Текст книги "Кримінальне право. Особлива частина"

Автор книги: М. Бажанов

Соавторы: В. Тацій,Ю. Баулін
сообщить о нарушении

Текущая страница: 34 (всего у книги 35 страниц)

З суб'єктивної сторонирозголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю і порушення встановлених правил поводження із документами, матеріалами або предметами може бути вчинено як умисно, так і через необережність, щодо тяжких наслідків (ч. З ст. 422) – вина лише необережна.

Суб'єктомрозголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, може бути будь-який військовослужбовець, якому відомі ці відомості; втрати документів – військовослужбовці, яким були довірені по службі ці документи (матеріали, предмети).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 422 – позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст 422 – позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. З ст. 422 – позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

§ 8. Військові службові злочини

Безпосереднім об'єктомцих злочинів є нормальна діяльність органів військового управління і встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх службових обов'язків.

Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем(ст. 423). Об'єктивна сторонацього діяння полягає в незаконному використанні транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна, а також незаконному використанні підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду (ч. 1) або спричинило тяжкі наслідки (ч. 2).

Ознаки суб'єктивної стороницього злочину аналогічні зловживанню владою або службовим становищем, передбаченим ст. 364.

Суб'єктцього злочину – військові службові особи тобто військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування (прим. 1 до ст. 423).

Істотна шкода в статтях 423—426, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, – це шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкі наслідки – шкода, яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (прим. 2 до ст. 423).

У частині 3 ст. 423 встановлена відповідальність за діяння, передбачені в ч. 1 ст. 423, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 423 – штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службове обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за н. 2 ст. 423 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. З ст. 423 – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень(ст. 424). Об'єктивна сторонацього злочину аналогічна злочину, передбаченому ст. 365.

Суб'єктивна сторона і суб'єкттакі самі, як у ст. 423.

У частині 2 ст. 424 встановлена відповідальність за застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого, а в ч. З – за діяння, передбачені ч. 2 цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також за діяння, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за ч. 4 – за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 424 – обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 424 – позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. З ст. 424 – позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за ч. 4 ст. 424 – позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Недбале ставлення до військової служби(ст. 425). З об'єктивної стороницей злочин полягає в невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх службових обов'язків, що заподіяло істотну шкоду діяльності органів військового управління, інтересам військової служби або правам та інтересам військовослужбовців або інших осіб, що охороняються законом (ч. 1), спричиненні тяжких наслідків (ч. 2), а за ч. З – у вчиненні цих діянь в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Суб'єктивна сторонацього злочину така сама, як і у складі службової недбалості, передбаченої ст. 367.

Суб'єктцього злочину – військова службова особа (прим. 1 до ст. 423).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 425 – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службове обмеження на

строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 425 – позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. З ст. 425 – позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Бездіяльність військової влади(ст. 426 ). Об'єктивна сторонацього злочину полягає в умисному неприпиненні злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушенні військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також в іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 1) або спричинило тяжкі наслідки (ч. 2).

Суб'єктивна сторонацього злочину така сама, як і злочину, передбаченого ст. 425.

Суб'єктцього злочину – військова службова особа.

У частині 3 ст. 426 встановлена відповідальність за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 426 – штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службове обмеження на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 426 – позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. З ст. 426 – позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

§ 9. Злочини проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій

Безпосереднім об'єктомцих злочинів є встановлений порядок управління військовими силами і засобами в бойовій обстановці.

Здача або залишення ворогові засобів ведення війни(ст. 427). Об'єктивна сторонацього злочину виражається в здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного заволодіння ворогом зданими йому військовими засобами або залишеними укріпленнями, бойовою та спеціальною технікою чи іншими засобами ведення війни.

З суб'єктивної стороницей злочин може бути вчинений як умисно (але без мети сприяння ворогові), так і через необережність.

Суб'єктцього злочину – начальник, який здійснює оперативне управління в бойовій обстановці підлеглими силами, бойовою та спеціальною технікою чи іншими засобами ведення війни.

Покарання за злочин:за ст. 427 – позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Залишення гинучого військового корабля(ст. 428). Об'єктивна сторонацього злочину виражається в залишенні гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира.

Злочин вважається закінченим з моменту залишення командиром або особою із складу команди гинучого військового корабля.

З суб'єктивної сторонизалишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, може бути вчинено як умисно, так і через необережність. Залишення гинучого військового корабля особою із складу команди без належного на те розпорядження командира може бути тільки умисним.

Суб'єктцього злочину – тільки командир корабля або особа із складу команди корабля.

Частина 2 ст. 428 передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 428 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 428 – позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю(ст. 429). Об'єктивна сторонацього злочину полягає в самовільному залишенні поля бою під час бою або у відмові під час бою діяти зброєю. Залишення поля бою – це вихід військовослужбовця з бойової позиції, яку займає підрозділ. Воно охоплює і випадки, коли військовослужбовець залишається на колишній позиції, в той час як весь підрозділ займає нову бойову позицію. Відмова діяти зброєю виражається в припиненні застосування зброї під час бою. Сам винний знаходиться при цьому на встановленому для нього місці, не залишає поле бою.

Суб'єктивна сторонацього злочину – прямий умисел. Мотив, як правило, – боягузтво або легкодухість, але можуть бути й інші мотиви, наприклад, релігійні.

Суб'єктцього злочину – будь-який військовослужбовець.

Покарання за злочин:за ст. 429 – позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Добровільна здача в полон(ст. 430). Об'єктивна сторонацього злочину виражається в добровільній здачі в полон ворогу, як шляхом вчинення дії, так і бездіяльності. Під здачею в полон розуміється добровільний перехід військовослужбовця на бік ворога.

Злочин вважається закінченим з моменту переходу військовослужбовця на бік ворога.

Суб'єктивна сторонацього злочину – прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом – боягузтвом або легкодухістю.

Суб'єктцього злочину – будь-який військовослужбовець.

Покарання за злочин:за ст. 430 – позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні(ст. 431). Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні, можуть виражатися в добровільній участі такого військовослужбовця у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); в насильстві над іншими військовополоненими або в жорстокому поводженні з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого (ч. 2); у вчиненні військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога (ч. 3).

Для об'єктивної сторонидосить вчинення однієї із зазначених дій. Женевська конвенція «Про поводження з військовополоненими» від 12 серпня 1949 р. забороняє залучати військовополонених до робіт, що мають військове значення (від таких робіт військовополонені мають право відмовитися).

Суб'єктивна сторонацього злочину – вина у формі прямого умислу, а за ч. З ст. 431 – ще й поєднана зі спеціальною метою – забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога або з корисливих мотивів.

Суб'єктзлочину – військовослужбовець, який перебуває в полоні, за ч.2 – той самий військовослужбовець, але який перебуває на становищі старшого.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 431 – позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 431 – позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. З ст. 431 – позбавлення волі на строк до трьох років.

Мародерство(ст. 432). Об'єктивна сторонамародерства виражається у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених. Викрадення може бути як таємним, так і відкритим, з насильством або без такого.

Під речами розуміють предмети обмундирування та особисті речі вбитого або пораненого (годинник, гроші тощо). До них не відносяться озброєння і боєприпаси, документи, засоби ведення бою та інші предмети, що збираються з метою подальшого бойового застосування. Викрадення повинно відбуватися на полі бою, тобто на ділянці, де ведуться або велися бойові дії, а також ділянці, що знаходиться в тилу, але піддається обстрілу ворогом. Злочин вважається закінченим з моменту появи реальної можливості розпорядитися викраденою річчю.

Суб'єктивна сторонацього злочину – прямий умисел.

Суб'єктзлочину – тільки військовослужбовець.

Покарання за злочин:за ст. 432 – позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Насильство над населенням у районі воєнних дій(ст. 433). Об'єктивна сторонацього злочину полягає в насильстві, протизаконному знищенні майна, а також протизаконному відібранні майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій.

Насильство над населенням включає різні форми посягання на життя та здоров'я, честь та гідність громадян: тілесні ушкодження, незаконне позбавлення волі тощо. Якщо насильство виражається в більш тяжких діях – вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування тощо – відповідальність настає за сукупністю злочинів. Протизаконне відібрання майна шляхом розбою тягне відповідальність за ч. 2 ст. 433.

Суб'єктивна сторонацього злочину – лише прямий умисел, часто поєднаний з корисливою метою.

Суб'єктзлочину – будь-який військовослужбовець.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 433 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 433 – позбавлення* волі на строк від семи до десяти років.

§ 10. Злочини проти законів і звичаїв війни

Безпосереднім об'єктомцих злочинів є порядок, що визначає виконання військовослужбовцями вимог міжнародних конвенцій.

Погане поводження з військовополоненими(ст. 434). Об'єктивна сторонацього злочину виражається в поганому поводженні з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також в недбалому виконанні обов'язків щодо хворих і поранених.

До військовополоненихвідносяться особистий склад збройних сил, що потрапив під владу України, а також ополченці і добровольці країни, що знаходиться у військовому конфлікті з Україною.

Під поганим поводженнямрозуміється будь-яка дія або бездіяльність, що заподіює шкоду життю та здоров'ю військовополонених, принижує їх честь та гідність: нанесення тілесних ушкоджень і побоїв, катування, мучення, позбавлення їжі і медичної допомоги, обмеження в правах, передбачених Конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р.

Погане поводження з військовополоненими, що містить ознаки більш тяжкого злочину (вбивство, зґвалтування тощо) вимагає додаткової кваліфікації за відповідними статтями.

Суб'єктивна стороназлочину – вина у формі прямого умислу при поганому поводженні з військовополоненими або у формі необережності при недбалому виконанні обов'язків щодо військовополонених.

Суб'єктомпоганого поводження з військовополоненими може бути будь-який військовослужбовець, а при недбалому виконанні обов'язків щодо хворих і поранених – особи, на яких покладено їх лікування і піклування про них.

Покарання за злочин:за ст. 434 – позбавлення волі на строк до трьох років.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними(ст. 435). Об'єктивна сторонацього злочину виражається в носінні в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам.

Суб'єктивна сторонацього злочину – прямий умисел.

Суб'єктомзлочину може бути будь-який військовослужбовець.

Покарання за злочин:за ст. 435 – позбавлення волі на строк до двох років.

Розділ XXI. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

У Кримінальному кодексі України 2001 р. вперше злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку виділені в окремому розділі, в якому вперше у більшості статей встановлена відповідальність за суспільно небезпечні діяння. У цьому розділі КК передбачені ті злочини, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для всього людства, тому що вони підривають основи міжнародних відносин і здатні знищити саме людство (агресивна війна, застосування зброї масового знищення, геноцид тощо).

Особливістю цих злочинів також є їх зв'язок з міжнародним кримінальним правом, за яким ці діяння також визнаються злочинами. Поява у КК цієї групи злочинів безпосередньо пов'язана з багаторічними зусиллями світового співтовариства щодо виділення у міжнародному кримінальному праві групи злочинів, найбільш небезпечних для всього людства, і встановлення особливих умов відповідальності за їх вчинення (незалежно від того, чи є дії порушенням внутрішнього права країни, в якій вчинений злочин, а також від місця вчинення злочину, поширення на них юрисдикції Міжнародного кримінального суду або судів інших держав тощо). Основними джерелами норм про такі злочини у міжнародному праві є: статути Нюрнбергського (1945 р.) і Токійського (1946 р.) військових трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.) і по Руанді (1994 p.). Римський Статут Міжнародного кримінального суду (1998 p.), численні конвенції і резолюції ООН. З 1947 р. Комісія міжнародного права ООН готує Кодекс про злочини проти миру та безпеки людства. При кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку у багатьох випадках слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з'ясування змісту норм або окремих понять.

Більшість злочинів, передбачених у розділі XX КК, вважаються закінченими з моменту вчинення суспільне небезпечних дій. Суб'єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) настає з 14 років, а за інші злочини – з 16 років. Згідно з ч. 5 ст. 49 давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437—439 і частині 1 статті 442.

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку можна поділити на три групи, виходячи з їх об'єктів: 1) злочини проти миру (статті 436, 437, 438 і 447); 2) злочини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441 і 442); 3) злочини проти міжнародного правопорядку (статті 443, 444, 445 і 446).

§ 2. Злочини проти миру

Пропаганда війни(ст. 436). Безпосередній об'єктцього злочину – мир між державами та народами. Пропаганда війни була осуджена Генеральною Асамблеєю ООН ще у 1947 р.

Предмет злочину —матеріали із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту (друкована і рукописна продукція, аудіо– і відеокасети, дискети, лазерні диски та інші матеріальні носії інформації).

Об'єктивну сторонуцього злочину утворюють: публічні заклики до агресивної війни або розв'язування воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій або розповсюдження таких матеріалів.

Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам в їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).

Визначення агресії дано у резолюції XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН (1974 p.). Під агресією слід розуміти застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави або будь-яким іншим чином, що несумісний зі Статутом ООН.

Поняттям «виготовлення»охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Розповсюдження матеріалів —будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).

Цей злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка із зазначених у ст. 436 дій.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом. Для виготовлення матеріалів обов'язкова мета їх розповсюдження.

Суб'єктзлочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин:за ст. 436 – виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни(ст. 437). Безпосередній об'єктцього злочину – мир між державами та народами.

Об'єктивну сторонузлочину характеризують: за ч. 1 ст. 437 – планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій; за ч. 2 ст. 437 – ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Агресивну війну і воєнний конфлікт слід розуміти так само, як і у ст. 436. Для кваліфікації цього злочину не має значення, чи була війна офіційно оголошена чи ні.

Плануванняозначає розробку стратегії і (або) тактики підготовки, розв'язування, ведення агресивної війни або воєнних дій (наприклад, розробка плану «Барбаросса» про напад Німеччини на Радянський Союз).

Підготовка може полягати у нарощуванні збройних сил, їх навчанні, передислокації; накопиченні запасів зброї, боєприпасів, горючих матеріалів; проведенні розвідувальних заходів, ідеологічній підготовці населення та в іншому створенні умов розв'язування і ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій (наприклад, створення при підготовці Німеччини до другої світової війни спеціальних підрозділів для масового вбивства людей).

Під розв'язуванням слід розуміти дії, безпосередньо спрямовані на реалізацію плану про початок агресивної війни чи воєнного конфлікту. Вони виражаються у створенні або інсценуванні конфліктної ситуації або конкретного приводу, провокації противника на початок дій з використанням зброї тощо (наприклад, організація переодягання німецьких солдат у форму поляків та їх уявного нападу на Німеччину у 1939 p.).

Участь у змові означає участь в діяльності стійкого об'єднання декількох осіб, які мають загальну мету – планування, підготовку або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту.

Веденням агресивної війни або агресивних воєнних дій визнаються управлінські дії з реалізації агресивних планів, зокрема, керівництво збройними силами або проведенням військових операцій.

Для встановлення об'єктивної сторони цього злочину має значення приблизний перелік актів агресії, передбачений у міжнародному праві, зокрема у резолюції XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН (1974 p.).

Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 437 дій.

Суб'єктивна стороназлочину – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктомзлочину можуть бути службові особи, уповноважені вирішувати питання воєнного планування і управління, а також інші особи.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 437 – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років; за ч. 2 ст. 437 – позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Порушення законів та звичаїв війни(ст. 438). Безпосередній об'єктцього злочину – мир між державами та народами.

Об'єктивну сторонуцього злочину утворюють: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Основні правила поводження з військовополоненими і цивільним населенням передбачені у Женевських конвенціях 1949 р. (Про поводження з військовополоненими; Про захист цивільного населення під час війни; Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі), а також у додаткових протоколах до них 1977 р.

Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням може виражатися у вбивствах, каліцтвах, тортурах і мордуванні, біологічних експериментах, взятті заручників, тілесному або колективному покаранні, каторжній праці, нарузі над людською гідністю тощо.

Примусовими визнаються роботи, проведення яких вимагається від населення під погрозою будь-якого покарання. Причому у цій статті КК маються на увазі лише ті примусові роботи, які спеціально заборонені міжнародним правом (наприклад, роботи, що примушують населення брати участь у військових операціях, або роботи в організаціях військового або напіввійського характеру).

Розграбування національних цінностей на окупованій території охоплює довільне їх вилучення будь-яким способом, що поєднується з подальшим їх вивезенням за межі окупованої території з метою обернення на користь іншої держави або окремих осіб. Предметом цих дій виступає майно, що має релігійну, історичну, культурну або іншу національну цінність.

Під засобами ведення війни слід розуміти зброю і військову техніку, що використовується збройними силами для знищення противника або придушення його сили і здатності до опору.

Заборона застосування певних засобів ведення військових дій закріплена у Гаазьких конвенціях 1899 і 1907 років, Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 р. і Додаткових протоколах І і II до них 1977 p., Санкт-Петербурзькій декларації про відміну застосування вибухових і запалювальних куль 1868 p., Женевському протоколі про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів 1925 p., Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї 1981 р. та інших документах. Такі заборони можуть бути загальними або стосуватися конкретних видів засобів ведення війни. Наприклад, забороняється застосовувати зброю, снаряди і речовини, що здатні заподіяти зайві ушкодження або зайві страждання, або велику, довготривалу і серйозну шкоду довкіллю.

До заборонених засобів ведення війни також відносяться: зброя «невибіркової» дії, напалмові, кулькові, касетні, фосфорні бомби, нейтронна бомба, зброя, що ранить уламками, які не виявляються, міни-пастки тощо.

Серед інших порушень законів та звичаїв війни найбільш небезпечним є застосування заборонених методів ведення війни (наприклад, використання голоду серед цивільного населення, бомбардування і атаки незахищених міст, селищ, помешкань і будов, симулювання наміру вести переговори під прапором перемир'я).

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яке діяння, передбачене ст. 438.

Суб'єктивна сторонацього злочину – умисел.

Суб'єктомвіддання наказу про вчинення зазначених у ст. 438 дій може бути лише службова особа. В інших випадках вчинення цього злочину суб'єктом може виступати будь-яка особа. Дії військовослужбовців можуть бути кваліфіковані за статтями 432, 433, 434, у яких передбачені спеціальні норми.

У частині 2 ст. 438 встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 438 – позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років; за ч. 2 ст. 438 – позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Найманство(ст. 447). Безпосередній об'єктцього злочину – мир між державами та народами.

Об'єктивну сторонузлочину, передбаченого ч. 1 ст. 447, утворюють: вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях

Поняття найманця визначене у ст. 47 Додаткового протоколу І 1977 р. до Женевських конвенцій про захист жертв війни, а також у Конвенції про заборону вербування, використання, фінансування і навчання найманців, 1989 р. Найманцем визнається особа, яка:

1) спеціально завербована на місці або за кордоном, щоб битися у збройному конфлікті або у спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіально" цілісності держави;

2) беручи участь у таких діях, керується головним чином бажанням одержати значну особисту вигоду і яка спонукається до цього обіцянкою виплати або виплатою матеріальної винагороди;

3) не є ні громадянином сторони, ні постійним жителем країни, що перебуває у конфлікті, або держави, проти якої спрямовані спільні насильницькі дії;

4) не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, або держави, на території якої здійснюються спільні насильницькі дії;

5) не надіслана державою для виконання офіційних обов'язків.

Під вербуванням найманцівслід розуміти безпосереднє запрошення і набір за наймом людей для вчинення зазначених у ст. 447 дій за матеріальну винагороду.

Фінансування найманціввиражається у забезпеченні їх грошовими коштами. Під матеріальним забезпеченням слід розуміти забезпечення їх бойовою зброєю і боєприпасами, обмундируванням, засобами зв'язку та пересування, медикаментами, приміщеннями тощо.

Навчання найманцівозначає проведення з ними теоретичних або практичних занять з їх підготовки для вчинення зазначених у ст. 447 дій.

Використання найманців —це залучення до безпосередньої участі у збройному конфлікті іншої держави або в насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави.

Цей злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка із передбачених ст. 447 дій.

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом, а вербування, фінансування, матеріальне забезпечення і навчання найманців, крім того, метою їх використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави.

Суб'єктомзлочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 447 передбачена відповідальність за участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди.

Суб'єктомцього злочину виступає найманець.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 447 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 447 – позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

§ 3. Злочини проти безпеки людства

Застосування зброї масового знищення(ст. 439). Безпосередній об'єктцього злочину – безпека людства.

Предметзлочину – зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це, зокрема, бактеріологічна і хімічна зброя, щодо якої встановлені всеосяжні заборони в обов'язкових для України спеціальних конвенціях (Конвенція 1972 р. про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення; Конвенція 1993 р. про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення). Предметом цього злочину також може бути ядерна зброя, але її заборона у міжнародному праві має обмежений характер.