Текст книги "Українські народні пісні"

Автор книги: Автор Неизвестен

сообщить о нарушении

Текущая страница: 8 (всего у книги 8 страниц)

Чумарочка рябесенька

Чумарочка рябесенька,

Пригортає злегесенька...

Отой мене пече-ріже,

Що не люблю, в вічі лізе;

Той мене порива,

Кого люблю, та й нема!

Той мене порива,

Кого люблю, та й нема!

На тарілці два лини...

Прийди, серце, прилини!

Прийди, серце, прилини,

До серденька пригорни!

Прийди, серце, прилини,

До серденька пригорни!

Було в мене троє перснів,

Та всі й розкотились...

Було в мене три женихи,

Та всі показились.

Було в мене три женихи,

Та всі показились.

Один оженився,

Другий утопився,

А третього чорти взяли,

Щоб не волочився!

А третього чорти взяли,

Щоб не волочився!

"Ой не ходи по льоду,

Бо завалишся!..

Чи ти ж мене вірно любиш,

Чи ти чванишся?"

Чи ти ж мене вірно любиш,

Чи ти чванишся?"

"Як я тебе не люблю,

Скарай мене Боже!

Буду тебе цілувати,

Поки сон ізможе!"

Буду тебе цілувати,

Поки сон ізможе!"

І націлувався,

І намилувався,

Як у саду соловейко

Та й нащебетався.

Як у саду соловейко

Та й нащебетався.

Я в середу родилася

Я в середу родилася,

Кажуть люди – горе.

Не піду я за старого, -

Бо борода коле.

Не піду я за старого, -

Бо борода коле.

А піду я за такого,

Що сіються вуса.

Він до мене кивне-моргне,

А я засміюся.

Він до мене кивне-моргне,

А я засміюся.

Мела хату, мела сіни

Та й засміялася.

Вийшла мати воду брати,

Та й догадалася.

Вийшла мати воду брати,

Та й догадалася.

– Знаю, доню, знаю, доню,

Чого ти смієшся.

Полюбила козаченька

Та й не признаєшся!

Полюбила козаченька

Та й не признаєшся!

– Тобі, мати, не питати -

Мені не казати.

Як набрала повні відра,

То іди до хати.

Як набрала повні відра,

То іди до хати.

– Люби, доню, люби, доню,

Та й остерігайся,

Щоб той козак молоденький

Та й не насміявся.

Щоб той козак молоденький

Та й не насміявся.

Я ж тебе, Галю, не лаю

– Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

Ой чи були гості, які були гості

У моєму домі без мене?

– Був Омелько із села,

А Оверко з хутора,

А ще був Михайло, милий шкандибайло,

Був у мене, молодої, з города.

– Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

Ой що їли гості, а що їли гості

У моєму домі без мене?

– Їв Омелько гусака,

А Оверко – індика,

А що той Михайло, милий шкандибайло,

З’їв у мене, молодої, голуба.

– Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

А що пили гості, ой що пили гості

У моєму домі без мене?

– Пив Омелько горілку,

А Оверко – наливку,

А що той Михайло, милий шкандибайло,

Пив у мене, молодої, самогон.

– Я ж тебе, Галю, не лаю,

Я ж тебе, Галю, питаю:

Ой де спали гості, а де спали гості

У моєму домі без мене?

– Спав Омелько за столом,

А Оверко під столом,

А що той Михайло, милий шкандибайло,

Спав у мене, молодої, під боком.

Якби мені не тиночки

Якби мені не тиночки

Та й не перелази,

Ходив би я до дівчини

По чотири рази.

Ходив би я до дівчини

По чотири рази.

Якби мені не тиночки

Та й не перетинки,

Ходив би я до дівчини

Та щовечоринки.

Ходив би я до дівчини

Та щовечоринки.

– Галю, серце, рибко моя,

Що мені казати?

Хотів би я тебе одну

Цілий вік кохати.

Хотів би я тебе одну

Цілий вік кохати.

¹ Із 6 березня 2003 року – Національний гімн України.

² Із 15 січня 1992 до 6 березня 2003 року – Національний гімн України.

³ Старовинний кант. Записано на Сумщині.

⁴ Інша версія: «Йшли додому всі рядком."

⁵ Варіанти:

Гей, чого, хлопці, славні молодці,

Чого смутні, невеселі?

Хіба в шинкарки мало горілки,

Пива і меду на стало?

Повнії чарки вщерть наливайте,

...

⁶ Інший варіант: «Катруся"

⁷ Інший варіант: "Хорошії гості в хату йдуть".

⁸ Інша версія:

"Бодай же ти, дівчинонько,

Тоді заміж вийшла,

Як при битій доріженьці

Яра рута зійшла!"

⁹ Та й повнії чаші

¹⁰ Бо козацька слава

Кровію полита,

Мічена кулями,

Січена шаблями,

Ще сльозою вмита.

¹¹ Доки є ще сили

¹² Інша версія: «Зелений байраче"

¹³ Інша версія: «Розвивайся, зелений байраче"