Текст книги "Рент. Усна біографія Бастера Кейсі"

Автор книги: Чак Паланік

сообщить о нарушении

Текущая страница: 12 (всего у книги 18 страниц)

25 – Йолоп

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Залежить від того, кому ви вірите – цій покаліченій дівчині чи поліції, але їхня перша ніч разом – це була та сама ніч, коли Бадді нібито вбив ту леді. Оту, що тримала маленький зоомагазин, оту Ліббі.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Що найпрекрасніше в Руйнувальних Ночах, так це те, наскільки вони схожі з реальним життям. Я про те, що п’яному водію наплювати на те, що ти все життя малював і наступного тижня відкривається твоя перша персональна виставка. Паскудно, скажи? Лось вагою в 1500 фунтів, який стоїть у тіні обіч дороги й ось-ось стрибне, він і уявлення не має, що в тебе наступного тижня має народитись дитина.

Засалені гальмівні накладки чи любитель потеревенити по мобільному…

Розбовтані гайки чи сонний водій трейлера…

Для всього цього лайна байдуже, що ти три роки як зав’язав із випивкою_: чи що нарешті маєш гарний вигляд у плавках, чи що зустрів якусь надзвичайну людину й глибоко, безтямно, пристрасно закохався. Сьогодні, коли ти забираєш речі з хімчистки, пересилаєш факсом ці ось записи, чи складаєш чисту білизну, чи миєш посуд після обіду, на тебе вже полює щось геть несподіване.

Офіцер Ромі Міллз (ζ слідчий у справах про вбивство): Жертва, Едіт Ліббі, мала п’ять футів вісім дюймів зросту й сто двадцять вісім фунтів ваги. Її тіло виявили під час ранкового комендантського обходу в районі, що розмежовує округи дейтаймерів і найттай-мерів. Причина смерті не була очевидною. На тілі не було жодних помітних пошкоджень. Місце, про яке йдеться, не оглядалося з існуючої системи вуличних камер.

Шот Даньюн: Куля, чи п’яний водій, чи пухлина, підписані твоїм іменем, – я мирюся з цими фактами за допомогою Руйнувальних Ночей. Це ніч, коли я контролюю хаос. Я стаю частиною фатуму, який не можу опанувати. Я танцюю з невідворотним, і я виживаю.

Моя систематична маленька генеральна репетиція.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Будь-яка ідея прогресу залежить від не надто пильного споглядання минулого. Без сумніву, вулиці стали менш залюдненими, ніж до початку комендантських годин за актом СЕКСОТ, але суспільству доведеться завжди мати справу з певним обуренням серед тих людей, що відчувають себе ошуканими в нинішніх обставинах.

Лінн Коффі (ζ журналістка): Дослідіть будь-яку пречудову демократію, починаючи від античної Греції, і ви побачите, що єдиний шлях, за яким функціонує кожна система, – це працюючий клас рабів. Чорноробів, які згрібають сміття, щоб вищий прошарок міг воювати й голосувати. Такими стали й найттаймери – ефективний та дієвий спосіб прибрати рабів із очей.

Я перепрошую, але після двох десятиліть репортажів про місцеву політику, мені здається, я заробила право сказати нарешті правду. А правда в тому, що жоден найт-таймер ніколи не буде обраний президентом.

Офіцер Ромі Міллз: Інша історія з Вейдом Моррісоном. Вік – двадцять чотири роки. Уроджений найттай-мер. Посеред ночі він упав, так само мертвий, як і Ліббі. Ми не трактували самі ці випадки як убивства, поки вони не почали складатися в закономірність.

Лінн Коффі: Це та сама сегрегація – але не за місцем, як заднє сидіння в автобусі чи балкон у кінотеатрі. Це сегрегація за часом. Давайте скажіть, що це соціальна домовленість на кшталт обмеження швидкості чи будівельних стандартів, але це все одно життя в «цвинтарну зміну»[68]68
  Американська назва нічної зміни – з опівночі й до 6–8 години ранку.


[Закрыть]. Одне-єдине «тік-так» після півночі – і ви побачите, наскільки ви рівноправний.

Як запасний аргумент завжди наводять те, що всякий ночувальник може залишити місто й жити в сільській місцевості, яка не підпадає під дію постанови ІБЕЕ-и. Але це потребує грошей. До того ж більшість можливостей щодо роботи й навчання зосереджена в містах.

Офіцер Ромі Міллз: Щодо вбивства Моррісона, ми мали свідчення, що жертва була схильна до перепадів настрою та нападів агресії. Під час одного з типових нападів дейтаймер відмовив покійному в обслуговуванні після ранкового сигналу. Основним способом підтримання комендантської години є штрафи, які стягуються з бізнесовців, що дозволяють собі продавати послуги чи товари людям, котрі виявляються поза домівками всупереч своєму часовому статусу. У випадку з Вейдом Моррісоном продавець продуктової крамнички попросив показати його статус-карту. Коли виявилося, що Моррісон найттаймер, продавець відмовився продати йому сигарети, тож, за повідомленням очевидців, Моррісон зі словесними погрозами залишив крамницю.

Айрін Кейсі: Поки все це тривало, Бадді залицявся до дівчини з цим перекошеним лицем.

О, в них були відбитки його пальців, в уряду, відтоді як він послав заяву на нічний статус. Вони знали все на світі, щоб підставити його, як останнього йолопа. Такий хлопець, як він, – ніхто, звати його – ніяк; їм був потрібен ніхто, от це і сталося.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: 3 усіх протестних груп нічної культури мені найбільше до душі та фракція, що вимагає оголосити сонце поза законом. Вони торгують одягом та наклейками на бампери зі своїми гаслами. Наприклад: «Сонце – геть з віконця!» Або: «За місячне сяйво – все інше зайве!» На жаль, я бачу, наскільки це може засмутити сильних світу цього.

Інша популярна наклейка на бампер закликає: «Відберімо день!»

Жарт однієї людини дуже легко стає закликом до зброї у вустах іншої. Історики припускають, що «Mein Kampf» було написано радше як дотепну сатиру, пародію, яку широкий загал потрактував надміру буквально.

ЛіннКоффі: Ще Томас Джефферсон попереджав, що будь-яка нація завжди потребуватиме певної маргінальної території – як спускового клапана чи місця, куди можна збирати нескінченний потік божевільних та ідіотів. Це ніяк не відбито в офіційній пропаганді, але нічний статус – велика сміттярка для ваших розумово неповноцінних. Для ваших злобних відлюдьків. Ваших калік. Ночувальники мають безкоштовне медичне обслуговування. Це частина заохочувальної програми. Лікарні гівняні й залюднені, але безкоштовні. Є дотації на житло. Робота переважно низькокваліфікована, але заробітна платня на кілька баксів вища, ніж за таку саму безперспективну роботу в денний час. Зовсім не дивно, що нездатні до соціалізації стають найттаймерами.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Озираючись назад, мушу сказати, що ми й гадки не мали про події, які розгортались. Само собою, хтось читав про ті смерті в газетах, але я не звернув на них жодної уваги. Ми були куди більше зосереджені на приготуваннях до наступної Ночі Медового Місяця чи на прикрашанні ялинки до Ялинкової Ночі. Зловісна тінь нависала над Рентом, а ми обговорювали, вішати білі чи кольорові вогники на наше різдвяне деревце. «Понтіак» чи «додж»? Сосна чи ялина?

Офіцер Ромі Міллз: Третя жертва загинула так само, як і перші дві. Розтин виявив енцефаліт і мієліт мозку, з присутністю тілець Негрі в пірамідальних клітинах гіпокампу та в клітинах Пуркіньє в мозочку. Якщо сказати коротко і ясно – це сказ. Усі три жертви загинули від сказу, без жодної діагностики та лікування.

Айрін Кейсі: Бастер писав нам, що дуже закоханий і з кимось зустрічається. Його тато і я, ми тільки молилися, щоб це виявилася дівчина, а не хлопець.

Офіцер Ромі Міллз: Згідно з даними Центру контролю за хворобами, найостаннішим виявленим випадком сказу в регіоні став 26-річний чоловік на ім’я Кристофер Даньюн.

Протягом попереднього дослідження втратила свідомість і померла четверта жертва – від недіагностованого завчасно енцефаліту, пов’язаного зі сказом. Ми боялися, що хвороба поширюється в геометричній прогресії. Ми, можливо, бачили сотні або десятки тисяч людей, які не підозрюють про те, що заражені.

Шот Даньюн: Це могла би бути катастрофа, яка спіткала Рента Кейсі. Або пожежа. Або сраний шгам якогось смертоносного вірусу.

Так затишно знати – після всіх аварій на Руйнувальних Ночах, у яких я вижив, – що того дня, коли я нарешті зустрінуся зі Смертю, ми будемо старими друзями, які колись загубили одне одного.

Я й Смерть, розлучені при народженні.

26 – Заперечення

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Дивно, скажи? Останню ніч, яку я провів із Рентом Кейсі, ми згаяли на «милосердне квацання». Чим більше у твоєї машини пошкоджень на носі, тим кращий вигляд ти маєш на Руйнувальних Ночах. Я знаю команди, які обробляють кувалдою бампер та передні крила кожної нової тачки, просто розтрощують собі фари та решітку радіатора, аби не здаватись новачками.

Цілком протилежного статусу надають задні пошкодження від отриманого квача. По-перше, тому, що це таврує тебе як лузера, якщо ти попався під удар стільки разів. По-друге, тому, що коли в тебе на задниці забагато вм’ятин, ніхто навіть не схоче за тобою ганятися. Коли «акули» наносять пошкодження, вони хочуть, щоб їх було видно. Кожна команда визирає що-небудь неторкане, щоби буцнути. Можна витратити півночі на гонитву за побитою тачкою, але якщо повз проїде щось ідеально пофарбоване, з виставковим виглядом, і на ньому буде прапорець, тебе неодмінно потягне на цілочку.

Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Ви знаєте, що в Руйнувальних Ночах означає Ніч «Продам авто»? Знаєте, що прапорець – велика ціна, написана білим через вітрове та заднє скло? Щоби прапорець був єдиним для всіх і не повторювався, ви маєте завжди ставити ціну 13 000 доларів та 50 центів, ви це знаєте? Ви уявляєте, який почався б хаос, якби прапорцем просто була будь-яка ціна?

Шот Даньюн: Однієї Ночі Мертвого Оленя ми котимося собі з нашим пенопластовим оленем на даху, аж тут нас просто нізвідки атакує блядський «Парк Авеню». Він врізається нам у праву фару, перебиває шланг радіатора, і наш охолоджувач накривається до чортової матері. «Парк Авеню» відступає з невеликими пошкодженнями корпусу. Хоч у них і підняті вікна, нам чути, як вони регочуть. Рент вилазить із нашого заднього сидіння й іде до команди в тій машині. Містер Грошовий Мішок, він нахиляється до водійського вікна й витягає з задньої кишені стосик банкнот. Вони підписуються під виходом з гри й увозять свого мертвого оленя додому на автобусі. Ми переносимо нашого оленя до їхньої машини і граємо це до кінця вікна в «Парк Авеню».

Боді Карлайл (☼ друг дитинства): У листі, якого Рент написав до мене, він казав, що коли людина знаходиться в машині, неможливо відрізнити, чоловік це чи жінка. Білий це чи чорний. З його слів, команди, які найважче було перемогти, завжди складалися з калік. З калік або педиків. Посадіть їх у машину на рівному ігровому полі – й одразу побачите яку-небудь стримувану фрустрацію. Ніхто не водить так скажено, як каліки з паралізованими ногами та ручним керуванням. Або як тощаві стофунтові дівчатка.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Ніч, про яку йдеться, наша остання ніч, проведена разом, була Ніччю Матраців. Найбільше з того вечора мені запам’яталося, як Рент розстібає кнопки на своєму синьому уніформеному комбінезоні, стоячи під яскравим світлом паркувального майданчика, поки ми п'ємо каву. Пам’ятаю його груди, всіяні наче сотнями додаткових сосків, незчисленними круглими, припухлими слідами. «Бродячі павуки, – пояснив він мені. – Наскочив на кількох на роботі». Він сказав, що намагався протягти їх тайкома додому, вкинувши за пазуху.

Шот Даньюн: У певні вікна, коли за всю ніч ти не квацнув жодної тачки й ніхто так само не дістав тебе, просто щоб не йти додому засмученим, можна заліпитися в якусь розвалену стару «акулу». Кожної гри бачиш розвалини, які торохтять довкруж, кожна у власній хмарі синього диму, їхні задниці розколошмачені до стану облуплених бляшанок, що двигтять та брязкають. Брухт на колесах. Ти врізаєшся в нього, і ця трухлява «акула» почувається частиною гри.

Коли в’їжджаєш у якийсь драндулет із жалю чи відчаю – це «милосердне квацання».

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Та ну. Даньюн молов про одне й те саме: «Не роби цього!» Не плутайся з Рентом. Не закохуйся. Даньюн усе відтягував мене вбік і весь час: «Ти все ще можеш форсувати піки?» І весь час: «Зроби аналізи!»

Я дозволила Ренту їздити на моєму задньому сидінні не один місяць.

Шот Даньюн: Останньою грою, яку ми провели як команда, була Ніч Матраців. Дехто фарбував балончиками свій матрац начорно, щоб його важче було помітити. Моя вам порада: прочиніть бічні вікна та протягніть мотузку крізь машину. Прив’яжіть свій матрац, залишивши всередині тачки ковзний вузол. Коли раптом з’явиться поліція, винюхуючи, що й до чого, ви розв’язуєте ваш вузол та скидаєте матрац. Він злітає, стягуючи за собою мотузку, і ось ви вже просто ще одна невинна машина на міській вулиці.

Нашої останньої Ночі Матраців, забачивши будь-яке поплямлене, брязкітливе, древнє іржаве корито з засмальцьованим матрацом на даху, Рент казав: «Стукни його». Він заводив: «Буцни його, хай їм буде вдала ніч».

Ехо Лоуренс: Відзнач це в себе. Рент був таким романтиком. Одна річ – купити дівчині троянди, щоб вона дивилася, як вони в’януть та гниють. Набагато краща думка – купити дівчині нафаршований під зав’язку «Скайларк», який вона може розтрощити. Однієї Ночі Медового Місяця мій коханий вручив мені ключі від білого «Лінкольна Континенталь» зусим на світі. Дуже солідні колеса. Такий м’який хід і таке гучне стерео, що коли в один прекрасний момент якийсь «Фольксваген Джетта» врізався в нас з тилу й застряг своїм передком під нашим заднім бампером, ми цього навіть не помітили. Ми майже півгри проїздили, тягаючи за собою цю маленьку тачку, набиту розлюченими людцями.

Шот Даньюн: Ну, повна хуйня, скажи? Із цим «милосердним квацанням»: тієї ж миті, коли витягаєш свій бампер із якогось подовбаного, кволого, іржавого заду, ти вже шкодуєш, що не поїхав собі просто додому, не заліпивши жодного квача. Ти, бува, почуваєшся так брудно і так похмуро, що не в силах навіть вилазити з машини й горлопанити. Ти просто штовхаєш і тікаєш. Штовхаєш і тікаєш. За правилами Руйнувальних Ночей це вважається фолом, але швидше за все ця гора металобрухту буде надзвичайно вдячна тобі, щоб заявити про порушення.

Найгірше те, що можна уявити себе самого через кілька років участі в Руйнувальних Ночах, як ти тягаєш туди-сюди свій пом’ятий зад і сподіваєшся натрапити на когось досить знудьгованого чи розпачливого, щоб тебе стукнути. Переважно ти штовхаєш і тікаєш тому, що дуже вже сумно бачити машини-розвалюхи, але їхніх водіїв бачити просто нестерпно. Як правило, вони носять корсети на шиї та ходять із паличкою, задубілі й кульгаві. Дуже ймовірно, що це ти сам через кілька років.

Ехо Лоуренс: Дай подумати. Рент купив мені «Ле Сабр», який я не змогла так уже швидко розбити. Він купив мені «Кавальер», який я впиляла в зад чиємусь «ауді». Потім він купив мені «Реґал», його я кинула на сусідню смугу, щоб попсувати бік «Таурусу». Ні, чекай, десь тут ще мав бути «Ґранд Ам». «Ґранд Ам», і «Куґар», і «Ґранд Маркіз». О, іще «Ле Барон», який ми підпалили, намагаючись поїсти фондю на одній з ігор. Певно, ця машина не рахується.

Шот Даньюн: Ми зупиняємося на червоне світло, аж тут їде гора брухту, вся трясеться й кахикає, за квартал від нас, наміряється квацнути нас по задниці. Навіть на цій відстані чути, як стукають кулачки в моторі, його ресори вищать, а фари поблимують. Звискують ремені вентилятора, поплямлений матрац трясеться на даху. Це чудовисько підповзає все ближче, але ми в пастці, чекаємо на зелене.

Нарешті зелене світло загорається, а чудовисько все ще волочить себе вперед, шкандибаючи в напрямку нашого бампера. Ехо починає розганяти двигун, але Рент каже: «Зачекай».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Юний Рент здійснив найдобріший та наймилосердніший акт щедрості.

Шот Даньюн: Ми стирчимо там, поки горить усе зелене світло, потім ціле червоне і половину наступного зеленого, перш ніж ця старезна руїна, фиркаючи та здригаючись, нарешті легенько штовхає наш бампер – і здихає. Здихає зовсім. Ремінь вентилятора скиглить і замовкає. Пара валить із решітки радіатора та зі щілин між розбовтаними листами заліза, хромові деталі перестають гриміти. Старезна тачка осідає на осьові упори, й звідти вилазить водій. Зовсім пацан, може, років шістнадцяти, їй-богу. Пацан на ім’я Нед… Недді… Нік… забувся.

У нас був «Кедді Севілл». Місця вистачало, тому Рент пропонує малюку зайняти місце талісмана на нашому задньому сидінні. Ми були першим квачем для того хлопака, я пам’ятаю, він так широко всміхався.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Іншим приємним аспектом Руйнувальних Ночей був «ефект піньяти». Ми проектуємо свої найгірші сторони на ті авта, що оточують нас на дорозі. Машини, які стрімко проносяться повз, ввижаються нам сповненими пихи. Неспішні водії, які блокують наш шлях, здаються нам схильними до контролю або слабаками.

Радість виникає тоді, коли з одного поштовху чи то подряпини це вороже авто розчахується, являючи на світ Божий філателістів, футбольних фанатів, мамусь, дідусів, сажотрусів, ресторанних кухарів, міністрів, учителів, швейцарів, канавокопачів, унітаріїв, членів профспілки далекобійників, боулерів, людей. За жорсткими шарами полірованої фарби та скла ховається інша людина, така ж добра та перелякана, як і ти.

Шот Даньюн: 3 кожним «милосердним квачем» Рент намагався стукатися не надто сильно. Тут «бум», там «дзинь». Удари в стилі «флірт». Пам’ятаю, він сказав, що в нього скінчилися гроші, і він не може купити нам іншу машину. Він сказав, що цієї тачки, на якій ми їздимо, цього «Кедді» має вистачити на ще одну велику Ялинкову Ніч.

Ехо Лоуренс: Раніше, там, де я казала, що дозволила Ренту «їздити на моєму задньому сидінні», це не був евфемізм.

Недді Нельсон: Ви знаєте, якою Рент був великою людиною? Знаєте, що він зробив, коли вони висадили мене біля мого будинку, просто перед ранковим сигналом? Хто-небудь розповів вам, що Рент кинув мені золоту монету зі словами: «На твої нові колеса…»? Ви можете уявити собі моє здивування, коли в нумізматичній лавці мені запропонували десять штук за цю «Голову Свободи» 1884 року? Чи носила земля коли-небудь ще таку щедру людину? Думаєте, без Рента Кейсі я зміг би так скоро сісти за кермо іншої машини?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Це, наскільки я розумію, були викинуті на вітер залишки «зубнофейного» скарбу Рента Кейсі.

Ехо Лоуренс: Коли Шот торочив: «Зроби аналізи!», я думала, він турбується, чи я не вагітна. Відповідь прийшла негативна, слава богу, але мені здається, я замовила не той аналіз.

27 – Ялинкова Ніч

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Після нескінченної дискусії було вирішено скористатися справжнім деревом. Ми зупинили свій вибір на ялиці благородній. Прикрашеній синіми вогнями та увінчаній сяйливою синьою зіркою. Примотане вздовж до даху нашого «Кадиллаку Севілл», дерево скидалося на блакитну комету: величезна зірка гарцює над вітровим склом, тягнучи за собою хвіст із сотень блискучих синіх іскорок.

Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Ви подумаєте, що я ідіот, якщо я скажу вам: найкраще в Руйнувальних Ночах, що робить їх ще привабливішими, – це те, що вони – як оцей осьо вимикач? Як автоматичний переривач? Що як ваша мамуня горлає на вас, називаючи «лінивим хуйлом», і ви втрачаєте чергову роботу, й у ваших шкільних друзів, у них уже все те саме є, а ти ще навіть на побачення жодного разу не сходив? Що як у твоїй голові повний бардак, і тут раптом просто нізвідки – та-рах! – хтось в’їжджає в тебе, і тобі ліпшає? Хіба ти не вилазиш з машини, геть шокований, тебе не б’є дрож? Ніби ти дитя, яке щойно народилося? Або наче ти отримав повний розслаблюючий масаж, який тривав усього півсекунди?

Хіба Руйнувальні Ночі не є наче лікування електрошоком для твоєї депресії?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Тієї ночі, коли Рент загинув, на ньому була синя джинсова сорочка, розшита нехай і не майстерно, зате з величезним ентузіазмом, розмаїттям веселок та квітів. Вона була суттєвим відступом від його звичайного синього комбінезона, що тхнув інсектицидами. По-моєму, я пригадую аквілегії чи якісь подібні дикі квіти, вишиті пурпуровими стібками довкола коміра. На нагрудній кишені, біля серця, зависла смагардово-зелена колібрі, п’ючи нектар із жовтого нарциса.

Лью Террі (ζ.управитель нерухомості):Один-єдиний раз, коли я знову побував у помешканні Кейсі, був тоді, як я спустився до підвалу звільнити сміттєві баки й наскочив у баку для скла на банки, які я бачив у нього в сортирі, тільки порожні. Без павуків. На кришці кожної банки Кейсі написав ім’я – «Доррі» там або «Джун». На кожній банці – дівоче ім’я.

У фірмі, в якій Кейсі працював, колеги сказали, що він звільнився. Він не так убивав комах, як переміщав їх в інше місце. Коли це стосується паразитів., я маю право скористатися своїм ключем для доступу й подивитися, що й до чого. У квартирі нічого не залишилося, крім порожньої валізи та тих маленьких темних кульок на стіні, – ніяких комах чи пацюків, нічого. Єдиною незвичайною річчю було гладеньке біле яйце, покладене посеред подушки на його ліжку І якщо хтось каже, що я взяв те яйце, то насправді його забрали поліцейські детективи. З того часу влада округу все погрожує нам штрафом, бо в нас багато отруйних павуків. Сраний псих напевно випустив усю свою бісову колекцію.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Просто уяви. Ми записали багато годин різдвяної музики, щоб крутити на всю. Дві години перед початком вікна о десятій вечора машини каталися туди-сюди, хизуючись своїми ялинками. Тачки, що сяють сріблястими бурульками. Тачки, волохаті від золотистого дощику, гублять скляні кульки, й ті лускають на дорозі. На кожному розі стояли люди в червоних шапках із білим хутром, голосуючи в пошуках машини з вільним місцем, волаючи та розмахуючи бабками, щоб отримати куточок у будь-якій машині, густо розцяцькованій вогниками та прикрасами. Сотні квач-командних фанатів, розряджені в Санта Клаусів.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Скажи, дивно: ти котиш собі повз старого веселого Санту, який стоїть на розі, і тут він показує тобі свої цицьки. Точніше, вона показує. Святий Миколай з цицьками. От на такий-от карнавал перетворилась Ялинкова Ніч.

Ехо Лоуренс: На ці дві години перед вікном скасовується всяка відданість команді. Поки всі хизуються своїми прикрасами, люди весь час лазять з машин та в машини. Зупиняються на піт-стоп. Команди сходяться й розходяться. Просто хаотична, сумбурна вечірка, що триває серед безмежного коловороту розцвічених вогниками машин.

Шот Даньюн: Десь за хвилину перед відкриттям вікна всі машини глушать свої вогні та кидаються врізнобіч. За якусь мить ми знову перетворюємось на ворогів.

Ехо Лоуренс: Пам’ятаю тільки, що Шот усе торочив: «Ніякої омели! Ніяких поцілунків! Ніякого сказу!»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): «Піт-стоп культура» розвинулась як відгалуження Руйнувальних Ночей. Гравці зупинялися, щоб заправити машину, відвідати громадську вбиральню й купити їжу та каву. Спершу команди намагалися облаштувати всі свої справи пошвидше та повернутися до гри, але інколи засиджувалися на заправці чи на парковці нічного магазину. Піт-стоп-культура сприймається як безпечне місце для відпочинку чи притулок у ході будь-якої Руйнувальної Ночі.

Тієї Ялинкової Ночі, про яку йдеться, ми зупинились на заправці. Рент сказав, що заправить бак, поки Ехо, Шог і я сходимо досередини запастись провіантом.

Ехо Лоуренс: Там, біля машини, заливаючи бак, Рент попросив купити йому свинячі шкуринки[69]69
  Засмажена до хрусткого стану свиняча шкіра; популярний у Штатах снек.


[Закрыть]. Шкуринки та рутбір[70]70
  Шипучий напій з корнеплодів, приправлений спеціями.


[Закрыть].

Шот Даньюн: Мені корндог[71]71
  Хот-дог у кукурудзяному тісті; подається на паличці.


[Закрыть] із гірчицею. Кукурудзяні чипси. Начоз[72]72
  Страва мексиканського походження; смажені тортільяс – перепічки, укриті шаром м’яса та бобів і шаром розплавленого сиру.


[Закрыть] із мікрохвильовки.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Моя слабкість, зізнаюся, – це лакричні цукерки «Ред Вайнс».

Шот Даньюн: І ще в’ялена яловичина.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Це просто збіг обставин, що ми рідко водили одне й те саме авто довше ніж три тижні. Є безліч способів зіпсувати машину як ззовні, так і зсередини. Сир «начо»[73]73
  У Штатах так називають пластинки плавленого сиру зі спеціями, які часто використовують для виготовлення начоз.


[Закрыть] може знищити продажну вартість куди швидше, ніж будь-яка аварія з перевертанням догори колесами.

Шот Даньюн: Я виходжу з магазину, а Рента нема. Порожньо – тільки велика калюжа бензину на тому місці, де був припаркований «кедді».

Ехо Лоуренс: Машина зникла, а далі по вулиці було видно, як ця блакитна комета мчить уперед. Розсипавшись за «Севіллом», його переслідує ліс на колесах, ліс темних і мертвих дерев. Справжнісінька вовча зграя. Рент залишив різдвяні вогні ввімкненими, і кожна ігрова тачка тепер жене, щоби заліпити йому квача.

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Свіжа новина: триває поліцейська гонитва на парковій автостраді Лендовер. Згідно з повідомленнями, переслідуваний автомобіль – білий «Кадиллак Севілл», що не зупинився на червоне світло на перехресті Вінтерз і 122-ї. На даний момент «Севілл» рухається на захід по парковій автостраді: останні відеозйомки показують сяючу різдвяну ялинку на даху машини. Без жартів. Видно ялинку з синіми вогниками, прив’язану до даху авта, яке проноситься повз. Переслідування ведуть три поліцейські машини, очікується, що до гонитви підключиться гелікоптер. Крім того, незвично велика кількість любителів повитріщатися слідує за «Севіллом», вільно проїжджаючи шляхом, розчищеним поліційними проблисковими маячками та сиренами. Репортаж для передачі «Небозі в дорозі» на АВТО-Радіо, з вами Тіна Щосьтам…

Ехо Лоуренс: Блядь. Я впіймала з руки команду й застрибнула до них у машину. Просто сказала їм: «Уперед!» Якась ватага малолітніх наркоманів. Я ткнула пальцем у напрямку вулиці, де крізь ліс мертвих дерев насилу можна було роздивитися сині вогники Рента, і сказала: «Туди!»

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Ось вам нові відомості про поліцейське переслідування: на транспортній розв’язці Хайленд якась «машина Лінча», за кермом якої сидів цивільний громадянин, вискочила з бічної вулиці та врізалася в «блакитну ялинку». «Ялинка» зараз жене на схід по Ватерфронт-авеню. І що за дивний збіг – машина, яка спробувала зупинити втікача, також має ялинку на своєму даху. Певно, це сезонне. Репортаж для передачі «Небозі в дорозі» на АВТО-Радіо, з вами Тїна Щосьтам…

Шот Даньюн: Я стою там з повними руками сраної хавки, лакричними цукерками «Ред Вайнс» та іншим гівном, і Ехо просто звалює. Ґрін підходить до бордюра й ловить таксі. Обоє не просто зникають – розчиняються. Рент поїхав, і я стою собі на тротуарі, тримаючи начоз із мікрохвйльовки та блядський рутбір.

Саймон Преґер (ζ художник): Наша машина… ми припаркували її біля третьої колонки. Той чоловік, Кейсі, він був біля сьомої, і він вирвав заправний пістолет зі свого бака. Це не була випадковість. Він полив зі шланга різдвяну ялинку на своєму даху. Просочив кожну гілочку. Бензин так і тік із корпусу під дверцятами.

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Поліція та Міністерство з надзвичайних ситуацій просять цивільних осіб відмовитися від спроб перепинити шлях переслідуваному автомобілю. На цей час щонайменше шість приватних машин врізались у втікача, – усі вони також везли на собі різдвяні ялинки. Причиною цієї зливи дорожніх інцидентів поліція вважає те, що переслідуваний не виявляє бажання припинити гонитву.

Поліцейський гелікоптер зараз повідомляє, що правопорушник рухається на північ по швидкісному шосе Ґрінбраєр. Подальші повідомлення – відповідно до розвитку подій. Репортаж для передачі «Небозі в дорозі» на АВТО-Радіо, з вами Тіна Щосьтам…

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Я мушу перепросити за те, що став жертвою хвилювання в той момент. Я не мав на меті покинути містера Даньюна. Коли я зупинив автомобіль та включився в гонитву, то діяв цілком сумбурно. Ситуація дуже нагадувала полювання – море вогнів та сирен, – ніби ми зграя гончаків, що заганяють одну лисицю.

Єдиний спогад про містера Даньюна в цей стресовий момент, який, можливо, залишився в моїй пам’яті, – це його безсило роззявлений рот і вивалений від здивування язик, замащений жовтогарячим сиром. Я сів на заднє сидіння таксі й просто сказав водію: «Слідуйте за синьою різдвяною ялинкою».

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Поліцейське переслідування білого «Каддилака Севілл» сягнуло західної частини міста. За останніми оцінками, близько двох сотень невідомих автомобілів летять слідом за «різдвяною ялинкою»; свідчення очевидців підтверджують щонайменше дванадцять навмисних зіткнень, спровокованих машинами спостерігачів. До цього часу «Севілл», схоже, вже позбувся заднього бампера, вихлопної системи, до того ж, з огляду на іскри, принаймні одне заднє колесо їде вже на ободі. Ми дамо вам знати, якщо вибухне бензобак. Репортаж для передачі «Небозі в дорозі» на АВТО-Радіо, з вами Тіна Щосьтам…

Шот Даньюн: Химерно, скажіть: ми справді віримо, що смужка фарби посеред дороги дає нам безпеку. Що ця біла чи жовта лінія – це якийсь захист. Я вам так скажу: Рент Кейсі ніколи не стане однією з цих старезних акул, не волочитиме свою дупу в надії, що знайдеться хтось достатньо милосердний, щоб гепнути її. Чесне слово, є способи бути мертвим, куди страшніші за смерть.

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Те, що почалося як невдалі спроби зупинити порушника, який не зупинився на червоне, тепер переросло в один із найдраматичніших поліцейських провалів в історії міста. Попри протести поліції, машини очевидців продовжують ударяти, зачіпати боком, буцати в зад, дряпати й м’яти автомобіль утікача. Продовження історії – в міру розвитку подій, це Тіна Щосьтам для передачі «Небозі в дорозі» на АВТО-Радіо…

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Якщо замислитись над цим, стає очевидно, що ніхто ніколи не закриває доріг через смерть якоїсь особи. Ви й досі можете проїхати просто по тому місцю, де помер Джеймс Дін, чи Джейн Мансфілд, чи Джексон Поллок. Можете проїхати над тою самою точкою, де автобус забрав життя Маргарет Мітчелл. Грейс Келлі. Ерні Ковакс. Смерть – дуже трагічна подія, але зупинка дорожнього руху завжди здається більшим злочином.

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Поліцейське переслідування нашого бунтівного різдвяного «кадиллака» досягло віадука на Барлоу-авеню.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: У всіх своїх автомобільних аваріях я почував себе однаково – ніби пливу крізь бурштин чи мед. Мить, мов нитка з котушки, розмотується в роки, час майже зупиняється – так само як дехто встигає уві сні побачити дні чи години за ті сім хвилин, що минають між натисканням кнопки «Пізніше» та повторним дзвінком. Під час аварії твій час стає таким же повільним, як уві сні. Час загусає чи застигає, аж поки ти стаєш спроможним відтворити в пам'яті кожну мить кожної миті кожної миті, – так само як Рент міг відчути на смак усе ваше життя з одного-єдиного поцілунку.