Текст книги "Розбійники з лебединого шляху"

Автор книги: Павло Стороженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 17 (всего у книги 17 страниц)

КОРОТКИЙ МОРСЬКИЙ СЛОВНИЧОК

Абордаж – зчеплення двох суден бортами, спосіб ведення морського бою в епоху веслового і вітрильного флотів.

Акваторія – ділянка водної поверхні у визначених межах моря або порту; звичайно водна частина морського порту з внутрішньою гаванню.

Аргонавти – з грецької міфології – герої, які на чолі з Ясоном плавали на кораблі «Арго» в Колхіду по золоте руно. Переносно – сміливі мореплавці, першопрохідці.

Баласт – вантаж (вода, каміння та ін.) на дні судна, що поліпшує його морехідні якості.

Баржа – несамохідне або самохідне плоскодонне вантажне судно.

Барк – велике морське судно з косими вітрилами на кормовій щоглі й прямими на інших щоглах, яких може бути до п'яти.

Баркас – низькобортне самохідне судно, яке використовують здебільшого для перевезення людей і вантажів у порту.

Боцман – одна з посад молодшого командного складу корабля, людина, яка відповідає за порядок і чистоту на судні, керує вантажними роботами, навчає команду морської справи.

Брам-стеньга – рангоутне дерево, що продовжує щоглу у висоту.

Брандер – судно, призначене для спалювання і знищення кораблів противника. Під час бою його, навантаженого пальною сумішшю або вибухівкою, пускали за вітром чи течією на ворожі судна.

Бриг – двощоглове морське судно до 30 метрів завдовжки з прямими вітрилами. Озброєння – 16–28 гармат.

Бригантина – двощоглове морське судно, дещо менше за бриг, з прямими вітрилами на носовій і косими на кормовій щоглах. Озброєння – до 10 гармат.

Бриз – вітер на узбережжях великих водойм, що змінює свій напрям двічі на добу відповідно до змін температури і тиску повітря над суходолом і водним басейном. Удень дме з моря на узбережжя, вночі – навпаки. Вітер з моря називається морським бризом, вітер з берега – береговим.

Буканьєри – морські розбійники XVII ст. на островах Вест-Індії. Нападали на іспанські колонії в Америці, іспанські та інші торговельні судна. Те ж саме, що і флібустьєри.

Бушприт – горизонтальний або дещо похилий дерев'яний чи склепаний із сталевих смуг брус круглого розрізу, що випирає попереду форштевня (носова деталь, яка продовжує кіль). Слугує для кріплення носових трикутних кліверів (вітрил) і стакселів (різновид трикутних вітрил).

Вимпел – вузький довгий прапор з косицями, що піднімається на військових кораблях зі вступом їх у кампанію (період плавання в мирній обстановці або під час воєнних дій). У звичайних обставинах ніколи не спускається.

Вузол – водночас міра довжини і швидкості, точніше кількість відрізків, що дорівнюють 1/120 милі, що їх проходить судно за півхвилини, або, що те саме, кількість морських миль, подоланих за годину, тобто 1,852 км/год.

Гавань – захищена від хвиль, вітру і течій прибережна частина водного простору, призначена для стоянки суден. Гаванню називають також прилеглу до причалів частину портової акваторії.

Галеон – удосконалена велика галера, військовий корабель багатьох країн Європи у XVI–XVII століттях.

Галера – старовинне дерев'яне вітрильно-веслове військове судно, що вперше з'явилося у Венеції у VII ст. Тяжка праця веслярів на ньому стала синонімом каторги. Як правило, галера – це низькобортне судно з сильно підвищеною кормою 40–50 метрів завдовжки. За тихої погоди розвивала на веслах швидкість до семи вузлів.

Гармаш – спеціально підготовлена людина, яка опанувала артилерійську справу.

Грот-щогла – друга від носа, найвища щогла на дво– і трищоглових суднах.

Дава, дракара, кемпер, кнара, лібурн, манжера, нава, пентиконтер, пінас, права, снеккара, треміола, хеміола, шебека – різновиди дерев'яних старовинних веслових і вітрильно-веслових суден, що борознили моря переважно середземноморського водного басейну до нашої ери і в перші століття нашої ери.

Джонка – різновид дерев'яного вітрильного човна з широкими й високо піднятими кормою й носом. Поширена в Південно-Східній Азії. Має дві-три щогли, кожна з одним вітрилом, сплетеним з циновок. У тиху погоду ходить на веслах.

Ілюмінатори – вікна на суднах, що відчиняються або не відчиняються і слугують для освітлення або провітрювання внутрішніх приміщень. Бувають двох типів – бортові й палубні. Зазвичай робляться з товстого скла округлої чи прямокутної форми, аби витримати удари хвиль і не пропускати води.

Каботаж – судноплавство між портами, що належать одній державі і розташовані на одному (малий каботаж) або різних морях (великий каботаж). Ще – флот прибережного плавання.

Канонерка – артилерійський корабель, призначений для підтримки з моря (річки, озера) сухопутних військ, створення мінних загороджень. Давніше це було вітрильно-веслове військове судно різних розмірів на 7-15 пар весел, з однією-двома щоглами, що знімалися, озброєне двома-шістьма гарматами або однією-двома мортирами.

Капер, каперство – морський розбій. Іще – напад озброєного приватного судна воюючої держави з дозволу свого уряду на торговельні кораблі ворожої сторони чи нейтральних країн з метою захоплення або знищення їх. Каперство заборонене в 1856 році.

Каюта – окреме приміщення на судні для пасажирів або екіпажу, а також для різних службових потреб.

Кеч – двощоглове вітрильне судно з невеликою кормовою щоглою, розміщеною попереду осі керма.

Кіль – балка, що проходить посередині днища судна від носового де кормового завершення. Робиться з дерева чи різних сталевих конструкцій.

Конопатник – судновий майстер, який забиває конопляним прядивом будь-які щілини в корпусі корабля і просмолює їх, аби вода не потрапляла у внутрішні приміщення.

Корвет – у вітрильному військовому флоті найменше трищоглове судно з повним прямим оснащенням. Озброєння – 18–30 гармат, розміщених на верхній палубі.

Корма – заднє закінчення судна. Буває різної форми: пряма, закруглена, вельботна тощо.

Корсар – морський розбійник, пірат. Здебільшого це були моряки торговельного флоту, які в XVI–XIX століттях, озброївшись, нападали на судна з товарами, що йшли у ворожі порти.

Крейсер, крейсерство, крейсерська швидкість – військовий корабель, який діє самостійно, полюючи за ворожими суднами. Крейсерська швидкість – оптимальна швидкість корабля, за якої він може подолати найбільшу віддаль.

Кубрик – житлове приміщення для команди на суднах.

Лінкор – лінійний корабель великої тоннажності з переважно артилерійським озброєнням, який вів вогонь з гармат у кільватерній колоні (лінії морського бою).

Лоцман – особа, добре знайома з умовами плавання у певному районі моря, річки, порту тощо і здатна безпечно провести там судна.

Льє – старовинна французька одиниця відстані (4,444 км або 5,555 км), яка становить 1/25 градуса або 1/20 градуса дуги земного меридіана.

Марсовий – моряк, який чергує на майданчику, спеціально обладнаному на верхівці щогли, і спостерігає за видноколом або кріпить блоки вантажних стріл тощо.

Миля (морська) – довжина однієї мінути дуги земного меридіана (1852 метри).

Мол – споруда (вузька стінка), що примикає до берега з одного боку і захищає портову акваторію від хвиль, течій, наносів мулу й піску. На головній його частині, що виступає в море, як правило, встановлюють портовий сигнальний вогонь або маяк.

Рея – дерев'яний брус, що кріпиться до щогли або стеньги (подовження щогли у висоту). Слугує для кріплення прямих вітрил, щоб їх можна було піднімати й опускати.

Сампан – дерев'яне плоскодонне однощоглове судно, поширене у Південно-Східній Азії, що пересувається з допомогою весел і вітрил.

Стапель – прибережна споруда у вигляді похилого майданчика, на якому будують чи ремонтують кораблі.

Такелаж – загальна назва снастей на судні.

Фальшборт – продовження борту судна вище відкритої палуби для відгородження від хвиль, падіння за борт тощо.

Фарватер – безпечний у навігаційному відношенні шлях по водному простору. Позначається бакенами, буями та іншими засобами судноплавної обстави.

Фелюка – невелике безпалубне судно з косим чотирикутним вітрилом.

Флагман – корабель, на якому перебуває командир групи суден або з'єднання.

Флібустьєри – об'єднані в особливі організації пірати й контрабандисти (головним чином французи, голландці та, англійці), що діяли у XVII – на початку XVIII ст. переважно у Вест-Індії, яка була під владою Іспанії. У XIX ст. це були північноамериканські авантюристи, що грабували країни Південної і Центральної Америки.

Фок-щогла – перша від носа щогла на суднах з двома і більше щоглами.

Фрахт – плата за перевезення вантажів водним шляхом або за використання суден протягом певного часу. Іноді під фрахтом розуміють самий вантаж.

Фрегат – у вітрильному флоті швидкісний трищогловий військовий корабель з повним оснащенням.

Фунт – 1) колишня міра ваги (в Росії – 409,5 г; в Англії, Бельгії – 456,6 г); 2) грошова одиниця в деяких країнах.

Шканці – частина верхньої палуби між середньою і задньою щоглами. На військових кораблях – місце для парадів.

Шкіпер – у давньому вітрильному флоті командир комерційного судна.

Шлюп – військовий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом з трьома щоглами. Озброєння – відкрита батарея з 16–18 гармат.

Шлюпка – гребний човен, що висить на борту корабля і спускається в разі потреби на воду. В широкому розумінні – всяке гребне судно, що відрізняється від звичайних човнів міцнішим корпусом.

Шнява – вітрильно-гребне однощоглове безпалубне судно російських поморів.

Штормтрап – мотузяна драбина з дерев'яними східцями, яку спускають за борт судна, щоб підняти людей з катерів і шлюпок або навпаки – висадити на них.

Шхуна – судно, що має кілька щогл з косими вітрилами.

Щогла – вертикальне або ледь нахилене в корму рангоутне дерево, що править за основу для різних частин рангоута – стеньг, рей і т. ін. – і для постановки вітрил.

Якір – пристосування, що утримує судно на місці, коли воно перебуває на чистій воді, тобто не торкається берега чи пристані.