Текст книги "Українські народні пісні"
Автор книги: Автор Неизвестен
Жанр:
Народные песни
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 8 страниц)
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ
Ще не вмерла Україна1
Слова:
Павло Чубинський
Музика:
Михайло Вербицький
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Ще не вмерла Україна2
Слова:
Павло Чубинський
Музика:
Михайло Вербицький
Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Приспів
А завзяття, праця щира ще свого докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Приспів
А Бог Адама створив рукама3
А Бог Адама створив рукама
На образ чоловіка.
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Обіцяв йому в розкошах в раю
Там з Євой проживати.
Тільки одного древа райського
Не казав зачіпати.
Тільки одного древа райського
Не казав зачіпати.
А Змій злостивий, злий, нежасливий
Так Єву підвождає:
"Возьми ти, Єво, райськоє древо
Овочі скуштувати".
"Возьми ти, Єво, райськоє древо
Овочі скуштувати".
А взяла Єва райського древа,
Овочі скуштувала...
Простягла руку, вкусила штуку,
Адамові подала.
Простягла руку, вкусила штуку,
Адамові подала.
Адам приймає, овоч кусає,
Наготу пізнаває.
Єва дознала, нагая стала,
Сама ся застидила.
Єва дознала, нагая стала,
Сама ся застидила.
А вже весна
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
Молодому козакові
Мандрівочка пахне.
Мандрівочка пахне.
Мандрівочка пахне.
Помандрував козаченько
У чистеє поле.
У чистеє поле.
У чистеє поле.
За ним іде дівчинонька:
"Вернися, соколе!"
"Вернися, соколе!"
"Вернися, соколе!"
"Не вернуся – забарюся,
Гордуєш ти мною.
Гордуєш ти мною.
Гордуєш ти мною.
Буде ж твоє гордування
Все перед тобою".
Все перед тобою".
Все перед тобою".
Помандрував козаченько
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
Ой плакала дівчинонька,
Здіймаючи руки.
Здіймаючи руки.
Здіймаючи руки.
А вже третій вечір
А вже третій вечір, як дівчину бачив,
Ходжу біля хати – її не видати.
– Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденя, утіхо моя!
– Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Мене мати лає, гулять не пускає.
– Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино,
Брешеш, серденя, утіхо моя!
– Та було б не рубати зеленого дуба,
Та було б не сватати, коли я не люба.
– Правда, дівчино, правда, рибчино,
Правда, серденя, утіхо моя!
А до мене Яків приходив
А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив!
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
"Іди, іди, Якове, з хати,
Бо на печі батько та мати,
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти".
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти".
Не пішов же Яків додому,
Та заліз у хижку в солому,
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
Наробили галасу діти
Так, що нудно в хаті сидіти.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Коли туди й батько приходять
І у мисці раки знаходять:
"Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!"
"Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!"
Поки мене батько питався,
А мій Яків з хижки убрався,-
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
"Не приходь же, Якове, ніччю,
Бо буде сторожа під піччю...
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!"
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!"
А-а, люлі
А-а, люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
– Ти, Петрику, не гуляй,
Піди гулі позганяй,
А щоб гулі не гули,
І Катрусі спать дали.
А-а, люлі...
Бабусю, рідненька
– Бабусю, рідненька,
Ти всім помагаєш,
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш.
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш.
Як очі заплющу,
То так, моя ненько,
Де візьметься зразу
Козак молоденький.
Де візьметься зразу
Козак молоденький.
Жартує, пустує
Всю нічку зі мною,
Він голову схилить,
Обійме рукою.
Він голову схилить,
Обійме рукою.
І шепче на ушко:
"Ганнусю, Ганнусю"
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю.
І так мені гарно,
Бабусю, бабусю.
Воркує, щебече,
Немов соловейко,
І так мені любо,
Бабусю, рідненька.
І так мені любо,
Бабусю, рідненька.
Дай зілля, бабусю,
Та ще й опівночі,
То може козак той
Не лізтиме в очі.
То може козак той
Не лізтиме в очі.
– Ні, серденько доню,
Цього не злічити,
Це врем’ячко твоє, -
Настав час любити.
Це врем’ячко твоє, -
Настав час любити.
Била жінка мужика, за чуприну взявши
Била жінка мужика, за чуприну взявши,
Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Била жінка мужика, пішла позивати,
Присудили мужику ще й жінку прохати,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Сидить жінка на припічку, ноги підібгавши,
Стоїть мужик у порога, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
– Прости ж мене, моя мила, що ти мене била,
Куплю тобі корець меду, коновочку пива,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
– Ой від пива болить спина, а від меду голова;
Купи мені горілочки, щоб весела я була,
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб весела я була.
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб весела я була.
Била мене мати
Била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.
А я собі стояла,
Аж кури запіли,
На двері воду лляла,
Щоби не скрипіли.
На двері воду лляла,
Щоби не скрипіли.
На двері воду лляла,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.
А мати не спала,
Усе чисто чула,
Та мене не сварила -
Сама така була.
Та мене не сварила -
Сама така була.
Била мене мати
Тонкою лозою,
Щоби я не стояла
З милим під вербою.
Щоби я не стояла
З милим під вербою.
Била мене мати,
Та й ще буде бити.
"Ой перестань, козаче,
До мене ходити!"
"Ой перестань, козаче,
До мене ходити!"
"Я не перестану,
Поки не дістану
Личенька рум’яного,
Дівочого стану".
Личенька рум’яного,
Дівочого стану".
Червона калина
Білим цвітом цвіла,
Через тебе, козаче,
Мене мати била.
Через тебе, козаче,
Мене мати била.
Бодай ся когут знудив
Бодай ся когут знудив,
Що рано мене збудив, -
Малая нічка, мала,
Іще-м ся не виспала.
Малая нічка, мала,
Іще-м ся не виспала.
Причини, Боже, ночі
На мої чорні очі,
Причини ще й другую
На мене, молодую.
Причини ще й другую
На мене, молодую.
Послала мене мати
Зелене жито жати,
А я жита не жала,
В борозенці лежала.
А я жита не жала,
В борозенці лежала.
Послала мене мати
До хлопців погуляти:
"Погуляй трохи, доню,
Я ж тобі не бороню".
"Погуляй трохи, доню,
Я ж тобі не бороню".
А я собі гуляю,
Як рибка по Дунаю,
Як рибка з окунцями,
Я, молода, з хлопцями.
Як рибка з окунцями,
Я, молода, з хлопцями.
Гуляла би до ночі
Та й спатоньки не хочу,
Гуляла би до рана,
Ой дана ж моя, дана.
Гуляла би до рана,
Ой дана ж моя, дана.
Був собі гарний хлопець
Був собі гарний хлопець,
Мав років двадцять три,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Чи теплі, чи студені,
Чи з білої муки;
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.
Із гори високої
Напали вороги.
Козак лишив дівчину
І вхопив пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Козак лишив дівчину
І вхопив пироги.
Козак мав довгі ноги,
Скакав через степи
Дівчину рятувати,
Бо вже з’їв пироги.
Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Дівчину рятувати,
Бо вже з’їв пироги.
В кінці греблі шумлять верби
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Нема мого миленького, -
Поїхав за Десну;
Сказав: "Рости, дівчинонько,
На другую весну!"
Сказав: "Рости, дівчинонько,
На другую весну!"
Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Плачте очі, плачте карі,
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтії квіточки...
Нема мого миленького, -
Плачуть карі очки!
Нема мого миленького, -
Плачуть карі очки!
Не я не його полюбила,
Полюбила мати.
Вона ж мене заставляла
Рушнички давати.
Вона ж мене заставляла
Рушнички давати.
Дала один, дала другий,
На третьому стала.
А четвертим білесеньким
Рученьки зв’язала.
А четвертим білесеньким
Рученьки зв’язала.
В суботу пізненько
В суботу пізненько,
В неділю раненько
Кувала зозуля
Та й все жалібненько.
Кувала зозуля
Та й все жалібненько.
Ой то ж не зозуля,
То рідная мати.
Вона виряджала
Сина у солдати.
Вона виряджала
Сина у солдати.
Іди іди, синку,
Іди не барися,
На третій годочок
Додому вернися.
На третій годочок
Додому вернися.
Якби ж ти, мати, знала,
Яке мені горе,
То б ти переплила
Все Чорнеє море.
То б ти переплила
Все Чорнеє море.
Якби ж ти, мати, знала,
Яка мені біда,
То б ти переслала
Горобчиком хліба.
То б ти переслала
Горобчиком хліба.
Горобчиком хліба,
Синичкою солі,
Ой Боже ж мій, Боже,
В якій я неволі!
Ой Боже ж мій, Боже,
В якій я неволі!
Вечір надворі, ніч наступає
Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає!
Чистеє небо зіроньки вкрили,
Вийди, дівчино, до мене, мила.
Чистеє небо зіроньки вкрили,
Вийди, дівчино, до мене, мила.
Дай подивитись в яснії очі,
Стан твій обняти гнучкий дівочий,
Глянути в личко, біле, чудове,
На коси довгі, на чорні брови.
Глянути в личко, біле, чудове,
На коси довгі, на чорні брови.
Вийшли в поле косарі
Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі.
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
До обіда покосили,
Гострі коси потупили.
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали.
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
Увечері холодком
Клали копички рядком.4
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
А в стоги як пометаєм,
То добряче погуляєм!
Приспів:
Гей, ну-те, косарі,
Бо нерано почали.
Хоч нерано почали,
Та багато утяли!
Вилітали орли з-за крутої гори
Вилітали орли
З-за крутої гори,
Вилітали, буркотали,
Розкоші шукали.
Ой і скільки не літати,
Треба вниз спуститись:
Ой у полі, в полі три дороги -
Треба розрізнитись.
Запрягайте, хлопці,
Коні воронії,
Доганяйте літа мої,
Літа молодії!
Ой догнали літа мої
В калиновім мості:
Вернітеся, літа мої,
Хоч до мене в гості!
Не вернемось, не вернемось,
Не будем вертаться;
Було ж тобі, молодому,
Було шануваться.
Не вернемось, не вернемось,
Не маєм для чого, -
Не вмів же ти шанувати
Здоров’ячка свого!
Вишні, черешні розвиваються
Вишні, черешні розвиваються,
Синє озеро розливається.
Синє озеро розливається.
Ясне сонечко усміхається,
Жито силоньки набирається.
Жито силоньки набирається.
Через тин вишня похилилася...
Кума з кумою посварилася.
Кума з кумою посварилася.
Жовте листячко осипається...
Кума з кумою вже й не знається.
Кума з кумою вже й не знається.
Тобі яблучко, мені грушечка, -
Не сварімося, моя душечко!
Не сварімося, моя душечко!
Тобі яблучко, мені зернятко, -
Не сварімося, кумо-серденько!
Не сварімося, кумо-серденько!
Вітер з поля, хвиля з моря
Вітер з поля, да хвиля з моря,
Ой да довела любов до горя. (2)
З горя ніженьки не носять,
Ой да ручки ділонька не роблять. (2)
Голова моя кружиться,
Ой да на плече орел садиться. (2)
"Ой ти, орле сизокрилий,
Ой да скажи правдоньку, де мій милий?" (2)
"А твій милий на роботі,
Ой да на літейному заводі". (2)
"Що ж він робить, виробляє?"
"Ой да мідні трубочки виливає. (2)
Ой да хазяїн його лає:
"Чого в тебе, парень, роботи немає?" (2)
Ой як поїхав хазяїн із дому,
Ой да наробили хлопці лому. (2)
Хлопці трубочки розвалили,
Ой да по заводу пар пустили. (2)
Пошла паронька по заводу,
Ой да пошла славонька по народу
Да на ту дівчиноньку, що без роду.
А я тії славоньки не боюся,
Да й на тій дівчиноньці оженюся! (2)
Віють вітри, віють буйні
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться...
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поможуть сльози горю,
Серцю легше буде;
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі:
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..
Що на полі, на пісочку,
Без роси на сонці...
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
"Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю".
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю".
До кого ж я пригорнуся
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
Гаю, гаю, зелен розмаю
Гаю, гаю, зелен розмаю,
Любив дівчину, сам добре знаю. (2)
Любив дівчину півтора року,
Доки не дізнали вороги збоку. (2)
А як дізнали – розщебетали...
Бодай же вони щастя не знали! (2)
Сусіди близькі, вороги тяжкі,
Пийте, гуляйте, як самі знайте! (2)
Пийте, гуляйте, як самі знайте,
Де двоє ходять, не розлучайте! (2)
Гей, була в мене коняка
Гей, була в мене коняка,
Та й коняка-розбишака,
Була шабля, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.
Була шабля, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.
Ту коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
За Бунжацькими степами
Їдуть наші з бунчуками.
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.
Гей, гей, гей, мій чорний воле!
Степ широкий, стерня коле.
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.
Повіває вітерочок,
Закипає казаночок.
Скоро все засне під млою,
Йдіть вечеряти зо мною.
Скоро все засне під млою,
Йдіть вечеряти зо мною.
Гей, хто в лісі відгукнися,
Гей, хто в полі, відкликнися!
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.
Зву. Луна за лугом гине...
Казаночок стигне, стигне.
Віє вітер, повіває,
Казаночок застигає.
Гей, нуте, хлопці
Гей, нуте, хлопці – славні молодці,
Чом ви смутні, невеселі?
Чом не чувати пісні гучної?
Чом стало тихо в оселі?
Чом не чувати пісні гучної?
Чом стало тихо в оселі?
Ну ж, заспіваймо – духу піддаймо!
Може, нас лихо застало?
Може, в хазяйки мало наливки?
Пива чи меду не стало?..
Може, в хазяйки мало наливки?
Пива чи меду не стало?..
Гей, наливаймо повнії чари
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Щоб в Україні нам засіяла
Ясная зіронька з неба:
Зіронька тая – Воля святая, -
Більшого щастя не треба!..
Зіронька тая – Воля святая, -
Більшого щастя не треба!..
Випиймо ж, хлопці! Пиймо, молодці!
Пиймо, поки іще п’ється!
Поки недоля нас не спіткала!
Поки ще лихо сміється!..
Поки недоля нас не спіткала!
Поки ще лихо сміється!..
Вдармо ж об землю лихом-журбою,
Щоб стало жить веселіше!
Пиймо за Волю! Пиймо за Долю!
Пиймо за все, що миліше!
Пиймо за Волю! Пиймо за Долю!
Пиймо за все, що миліше!
Гей, наливайте повнії чари
Гей, наливайте повнії чари,5
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Вдармо ж об землю лихом-журбою,
Щоб стало всім веселіше.
Вип’єм за щастя, вип’єм за долю,
Вип’єм за все, що миліше!
Пиймо ж, панове, пиймо, братове,
Пиймо ж, ще поки нам п’ється,
Поки недоля нас не спіткала,
Поки ще лихо сміється.
Глибока кирниця, глибоко копана
Глибока кирниця, глибоко копана,
Там стоїть дівчина,6 як намальована.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) як намальована.
При кирниці стала, водиці набрала,
Про свого Йвасика милого думала.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) милого думала.
Якби тя, Йвасику, на дні зобачила,
То зараз би-м туди в кирницю скочила.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) в кирницю скочила.
Найперш би вкинула цей гарний віночок,
Що я його сплела з рожевих ружечок.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) з рожевих ружечок.
Ой ні, я не скочу – кирниця глибока,
Кирниця глибока і зимна в ній вода.
Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) і зимна в ній вода.
Гойда, гойда, гойдаша
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка, там лоша.
Наїлися лободи,
Поскакали до води.
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка, там лоша.
Ми кобилку продамо,
А лошатко зростимо.
Гомін, гомін, гомін по діброві
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!"
"Мене, мамо, мене орда знає -
В чистім полі обминає".
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе турчин візьме!"
"Мене, мамо, мене турчин знає
Сріблом-злотом наділяє".
"Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе ляхи візьмуть!
"Мене, мамо, мене ляхи знають
Медом-вином напувають".
Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе москаль візьме!"
"Мене, мамо, мене москаль знає -
Давно уже підмовляє".
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сину промовляє:
"Вернись, синку, вернись додомоньку,
Змию тобі головоньку".
"Мені головоньку дощі змиють,
А висушать буйні вітри".
Гриць мене, моя мати
Гриць мене, моя мати,
Гриць мене полюбив,
Гриць мені, моя мати,
Черевички купив.
Купив мені черевички
За цілого п’ятака,
Щоб я зранку до вечора
Вибивала тропака.
Очеретом качки гнала,
Спотикнулась та й упала:
За те мене мати била,
Щоб я хлопців не любила.
Ой я хлопців не любила,
Тільки Петра та Данила,
Грицька, Федька та Івана,
Марка, Стецька та Романа.
Та Ігната, та Уласа,
Що танцює вихилясом,
За Трохима ж під кінець
Побив мене пан-отець.
Грицю, Грицю, до роботи
Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи...
Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять...
Грицю, Грицю, молотити!
Гриць нездужає робити...
Грицю, Грицю, врубай дров!
Кахи-кахи! Нездоров...
Грицю, Грицю, роби хліб!
Кахи-кахи! Щось охрип...
Грицю, Грицю, до Марусі!
"Зараз, зараз уберуся!"
Грицю, Грицю, хоч жениться?
"Не можу одговориться!"
Грицю, Грицю, кого взяти?
"Краще Галі не зіскати!
Галю, серденько моє,
Чи підеш ти за мене?"
"Стидкий, бридкий, не люблю
І за тебе не піду!"
Десь тут була подоляночка
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька!
Умий своє личко,
Та личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!
Дівка в сінях стояла
Дівка в сінях стояла,
На козака моргала:
"Ти, козаче, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе батько лихий, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Батька дома немає,
У шиночку гуляє.
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе мати лиха, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Матері дома немає,
На хрестинах гуляє.
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе собаки лихі, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Я собакам угоджу,
Я їм хліба положу.
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе кішки лихі, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Я ж і кішкам угоджу,
Шматок сала підложу.*
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе миші лихі, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Коли ж мишей боїшся,
На воротях повісся,
Ізгинь, пропади,
А до мене не ходи,
Цур тобі, пек!"
Цур тобі, пек!"
