Текст книги "Українські народні пісні"

Автор книги: Автор Неизвестен

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 8 страниц)

Ой, дівчино, шумить гай

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш, – забувай, забувай.

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш,– забувай!

"Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю,– мій буде, мій буде.

Нехай шумить ще й гуде,

Кого люблю,– мій буде!"

"Ой, дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене, за мене?

Ой, дівчино, серце моє,

Чи підеш ти за мене?"

"Не піду я за тебе,-

Нема хати у тебе, у тебе.

Не піду я за тебе,-

Нема хати у тебе".

"Підем, серце в чужую,

Поки свою збудую, збудую.

Підем, серце, в чужую,

Поки свою збудую".

"Постав хату з лободи,

А в чужую не веди, не веди.

Постав хату з лободи,

А в чужую не веди.

Чужа хата такая,

Як свекруха лихая, лихая.

Чужа хата такая,

Як свекруха лихая.

Хоч не лає, так бурчить,

А все ж вона не мовчить, не мовчить.

Хоч не лає, так бурчить,

А все ж вона не мовчить".

Ой, Марічко, чичири

"Ой, Марічко, чичири,

Чичири, чичири,

Розчеши ми кучері,

Кучері, кучері".

Розчеши ми кучері,

Кучері, кучері".

"Я би тобі чесала,

Чесала, чесала,

Коби мати не знала,

Не знала, не знала.

Коби мати не знала,

Не знала, не знала.

Мати буде дивити,

Дивити, дивити,

Як ся буду ганьбити,

Ганьбити, ганьбити".

Як ся буду ганьбити,

Ганьбити, ганьбити".

"На ти ружу черлену,

Черлену, черлену,

Розмаринку зелену,

Зелену, зелену.

Розмаринку зелену,

Зелену, зелену.

Ой ти файна, як ружа,

Як ружа, як ружа,

Буду тобі за мужа,

За мужа, за мужа.

Буду тобі за мужа,

За мужа, за мужа.

Хай весілля гуляє

До рання, до рання,

Хай нам буде кохання,

Кохання, кохання".

Хай нам буде кохання,

Кохання, кохання".

Ой, хмелю ж мій, хмелю

Ой, хмелю ж мій, хмелю,

Хмелю зелененький,

Де ж ти, хмелю, зиму зимував,

Що й не розвивався?

Де ж ти, хмелю, зиму зимував,

Що й не розвивався?

Зимував я зиму,

Зимував я другу,

Зимував я в лузі на калині

Та й не розвивався.

Зимував я в лузі на калині

Та й не розвивався.

Ой, сину ж мій, сину,

Сину молоденький,

Де ж ти, сину, нічку ночував

Що й не роззувався?

Де ж ти, сину, нічку ночував

Що й не роззувався?

Ночував я нічку,

Ночував я другу,

Ночував я у тої вдовиці,

Що сватати буду.

Ночував я у тої вдовиці,

Що сватати буду.

Ой, сину ж мій, сину,

Ти моя дитино,

Не женися на тій удовиці,

Бо щастя не буде!

Не женися на тій удовиці,

Бо щастя не буде!

Бо вдовине серце,

Як осіннє сонце -

Воно світить, світить, та не гріє,

Все холодом віє.

Воно світить, світить, та не гріє,

Все холодом віє.

А дівоче серце,

Як весняне сонце -

Ой хоч воно хмарнесеньке,

А все теплесеньке.

Ой хоч воно хмарнесеньке,

А все теплесеньке.

Ох і не стелися

Ох і не стелися,

Хрещатий барвінку,

Та і по крутій горі...

Гей, не втішайтесь,

Злії воріженьки,

Та пригодоньці моїй!

Гей, не втішайтесь,

Злії воріженьки,

Та пригодоньці моїй!

Бо моя пригода -

Козацькая врода,

Так, як ранняя роса:

Що вітер повіє,

Сонечко пригріє -

Роса на землю впаде.

Що вітер повіє,

Сонечко пригріє -

Роса на землю впаде.

Що вітер повіє,

Сонечко пригріє,

Роса на землю впаде -

Так моя неслава,

Людська поговірка,

Усе марно пропаде!

Так моя неслава,

Людська поговірка,

Усе марно пропаде!

Наїхали пани

Та ще й орендарі,

Воли й вози забирають...

Гей, беріть же ви

Усю худібоньку:

Не маю вам що казать!

Гей, беріть же ви

Усю худібоньку:

Не маю вам що казать!

А я, як жив буду,

То все те здобуду:

Воли й вози покуплю,

Мережані ярма,

Тернові занози

Ще ж бо й сам я пороблю!

Мережані ярма,

Тернові занози

Ще ж бо й сам я пороблю!

На людськую славу

Й тую поговірку

Ще раз у Крим ісходжу:

Повні вози солі,

Повні мажі риби

Ще додому привезу!

Повні вози солі,

Повні мажі риби

Ще додому привезу!

Ох, у неділеньку рано-пораненьку

Ох, у неділеньку рано-пораненьку,

Ох, і зібрав женців а той Коваленко.

Да й усе женці да й одбірнії,

Поробив їм серпи да все золотії.

Ой повів женців на ярі долини,

На ярі долини, на яру пшеницю.

"Ой жніте, женчики, обжинайтеся,

І на чорную хмару озирайтеся,

А я піду додому пообідаю,

Жінку та діточок да одвідаю".

Ох, і жнуть женці, розжинаються,

На чорную хмару озираються.

Ой то ж не хмара, то орда іде,

А Коваленко та передок веде.

В’язали руки да сирицею,

А залили очі да живицею.

А залили очі да живицею,

А скували ніжки да скрипицею.

"Ой повій, вітроньку, да з-під ночі,

Да розкуй мої да руки-ніженьки,

Ох, повій, вітроньку, з-під темної ночі

Да на мої ж на карії очі!"

Очерет тріщить

Очерет тріщить

І вода плющить,

А кум до куми

Судака тащить.

А кум до куми

Судака тащить.

"І кумочко,

І голубочко,

Звари мені судака,

Щоб і юшка була.

Звари мені судака,

Щоб і юшка була.

І юшечка,

І петрушечка,

Кума моя, кума люба,

Кума-душечка!

Кума моя, кума люба,

Кума-душечка!

І пить будем,

І гулять будем,

А смерть прийде -

Помирать будем!"

А смерть прийде -

Помирать будем!"

Пийте, братці, попийте

Пийте, братці, попийте,

А на землю не лийте! (2)

Напийтеся всі п’яні,

Не будете упрямі!

Веселітесь, пляшіте,

Друг друга потішите.

Ні о чім нам тужити -

Пива велим налити! (2)

Подпивши як гораздо,

Пойдем потім всі разно.

Болить голова больно -

В постелі лежать полно!

З постелі як восставши,

Ті же чарки в руки взявши, (2)

Другую ту як вип’єм,

Всім много літа кликнем.

Многая літа, многая літа,

Многая літа!

Питається сон дрімоти

Питається сон дрімоти:

– Де ми будем ночувати?

Де ми будем ночувати,

А в которій будем хаті?

– Там, де хата тепленькая,

Де дитина маленькая,

Там ми будем ночувати

І дитину колихати.

Підем, пане-брате, од хати до хати

Підем, пане-брате,

Од хати до хати.

Щирим серцем людям добрим

Заколядувати.

Ой як ся ж ми маєм,

Кожного спитаєм.

Щастя-долі і здоров’я

В житті побажаєм.

Була нічка темна,

Та вже ясна стала,

Як у в яслах вічним світом

Людям возсіяла!

Не спати, не спати,

Да й іти вітати,

Нарожденному Месії

Свій поклін віддати!

Пішла мати на село

Пішла мати на село

Ґречну муку добувати,

Гречаники учиняти,

Своїх діток годувати.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Молов батько, не віявши,

Пекла мати, не сіявши,

З помийниці воду брала,

Гречаники учиняла.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

"Іди, старий, до криниці,

Іди за водою,

А ми зварим обідати

Удвох із кумою".

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Зараз кашу без пшона,

Без солі зварила,

І без хліба татусенька

Їсти посадила.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Сидить тато в кінці стола,

Опустивши вуха,-

Усякому так буває,

А хто жінок слуха.

Приспів:

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої білі,

Чогось мої гречаники

На скорині сіли.

Гоп, мої гречаники,

Гоп, мої смачні,

Чогось мої гречаники

Не вдалися вдачні.

Пливе човен води повен

Пливе човен води повен

Та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп. (3)

Іде козак до дівчини

Та все тюп, тюп, тюп, тюп. (3)

Пливе човен води повен

Та накритий листом. (3)

Не хвалися, дівчинонько,

Червоним намистом. (3)

Бо прийдеться, доведеться

Намисто збувати, (3)

Молодому козакові

Тютюн купувати. (3)

Пливе човен води повен

Та накритий лубом. (3)

Не хвалися, козаченьку,

Кучерявим чубом. (3)

Бо прийдеться, доведеться

Під аршин ставати, (3)

Молодого козаченька

В військо віддавати. (3)

Пливе щука

Пливе щука з Кременчука,

Пливе собі стиха;

Хто не знає закохання,

Той не знає лиха.

Пливе щука з Кременчука,

Луска на ній сяє;

Хто не знає закохання,

Той щастя не має.

По дорозі жук, жук

По дорозі жук, жук,

По дорозі чорний;

Подивися, дівчинонько,

Який я моторний.

Який я моторний

І в кого я вдався!

Хиба даси копу гроший,

Щоби женихався!

По дорозі галка,

По дорозі чорна,

Подивися, козаченьку,

Яка я моторна.

Яка я моторна,

Гнучка чорнобрива!

Як побачиш, аж заплачеш,

Що я вередлива!

По садочку ходжу

По садочку ходжу,

Кониченька воджу...

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

Через рідну неньку,

Через рідні сестри

Не можу кохану

До дому привести.

Не можу кохану

До дому привести.

Доля моя, доле,

Що мені діяти...

Тільки тебе одну

Буду вік кохати.

Тільки тебе одну

Буду вік кохати.

По садочку ходжу,

Кониченька воджу...

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

Через рідну неньку

Нежонатий ходжу.

По той бік гора

По той бік гора,

По цей бік гора,

Поміж тими крутими горами

Сходила зоря.

Поміж тими крутими горами

Сходила зоря.

Ой то ж не зоря -

Дівчина моя

З новесенькими та відерцями

По водицю йшла.

З новесенькими та відерцями

По водицю йшла.

"Дівчино моя,

Напій же коня

З рубленої криниченьки,

З нового відра!"

З рубленої криниченьки,

З нового відра!"

"Козаченьку мій,

Була б я твоя,

Ввяла б коня за шовковий повід

Та й напоїла!"

Ввяла б коня за шовковий повід

Та й напоїла!"

"Дівчино моя,

Чом заміж не йшла?"

"Бідна була, по наймах служила,

Пари не знайшла!

"Бідна була, по наймах служила,

Пари не знайшла!

Козаченьку мій,

Чом не женився?"

"Як поїхав у чистеє поле,

Та й забарився.

"Як поїхав у чистеє поле,

Та й забарився.

Дівчино моя,

Сідай на коня,

Та поїдем у чистеє поле

До мого двора!

Та поїдем у чистеє поле

До мого двора!

А в мого двора

Нема ні кола,

Тільки стоїть кущ калини,

Та й та не цвіла.

Тільки стоїть кущ калини,

Та й та не цвіла.

Калино моя,

Чом ти не цвіла?

Чи ти моя, червона калино,

Корня не мала?"

Чи ти моя, червона калино,

Корня не мала?"

"Козаченьку мій,

Тим я не цвіла, -

Зима люта та й цвіт оббила,

Тим я не цвіла!"

Зима люта та й цвіт оббила,

Тим я не цвіла!"

Побратався сокіл

Побратався сокіл

З сизокрилим орлом:

"Ой брате ж мій, брате,

Сизокрилий орле!

Покидаю тобі

Всі мої пожитки,

Всі мої пожитки

Й маленькії дітки.

А сам полину я

В чужу сторононьку,

В чужу сторононьку

Шукать таланоньку.

Ой як добре буде,

То я забарюся,

А як худо буде,

То й назад вернуся".

Літа сокіл літо,

Літа сокіл друге,

На третєє літо

Сокіл прилітає.

Сокіл прилітає

Та й орла питає:

"Ой брате ж мій, брате,

Сизокрилий орле!

А де ж ти дів, брате,

Всі мої пожитки,

Всі мої пожитки

Й маленькії дітки?"

"Твої, брате, дітки

Полинули в луги,

Полинули в луги

З великої туги.

Сіли вони в лісі

На високім древі,

На високім древі,

На колючім терні.

Приїхали, брате,

Пани й паненята,

Та й забрали вони

Діти-соколята.

Терни порубали,

Соколят забрали.

Турецькому царю

В дарунок віддали".

"Бодай тії пани

Та й не панували,

Ой що моїх діток

В чужий край заслали!"

Поза лісом зелененьким

Поза лісом зелененьким (2)

Брала вдова льон дрібненький. (2)

Вона брала, вибирала, (2)

Тонкий голос подавала. (2)

Там Василько сіно косить, (2)

Тонкий голос переносить. (2)

Кинув косу додолоньку, (2)

А сам пішов додомоньку. (2)

"Позволь, мати, вдову брати, (2)

Перестану пить-гуляти". (2)

"Не позволю вдову брати, (2)

Вдова вміє чарувати. (2)

Чарувала мужа свого, (2)

Причарує сина мого". (2)

Попід мостом, мостом

Попід мостом, мостом

Росте трава ростом...

Люблю, мати, того козаченька,

Що високий ростом.

Люблю, мати, того козаченька,

Що високий ростом.

Не я його люблю, -

Любить моя мати...

З ким стояла, в саду розмовляла,

Й підківочки знати.

З ким стояла, в саду розмовляла,

Й підківочки знати.

Ой коли б же мені

Ранше неньки встати

Да вирвати в саду василечки,

Слід позамітати!

Да вирвати в саду василечки,

Слід позамітати!

Ой у мене ненька

Ранше мене встала

Та вирвала в саду василечки,

Слід позамітала.

Та вирвала в саду василечки,

Слід позамітала.

Посіяли жито, та й нікому жати

Посіяли жито,

Та й нікому жати...

Та прийде нічка темна,

Та й ні з ким розмовляти.

Ой на тобі, синку,

Рубля золотого,

Купи собі, синку,

Коня вороного.

Купи собі, синку,

Коня вороного,

Заведи до стайні -

Говори до нього.

Бодай тобі, мати,

Так легко конати,

Як мені молодому

З конем розмовляти.

Говорив я нічку,

Говорив я другу,

А на третю нічку

Мій кінь не говорить.

А на третю нічку

Мій кінь не говорить

Та й до сирої землі

Голівоньку клонить.

Та й до сирої землі

Голівоньку клонить...

– Ой чи я тобі тяжкий,

Чи я тобі важкий?

Ой чи я тобі тяжкий,

Чи я тобі важкий?

– Ти мені не тяжкий,

Ти мені не важкий,

Ти мені не тяжкий,

Ти мені не важкий,

Ой а тільки важкі

Твої напивоньки.

Ой а тільки важкі

Твої напивоньки.

Куди ти не ідеш

У шинок заїжджаєш.

Почаївська Мати Божа

Ой зійшла зоря вечоровая,

над Почаївом стала.

Виступало турецькеє військо,

як та чорная хмара.

Турки з татарами брами облягли,

монастир звоювати,

Мати Божая Почаївськая

буде нас рятувати.

Отець Залізо з келії вийшов

та слізьми умиває:

"Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,

монастир загибає!"

Ой вийшла, вийшла Божая Мати,

на хресті вона стала.

Кулі вертала, турків прогнала,

монастир врятувала.

А ми, люди всі та християни,

до Бога всі вдаряймо,

Матері Божій Почаївській

поклін всі воздаваймо.

Прийди, сонку, в колисоньку

Прийди, сонку, в колисоньку,

Приспи мою дитиноньку.

Та щоб спала, не плакала,

Та щоб росла, не боліла

На головку і все тіло,

Та щоб личко не марніло.

Прилетіла перепілонька

Прилетіла перепілонька

У зелену та дібровоньку,

Прилетіла, зажурилася:

"Ой зеленая ж дібровонько,

Ой бідная ти голівонько,

Що рано тебе спустошено!

Що рано тебе спустошено,

На траву-сіно покошено,

Зосталося лиш трой-зіллячко.

Перше зіллячко – барвіночок,

Друге зіллячко – василечки,

Третє зіллячко – любисточок".

Продай, милий, сиві бички

– Продай, милий, сиві бички,

Купи мені черевички,

Бо я панського роду,

Не ходила боса зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила боса зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила боса зроду!

Продай, милий, дві телиці,

Купи мені дві спідниці,

Бо я панського роду,

Не ходила гола зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила гола зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила гола зроду!

Продай, милий, кіп пшона,

Купи горілки й вина,

Бо я панського роду,

П’ю горілку, як воду!

Гей, гей, гей, гей!

П’ю горілку, як воду!

Гей, гей, гей, гей!

П’ю горілку, як воду!

Як став милий продавати

Та на милу купувати -

Нічим в хаті запалити,

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

– Чи ти, милий, іздурів,

Чи ти, милий, ізшалів?

Нічим в хаті запалити,

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

Гей, гей, гей, гей!

Ніщо дітям ізварити!

Пішов милий на гору,

Найшов хомут і дугу,

Притягає додому,

Затягає на милу!

Гей, гей, гей, гей!

Затягає на милу!

Гей, гей, гей, гей!

Затягає на милу!

– Ой ти, мила-чорноброва,

Поїдемо в ліс по дрова.

Тпру, стій, моя люба,

Прив’яжу тебе до дуба!

Гей, гей, гей, гей!

Прив’яжу тебе до дуба!

Гей, гей, гей, гей!

Прив’яжу тебе до дуба!

Ой став милий дров рубати

Та на сонце поглядати,

А сонечко вже не рано,

А йому ще тих дров мало!

Гей, гей, гей, гей!

А йому ще тих дров мало!

Гей, гей, гей, гей!

А йому ще тих дров мало!

Милий в лісі походжає

Та все дрова ті рубає,

Сухесенькі відкидає,

А сиренькі накладає!

Гей, гей, гей, гей!

А сиренькі накладає!

Гей, гей, гей, гей!

А сиренькі накладає!

Іде милий під гору,

Вдарив милу по чолу:

– Гов, помалу, чорноброва,

Перевернеш мені дрова!

Гей, гей, гей, гей! -

Перевернеш мені дрова!

Гей, гей, гей, гей! -

Перевернеш мені дрова!

Приїхав він до ворот,

Дав їй їсти околот...

– Ой та даєш мені їсти,

А я б рада трохи сісти!

Гей, гей, гей, гей!

А я б рада трохи сісти!

Гей, гей, гей, гей!

А я б рада трохи сісти!

Продай, милий, черевички,

Купи собі сиві бички,

Бо я панського роду,

Не ходила в возі зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила в возі зроду!

Гей, гей, гей, гей!

Не ходила в возі зроду!

Птичка невеличка по полю літає

Птичка невеличка по полю літає, (2)

По полю літає.

По полю літає, траву прогортає,

Траву прогортає, сокола шукає,

Сокола шукає.

"Соколоньку ясний, мій милий прекрасний, (2)

Мій милий прекрасний!

Жартуєш ти мною, як вітер горою, (2)

Як вітер горою.

Як вітер горою, туман долиною, (2)

Туман долиною.

А туман долиною, сонце Вкраїною, (2)

Сонце Вкраїною.

Сонце Вкраїною, козак дівчиною, (2)

Козак дівчиною".

Розлилися круті бережечки

Розлилися круті бережечки,

Гей, гей, гей! по роздоллі.

Пожурились славні козаченьки,

Гей, гей, гей! у неволі.

Розлилися круті бережечки,

Гей, гей, гей! по роздоллі.

Пожурились славні козаченьки,

Гей, гей, гей! у неволі.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці,

Гей, гей, гей! не журітеся,

Посідлайте коні воронії,

Гей, гей, гей! садовітеся.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці,

Гей, гей, гей! не журітеся,

Посідлайте коні воронії,

Гей, гей, гей! садовітеся.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! не злиняла,

Та щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не пропала.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! не злиняла,

Та щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не пропала.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! червоніла,

А щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не змарніла.

Гей, щоб наша червона китайка,

Гей, гей, гей! червоніла,

А щоб наша козацькая слава,

Гей, гей, гей! не змарніла.

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, гей! похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, гей! засмутилася.

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, гей! похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, гей! засмутилася.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, гей! та й піднімемо,

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, гей! та розвеселимо.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, гей! та й піднімемо,

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, гей! та розвеселимо.

Розпрягайте, хлопці, коні

Розпрягайте, хлопці, коні

Та лягайте спочивать,

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

Копав, копав криниченьку

У вишневому саду...

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька

В сад вишневий воду брать,

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

Просив, просив відеречка,

Вона йому не дала,

Дарив, дарив з руки перстень,

Вона його не взяла.

Дарив, дарив з руки перстень,

Вона його не взяла.

"Знаю, знаю, дівчинонько,

Чим я тебе розгнівив:

Що я вчора ізвечора

Із другою говорив.

Що я вчора ізвечора

Із другою говорив.

Вона ростом невеличка,

Ще й літами молода,

Руса коса до пояса,

В косі стрічка голуба".

Руса коса до пояса,

В косі стрічка голуба".

Служив козак у війську

Служив козак у війську,

Мав років двадцять три,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Ішов козак на стежу

Помежи терени,

Побачив він дівчину,

Що несла пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Побачив він дівчину,

Що несла пироги.

"Чи знаєш, дівчинонько,

Про мої мрії-сни?

Чи знаєш, що я люблю

Із сиром пироги?"

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Чи знаєш, що я люблю

Із сиром пироги?"

Дівчина як почула

Козацькі мрії-сни,

То й зразу ж запросила

На свіжі пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

То й зразу ж запросила

На свіжі пироги.

Сіли вони у парі

Близесенько води,

Вона його цілує,

А він їсть пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Вона його цілує,

А він їсть пироги.

Далеко десь у полі

З’явились вороги.

Забрали дівчиноньку

І з сиром пироги.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Забрали дівчиноньку

І з сиром пироги.

Козак мав довгі ноги,

Скакав через рови,

Він прилетів до сотні

І крикнув: "Вороги!"

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Він прилетів до сотні

І крикнув: "Вороги!"

Сотня пішла в атаку,

Побила ворогів,

Забрала дівчиноньку,

Й макітру пирогів.

Приспів:

Гей, чула, чула, чула,

Гей, чула, чула ти,

Забрала дівчиноньку,

Й макітру пирогів.

Смутний вечір, смутний ранок

Смутний вечір, смутний ранок, (2)

Десь поїхав мій коханок.

Десь поїхав та й бариться, (2)

Серце ж моє печалиться.

Десь поїхав та й немає, (2)

Серце ж моє умліває.

Ой вийду я на той ґанок, (2)

Чи не іде мій коханок.

Ой він іде, а я бачу, (2)

Він сміється, а я плачу.

Він сміється ще й моргає, (2)

Нагайкою коня крає.

Нагайкою коня крає, (2)

Всю Вкраїну об’їжджає.

Як об’їхав всю Вкраїну, (2)

Пустив коня на долину.

Пустив коня на долину, (2)

А сідельце під калину.

А сідельце під калину, (2)

Сам ліг спати на годину.

Спав годину, спав другую, (2)

Ще й третюю щасливую.

Добра була годинонька, (2)

Що прибула дівчинонька.

Та й боїться приступити, (2)

Щоб козака не збудити.

Та вирвала травиченьку, (2)

Та вдарила по личеньку:

"Вставай, козак, годі спати, (2)

Бо йдуть турки коня брати.

Бо йдуть турки з татарами, (2)

Возьмуть коня з поводами.

Возьмуть коня ще й сідельце, (2)

Тебе заб’ють, моє серце.

Возьмуть коня – другий буде, (2)

Тебе заб’ють – то жаль буде".