Текст книги "Українські народні пісні"

Автор книги: Автор Неизвестен

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 8 страниц)

Марусе, Марусе

"Марусе, Марусе,

Жаль ми за тобою,

Не один я вечір

Стояв під вербою.

Не один я вечір

Стояв під вербою.

Не один я вечір,

Не одну неділю, -

На тебе, Марусю,

Маю всю надію".

На тебе, Марусю,

Маю всю надію".

Привів я Марусю,

Стала у куточку:

"Прийміть мене, мамцю,

За рідную дочку!"

"Прийміть мене, мамцю,

За рідную дочку!"

"Тебе я не знаю,

Тебе не приймаю,

Мій син молоденький

За тебе не даю!

Мій син молоденький

За тебе не даю!

Ой на тобі, доню,

Коня вороного,

Відчепись від мене

І від сина мого!"

Відчепись від мене

І від сина мого!"

"Коня, мамцю, візьму

І на нім поїду,

Твого сина люблю

І за нього піду!"

Твого сина люблю

І за нього піду!"

Мире лукавий

Мире лукавий, скорбми ісполненний!

Коль ти нетвердий, коль несовершенний!

Коль суть не благі твої злі утіхи,

Коль суть плачевни

Радості і сміхи. (2)

Коль неспокойни твої честь, богатство,

Вітр, дим, нічтоже все, непостоянство.

Росте в один час, в другий погибає,

Днесь на престолі -

Завтра низпадає. (2)

Похоті смислу зріти препятствують.

Ін собирають, ін же наслідствують.

Куди не глянеш – всяк в мирі гордиться.

Мнят же багаті,

Што смерть їх боїться. (2)

Єдина убо мисль бідним да будет,

Як Судія в той день страшний прибудет!

Каждого спросят там вскорі одвіта -

Пошто теряли

Всує наші літа! (2)

Місяць на небі, зіроньки сяють

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує – серденько мре.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує – серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба,

Все про кохання, все про любов.

Як ми любились та й розійшлися,

Тепер навіки зійшлися знов.

Як ми любились та й розійшлися,

Тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі,

Темні, як нічка, ясні, як день!

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей?

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей?

На вулиці скрипка грає

На вулиці скрипка грає,

Мене мати не пускає.

Ой ви очі, очі сині,

Як побачу – серце гине.

Серце гине, серце мліє,

Як побачу очі сині.

Приспів:

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

А матуся мене лає,

На вулицю не пускає,

Ой матусю моя мила,

Пусти ж мене хоч на хвилю,

Хоч на хвилю, моя мила,

Най побачу очі сині.

Приспів:

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

А музика грає, грає, грає,

Співаночки файні виграє.

На городі буркун

На городі буркун ягідок не родить,

А кум до куми щовечора ходить.

– Ой кумцю моя, принесу ячменю.

– Ой не йди, не неси, де ж я його змелю?

– Ой кумцю моя, принесу я проса.

– Ой не йди, не неси, бо я буду боса.

– Ой кумцю моя, принесу я гречки.

– Ой не йди, не неси, не тре... суперечки.

– Ой кумцю моя, принесу сметани.

– Ой прийди, принеси, милий мій, коханий.

– Ой кумцю моя, принесу я масла.

– Ой прийди, принеси, щоб любов не згасла.

– Ой кумцю моя, принесу я сала.

– Ой прийди, принеси, я того чекала.

– Ой кумцю моя, принесу горілки.

– В мене нема чоловіка, в тебе нема жінки.

– Ой кумцю моя, принесу я грошей.

– Ой прийди, принеси, милий мій, хороший.

На городі буркун ягідок не родить,

А кум до куми як ходив, то й ходить.

На городі верба рясна

На городі верба рясна...

На городі верба рясна...

Там стояла дівка красна.

Хорошая та вродлива,

Хорошая та вродлива,

Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива, -

Її доля нещаслива, -

Нема того, що любила.

Нема його та й не буде, -

Нема його та й не буде, -

Розраяли вражі люди.

Розраяли, розсудили,

Розраяли, розсудили,

Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем,

А ми в парі ходить будем,

Як любились, так і будем!

На городі сіно

На городі сіно

Низенько осіло,

Ой десь моє закохання

До вечері сіло.

Ой десь моє закохання

До вечері сіло.

Сіло воно, сіло,

Най здорове буде,

А мене вірно любить,

Повік не забуде.

А мене вірно любить,

Повік не забуде.

Кониченьку сивий,

Будь же ми зичливий,

Понеси мя, занеси мя

До моєй дівчини.

Понеси мя, занеси мя

До моєй дівчини.

Перед воротами

Вдари копитами:

"Вийди, вийди, дівчинонько,

Погадай си з нами".

"Вийди, вийди, дівчинонько,

Погадай си з нами".

Дівчинонька вийшла,

Білу ручку дала:

"Вітаю тя, мій миленький,

Давно-м тя видала".

"Вітаю тя, мій миленький,

Давно-м тя видала".

На камені ноги мию

На камені ноги мию,

На камені стою,

Навкруг мене чари сиплють,

А я ся не бою.

Навкруг мене чари сиплють,

А я ся не бою.

Навкруг мене чари сиплють -

А я не боюся,

Коби скорше до осені,

То я й притулюся.

Коби скорше до осені,

То я й притулюся.

Коби скорше до осені, -

Віддамся, віддамся,

Таки свому миленькому

Зрадити не дамся.

Таки свому миленькому

Зрадити не дамся.

Сама овес я сіяла -

Сама його й скошу,

Сам мій милий нагнівався -

Сам і перепрошуй.

Сам мій милий нагнівався -

Сам і перепрошуй.

Чого вікна побіліли? -

Бо вітер з морозом.

Розгнівався мій миленький -

Бо затьмився розум.

Розгнівався мій миленький -

Бо затьмився розум.

Розгнівався мій миленький

У самий вівторок,

Здається ми, моя мамко,

Що вже неділь сорок.

Здається ми, моя мамко,

Що вже неділь сорок.

Ой не сорок, моя доню,

Не сорок, не сорок:

Учора був понеділок -

Сьогодні вівторок.

Учора був понеділок -

Сьогодні вівторок.

На поточку-м прала

На поточку-м прала,

На вербочку-м клала,

Поможи ми, пане Боже,

Що-м собі думала. (2)

Я собі думала

Хлопця молодого,

А мене віддали

За діда старого. (2)

Як ня віддавали,

Та так ми казали:

– Аби-сь, моя доню,

Діда честовала. (2)

Я діда честую,

Честовати мушу.

Поможи ми, пане Боже,

Візьми з діда душу. (2)

Візьми з діда душу

Та й повісь на грушу,

Аби старим знати,

Як молоду брати. (2)

Над моєю хатиною

Над моєю хатиною

Чорна хмара стала...

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

Ой я тую чорну хмару

Крилом розмахаю...

Перебуду сей поговір,

Перебуду й славу.

Перебуду сей поговір,

Перебуду й славу.

Хоч я сюю перебуду,

Другую набуду,

А таки ж я, молодая,

Без слави не буду.

А таки ж я, молодая,

Без слави не буду.

Ой не піде дрібен дощик

Без тучі, без грому...

Ой не вийде дівка заміж

Та й без поговору.

Ой не вийде дівка заміж

Та й без поговору.

Настучиться, нагримиться, -

Дрібен дощик піде...

Насудятьси воріженьки,

Дівка заміж піде.

Насудятьси воріженьки,

Дівка заміж піде.

Судіть, судіть, воріженьки,

А я й не боюся:

З ким люблюся – ізійдуся,

Не наговорюся.

З ким люблюся – ізійдуся,

Не наговорюся.

Судіть, судіть, воріженьки, -

Судила б вас трясця!..

А моєму миленькому

Пошли, Боже, щастя...

А моєму миленькому

Пошли, Боже, щастя...

Пошли, Боже, йому щастя

Що й добру годину,

Що він мене пригортає,

Як мати дитину.

Що він мене пригортає,

Як мати дитину.

Наливаймо, браття…

Наливаймо, браття,

Кришталеві чаші,⁹

Щоб кулі минали,

Щоб шаблі не брали

Голівоньки наші.

Бо козацька доля

Як у полі рута,

Січена дощами,

Хрещена громами,

Ще й вітрами гнута.¹⁰

Як лелечій клекіт

Козакова вдача,

Вигукнеться сміхом,

Вигукнеться щирим,

а відлунить плачем.

Наливаймо, браття,

Наберімось сили,¹¹

Доки до схід сонця,

Доки до схід сонця

Сурма не сурмила.

Не питай, чого в мене заплакані очі

Не питай, чого в мене заплакані очі,

Чого часто тікаю я в гай

І блукаю я там до півночі,

Не питай, не питай, не питай.

Не питай, чого в’яну і сохну, як квітка,

Бо так щиро кохаю тебе.

Ти покинув мене, сиротину,

На посміх, поговір для людей.

Не питай, бо нічого тобі не скажу я, -

Бачив ти мої сльози і сум,

А нещирі слова та байдужі

Не розвіють тяжких моїх дум.

Не чудуйтесь, добрі люди, що перебираю

Не чудуйтесь, добрі люди, що перебираю,

Бо такого мужа хочу, якого я знаю:

Аби піпку не курив, табаку не нюхав,

Чужих жінок не любив, все лиш мене слухав.

Аби піпку не курив, табаку не нюхав,

Чужих жінок не любив, все лиш мене слухав.

Не чудуйтесь, добрі люди, що я не женюся,

Бо таку я жінку хочу, яку сподіюся:

Аби кривих ніг не мала, хату пильнувала,

Як додому п’яний прийду, би ня цілувала.

Аби кривих ніг не мала, хату пильнувала,

Як додому п’яний прийду, би ня цілувала.

Несе Галя воду

Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,

Як барвінок, в’ється.

– Галю, ж моя Галю,

Дай води напиться,

Ти така хороша -

Дай хоч подивиться.

– Вода у ставочку,

Той піди напийся,

Я буду в садочку -

Прийди подивися.

– Прийшов у садочок,

Зозуля кувала,

А ти ж мене, Галю,

Та й не шанувала.

– Стелися, барвінку, -

Буду поливати,

Вернися, Іванку, -

Буду шанувати.

– Скільки не стелився,

Ти не поливала,

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,

Як барвінок, в’ється.

Ніч яка, Господи, місячна, зоряна

Ніч яка, Господи, місячна, зоряна,

Видно, хоч голки збирай!

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупі ми тут під калиною,

І над панами я пан...

Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею

Стелиться полем туман.

Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею

Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,

Чи загадався, чи спить?

Он на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить.

Он на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями -

Що то за Божа краса!

Перлами ясними он під тополями

Грає краплиста роса.

Перлами ясними он під тополями

Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках віднесу.

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках віднесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько:

Тепло – ні вітру, ні хмар...

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть підслухати

Тиху розмову твою:

Нічка приспала всіх та сном окутала -

Ані шелесне в гаю!

Нічка приспала всіх та сном окутала -

Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею, -

Нас не сполоха їх сміх...

Чи ж нам, окраденим долею нашою,

Й хвиля кохання – за гріх?

Чи ж нам, окраденим долею нашою,

Й хвиля кохання – за гріх?

О соловію!

Вже сіло сонечко за гаєм

І соловей в саду співає.

А я весь вечір виглядаю,

Шукаю милую свою!

А соловейко при долині

Чудові трелі вигравав,

Своїй дівчині він любимій

Чарівні пісні дарував.

Приспів:

О соловію!

Чому я так співать не вмію!

І не зумію

Її серденько привітать.

А вечорами

Своїми спраглими вустами

Я про кохання,

Я про кохання розкажу!

І вже над бистрою рікою

Стою у парі із журбою,

А там стежиною крутою

Вже з іншим любка моя йде.

Я знаю точно, без вагання -

На двох не ділиться кохання.

Отож скажу на прощавання:

"Люби його, як я тебе".

Приспів:

О соловію!

Чому я так співать не вмію!

І не зумію

Її серденько привітать.

А вечорами

Своїми спраглими вустами

Я про кохання,

Я про кохання розкажу!

Од Києва до Лубен

Од Києва до Лубен

Насіяла конопель.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

Од Ніжина до Прилуки

Та побила закаблуки.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

Од Полтави до Хорола

Черевички попорола.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

А мій батько чоботар,

Черевички полатав.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

Запряжу я козу в віз

Та й поїду по рогіз.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

Запряжу я півня в сани

Та й поїду до Оксани.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

Запряжу я барана -

Куди люди, туди й я.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам,

Достанеться й передам!

Одна гора високая

Одна гора високая,

А другая низька...

Одна мила далекая,

А другая близька.

У цієї близенької

Воли та корови,

А в тієї далекої -

Та чорнії брови.

У цієї близенької

Воли поздихають,

А в тієї далекої

Брівки не злиняють.

У цієї близенької -

Рушник на кілочку,

А в тієї далекої -

Брови на шнурочку.

Ой я цюю близенькую

Людям подарую,

А до тої далекої

Пішки помандрую!

Ой баю мій, баю

Ой баю мій, баю,

Котка заспіваю,

Щоб дитятко спало,

Горенька не знало.

А-а, а-а, а!

Щоб дитятко спало,

Щасливим зростало,

А-а, а-а, а!

Щоб дитятко спало,

Здоровим зростало,

А-а, а-а, а!

Ой мій баю, баю,

Котка заспіваю,

А-а, а-а, а!

Ой в полі, в полі вишня стояла

Ой в полі, в полі

Вишня стояла -

Рожество Твоє!

Вишня стояла.

А на той вишні

Свіча палала -

Рожество Твоє!

Свіча палала.

А з тої свічі

Іскринка впала -

Рожество Твоє!

Іскринка впала.

А з той іскринки

Озерце стало -

Рожество Твоє!

Озерце стало.

А в тім озерці

Сам Бог купався -

Рожество Твоє!

Сам Бог купався.

Сам Бог купався,

В золото вбрався -

Рожество Твоє!

В золото вбрався.

Да й сів на крісла,

Розложив листа -

Рожество Твоє!

Розложив листа.

Да й став читати,

Що людям дати -

Рожество Твоє!

Що людям дати:

Копу пшениці

На паляниці -

Рожество Твоє!

На паляниці.

А копу гречки

На варенички -

Рожество Твоє!

На варенички.

Копу ячменю,

Ще й грошей жменю -

Рожество Твоє!

Ще й грошей жменю.

А копу вівса,

Да й коляда вся -

Рожество Твоє!

Да й коляда вся!

Ой важу я, важу

Ой важу я, важу

На ту дівчину вражу,

Мене мати не пускає,-

Я в віконечко лажу.

Не ходи через лід,

Бо увалишся,

Ой люби, козаченьку,

Коли важишся.

Ой люби, козаченьку,

Поможи тобі, Боже,

Ой цілуй, моє серце,

Поки сон тебе зможе.

Через греблю стежечка,

Нема мого сердечка,

Кличу, кличу – не чує,

Нехай здоров ночує.

Через греблю стежечка,

Нема мого сердечка,

Кличу, кличу – да й не йде,

Нехай же він пропаде.

Ой вийду я на долину

Ой вийду я на долину,

Подивлюся на калину,

Долина широка, калина висока,

Аж додолу гілля гнеться.

Долина широка, калина висока,

Аж додолу гілля гнеться.

А під тією калиною

Та стояв козак з дівчиною:

Дівчинонька плаче, дрібними ридає,

Свою долю проклинає.

Дівчинонька плаче, дрібними ридає,

Свою долю проклинає.

Ой коли б же я була знала,

Та не йшла заміж, та гуляла,

У рідного батька, у рідної неньки

Як маківка процвітала.

У рідного батька, у рідної неньки

Як маківка процвітала.

А тепер мені треба знати:

Та пізно лягти, рано встати.

Ой було в мене личко ще й чорнії брови,

Досталися гіркій долі.

Ой було в мене личко ще й чорнії брови,

Досталися гіркій долі.

Ой як піду я у садочок

Та зірву із рожі цвіточок:

"Ой цвіте мій ясний, мій цвіте прекрасний,

Який мій талан безщасний".

"Ой цвіте мій ясний, мій цвіте прекрасний,

Який мій талан безщасний".

Ой гаю мій, гаю

Ой гаю мій, гаю,

Та густий, не прогляну,-

Упустила та голубонька

Та вже й не піймаю...

Ой хоч же піймаю,

Та й уже ж не такого,

Не приляже моє серденько

Ніколи до нього.

Ой гаю мій, гаю,

Та густий, зелененький,

Любив мене та козаченько

Хороший, молоденький.

Ой гаю мій, гаю,

Та густий, кучерявий,

Любив мене та козаченько

Хороший, чорнявий.

Ой гиля-гиля

"Ой гиля-гиля,

Гусоньки, на став!..

Добривечір, дівчино,

Бо я ще не спав!

Добривечір, дівчино,

Бо я ще не спав!

Ой не спав, не спав,

Не буду й спати!

Дай же мені, дівчино,

Повечеряти!"

Дай же мені, дівчино,

Повечеряти!"

"Я ж не топила,

Я ж не варила,

А йшла по водиченьку -

Відра побила.

А йшла по водиченьку -

Відра побила.

Я ж не побила -

Постановила,

З гори покотились

Та й самі побились.

З гори покотились

Та й самі побились.

В мене вечеря -

Рибка печена,

Не для тебе, серденько,

Приготовлена".

Не для тебе, серденько,

Приготовлена".

Ой горе тій чайці

Ой горе тій чайці,

Чаєчці-небозі,

Що вивела чаєняток

При битій дорозі!

Що вивела чаєняток

При битій дорозі!

Ой ішли чумаки,

Весело співали,

І чаєчку ізігнали,

Чаєнят забрали.

І чаєчку ізігнали,

Чаєнят забрали.

А чаєчка в’ється,

Об дорогу б’ється,

К сирій землі припадає,

Чумаків благає:

К сирій землі припадає,

Чумаків благає:

"Ой ви, чумаченьки,

Ви ще молоденькі,

Верніть моїх чаєняток,

Вони ще маленькі".

Верніть моїх чаєняток,

Вони ще маленькі".

"Ой чаєчко наша,

Неправдонька ваша:

Поварили чаєняток,

Добра була каша!"

Поварили чаєняток,

Добра була каша!"

"Бодай ви, чумаки,

Щастя не діждали,

Що ви моїх дрібних діток

Із гнізда забрали!

Що ви моїх дрібних діток

Із гнізда забрали!

Бодай ви, чумаки,

На Дін не сходили,

Що ви моїх дрібних діток

В каші поварили!"

Що ви моїх дрібних діток

В каші поварили!"

Ой джигуне, джигуне

Ой джигуне, джигуне,

Який ти ледащо,-

Ведуть тебе до пана,

Сам не знаєш нащо.

Ведуть тебе до пана,

Сам не знаєш нащо.

Тоді будеш знати,

Як будуть карати:

І на руки, і на ноги

Диби набивати.

І на руки, і на ноги

Диби набивати.

Ой на руки диби,

На ноги диб’ята:

Оце ж тобі, джигуне,

Молоді дівчата!

Оце ж тобі, джигуне,

Молоді дівчата!

Ой на руки диби,

На ноги дибиці:

Оце ж тобі, джигуне,

Гарні молодиці!

Оце ж тобі, джигуне,

Гарні молодиці!

На вулиці не була,

Конопельки терла,

Не бачила джигуна,-

Трохи ж я не вмерла.

Не бачила джигуна,-

Трохи ж я не вмерла.

А у того джигуна

Вишивані рукава,

А у мене, молодої,

Вишивані подола.

А у мене, молодої,

Вишивані подола.

Зеленая юпка,

Червона запаска.

"Люби ж мене, джигуне,

Коли твоя ласка.

"Люби ж мене, джигуне,

Коли твоя ласка.

Люби ж мене, джигунець,

Пожартуймо, молодець,

Бери мене за рученьку.

Веди мене у танець".

Бери мене за рученьку.

Веди мене у танець".

"А хто любить грибки,

А хто печерички,

А хто любить дівки,

А я – молодички!"

А хто любить дівки,

А я – молодички!"

Ой дівчина-горлиця

Ой дівчина-горлиця

До козака горнеться,

А козак, як орел,

Як побачив, так і вмер.

А козак, як орел,

Як побачив, так і вмер.

Умер батько – байдуже,

Вмерла мати – байдуже,

Умер милий, чорнобривий,

Жаль мені його дуже.

Умер милий, чорнобривий,

Жаль мені його дуже.

Я за батька книш дала

І за матір книш дала,

А за свого миленького -

Цуцика рябенького.

А за свого миленького -

Цуцика рябенького.

Ой з-за гори кам’яної

Ой з-за гори кам’яної

Голуби літають.

Не зазнала розкошоньки -

Вже літа минають.

Не зазнала розкошоньки -

Вже літа минають.

Запрягайте воли сірі,

Коні воронії,

Доганяйте літа мої,

Літа молодії!

Доганяйте літа мої,

Літа молодії!

Ой догнали літа мої

На калиновім мості:

"Гей, вернітесь, літа мої,

До мене хоч в гості!"

"Гей, вернітесь, літа мої,

До мене хоч в гості!"

"Не вернемось, не вернемось -

Не маєм до кого:

То було б нас шанувати,

Як здоров’я свого!"

То було б нас шанувати,

Як здоров’я свого!"

Ой за гаєм, гаєм

Ой за гаєм, гаєм,

Гаєм зелененьким,

Там орала дівчинонька

Воликом чорненьким.

Там орала дівчинонька

Воликом чорненьким.

Орала, орала,

Не вміла гукати,

Та й найняла козаченька

На скрипочку грати.

Та й найняла козаченька

На скрипочку грати.

Козаченько грає,

Бровами моргає...

Вража ж його матір знає,

На що він моргає.

Вража ж його матір знає,

На що він моргає.

Чи на мої воли,

А чи на корови,

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови?

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови?

Воли та корови

Усі поздихають,

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють!

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють!

Ой зацвіла рожа край вікна

Ой зацвіла рожа край вікна...

Ой мала я мужа, ой мужа, я мала

Ой мала я мужа пияка.

Нічого не робить, тілько п’є,

А прийде додому, а додому прийде,

А прийде додому – жінку б’є.

"Не бий мене, муже, не карай!

Бо покину тебе, ще й маленьких діток,

А сама поїду в чужий край".

Ой як на лодочку сідала,

Правою ручиной, білою хустиной

Білою хустиной махала.

Ой вернися, жінко, додому.

Не буду бити, а буду любити,

Ой бо горе жити самому.

Ой вернулась жінка уночі.

Горшки побиті, а миски не миті,

А діточки плачуть на печі.

Ой зацвіла червона калина

Ой зацвіла червона калина над криницею...

Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею! (2)

Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,

А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є! (2)

В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,

Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є. (2)

"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:

Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!" (2)

"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,

Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!" (2)

"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:

Єсть у мене діточки маленькі,– горе буде без його!" (2)

Ой зійди, зійди, ти зіронько вечірняя

– Ой зійди, зійди,

Ти зіронько вечірняя!

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная!

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная!

Рада б зірка зійти -

Чорна хмара наступає;

Рада б дівка вийти -

Так матуся її не пускає.

Рада б дівка вийти -

Так матуся її не пускає.

Ой зіронька зійшла -

Усе поле й освітила,

А дівчина вийшла -

Козаченька та й звеселила.

А дівчина вийшла -

Козаченька та й звеселила.

– Ой ти, козаче,

Ти, хрещатий барвіночку!

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

– Ой стелеться мені

Широкий лист бурковина,

А під голови -

Голубая та жупанина.

А під голови -

Голубая та жупанина.

Ой через межу

Зелений горошок слався;

Козак до дівчини

Через люди та й поклонявся:

Козак до дівчини

Через люди та й поклонявся:

"Ой і поклоніться,

Ой ви, добрії люди,

Нехай моїй милій

Там легесенько буде!

Нехай моїй милій

Там легесенько буде!

Ох і поклоніться,

Ой ви дівчині-небозі,

А що мені добре

У далекій дорозі!"

А що мені добре

У далекій дорозі!"