Текст книги "Рент. Усна біографія Бастера Кейсі"

Автор книги: Чак Паланік

сообщить о нарушении

Текущая страница: 8 (всего у книги 18 страниц)

Рент нахиляється вперед, щоби потріпати Ґріна по високо підбитому плечу смокінга, й каже: «До речі, вітаю».

І все ще оглядаючи золоту монету, Ґрін питає: «З чим?»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Увічнення Санта Клауса та Великоднього Кролика прокладає шлях подальшій соціалізації – включно з прийняттям дорожніх правил, які дозволяють величезній кількості водіїв змішуватись на наших шляхах. В додаток наполягають на тому, що подорож – це спосіб дістатись якогось захопливого фінішу, і тому хвилювання й небезпеки дороги варто звести до мінімуму. Увічнюють хибне твердження про те, що сама по собі мандрівка нічого не значить.

Шот Даньюн: Тіна й «акула» відривають у нас ще одну бляшанку, знов гуцають нас у зад, трохи відступають. Сміючись. Рент каже: «Ви…» – і він хитає пальцем на Ґріна та Ехо, кажучи: «Ви одружились…»

Ґрін каже: «Нова команда попереду праворуч».

І Ехо каже: «Знайдіть мені діру!»

Ехо Лоуренс: Обома ногами я тисну на педаль газу й уже планую осліпити цю Тіну Щосьтам жменею білого рису. Я вже бачу свою тачку на якомусь звалищі, усе ще зашмаровану зубною пастою з напису «ЩОЙНО ОДРУЖЕНІ».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Діяльність, випадково охрещена Руйнувальними Ночами, заперечує думку про те, що їзда – це щось таке, що треба перетерпіти, аби добитися кориснішого, більш задовільного проведення часу.

Тіна Щосьтам: На наступному ж клятому поліцейському аукціоні конфіскованого майна я торгуватимусь проти Ехо. Менш ніж за один клац одометра нам обом будуть потрібні нові колеса.

Шот Даньюн: І срана «акула» відстає.

Ехо Лоуренс: Тіна ляпається об свій підголовник. Її цицьки та низки перлів підкидаються високо, аж до шиї. Вельоновий опік. Ззаду підіймається пара, і їхня задниця отримала квача. Вона геть розбита.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Нашу «акулу» вполював хтось інший. «Мазераті» розтрощено поміж міріадів дзвіночків, битого скла та бляшанок.

Шот Даньюн: Ехо завозить нас за ріг, у якийсь темний провулок. Вона гасить передні та задні вогні, залишивши двигун мотати вхолосту. Вона відхиляє свій вельон, щоб краще роздивитись Рента, і каже: «Ану забирай свою дейтаймерську сраку з моєї тачки!»

Простягуючи їй золоту монету, Ґрін каже: «Ти знаєш, скільки це коштує?»

І Рент Кейсі, він торкається сидіння, нюхає свої пальці й каже: «Дівчина, що впісялася три, може, чотири тижні тому». Рент дивиться на нас і каже: «Вона їла паприку того дня».

Рент шкіриться до нас своїми просмоленими зубами й каже: «Народ, хтось із вас знає чувака на ім’я Честер Кейсі?»

17 – Погромник

Лінн Коффі (ζ журналістка): Поет Джон Кіто написав: «Усяка людина вбиває те, що любить». Усяка людина, окрім розумної. Той, хто не хоче відбувати у в’язниці, той, хто має розум, наймає Карла Ваксмана.

Тіна Щосьтам (ζ руйнувальниця): Звідки мені було знати, що за гидоту задумав Вакс? Я не могла цього знати. Тієї першої ночі, коли він узяв мене в команду «з бордюру», тієї Ночі Медового Місяця, коли Ехо витурила мене, Вакс пригальмував біля узбіччя в «Мазераті-Куатропорте Екзек’ютів GT». Фарбованому в темно-червоний «бордо понтевечіо». Палісандрові панелі на приборній дошці. Стеля обшита замшею «алькантара»[53]53
  Композиційний матеріал, яким вкривають чимало різноманітних поверхонь; виробляється італійською компанією «Alcantara S. р. А.».


[Закрыть], а сидіння з підігрівом навсправжки роблять м’язам твоєї дупи безперервний шведський масаж[54]54
  Масаж, комбінований із системою пасивного та активного тренування м’язів і суглобів.


[Закрыть]. Вакс опустив вікно з мого боку – загудів електричний підіймач. Я все ще стою на бордюрі в своїй рожевій дружчиній сукні, і Вакс махає мені чимось еластичним і білим. Це він так вітається.

«Перш ніж чого-небудь торкнешся, мала, – каже він мені, – надінь оце».

Це гумові рукавички.

Лінн Коффі: Це трагічно. Молоді люди рідко купують ці екзотичні спортивні машини, і вже точно не професійні баскетболісти чи футболісти. Їм не вдається звикнути до ковшеподібних сидінь. Ні, всі ці машини дістаються старшим чоловікам, середнього чи похилого віку, які рідко їх водять. Ці «мазераті», «феррарі» та «ламборджині» стовбичать у гаражах роками, ніби самотні коханки, заховані від прямого сонячного світла.

Джаррелл Мур (ζ приватний детектив): Згідно з моїм розслідуванням, ніхто на сто відсотків не певен, хто саме проводить Руйнувальні Ночі, але це не може бути одна особа. Цей тип мав би відстежувати фоли за кожним учасником. Якщо хто-небудь протягом двох місяців тричі заявляє про ваші порушення правил, вас просто перестають повідомляти про наступну гру. Порушенням вважають надто потужне квацання – сила зіткнення вираховується за швидкістю кожної машини. Усе, що в сумі перевищує двадцять миль на годину[55]55
  Далі в тексті швидкості часто вказуються без посилання на одиниці, всі вони подаються в американських милях, а це приблизно дорівнює 1,6 кілометра.


[Закрыть], вважається фолом. Якщо я їду на десяти, а ви – на одинадцяти, і ви звертаєте, щоб стукнути мене «лоб у лоб», – ось і перевищення відмітки «двадцять». Я можу заявити про порушення правил.

Перевищення швидкості при зіткненні – це тільки один фол, про який можна заявити.

Тіна Щосьтам: Вакс міг розповісти вам такі деталі, яких кляті власники не зможуть. Усі типи кабріолетів – «Фіат Спайдер», «Мазераті Спайдер» і «Феррарі Спайдер», – усі вони названі на честь якогось кінного екіпажу XVII сторіччя. Без даху і з високими колесами – ця допотопна карета скидалася на павука.

Вакс вмів дати собі раду з трансмісією типу «формула І» чи «камбріокорса», з пелюстками перемикання передач на кермі. Він бачив, що колір «ягуар рейсінг ґрін» насправді виявляється на півтона світлішим, ніж «бритіш рейсінг ґрін». Коли відчиняєш дверцята «мазераті», й тільки «мазераті», то чуєш ледь вловне, дуже високе підвивання… Вакс розказав би вам, що це гідравлічний підсилювач керма.

«Чудово», – казав Вакс, пильно роздивляючись «Ягуар ХЩ», пофарбований в колір «зимовий золотий». Розім’явши пальці, він казав: «Вони розщедрилися на баранку з підігрівом». Потім переставляв «джей-гейт»[56]56
  Коробка передач, використана в цій моделі «Ягуара», куліса якої має форму літери J.


[Закрыть] на другу передачу й таранив у зад який-небудь іржавий «субару»-універсал.

Лінн Коффі: У культурі Руйнувальних Ночей Карл Ваксман був «погромником». Різновид найманого вбивці.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Я, моє завдання – забезпечувати музику для ідеальної Руйнувальної Ночі.

Але, бля буду, мене б перло бути погромником. Нещодавно вночі я дивився, як один погромник зчесав кожнісінький дюйм фарби з «Саліна-57» за півмільйона баксів. У тачки три з половиною дюйми кліренс, а водила погнав її по бездоріжжю. Це вже більше ніж садизм.

Лінн Коффі: Люди, які наймали погромника, демонстрували свою любов до рідкісних машин. Власник може мати бажання розтрощити на друзки «Роллс-Ройс Сілвер Клауд» або «Роллс-Ройс Сілвер Шедоу», але той самий власник ніколи не зможе власного рукою понівечити таке гарне авто.

Тіна Щосьтам: Один випадок, «Ягуар X-тайп», Вакс каже: «Ти можеш у це повірити?» Однією долонею він ляпає – бам! – по шкіряному керму зі словами: «Ти можеш повірити в таке, блядь, жлобство! Заощадити й погодитися на колеса “тобаго” – не на “протесу”, навіть не на “кайман”»[57]57
  Усі гри назви – типи коліс до «Ягуар X-тайп», з яких «тобаго» приблизно в півтора раза дешевші за інші два.


[Закрыть]! Утопивши газ, Вакс вискакує переднім правим колесом на хідник, досить далеко, щоби вирвати одну із цих сталевих поштових скриньок, що вибухає іскрами, й уламками, й білими конвертами, поки колесо не гупає глухо в канаву, так і не скинувши нижче сорока.

Лінн Коффі: Між іншим, Ваксман брав гонорари за звільнення від розкішних машин. Переважно це були машини, які ось-ось мали бути втрачені в брудненькому процесі про розлучення. Або автомобілі, які власник не міг більше утримувати. Або просто афера зі страхуванням. Або просто на зло.

Певний посередник передавав Ваксману ключі та конверт із готівкою, як правило, із двома-трьома сотнями доларів, а тоді казав йому, де знайти авто. Власник полишав місто, дбаючи про алібі на ті кілька днів, поки Ваксман міг насолоджуватись їздою. До того часу, поки господар повертався, щоб заявити, що його машину вкрадено, Ваксман уже встигав спустити її під укіс у місці, де її не судилось знайти.

Шот Даньюн: Щоб мені здохнути, я бачив, як люди зупиняються посеред похорону, покійник осміхається собі в труні, старенькі леді схлипують, а люди зупиняються, щоб змінити музику. Поставити Моцарта замість Шумана. У музиці вся сіль.

Значення цього факту просто неможливо переоцінити.

Скажімо, ви прямуєте на південь федеральною автострадою, вишиваючи сам-один по центральній смузі та слухаючи АМ-радіо[58]58
  Радіомовлення, що використовує амплітудну модуляцію (звідки й назва).


[Закрыть]. Поруч вигулькує тягач, що везе ліс або бетонну трубу, кріпильний ремінь лускає, і вантаж гепається на тонколистовий дах твоєї маленької тарадайки. Розплющений цілою горою бетону, ти лежиш прошарочком, точнісінько як м’ясний салат, поміж шарами сталі та скла. І з цим останнім, швидким тріпотінням твоїх повік, дивлячись крізь довгий тунель на Світло Боже та на свою бабусю, яка йде, щоб тебе обійняти, – чи захотілося б тобі почути по радіо ще одну рекламу: про мегакрутий, суперповний, пов’язаний із закриттям підприємства, із банкрутством – із чим хочеш – розпродаж автозвуку?

Тіна Щосьтам: Інший момент, можливо, на нашому третьому побаченні – «Додж Вайпер», Вакс розводиться про те, як клієнти вимивають і натирають, розбирають кожнісінький дюйм свого авта, перш ніж передати гроші та ключі. «Це як дивитися на цих акторок, – каже він мені, – цих жінок, які фарбують і завивають волосся, манікюрять нігтики, гладенько виголюють і вкривають засмагою ніжки, а вся ця біганина тільки для того, щоб з’явитись у порнофільмі з груповухою».

Вакс скеровує цього «Вайпера» вниз по бетонних сходах у парку, залишаючи за собою довгий слід із залишків нашої вихлопної системи та підвіски, та каже: «Мала, я міг би ридати за цими бездоганними нафарбованими нігтиками, якби вони не були такими, блядь, дурнуватими».

Шот Даньюн: Бля буду. Якщо вашу тачку виносить на зустрічну смугу й ви помираєте, слухаючи, як «Арчіз» співають «Шуга-шуга», – це все ваші лінощі.

Лінн Коффі: У деяких руйнувальниках можна було впізнати погромників чи погромниць. За тим, що їхні тачки завжди були допотопними – подибувались навіть «Шеветт» або «Пінто», – завжди по-виставковому бездоганними та відполірованими. За тим, що прикрас було мінімум – тільки базовий прапорець. І за тим, як охоче вони в’їжджали на бордюри, зачіпали боком бетонні розділові бар’єри. З усього цього можна було вирахувати, що їхня тачка – це чиясь мрія, що зійшла на пси. Чарівна коханка або трофей, який власник не хотів би побачити в чужих руках.

Мур Джарелл: Інше порушення, про яке ви можете заявити, – це квацання по заборонених зонах. Ніяких бокових зіткнень – тобто коли в’їжджаєш лобом у боковину своїй жертві. Ніякого буцання під кутом будь-де між передньою та задньою віссю.

Тіна Щосьтам: Щодо Рента й Вакса, то їм обом допікало, що прадавні гори й ліси краяли по шматочках, аби забезпечити доступні споживачу робочі поверхні з граніту для кухонь типових котеджів чи перуанські палісандрові приборні панелі в розкішних машинах, які ніхто не водить.

Якось Вакс обмовився, яким напрочуд бридким йому здається те, що всі ці світлі голови, спроможні винаходити чудодійні ліки, розщеплення атомного ядра та захопливі комп'ютерні спецефекти, виявляють повний брак фантазії, коли надходить час тринькати власне бабло: гранітні кухонні поверхні та шикарні тачки. Говорячи про це, Вакс кермує божевільніше, ніж будь-коли, – можна бачити, як стрілка повзе за відмітку вісімдесят, дев’яносто, сто.

Лінн Коффі: За допомогою образу погромника, а може, й будь-якого руйнувальника, ми можемо змалювати самоспрямоване «агресивне водіння».

Деякі чоловіки можуть проголошувати, що обожнюють жінок; вони будуть одружуватися десятки разів, а потім знущаннями доводитимуть кожну дружину до самогубства. Карл Ваксман почував щось подібне до цих крадених розкішних авто. Він любив гнати на сімдесяти, коли всі ці заздрі очі дивилися йому вслід, але обурено відкидав факт, що для такого всезагального визнання йому потрібен «ягуар» чи «БМВ». Те, що авто навіть не належить йому, було болючим ударом. Остаточне свідчення всіх тих вад, які він у собі відчував.

Шот Даньюн: Щоб я здох, але я ніколи не виходжу з дому без збірки на всі випадки життя. Закоханість. Зустріч зі смертю. Розчарування. Нетерпіння. Дорога. Я ношу збірку для будь-яких людських станів. Для будь-чого чудового чи жахливого, що може зі мною статись, і мій спосіб не брати речі занадто близько до серця – це дібрати до них ідеальний саундтрек. Навіть тієї ночі, коли загинув Рент, моєю першою думкою було: «Концерт для скрипки № 2 Філіпа Ґласса чи фортеп’янний концерт у соль-мажорі Равеля?»

Джаррелл Мур: Наскільки я розумію, головна особа в Руйнувальних Ночах мала би вести підрахунок фолів. Крім того, відстежувати команди за їхніми номерними знаками. Крім того, визначати прапорець і вікно для кожної гри. Так, і ще повідомляти всім учасникам про наступні перегони. Якщо це лише один тип, можна сміливо битись об заклад, що він страх який зайнятий і що це не якийсь там бандюк. Він має бути збіса метикуватим хлопцем.

Тіна Щосьтам: Байдуже, був це «лексус» чи «роллс-ройс», у кінці кожної зустрічі на Руйнувальних Ночах ми з Ваксом стояли на верхівці спускової платформи для суден, що на Медісон-стрит, у тому місці, де платформа загиналася – круто пірнала в глибоку воду. За нами тягнувся хвіст зі шплінтів та голчастих вальниць карданових шарнірів, моторної оливи, гальмівної рідини й, можливо, клаптів вуглецевого волокна. І дим, кляті туманні смуги чорного чи синього диму. Наша трансмісія ледве не віддавала Богу душу.

Я вилазила й дивилася, як Вакс переставляє важіль на першу передачу. З двигуном ще на ходу, в ті ночі, коли поблизу нікого не було, він натискав аварійну кнопку сигналізації. Що за проклятущий звук! Сирена і всі вогні, які ми ще не розколотили, – вони блимали, то вмикаючись, то вимикаючись. З цього-от «мерседеса» чи «ламборджині», який сигналив і мигтів, вилазив Вакс та затраскував двері. Машина вже котилася до низу платформи, носом уперед у чорну воду. Це як дивитися за спуском океанського лайнера. «Титаніка». Сяють білі й бурштинові вогні, заходиться гудок, навіть коли машина занурюється глибше, вже з-під води ці розтрощені залишки чиєїсь мрії продовжують стогнати й сяяти тихше й блідіше, поки не осядуть на якусь таємничу гору розбитих мрій – «ягуарів», «салінів» і «корветтів» – для вбивства яких люди найняли Вакса.

18 – Місто

Тодд Ратц (☼ торговець монетами): Малий, що помер. Він приходить із вовняною шкарпеткою, закрученою у вузол, і починає розв’язувати її зубами. Нічого в цій старій, жовтій шкарпетці не може бути варте мого часу. Мій дозвіл свідчить, що я можу не закриватися ще чотири години після нічного сигналу, якщо не залишатиму крамниці. Після сигналу я замикаю двері на електронний замок й усім, хто приходить, відчиняю, натискаючи в себе кнопку. Цього малого з брудною шкарпеткою я трохи не відмовився пустити. Хто їх знає, цих найттаймерів.

Зате навіть я знаю, що малий новачок. З нього ще навіть не зійшла засмага. Тому я вирішую скористатися шансом заробити грошенят. Погляньте на те, що було в Новому Орлеані у 1982-му: якийсь бульдозерист, працюючи на будівництві в діловій частині міста, не переривається на обід, з усіма цими бізнесменами, що вештаються навкруги у своїх трійках. Бульдозер гребеться в багнюці й розриває три дерев’яні скрині з четвертаками «Свобода, що сидить» 1840-0. Не золото, не подумайте, але монети вартістю в межах від двох до чотирьох штук за кожну. Усі ці банкіри та юристи, у своїх костюмах та сукнях, стрибнули в тванюку й борюкалися одне з одним. Били й копали одне одного за пригорщу цих ґобрехтівських четвертаків[59]59
  Монети цього типу карбовано в Новому Орлеані та в Сан-Франциско й марковано відповідно літерами О і Б.


[Закрыть].

Я до того, що ніколи не знаєш, де ховаються поклади скарбів.

Едіт Стіл (ζ кадровий менеджер): Ми провели з містером Кейсі співбесіду на місце нічного доглядача за ландшафтом. До нашої фірми його спрямували за програмою трудової допомоги СЕКСОТ. Після третього випадку непояви на роботі, причиною якого стала п’ята травма, отримана в не пов’язаному з роботою дорожньому інциденті, містера Кейсі було викреслено з наших платіжних відомостей.

Тодд Ратц: Балтиморська знахідка 1934 року: двоє хлопчаків вешталися по підвалу орендованого будинку й знайшли діру в стіні. У серпні 1934 року вони витягли з неї 3558 золотих монет – усі датовані роками до 1857-го. У будинку номер 132 по Саус Еден-стрит, місто Балтимор, штат Меріленд. Велика частина цих монет, як ми кажемо, «у бездоганному стані». Якнайменше, «зовсім не були в обігу» або «майже не були в обігу»[60]60
  Тут використано не зовсім точні назви грейдів з широковживаної градації стану монет, створеної Вільямом X. Шелдоном. Назви неточно наведені вже в тексті оригіналу, тому переклад, на жаль, не обов’язково відповідає прийнятим у нас нумізматичним термінам.


[Закрыть].

Лью Террі (ζ управитель нерухомості): Якби це залежало від мене, я б ніколи в житті не здавав житла «нічним туристам» – цим діткам дейтаймерів, які переходять на інший бік. Усе це просто щоби подражнити батьків, це новонавернення. Ці малолітні покидьки відчувають себе зобов’язаними жити згідно з усіма негативними стереотипами про найттаймерів, які тільки існують, – гучна музика й співпереживання наркотичних трипів – але статут домоуправління каже, що якнайменше десять відсотків усіх твоїх модулів мають бути доступними для новачків, Кейсі в’їхав голий як бубон, хіба що з одною валізкою, у модуль 3-Е. Я пустив би вас подивитись – тільки двері досі опечатані поліційною стрічкою.

Тодд Ратц: Малий із шкарпеткою, він вгризається зубами у вузол, і чути, як усередині дзвякають одна об одну монетки. Я про те, що цей звук змусив мене порадіти, що я таки пустив малого досередини. Я можу на слух відрізнити срібло від міді чи нікелю. Після стількох років у моїй крамниці я можу почути дзвін монет і сказати, в них двадцять два чи двадцять чотири карати золота. Дзвякнуло так, що я був би сам не проти, щоб вгризтися в цю смердючу брудну шкарпетку зубами.

Джефф Пліт (ζ менеджер із добору кадрів): Згідно з нашими записами, ми найняли Бастера Кейсі на два тижні на місце посудомийника. За якимось дивним збігом протягом недовгого періоду нашої з ним співпраці шістнадцять відвідувачів, що прийшли пообідати, натрапили на сторонні предмети у своїй їжі. Цими предметами були різні речі – від сталевих канцелярських скріпок і до п’ятицентовика Буффало, датованого 1923 роком.

Тодд Ратц: Малий засуває в шкарпетку руку аж по самий свій кощавий лікоть і витягає звідти повну пригорщу… як ми кажемо, «неможливих» монет. Золота монета у двадцять доларів 1933 року – в бездоганному стані. Золота монета в десять доларів 1933 року – не була в обігу. Чотиридоларова монета 1879 року, «Свобода із зачесаним волоссям», у майже бездоганному стані.

Джаррелл Мур (ζ приватний детектив): Моя офіційна заява така: «Бастер Ландру Кейсі, відомий також як «Рент» Кейсі, зателефонував мені й домовився про зустріч, щоб обговорити мої послуги в розшуках утраченого біологічного батька. Я тоді повідомив свого потенційного клієнта, що моя базова ставка – тисяча доларів на тиждень, плюс витрати. Зазначений потенційний клієнт запевнив мене, що за ціною справа не стане».

Бренда Джордан (☼ подруга дитинства): Тільки обіцяйте нікому не казати: Рент також розповів мені, що той старий, який виказав йому, де шукати монети, той незнайомець, що виїхав на дорогу з нікуди, сказав, що він давно загублений, правдивий Рентів татко з міста.

Тодд Ратц: Маючи справу з таким пацаном, ви вже повірте, я обшукав усе на предмет можливої підробки. Кожен долар «Свобода, що іде» 1828-0. Кожен золотий четвертак «Орел» 1905-5. Явні фальшивки. Срібний долар 1804-го чи долар Лафайєта. Я кладу конфедератський напівдолар 1861-0 під лінзу та шукаю коралові структури чи сліди солоної води – «ефекти кораблетрощі», які можуть розповісти мені більше, ніж хотів би малий. Я перевіряю її на мікроскопічну зернистість, яку міг спричинити пісок на морському дні.

Ми тут говоримо про монети, які не були шліфовані чи закатані в слаб[61]61
  Слаб – запаяна пластикова упаковка для довгострокового архівного зберігання, в яку грейдингова компанія поміщає монету, попередньо давши їй оцінку. Використовується переважно для рідкісних монет.
  Хардтоп – автомобіль з кузовом, який має жорсткий дах; і не має рамок на стеклах дверцят.


[Закрыть]. «Дикі» монети. На деяких зовсім нічого, крім мішкових подряпин.

Альфред Аінч (ζ винищувач): Робота з контролю над шкідниками мало для кого є життєвим покликанням, але Рент Кейсі накинувся на неї, як той тарган на котячу жрачку. Хлопак нишпорив попід будинками, на горищах – йому було байдуже, кого винищувати, – хоч кажанів-вампірів. Змії, кажани, пацюки, таргани, отруйні павуки – ніщо з цього не кидало Рента Кейсі в піт.

Дивно, але його медичний огляд виявив сказ. Ніяких наркотиків чи чогось такого, але в нього був сказ. Клініка розібралася з цим і зробила йому нову імунізацію від правцю.

Тодд Ратц: Повірте, я тільки вдавав, що перевіряю цінність його монет за каталогом. Я розповів йому про «Голову Свободи» Барбера, такий напівдолар, як у нього, 1892-0, що коли Чарльз Е. Барбер його викарбував, у газетах писали, що орел виглядає придохлим від голоду. Сама голова Свободи скидалась на «мерзенного імператора Вітеллія, хворого на зоб». Травлячи малому професійні байки, насправді я переглядаю списки краденого майна за останній рік.

Малий дивиться крізь мою вітрину. Він трясе шкарпеткою, підкидаючи монети, які ще всередині. Каже, його бабуся померла, лишивши їх йому. Стверджує, що це єдине джерело його колекції.

Альфред Лінч: Одною-єдиною проблемою, яку я мав із Рентом Кейсі, були вибіркові перевірки коробок для ланча, які ми проводимо десь раз на місяць. Коли люди збираються додому, ми просимо дозволу зазирнути до їхніх коробок для ланчу. Наші хлопці лишаються на самоті в чужих будинках, інколи з коштовностями та іншими цінностями під рукою. Вибіркові перевірки допомагають їм стримуватися.

Ніколи не піймав Рента на крадіжці діамантів, але одного разу ми відкрили його коробку, а всередині все кишить павуками. «Чорними вдовами», якихвін мав знищити того дня. Рент каже, що це трапилося випадково, і я йому вірю.

Адже нікому не спаде на думку тайкома притягти додому гніздо отруйних павуків, я про це.

Тодд Ратц: Ми вдарили по руках, я заплатив малому п’ятнадцять штук дрібними купюрами. Віддав йому кожний папірець, який був у мене в сейфі. П’ятнадцять штук за золоту двадцятку 1933-го, золоту десятку 1933-го та чотиридоларовик 1879-го.

Коли я питаю, як його звуть, малий замислюється, розглядає підлогу та стелю, а тоді каже мені: «Ще не вирішив».

Повірте, мені було геть байдуже, якщо він брехав. Мені було байдуже, що він відмовився розрахуватись чимось, крім готівки. Або що зуби цього малого, якими він розв’язував шкарпетку, були забарвлені чорним. Агатово-чорні зуби.

Я це до того, що один тільки золотий «Подвійний Орел» Сент-Ґодена 1933 року – це монета на вісім мільйонів доларів.