Текст книги "Русалонька із 7-В проти русалоньки з Білокрилівського лісу"

Автор книги: Марина Павленко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 10 (всего у книги 10 страниц)

– На зайві питання не відповідаю.

– Але якщо тільки на це?

– З вас торт, імениннице! – ухильно відповів хлопець.

Теж усміхалась і ніжно тисла до серця тепер удвічі дорожчу взувачку.

– Чого ж тоді не відніс черевичка нагору, в школу? – вже підходили до Софійчиного будинку.

– Спершу збирався. Але, по-перше, не наважився, а по-друге, може, в елітних гімназіях і не такі речі викидають?..

– О, Завадчучка справді могла б і не таке викинути!

– Завадчучка – це та, що з протезами замість вій?

– Що-о-о? Ха-ха-ха-ха!..

От сказонув так сказонув! Скористається цим при черговому вітанні з Іркою! Дотепний, розумний він у неї, цей Сашко!.. Розумний то розумний, але ж чому не помітив черевичків, коли...

– Заходив же до нас перед Новим роком, хіба не бачив їх на найвиднішому місці в серванті?

– Коли я з тобою, ніколи не дивлюсь на черевички й серванти!

– А на що дивишся?

– Ні на що.

– Ну, скажи, скажи, досить уже загадок!

– Ви забули, що з вас гуска в яблуках, панно?

– Пам'ятаю, але ж ти не відповів!..

– Плюс торт і салат з оливками й кукурудзою!.. Уже перед самим порогом Софійка ще раз вигукнула:

– Ти навіть не уявляєш, яке свято мені зробив! Сашко приховав горду усмішку і, натхнений

похвалою, мовив:

– Знаєш, я чув, ніби казка є така: там принц якийсь, чи хто, носиться з черевичком і пропонує всім його поміряти! Не згадаю, чим закінчилася.

Софійка згадала. Однак промовчала. Заходила в двері, сяючи очима й пригортаючи коштовну знахідку.