Текст книги "Рент. Усна біографія Бастера Кейсі"

Автор книги: Чак Паланік

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 18 страниц)

13 – Виставляння

Боді Карлайл (☼ друг дитинства): У понеділок уранці я зазвичай почувався виснаженим, бо цілу ніч у неділю не спав, зазубрюючи алгебру. Містер Вайланд задавав домашніх завдань на шість-вісім годин тарування, і я завжди залишав їх на останню хвилину. Заплющивши очі, я все ще можу чути голос очевидця, дівчини, яка виводила ці заняття. Оскільки неможливо вивести думки – а тільки різний чуттєвий мотлох типу смаку, запаху, звуку та вигляду – то очевидець проговорює кожен крок свого рівняння, базікає без упину, поки ти дивишся, як крейда в її руці видряпує цифри на дошці.

Її голос говорить: «Якщо X дорівнює косинус Y, a Y більший за Z, то детермінант X має включати…» І на цьому я засинаю. Усе ще форсую, але вже хроплю на весь дух. Усе, що я знаю вранці в понеділок, це запах крейдяного пилу. І стукіт: щоразу стукає, коли її крейда торкається дошки, щоб провести нову лінію. Не інтерактивної дошки «Smart Board» і навіть не білої дошки, по якійпишуть фломастером, а отак жалюгідно – звичайної класної дошки. Через десятки років я все ще можу сказати, що очевидець була правшею і носила червоного светра з довгими рукавами, які високо закасувала на зап’ястках. Вічний присмак чорної кави у неї в роті. Рука найттаймера, хтось мені був сказав. Ніякої засмаги на тильному боці. І він, і кісточки, і долоня – все одного кольору.

Єдине, що не давало мені засипатися, було те, що Рент Кейсі не знав узагалі ні хріна, а містер Вайланд виставляв оцінки на кривій[43]43
  Система оцінювання, прийнята в деяких американських школах: оцінка виставляється не за якимось загальним критерієм, а внаслідок зіставлення рівня знань кожного учня між собою.


[Закрыть]. Найчастіше в понеділок Рент ще вдосвіта стукав у вікно моєї спальні. Ми блукали за двома захисними смугами, поки Рент не знаходив собі діру. Із засуканим рукавом, засунувши себе під землю по саме плече, Рент просив мене вчити його. Алгебри. Історії. Соціології. Він винуватив у цьому павучі укуси, отруту чи сказ, але скаржився, що його порт не працює. Що він підключений, але не форсує ні фіга.

Денні Перрі (☼ друг дитинства): Рент Кейсі лягав на живіт у пісок, спирався ліктями обабіч нори й засував туди ніс. Просто на запах, понюхавши якусь брудну діру, Рент міг визначити кроля, чи койота, чи скунса, чи смертоносного павука. Міг навіть сказати, яким саме там павук.

Щоби стати другом Рента Кейсі, завжди треба було пройти певне випробування. Хлопакам доводилося засунути руку в темну нору, на яку він укаже, по самий лікоть, не переймаючись, хто там усередині.

Боді Карлайл:Ми в пустелі – дивимося, як із-за обрію прибуває світло, вогненні кольори, я розповідаю Ренту про федеральний акт СЕКСОТ і про те, яка бліда й моторошна в Алгебри рука. Рука, що ніколи не бачила сонця. Смак чиєїсь кави досі в моєму роті.

І Рент каже: «От лайно». Він лізе вільною рукою за пояс своїх штанів і стискує зуби.

«Павучий стояк, – каже він. – Завжди починається після укусу». І він ялозить у себе в матні, щоб приховати стирчак.

З польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Хронічний пріапізм – один із неосновних симптомів отруєння алатротоксином. Використовуючи свої спричинені отрутою ерекції, Рент розправлявся з усіма конкурентами, які ще лишалися в місцевій громаді. Він міг ніколи не повертатися додому, але ніколи й не мав цього робити. Це дещо, відоме багатіям, але незрозуміле решті, – ніколи не спалюй мости. Яке марнотратство. Натомість продай їх.

Келші Елліот (☼ подруга дитинства):Наш учитель геометрії, містер Вайланд, той самий, що ганяє нас першим і другим курсами алгебри та витягає до дошки, демонструючи твою обмеженість усьому класу, – він складає руки на грудях, водить язиком по внутрішньому бокові своєї щоки, опускає очі на Рента й каже: «У вас якась проблема, містере Кейсі?»

І Кейсі нахиляє голову, притискаючи донизу підборіддя, трохи здіймає стегна, показує обома вказівними пальцями на свою матню, де блискавка надулась, висунулась, випнулась так туго, що можна бачити сріблясті сталеві ікла всередині. «Містере Вайланд, сер, – каже Рент, – у мене тут нестерпна ерекція, що триває вже дві години…»

їй-богу. Лунає здивоване зітхання, але не з ряду відмінничків, що сидять попереду. Це швидше ті, хто вчиться на В й вірить у те, що чує. Кілька рядів позаду класу, переважно слабенькі трієчники, гигочуть не розтуляючи вуст – крізь зуби.

«Будучи так само зрілим чоловіком, містере Вайланд, – каже Рент, – ви можете оцінити всю болючість і потенційну травматичність подібної ситуації».

Містер Вайланд – усе повітря заразом виходить з нього. Одним видихом. Його складені руки западають у скулену грудну клітину. Його губи роззявлюються, відвисають так, що видно потемнілі від тютюну нижні зуби кольору кістки.

«Як ви думаєте: може, з цим треба комусь показатися?» – продовжує Рент, насуплюючи брови, між якими залягають стривожені зморшки.

Геометричне рівняння, накреслене крейдою на дошці, зникає, щезає з класу. Стає не більше ніж набазграними крейдяним пилом нерозбірливими кривулями поруч із сороміцьким, брудним дивом підліткового сторчака. У мізках містер Вайланд блискавично обраховує правильну відповідь. Він стоїть і виставляє себе тупаком перед цілим класом.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Містер Вайланд у безвихідній пастці. Якщо він відважує Ренту запотиличник, просто сміється й наказує шмаркатому покидьку сісти й зосередитися на цифрах, школа опиняється перед загрозою судового позиву. А що коли в малого справді ургентна ситуація і його штука стане багровою та відвалиться? Шкільний округ буде змушений виділити на урегулювання цієї проблеми ще десять мільйонів доларів на бюджетних читаннях. Звісно, Рент виявляв деструктивну поведінку в минулому. Звісно, Рент міг би повідомити про ситуацію не в такій викличній формі, та все це не зарахується на засіданні суду, коли містер Вайланд стоятиме за кафедрою свідка й розповідатиме журі присяжних, чому він висміював та принижував учня, який імовірно помирав від гангрени.

Келші Елліот:Легке тріпотіння повік містера Вайланда, посмикування вуха та судомні рухи адамового яблука – ось і все, що видає напружену роботу його думки. Його бліде обличчя стає рожевим, а тоді й темно-червоним. Усе його обличчя майже таке ж червоне, як язик. Ніби час зупинився.

«Містере Вайланд», – звертається хлопчачий голос.

Денні Перрі викидає руку вгору та каже: «Гей, містере В!» Він вимахує рукою, його пальці швидко стріпуються в повітрі, і Денні каже: «Мені також треба до медичного кабінету. З тією ж проблемою».

Бренда Джордан (☼ подруга дитинства):Наскільки я пригадую, Рент мав хіба дві сорочки. Оа, ні джинси.

Принаймні це все, що ми бачили. Одна й та сама зелена сорочка в шотландську клітинку з довгими рукавами, які ховали місиво шрамів на його руках. І ще блакитна, з довгими рукавами, з тонкого полотна, з перламутровими кнопками замість ґудзиків. Можна було чути, коли Рент нервує, бо тоді він розстібав і застібав кнопки і ззаду класної кімнати долинало негучне клацання.

Кеммі Елліот: Зі сторчаком, що контуром випинається з однієї сторони джинсів, майже пульсуючи в такт із серцебиттям, Рент іде до медпункту. Кнопки на його сорочці клацають гучно й швидко, мов попкорн.

Сайлас Гендерсен (☼ друг дитинства): Найдавніша жіноча відмовка від будь-яких занять – сказати, що в тебе «болі». Просто шифр, який дає шанс випити кілька таблеток аспірину й прогульбасити півсеместровий іспит із тригонометрії. Якщо подумати, у пацанів нічого такого немає.

Лоуелл Річардс (☼ учитель): Сформувався чіткий логічний зв’язок між сонячною погодою та кількістю хлопців, що потерпають від хворобливої ерекції пеніса. Власне, незручність була не так у самих пенісах, як у неможливості приховати їх у такому набряклому стані. Ба більше, юрист округу зауважив, що ввести дрескод, який передбачає стриману, скромну, щільну нижню білизну, буде нереально, і це тільки погіршить ситуацію, привернувши надмірну увагу до питання.

Наші головні зусилля були спрямовані на те, щоб. вирішити питання налитих фалосів непрямо, обхідними шляхами. Юрист округу порадив не засуджувати прямо ерегування на території школи. Жоден повноважний представник округу не мав визнавати, намагатися приховати або припинити жодні помітні ерекції.

Кеммі Елліот: Найбільшою таємницею Рентового життя був його одяг. Удома він мав шафу, вщерть напаковану сорочками, брюками, джинсами та жилетками. Вішаки були почеплені так щільно, що поперечина в гардеробі прогнулась посередині під вагою. Проблема була в тому, що Айрін Кейсі не могла не творити. У неї не виходило не виражати себе. Вона весь час опановувала нові навички, вишиваючи соняхи чи листя плюща. Усміхнені півмісяці та зірки. Пробувала аплікації-самоклійки та фарби з блискітками. Хромовані заклепки. Батик та «виварювання». Місіс Кейсі сиділа скулившись по півночі й шила до сліпоти при слабенькому світлі, намагаючись перетворити звичайний одяг у щось особливе.

Рентову гідністі ніяк не вражали блискучі веселки та вишивка на одязі старшокласника, але він не міг стерпіти того, що діти казали про роботу його мами. А діти казали, що з неї жахливий художник. Казали, що в неї нема й на дрібку таланту. Він не носив своє серце на рукаві. Більше було схоже на те, що вона пришила Ренту на рукав своє власне.

Лоґан Елліот (☼ друг дитинства): 3 Рентом був цілий натовп нас, охоплених божевіллям. Натовп, що кричав про рівні права для ерегованих, заявляв, що нас притискають, і палив бандажі на шкільній парковці.

ЛейфДжордан(☼ друг дитинства): Рент був нашим захисником, наші вимоги включали терапевтичну їдальню, що функціонуватиме безперевно, адже всім відома неможливість одночасно споживати їжу та зберігати ерекцію. Ми вимагали відкритого, рівного визнання наших біологічних… – і на наступному слові ми застрягли. Чи можна це назвати «труднощів»? «Перепон»? Чи «нашої біологічної недієздатності»? Це останнє слово – ми з ним незле намучилися.

Зрештою всі погодилися на формулюванні «тягар», вимагаючи: «Повного та рівного визнання того природженого тягаря, покладеного на чоловічу анатомію». Послухайте, як приємно й шляхетно звучить оце «тягар».

Боді Карлайл: За всі нудні роки викладання алгебри в містера В було небагато можливостей навчитися, як бути з потенційно небезпечними для життя ургентними сторчаками. Виявляючи себе геометричним ідіотом чи демонструючи всьому класу сторчак, ти однаково втрачаєш гідність. Принаймні саме так поставив цю складну проблему Рент, і містер Вайланд намагався гідно пережити розмірковування під тиском усіх цих завмерлих в очікуванні поглядів.

Лейф Джордан: Може, ми б умовили якогось лікаря назвати це «синдромом хронічного сторчака».

МеріКейнХарві (☼ учителька):Рент Кейсі особисто сказав йому: «Ось. Це моє щеплення від сорому та приниження на уроках геометрії. Віднині й довіку».

Кеммі Елліот: Були діти, начебто виховані, що підіймали руку й казали: «Перепрошую, міс Харві…» Казали: «Понад усе на світі мені б хотілося розібрати зараз це чудове речення, але мене катує цей шматок чавуна, що так почервонів, аж болить…»

Чесне слово. Діти казали: «Може, якщо я трохи подихаю свіжим повітрям…» Поки півкласу не опинялося надворі.

Лоуелл Річардс: Викладачі не наважувались вимагати від учнів чоловічої статі повної включеності в заняття, бо побоювалися, що хлопці, змушені вставати, виказуватимуть непристойне збудження, яке спричинятиме хаос у класі та підриватиме авторитет учителя.

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства):Якби ми з вами говорили про природні ерекції, це була б зовсім інша справа. Але це були аптечні, спричинені хімією сторчаки, що з’являлися за бажанням, аби порушити мирну шкільну атмосферу.

Лоуелл Річардс:Попри те що звідусіль долинали чутки про деяких студентів, які вживають препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, юрист округу вирішив, що поки немає достатньої підстави вимагати від учнів аналізу сечі. Юридична рада попередила, що хоч деякі з ерекцій можуть бути результатом уживання незаконно добутих ліків, які відпускаються виключно за рецептом, все-таки більшість випадків генітального збудження спричинені природою й, отже, підпадають під захист «Закону про американців з обмеженими можливостями». За порадою юриста шкільного округу адміністрація організувала презентацію виключно для учнів чоловічої статі з певних вікових груп.

Д-р Девід Шмідт (☼ міддлтонський лікар): Мої слайди містили кольорові фото, на яких зображувалися пеніси, уражені довготривалим пріапізмом і, як наслідок, гангреною. Спеціально для цієї лекції я відібрав найтяжчі випадки, зображення членів, у яких крайня плоть, голівка та печеристе тіло потемніли до пурпурово-чорного або райдужного темно-зеленого кольорів, типових для розвиненого некрозу в збіднілих на кисень тканинах.

Сайлас Гендерсен: Деякі хлопці брали шнурок і перев’язували собі причандал. Інші носили огірок. Звісно, перев’язувати штуку, наповнену кров’ю, – це могло бути доволі боляче, але постійний контроль за положенням огірка забирав усю увагу. Хай Господь милує, але бачили б ви тих чуваків, які шкандибають перевальцем до сортиру, щоб усе поправити, й на півдорозі з їхньої холоші на підлогу гепається огірок або цукіні.

Пацани називали це «виставляння», «плямування» чи «засування».

Плямування – це коли береш на кінчик пальця трохи олії або шампуню (чогось достатньо жирного, щоб не засохло) й ставиш темну крапку собі на передок. Типу фальшивої змазки.

Лоуелл Річардс: Успіхи стратегії, обраної округом, залишались мізерними.

Кеммі Елліот:Рент Кейсі вдягав до школи одні й ті самі дві сорочки, бо не зміг би стерпіти, якби діти насміхались над його мамою. Навіть він сам усвідомлював, що вишивані райдуги та плющі, якими вона гаптує холоші його блакитних джинсів, мають геть убогий вигляд. Тож Рент притяг додому дві сорочки з секонд-генду й пару звичайних джинсів і сховав їх у сараї, де міг перевдягатися дорогою до або зі школи.

Він опинився між двох вогнів. Якби він став носити одяг, спотворений вправами його мами, то слухав би кпини на її адресу доти, доки його серце не розбилося б. Та якби він сказав мамі, щоб вона покинула цяткувати його речі, то сам розбив би її серце.

Денні Перрі:Отож до весняного семестру тиждень, і Рент розпочинає переговори зі шкільною радою щодо наших вимог. За закритими дверима, в учительській, вони розмовляють, поки решта нас чекає в коридорі.

Боді Карлайл:Учительська була для нас табу, ми навіть не знали, що там є двері назовні. Після того як ми казна-скільки просиділи в коридорі на п’ятих точках, до нас вийшло шкільне керівництво. Але без Рента Кейсі.

Денні Перрі: Виявилося, Рент дав драла через ті таємні двері, що вели надвір, вислизнув від нас, забравши з собою чек на десять тисяч доларів та атестат, який засвідчував, що він закінчив шкільну освіту достроково.

Лоґан Елліот: Осьо вам хрест. Рент залишив нас стирчати там з нашими стояками, тримаючи стенд із гаслами, з членами напоказ, – і він ішов звідти забезпечений всім необхідним, із чеком на кругленьку суму від шкільного округу. Народ і досі кличе його Бенедиктом Арнольдом[44]44
  Бенедикт Арнольд – генерал Континентальної Армії, що боролася за незалежність Америки. Отримавши командування фортом у Вест-Пойнті, Арнольд здійснив невдалу спробу здати його британцям. Ім’я цього учасника війни за незалежність стало для американців синонімом слова «зрадник».


[Закрыть] Стояка.

Сайлас Гендерсен: Без нього Еректильна революція перетворилася на пшик. Утратила силу. Ми стали просто пацанами з овочами в трусах та гумовими жгутами на цюцюрках.

Довіритися Ренту Кейсі було великою помилкою.

Ще більшою помилкою були гумові жгути. Нічого так не мордує, як шматок жгута, закручений і затягнутий, що геть заплутався у твоїй волосні.

Лоуелл Річардс: Ця оборудка вивела Рента на новий шкільний рекорд, забезпечивши йому середній бал 4,0 та найкращі характеристики, плюс рекомендації в кожному виді спорту. Це Ренту Кейсі, котрий за все життя не пнув м’яча й не пробіг жодного кроку.

Та якби він хоч колись заявився на зустріч випускників, то міддлтонські чоловіки стояли б у черзі, щоб його вбити.

Боді Карлайл: Чек на бабки ще до закінчення школи – замість просто диплома. І те й інше просто папірці, які люди погодилися вважати важливими. Дійти згоди – великий крок від брехні до реальності.

Рент розкусив, що реальність – штука, яку можна будувати. Як гроші Зубної Феї. Якщо в брехню вірить достатньо людей, це вже ніяка не брехня.

Мері Кейн Харві: Навіть через стільки років я все ще знаходжу написи: «Рент Кейсі звалив звідси», видряпані на партах у моєму класі.

Лейф Джордан: Аякже, дехто так і не вибачив Ренту його зради. Але більшість хлопців – ми просто відмахнулися. Витрусили зі штанів морквини й продовжили жити своїм життям.

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Ми могли дозволити собі тільки найпростіші речі, але я прикрашала їх вишивкою та заклепками. Хлопці люблять побільше блискучого хрому. Інколи я нашивала особливі прикраси або об’ємні аплікації. Я знаю, Бадді любив ці речі. Він одягав їх до школи й носив дуже бережливо.

Того дня, коли він пішов з дому, Бадді спакував багато одягу, щоби носити його в місті. Він так пишався.

14 – Відхід

Боді Карлайл (☼ друг дитинства): Витягти весь Рентів одяг ми могли тільки вдвох. Увечері, перед тим як полишити дім, він просто вдавав, що спакував їх до валізи. Натомість Рент узяв сміттєві мішки й наповнив їх, охайно складаючи сорочки та штани. Півжиття його мама згаяла на вишивання. Наймолодші її роки пішли на пробивання заклепок та розшивання додатковими прикрасами звичайних синіх джинсів. Рент брав кожну сорочку, затискав підборіддям, дбайливо розгладжував зморшки на грудях, тоді загинав рукави. Защіпував усі ґудзики. Засував усі складені сорочки й штани до чорних пластикових мішків.

За обрієм, за смугою диких маслин, за три горизонти від ферми Кейсі, ми йшли та йшли, доки не почало світати. Діставшись до самої глушини, Рент витягнув із мішка сорочку. Тримаючи її одною рукою за комір, у другій він потрусив запальничкою. Рент викресав маленький вогник, він стояв, дивлячись на яскраві «варені» кольори в променях непевного світла. Шедевр його мами. Ця сорочка ставала все яскравішою та яскравішою, поки Рент нарешті відпустив її, дав їй упасти, палаючи, біля його ніг. У світлі вогню довкола нас згрудилися маленькі жовті зміїні укуси, блищали очі собак, скунсів і койотів, тварини споглядали, дружно увігнавши зуби в Рентову шкіру.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Коли ви вперше зустрічалися з Рентом, найперше впадали в око його зуби. Замість жуйки він та його дружки-рагулі общипували смолу з окружних доріг. Влітку чорна смола проступала крізь щілини в асфальті, й вони її жували. Зуби, які вони продавали Зубній Феї, були чорні-чорнющі.

Боді Карлайл: Рент часто виносив по ночах своє радіо надвір, до пустелі. Він ходив і неоковирно крутив ручки, намагаючись піймати дорожні новини з усього світу. Аварії і все таке. Притиснувши радіо до вуха, Рент слухав і посміхався. Заплющивши очі, він казав: «"Година пік” не припиняється, десь вона завжди є».

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: На 79-му кілометрі швидкісної траси 417, у північному напрямку, зверніть увагу на абсолютно вишневий «Додж Монако», певно, найважче з усіх купе, які коли-небудь сходили з конвеєра, чотири тисячі фунтів Winchester Gray, посилені двигуном V8 на 175 кінських сил. Дуже гарні приховані фари. Офіцер із місця аварії каже, що водій «Монако» явно натрапив на слизьку ділянку і його занесло у правий ряд. Водієм була 31-річна особа жіночої статі, що дістала численні поранення, типові для випадку, коли на друзки розбивається небитке скло.

Ехо Лоуренс: Під час Руйнувальних Ночей Рент часто розповідав про те, як покидав Міддлтон. Як свого останнього вечора вдома він жував смолу. Той вечір Рент просидів зі своїм батьком на засипаному гравієм узбіччі шосе, за третьою поштовою скринькою, як іти від паркану з колючого дроту на краю нашої ферми. Сонце, що стає все невиразнішим на тлі ніжного, зарослого пшеницею обрію. Честер Кейсі, що сидить навпочіпки на підборах своїх ковбойських черевиків серед порохнявого духу гравію. Рент, що всівся задом на картонну валізу, наповнену золотими та срібними монетами.

Боді Карлайл: Стара валіза, яку взяв Рент, аж репалась від грошей Зубної Феї.

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»:«Монако» зазнав бічного зіткнення з «Лінкольном Континентал Марк IV», який і справді вартий галасу довкола нього – кольору «каліфорнійський сонячно-жовтий», зі шкіряним кремовим салоном – перша модель американського автомобіля, в якій представлена обивка зі зйомними подушками. Хлопці зі «швидкої» зателефонували, щоби повідомити, що постраждала з «Монако» зазнала переважно лівобічних ушкоджень, включно з розривом печінки, селезінки та лівої нирки. Безпосередньою причиною смерті став, схоже, перетин аорти.

Ехо Лоуренс: Рент жував смолу в останній вечір свого дитинства. Його валізу упаковано – доставлено до узбіччя, батько й син чекають біля металевого знаку автобусної зупинки, подірявленого кулями, наче швейцарський сир. Вітер трохи погойдує знак з боку в бік. Під свист вітру в цих іржавих дірках Рент каже: «У мене є секрет, який я маю тобі розповісти».

І Честер Кейсі каже: «Ні». Він каже: «Ні, ти не маєш. У тебе нема від мене жодних секретів». Упершись обома руками в стегна, Чет Кейсі встає. Вигинаючи й викручуючи хребет, поки він не хрусне, Честер злегка копає носком ковбойського черевика картонну валізу, розмальовану під шкіру, просто постукує по ній. Стукаючи носком черевика по брунатному картону, Рентів батько каже: «Ти ніколи не розповідав мені цього, але я знаю, ти не спакував нічого, крім готівки отутечки».

АВТО-Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Одна обізнана людина повідомляє, що «Марк IV» отримав пошкодження міокарда й розрив перикарда, та ми не можемо підтвердити цього, поки слідчий не випатрав його в моргу. Я Тіна Щосьтам, ви слухали «Звіт від зіваки» на АВТО-Радіо, що виходить кожні десять хвилин або ж після чергової аварії…

Ехо Лоуренс: Майбутнє починається завтра, і Ренту треба висловитись, поки біля них не зупинився автобус. Просто зараз. Це дещо, про що тато не захоче дізнатися. Просто тут. Рентові слова – факт, який розпочне нове майбутнє. Або найновіше минуле. Або й те й інше.

Прихлопуючи комах, прикриваючи долонями лице від піску та вітру, Рент каже: «Щоб ти знав… – плескає рукою себе ззаду по шиї та каже: – Я ніколи не одружуся».

На краю землі зблискує зірка, стає яскравішою, сліпучо-яскравою, росте так швидко, що пролітає повз раніше, ніж ти чуєш її звук, відчуваєш порив вітру та піднятий нею пил – просто машина: з’явилася й щезла. Світло її фар блякне за іншим краєм землі.

І Рентів тато каже: «Ні». Він присідає в гравії навпочіпки й каже: «Ти так вирішив, щоб мене настрахати». Честер Кейсі каже: «Щойно ти зустрінеш дівчину на ім’я Ехо Лоуренс, твоє рішення зміниться».

Вітер хилить кожну будячину, кожен кущик стоколосу на один бік. Гойдає кожним пучечком шавлії. Вітер доносить запах диму від вишитого шовку та зотлілого джинсу. Хромових заклепок.

От погляньте. Це неможливо, щоб Честер Кейсі знав моє ім’я. Ми ніколи не зустрічались. У той час я ще не знала нічого про Міддлтон чи про Рента.

Лоґан Елліот: Єдине, що було погано в домі Кейсі, коли ти приходив туди, так це те, що його мамця підслуховувала під дверима вбиральні. Чесне слово. Коли я вперше про це дізнався, я відчинив двері, а вона стоїть там, перегородивши мені шлях, і каже: «Я була б дуже вдячна, якби в своїх подальших візитах до цього дому ти мочився в положенні сидячи».

Байдуже, що я тоді ще не знав слова «мочитися».

Ехо Лоуренс: Того вечора, чекаючи на автобус, Рент і його тато мружилися, коли нова зірка зблискувала на обрії, дедалі збільшувалась, пролітала поривом вітру та дизельного смороду, зірка вибухала білими передніми фарами, жовтими ходовими вогнями[45]45
  Маються на увазі DRL, daytime running lights, – обов’язкові в деяких країнах (у США – в деяких штатах) передні ліхтарі, що запалюються під час руху для більшої помітності транспортного засобу в умовах денного освітлення.


[Закрыть], червоними задніми ліхтарями. Таксі, трейлер-дальнобійник, вантажівка з двома причепами. Зрештою зникали.

Рент каже: «Я зустріну якусь дівчину?» Він каже: «Звідки тобі таке знати?»

І його тато каже: «Звідти ж, звідки я дізнався, що старий зупинився біля тебе – і розмовляв із тобою, перш ніж ти побіг із вісткою про бабусю Естер». Честер каже: «Старий на “крайслері” який сказав тобі, що він твій правдешній татко».

Спльовуючи чорним убік, на гравій, Рент каже: «На якій моделі “крайслера”?»

І Честер Кейсі каже: «Звідти ж, звідки я дізнався, що твоя бабуся Естер скрикнула, побачивши старого, назвала його Дияволом і звеліла тобі тікати».

На сході від знаку про зупинку спалахують справжні зірки. Усе більше зірок світять просто над головою. Мерехтять, але залишаються яскравими.

Чухаючи комашині укуси, потираючи шкіру, аби зігнати сироти, Рент каже: «Припустімо, що це правда… Що ще сказав мені старий?»

Кеммі Елліот (☼ подруга дитинства): Удома в Кейсів, якщо ти частувався арахісовим маслом, місіс Кейсі завжди змушувала розгладити залишок у банці. Отож масло завжди було ніби щойно з магазину.

Ехо Лоуренс: Честер Кейсі розповідає сину: «Той старигань, він сказав тобі, що він твій справжній тато, сказав розшукати його в місті, щойно зможеш». Ковбойський черевик Честера постукує по картонній валізі натягнутим носком: «І той старий сказав тобі, де розшукати всі ці бабки».

І Рент спльовує чорну смолу, так близько, що заляпує трохи валізу. Слина, заражена сказом. Чорні плямки на новенькому картоні. Рент просто сидить там і хитає головою: «ні».

Честер Кейсі каже: «Той старигань, він сказав тобі правду про те, що він твій правдешній татко».

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): І не просіть, щоб я відчував жаль. У середньому ваш мегаполіс – не що інше, як збочення різного рівня. Рент розповів цю історію просто для того, щоб зійти за свого. Він і містер Кейсі, вони просто трохи частіше за пересічних батька й сина починали, як то кажуть, мірятися, чий хрін довший.

Ехо Лоуренс: На краю світу вигулькнула ще одна зірка.

Рент каже: «Ти просто брешеш мені, щоб я не нудьгував за домом…» Він соває дупою на картонному кейсі, набитому золотом.

У місті, розповідає йому Честер, він знайде свого справжнього батька і свого діда. Рент відкриє свою справжню природу. «Але перш за все, – каже Чет, – щойно зустрінешся з Ехо Лоуренс, передай їй від мене гарненький цілунок». Він каже: «Дай їй знати, що в неї підвищений холестерин».

Бренда Джордан (☼ подруга дитинства): Я вам цього не казала, але Рент показував мені золоту двадцятидоларову монету, яку мама дала йому на прощання. Датовану 1884 роком. Місіс Кейсі сказала, що Чет Кейсі не був насправді Рентові татом, але так і не розповіла, звідки в неї взялась та монета, яку вона подарувала йому на щастя.

Ехо Лоуренс: І його тато, – ніби прощаючись чи бажаючи доброї ночі, – Чет Кейсі нахиляється до Рентового волосся. Його обличчя хилиться до шкіри на синовому чолі, там, де вітер відкинув назад чуприну, до цієї оголеної латочки – його тато наштовхується на неї. Його губи притискаються і відстрибують геть.

Честер говорить: «Скажеш Шоту Даньюну, щоб заборонив тому своєму крихітному мопсику, Сенді, хлебати воду в сортирі».

Ще одна неможлива порада. Шот ніколи не зустрічав Чета Кейсі. Навіть я не знаю, як звуть ту його маленьку псину.

Чергова нова зірка більшала. Фари автобуса – суцільна сяйлива пляма, що розпадається на дві окремі зірки. Що ближчими стають вогні до Рента і його тата, то дедалі ширше розбігаються фари.

«Щойно ти виявиш свою справжню природу, – каже Честер своєму синові, – примчиш назад до Міддлтона з усієї дурі».

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Коли б і хто б у Міддлтоні не розтулив свого рота, тобі завжди доводиться питати: «Навіщо ви мені це розповідаєте?»

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Дивно, скажіть? Але останніми словами, які Чет Кейсі сказав до сина, поки той махав йому з віконця автобуса, був крик: «Дізнайся правду і поспішай назад, і, можливо, тобі вдасться врятувати маму від нападу того божевільного придурка…»

Ехо Лоуренс: Честер Кейсі, з обома великими пальцями, закладеними за передні шльовки на синіх джинсах, він каже: «Не сильно мороч собі цим голову. Усе це перестане здаватися нісенітницею тільки тоді, коли буде ось-ось, майже-м айже, ще-трішечки-і-пізно».

Рентів тато кричить: «Мені так гірко: я більше не побачу тебе, ніколи».