Текст книги "Декамерон Самуїла Окса"

Автор книги: Николай Билкун

сообщить о нарушении

Текущая страница: 10 (всего у книги 10 страниц)

Море

Купання у морі – велике і складне мистецтво. Це не те що в якій-небудь Задрипанці, Кропив’янці чи Гнилоп’яті, котру курка-підліток вбрід по коліна переходить.

Вже тільки сама свідомість того, що ви сам на сам виходите на поєдинок із стихією, сповнює ваші груди самоповагою і гордощами. Як шкода, що в ці хвилини вас не бачать ваші близькі і знайомі, котрі залишилися десь в далеких сухопутних краях.

Спина ваша виправлена, як у старшини-зверхстрочника перед парадом, груди випнуті вперед (живіт рекомендується в таких випадках втягувати, коли живіт випнуто – вид не той), голова гордо тримається на плечах, і сам чорт вам не брат. Ви підходите до води і, навіть не пробуючи тепла вона чи ні (у Євпаторії холодної води не буває), заходите прямо у стихію.

У Євпаторії біля берега стихія по коліна. І довго вам доведеться йти піщаним дном, поки гірко-солона, блакитно-зелено-золота, тепла стихія не залоскоче вас попід пахвами.

Тоді ви лягаєте животом на воду (тут уже можна випнути живіт, у воді не видно), відштовхуєтесь ногами від дна і пливете. Пливете аж до буйків (такі собі залізні барильця, у червоний колір пофарбовані, бовтаються на воді), далі ви все одно не запливете, хоч би плавали, як дельфін, – рятувальники не пустять. Вони пильно стежать, щоб ви у відкрите море не запливли і там не втопилися. Завдяки цьому у відкритому морі не втопився ще жоден плавець. А вже кому на роду написано втопитися у морі, то, як правило, він топиться не у відкритому морі, а ближче до берега.

Добре, коли ви вмієте плавати. А ще краще, коли ви вмієте плавати різними спортивними стилями. Різними там «кролями», «брасами» і такими іншими «батерфляями». Тоді і вам приємно, і вашим сусідам по морю і по пляжу теж приємно. Вони дивляться на вас і захоплено кажуть:

– Ви подивіться на нього! Бачите, як пливе? Наче риба. Мабуть, на флоті служив!

І хоч ви ніколи в житті не служили на флоті, вам все одно приємно, що про вас так думають. І ви ще більше починаєте старатися і пливете вже навіть не як риба, а як торпеда. Аж буруни стають за вами і вітер відносить до берега косми білої піни.

Можна також і «сажонками» показати високе мистецтво плавання. Треба тільки вміти викидати руки з води так, щоб всім дівчатам і дамочкам, які зосталися на березі, захотілося з вами познайомитись.

Гірше, коли ви взагалі не вмієте плавати. Тоді вам велике і складне мистецтво оволодіння стихією взагалі ні до чого. Тут вже не ви будете підкорювати стихію, а вона вас.

Плавцю що? Він помахав собі аж до буйків, і всі хвилі з повагою розступаються перед ним, щоб він, бува, яку хвилю не підім’яв під себе.

А у вас в подібній ситуації почнеться гірке знайомство із стихією, і в прямому розумінні гірке, бо перша-ліпша заваляща хвилька, якось відразу відчувши у вашій особі новачка, захлюпне вам повну жменю гірко-солоної води у рот, у ніс, у вуха.

І вигляд у вас, скажу вам відверто, буде не геройський, а зовсім навпаки. Море любить тих, хто вміє плавати. Таких воно і на хвилях погойдає і на грудях своїх дасть полежати.

Навчитися плавати у морі легко. Ті, хто вміє плавати у ставку, в річці, в озері, можуть вважати, що вони вміють плавати і в морі. Більше того, у морі їм плавати буде навіть легше, бо морська вода дуже щільна, дуже тепла і дуже ласкава. Сама тримає плавця на поверхні. Плавцеві залишається тільки руками-ногами перебирати, щоб рухатися вперед.

Що ж до тих, які вміють плавати тільки на екзаменах, у ванні чи у ночвах, то їм у морі доведеться вчитися плавати наново.

Що потрібно для того, щоб навчитися плавати у морі? У Чорному, наприклад, бо у Білому плавати не рекомендується.

Для цього потрібне перш за все бажання. Будемо сподіватися, що воно у вас вже є. Крім бажання, потрібна шапочка і плавки. Труси для таких цілей не годяться. Вони рух гальмують. А може статися й таке, що крута хвиля змиє з вас труси, і ви опинитесь в дуже незручному становищі. Що ж до плавок, то з ними такої халепи ніколи не трапиться, якщо, звичайно, ґудзики як слід пришиті.

Отож, маючи бажання, шапочку і плавки, можете вважати, що половину справи вже зроблено, підготовчий період успішно закінчено і для того, щоб вміти плавати, треба просто навчитися плавати.

Вчіться як завгодно, тільки не і допомогою різних надувних допоміжних засобів. З ними ви ніколи не навчитеся, бо як до чого, то вони спокійнісінько собі залишаться на поверхні моря, а ви підете собі спокійнісінько на дно того ж таки моря. Цим самим ви завдасте чималого клопоту рятувальникам і можете навіть, що найгірше, позбавити їх преміальних. А кому це потрібно?

Навчившись плавати, можете купатися скільки вам завгодно.

Краще, звичайно, не дуже мало і не дуже багато. Бо коли дуже мало, то чого ви взагалі на море їхали? Могли дома і в ночвах купатися. А дуже багато не варто, бо хоч яка тепла у морі вода, коли довго купатися, морська вода фарбує шкіру у свій колір.

Словом, купайтеся на здоров’я.

Будете купатися і будете примовляти, як примовляв в минулому році один старичок:

– Ох і вода ж! Ох і море! Хто тільки це море видумав?

Хто ж! Природа, звичайно. Природа, вона розумна. Вона все може.

Човни

Човен – це засіб пересування на воді. На суші човном не користуються. Човен не новий засіб пересування, човен – засіб пересування стародавній. Але не будемо заглиблюватися в історію, побалакаємо про ті човни, з якими сам доведеться мати справу у Євпаторії.

А що ми з вами взагалі про човни знаємо, крім «Пливе човен води повен…» або «Я на лодочке каталась»? Здається мені, що небагато знаємо. А знати треба, бо човен – це не просто засіб пересування, човен – це засіб лікування. Човен – це фізтерапія. Медична наука численними дослідами довела, що завдяки човнові живіт стає м’якшим і меншим, а біцепси – твердішими і більшими.

Але перш ніж сісти на човен, треба мати сяку-таку технічну обізнаність. Це для того, щоб, коли ви повернетесь додому у свої сухопутні краї і почнете розповідати своїм близьким та знайомим про чорноморські пригоди, не прохопитися ненароком і не бовкнути приблизно такого: «Пам’ятаю, каталися ми на човні…» Запевняю вас, що така заява ні в кого ентузіазму не викличе. На човні можна навіть по ставку кататися. А от коли ви, недбало струшуючи попіл із сигарети і мружачи очі, як морський вовк, нехотя кинете: «Якось вийшли ми у море на гичці…» або «Штормець балів шість, а ми на ялику пиляєм…», ефект буде зовсім інший. Найкращі дівчата до вас ближче присунуться і у рота вам заглядатимуть. Бо човен, то човен, а гичка і ялик– предмети чорноморської романтики.

Отже, гичка і ялик. Щоб не зупинятися докладно на технічних якостях цих апаратів для плавання по Чорному морю, я відразу скажу, що гичка більше схожа на скумбрію, а ялик більше схожий на камбалу.

Для тих, хто за час своєї відпустки так і не спромігся побачити в Чорному морі ані скумбрії, ані камбали, додам, що гичка (як і скумбрія) довша і вужча, а ялик (як і камбала) коротший і ширший.

За більш примітивним поділом вони поділяються на «двійки» і «трійки».

На «двійці» виходять у море двоє, на «трійці», відповідно, – троє.

Маючи таку теоретичну базу, ви вже сміливо можете займати чергу біля станції прокату човнів, а діждавшись черги, – виходити в море.

Човен разом з вами випхне в море спеціальний громадянин у засуканих вище колін штанях. Цим його повноваження вичерпуються, і ви, залишившись віч-на-віч із стихією, починаєте вичерпувати із ялика (чи із гички) воду, яку хвилі нахлюпали туди саме в той час, коли ви вмощувалися на банці [4]4
  3 банкою варення чи консервів не має нічого спільного. Так по-морському називається та лавичка, на якій ви сидите в човні. В розмові не забувайте вживати це слово ефектно. Примітка автора.


[Закрыть].

Тут ви матимете змогу переконатися, що все тече і все міняється. На дні човна меланхолійно плавають ваші черевики, ваші штани мокрі до колін, пачка сигарет розбухла і зараз осяде на дні, а окуляри-світлофільтри тільки що булькнули за борт. Що й казати, стихія жартувати не любить.

Ви ще не встигли вирішити, що вам раніше з води рятувати: черевики, чи сигарети, чи, може, штани викручувати, а хвиля взяла вас разом з човном і так собі м’якесенько на пісочок – хлюп! І знову ви на сухопутті… Море не проведеш, як і коня норовистого, воно знає, з ким має діло. Але ви не лякайтеся і не подавайте виду; громадянин в штанях, засуканих вище колін, знову вас випхне у море, бо це входить в його обов’язки. Тепер ви вже гав не ловіть, а беріться за весла. Беріться за весла і гребіть чимдуж од берега, бо хвиля вас знову на лісочок посадить. Тут може одна халепа приключитися. Намагаючись якнайшвидше відчалити від берега, ви хльоснетесь мокрими штанями на банку, очима до носа ялика (чи гички) і гарячково запрацюєте веслами. Не дивуйтесь, коли за хвилину корма вашого ковчега заскрегоче, як баба-яга зубами, по піску. Не лякайтеся і робіть вигляд, що все в порядку. Громадянин в підсуканих штанях втретє випхне вас у море. Сталося те, що мусило статися на всіх законних підставах. У моря свої закони. І коли ви хочете пливти вперед, то мусите вмощуватися на човні задом наперед: потилицею до носа, а власним носом до корми. Отак. А тепер веслами раз-два, раз-два і… пішли у відкрите море.

На словах воно, звичайно, легко і просто, а на ділі буде трохи не так. На ділі може статися, що ялик ваш (чи гичка) закрутиться так, як оте цуценя, що хоче власного хвоста впіймати.

Вам здається, що ви хоробро розсікаєте всі вали від номера першого до номера дев’ятого включно, а насправді ваш човен (і ви разом з ним) дуже нагадуєте песика, який вискубує у себе з хвоста реп’яхи.

Пояснюється це все дуже просто: одне весло у вас будуть крабів на дні, друге в цей час чухає хвилю і нагортає воду у човен. Вичерпавши капелюхом воду, почерпніть і таку премудрість: весла у воду треба занурювати рівномірно, не дуже щоб так глибоко, але й не дуже щоб так мілко. А з води, з вашою допомогою, вони й самі якось виберуться.

Ну, в добрий, як то кажуть, час, попливли! Або пішли, якщо вже до решти дотримуватися морської термінології.

Поступово ви починаєте відчувати, як наливаються залізом ваші мускули і як покидають ваш організм кілограми зайвої ваги. Тримайте тільки ніс проти хвилі (не свій власний, а човна), бо хвиля човен перекинути не перекине, але води нахлюпати може.

Здавалося б, на цьому можна було б і закінчити виклад корисних порад. Можна було б всю цю розмову закінчити останньою порадою: ідіть у подарунковий магазин і самі собі подаруйте капітанську люльку. Самі розумієте, ходити у море на ялику (чи на гичці) і курити звичайнісінькі сухопутні сигарети якось не солідно.

Відносно люльки капітанської – це не жарт, а дружня порада. Люлька вам згодиться особливо тоді, коли ви, повернувшись додому, будете розповідати: «Йдемо ми якось на ялику, а шторм’яга…» В цьому місці рекомендується зробити паузу і пихнути раз чи два люлькою (сигарета справляє не те враження).

Словом, придбати люльку – це остання порада. А передостання порада буде такою: йдучи по морю, ніколи не забувайте, що море, хоч і має солідну площу, біля берегів Євпаторії дуже густо заселене. Варто тільки трохи зазіватися, зловити ротом, чайку (гави, як відомо, над морем не літають), як обов’язково в’їдеш носом свого човна в борт якого-небудь іншого, або налетиш на буйок, або, що найгірше, зсунеш веслом плавцеві шапочку з потилиці на ніс. А плавці цього чомусь страх як не люблять. Починають плюватися солоною водою і кричати так, що, мабуть, у Турції їх чути.

Отже, хоч ви і сидите потилицею до носа (задом наперед до того місця, куди ви пливете), не лінуйтеся крутити головою на всі боки. Краще головою зайвий раз покрутити, ніж в’їхати човном комусь межи очі.

Оце, здається, і все.

Ага, мало не забув! Крім човнів (яликів, гичок), на прокатній станції можна ще й водний велосипед взяти.

Не беріть їх. По-перше, до водного велосипеда капітанська люлька не пасує, а по-друге, що ви будете розповідати дома? «Шторм’яга сім балів, а ми йдемо на велосипеді…»? Не звучить…

Полювання на дні морському

Приїхавши до моря, ви матимете змогу переконатися, що полювати можна не тільки у лісі чи в полі. В наші дні полюють не лише зайців, вовків та ведмедів. Полюють камбалу, бичків, морських котів, морських коней і таку іншу живність.

Це, звичайно, не значить, що вся ота морська живність у Євпаторії повилазила собі на берег і вам залишається тільки відповідний калібр дробу підібрати. На берег вона І не думала вилазити, а коли вже вам так забаглося її вполювати, доведеться самому, власною персоною опуститися на дно морське.

Затуливши двома пальцями носа, на дно морське не спустишся. Тут потрібен спеціальний мисливський обладунок. Відразу ж зауважимо, що двоствольна «тулка» і оті шкіряні чоботи, що аж до пояса, підводному мисливцеві не підійдуть. Йому потрібне спецспорядження. Перш за все маска і трубка. Через трубку мисливець дихає, а через маску дивиться на підводне царство. І ще потрібні гумові ласти. Вони дуже нагадують жаб’ячі задні ноги. Але завдяки їм підводний мисливець плаває не гірше од жаби.

Тепер залишається тільки розповісти про підводну рушницю. Такі рушниці у природі існують, промисловість наша їх випускає. Патронів до такої рушниці не треба, дробу теж і, звичайно, пороху ні димного, ні бездимного абсолютно не треба. Порох тут ні до чого. Замість пороху у рушниці спеціальна пружина є, і та спеціальна пружина з силою викидає спеціальну острогу. Що ж до остроги, то вона спеціально розрахована для того, щоб у кого-небудь вцілити. (Пляжники, плавці і рятувальники на човнах у рахунок не йдуть, по них стріляти не рекомендується, можуть бути дуже сумні наслідки).

Стріляють підводні мисливці здебільшого по крабах, по камбалах, по морських конях, по морських котах, по морських бичках. Хто не може вцілити по таких дрібних об’єктах підводної фауни, хай тренується по медузах. Медуза велика. У медузу важко не вцілити.

Ну от. Маєте ви мисливський обладунок, і залишається тільки застенографувати ваше перше підводне полювання.

Починаєте ви на пляжі, роздягнувшись, одягатися. І вас. І той-таки момент з усіх боків обступлять щільненьким таким натовпом всі наявні в той час на пляжі хлопчиська. Поки ви натягатимете маску, вони примірятимуть ласти, а коли ви візьметеся до ластів, то виявиться, що хтось вже випрямляє вашу трубку, бо, на його думку, трубка має ряд конструктивних недоліків.

Але, як би там не було, ви спорядилися за всіма правилами підводного мистецтва і починаєте занурюватись у стихію. Тут вже не ви проти стихії і не стихія проти вас, а ви у стихію. І стихії вже ніякої немає, бо хвилі над вами, а ви під хвилями.

Значить, поринули ви. Пливете. Через трубку дихаєте. Коли щось буль-буль-буль, і вже солона вода і в носі, і в роті, і очі заливає. Що ж воно таке трапилося?

А трапилося те, що мусило трапитись. Хвиля хлюпнула, трубку залила, і замість повітря почали ви дихати солоною водою. Оскільки ж солоною водою дихати не рекомендується, бо легені наші до такого дихання не пристосовані, то доводиться виринати і виливати із трубки і маски воду.

Виринули. Все налагодили. Впірнули. Попливли. Дихається як слід начебто. Коли нова біда: лівий ласт злетів І тепер у вас вже потужність не та. Доводиться пірнати, ласта шукати. Пірнули. Не знайшли. Пірнули. Не знайшли. Пірнули. Нарешті знайшли. Виходите на берег. Ласта приміряєте. Ласта одягаєте. Заходите у воду. Поринаєте. Я все починається спочатку.

– Стривайте, стривайте! – вигукнете ви, – А коли ж полювати?

Що вам на це сказати? Невже у вас настрою прибуде, коли ви якусь бідну рибинку проштрикнете? Або краба прицвяшкуєте до піску? Шкода їх. У них же дітки є. Хай собі плавають. І ви собі плавайте. Хочете у масці, плавайте у масці. Хочете без маски, плавайте без маски.

Щасливого вам відпочинку!