Текст книги "Українські народні пісні"
Автор книги: Автор Неизвестен
Жанр:
Народные песни
сообщить о нарушении
Текущая страница: 2 (всего у книги 8 страниц)
Дівчино кохана, здорова була!
"Дівчино кохана, здорова була!
Чи вже ж ти на мене та не забула;
Приїхав до тебе, Бог тебе знає,
Чи твоє серденько мене кохає?"
"Козаче коханий, чого питаєш,
Хіба ж ти та мене іще не знаєш?
Скоріше, козаче, в могилі буду,
Ніж тебе, серденько, та позабуду".
"Спасибі, дівчино, за добре слово,
А може ти любиш кого другого?
Коли правдива мовонька твоя,
Так будеш, серденько, навіки моя".
"Ти добре то знаєш, що я сирота,
Не маю я срібла, не маю злота,
Опріч любові, що к тобі маю,
Я всім убога – того не таю".
"Не треба мні злота, я сам придбаю,
А треба дівчини, що я кохаю.
Ходімо до церкви, зв’яжемо руки,
Нехай в нас не буде на серці муки".
Дівчино-рибчино, здорова була!
"Дівчино-рибчино,
Здорова була!
Чи вже ж ти, серденько,
Мене забула?"
"Ні, не забула
І не забуду,
Любила, кохала,
Любити вік буду!"
"Дівчино-рибчино,
Серденько моє,
Якби ж ми з тобою
Жили обоє!
Жили ми з тобою,
Вік вікували,
Горенька й нуждоньки
В світі б не знали!"
"Ти б строїв хатинку,
Я б помагала,
Ти б косив соломку,
Я б загрібала!"
"Ти б шила та пряла,
Люба та мила,
Я б мотав пряженьку
На мотовила!"
Дівчинонька по гриби ходила
Дівчинонька по гриби ходила,
В зеленому гаю заблудила. (2)
Приблудила к зеленому дубу:
Ой тут же я ночувати буду. (2)
Я ж думала, що дуб зелененький,
А то стояв козак молоденький. (2)
І сказала: "Козаче-гультяю,
Виведь мене з зеленого гаю. (2)
Виведь мене з зеленого гаю,
Я ж, молода, дороги не знаю". (2)
Коли б дівка дороги не знала,
То б козака гультяєм не звала. (2)
А сказала б: "Козаче-соколу,
Виведь мене з зеленого бору. (2)
Виведь мене із темного бору
Та й проведи до самого двору". (2)
Добривечір, дівчино, куди йдеш
"Добривечір, дівчино, куди йдеш? (2)
Скажи мені правдоньку, де живеш?" (2)
"Чи то ж би я розуму не мала, (2)
Щоб я тобі правдоньку сказала?"(2)
"Добривечір, дівчино, чия ти? (2)
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?" (2)
"Не питайся, козаченьку, чия я, (2)
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!" (2)
"Дівчинонько-серденько, куди йдеш?" (2)
Скажи мені правдоньку, де живеш?" (2)
"Отам моя хатонька край води, (2)
З високого дерева, з лободи. (2)
Я ж до хати сінечки приплету (2)
З високого дерева, з черету". (2)
"Тепер же я догадався, чия ти! (2)
Пусти ж мене, серденько, до хати!" (2)
"Шкода теє, голубе, затівать, (2)
Бо ти будеш ніченьку ночувать!" (2)
"Та я ж тебе, серденько, не зведу, (2)
Пожартую трішечки та й піду!" (2)
Жартувала дівчина до зорі, (2)
Поки стало видненько надворі. (2)
"Ой уставай, козаченьку, та тікай, (2)
Та на мене славоньки не пускай!" (2)
Дощик, дощик
Дощик, дощик
Крапає дрібненько...
Я ж думала, я ж думала -
Запорожець, ненько!
Я ж думала, я ж думала -
Запорожець, ненько!
Коли б знала, коли б знала,
Відкіль виглядати,
То б найняла, заставила
Стежку промітати.
То б найняла, заставила
Стежку промітати.
Аж він іде, аж він іде,
Ступає дрібненько,
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!
То ж то милий, то ж то любий,
Дивітеся, ненько!
Дощик, дощик
Аж із стріхи капотить...
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився мій миленький,
Аж ногами тупотить.
Розсердився, розгнівився
Мій милий на мене,
А як гляне – серце в’яне
І в його, і в мене!
А як гляне – серце в’яне
І в його, і в мене!
Е-е, коточок
Е-е, коточок
Украв в баби клубочок
Та поніс поза ліс
Та й до Галі приніс.
Стала його Галя бити:
– Ой не вчися, котку, красти,
А вчися робити,
Черевички шити.
Е, спать, люлі.
Женчичок-бренчичок
Женчичок-бренчичок вилітає,
Високо ніженьку підіймає.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Ой до схід сонечка женчик схопивсь,
Росою чистою женчик умивсь.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Зелене житечко в полі він жав,
Зранку до вечора не спочивав.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Ой по ланочку він весь день ходив,
Грудою гострою ніжку набив.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Хоч стерня колеться, ніжка болить,-
Спати не хочеться – гулять кортить.
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
"Любий мій женчику, візьми мене:
Ніжка загоїться, біль той пройде!
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
Женчику-бренчику, забудь за ніженьку,
Візьми дівчину, вибирай дружину!"
Приспів:
Якби-то набито,
Ніженьку пробито,
В зеленім лугу
Бери собі другу!
За городом качки пливуть
За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки заміж ідуть
З чорними бровами,
А багаті вдома сидять
З кіньми та з волами.
А багаті вдома сидять
З кіньми та з волами.
– Ой чи чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.
– Ой хоч чула, хоч не чула -
Не обзивалася,
Темна нічка-петрівочка -
Вийти боялася.
Темна нічка-петрівочка -
Вийти боялася.
– Ой не бійся, дівчинонько,
Не бійся нічого,
Бо я, хлопець молоденький,
Не зрадив нікого!
Бо я, хлопець молоденький,
Не зрадив нікого!
– Ой не хоче твоя мати
Мене, бідну, знати,
Хоче собі багатую
Невістку шукати!
Хоче собі багатую
Невістку шукати!
– Нащо мені на подвір’ї
Воли та корови,
Як не буде в моїй хаті
Любої розмови?
Як не буде в моїй хаті
Любої розмови?
Ой десь гуде, ой десь грає,
Скрипка витинає:
Ой то вдова своїй доні
Весілля справляє.
Ой то вдова своїй доні
Весілля справляє.
Нехай знають, нехай знають,
Де музики грають,
Нехай знають, нехай знають,
Як бідні гуляють!
Нехай знають, нехай знають,
Як бідні гуляють!
За туманом нічого не видно
За туманом нічого не видно, (2)
Тільки видно дуба зеленого. (2)
Під тим дубом криниця стояла, (2)
Там дівчина воду набирала. (2)
Та втопила золоте відерце – (2)
Заболіло в дівчиноньки серце. (2)
"А хто ж моє відерце дістане, (2)
Той зо мною на рушничок стане". (2)
Обізвався козак молоденький: (2)
"А я твоє відерце дістану (2)
І з тобою на рушничок стану". (2)
Зажурилась Україна
Зажурилась Україна,
Що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти!
Ой маленьких витоптала,
Великих забрала,
Назад руки постягала,
Під хана погнала.
Закувала зозуленька
Закувала зозуленька
На стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька
В батька на порозі.
Іду яром до криниці,
Коромисло гнеться.
– Чом до мене, моя ненько,
Ніхто не пришлеться?
– Багач, доню, не захоче,
А бідний не посміє.
Хай же твоя руса коса
Зіллям зеленіє.
Закувала зозуленька
Закувала зозуленька
В сінях на помості;
Гей, приїхали до дівчини
Три козаки в гості.
Один іде, коня веде,
Другий коня в’яже;
Гей, третій стоїть під віконцем,
"Добрий вечір!" – каже.
"Добрий вечір, стара мати,
Дай води напиться,
Гей, кажуть люди, – дочка гарна,
Позволь подивиться!"
"Вода в сінях у кадушці,
Візьми та й напийся,
Гей, сидить дівка у світлиці,
Піди подився!"
"Вода в сінях не холодна,-
Піду до криниці,
Гей, дівка ваша не хороша,-
Піду до вдовиці.
У вдовиці дві світлиці,
А третя кімната.
Гей, а в дівчини одна хата,
Та й та не прибрата!"
Засвистали козаченьки
Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!
Та за свого миленького
Богу помолися!
Стоїть місяць над горою,
А сонця немає.
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
"Іди, іди, мій синочку,
Та не забаряйся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!"
За чотири неділеньки
Додому вертайся!"
"Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой бог знав, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину!"
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину!"
"Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?"
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?"
"Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький
Назад сподівайтесь!"
Заграв мій кінь вороненький
Назад сподівайтесь!"
Зеленеє жито, зелене
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості мене ждуть.7
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості мене ждуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.
Зеленеє жито ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
А вже ж тая хата всім мала,
Бо уся родинонька прийшла.
А вже ж тая хата всім мала,
Бо уся родинонька прийшла.
Зелененький барвіночку
Зелененький барвіночку,
Стелися низенько,
А ти, милий, чорно...,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько.
Приспів:
Ще, ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Зелененький барвіночку,
Стелися ще нижче,
А ти, милий, чорно...,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься ще ближче.
Приспів:
Ще, ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Ой ти, мамо, моя мамо,
Мамо моя мила,
Не дай мене за...,
Не дай мене за старого,
Бо я чорнобрива.
Приспів:
Ще, ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Ой дай мене за такого,
Що не має вуса,
Він на мене за...,
Він на мене заморгає,
А я засміюся.
Приспів:
Ще, ще, ще, ще, ще, ще ближче,
Присунься ще ближче.
Зелений дубочок
Зелений дубочок на яр похилився.
Молодий козаче, чого зажурився? (2)
Молодий козаче, чого зажурився?
Чи воли пристали, чи з дороги збився? (2)
Воли не пристали, з дороги не збився.
Того зажурився – без долі вродився. (2)
Ой піду я в поле шукать собі долю.
Не знайшов я долі, знайшов риболовців. (2)
Ой ви, риболовці, ви гарнії хлопці,
Знайдійть мені долю, хлопцю молодому. (2)
Не знашли мні долі, знайшлі шуку-рибу.
Щука-риба грає – берег розбиває. (2)
Пташечка маленька по полю літає,
По полю літає, да й та пару має. (2)
По полю літає, да й та пару має.
А мні, молодому пароньки немає. (2)
І шумить, і гуде
І шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
– Ой хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
– Ой хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
Обізвався козак
На солодкім меду:
– Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я й додому одведу.
– Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я й додому одведу.
– Не веди ж ти мене,
Не прошу я тебе,
Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене.
Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене.
Ішов козак потайком
Ішов козак потайком,
До дівчини, серденько, вечірком.
Ішов козак потайком,
До дівчини, серденько, вечірком.
"Ой дівчино, відчини,
Своє-моє серденько звесели!"
"Ой дівчино, відчини,
Своє-моє серденько звесели!"
"Ой, не буду відчинять,
Бо ти будеш, серденько, жартувать".
"Ой, не буду відчинять,
Бо ти будеш, серденько, жартувать".
"Ой, не буду, не буду,
Пожартую трошечки та й піду".
"Ой, не буду, не буду,
Пожартую трошечки та й піду".
Жартували до зорі.
Поки стало виднесенько надворі.
Жартували до зорі.
Поки стало виднесенько надворі.
"Ой козаче, утікай
Та й на мене славоньки не пускай".
"Ой козаче, утікай
Та й на мене славоньки не пускай".
"Ой дівчино, шумить гай,
Кого любиш, серденько, забувай".
"Ой дівчино, шумить гай,
Кого любиш, серденько, забувай".
"Нехай шумить, хай гуде,
Кого люблю змалечку, мій буде".
"Нехай шумить, хай гуде,
Кого люблю змалечку, мій буде".
Їхав, їхав козак містом
Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув та раз, два!
Під копитом камінь тріснув та раз!
Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в саду свиснув та раз, два!
Соловейко в саду свиснув та раз!
"Соловейку, ти мій брате,
Виклич мені дівча з хати та раз, два!
Виклич мені дівча з хати та раз!
Виклич мені дівча з хати,
Мушу в неї розпитати та раз, два!
Мушу в неї розпитати та раз!
Мушу в неї розпитати,
Чи не била вчора мати та раз, два!
Чи не била вчора мати та раз!"
"Ой хоч била, не сварила,
Що з козаком говорила та раз, два!
Що з козаком говорила та раз!"
Їхали козаки
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.
"Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!"
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!"
Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.
Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:
"Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!"
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.
"А хто дочок має, нехай научає -
Темненької ночі гулять не пускає".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.
Обізвався козак: "Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почую.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую".
Обізвався козак: "Я в полі пахаю,
Я твій голосочок здалека пізнаю.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю".
Казав мені батько
Казав мені батько,
Щоб я оженився,
По досвітках не ходив
Та й не волочився.
По досвітках не ходив
Та й не волочився.
А я козак добрий,
Та й не волочуся,
Де дівчину чую,
Там нічку ночую,
А де молодички -
Там я і дві нічки.
Покіль не женився,
Потіль не журився:
Ні ложкою, ні мискою,
Ні третьою колискою.
Ні ложкою, ні мискою,
Ні третьою колискою.
А як оженився,
Так і зажурився:
І ложкою, і мискою,
Пір й третьою колискою.
І ложкою, і мискою,
Пір й третьою колискою.
Як прийшов у хату,
Діти кажуть: "Папи!"
Жінка каже: "Бери шапку,
Тікай к чорту з хати.
Жінка каже: "Бери шапку,
Тікай к чорту з хати.
Тікай к чорту з хати
У поле орати,
А я собі, молоденька,
Піду погуляти!"
А я собі, молоденька,
Піду погуляти!"
Кину кужіль на полицю
Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Кину кужіль на полицю,
Сама піду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять.
На городі сіно гребла,
Черевички загубила,
На городі сіно гребла,
Черевички загубила,
Черевички загубила,
Собі хлопців наманила.
Черевички загубила,
Собі хлопців наманила.
Я нікого не любила,
Тільки Петра та Данила,
Я нікого не любила,
Тільки Петра та Данила,
Грицька, Стецька та Степана,
Вийду заміж за Івана.
Грицька, Стецька та Степана,
Вийду заміж за Івана.
Полюбила гультяя,
Така доля моя!
Полюбила гультяя,
Така доля моя!
Я думала кучерявий,
В його чуба нема!
Я думала кучерявий,
В його чуба нема!
Козака несуть
Козака несуть,
І коня ведуть,
Кінь головоньку клонить.
Кінь головоньку клонить.
А за ним, за ним
Його дівчина
Білі рученьки ломить.
Білі рученьки ломить.
Ой ломи, ломи
Білі рученьки
До єдиного пальця!
До єдиного пальця!
А не знайдеш ти,
Та дівчинонько,
Над козака коханця!
Над козака коханця!
Колисонько, колисонько
Колисонько, колисонько,
Колиши нам дитиноньку,
А щоб спало,
Не плакало,
А щоб росло, не боліло
Ні головка, ні все тіло.
Коло млина, коло броду
Коло млина, коло броду
Коло млина, коло броду
Два голуби пили воду.
Вони пили, вуркотіли,
Вони пили, вуркотіли,
Ізнялися, полетіли.
Ізнялися, полинули,
Ізнялися, полинули,
Крилечками стрепенули.
Крилечками стрепенули,
Крилечками стрепенули,
Про кохання спом’янули:
"Тому горе, хто кохає,-
"Тому горе, хто кохає,-
З стремен ніжок не виймає!"
Копав, копав криниченьку
Копав, копав криниченьку
Неділеньку-дві...
Любив козак дівчиноньку
Людям – не собі!
Приспів:
Ой жаль, жаль
Мені буде -
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди -
Моя не буде!
Ой жаль, жаль!
А вже з тої криниченьки
Орли воду п’ють...
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведуть.
Приспів:
Ой жаль, жаль
Мені буде -
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди -
Моя не буде!
Ой жаль, жаль!
Один веде за рученьку,
Другий – за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче -
Любив, та не взяв!
Приспів:
Ой жаль, жаль
Мені буде -
Візьмуть її люди,
Візьмуть її люди -
Моя не буде!
Ой жаль, жаль!
Котику сіренький
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти,
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на котка воркота,
На дитину дрімота...
Леле, леле, лелесенько
Леле, леле, лелесенько,
Засни ж, моє малесеньке.
Будеш легко, сину, спати,
Будеш здоров уставати.
Леле, леле, лелесенько,
Засни ж моє малесеньке.
А-а, а-а!
Летів пташок понад воду
Летів пташок понад воду,
Скаламутив піском воду,
Заки дівча воду брало,
Із Романом розмовляло.
Заки дівча воду брало,
Із Романом розмовляло.
"Ой Романе, Романочку,
Пусти мене додомочку,
Бо я матір лиху маю -
Буде бити, – добре знаю".
Бо я матір лиху маю -
Буде бити, – добре знаю".
"Ой пущу тя додомочку,
Відгадай ми гаданочку,
Відгадаєш – моя будеш,
Не вгадаєш – чужа будеш.
Відгадаєш – моя будеш,
Не вгадаєш – чужа будеш.
А що росте без коріння?
А що сходить без насіння?
А що грає – голос має?
А що плаче – сліз не має?"
А що грає – голос має?
А що плаче – сліз не має?"
"Камінь росте без коріння,
Сонце сходить без насіння,
Скрипка грає – голос має,
Серце плаче – сліз не має".
Скрипка грає – голос має,
Серце плаче – сліз не має".
Лугом іду, коня веду
"Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!
Ой хоч сватай, хоч не сватай,
Хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала,
Що ти залицявся!"
Щоб та слава не пропала,
Що ти залицявся!"
"Ой коли б ти, дівчинонько,
Трошки багатенька,
Взяв би тебе за рученьку,
Повів до батенька!"
Взяв би тебе за рученьку,
Повів до батенька!"
"Ой коли б я, козаченьку,
Була багатенька,
Наплювала б я на тебе
Й на твого батенька!
Наплювала б я на тебе
Й на твого батенька!
Ой коли б я, козаченьку,
Та й забагатіла,
То я б тебе, ледачого,
Й за харч не схотіла!"
То я б тебе, ледачого,
Й за харч не схотіла!"
"Бодай же ти, дівчинонько,
Тоді заміж пішла,
Як край битої дороги
Рута-м’ята зійшла!"8
Як край битої дороги
Рута-м’ята зійшла!"
"Бодай же ти, козаченьку,
Тоді оженився,
Як у млині на камені
Кукіль уродився!"
Як у млині на камені
Кукіль уродився!"
Не журися, дівчинонько,
Рута зелененька:
Цей покинув, другий буде,-
Ще ж ти молоденька!
Цей покинув, другий буде,-
Ще ж ти молоденька!
Цей покинув, другий буде,
Другий буде кращий,
А цей буде у болоті
Над чортами старший!
А цей буде у болоті
Над чортами старший!
Край битої доріженьки
Рута-м’ята зійшла...
Молодая дівчинонька
Та вже й заміж вийшла.
Молодая дівчинонька
Та вже й заміж вийшла.
А у млині на камені
Кукіль не зіходить...
Старий козак, як собака,
По вулицях ходить.
Старий козак, як собака,
По вулицях ходить.
Ой у млині на камені
Кукіль не вродився...
Старий козак, як собака,
Й досі не женився!
Старий козак, як собака,
Й досі не женився!
Льон збирала, тонкі нитки пряла
Льон збирала,
Тонкі нитки пряла,
Тонкі нитки пряла,
Сповиточки ткала.
Ой біленькі ткала,
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.
Люлі, люлі, Василечку
Люлі, люлі, Василечку,
Сплету тобі колисочку
Та й повішу й у садочку.
Буде вітер повівати,
Василечка колисати,
Будуть пташки прилітати,
Василечка забавляти.
Люлю, люлю, люлешику
Люлю, люлю, люлешику,
Зварю тобі кулешику,
Нагодую, накормлю
І спаточки положу.
Коти сірі, коти білі,
Коти волохаті,
Не ходіть по хаті,
Не будіть дитяти.
Мала мати одну дочку
Мала мати одну дочку
Мала мати одну дочку
Та й купала у медочку.
Та й купала-поливала,
Та й купала-поливала,
Щастя-долі не вгадала.
Щастя-долі не вгадала,
Щастя-долі не вгадала,
За п’яниченьку віддала.
П’є п’яниця, п’є-гуляє,
П’є п’яниця, п’є-гуляє,
Йде додому – б’є та лає.
"Ой я буду мандрувати,
"Ой я буду мандрувати,
Лиху долю покидати!"
"Ой не роби ти сваволі,
"Ой не роби ти сваволі,
Не покидай свої долі.
Як в калини білі квіти,
Як в калини білі квіти,
Так у тебе дрібні діти".
