.

Надія Андріївна Пушкар і син повстанця Петро Денисович Заброда. Село Трипілля, 10 жовтня 1948 р. З оригіналу.

Ніна й Оля Булавин, правнуки Софії Терпило, сестри отамана Зеленого.

Село Трипілля, 1961 р. З оригіналу.

Рака Іванівна Терпило, онучка Грицька Ільковича Терпила, і Федір Браславець. Весільне фото. Київ, 6 листопада 1955 р. З оригіналу.

Повстанець отамана Зеленого Степан Іванович Саєнко з онуками. Село Щербанівка, 1960-ті рр. З оригіналу. Публікується вперше.

Софія Андріївна Пушкар (ліворуч), онучка Одарки Терпило, сестри отамана Зеленого; Галина Антонівна Пушкар та Іван Макарович Бойко. Трипілля, 1963 р. З оригіналу.

Надія Стасенко і Лідія Пустова, онучки повстанця Василя Плюти. Щербанівка, 1970 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Повстанець отамана Зеленого Степан Іванович Саєнко. Село Щербанівка, 1969 (?) р. З оригіналу. Публікується вперше.

Оксана Іванівна Цедик з батьками – Катериною Григорівною, дочкою Грицька Ільковича Терпила, та Іваном Дмитровичем Цедиком, колишнім повстанцем, і сином Вячеславом Цедіком (зліва направо). Київ, 1977 р. З оригіналу.

Катерина Григорівна Цедик (Терпило), дочка Грицька Ільковича Терпила, з чоловіком Іваном Дмитровичем Цедиком, повстанцем отамана Зеленого. Київ, 1982 р. З оригіналу.

Микола Павлович Терпило, онук Грицька Ільковича Терпила, та його дружина Катерина. Село Трипілля, 1978 р. З оригіналу.

Ганна Федорівна Браславець, онучка Григорія Ільковича Терпила, з дочкою Вікторією. Київ, 1983 р. З оригіналу.

Олег Федорович Браславець (праворуч), правнук Григорія Ільковича Терпила і його товариш Сергій. Село Трипілля, 1987 р. З оригіналу.

Віктор Іванович Терпило, онук Григорія Ільковича Терпила, і Вікторія Сергіївна Шкільна, праправнучка Григорія Терпила.

Село Трипілля, 1987 р. З оригіналу.

Повстанець отамана Зеленого Степан Іванович Саєнко (ліворуч). Щербанівка, 1969 р. (?)

З оригіналу. Публікується вперше.

Одарка Тимофіївка Стрілець (Глущенко), дружина повстанця Петра Стрільця. Село Щербанівка, 1975 р. З оригіналу.

Повстанець отамана Зеленого Денис Васильович Заброда з дружиною Софією Антонівною (у дівоцтві Олександренко). Село Трипілля, до 1976 р. З оригіналу.

Катерина Іллівна Булавин (Глобенко), онучка Софії Терпило, сестри отамана Зеленою, і Роман Коваль. Село Трипілля, 16 листопада 2002 р. З оригіналу.

В’ячеслав Іванович Цедік, правнук Грицька Ільковича Терпила, та його дружина Лілія Миколаївна. Київ, 2005 р. З оригіналу.

Марина Олегівна Браславець, праправнучка Григорія Ільковича Терпила.

Київ, 2006 р. З оригіналу.

Анатолій Буремко, онук отамана Зеленого. З оригіналу. Публікується вперше.

Катерина Булавин і Михайло Карасьов – автор першої книги про отамана Зеленого. Село Трипілля, 22 грудня 2006 р. З оригіналу.

Йосип Андрійович Терпило, син повстанця, ініціатор побудови пам’ятників землякам. Село Трипілля, лютий 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Андрій Олексійович Воловенко (дід Ройок), син і брат повстанців-зеленівців, та Роман Коваль. Село Трипілля, лютий 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

На дворищі отамана Зеленого. Зліва направо: Михаило Карасьов, Роман Коваль, Святослав Силенко, Василь Трубай, Катерина Буремко, Володимир Куевда. Село Трипілля, Гайдаївка, 20 січня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Софія Андріївна Бойко (Колісник) і Надія Андріївна Заброда (Колісник), онучки Одарки Терпило, сестри отамана. За ними Вадим Рябченко-“Зірваний” (ліворуч) і Петро Шкляр. Праворуч Роман Коваль. Трипілля, лютий 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Петро Шкляр, Роман Коваль та Андрій Жованик на дворищі отамана Зеленого. Село Трипілля, 11 березня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Отамана Зеленого вшановують рідні, земляки та члени повстанських родин.

У 1-му ряді з квітами сидить Сергій Олексієнко (1917–2011), через одну людину ліворуч – двоюрідні онучки отамана Раїса Браславець та Софія Бойко (з квітами), Володимир Чучупак з дочкою Оленою, онучкою Даринкою, сином Сергієм (у сірому костюмі), ліворуч від якого – двоюрідна онучка отамана Зеленого Оксана Цедик. Перший у 2-му ряді – онук отамана Анатолій Буремко. Київський міський будинок вчителя, 18 березня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

“Передзвін Трипілля” вшановує свого земляка – отамана Зеленого. Київський міський будинок вчителя, 18 березня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Отамана Зеленого вшановує гурт “Хорея козацька”. Зліва направо Юрко Фединський, Ярема Шевчук, Тарас Компаніченко, Северин Данилейко і Данило Перців. Київський міський будинок вчителя, 18 березня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Пошуки могили отамана Зеленого. Село Трипілля, 31 травня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

У 1-му ряду зліва направо Роман Коваль, Петро Шкляр, Тарас Беднарчик, Станіслав Павлов. У 3-му ряді Ярослав Курінний, Ольга Худецька, Прохор Антоненко. У 4-му ряді ліворуч Руслан Андрійко. Трипілля, 31 травня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Пошуки могили отамана Зеленого. Село Трипілля, 31 травня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Ярослав Курінний під час пошуків могили отамана Зеленого. Село Трипілля, 31 травня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Кобзар Василь Литвин вітає отамана Зеленого з поверненням. Трипілля, 24 серпня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Ніна Момотюк і Катерина Булавин, правнучка і онучка Софії Мартиненко (Терпило), сестри отамана Зеленого. Трипілля, 24 серпня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Володимир Куєвда і Катерина Булавин. Село Трипілля, 20 січня 2008 р. З оригіналу, публікується вперше.

Учасники відкриття пам’ятника отаманові Зеленому. Село Трипілля, 24 серпня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Оксана Цедик, онучка Грицька Ільковича Терпила, Трипілля, 24 серпня 2008 р.

З оригіналу. Публікується вперше.

Спогади Антіна Крезуба (Осипа Думі на) “Партизани” (1930). З оригіналу.

Книжка Михайла Карасьова "Бандит Зелений” (1991). З оригіналу.

Книжка Романа Коваля “Отаман Зелений” (2008). З оригіналу.

Книжка Романа Коваля “Таємниця отамана Зеленого” (2008). З оригіналу.

Михайло Горловий і його отаман Зелений. Село Щербанівка, 2006 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Макам Канабас, правнук повстанця Гаврила Лавріненка. СелоХалеп’я, осінь 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Двоюрідна онучка отамана Зеленого Катерина Булавин і краєзнавець ЮрійДомотенко. Трипілля, 24 серпня 2008 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Михайло Горловий і його отаман Зелений. Село Щербанівка, 2006 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Під час зйомок фільму “Отаман Зелений”. У центрі оператор Олег Максимовський, праворуч Олександр Дамбровський. Щербанівка, 11 лютого 2009 р. З оригіналу. Публікується вперше.

Марія Моргун (нар. 1919), дочка отамана Сави Дьякова, та краєзнавець Юрій Бабич. 2011 р. З оригіналу. Публікується вперше.