Текст книги "Рент. Усна біографія Бастера Кейсі"

Автор книги: Чак Паланік

сообщить о нарушении

Текущая страница: 15 (всего у книги 18 страниц)

34 – А що як

Недді Нельсон: Мені б хотілося спитати, чи ви колись замислювалися, чому домінантна культура декларує певні речі? Я маю на увазі, чому вона просто вколочує тобі в голову, що певні речі є цілковито, абсолютно неможливими? Наприклад, те, що в науці називається «дідусевим парадоксом»¹? Як так виходить, що вам не варто навіть і думати про подорож у часі, бо ж тоді ви можете потрапити в минуле, убити свого дідуся, скажімо, випадково, і тоді – опля! – вас більше нема? Я про те, що, якби ви довіряли урядовим експертам, ви б точно не стали ризикувати й нізащо не відправилися б у часі назад?

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Я була зовсім малою, але пам’ятаю, як через акт I-SEE-II стали закриватися дослідження «ефекту зіваки» – ті, в яких урядові інженери типу моєї мами врізалися одне в одного, щоб вивчати вплив цього на дорожній рух. Пам’ятаю, як мама розповідала, хто зник із їхнього офісу, а я подумала: вона має на увазі, що їх звільнили або тимчасово усунули. Кожного тижня – кількох інженерів. Я питала, чи вона теж піде, і вона відповіла мені: «Ні». Ніколи, сказала вона, ніколи без її маленької Ехо, тобто без мене, і без мого татка. Вона сказала, що ніколи нас не залишить.

Недді Нельсон: А що якби? Якби хтось повернувся й змінив минуле, то звідки б усі інші дізналися? Хіба ми не знаємо тільки ту теперішню реальність, яку знаємо? Що коли реальність посувається – трішечки, на волосинку, – щомиті? І що як люди, які зараз при владі, вже посунули цю реальність, щоб дістатись вершини, а тепер переконують усіх інших не гратися з історією, мовляв, можна потрапити в минуле, убити свого далекого пращура, – і всі наступні покоління, включно з нами самими, ніколи не народяться?

Я про те, чи не могли люди, які контролюють зараз гроші й політику, вигадати жахалочку? Чи це не ті самі поважні науковці, які раніше стверджували, що земля пласка? Чи не було важливо, щоб ми залишалися вдома рабами й селянами – а то звалимося з краю землі?

Ехо Лоуренс: Маленькою дитиною я, пам’ятаю, відвідувала дохуя похорон – переважно ховали маминих співробітників. Сидячи в церкві, мій тато штурхав її ліктем і казав: «От куди вони насправді діваються…»

А мама з-за своєї чорної вуалі відповідала: «Не всі…»

З-за дверей їхньої спальні я чула суперечки про те, щоби переїхати, забратися, втекти. Моя мама називала це «першопрохідництво навпаки»: утеча до якогось місця, де повітря чисте і довкола безлюдні землі. Це була прекрасна мрія, але навіть для малої дитини мамині слова звучали трохи божевільно. У цей час, у цьому загидженому, заюрмленому світі вже не лишилося таких місць.

Недді Нельсон: Я хотів би спитати: а що як замість «парадокса дідуся» існує «парадокс бабусі»? Я не кажу, що хтось це зробив, але що як хтось повернувся й трахнув власне минуле? Ніяких суттєвих змін – просто провернути справу так, щоб теперішнє стало… кращим? Я маю на увазі, що як ви опиняєтеся в далекому минулому – випадково – і зустрічаєте власну прапрабабусю до того, як крутити з нею роман було б уже неприродно? І що як вона справжня цукерочка? І, скажімо, ви двоє сходитеся? І як щодо того, що в неї народиться дитина, що доводиться вам водночас і донькою, і прабабцею? Ви бачите, куди цей план веде за умови участі хворого на голову хлопця? Що як можливо жити й жити, плутаючись із наступними лялечками – своїми попередницями, бабусею та мамою, підтримуючи власну генетику таким чином, щоб майбутній ти – або навіть нинішній – був ще сильнішим, розумнішим, божевільнішим… суперкимось?

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Не брешу. Я пам’ятаю, як медіамагнати силували всіх ставити порти й форсувати піки. Спершу в магазинах припинили продавати й давати напрокат книги та відео. Не можна було дістати аудіоплівки чи диски. Несподівано вся розважальна індустрія стала випускати одні лише порти й виведені транс-крипти. Справжній пресинг був спрямований на молодих, починаючи від 14 й до 45 років. Серед цієї вікової групи не мати порта було те саме, що не вміти читати. Або не мати щеплення проти якоїсь поширеної хвороби. Чи не носити окуляри, якщо вони тобі потрібні. Це ніби ти був повним кретином.

Це не просто збіг – що саме ця вікова група складала коло найактивніших учасників Руйнувальних Ночей, які водили самі або їздили з командою. Але мені вже час заткнутися. Тсссс. Нам не варто про це говорити.

Недді Нельсон: Стрибаючи назад у часі, чи не будеш ти жити поза історією, знаючи, які новини чекають попереду, бо ти вже прожив цю частину? Чи не будеш ти старіти, підчіпляючи дівчат, щоб зачати ще одне, краще покоління самого себе? Купуючи лотерейні квитки та ставлячи на коней – з невідворотним виграшем?

Якщо ти проживеш доволі довго, чи не вдасться побачити, як ти народився? Можливо, ти роститимеш сам себе? Будеш самому собі батьком?

Ехо Лоуренс: Ну так ось. Більшість легкових автомобілів проходять креш-тести на швидкості не більше ніж сімдесят п’ять миль на годину. Автомобільна індустрія пояснює це тим, що водій намагатиметься уникнути аварії та гальмуватиме до самого моменту зіткнення. До імпульсу. Але це не про мою маму.

Офіцер із місця аварії відзвітував, що наша машина так і не скинула швидкість, перетнувши осьову. Не було жодних слідів від шин, які б указували, що мама намагалася гальмувати. Поки я дрімала на задньому сидінні, вона просто скерувала нас лоб у лоб на іншу машину. Наскільки мені відомо, татко був правий. Але що кумедно, я таки намагалася знайти, зустрітися й поговорити з інженерами, які працювали разом з батьками. Їм усім зараз мало б бути всього від тридцяти до сорока, але всі вони мертві. Мертві чи зникли безвісти. Загинули в автокатастрофах або просто розчинилися.

Недді Нельсон: Я просто намагаюся сказати одну-єдину річ: що як час – це не крихкий помах крила метелика, як нам оповідають ці поважні науковці?

Що як час більше схожий на сітчастий паркан, який так просто не розхерячиш?

Я про те, що навіть якщо ти його розхерячиш – навіть не раз, а тисячу разів, – звідки тобі буде це знати? Кожної поточної миті, кожного «просто зараз» ми отримуємо саме те, що отримуємо. Ви в курсі?

Лінн Коффі (ζ журналістка): Потрудіться переглянути прес-релізи, й вам упадуть в око розбіжності між офіційними заявами й реальними подіями. Дослідження «ефекту зіваки» призупинено не через прийняття акту СЕКСОТ. Дослідження згорнулося, бо провідні інженери перестали звітувати про роботу. Якщо ви підрахуєте звіти про витрати й розглянете їх разом із платіжними відомостями та поліцейськими заявами, то виявите послідовність розбитих державних автомобілів і значну кількість інженерів, що були водіями цих автомобілів і з місця подій начебто зникли. Вони не загинули, але більше їх ніхто не бачив.

Недді Нельсон: І на той час, коли ви вже станете старим-старезним, просто їбучою розвалюхою і зачнете останню версію себе, чи не захочеться вам зійтися поближче з цією найновішою моделлю, з молодим собою, та поговорити по щирості? Скажімо, коли цьому ідеально налаштованому новенькому гібриду вас буде вісімнадцять чи дев’ятнадцять років?

Тіна Щосьтам (ζ руйнувальниця): Забудьте. Ніхто й не думає розповідати вам, яка справжня мета Руйнувальних Ночей. Валяйте, продовжуйте казати собі, що ми просто здуру казимося. Купка пришелепків, яких просто пре зіштовхуватися тачками.

До речі, більшість тих фактів, якими оперують ці ідіоти, насправді базуються на чутках. Переказах. Ніхто достоту не знає, як це працює. Ніхто не збирається пояснювати вам, що насправді відбувається.

Але дехто з нас планує стати богами.

Недді Нельсон: Усе, що я намагаюся сказати: а що як Рент не винний у тому, що став результатом чийогось довгого збоченого плану?..

Чи не казав сам Рент: «Майбутнє, яке буде в тебе завтра, – це інше майбутнє, ніж було в тебе вчора»?

Ви все це зрозуміли?

35 – Флешбек

Честер Кейсі (☼ фермер): От тепер починається повна срань.

За ніч до того, як мій хлопчик, Бастер, пішов і вбив себе, якийсь старий пень розповідає йому всю цю довгу, нестерпну байку. Багатий старий пень на ім’я Сіммз розповідає, як він, будучи такого ж віку, як Бастер, уперше приїхав до міста й потрапив в автомобільну аварію. Цей Ґрін Тейлор Сіммз, тоді молодий чоловік, їде собі в машині, як назустріч йому виїжджає інша тачка, не гальмує анітрішки, перетнувши осьову, і вліпляється в його машину.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Так, як Рент розповідав мені, Сіммз очунює на лікарняному ліжку, питає: «Як довго я тут?» І сестра каже: «Чотири дні…»

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): У лікарні цей хлопець спитав: «Що сталося з моєю машиною?»

І доктор сказав: «З якою машиною?» Поліція знайшла його серед вулиці, непритомного. Він був весь у синцях, з переламаною ключицею та грудиною.

Хлопець спитав: «Де мій одяг?»

І доктор сказав: «Який одяг?» Поліція знайшла його голим.

Честер Кейс: Усі розуміють, що це безумне патякання, але ж Бастер цього не знав. Бадді мав повірити старому.

Ехо Лоуренс: І от, стільки років тому, поліцейські спитали у того хлопця, як його звуть і як зв’язатися з його родиною, і хлопець розповів. Наступного дня вони прийшли до його ліжка в шпиталі й сказали, що таких людей, його родини, не існує.

Шон Даньюн: Копи спитали в нього ім’я, паспортні дані та номер соціального страхування. І через день вони повідомили чоловіка, що його самого не існує.

Ехо Лоуренс: Лікарі поглянули на шрами на руках того хлопця, на всі ці проколи та борозни на його шкірі й спитали: «Які наркотики ви вживали?»

Вони спитали: «Вам було відомо, що ви заражені сказом?»

Джаррелл Мур (ζ приватний детектив): Ці травми, які Сіммз змалював Ренту, синці вздовж клубового гребеня в області таза, тріщина в грудині та зламана ключиця – усі вони відповідають тим пошкодженням, які завдають поясний та плечовий ремені безпеки при лобовому зіткненні на високій швидкості.

Шот Даньюн: Отож у двадцять три роки Ґрін Тейлор Сіммз тікає з тієї лікарні. Щойно вони заводять мову про те, щоб помістити його до психіатрички, він звалює, перш ніж його встигають запхати під замок. Сіммз краде якийсь одяг, взуття і линяє. А ззовні всього лише за чотири дні місто перестало ділитися на день і ніч. Цього нема. І ні в кого немає портів у карку. Люди читають – книжки. Журнали. Газети. Крізь вікна він бачить, як люди дивляться телевізор. З радіо та стерео долинає музика.

Сіммз вирушає автостопом до єдиного місця, яке здається йому безпечним. Він повертається до рідного дому, в Міддлтон. Так, до міста, з якого і Рент родом.

Честер Кейсі: Просто серце розривається, скільки божевільної, навіженої маячні вивалив цей старий шкарбун Сіммз на голову мого хлопчика.

Шот Даньюн: За ті кілька років, які минули з переїзду Сіммза до міста, хтось зрубав чотири великі робінії, що росли по кутках батьківського двору. Замість них стирчали чотири гінкі паростки тієї ж робінії, висотою з долоню. На самому будинку, розказав Ренту Сіммз, хтось замінив покарлючену, горбкувату обшивку рівними та новими дошками, пофарбованими в такий білосніжний колір, що аж відливав блакиттю. Фарба була така свіжа, що можна було зачути її запах. Його ключ не підійшов до замка, і коли він постукав, до дверей підійшла дівчинка.

Честер Кейсі: Її звали Хетті, й вона була гарненька тією красою, яка сяє на обличчях вашої улюбленої рідні зі старих фотознімків. Коли вони ще молоді та зачаровані життям. Тоді, коли час, робота й ви ще не згубили їхню молодість. Сімдесят років тому Хетті було тринадцять і вона щойно прийшла додому зі школи, сиділа сама та чекала, поки за кілька годин родина повернеться з роботи.

Щось її мало дуже привабити в тому Сіммзі, бо вона запросила його досередини і майже навпрямки до ліжка. Фактично навпрямки.

Ехо Лоуренс: Звісно, це версія того чоловіка. Він нікого не ґвалтував. Він не здогадувався, хто вона насправді така, поки, лежачи там в очікуванні сутінків та приходу рідні, Хетті не сказала: «Єдиний спосіб залишити тебе тут – це якщо я залечу…» І вони зайнялися сексом знову.

Під час цього другого разу Хетті сказала, що сподівається, це буде дівчинка. Щоб вона могла назвати її Естер. І цей незнайомий молодик скінчив, дивлячись на годинник та календар, що стояли в неї на комоді. Він спитав у дівчини: «Ця штука все правильно показує?»

Хетті повернула голову на подушці, дивлячись вгору, і сказала: «Хвилина туди-сюди».

І він сказав: «Ні». Він сказав: «Я про календар».

Честер Кейсі: Цей старий, що плів дурню моєму хлопчику, він сказав, що уловив ту мить, коли мала завагітніла, – він відчув, як хвиля енергії, розуміння, відваги та божевілля поглинула його. Реальна, ніби дощ чи сонячне сяйво. «Ще краще, – сказав він, – укус будь-якої живої істоти, хоч отруйний, хоч просто болючий».

Він сказав, що не залишився, чекаючи на її рідню, мов приблудний пес, якого вона захотіла залишити собі, й, напевно, та мала Хетті сказала потім батькам, що він зґвалтував її.

Ехо Лоуренс: За словами Сіммза, коли він поцілував ту Хетті, то відчув смак м’ясного хлібця з цибулею та ковбасою, який вона їла на ланч у школі. Відчув смажену телячу печінку, яку вона їла вчора ввечері. Смажену курячу грудку, перлисту цибулю з вершками та апельсинове желе, якими вона вечеряла три дні тому. В ту мить, коли було зачате їхнє майбутнє дитя, зір і слух цього чоловіка, його чуття запаху й смаку – все це просто вибухнуло.

Шот Даньюн: За кермом, просто накидаючи кола в пошуках здобичі, Рент розповів мені, що Ґрін Тейлор Сіммз потрапив у минуле, десь на шістдесят років раніше. Після того як він натягнув власну прапрабабку, Хетті Шелбі, Сіммз казав, став почуватися просто неймовірно. По ночах йому потрібно було всього дві години, щоб виспатися. Щось типу Супермена.

Тіна Щосьтам (ζ руйнувальниця): Це тільки одна з потаємних цілей Руйнувальних Ночей. Більшість називають це «флешбек». Інші – «першопрохідництво навпаки». Про народжування самого себе, як це було у Сіммза, кажуть «підтримувати багаття».

Ехо Лоуренс: Слухай уважно. Цей гіпотетичний 23-річний біженець, який застряг у минулому, картає себе за те, що не вчив новітню історію краще. Що не запам’ятав принаймні кілька виграшних лотерейних номерів. Він миє тарілки, щоб заощадити хоч невеликий капітал. Він працює з ранку до ночі, запитуючи першого-ліпшого: «Майкрософт уже відкрита компанія чи ще ні?»

Ці люди, вони переважно відповідали: «Майкро-що?»

«Майкрософт», – казав він.

Але люди тільки хитали головами та знизували плечима.

Шот Даньюн: Він питав у когось: «Технологію форсованих піків уже винайшли?» І було не важливо, що ці люди знизували плечима. Йому справді, чесно-пречесно хотілося, щоб раніше він був уважнішим на уроках математики та природничих наук.

Кожні кілька років він повертається, щоб стежити за своєю донькою, Естер, його майбутньою бабусею. І що на думку йому не спадає нічого кращого, то він зваблює її; зустрічаючись із нею потайки та даючи їй гроші, він ділиться з нею своїми мріями про подальшу династію, розповідає про те, як випадково полетів назад у часі. Про аварію.

Ехо Лоуренс: Повірила вона йому чи ні, зґвалтував він її чи ні, але в дівчини народилась дитина, яку вона назвала Айрін, а чоловік, що тепер називає себе Ґрін Тейлор Сіммз, знову зник на тринадцять років.

Джаррелл Мур: Якщо вірити словам того літнього пана, про якого йдеться, то представниця кожного покоління, кожна чергова тринадцятирічна незайманка прагла, просто палала бажанням долучитися до його проекту. До його експерименту.

Ехо Лоуренс: Сіммз твердить, що після кожної зустрічі сперми з яйцеклітиною почувався сильнішим. Він накопичував дедалі більше золота, збирав статок і ховав його для майбутнього себе.

Шот Даньюн: Повна хуйня, на голову не натягнеш.

Джаррелл Мур: М’яко кажучи, старече слабоумство.

Шот Даньюн: Кожний момент зачаття неслабко його впирав. Він весь заводився, всі його хромосоми, чи що там, мінялися в цю мить. Перегруповувалися. Оновлювалися та покращувалися. І як з кожною згубною звичкою, чувак не знав нічого кращого й робив це знову, знову й знову.

Він просто продовжував трахати минуле. Заповнювати майбутнє новим собою.

Честер Кейсі: Розказавши моєму хлопчику цю історію, старий псих попросив Бастера закатати рукави сорочки. Старий мудак тицяв пальцем у побляклі укуси, в татуювання, зроблені брудними зубами на долонях та руках Бастера, і казав: «Борсук… койот… гримуча змія». Кожен шрам угадував без помилок.

Ехо Лоуренс: Певно, Ґрін Тейлор Сіммз попросив Рента повернутися назад у часі, розбитися в аварії. Тепер люди живуть довше. Рент міг би повернутися на сотню років. Побачити більше поколінь себе. Рент міг завчити лотерейні номери та плани винаходів за чималий час і зібрати навіть більші статки.

Джаррелл Мур: А між тим грати тринадцятирічних дівчаток.

Шот Даньюн: І Сіммз пообіцяв, що Рент може якимсь чином жити вічно. Стати безсмертним.

Ехо Лоуренс: До того ж, може, щоб замести сліди, а може, через свою вроджену гібридну примаханість Сіммз прокрадався назад, щоб убивати тих міддлтонських дівчат уже в старості – за допомогою отруйних павуків, чумних бліх та бджіл-убивць…

Шот Даньюн: Рент каже цьому старому схибленому Сіммзу: «Завчити? Ви не уявляєте, що сказ робить із мізками…»

Ехо Лоуренс: І Ґрін Тейлор Сіммз каже: «Я знаю точно, на що саме ти здатний». Він каже Ренту: «Я – це ти».

Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Ніхто не хоче заходити так далеко, але… чи не була Діва Марія дитям Господнім? І тоді, в біблійні часи, чи не було їй так само тринадцять років?

Шот Даньюн: Шістдесят років тому цей новий Рент Кейсі опиняється виштовхнутим у минуле й змушеним чекати теперішнього, роблячи деякі зміни. Підтримуючи багаття.

Недді Нельсон: До речі, а як щодо пришибленої старозаповітної фігні про двох Лотових дочок, які спершу обпоїли свого татка, а потім… «зберегли його сім’я»?

Честер Кейсі: Наскільки я розумію, вся ця дика історія пояснює, чому Бадді скерував свою машину вниз із моста. Усі мрії того схибленого старигана – передбачалося, що їх здійснить мій хлопчик. Але можу побитися об заклад, мій Бадді зробив не зовсім це.

36 – Погромник II

Тіна Щосьтам (ζ руйнувальниця): На нашому останньому з Ваксом побаченні, я маю на увазі, на нашому бісовому взагалі останньому побаченні ми двоє в Ніч Медового Місяця кружляли на гарячому, тобто, я маю на увазі, на краденому бісовому «Мазераті Ґран Спорт», і тут Вакс бачить цю навалу аварійних вогнів уздовж потяга за кілька ярдів від Вентворт-Авеню та кермує туди, щоб проїхати повз та накинути оком.

Усе, що залишилося, – це купа огорнутого димом заліза. Навіть середина колони палає, наче смолоскип, і пожежні відчайдушно б’ютьСя над тим, щоб затягти «щелепи життя»[75]75
  Пневматичний пристрій, який розсуває понівечені частини автомобіля та забезпечує рятувальникам доступ до жертв автокатастрофи.


[Закрыть] на найбільший роздовбаний шматок, колишній «Лінкольн Таун-кар». Вздовж колії дим несе весільні стрічки та інший мотлох. Білий мереживний вельон, просотаний кров’ю. Бутоньєрка – червоний пуп’янок троянди.

Аллан Блейн (ζ пожежник): Уже в ту саму мить, коли я розтулив пельку, було зрозуміло, що я бовкнув якусь дурницю. Те, що я сказав дівчині. З цією роботою в найгірших аваріях у мене вмикається автопілот.

Випадок розгортався за сценарієм зіткнення двох машин. Авто номер один стоїть на залізничному переїзді та чекає, поки пройде товарняк. Згідно зі свідченнями очевидців, друге авто врізалося в перше й штовхнуло його в бік потяга, що проїздив повз. Друга машина, далі рухаючись просто вперед, так само зіткнулася з потягом. Обидва автомобілі в’їхали під колеса товарняка, де їх трощило й тягло ще десь чотириста футів.

Тіна Щосьтам: Я знаю всі причини, через які медики швидкої допомоги співпрацюють із передачею «Небозі в дорозі», тож коли Вакс зупиняється, щоб подивитись, я гукаю того хлопця, явно з бригади швидкого реагування. Я питаю в нього, що трапилося, і він каже, що я йому не повірю. Якась дівка все ще жива, там, у цьому всьому пеклі, весь її одяг згорів, але на ній самій ані подряпини. Похитуючи головою, хлопець зі «швидкої» каже: «Навіть нігтика не зламала».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Головним аргументом проти можливості подорожей у часі є те, що теоретики називають «дідусевим парадоксом». Ця теорія говорить, що в разі коли хтось мандрує назад у часі, він може вбити когось зі своїх пращурів, унеможливлюючи тим самим власне народження, – але, відповідно, він ніколи не житиме й не здійснить мандрівки в минуле, щоб скоїти вбивство.

У світі, де мільйони вірять у те, що їхнє божество зачало смертну дитину в череві незайманої жінки, просто шокує той брак уяви, який виявляє більшість людей.

Недді Нельсон (ζ руйнувальник):Ви хочете, щоб я ризикнув і розповів вам про «істориків»? Знаєте, що буває, коли хтось поширює такі чутки?

Що? Ви б не могли вигадати способу, який уб’є нас обох ще швидше?

Шот Даньюн (ζ руйнувальник):Крім «першопро-хідництва навпаки», інша нечестива мрія кожного руйнувальника – стати «істориком».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза:Одна з теорій переміщень у часі вирішує «дідусів парадокс» припущенням, що в ту мить, коли хтось змінює історію, ця зміна розщеплює суцільний потік реальності на дві паралельні гілки. Наприклад, після того як ви вбиваєте вашого пращура, реальність розщеплюється на два паралельних шляхи: на одному з них ви так само народжуєтесь, а ваш пращур не помирає, на іншому – пращур помирає, а вас ніколи не зачинають. Нову реальність, яка витворюється кожною поправкою, внесеною до минулого, теоретики називають «відгалуженням».

Недді Нельсон:Чому ви думаєте, що наймогутніші, найбагатші вилупки світу – це не «історики»? Невже ви справді думаєте, що вони хочуть, аби про це всі знали? Ці багатезні дупи? Чому ви не думаєте, що вони можуть фальшувати свою смерть кожні шістдесят років чи близько того, а тоді передавати всі свої гроші та власність своєму новому «я»?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: У європейських та азійських духовних ученнях існує концепція, згідно з якою конкретну людину з грішним світом, в якому всі ми переживаємо фізичну реальність і час, пов’язує тільки її «я». Згідно з цією концепцією, просвітлені особи усвідомлюють це добровільне обмеження та прив’язаність до цього світу й можуть за власним бажанням звільняти свою свідомість і мандрувати в будь-яке місце чи історичний період. При всій повазі до містера Г. Ґ. Уеллса, машина часу людині не потрібна. Кожен може пересуватися по історії та простору, всього лише послабивши хватку, якою ми тримаємося за нинішню реальність, за допомогою медитацій та духовного розвитку.

Недді Нельсон:Ви думаєте, розумна людина стане розпатякувати про «істориків»? Як я вже сказав, як це свідчить про міру моєї розумності?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза:Існує також третя можливість, хоча вона ніколи широко не обговорювалася. Крім відгалуження та мандрівок у часі через звільнення свідомості, ця третя можливість також вирішує «дідусів парадокс» і поміщає мандрівника в «межовий час», імовірно, поза лінійним плином часу, в якому існує людство. Дещо примітивізуючи: межовий час не має ні кінця, ні початку. Не має нічого підвладного природним процесам розпаду й оновлення. У межовому часі нічого не народжується й нічого не вмирає.

Зрозуміло, що тільки боги існували будь-коли в цій вічності.

До цього часу.

Аллан Блейн: Обидві машини спалахнули, запаливши також ближній до них вагон та просотані креозотом кріплення залізничного полотна. Свідки стверджують, що аварія сталася десь о 23:35 і чотири локомотивних команди негайно зреагували на ситуацію. Знадобилася ще одна команда, щоб узяти контроль над ситуацією, але уламки вистигли достатньо для того, щоб слідчі могли вийняти тіла, тільки о 4:15 ранку.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Крізь усю міфологію проходить мотив створення богами самих себе як смертних, народжених смертними жінками. Божество просто виходить із вічності межового часу, являє себе у формі янгола, лебедя чи то тварини й здійснює зваблення або ж повідомлення, що потягне за собою появу смертного нащадка. Божественне створило плотське. Нескінченне створило скінченне.

Коли ж ви схрещуєте цю міфологію з «дідусевим парадоксом», тоді відбувається протилежне і смертна плоть може стати божественною.

Аллан Блейн: Під час робіт наш підрозділ вийняв з руїн обвуглені тіла двох дорослих чоловіків та двох дорослих, які, за свідченнями очевидців, були у першому, нерухомому автомобілі в момент зіткнення. Під час пошуків тіл у другому автомобілі цей рятувальник почув якийсь звук, який я ідентифікував як плач, зі зруйнованої передньої частини пасажирського відсіку. Розкриваючи за допомогою гідравлічного долота покорчені та вкриті щільними зморшками конструкції пасажирської частини, ми виявили єдину особу, що вижила в катастрофі, – дорослу жінку, можливо водія другого авта. У звукові, який спершу здався нам риданням, тепер можна було почути регіт, певно істеричної природи.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Якщо божество може створити себе у плоті, зачавши життя зі смертною, то смертний, можливо, має шанси досягти безсмертя, якщо спроможеться повернутись назад у часі та знищити одного чи обох своїх батьків. Таким способом, відповідно до «дідусевого парадоксу», мандрівник у часі унеможливлює своє фізичне існування, а значить, перетворює себе на істоту без фізичного початку і, що звідси випливає, без кінця.

Простіше кажучи, на бога.

Аллан Блейн: Як член рятувальної команди, я поговорив із уцілілою особою, жінкою приблизно років двадцяти п’яти, вмовляючи її зберігати спокій, поки парамедики не оглянуть її просто на місці події. Уціліла жінка була повністю закутана в щось, що можна змалювати хіба як мушлю чи кокон із жорсткої сітки. Дослідження внутрішньої поверхні цієї мушлі показало, що це спалені та розплавлені залишки синтетичного вбрання та головного убору, очевидно, довгої білої сукні та вельону, таких, які носять наречені на традиційних весільних церемоніях.

Щоб відволікти й заспокоїти жінку, я спитав її вік, ім’я та дату народження.

Очевидно, через шок вона відповіла: «Буде сто шістдесят три наступного місяця». Повернувши плечі й тулуб у коконі з рештків сукні, уціліла жінка сказала: «Це навіть смішно, оце тепер перетворитися на обвуглений кавалок».

Тіна Щосьтам: Ваксман дивиться, як ця дівчинка-диво йде вздовж колії, боса та загорнута в ковдру, і каже: «Ось де б я хотів побувати…»

Я подумала, що Вакс мав на увазі те, що вона гарненька.

Дівчинка-диво озирається просто йому в очі.

Але Вакс мав на увазі не те. Навіть близько.

Недді Нельсон: Хочете, щоб я познайомив вас із «істориком»? Вам що більше до душі: бути живим і дурненьким чи мертвим і всезнаючим?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: У якійсь мерзотній пародії на Благовіщення мандрівник у часі має здійснити паломництво до свого прямого пращура, в ідеалі до батька чи матері, у той час, коли його зачаття ще не відбулося, з метою вбити цього свого предка.

Шот Даньюн: Знову ж таки, не плутайте «підтримування багаття» з «розкладом походження». «Підтримувати багаття» – це мандрувати назад у часі з метою виростити кращого себе. «Розкласти походження» – значить прихлопнути якогось свого праотця, щоб упевнитися, що ніколи не народишся. Я вам гарантую: і те й друге – доволі огидно.

Недді Нельсон: Історики – хіба вони не називають це «знищенням джерела» чи «розривом походження»? Ви ніколи не чули таку назву для цього, як «розклад походження»? Хіба не здається логічним, що серійні вбивці типу Зодіака чи Джека Різника – це були люди, які провалилися в минуле й зіткнулися з труднощами в пошуках та «розкладі» своїх матерів?

Тіна Щосьтам: Від Вакса нічого не було чути ще довго-довго після того, як Рент Кейсі здійснив свій самогубний стрибок із мосту. Тим часом дехто з поліції випитував у мене, чи не виходив Вакс на контакт. Начебто якісь дітлахи загинули, їдучи на «Ягуарі X-тайп» бетонним автодорожнім тунелем. Машина виявилася краденою, а гаманець Вакса знайшли в задній кишені джинсів, що лишилися серед уламків. Так, ніби Вакс розхерячив «ягуар», убивши тих двох малих, і залишив на місці пригоди свої бісові штани…

Недді Нельсон: Вас дивує, чому в нас постійно як не війна, так голод? Ви здатні прийняти той факт, що «історикам», які рулять цим світом, просто в тягу споглядати нашу смертність?

Тіна Щосьтам: За кілька тижнів копи знову телефонують щодо Вакса. Схоже, що знов загинув якийсь дітлах у краденій машині, цього разу в «БМВ-325І». І виходить, що свідок готовий присягнути, що через секунду після того, як тачка злетіла з даху восьмиповерхової парковки, зарившись носом у бетонний тротуар та вбивши хлопака на передньому сидінні, – що після цієї катастрофи Карл Ваксман вишкрябався крізь розбите вітрове скло й пішов собі геть.

І знову я сказала копам, що не чула від нього ані словечка.

Недді Нельсон: Хіба можна чекати від «істориків» хоч якогось співчуття до страждань інших? Ви ридаєте, коли в’януть квіти? Коли скисає коробка молока? Чи не думаєте ви, що після того, як вони бачили смерті стількох людей, їхнє співчуття, чи емпатія, чи як там це назвати трохи зносилося?

Тіна Щосьтам: Коли копи подзвонили іншого разу, вони заявили, що зіставили відбитки пальців на кермі «БМВ» з відбитками у Вакса в квартирі. Вони спитали, чи я його не покриваю.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Одним із поширених догматів, спільним для доволі відмінних релігійних вірувань, є правило, яке стверджує, що людина може досягти істинної сили тільки «убивши свого батька». Одне з можливих трактувань цього правила – не вбачати в ньому метафори. Основна проблема полягає в перенесенні себе в час, що передує вашому народженню.

За нею, ясна річ, слідує фізично простіше, але емоційно непросте завдання убити одного зі своїх батьків.

Тіна Щосьтам: Намагаючися знайти Вакса, я пошукала в телефонному довіднику його маму, Глорію Ваксман, але вона там не значилася. Її дівоче прізвище було Ельрік, тож я зателефонувала кільком Ельрікам, яких знайшла. На одному кажуть, що номер неправильний. Коли я питаю Глорію Ельрік чи Ваксман на іншому, якась старенька пані кидає слухавку. Ця пані вішає слухавку ще разів десять, тож я їду за адресою, указаною в телефонній книзі. З-за дверей старечий жіночий голос каже мені забиратися, але я і не думаю.

Я продовжую грюкати й стукати, кажучи, що знаю, що Глорія – Вакс десь тут і що я хочу тільки поговорити.

Зрештою я погрожую піти до поліції, і хтось усередині відмикає замок. Якийсь старигань прочиняє двері рівно настільки, що мені видно бісів ланцюжок, на який вони все ще замкнути, і каже мені забиратися геть, а то він сам подзвонить до поліції. Старий каже, що його донька, Глорія Ельрік, померла двадцять із чимось років тому. Нібито вона сиділа у припаркованій машині разом зі своїм бойфрендом, з яким давно зустрічалася, і якимсь маніяк пристрелив їх обох. Якийсь незнайомець, молодий чоловік, без жодного певного мотиву, – якого ніхто й ніколи не бачив, убив Глорію та її хлопця. І дідуля затраскує двері в мене перед носом.