Текст книги "Джеймс Гедлі Чейз. Це не моя справа"

Автор книги: Джеймс Чейз

сообщить о нарушении

Текущая страница: 14 (всего у книги 14 страниц)

Розділ XXV

– Гадаю, ти будеш достатньо обережна з Гаррі Біксом, – напучував я Крістал, коли вів її через увесь хол готелю «Савой» до поличок книжкового кіоску, де Фред Ульман та Гаррі Бікс, очікуючи нас, вивчали останні книжкові новинки. – Він іще той вовчище – накидається на гарненьку жінку, щойно побачить стрункі ніжки. Не заохочуй його і не відходь від мене далеко – тоді ти будеш у безпеці.

Крістал сказала:

– Ти би ще прихопив для мене дамський капелюшок із дашком та бубон для відлякування чоловіків! То хто ж більше переживає про мою безпеку?..

Саме в цю мить Гаррі Бікс і помітив нас, штовхнув у бік Ульмана, голосно окликнув нас та почав поправляти свою краватку.

– Отакої! – вигукнув він. – Синя Борода знайшов собі нову жертву! І як тобі вдається колекціонувати таких апетитних дамочок? Певно, маєш якісь фатальні принади!

Я зітхнув.

– Крістал, познайомся: це Гаррі Бікс! Не довіряй йому. Усі лестощі, якими він намагатиметься обплутати тебе, звиті з отруйних ниток! Гаррі, це – міс Ґодвін. Прошу тебе тримати руки в кишенях, поки розмовлятимеш із нею! І не забувай, що вона – моя власність! А цей джентльмен з мішками під очима – Фред Ульман. Фреде, це – міс Ґодвін!

Ульман церемонно привітався, виглядаючи знудженим, а Гаррі Бікс відштовхнув його ліктем, осяйно посміхаючись Крістал.

– Це – найщасливіший момент у моєму житті! – повідомив він, беручи Крістал за руку. – Ви ж не можете насправді бути його власністю, чи не так? Настільки чарівна квітка, як ви, не марнуватиме життя на такого телепня, як він!

Я рішуче роз’єднав їхні руки і твердо узяв Крістал за плече.

– Руки геть! – сказав я Біксу. – Бодай цю білявку я маю намір залишити для себе! Полюй десь в іншому місці! – Я конвоював Крістал через увесь вестибюль до бару. – Ходімо щось перекусимо, – запропонував я. – А ти, Фреде, тримай цього викрадача жінок якнайдалі.

– Ніяк не можу збагнути, чому ви, хлопці, зчиняєте так багато галасу навколо жінок! – кислим тоном озвався Ульман. – Все життя я тримався від них подалі – і ось, погляньте на мене!

– Самі на себе дивіться, а з мене досить цього видовища, – їдко зронила Крістал.

Коли ми нарешті всілися за кутовим столиком і замовили їжу, Гаррі Бікс проголосив:

– Ми зібралися тут сьогодні не лише для того, щоб насолодитися вечерею, а ще й тому, що з нами – сам Арсен Люпен[30]30
  Арсен Люпен (фр. Arsene Lupin) – вигаданий персонаж, авантюрист і благородний грабіжник, герой романів Моріса Леблана.


[Закрыть]! – Бікс махнув рукою умій бік, – і він хоче повідати нам про свої звитяги – а щоб ми його вислухали, має намір підкупити нас смачнющою вечерею!

Крістал потягнула мене за рукав і пошепки поцікавилася, чому Бікс назвав мене Арсеном Люпеном і чи французькою люпен не означає «кролик».

Я відповів їй так само півголосом, що кролик французькою – «лапен», і що Арсен Люпен – один із найславетніших детективів у світі.

Тоді вона забажала знати, що спільного у мене з ним.

– Тихіше, жінко! – розгнівано озвавсь я. – Не показуй своє невігластво.

– Як репортер я змушений іти на певні жертви, – втомлено промовив Ульман. – Тож готовий споживати його їжу і терпіти звук його голосу доти, доки він оповідатиме в усіх подробицях про справу, що призвела до арешту Коррідана. Це саме те, що прагне знати англійська публіка, і мій прямий обов’язок – повідати їй це.

– Але не дуже детально, – благально промовив Бікс. – Є значно цікавіші речі, ніж подробиці якоїсь там справи. – І він промовисто глянув на Крістал, котра охоче відповіла на його ласий погляд.

Я поплескав Бікса по плечу.

– Ця білявка – моя власність, – нагадав йому. – І якби це було не надто потаємне місце, то я показав би тобі, куди поставив свою персональну печатку, – так що руки геть від неї; я також попросив би тримати при собі масні погляди!

Крістал сказала, що їй подобаються масні погляди – і чи не могла б вона насолодитися ними уповні?

– Чи не міг би ти якось угамувати тих двох? – вимогливо спитав Ульман. – Якщо їм нецікаво, то мені дуже потрібна твоя розповідь. Навіщо було приводити розкішну блондинку на таку серйозну розмову? Як на мене, білявки – серйозна загроза суспільству.

– Не надто ввічливо, – ображено озвалася Крістал.

Ульман холодно глянув на неї.

– Єдина жінка, з якою я був увічливий, це моя мати, – повідав він їй.

Крістал сказала, що вельми здивована, що в нього взагалі була матір... А чи не померла, бува, та стара леді від розбитого серця?

– Заспокойтеся, – сказав я їм поквапно, бо Ульман починав уже лютувати.

Бікс тут же заявив: може б, вони трохи прогулялися з Крістал, поки ми з Ульманом знуджуватимемо один одного до смерті?

– Може б, ви вже замовкли? – гаркнув я, стукнувши кулаком по столу.

– Ну ж бо, розповідай вже, – нетерпляче промовив Ульман. – Ти буквально замордував мене за ці останні кілька днів, постійно вимагаючи все нової і нової інформації. Як все-таки ти вийшов на Коррідана?

– Може, почнімо все з самого початку? – запропонував я. – Тоді і Крістал, яка б тупа вона не була, змогла би слідкувати за ходом оповіді. Ой! – я тут же отримав від Крістал у щелепу, звелів їй поводитись як слід і поквапно почав свою розповідь, поки мене знову не перервали.

– Як вам відомо, Бредлі, щоби компенсувати збитки, встановив у своєму клубі кілька столів для гри в рулетку, – почав я. – Але в такого виду діяльності нема майбутнього, якщо у вас відсутнє прикриття. Бредлі був достатньо тямущий, щоби збагнути це, тож шукав когось впливового в поліції, хто надав би йому такий захист.

– І вибір його пав на Коррідана? – запитав Ульман.

– Не переривайте, – дорікнула йому Крістал. – Мій тато каже, що люди, які уривають інших...

– Облишмо твого тата, – поквапно втрутився я. – Стули ротик, крихітко, і дозволь говорити мені. – Я глянув на Бікса. – Це моє коліно, а не Крістал: кажу тобі на той випадок, якщо ти хотів би погладити його.

Бікс різко висмикнув руку і навіть трохи зашарівся. Й докірливо глянув на Крістал. Та захихикала.

– Саме так – його вибір упав на Коррідана, – провадив я далі, бо Ульман почав знову незадоволено бурчати.

– Коррідан на той час був уже зіркою Скотленд-Ярду та якраз займався азартним бізнесом у клубах. Бредлі запропонував Корріданові чималий куш, якщо той попереджатиме його про заплановані рейди. Це були легкі гроші, й Коррідан заковтнув наживку. Отоді на сцену вийшов Джеймс Джейкобі.

– Наскільки було би краще, якби ваша розповідь супроводжувалась слайдами, – з жалем сказав Бікс. – Лише уявіть собі появу Джейкобі у розпал снігового бурану! Як би це було захопливо!

– Особливо якщо вкласти діапозитиви догори ногами, – хихикнула Крістал, затулившись меню.

– Я зараз усіх вас підвішу догори ногами, – пригрозив я.

– Не зважайте на тих кретинів, – сказав Ульман. – Продовжуйте, заради Бога!

– Джейкобі був досвідченим злодієм, що спеціалізувався на викраденні коштовностей і планував викрадення колекції Алленбі вартістю у п’ятдесят тисяч фунтів, – сказав я, гостро глянувши на Крістал, котра мавпувала мене. – Однак Джейкобі знав, що сам він таке грандіозне викрадення не зможе організувати.

– Слабак! – з відразою сказав Бікс. – Я зробив би це сам, навіть якби йшлося про удвічі меншу суму!

– І я! – втрутилась у розмову Крістал. – Я зробила б це і за вчетверо менші гроші!

– Отож, він запропонував Бредлі увійти з ним у частку, – продовжував я, ігноруючи їхні балачки. – Бредлі ж подумав, що непогано було б залучити на свій бік поліцію і зробив відповідну пропозицію Корріданові, запропонувавши йому третину здобичі за умови, що Коррідан потім сам займеться справою пограбування і таким чином відведе підозри від Джейкобі.

– Це було розумно, – схвально озвався Ульман. – Гадаю, це все ви дізналися від Нетти?

– Якби ж то! Вона й справді говорила, але, мій Боже, – що вона верзла! Відтак Коррідан, почувши, якою буде його частка, таки погодився на пропозицію. І тут на сцену виходить Нетта. Отож, дев’ять місяців тому вони з Бредлі побралися. Для Бредлі це була єдина можливість змусити її мовчати. Така угода цілком влаштовувала Нетту, адже вона могла й далі жити, як заманеться, за фінансової підтримки Бредлі; а якби він утомився від неї, то вона мала намір як слід подбати про умови розлучення. Бредлі придбав котедж у Лейкемі, щоби звідти займатися організацією пограбування і використовувати його як любовне гніздечко для себе з Неттою.

Банда складалася з Бредлі, місіс Брембі, Джейкобі, Джуліуса Коула та Коррідана. Пограбування було успішним, але Бредлі з Джейкобі посварилися через частку. Бредлі убив Джейкобі. Нетта була присутня при розстрілі.

– А це вже цікаво! – повеселішав Ульман. – Не оминайте кривавих подробиць!

– Джейкобі було вбито з пістолета марки «люґер», котрий Бредлі залишив собі на пам’ять про Першу світову війну. Його прізвище було вигравіруване на руків’ї пістолета, і хоча потім Бредлі витравив його, він знав, що поліція зможе зчитати це в ультрафіолетових променях. Якщо пістолет колись знайдуть, то його, Бредлі, повісять за вбивство. Але Нетті вже набрид Бредлі, і вона «запала» на Коррідана. Тож Нетта непомітно взяла «люґер», поки Бредлі намагався позбавитися тіла Джейкобі на одній із вулиць Сохо, і вирішила заробити на цьому трохи грошенят.

– На що лише здатні жінки заради грошей! – вигукнула вражена Крістал. – Чому в мене ніколи не було нагоди продемонструвати, наскільки я безкорислива?

– Нетта боялася звертатися до Бредлі напрямки, – продовжував я, – отож запропонувала Корріданові шантажувати Бредлі, а тоді вони разом поділили би здобич. Коррідан погодився, але йому потрібен був той пістолет. Він використовував Нетту для власних цілей, бо не довіряв їй. Але Нетта не віддавала йому «люґер». Це було її страховкою на випадок, якщо Бредлі надумає її обдурити.

– Я би довірила тобі все на світі, любий! – сказала Крістал, ластячись до мене.

– Я змушу тебе це підтвердити, щойно буде нагода, – відповів я, лагідно поплескавши її. – А поки що поводься чемно і дай мені можливість продовжити розповідь. Їж своє курча і дивись не поплямуй свою гарненьку сукню!

– Коли вже ви нарешті припините милуватись одне одним, – з відразою промовив Ульман, – і продовжите свою розповідь?

– Корріданові кінець кінцем вдалося притиснути Бредлі і змусити заплатити, – провадив я далі. – Позаяк Корріданові небезпечно з’являтися в клубі, а Нетті не слід було засвітитися в шантажі, то Брембі призначили щотижня їздити в клуб по гроші.

І це все тривало до тієї миті, поки Сельма Джейкобі не дізналася, що Бредлі вбив її чоловіка. Коул оповів їй це, бо був незадоволений, що не отримав своєї частки грошей, які Коррідан вибивав у Бредлі. Однак Коул не сказав Сельмі, що Коррідан із Бредлі заодно, бо боявся Коррідана. Тож Сельма пішла до інспектора, бо знала, що він розслідує убивство її чоловіка, і розповіла те, що повідомив їй Коул. Уявіть собі почуття Коррідана! Якби він дав хід справі, то автоматично б залишився без постійного джерела прибутків – та й Бредлі зчинив би вереск. Але якщо хід справі не дати, то Сельма піде вище – до начальства у Скотленд-Ярді, і тоді йому, Корріданові, буде непереливки. Єдине, що йому залишалося, це спекатися Сельми. Отож, він привів її на квартиру до Нетти, накачав наркотиками, а потім ті двоє інсценізували сцену Неттиного самогубства.

В цю мить подали каву.

– Заради Бога – додаймо туди хоч трохи віскі! – почав благати Бікс. – У мене аж у горлі пересохло від тих ваших оповідок!

Я замовив усім віскі та бренді для Крістал.

– Іще до того, як було вбито Сельму, – продовжив я, коли нам принесли спиртне, – Бредлі дізнався, що Коррідан із Неттою – коханці. Бредлі сказав Нетті, що дав розпорядження Френкі покарати її, хлюпнувши на неї сірчаною кислотою. Не знаю вже, чи справді Бредлі дав таке розпорядження, чи то була суто ідея Френкі, але Нетта присягається, що Френкі й справді б це зробив – а, знаючи його, сумніватися не доводиться. Так чи інакше, але Нетта дійсно була дуже налякана і вирішила за краще десь сховатися. Тіло Сельми надавало їй таку можливість. Коррідан погодився їй допомогти. Отож, вони удвох перефарбували волосся Сельми у колір, подібний до Неттиного, підкупили Коула, щоб той ідентифікував її як Нетту, і повідомили Бредлі, що його дружина наклала на себе руки. Поки що вам усе зрозуміло? – запитав я, обводячи поглядом присутніх.

– Розповідай далі, – зітхнув Бікс. – У мене вже голова пухне, але звук твого голосу чомусь діє заспокійливо.

– І тут з’являюся я, – просторікував я далі. – Бредлі вирушив у морг, щоб упізнати тіло – я також. Корріданові слід було діяти швидко. Він залучив одного зі своїх людей, щоб той перевіз тіло з моргу в котедж у Лейкемі. Це довелося зробити ще й тому, що я знайшов конверт, адресований Анні Скотт, і чомусь дійшов висновку, що вона – сестра Нетти. Мені дали можливість краєм ока глянути на труп, а тоді вже тіло перевезли у Горшем і там знищили вогнем іще до того, як Бредлі зміг його побачити. Це ясно?

– Складно, але розумно, – зронив Ульман, кивнувши головою. – І що було потім?

Бікс аж застогнав.

– Мушу прочистити горло! – вигукнув він і залпом осушив мою склянку з віскі, перш ніж я встиг зупинити його. – З мене уже досить того всього!

– Запевняю тебе, що далі буде цікавіше, – пообіцяв я. – І ви побачите, який я розумний.

– Може, його варто дослухати? – запитав Бікс у Крістал. – А то ще, чого доброго, змусить нас платити за вечерю!

– Бредлі дав Нетті цінних паперів на п’ять тисяч фунтів як весільний подарунок, – провадив я далі. – І захотів повернути свої гроші. Френкі побував на квартирі, усюди шукаючи ці папери, але знайти їх йому не вдалося. Знайшов їх я, і Френкі, справедливо запідозривши істину, напав на мене, але я дав йому гідну відсіч.

– Можете лише уявити, як зрадів Коррідан, коли я вручив йому не лише акції, але й «люґер», – продовжив я. – Він тут же вигадав байку про те, що папери фальшиві і що «люґер» належить чолов’язі на ім’я Пітер Еттерлі. Фред усе це перевірив і виявив, що чоловіка з таким ім’ям не існує насправді – ба більше, не існує й жінки на ім’я Анна Скотт, хоча Коррідан і наплів мені, що знайшов його в реєстрі Сомерсет Хаус.

– Мушу зробити з цього приводу два глибокодумні зауваження, – втрутився Бікс. – Перше: Коррідан, ймовірно, зробив із тебе посміховисько; друге – Фред, здається, виконав за тебе всю чорнову роботу.

Я кивнув, вишкірившись.

– Саме так, – підтвердив я. – Оплески містерові Ульману!

Крістал настільки розчулилася, що в пориві ентузіазму чмокнула Ульмана у щоку. Той отетеріло зиркнув на неї, витер помаду і сказав:

– Яка приємна несподіванка! Можливо, я щось таки втратив у житті. Єдиною жінкою, котра цілувала мене, була моя мати.

– Певно, вам її справді бракує, – зауважила Крістал. – Але мені сподобався смак вашого крему для гоління.

– Замовкніть вже обидвоє! – гарикнув Бікс.

– Отож, продовжую, – з притиском сказав я. – Що насправді виказало Коррідана, то це вбивство Медж Кеннітт. Я помітив інспектора, коли виходив із помешкання Медж, щоб купити їй пляшку віскі: зауважив його поблизу будинку, а коли повернувся, Медж була уже мертва. Вона написала на запорошеній підлозі ім’я «Джейкобі», сподіваючись, що це дасть мені підказку. Звісно, так воно й було. Коррідан прибув разом зі своїми людьми і витер напис, надіючись, що я його не помітив.

– Але ти це бачив, – докумекав Бікс. – Ну ж бо, випиймо! Відчуваю, що від хвилювання от-от знепритомнію!

– Так, бачив, – провадив я далі, ігноруючи його ремарку. – І Фред розкопав для мене всі подробиці справи Джейкобі. Меррівезер, приватний детектив, якого я найняв, вибовкав Корріданові, що біля котеджу в Лейкемі бачили чорно-жовтий «бентлі». Я з’ясував, що авто належить Корріданові. Він зметикував, що йому слід спекатися «бентлі», і продав його чоловікові на ім’я Пітер Френч. Так сталося, що я навідав Френча і побачив авто. Корріданові стало про це відомо. Він змусив Нетту переконати мене, що Френч і був убивцею Медж Кеннітт, і це їй майже вдалося.

Ставало надто гаряче для Коррідана. Він вирішив вивезти награбоване з країни. Тут я міг стати у пригоді, а Нетта була тією особою, котра мала реалізувати його задум. Коррідан із Бредлі знову посварилися. Інспектор сказав йому, що Нетта жива і що вона вивезе награбовані коштовності в Америку. Бредлі це не сподобалося, але Коррідан надто багато знав, щоб йому суперечити. Коштовності передали Нетті, й вона почала обробляти мене. Я підіграв їм, забравши персні у Бредлі, а тоді начебто дав себе переконати у версії стосовно смерті Литтлджонса. Коул робив вигляд, що шантажує мене; я ж удавав, що змушений у паніці полишити країну.

– Гадаю, що кінець уже близько, – сказала Крістал, зітхнувши з полегшенням.

– Так, – підтвердив я. – Я переконав Гаррі розіграти комедію, запевнивши Нетту, що нема нічого простішого, ніж полетіти з ним в Америку.

– І я впорався зі своєю роллю блискуче, – Бікс аж сяяв від гордощів.

– Я виклав О’Мейлі усі факти, і він затримав Коула та влаштував пастку для Коррідана. На жаль, Коррідан дізнався про арешт Коула і збагнув, що щось пішло не так. Він потрапив у помешкання Медж саме в той момент, коли ми з Неттою вже вирушали до аеропорту. Гадаю, він мав намір вбити мене і змусити Нетту переконати Бікса допровадити її з Корріданом у Штати.

– Наче б я на це погодився! – презирливо озвався Бікс.

– Так чи інакше, інспектор О’Мейлі, сидячи на кухні, все чув, і Коррідан у пастку таки потрапив, – завершив я свою розповідь. – Буду вельми здивований, якщо тих двох не повісять.

– Ти хочеш сказати, що додумався до всього цього сам? – запитала Крістал, дивлячись на мене з неприхованим захватом. – Я так пишаюся тобою, любий! Ніколи б про тебе такого не подумала!

– Ну годі вже, годі! – сказав я, роблячи знак офіціантові. – Ходімо звідси. Якщо вам, хлопці, нічим зайнятися – розважтеся якось удвох, а Крістал має намір розважити мене одного.

– Дай-но мені п’ять хвилин, серденько! – сказала вона, зриваючись на ноги. – Я лише припудрю носик – і буду до твоїх послуг!

Коли вона нас полишила, Ульман глянув на годинник і також підвівся.

– Мені слід терміново усе записати, – сказав він. – Побудьте якийсь час удвох. Попрощайтесь за мене із міс Ґудвін, гаразд? Бувайте – і дякую за подробиці!

Бікс спробував було податися за ним, але я притримав його за руку.

– Послухай-но, негіднику, – сказав я, – залишайся у мене на очах. Хочу, щоб ти був тут, аж поки Крістал не повернеться, а тоді спокійнісінько собі злиняєш.

– А що змушує тебе думати, що вона хоче провести час саме з тобою, дурню? – поцікавився Бікс. – Присягаюсь, вона їстиме з моїх рук, щойно пробуде зі мною хоча б дві хвилини!

– Для тебе буде новиною дізнатися, що вона не з таких дівчат, – із гідністю відповів я. – До того ж вона їсть із тарілки, а не з рук, і якщо ти розпочнеш щось, що мені не сподобається, то це буде сигнал для мене розпочати бойові дії.

Отак ми й сиділи, витріщаючись один на одного з пів години, аж поки нам обом не стало ніяково.

– Цікаво, що робить вона так довго, – озвавсь я, дивлячись на двері жіночої вбиральні. – Не може ж вона так довго пудрити носик!

В очах Бікса я запримітив тривогу.

– Не думаєш же ти, що той мерзотник...

Я скочив на ноги і рвонув у хол готелю, Бікс – за мною услід. Крістал ніде не було видно. Я підійшов до портьє і запитав, чи не бачив він її.

– Міс Ґодвін полишила готель із двадцять хвилин тому, сер, – відповів той, – у товаристві містера Ульмана. Здається, я ще розчув, як містер Ульман каже їй щось про вирізки з газет.

– А я готовий був показати їй свої татуювання! – аж застогнав Бікс.

Я поплескав його по плечу.

– Її полонили Ульманові мішки під очима та сльозлива розповідь про маму, – гірко зронив я. – Ця дівиця геть розпусна.

– Мені такі подобаються, а тобі? – сказав Бікс, підводячи мене до бару.

– Мені також, – змушений був визнати я.