Текст книги "Сни Юлії і Германа. Кенігсберзький щоденник"

Автор книги: Галина Пагутяк

сообщить о нарушении

Текущая страница: 15 (всего у книги 15 страниц)

22.02.2010

Щоб вижити, ми іноді перетворюємо наші нещастя на казку, якщо, звісно, не розучились цього робити. Здавалося б, раннє дорослішання під час війни неминуче, однак я описую щось цілком протилежне. І це не від мене залежить. Дорослішати – це означає для героїні змиритись і повторити долю дорослих. Це нетрадиційне сприйняття дійсності наче розмова з Кантом, який поставив основою Просвітництва гасло: «Думайте самостійно!» І не приймайте те, у чому відчуваєте великий сумнів. Тоді ви станете зрілими.

Кант у мене в романі, наче місяць за хмарами. Він продовжує впливати на світ, зі спостережень над яким брав свої думки.

24.02.2010

XIX століття. Чоловіки ходять на біржу, жінки вишивають або читають. Культ дому, як місця для зібрань людей певного кола XX століття. Чоловіки ходять на біржу, жінки у жіночі клуби. Дім стає фортецею, куди вхід заборонено. Лігвом для звіра, що повернувся з полювання. XX століття ще не закінчилось, і важко передбачити, що буде. Чоловіки ходять на біржу, жінки ходять на біржу, не покидаючи дому.

26.02.2010

Крізь туман проступають обриси міських будівель. Уява може перетворити їх на що завгодно. Реальні речі й символи настільки наближуються, що сприйняття краєвиду має у собі щось від містичного. Уява легко й вільно почуває себе в таких місцях, але якщо вона не рухатиметься далі, то захиріє й зникне таємниця.

Уява мусить бути пронизана промінням думки, коли йдеться про художню прозу. Це той каркас, що її втримує від аморфності. Коли сонце в зеніті – туман зникає остаточно і втрачається шанс відшукати у ньому щось справді незвичайне.

28.02.2010

Фантазії на теми Гофмана, такого, яким я його запам’ятала. Фантазії на теми моїх вражень від Гофмана. Піщаний чоловік, Крихітка Цахес і, можливо, Крейслеріана. Відрікаючись від Кенігсберга, Гофман все ж створив його образ, і його можна відтворити. Ексцентричність згубна не лише для того, хто ексцентрик, але й для навколишніх. Із каталізатора вона перетворюється на вибухівку. Замість феєрверків – фугасні бомби. Замість петард – міномети. Зрозуміти, що трапилось зі світом у XX столітті, можна лише через попереднє – XIX століття. Це й роблять нині, вивчаючи вікторіанську епоху. Але Німеччина – це щось інше. Німеччина – це визрівання ідеології Крихітки Цахеса аж до самогіпнозу.

03.03.2010

Тепер, коли роман дописано, і я навіть закінчила його тим словом, що планувала, можна дивитись на нього з віддалі. Мені здається, що німці сприймуть його нормально, оскільки я фокусувала увагу на їхніх традиційних вартостях. Росіянам, швидше за все, не сподобається, бо в них інша ментальність. Українці, які, можливо, чекали від мене якоїсь ефектної історії, сприймуть далеко не всі. Їм видасться текст незавершеним, якщо вони не захочуть у нього заглиблюватись. Відстань між автором і читачем цього разу доведеться долати читачеві.

Я прожила з цим романом чудові часи, змінилась сама, і тепер відчуваю великий спокій. І маю в запасі повно ідей. Як і повинно бути. Але попереду ще багато роботи.

05.03.2010

Лежать мої два зошити, чекають, коли я почну переписувати. А я тим часом думаю над тим, що написала – прокручую в уяві наче уривки з якогось фільму. Дечого і сама не розумію. Звідки, наприклад, цей поклик землі? Чи можна його пояснити видіннями зруйнованого Кенігсберга? Про Біблію я теж не згадую, ніде. Але прокляття херем тут так само за кадром, як і вислови Канта, і новели Гофмана. І графіка Кете Кольвіц. Тільки Шекспір і Античність на поверхні. Увесь роман зараз – наче недобудований міст. Я добудую його, коли все перепишу, а тоді ходіть по ньому чи не ходіть – то вже не мій клопіт.

07.03.2010

Мені якось завжди було байдуже до європейськості як вищої якості. Це тільки в Україні могла виникнути така штучна проблема. Культура Сходу видається мені більш зрілою і перспективнішою. І культурний пласт там значно глибший, ніж європейський. Потрібно йти на духовне зближення зі Сходом, а не насаджувати йому цивілізованість. Духовне, а не культурне, це слід підкреслити. На рівні філософії. Кант на межі позаминулих століть уже здогадувався про таку можливість, але життя його вже завершувалося, і на рукописі він написав кілька слів арабською. Може, я надто фантазую, проте мій особистий досвід свідчить про повернення на Схід. Гессе також подав сигнал у своїй «Мандрівці на Схід».

На заваді цьому стоїть політика. Як і завжди. Але тепер вона маніпулює людською свідомістю устократ більше. Очевидно, війна є неминучою. Звідти в мене й трагічні візії Тридцятилітньої війни. Її більше в моєму романі, аніж Другої світової.