Текст книги "Українські народні пісні"
Автор книги: Автор Неизвестен
Жанр:
Народные песни
сообщить о нарушении
Текущая страница: 5 (всего у книги 8 страниц)
Ой пряду, пряду
Ой пряду, пряду,
Спатоньки хочу...
Ой склоню я голівоньку
На білую постілоньку,
Може, я засну.
Аж свекруха йде,
Як змія, гуде:
"Сонливая, дрімливая,
До роботи лінивая
Невістка моя!"
Ой пряду, пряду,
Спатоньки хочу...
Ой склоню я голівоньку
На білую постілоньку.
Може, я засну.
Аж свекорко йде,
Як вітер, гуде:
"Сонливая, дрімливая,
До роботи лінивая
Невістка моя!"
Ой пряду, пряду,
Спатоньки хочу...
Ой склоню я голівоньку
На білую постілоньку,
Може, я засну.
А мій милий йде,
Як голуб, гуде:
"Ой спи, мила, хорошая,
Пішла заміж молодая,
Не виспалася!"
Ой п’є чумак, п’є
Ой п’є чумак, п’є – в його гроші є.
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (2)
"Ой синочку мій, дитино ж моя!
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня!" (2)
"Ой, мати ж моя, не покину я!
Ой не покину горілочку пити, бо солодкая!" (2)
"Ой синочку мій, дитино ж моя!
Ой покинь покинь, дівчину любити, бо зведе з ума!" (2)
"Ой мамо ж моя, не покину я!
Ой не покину дівчину любити, бо хорошая!" (2)
Ой сад-виноград, кучерява вишня
Ой сад-виноград, кучерява вишня,
Стоїть хлопець під вікном, щоб дівчина вийшла. (2)
Приспів:
Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,
Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)
А дівчина не виходить, хатину вбирає,
Стоїть хлопець під вікном та з жалю вмліває. (2)
Приспів:
Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,
Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)
– Ой не стій під вікном, не тупай ногою,
Бо не вийду та не стану говорить з тобою. (2)
Приспів:
Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,
Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)
Ой не стій під вікном, не махай рукавом,
Бо не вийду говорити із таким чудаком. (2)
Приспів:
Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,
Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)
Не ходи по саду, не топчи травиці,
Як не люблять тебе дівки, то йди до вдовиці. (2)
Приспів:
Ой рув, рува-я, ой рув, рува-я,
Рува, рува, рува-я, люба милая моя. (2)
Ой світи, місяченьку
Ой світи, місяченьку,
Хоч годиноньку в нічку,
Та най я перейду, най я переїду
До милої на всю нічку.
Ой прийшов я до сіней,
Всі вечеряти сіли,
Лиш моя миленька, голубка сивенька,
До вечері не сідає.
Ой прийшов я до хати:
Всі полягали спати,
Лиш моя миленька, голубка сивенька,
Спатоньки не лягає.
Під віконцем сиділа,
А в віконце гляділа,
Дрібні листи пише, дитятко колише,
З буйним вітром розмовляє.
Ой повій, вітре буйний,
А в горішню кватиру,
Чи прийде мій милий, чи прийде мій любий
Додомоньку на вечерю?
По садочку ходила,
Цвіт-калину ломила,
Цвіт-калину рвала, до серденька клала,
Щоб за милим не тужила.
Ой горіше, горіше,
Ти горіхове зерно,
Люблю я дівчину, але ї не возьму,
Бо ся більше не верну.
Ой спи, дитя, без сповиття
Ой спи, дитя, без сповиття,
Поки мати з поля прийде
Та принесе три квіточки.
Одна буде дрімливая,
Друга буде сонливая,
Третя буде щасливая.
Ой, щоб спало, щастя мало,
Та щоб росло, не боліло,
На серденько не скорбіло.
Ой рісточки у кісточки,
Здоров’ячко на серденько,
Добрий розум в головоньку,
Сонки-дрімки у віченьки,
А в роточок говорушки,
А в ніженьки ходусіньки,
А в рученьки ладусіньки.
Ой спи, дитя, в колисоньці
Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці.
Буде вітрець повівати
Та й горошком колихати.
Як горошок загуркоче,
А Галюня спатки хоче.
А горошок як загримить,
Галюнечку нашу приспить.
Ой співаночки мої
Ой співаночки мої, (2)
Гей, де ж я вас подію?
Ой у лісі на траві,
Ой у лісі на траві,
Гей, там я вас посію.
Ой підуть легіники, (2)
Гей, та траву косити
Та співаночки мої,
Та коханочки мої
Всі в траві находити.
Ой будуть дівчаточка, (2)
Гей, по гриби ходити
Та співаночки мої,
Та коханочки мої
Всі в траві находити.
Ой та й у полі три доріженьки різно
Ой та й у полі
Три доріженьки різно...
Гей, ходить козак
До дівчини пізно.
"Ой ти, козаче,
Та й не ходи до мене, -
Гей, буде слава
На тебе й на мене.
Гей, ще й на твого
Та коня вороного,
Гей, ще й на тебе,
Хлопця молодого!"
"Я ж тої слави
Та й повік не боюся,
Гей, з ким люблюся -
Не наговорюся!
Ой з ким люблюся -
Не наговорюся,
Гей, з ким кохаюсь -
Не нарозмовляюсь!"
Ой там за Дунаєм
Ой там за Дунаєм,
Та за тихим Дунаєм
Молодець гуляє. (2)
Молодець гуляє,
Та молодець гуляє,
На той бік гукає. (2)
Подай, подай перевозу,
Та подай перевозу,
Я перевезуся! (2)
На свою Вкраїну,
Та на свою Вкраїну
Ще раз подивлюся. (2)
Не так на Вкраїну,
Та не так на Вкраїну,
Як на ту дівчину! (2)
По світлоньці ходжу
Та по світлоньці ходжу,
Та й не находжуся. (2)
Кого вірно люблю,
Та кого вірно люблю,
Та й не надивлюся! (2)
Кого ж ненавиджу,
Та кого ненавиджу,
З тим не розминуся! (2)
Ой там за морями
Ой там за морями високії гори
Туманом повиті...
Ой там за лісами широкеє поле
Чорні галки вкрили.
Ой там за лісами широкеє поле
Чорні галки вкрили.
Ой ви галки, галки ви чубарки,
Підніміться вгору.
Ой ви, хлопці, славні запорожці,
Верніться додому.
Ой ви, хлопці, славні запорожці,
Верніться додому.
Ой раді б ми догори підняться,
Туман налягає.
Ой раді б ми додому вернуться,
Петро не пускає.
Ой раді б ми додому вернуться,
Петро не пускає.
Ой не так той Петро, Петро той проклятий,
Як Петрова мати,
Хоче нами, нами козаками
Турка звоювати.
Хоче нами, нами козаками
Турка звоювати.
Вона нами, нами козаками
Турка не звоює,
Вона нами, нашими тілами
Орлів нагодує.
Вона нами, нашими тілами
Орлів нагодує.
Вона нами, нами козаками
Турка не звоює,
Вона нами, нашими кістками
Дунай загатує.
Вона нами, нашими кістками
Дунай загатує.
Ой там, із-за гори
Ой там, із-за гори,
Вітер повіває. (2)
Ой мати дочку
Про життя питає. (2)
"Ой спитай, мати,
Да й в сірого утяти. (2)
Що сіреньке утя
На морі ночує. (2)
Ой воно ж моє
Все горенько чує. (2)
Що первеє горе,
То дитина мала. (2)
А другеє ж горе,
То свекруха лиха. (2)
А найтяжче горе,
Що милий покидає!" (2)
Ой там, на товчку, на базарі
Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала
Та й повела на базар,
До терниці прив’язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Сорок коней вороних
Ще й сто рублів золотих.
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима треба носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре,
Ні для кого, для мене,
Ти, мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.
Ти, мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.
Ой ти знав, нащо брав
Ой ти знав, нащо брав
Міщаночку з міста!
Я не їла й не їстиму
Гречаного тіста!
Ой ти знав, нащо брав
Мене, невеличку!
Мене мати годувала,
Як перепеличку!
Ой ти знав, нащо брав
Мене, недорослу!
Мене мати годувала,
Як свиню поросну!
Ой ти знав, нащо брав -
Я не вмію жати!
Напни мені холодочок,
Я буду лежати!
Ой ти знав, нащо брав -
Не вмію й косити:
Як не стане свого хліба,
Мусим попросити!
Ой ти, гарний Семене
"Ой ти, гарний Семене,
Прийди сядь коло мене;
І корова в мене є,
Сватай мене, Семене!"
І корова в мене є,
Сватай мене, Семене!"
"Нащо мені та корова,
Як ти сама, як ворона;
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові!"
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові!"
"Ой ти, гарний Семене,
Прийди, сядь коло мене;
І курочка в мене є,
Сватай мене, Семене!"
І курочка в мене є,
Сватай мене, Семене!"
"Нащо мені тая курка,
Що ти сама, як та дурка;
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові!"
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові!"
"Ой ти, гарний Семене,
Прийди, сядь коло мене;
І ягниця в мене є,
Сватай мене, Семене!"
І ягниця в мене є,
Сватай мене, Семене!"
І ягниця в мене є,
Сватай мене, Семене!"
"Нащо мені та ягниця,
Як ти сама, як мазниця;
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові!"
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові!"
Ой ти, дівчино зарученая
"Ой ти, дівчино зарученая,
Чого ти ходиш засмученая?"
"Ой ходжу, ходжу засмученая,
Що не за тебе зарученая!"
"Ой ти, дівчино, словами блудиш -
Сама не знаєш, кого ти любиш!"
"Ой знаю, знаю, кого кохаю,
Тільки не знаю, з ким жити маю.
Ой знаю, знаю, із ким кохаюсь,
Тільки не знаю, з ким повінчаюсь.
Вийду на поле, гляну на море -
Сама я бачу, що мені горе.
Сама я бачу, чого я плачу:
Свого милого в вічі не бачу.
Буду стояти на тім камені,
Поки не прийде милий до мене.
Буду терпіти велику муку,
Поки не скаже: "Дай мені руку!"
"Ой ти, дівчино – чарівниченько,
Причарувала моє серденько.
Причарувала серце і душу,
Тепер тебе я любити мушу".
"Якби ж ти так знав з сіней до хати,
Як я умію та чарувати.
У мене чари – чорні брівоньки,
Моя принада – сама молода;
У мене чари завжди готові -
Біле личенько і чорні брови".
Ой ти, дівчино, горда та пишна
– Ой ти, дівчино,
Горда та пишна,
Чом ти до мене
Звечора не вийшла?
Чом ти до мене
Звечора не вийшла?
– Ой як я маю
До тебе ходити?
Кругом живуть воріженьки,
Будуть нас судити!
Кругом живуть воріженьки,
Будуть нас судити!
– Ой нехай судять,
Да на своє лихо!
Ми з тобою, моє серце,
Любімося тихо!
Ми з тобою, моє серце,
Любімося тихо!
Ой нехай судять,
Да як розуміють:
Прийде тая годинонька,
Що всі поніміють.
Прийде тая годинонька,
Що всі поніміють.
Ой ти, кицю, кицю
Ой ти, кицю, кицю,
Піди по водицю,
Не впади в криницю.
Ой ну, люлі, люлі.
Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик рятувать,
А вже кицю не видать.
Узяв кицю за вушко
Да й положив на сушко:
"Лежи, кицю, висихай,
Свого кота дожидай".
Ой ну, люлі, люлі.
Ой ти, коте рябку
Ой ти, коте рябку,
Та вимети хатку,
А ти, коте сірий,
Та вимети сіни,
А ти, котку рудю,
Та вимети грубу,
А ти, кішко, не ворчи,
Піди сміття одімчи.
А ти, волохатий,
Біжи кругом хати.
Тільки, котку, не мурчи,
Дитиночки не збуди.
А ти, коте муругий,
Прийди до нас удруге,
До нашої хати
Дитя колихати.
А ти, коте чорний,
Та сідай у човен,
Вези рибки повен.
Та запряжеш конячок,
Та поїдеш на лужок,
Наламаєш квіточок
Забавляти діточок.
Поїдеш у долину
По червону калину
Забавляти дитину.
Ой ти, коте, не гуди
Ой ти, коте, не гуди,
Спить дитина, не збуди.
Дитяточко маленьке,
Воно спатки раденьке,
Дитяточко малесеньке,
Воно спатки радесеньке.
Ой ти, місяцю, а я зіронька ясна
Ой ти, місяцю,
А я зіронька ясна;
Ой ти парубок,
А я дівонька красна.
Ой ти, парубок,
А я дівонька красна,
В вишневім саду
Я ж тобі коника пасла.
Пасла я коня
Звечора й до півночі,
І спала роса
На мої карі очі.
Не так на очі,
Як на русую косу.
Серце-козаче,
Віночка не доношу.
Ой ти, місяцю-зоре
Ой ти, місяцю-зоре,
Та світи на все поле, -
Там десь моя миленькая
Та пшениченьку поле.
Вона поле та все поле,
Кукіль вона вибирає,
Кукіль вона вибирає,
На сонечко поглядає.
Кукіль вона вибирає,
На сонечко поглядає,
На сонечко поглядає -
Миленького виглядає.
Ой у вишневому садочку
Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав:
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав.
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав.
Ой у зеленому садочку
Козак дівчину умовляв.
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Козак дівчину умовляв:
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Козак дівчину умовляв:
"Ой ти, дівчино чорноброва,
Ой чи підеш ти за мене?
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Ой чи підеш ти за мене?"
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Ой чи підеш ти за мене?"
"Моя матуся тебе знає:
Ти той козак, що все гуляє!
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Ти той козак, що все гуляє".
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Ти той козак, що все гуляє".
"А я матусі не злякаюсь.
Якщо з тобою покохаюсь!
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Якщо з тобою покохаюсь".
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Якщо з тобою покохаюсь".
Ой у лузі та ще й при березі
Ой у лузі та ще й при березі
Червона калина...
Породила молода дівчина
Хорошого сина.
Породила молода дівчина
Хорошого сина.
Вона його та ще й породила
В зеленій діброві,
Та не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.
Та не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.
Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Та чорнії брови.
Тільки дала тому козакові
Та чорнії брови.
"Було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати,-
Щастя-долю дати!"
Було б тобі, моя рідна мати,-
Щастя-долю дати!"
Розвивайся а ти, сухий дубе,13-
Завтра мороз буде!..
Собирайся, молодий козаче,-
Завтра похід буде!
Собирайся, молодий козаче,-
Завтра похід буде!
"Я морозу та ще й не боюся -
Зараз розів’юся!"
"Я походу та ще й не боюся -
Зараз собернуся!"
"Я походу та ще й не боюся -
Зараз собернуся!"
Ой у неділеньку
Ой у неділеньку
Рано-пораненьку
Виряджала мати дочку
В чужу стороночку.
"Чужа стороночка,
Ще й чужії люди...
Ой хто ж тебе, моя доню,
Жалувати буде?"
"Ой буду робити
Ще й людям годити,
Тоді будуть мене, мамо,
Чужії любити!"
Ой буду ж я, буду
Неділеньки ждати,-
Чи не прийде, чи не прийде
Ненька одвідати?
Неділя минає,
Матінки немає;
Мабуть, же їй не жаль мене,
Що й не одвідає!
Уже ж я робила
І людям годила,
Та не знайшла тії неньки,
Що мене зродила!
Та не знайшла неньки,
Що мене зродила,
Тільки знайшла синє море,
Глибоке, безоднє...
Ой піду ж я з горя
До синього моря:
"Прийми мене, моє море,
Тепер мені горе!"
"Раде б я приймати,
Так земля не прийме,-
Проклинала тебе ненька,
Як була ти маленька!
Тоді проклинала,
Як пшеницю жала,
На гору йшла, тебе несла,
Ще й води набрала!"
"Було б тобі, мати,
Водиці не брати,
Аніж тобі свою доньку
Тяжко проклинати!
Було б тобі, мати,
І мене не брати,
Аніж тобі свою доньку
Тяжко проклинати!"
Ой у полі вітер віє
Ой у полі вітер віє,
А жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любить,
А зайнять не посміє.
А козак дівчину та й вірненько любить,
А зайнять не посміє.
Ой тим її не займає,
А що сватати має,
Ой тим же він, тим же та й не горнеться,
А що слави боїться.
Ой тим же він, тим же та й не горнеться,
А що слави боїться.
Сидить голуб на черешні,
А голубка на вишні,
Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,
А що в тебе на мислі.
Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,
А що в тебе на мислі.
А у мене те на мислі,
Що в тебе на думці.
Якби прийшов, прийшов до мене в садочок -
Посиділи б вкупці.
Якби прийшов, прийшов до мене в садочок -
Посиділи б вкупці.
Ой у полі дві тополі
Ой у полі дві тополі,
Одна другу перехитує;
А в козака дві дівчини,
Одна одну перепитує:
"Подруженько, любесенька,
Чи бачила мого милого?" -
"Ой бачила, ще й видала,
Ще й трошечки з ним постояла.
Тяжко зітхав, тебе питав,
Чого вчора не виходила?"
Ой у полі криниченька
Ой у полі та криниченька,
Там холодна водиченька.
Ой у полі та криниченька,
Там холодна водиченька.
Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.
Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.
Роман воли покидає,
Катерину переймає.
Роман воли покидає,
Катерину переймає.
Катерину переймає,
З відер воду виливає.
Катерину переймає,
З відер воду виливає.
– Ой Романе, Романочку,
Не гай мене до раночку,
– Ой Романе, Романочку,
Не гай мене до раночку,
Бо ця вода не літняя,
В мене мати не рідная.
Бо ця вода не літняя,
В мене мати не рідная.
Буде бити ще й лаяти,
Ще й Романом докоряти.
Буде бити ще й лаяти,
Ще й Романом докоряти.
– Де ж ти, дівко, барилася,
Вже й вечеря зварилася!
– Де ж ти, дівко, барилася,
Вже й вечеря зварилася!
– Налетіли гуси з броду,
Замутили чисту воду.
– Налетіли гуси з броду,
Замутили чисту воду.
Я, молода, постояла,
Поки вода устояла!
Я, молода, постояла,
Поки вода устояла!
Ой у полі криниченька
Ой у полі криниченька,
В ній холодна водиченька.
Ой у полі криниченька,
В ній холодна водиченька.
Ой там Галя воду брала
Та й з Романом розмовляла.
Ой там Галя воду брала
Та й з Романом розмовляла.
Ой став Роман жартувати,
З відер воду виливати.
Ой став Роман жартувати,
З відер воду виливати.
"Ой, Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку.
"Ой, Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку.
Бо лихую матір маю -
Буде бити – добре знаю.
Бо лихую матір маю -
Буде бити – добре знаю.
Буде бити ще й лаяти
І Романом докоряти.
Буде бити ще й лаяти
І Романом докоряти.
Ой, Романе, Романочку,
Сватай мне, львів’яночку".
Ой, Романе, Романочку,
Сватай мне, львів’яночку".
Ой у полі нивка
Ой у полі нивка, кругом материнка...
Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. (2)
Жала ж вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти. (2)
Мусив шапку зняти, "день добрий" сказати.
"Помагай біг, дівча моє, тобі жито жати!" (2)
А дівчина стала, йому одказала,
Вона ж йому одказала – серденьком назвала. (2)
"Як їдеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть цеє люди, як вітер солому! (2)
А вітер тихенький, солома легенька, -
Візьмуть мене люди в зуби, я ще ж молоденька!" (2)
А вже ж цяя слава по всім світі стала,
Що дівчина козаченька серденьком назвала. (2)
А вже ж тая слава по всім городочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку. (2)
Вишила сорочку та й червоним шовком,
Щоб козака упізнати поміж цілим полком. (2)
Ой у полі три криниченьки
Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую та білявую,
Третю руду та поганую.
"Що чорняву від душі люблю,
На біляву залицяюся,
А з рудою, препоганою,
Піду, мабуть, розпрощаюся!"
"Чи я ж тобі та й не казала,
Як стояли під світлицею:
Не їдь, ой не їдь у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею".
"Любив я тебе дівчиною,
Любитиму й молодицею,
Довго, довго та й буду ждати,
Поки станеш удовицею".
Ой не всі ж тії сади цвітуть,
Що весною розвиваються.
Не всі ж тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються.
Половина тих садів цвіте,
Половина обсипається.
Одна пара та й вінчається,
А другая розлучається.
Ой хмариться – дощ буде
Ой хмариться – дощ буде,
Признаюся вам, люди,
Що за свою сваволю
Попалася в неволю.
Що за свою сваволю
Попалася в неволю.
Пішов милий в дорогу,
Я пропила корову,
Сіла собі, журюся:
За корову боюся.
Сіла собі, журюся:
За корову боюся.
Прийшов милий з дороги,
А я йому – бух в ноги:
"Що ж я, милий, зробила,
Коровицю пропила!"
"Що ж я, милий, зробила,
Коровицю пропила!"
Милий милу жалує,
Коровицю дарує:
"Пий, мила, здорова,
Буде друга корова,
Пий, мила, не біда -
Буде ціла череда".
Ой ходила дівчина бережком
Ой ходила дівчина бережком (2)
Заганяла селезня батіжком: (2)
"Іди, іди, селезню, додому, (2)
Продам тебе дідові, рудому". (2)
За три копи селезня продала, (2)
А за копу дударика найняла: (2)
"Заграй мені, дударику, на дуду, (2)
Нехай же я своє горе забуду". (2)
"Коли б тобі горенько да печаль, (2)
То б ти вийшов на вулицю та й кричав; (2)
А то ж тобі горенька немає, (2)
Ой хто ж тобі сі кучері звиває?"(2)
"Була в мене дівчина Уляна, (2)
Вона ж мені сі кучері звивала; (2)
Була в мене дівчина Орися, (2)
Тоді в мене сі кучері вилися; (2)
Була в мене дівчина Варвара, (2)
Вона ж мені сі кучері порвала; (2)
Була в мене дівчина паскуда, (2)
Вона ж мені сі кучері поскубла". (2)
Ой чий то кінь стоїть
Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька.
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька.
Не так та дівчина,
Як біле личенько.
Подай же дівчино,
Подай же гарная
На коня рученьку.
Подай же дівчино,
Подай же гарная
На коня рученьку.
Дівчина підійшла,
Рученьку подала.
Ой, краще б я була,
Ой, краще б я була
Кохання не знала.
Ой, краще б я була,
Ой, краще б я була
Кохання не знала.
Кохання-кохання
З вечора до рання.
Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде
Кохання відійде.
Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде
Кохання відійде.
Ой чорна я си, чорна
Ой чорна я си, чорна,
Чорнява, як циганка.
Чом си полюбила (2)
Чорнявого Іванка?
Іванко, та й Іванко,
Сорочка вишиванка,
Високий та стрункий, (2)
Ще й на бороді ямка.
"Марусе ти, Марусе,
Люблю я твою вроду,
Люблю дивитися, (2)
Як ти ідеш по воду.
Як ти ідеш по воду,
Вертаєшся з водою,
Люблю дивитися, (2)
Марусе, за тобою".
"У полі два дубочки,
Обидва зелененькі,
Ми ж такі паровані – (2)
Обоє чорнявенькі.
Ой вийду я на гору,
Та й дуба розколишу.
Я звідси не поїду, (2)
Кохання не залишу".
Ой рушив поїзд, рушив,
Маруся заплакала.
Іванкові призналась, (2)
Що вірно покохала.
Ой я нещасний
Ой я нещасний, що маю діяти?
Полюбив дівчину, та й не можу взяти.
Тим не можу взяти, що зарученая,-
Доле ж моя, доле, доле нещасная!
Хлопче-молодче, який ти ледащо,-
Задумав жениться, сам не знаєш нащо!
Будеш ти, небоже, долю проклинати,
Будеш кулаками сльози утирати!
Виплачеш ти очі, та не знайдеш долі,
Сам же ти загинеш, як билина в полі!
Нащо тобі, хлопче, жінка чорноока?
У козака жінка – шабля біля бока!
