Текст книги "Кримінальне право. Особлива частина"

Автор книги: М. Бажанов

Соавторы: В. Тацій,Ю. Баулін
сообщить о нарушении

Текущая страница: 19 (всего у книги 35 страниц)

Ввезення на територію України предмета —це його переміщення через кордон України. Транзит відходів —це безперервне перевезення відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за виключенням зберігання, зумовленого технологічним процесом перевезення відходів. Злочин вважається закінченим з моменту перетину вантажу з відходами або вторинною сировиною кордону України.

Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктзлочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 268 – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 268 – штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин(ст. 269). Предметомцього злочину є вибухові і легкозаймисті речовини. Поняття вибухових речовиндано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262. Легкозаймисті речовини —це вогненебезпечні речовини, які здатні самозайматися або легко спалахувати і цим викликати або підсилювати пожежу.

Об'єктивна стороназлочину полягає у незаконному перевезенні на повітряному судні зазначених речовин. Перевезенняцих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним транспортом. Поняття повітряного судна дано у ч. 2 ст. 15 Повітряного кодексу України.

Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 Повітряного кодексу України) або перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, які не підлягають транспортуванню на повітряних суднах (ст. 75 Повітряного кодексу України).

Суб'єктивна сторонацього злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктзлочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 269 передбачена відповідальність за цей злочин, якщо він спричинив загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 269 – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 269 – позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки(ст. 270). Об'єктивна сторонацього злочину полягає у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпекиможе бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності. Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпекислід розуміти положення, які встановлюють норми і правила щодо запобігання виникненню пожеж. Вимоги пожежної безпекивключаються в стандарти, паспорти, норми, правила, положення, інструкції.

Відповідальність за ст. 270 настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Пожежа —це неконтрольоване горіння предметів поза спеціальним вогнищем, що створює безпосередню небезпеку для життя і здоров'я, майна і/або довкілля, нормальній діяльності підприємств, установ чи організацій або заподіює їм шкоду.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є наслідки: шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі. Шкода здоров'ю людей —заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній або більше особам. Відповідно до примітки до

ст. 270 КК майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більш разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна стороназлочину щодо порушення вимог пожежної безпеки може бути як умисел, так і необережність, а щодо наслідків (шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди) – лише необережність.

Суб'єктомзлочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 270 передбачена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. Майнова шкода вважається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 270 – штраф від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 270 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Розділ XI. Злочини проти безпеки виробництва

§ 1. Поняття і види злочинів проти безпеки виробництва

В сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва. Відступи від нормативних приписів вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будовах, в сільському господарстві, заподіюють серйозну шкоду життю і здоров'ю працівників виробництва, сторонніх осіб, власності, довкіллю.

Родовим об'єктомзлочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва. Виробництво —це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на отримання суспільно корисного результату. Складовим елементом такої системи є технічні та правові норми.

У ході виробничої діяльності або використання її результатів людина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідливим впливам виробничих факторів самого різного характеру і ступеня: механічним, хімічним, тепловим, електричним, електромагнітним тощо. Наявність на виробництві небезпечних та шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров'я, збереження майна, довкілля. Таким станом на виробництві є його безпека. Безпека виробництва – це такий технічний стан, при якому нейтралізується можливість поражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпечення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що відносяться до різних галузей права (трудового, природоохоронного, цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та ін.), а також технічні норми. В цій

системі норми кримінального права охороняють відносини безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.

Безпосередні об'єктиокремих злочинів проти безпеки виробництва входять в систему відносин родового об'єкта, хоч і мають свої особливості. Вони залежать, передусім, від видів безпеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівнями – на безпеку звичайних і підвищено небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предметами праці) мають виняткову небезпечність, що вимагає особливих організаційно-технічних режимів їх функціонування (використання), включаючи правове забезпечення. Такими є: вибухонебезпечні виробництва, а також виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, ряд виробництв здатний заподіяти шкоду позавиробничим інтересам, у зв'язку з використанням готової промислової продукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією збудованих будівель та споруд.

Основним безпосереднім об'єктомцих злочинів є безпека окремих видів виробництв. Додатковими обов'язковими об'єктами всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, виступають життя і здоров'я людини, а додатковими факультативними об'єктами злочинів, передбачених статтями 272—275, – власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (статті 271 і 272), або і працівники виробництва, і сторонні особи (статті 273 і 274), або тільки сторонні особи (ст. 275).

З об'єктивної сторонизлочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипно. Всі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом, і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони проявляється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва. При цьому порушення звичайно виглядає не як одиничний акт дії (бездіяльності), а представляє сукупність таких актів, систему, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під порушенням слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення виключно писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються є бланкетними, у зв'язку з чим для їх застосування слід звернутися до інших нормативних актів (правил, інструкцій, стандартів тощо).

Обов'язковою ознакою цих злочинів є наслідки. Вони можуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов'язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (частини перші статей 272—275). Другий вид наслідків складають ті, настання яких пов'язане з спричиненням реальної шкоди. Це: «шкода здоров'ю потерпілого» (частини перші статей 271—275); «загибель людей» (частини другі статей 271—275) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271—275).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідківмає бути реальним, свідчити про появу в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (погрози), коли із необхідністю можуть настати вказані в законі наслідки.

Шкода здоров'ю потерпілогоохоплює види виробничого травматизму або нещасних випадків із сторонніми виробництву, пов'язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушкодження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.

Загибель людей —це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідкамислід розуміти випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоч би одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більш особам. Злочини, передбачені статтями 272—275, охоплюють також випадки заподіяння значної матеріальної шкоди підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окремим громадянам, а також довкіллю. Однак саме по собі заподіяння значної матеріальної шкоди недостатнє для визнання його наслідком злочинів, що розглядаються. Необхідно, щоб такий наслідок був результатом порушення вимог безпеки на виробництві та супроводжувався створенням загрози для життя або здоров'я людей чи заподіянням ним різного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку мова може йти про злочини проти власності, у сфері господарської або службової діяльності.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, що розглядаються, є причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою, що наступила, або можливістю її настання. Причинний зв'язок у цих злочинах має ряд особливостей. Так, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв'язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлено порушенням кількох вимог безпеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кількома суб'єктами. Тому, у справах такої категорії для встановлення причинного зв'язку призначаються експертизи.

Суб'єктивна стороназлочинів визначається їх об'єктивною стороною. Щодо порушення правил безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність (тобто змішана форма вини або необережність у чистому вигляді). Відношення суб'єкта до наслідків є визначальним, тому загалом злочини проти безпеки виробництва є необережними.

Суб'єктзлочинів проти безпеки виробництва – спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки виробництва. За правовим статусом вони можуть поділятися на три групи: службові особи і громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності, що прямо вказується в ст. 271, в інших випадках це випливає із закону (статті 272—275); робітники і службовці (статті 272—275); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274). Виходячи з виняткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), виробництв, де використовуються ядерні та радіаційні матеріали, сторонні особи, які знаходилися з дозволу на таких підприємствах (екскурсанти, працівники інших підприємств, установ, організацій та ін.) зобов'язані у встановленому нормативними актами порядку дотримуватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спеціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному виробництві – «курити заборонено».

Виходячи з викладеного, під злочинами проти безпеки виробництвапотрібно розуміти суспільно небезпечні винні діяння, що порушують встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами вимоги безпеки виробництва, що призвели до настання передбачених кримінальним законом суспільно небезпечних наслідків, вчинені суб'єктом злочину.

Виходячи із подібності безпосередніх об'єктів, характеру виробництва та суспільне небезпечних наслідків, потрібно розрізняти:

– злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272);

– інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273—275).

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

Порушення вимог законодавства про охорону праці вст. 271 визначене як: «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого».

Основним безпосереднім об'єктомзлочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами – безпека праці це «стан умов праці, при якому виключено вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва» ¹.

Потерпілими від злочину можуть бути штатні працівники підприємства, тимчасові робітники та службовці, учні виробничого навчання, студенти, учні профтехучилищ, які проходять виробничу практику та будь-які інші особи, діяльність яких пов'язана з цим виробництвом. Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду здоров'ю інших громадян, тягне відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або проти життя та здоров'я особи.

Діяннявизначено в ст. 271 як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспозиція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та інших нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, інструкцій, положень, норм, вказівок, стандартів). Ці акти встановлюють правила з охорони праці. За характером вимог, що є в них, та їх галузевої спрямованості розрізнюють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних відносяться правила, що регулюють питання охорони праці у всіх сферах діяльності виробництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. ², а також окремі правила державних міжгалузевих і галузевих актів, які містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприклад, вимога щодо проведення первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимоги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.

Див.: ГОСТ 12.0.002-80. Система стандартов безопасности труда. ТерминьІ й опре-деления. М., 1980. – С. 2.

Див.: Охорона праці в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 12. – С. 14—32.

Статтею 271 не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних інших), на вибухонебезпечних підприємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки. Порушення таких правил кваліфікується за статтями 272—274.

Порушення вимог про охорону праці частіше відбувається за відсутності необхідного інструктажу з техніки безпеки або ж за поверхового його проведення, недостатнього нагляду за дотриманням правил охорони праці, не огородження рухомих частин механізмів, незадовільного санітарно-гігієнічного стану приміщень виробництва та робочих місць, несправності робочого обладнання, інструментів тощо.

За частиною 1 ст. 271 наслідком злочину є «шкода здоров'ю потерпілого». Необхідно встановлювати причинний зв'язок між порушенням правил і цим наслідком.

Суб'єктивна стороназлочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб'єктзлочину – службова особа підприємства, установи, організації або громадянин – суб'єкт підприємницької діяльності. За ст. 271 можуть нести відповідальність лише службові особи, на яких покладений обов'язок за дотриманням вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контроль за їх виконанням. Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах або на окремих його ділянках, або керують виконанням тих або інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

У частині 2 ст. 271 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 271 – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 271 – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою(ст. 272) може мати місце на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Багато робіт, що виконуються на виробництві, характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки ймовірність настання небезпечних наслідків при їх виконанні набагато вища, ніж при звичайних роботах. Це роботи в гірничому і будівельному виробництвах, з високотоксичними промисловими отрутами або електрозварювальні роботи. Порушення правил безпеки при виконанні таких робіт може призвести, наприклад, до обвалів у шахтах, значних за кількістю потерпілих нещасних випадків, падіння людей з висоти, спричинення значної матеріальної шкоди.

Основним безпосереднім об'єктомцього злочину є безпека праці при виконанні робіт з підвищеною небезпекою.

Потерпілимвнаслідок злочинних діянь, передбачених ст. 272, є працівник виробництва. У випадках заподіяння шкоди стороннім особам, відповідальність настає або як за службовий злочин (наприклад, службова недбалість), або як за злочин проти життя і здоров'я.

Діянняописане в ст. 272 КК як «порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві...». Перелік таких робіт є в нормативно-правових актах. Згідно з Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (ч. 2 ст. ЗО) перелік таких робіт затверджується Державним комітетом по нагляду за охороною праці ¹. До таких робіт, зокрема, відносяться всі роботи, пов'язані з підіймальними механізмами (незалежно від галузі виробництва, де вони використовуються), балонами високого тиску, електромережею високої напруги.

Наслідками вказаного злочину є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; спричинення шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою і вказаними наслідками необхідно встановлювати причинний зв'язок.

¹Див.: Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Затверджено наказом Державного комітету Україні по нагляду за охороною праці від ЗО листопада 1993 р. – № 123 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 12: Охорона праці в Україні. – С. 247—253.

З суб'єктивної сторонизлочин, що розглядається характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб'єкт —особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою. Нею можуть бути: громадяни—суб'єкти підприємницької діяльності; службові особи (керівники робіт, інженерно-технічні працівники), службовці, рядові робітники.

Частина 2 ст. 272 КК встановлює більш сувору відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 272 – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 272 – обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах(ст. 273) може призвести до вибухів, пожеж, ушкодження або знищення підприємств, загибелі багатьох людей. Тому такого роду діяння розглядаються як одне з найнебезпечніших посягань на безпеку виробництва.

Згідно з ч. 1 ст. 273 відповідальність наступає за порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Основним безпосереднім об'єктомцього злочину є безпека вибухонебезпечних виробництв (включаючи безпеку праці).

Потерпілимивід злочину можуть бути як працівники вибухонебезпечного підприємства (цеху), так і сторонні особи, які не мають до нього ніякого відношення.

Діяннямає бути вчинене в певному місці – на вибухонебезпечному підприємстві або у вибухонебезпечному цеху.

До вибухонебезпечних відносяться підприємства або окремі цехи, які використовують, наприклад, аміак, ацетон, бензин, бутан, доменний газ, силон, метан, спирт, толуол, коксовий газ, ефір, сірководень, сірковуглець, уайтспирт як сировину або основний продукт, або ці речовини виділяються при виробництві. Вибухонебезпечними вважаються підприємства і цехи, які виробляють вибухонебезпечні речовини, порох і боєприпаси. До вибухонебезпечних відносяться деякі цехи збагачувальних і брикетних фабрик (наприклад, цех термічної сушки, дробильний і пресувальний цехи). Це може бути і хімічна лабораторія, де в результаті різного роду дослідів отримують вибухонебезпечні речовини. До вибухонебезпечних підприємств відносяться також шахти, небезпечні через виділення газу метану або через вибух вугільного, сіркового або сульфідного пилу, шахти по розкриттю і розробці вугільних пластів, схильних до раптових викидів вугілля і газу або ж до самозаймання копалин.

Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпечних визначається категорією та класом виробництва за вибухонебезпечністю, встановлених технологічним регламентом. Ці категорії, класи та їм подібні характеристики встановлюються проектними організаціями, міністерствами, виробничими об'єднаннями, органами Держгіртех-нагляду та деякими іншими організаціями як для підприємства загалом, так і для окремого його пускового комплексу, а також для різних основних (цех, дільниця, відділення) і допоміжних (склади, лабораторії) виробничих підрозділів, зовнішніх установок, вугільних пластів та інших об'єктів промисловості, сільськогосподарських та інших підприємств.

Порушення правил, що забезпечують безпеку .виробництва на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, може полягати в курінні в приміщенні вибухонебезпечного цеху, користуванні відкритим вогнем в газовій (метановій) шахті, веденні робіт при відсутності належної вентиляції тощо. За ч. 1 ст. 273 наслідками злочину, що розглядається є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил безпеки і вказаними наслідками необхідно встановлювати причинний зв'язок.

З суб'єктивної сторони,злочин, що розглядається, може мати змішану або необережну форму вини.

Суб'єкт —особа, яка зобов'язана дотримуватися правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Ними можуть бути: громадяни – суб'єкти підприємницької

діяльності; службові особи (керівники підприємств, головні інженери, начальники цехів, їх заступники, механіки, завідуючі вентиляцією, начальники дільниць, майстри та інші), робітники і службовці вибухонебезпечних цехів і підприємств. Сторонні для цих виробництв особи (екскурсанти і працівники інших установ та організацій тощо) через реальну можливість усвідомлювати особливу небезпеку таких виробництв також можуть нести відповідальність за ст. 273, якщо до їх відома у встановленому порядку були доведені правила безпеки на вибухонебезпечних підприємствах.

Частина 2 ст. 273 встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 273 – виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 273 – обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

(ст. 274). В частині 1 цієї статті передбачена відповідальність за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого. Такі порушення можуть заподіяти виключно тяжкі наслідки: людські жертви, вибухи, знищення або пошкодження атомних реакторів та інших експлуатаційних установок, радіоактивне зараження місцевості.

Основним безпосереднім об'єктомцього злочину є ядерна або радіаційна безпека виробництва (включаючи безпеку праці).

Потерпілимвід злочину можуть бути як працівники виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, так і особи, які не мають до такого виробництва ніякого відношення.

Порушення має місце на виробництвах, де використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. Ядерними матеріалами є: уран, плутоній, торій у вигляді металу, сплаву, хімічного концентрату, будь-який інший матеріал, що містить вказані речовини в певній концентрації. Радіоактивними є джерела іонізуючого випромінювання, природного або штучного походження, що знаходяться в будь-якому стані. До виробництв, де використовуються ядерні матеріали, відносяться атомні станції, споруди і комплекси з промисловими, експериментальними і дослідницькими ядерними реакторами і ядерними стендами тощо. До виробництв, що містять радіоактивні матеріали, відносяться, зокрема, сховища радіоактивних відходів.

Основним нормативним актом, що регулює безпеку використання ядерних і радіоактивних матеріалів, у тому числі на виробництві, є Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. ¹

Порушеннями правил безпеки є, зокрема, допуск до роботи осіб, які не мають права працювати на об'єктах атомної енергетики, порушення фізичного захисту атомних реакторів або установок, в яких використовуються радіоактивні матеріали.

Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 274, є: створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил і вказаними наслідками необхідно встановлювати причинний зв'язок.

З суб'єктивної сторонизлочин, що розглядається, може мати змішану або необережну форми вини.

Суб'єктомзлочину можуть бути: громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності, службові особи, робітники та службовці, сторонні виробництву особи, які зобов'язані дотримуватися на виробництві правил ядерної чи радіаційної безпеки.

Частина 2 ст. 274 встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 274 – обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 274 – позбавлення волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд(ст. 275). У частині 1 цієї статті злочин описаний як порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримуватися таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

¹Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

Небезпека таких порушень полягає в тому, що вони можуть спричинити небезпечні для споживача продукції наслідки: загоряння, вибух, техногенну аварію, зруйнування будівель і споруд, що супроводжується нещасними випадками, знищенням майна.

Основним безпосереднім об'єктомзлочину є безпека використання промислової продукції і безпека експлуатації будівель і споРУД Потерпілимивід злочину є споживачі промислової продукції:

які працюють на інших виробництвах, що користуються нею в побуті, а також особи, які працюють, проживають або іншим чином використовують будівлі та споруди.

З об'єктивної сторонизлочин може мати місце при порушенні правил, що забезпечують безпечне використання промислової продукції, при розробці або конструюванні такої продукції (наприклад, серйозні прорахунки при розробці ракет-носіїв, авіаційних двигунів, турбін тощо) або в процесі її виготовлення чи зберігання. Так, при виготовленні продукції можуть бути використані недоброякісні матеріали, а при її зберіганні – порушені, наприклад, вимоги температурних режимів. Крім того, з об'єктивної сторони злочин може бути виражений в порушенні правил безпеки при проектуванні або будівництві будівель і споруд (наприклад помилки, допущені при проектуванні будинків, відступу від встановлених технологій будівництва мостів, висотних споруд, складних перекриттів, виступаючих елементів будівель тощо).