Текст книги "Рент. Усна біографія Бастера Кейсі"

Автор книги: Чак Паланік

сообщить о нарушении

Текущая страница: 17 (всего у книги 18 страниц)

38 – Communitas[76]76
  Спільність, спілкування, зв’язок (лат.).


[Закрыть]

Доктор Кристофер Бінґ, д.ф. (☼ антрополог): Явище, відоме як Руйнувальні Ночі, є не більше ніж останнім втіленням лімінарного простору, що забезпечуе катартичне очищення, створюючи нормативну communitas, й таким чином каналізує всяку стримувану агресію стосовно статус-кво та зберігає існуючу соціальну структуру.

З есею «Лімінарність і Communitas» Віктора Тернера (☼ антрополога): Пророки та митці прагнуть бути межовими та маргінальними постатями, «примежними людьми», які з палкою відвертістю намагаються звільнитися від кліше, пов’язаних із статусними обов’язками й соціальними ролями, та вступати в справжні стосунки з іншими людьми як реально, так і уявно.

Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: Як визначив антрополог Віктор Тернер у своїй книжці «Ритуальність процесу: структура та антиструктура» (1969), лімінарні простори виникають у порожнинах між двома чітко розмежованими фазами життя. За Тернером, абсурдність та парадокс визначають порядок. Саме хаос, який регулярно виникає в лімінарному просторі, робить можливим існування цивілізації, цілком впорядкованої в усіх інших аспектах.

Іна Ґеберт, магістр гуманітарних наук (ζ теолог): Можливо, найкращим зразком лімінарного простору є той нецерковний обряд Геловіна, який у наш час практикують у Сполучених Штатах. Цього конкретного вечора владна ієрархія інвертується, дозволяючи дітям вимагати данину з дорослих. Зазначені діти вдягають маски, імітуючи символи влади. Серед них – привиди та скелети, посланці смерті; відьми, що відбирають плодючість; люті звірі, такі як вовк або лев; також культурні аутсайдери на зразок ковбоїв, волоцюг, піратів. Замасковані таким чином, діти погрожують пошкодити майно в покарання тим дорослим, які не зможуть від них відкупитися.

Доктор Ерін Ші, д.ф. (ζ теолог): До міцно вкорінених зразків крупних ліміноїдних просторів входять щорічний Фестиваль палаючої людини в пустелі Блек Рок у штаті Невада, Кон-Фест, що проводиться в Австралії, міжнародні зібрання Рейнбоу Фемілі й так званий «Кельтський Ренесанс», який проводиться в місті Ґластонбері, Англія.

Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: В цілому протиставити поняття «лімінарний» та «ліміноїдний» можна таким чином. Термін «лімінарний» стосується ритуалу, який знаменує перехід з однієї фази життя в іншу: хрещення, випускний, медовий місяць. На відміну від цього типова «ліміноїдна» подія, як-то рок-концерт, рейв, вечірка поліамористів із груповим сексом, відбувається поза загальним руслом, але не позначає ніяких життєвих змін. Визначальною характеристикою ліміноїдного простору є те, що всі його учасники діють як рівні. Соціальні чи кастові ранги скасовані, й усі присутні переживають рівноцінну взаємну прив’язаність одне до одного. Тернер для визначення цієї спонтанної солідарності та любові вжив латинське слово «communitas».

Доктор Ерін Ші, д.ф.: Менш масштабними зразками ліміноїдних просторів можуть бути релігійні паломництва, подорожі автостопом, бійцівські клуби та перегони Руйнувальних Ночей.

Іна Ґеберт, м.г.н.: Серед лімінарних просторів найпоширенішими є ритуали, під час яких члени спільноти обмінюються статусом. Король стає прислужником. Прислужник – королем. Римо-католицький Папа прихиляє коліна, щоб омити ноги бідним. Добре вдягнений, поважний священник-п’ятдесятник падає на підлогу, звиваючись із безглуздим белькотінням. На борту атомних підводних човнів, що знаходяться під водою протягом тримісячної вахти, офіцери й рядові члени екіпажу міняються ролями в періодичних ритуалах на кшталт «Хефе-Кафе»: офіційного обіду на честь середини місії, за яким командування мусить прислужувати за столом та коритися своїм підлеглим. У кожному такому випадку короткочасне розжалування уможливлює довге перебування при владі.

Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: У найгіршому випадку лімінарна чи ліміноїдна подія просто вивільняє накопичену тривожність, таким чином захищаючи всю цивілізацію. У найкращому випадку лімінарні чи ліміноїдні простори стають соціальними лабораторіями, в межах яких учасники можуть експериментувати та розвивати нові форми самовираження та соціальні структури.

Іна Ґеберт, м.г.н.: Живі завжди відчувають себе вищими за мертвих. Вважається, що смерть є остаточним розжалуванням – так само як і чудовою можливістю для спільноти безкарно ословити свої справжні почування на адресу певної особистості. На підтвердження можна навести сцену поховання з «Тома Сойера», в якій спільнота вважає заглавного героя потопельником і влаштовує похорон, аби прилюдно його оплакати. Попри їхнє звичайне презирство до «померлого», члени спільноти виявляють свою пригнічувану любов. Коли Том Сойєр з’являється, нібито повставши з мертвих, спільнота святкує цю подію.

Доктор Ерін Ші, д.ф.: Цілком можливо, що місцевій владі відомо про існування Руйнувальних Ночей і вона свідомо дозволяє їм тривати. Цей ритуал може забезпечити катартичне вивільнення антисоціальних та антиавторитарних відрухів, як виснажуючи носіїв таких настроїв, так і калічачи їх чи то прибираючи взагалі за рахунок смерті. Незалежно від результату, Руйнувальні Ночі функціонують як маловитратна та ефективна соціальна програма для збереження існуючого соціального ладу.

Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: Типовий лімінарний обряд проходить у трьох стадіях – прелімінарній, лімінарній та постлімінарній. У випадку з Руйнувальними Ночами ці три стадії виявляють себе як: прикрашання та демонстрація машин; безпосереднє вистежування та зіткнення; гра на публіку після аварії, в якій учасники сваряться й поводяться імпульсивно, тобто, як це часто називають, «видоюють аварію».

Доктор Ерін Ші, д.ф.: У Руйнувальних Ночах неодмінно присутня тенденція розвінчувати традиційні лімінарні символи. Жінка, вдягнена у весільну сукню, не є справжньою нареченою. Вищезгадана «жінка» взагалі насправді може бути чоловіком. Прив’язані до даху автівки меблі не позначають господарів, що переїжджають у нове житло. Знак «Учень з кермом» не покликаний захистити водія-новачка.

Іна Ґеберт, м.г.н.: Як ритуальне воскресіння Тома Сойера відсилає нас до Христа – лімінарного молодого чоловіка, що помирає та відроджується безсмертним, – так і сучасна культура продовжує витворювати божеств за цією ж моделлю. В останні десятиріччя такі знаменитості, як Елвіс Преслі, Джим Моррісон, Джон Белуші, були зіпсовані славою, померли передчасно та стали об’єктами чуток про те, що вони й досі живі. Таке воскресіння може просто сигналізувати про небажання соціуму визнавати їхню смерть, але воно супроводжується всезагальним виливом скорботи й визнання, який допомагає міфотворенню довкола віднині безсмертної особи.

Доктор Ерін Ші, д.ф.: Серед прикладів лімінарності в мові можна назвати французький вислів на позначення сутінків чи присмерку: «Між собакою та вовком». Той самий вислів вживають для опису останніх місяців людського життя, коли фізичні й розумові можливості тануть. В англійській мові для позначення сутінків існує вислів «коли всі коти сірі», який демонструє стирання соціальної ієрархії та очевидних ознак статусу.

З есею «Лімінарність і communitas» Віктора Тернера: Виглядає на те, ніби вони пригнічуються та знижуються до загального стану, щоб витворитися наново та набути додаткових сил, завдяки яким можна впоратися з новим положенням в житті.

ІнаҐеберт, м.г.н.: Рент Кейсі та Карл Ваксман є найостаннішим втіленням цієї давньої моделі. Обох чоловіків, «розжалуваних» жахливою публічною смертю, тепер обговорюють як живих, і не просто живих, а безсмертних. За чутками, Карл Ваксман здійснив подорож у часі та вбив своїх батьків до моменту свого зачаття, законсервувавши себе таким чином у нескінченному лімінарному стані. Кейсі – що ж, із Кейсі зовсім інша історія: він врятований всезагальним визнанням та емоційною прив’язаністю, масовою відмовою повірити в те, що він загинув у добре задокументованому дорожному інциденті.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Уся ця антропологічна маячня більше ніж занудна. Руйнувальні Ночі – це просто розвага. Просто розважальна гра. Будь ласка, не треба нищити її розумними слівцями.

39 – Вовкулаки V

Аллан Блейн (☼ студентка): Важко це пояснити, але в кожній туалетній кабінці кожної вбиральні школи, до якої ми ходили, було написано: «Амбер Най тече від сказу!»

Тільки насправді все це писала сама Амбер.

Це справді важко пояснити.

Тоні Відлін (ζ руйнувальниця): Старшокласники танцювали, як вони називали це, «в стилі слинька», у смислі, вдаючи частковий параліч ніг, характерний для жертв останньої стадії сказу. Малі шкандибали по танцпідлозі, пускали піну, поклавши «Алказельцер» собі на язик, врізалися одне в одного й гарчали. Кажуть, такі танці – певний спосіб отримати від поліції кулю в лоба.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Людей, які хочуть підхопити заразу, ми називаємо «плювальницями». Людей, готових розносити сказ, ми називаємо «крамарями».

Ґрін Тейлор Сіммз (ζ руйнувальник): Як Чарльз Діккенс якось охарактеризував французьку «владу терору»: у часи чуми завжди будуть ті, хто не заспокоїться, поки не заразиться.

Хадсон Бейкер: Амбер і я покривали все своє тіло кремом від засмаги з фактором 200 чи біля того. Нам страх як хотілося, щоб люди шепотілися, думаючи, що ми найттаймери, і щоб комендантський загін спробував нас загребти. Тепер я розумію, що нам просто хотілося, щоб люди боялися нас. Типу ми можемо озвіріти в будь-яку мить і всім в Академії християнського шляху поперегризати горлянки.

Тоні Відлін: Пригадую, було регулярно чути, як якісь дурні малолітки, «нічні туристи», хвалилися своїм «родоводом», тобто первинним джерелом штаму їхнього сказу. Без винятку кожне дітисько стверджувало, що вона чи він заразилися від Рента Кейсі чи Ехо Лоуренс. Кожному хотілося бути особливим – набути особливого статусу серед своїх однолітків, – але так, щоб не занадто. Більшість шмаркачів хочуть бути такими ж особливими, як їхні друзі.

Хадсон Бейкер: Тато й мама Амбер навіть не здогадувалися, що ми щоночі звалюємо з дому. Дивлячись на це тепер, думаю, ми виглядали той… ну, неймовірно непереконливими й тупими в очах справжніх найттай-мерів. Ми носили чорне трико під чорною одежею, яку ми купили в комісійних, і місіс та містер Най навіть не знали, що вона у нас є. Ми стояли на розі й чекали, поки зупиниться машина з руйнувальниками.

Тепер про це все дуже важко розповідати.

Тоні Відлін: Пам’ятаю, як усі казали, що Рент Кейсі – творець Руйнувальних Ночей, і що насправді він не помер. Ті самі малюки будуть доводити вам, що Елвісу, Джиму Моррісону та Джеймсу Діну насправді остогидло бути в центрі загальної уваги й вони сфальшували власну смерть, щоб спокійно писати віршики на півдні Франції. Коли хтось бреше про те, що бачив Рента й цілувався з ним, усі ці брехні стають фундаментом для певної взаємовигідної реальності. Уряд каже, що Рент живий, бо їм потрібен злодій. Дітлашня каже, що він живий, бо їм потрібен герой.

Хадсон Бейкер: Амбер була така закохана в Рента, що пішла на пошту й свиснула в них постер «Розшукується» з його обличчям, просто зі стенду, який вони тримають для десятка найважливіших утікачів, розшукуваних ФБР.

І кожного разу, коли ФБР вішали новий постер, Амбер крала і його. На плакаті було його фото, яке зробили, коли він отримував нічний статус. Амбер хотіла заклеїти свою кімнату цими ефбеерівськими постерами, але це містера Ная насправжки убило б – без жартів.

Тоні Відлін: Для юного покоління Рент і Ехо стали Адамом і Євою їхнього часу – Ф. Скоттом і Зельдою[77]77
  Мова йде про Френсіса Скотта Фітцджеральда та його дружину Зельду Сейр.


[Закрыть], Джоном і Йоко, Сидом і Ненсі, Куртом і Кортні. Пам’ятаю, всі, хто виводив походження свого вірусу від рота Рента чи Ехо, називали себе «дитям Рента» чи «поріддям Ехо».

Кожна старша школа має своїх Ромео та Джульетту, одну трагічну пару. Так само вони є і в кожного покоління.

Хадсон Бейкер: У старших класах нашої школи окрема частина учнів користувалася вночі тими ж партами й класними кімнатами. Підлітки-найттаймери. У них були свої найттаймерські вчителі, і прибиральниці, й усе на світі. Навіть власна медсестра. Підлітки-найттаймери сиділи за нашими партами, поки ми спали вдома, а ми сиділи за ними, коли спали вони. Інколи під партою можна було знайти записку, приліплену жуйкою, – якийсь нічний хлопак намагався налаштувати контакт, – і ти залишав свою записку на тому ж місці. Так я і Амбер зустрілися з тим хлопцем, Ґреґом Денні.

Ґреґ Денні (ζ студент): Ці денні сучки чіпляються, щоб не бути більше цілками. Я забезпечив себе безмежним запасом чистеньких пипок. Варто було тільки денним сучкам прочути, що я інфікований, як вони починали на мене полювати. Ми називали їх «плювальницями». Так вони ганялися за слиною, як дурні.

Шот Даньюн: Усі ці маленькі денні придурки, які казали, що їх цілував Рент Кейсі, – вони називали себе «чистокровними». Подумайте, як жалюгідно. Ніби вони були скакунами чи вампірами – це було більше ніж жалюгідно.

Хадсон Бейкер: Ґреґ Денні – справжній хижак, без жартів.

Ґрін Тейлор Сіммз: Як і у випадку з Зубною Феєю, кожна культура має свій аналог «бабая», містичної фігури, покликаної не нагороджувати, а карати дітей. Наприклад, датський персонаж Zwarte Piet, який допомагає святому Миколаю, шмагаючи неслухняних дітей. В Іспанії це El Coco – безформний волохатий монстр, що їсть дітей, які відмовляються йти спати. В Італії l'иото nero – це чоловік, що носить чорний плащ і краде дітей, які не хочуть доїдати. Подібними до Санта Клауса постають португальський homem do saco, болгарський Torbalan та перський lulu-khorkhore, які мають великий мішок, але не для того, щоб приносити подарунки слухняним дітям, а для того, щоб забирати в нього неслухняних.

Хадсон Бейкер: Ми з Амбер домовилися: ніколи не сідаємо до машини поодинці. Якщо в цій команді руйнувальників є місце тільки для однієї з нас, махаємо їм ручкою й чекаємо наступних. Обидві чи ніхто – такою була наша чесна-пречесна обіцянка навік-віків.

Фібі Трюффо, д.ф. (☼ епідеміолог): Сучасне суспільство бореться з проблемою суперпоширювачів відтоді, як Мері Маллон відмовилася змінити свою поведінку. Через те що вона наполегливо прагла працювати кухаркою, останні 23 роки свого життя їй довелося провести в карантині, в Нью-Йорку на Норт Бразер Айленді. Зовсім нещодавно, у 1999 році, «Новоанглійський медичний журнал» повідомив про дев’ятирічного хлопчика в Північній Дакоті, легені якого були вражені надзвичайно глибокими осередками туберкульозної бацили. Дитина спричинила зараження своєї родини та п’ятдесяти шести колег по школі, натомість сам хлопчик виявився цілковито здоровим. У схожому випадку 1996 року «Аннали медицини внутрішніх органів» засвідчили зараження бригади постопераційної інтенсивної терапії стійкою до антибіотиків стафілококовою інфекцією, джерелом якої стали колонії Staphylococcus aureus, виявлені глибоко в синусах позірно здорового студента-медика.

Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Чули коли-небудь про «Закон про надзвичайні повноваження в галузі охорони здоров’я»? Його прийняв той президент після фіаско 11 вересня, пам'ятаєте? Ви знаєте, що цей закон дозволяє уряду оголосити будь-кого загрозою здоров’ю суспільства, а потім посадити під замок до кінця життя? Ви коли-небудь чули, щоб відбувся повноцінний судовий процес? Думаєте, вам забезпечать розгляд справи судом присяжних? Ви жартуєте?

Фібі Трюффо, д.ф.: У сільських регіонах Китаю соціальне тавро, пов’язане з проказою, змушувало багатьох хворих приховувати свій стан. У відповідь уряд став пропонувати щедру винагороду кожному, хто вкаже на хворого проказою, таким чином змушуючи заражених до лікування та очищуючи країну від епідемії.

В Індії, де більш демократична форма правління перешкоджала таким програмам, випадки захворювання проказою стали повсюдними.

«Закон про надзвичайні повноваження в галузі охорони здоров’я» просто дозволяє федеральній владі призупиняти будь-які місцеві повноваження (на рівні штату чи іншої адміністративної одиниці), конфісковувати майно та ізолювати населення з метою ефективної боротьби з будь-яким інфекційним захворюванням.

Хадсон Бейкер: Амбер дивилася на зараження як на якесь остаточне зобов’язання. Типу від цього вона і той хлопець були б приречені бути разом. Дивлячись на це зараз, думаю, вона вважала, що дотик до смерті змусить її по-справжньому насолоджуватись життям. Типу вона почуватиметься більш живою. Звичайні люди жаліли її, хтось міг боятися чи відчувати огиду, але Амбер в усьому цьому вбачала тільки підвищену увагу.

Амбер казала, це не дасть їй форсувати піки. Вона справді хотіла жити живим життям. Я про те, що це справді важко пояснити.

Ґрін Тейлор Сіммз: Англійська назва Боґімен походить від Боні, зневажливого британського прізвиська Наполеона Бонапарта. З часом це ім’я розрослося до Бонімен, а потім до Боґімен, але британці завжди використовували його, щоб залякувати дітей та утримувати їх у покорі.

Хадсон Бейкер: Амбер хотіла, щоб ми з нею приєдналися до команди Ґреґа Денні. Тієї ночі я не сіла в машину. Я дозволила їй поїхати самій.

Фібі Трюффо, д.ф.: Як найпевніше було у випадку Бастера Кейсі, безсимптомний заражений носій мав тенденцію до зниженого імунітету внаслідок попереднього захворювання. Наприклад, один масовий суперпоширювач коронавірусу, широко відомого як САРС, попередньо мав хворобу нирок, що призвело до визрівання в його організмі великого обсягу вірусу та передачі його іншим.

Ґреґ Денні: Якась сучка залітає від мене і каже, що хоче народити мою скажену дитину. Їй цікаво, чи зможе вона виносити, не лікуючи свою заразу. Про що ви взагалі говорите – я не знаю.

Хадсон Бейкер: Амбер завжди розповідала мені: «Батько мого сказу – Рент Кейсі». Типу вона зустрічала його, знала його і все таке. Їхнє кохання нібито було скріплене поцілунком.

Ґреґ Денні: Може, я й поробив дітей якимось денним сучкам, але ні, сказу в мене насправді ніколи не було. Я тільки вдавав, що інфікований, щоб мати чистих сучок для траху.

Хадсон Бейкер: На той час Амбер жила з Ґреґом Денні. Вона чекала, що її дитина буде, ну, типу напівлюдиною, напівзвіром. Як вона мені одного разу сказала: «Я відкидаю еволюцію людини на один гігантський крок назад…»

Фібі Трюффо, д.ф.: Як і у випадку з ліссавірусом серотипу Рента, більшість сучасних епідемій «перестрибнули» з тварин на людину: САРС є формою коров’ячого коронавірусу, чи то «корабельної лихоманки» крупної рогатої худоби; хвороба Крейтцфельда – Якоба є людською формою коров’ячої губчастої енцефалопатії, чи то «коров’ячого сказу»; СНІД найпевніше походить від мавпячого вірусу імунодефіциту.

Ґрін Тейлор Сіммз: Після смерті, чи то зникнення, Рент Кейсі перетворився на чудового «бабая» для нашого уряду. Щоразу, коли федеральній владі необхідно відволікти увагу суспільства від її некомпетентності, головлікар Служби охорони здоров’я просто оголошує про новий виток епідемії сказу, чи полювання на Рента, чи про те й інше разом.

Недді Нельсон: Невже ви не бачите, що насправді немає ніякої епідемії сказу? Невже не видно, що Рент Кейсі – просто цап-відбувайло для уряду? Ви справді вірите, що Лі Харві Освальд діяв самотужки? Чи що Джеймс Ерл Рей справді був «самотнім стрільцем», коли вбив доктора Мартіна Лютера Кінга-молодшого? Як щодо Сирхана Сирхана[78]78
  Убивця сенатора Роберта Кеннеді, молодшого брата президента Джона Кеннеді.


[Закрыть]? Чи Джона Вілкса Бута[79]79
  Убивця Авраама Лінкольна.


[Закрыть]?

Ви справді вірите, що одна людина спричинила загальнонаціональну епідемію сказу?

Ґреґ Денні: Сучка, з якої так і пруть гормони, а мізки серйозно постраждали від сказу, – ні, така фігня мені поруч не потрібна. Забудь. Я чув, люди можуть роками свою слину розносити – може, вона була однією з таких.

Фібі Трюффо, д.ф.: Інші назви для «суперпоширювачів» – «суперзаражувачі» та «супервикидачі». Через смертоносний невидимий туман із краплинок слини та слизу, що оточує цих інфікованих осіб, епідеміологи часом називають їх «хмаристими хворими».

Недді Нельсон: Невже вас не лякає той факт, що зараз усі юридичні права людини зневажено «Законом про надзвичайні повноваження в галузі охорони здоров’я»?

Шот Даньюн: Спосіб зібрати всіх своїх ворогів під замком, не висуваючи їм ніяких звинувачень і не задіюючи юристів, називається карантином. Лікарі – нові судді й присяжні. Хвороба – нова зброя масового знищення.

Недді Нельсон: Чому, на вашу думку, всіх політичних радикалів «діагностують» як хворих на сказ та замикають, а за якийсь час звучать заяви про їхню неминучу смерть? Хіба не бачите, що це узаконене вбивство?

Хадсон Бейкер: Коли я вже більше не могла терпіти, то подзвонила містеру й місіс Най та розповіла їм усе: про Амбер, і про записки під жуйкою, і про Руйнувальні Ночі, а вони пішли й найняли детектива.

Тільки коли вони прийшли туди, де жив Ґреґ Денні, Амбер уже померла.

Недді Нельсон: Як ви можете сказати, що Рент Кейсі прийняв усе занадто близько до серця? А як, гадаєте, розумна людина має реагувати, з’ясувавши, що вона всього лише продукт прогнилої та злої системи? Як би ви продовжували жити, дізнавшись, що кожен ваш подих, кожен долар сплачених податків, кожна дитина, зачата вами, і ваше кохання – все це тільки увічнює якусь злу систему?

Як би ви жили, знаючи, що кожна ваша клітина й крапля крові – частина великого зла?