Текст книги "Бісова душа, або Заклятий скарб"

Автор книги: Володимир Арєнєв

сообщить о нарушении

Текущая страница: 10 (всего у книги 10 страниц)

Легенда

Хоча, звичайно, як воно там насправді було – один Бог відає…

Ну, дід мій про ту легенду забув – згадав лише, коли зовсім сутужно з грошима стало. Отоді й почав копати. Тільки там одна прикмета була: місце те знайти можна було лише раз на рік, коли, рівно опівночі промінь місячний падав через щілину у стовбурі – і там, куди він вказував, треба було копати.

І щойно почав він рити, побачив людину в плащі з каптуром. Підійшов незнайомець до нього, похитав головою – та й пішов собі.

Нічого тоді дід не викопав. Гроші взяв у борг, якось перебідував, але думка вирити скарб не полишала його. Наступного року знову зібрався він копати – і знову побачив того незнайомця, який, помовчавши, пішов геть.

І знову дід нічого не викопав.

Лише на третій рік підійшов невідомий до діда. Поклав долоню йому на груди, де серце, сказав: «Не там шукаєш». І пішов.

Відтоді перестав дід ходити на курган. Жив довго, помер, кажуть, щасливим. А скарб, певно, і досі…

Післямова для уважного читача

Існує така категорія читачів – уважні, і я до таких ставлюся з особливою повагою. Вони, певно, вже збагнули, що події повісті відбуваються в Україні в епоху умовного середньовіччя, в період між заснуванням Запорізької Січі і початком воєн Богдана Хмельницького. І ще читачі зрозуміли, що автор не є татаро-, поляко– чи юдофобом – а просто зобразив реальні взаємини між представниками наших народів у згаданий період. Стосовно ж слова «жид», то у середньовічній Україні воно не вважалося образливим (на відміну від слова «єврей»)…

Вони ж, читачі, напевне «вирахували», що письменник, працюючи над повістю, послуговувався так званою «спеціальною літературою» – насамперед записками Гійома де Боплана про Україну і нарисами Яворницького про запорізьких козаків, а також книжками зі слов’янської демонології і фольклористики, зокрема, працями Зєлєніна, Максимова, Потебні та ін.

Саме за уважність і розуміння я і хочу подякувати тим, хто дочитав книгу до цих рядків: спасибі!

Київ, травень-липень 2001 р.