355 500 произведений, 25 200 авторов.

Электронная библиотека книг » М. Бажанов » Кримінальне право. Особлива частина » Текст книги (страница 35)
Кримінальне право. Особлива частина
  • Текст добавлен: 8 октября 2016, 21:21

Текст книги "Кримінальне право. Особлива частина"


Автор книги: М. Бажанов


Соавторы: В. Тацій,Ю. Баулін
сообщить о нарушении

Текущая страница: 35 (всего у книги 35 страниц)

Під бактеріологічною (біологічною)зброєю розуміють бактерійні (біологічні) засоби (бактерії, віруси, інші живі організми та речовини, які виробляються ними), а також засоби їх доставки (застосування), створені з метою спричинити загибель, захворювання чи інше неповноцінне функціонування людей, тварин, рослин або зараження довкілля.

Хімічна зброя —це високотоксичні отруйні речовини (нервово-паралітичної, шкіряно-наривної, задушливої, дратівливої та іншої дії), а також засоби їх доставки (застосування), створені для масового ураження живої сили противника.

Об'єктивну сторонуцього злочину утворить застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Під застосуванням слід розуміти використання вражаючих властивостей зброї відповідно до її цільового призначення як зброї масового знищення. Час і обстановка її застосування не мають значення для кваліфікації цього злочину.

Застосування зброї масового знищення, щодо якої немає спеціальної заборони у міжнародному договорі України, може кваліфікуватися за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни (застосування зброї з невибірковим характером дії або такої, що завдає зайвих ушкоджень або страждань тощо).

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила діяння, передбачене ст. 439.

Суб'єктивна сторонацього злочину – умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктомзлочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 439 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей (хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки. Тяжкість наслідків визначається виходячи з конкретних обставин злочину (кількості потерпілих, характеру і розміру шкоди, заподіяної людям, тваринам, рослинам, довкіллю).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 439 – позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років; за ч. 2 ст. 439 – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення(ст. 440). Безпосередній об'єктцього злочину – безпека людства.

Предмет злочинуаналогічний предмету злочину, передбаченого ст. 439.

Об'єктивну сторонузлочину утворять: розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Під розробленням зброї масового знищеннярозуміють дії з її створення, які передують її виробництву (розроблення теоретичних основ пристрою і дії зброї та їх дослідно-конструкторська перевірка, подібні роботи зі збільшення вражаючих властивостей зброї тощо).

Виробництво —це дія з безпосереднього створення реальних одиниць такої зброї для практичного використання. Способи виробництва можуть бути будь-якими (промисловий, кустарний тощо). Придбанняявляє собою отримання такої зброї будь-яким способом (купівля, обмін, викрадення, прийняття в якості подарунка або винагороди тощо). Зберіганняозначає контрольоване винним утримання зброї у своєму фактичному володінні. Збут —будь-яке відчуження зброї іншій юридичній або фізичній особі або державі. Під транспортуваннямрозуміють переміщення зброї транспортним засобом.

Цей злочин буде закінченим, коли вчинено будь-яку із зазначених у ст. 440 дію хоча б щодо однієї одиниці зброї масового знищення.

Суб'єктивна сторонацього злочину – умисел.

Суб'єктзлочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин:за ст. 440 – позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Екоцид(ст. 441). Безпосередній об'єктцього злочину – екологічна безпека людства.

Об'єктивну сторонуцього злочину утворять: масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Масове знищення рослинного і тваринного світуозначає знищення великої кількості рослин і/або тварин, або їх повне знищення на певній території. Наприклад, під час війни у В'єтнамі у деяких районах все живе практично було знищено гербіцидами і хімічними речовинами.

Отруєння атмосфери або водних ресурсів —це їх забруднення отруйними або іншими шкідливими для людини речовинами. До водних ресурсів відносяться як поверхневі води (океанів, морів, рік, озер та інших водних об'єктів), так і підземні води.

Під іншими діями слід розуміти інші шкідливі дії щодо тваринного і рослинного світу, атмосфери і водних ресурсів або дії щодо інших природних об'єктів (наприклад, землі та її надр), або щодо навколишнього природного середовища взагалі (наприклад, руйнування озонового шару).

Кожна із зазначених у ст. 441 дій характеризується тим, що вона може спричинити екологічну катастрофу. Це має принципове значення для відмежування цього злочину від злочинів проти довкілля (статті 236—254). Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зонами екологічної катастрофи оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі або незворотні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.

У міжнародному кримінальному праві термін «екоцид» офіційно не застосовується. Цей злочин являє собою порушення заборони навмисного спричинення шкоди природному середовищу з широкими, довготривалими і серйозними наслідками. Така заборона, зокрема, передбачена у Додатковому протоколі І до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Конвенції про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище 1977 р.

Цей злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка із зазначених у ст. 441 дій, яка могла спричинити екологічну катастрофу.

Суб'єктивна сторонацього злочину – умисел. Суб'єктзлочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин:за ст. 441 – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Геноцид(ст. 442). Безпосередній об'єктзлочину – безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.

Об'єктивна сторонацього злочину характеризується як діяння, спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насильницька передача дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення геноциду передбачене у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р.

Створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, може виражатися у позбавленні групи продуктів харчування чи інших життєво важливих засобів існування, обмеженні або позбавленні медичної допомоги, створенні небезпечних для життя екологічних умов, насильницькому переселенні в місця, не придатні для проживання тощо.

Скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі – це насильницька стерилізація, кастрація або контрацепція, заборона шлюбних союзів між членами однієї групи, примушування до аборту або створення життєвих умов, які сприяють збільшенню кількості вимушених абортів тощо.

Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу означає їх передачу в іншу національну, етнічну, расову чи релігійну групу, вчинену всупереч волі батьків або осіб, які їх замінюють, і поєднану із застосуванням фізичного або психічного насильства.

Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи у військовий час.

Цей злочин вважається закінченим: у перших двох формах – з моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах – коли вчинені зазначені діяння. Однак у будь-якому випадку розв'язання цього питання не залежить від того, чи наступили фактично наслідки у вигляді знищення національної, етнічної, расової чи релігійною групи як такої.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом і метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Суб'єктомзлочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 442 передбачена відповідальність за публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів.

Основні поняття у цьому складі злочину визначаються аналогічно пропаганді війни (ст. 436).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 442 – позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; за ч. 2 ст. 442 – арешт на строк до шести місяців або позбавлення волі на строк до п'яти років.

§ 4. Злочини проти міжнародного правопорядку

Посягання на життя представника іноземної держави(ст. 443). Безпосередній об'єктцього злочину – суспільні відносини, які забезпечують охорону життя осіб, які мають міжнародний захист.

Потерпілим від цього злочину може бути лише представник іноземної держави або інша особа, яка має міжнародний захист. Такий захист передбачений міжнародним правом, зокрема Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. Відповідно до цієї Конвенції особами, що користуються міжнародним захистом визнаються: 1) глава держави, у тому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр закордонних справ, який перебуває в іноземній державі, а також члени його сім'ї, які його супроводжують; 2) будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який на той час, коли проти нього, його офіційних приміщень, його житлового приміщення чи його транспортних засобів було вчинено злочин, має право згідно з міжнародним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім'ї, що проживають з ним.

Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 p., Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 p., Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. тощо.

Об'єктивну сторонуцього злочину утворять вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.

Злочин вважається закінченим, коли вчинені дії безпосередньо спрямовані на позбавлення життя зазначеної особи.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується умислом і метою впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист, або на діяльність держави чи організацій, які вона представляє, або вчинення з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Суб'єктомцього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

Покарання за злочин:за ст. 443 – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист(ст. 444). Безпосередній об'єктцього злочину – суспільні відносини, які забезпечують охорону волі і приміщень осіб, які мають міжнародний захист.

Потерпілимивід цього злочину можуть бути особи, які мають міжнародний захист. Вони визначаються аналогічно ст. 443.

Об'єктивну сторонуцього злочину утворять: напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб.

Під нападомслід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної небезпеки його застосування.

Викраденняозначає протиправне відкрите або таємне захоплення людини, поєднане з подальшим перевезенням її до іншого місця.

Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 444 дій.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом і метою впливу на характер діяльність осіб, які мають міжнародний захист, або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Суб'єктомцього злочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 444 передбачена відповідальність за погрозу вчинення дій, передбачених частиною 1 цієї статті.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 444 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 444 – виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця(ст. 445 ). Безпосередній об'єктцього злочину – порядок використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Об'єктивну сторонуцього злочину утворить незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК.

Символіка Червоного Хреста і Червоного Півмісяця – це емблеми у вигляді червоного хреста і/або червоного півмісяця на білому тлі, назви (слова «Червоний Хрест» і/або «Червоний Півмісяць») і спеціальні розпізнавальні сигнали (світлові, радіо-, електронні).

Ця символіка використовується для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна, місць або територіальних зон і виконує захисну і розпізнавальну функції. Захисна функція означає, що під час війни або збройного конфлікту зображення Червоного Хреста або Червоного Півмісяця є видимим позначенням міжнародного захисту медичного персоналу, медичних формувань і санітарно-транспортних засобів. Розпізнавальна функція передбачає використання символіки для позначення приналежності людини або об'єкта Міжнародному руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, розпізнавання медичних формувань і санітарно-транспортних засобів.

Для визначення незаконності використання символіки у конкретному випадку необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні» від 8 липня 1999 р. 1, Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 р. і Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 р. Незаконне використання символіки може виражатися у носінні її особами, які не мають на це права, незаконному позначенні транспортних засобів та іншого майна, використанні майна з незаконно нанесеною символікою тощо.

Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №36. – Ст. 316.

Стаття 445 КК передбачає загальну норму про незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Тому вона не застосовується, якщо дії можна кваліфікувати за статтями, що передбачають спеціальну норму, наприклад, як військовий злочин за ст. 435. Незаконне використання зазначеної символіки може бути кваліфіковане і за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни, наприклад, якщо таким чином особа симулює володіння статусом, що надає захист, при вчиненні вбивств, нанесенні поранень, захопленні в полон противника.

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила дії, передбачені ст. 445.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом. Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин:за ст. 445 – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Піратство(ст. 446). Кримінальна відповідальність за піратство встановлена відповідно до Женевської конвенції про відкрите море 1958 р. і Міжнародної морської конвенції 1982 р.

Безпосередній об'єктцього злочину – безпека міжнародного мореплавства. Додатковим об'єктомможуть виступати відносини власності, а також життя, здоров'я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.

Об'єктивну сторонузлочину утворить використання озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Під морським і річковим судномрозуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практичного призначення і використання.

Всі піратські дії, передбачені ст. 446, вчиняються з використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених вище міжнародних конвенцій, як правило, виступає приватновласницьке судно. Використання військового корабля та іншого державного судна може кваліфікуватися як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлений контроль екіпажу, який вчинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони фактично незаконно знаходилися під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.

Захоплення іншого суднаозначає самовільне встановлення фактичного панування (влади) над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд.

Під насильствомрозуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна або погроза його застосування.

Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна можуть виражатися у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.

Обов'язковою ознакою піратства є місце його вчинення – відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої держави. Вчинення таких дій у межах території держави кваліфікується за іншими статтями КК як захоплення морського чи річкового судна (ст. 278), бандитизм (ст. 257), розбій (ст. 187), грабіж (ст. 186) тощо.

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 446 дій.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом і метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.

Суб'єктомцього злочину може бути член екіпажу чи пасажир піратського судна.

У частині 2 ст. 446 встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей (хоча б однієї людини) чи інші тяжкі наслідки (наприклад, затоплення судна).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 446 – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 446 – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.


    Ваша оценка произведения:

Популярные книги за неделю

  • wait_for_cache