Текст книги "Магус"

Автор книги: Володимир Арєнєв

сообщить о нарушении

Текущая страница: 14 (всего у книги 14 страниц)

Від автора

І ще кілька слів.

Жодна з моїх книжок не була б написана, якби не допомога моїх друзів і знайомих. Ризикуючи когось не згадати, я все-таки хочу подякувати за підтримку і розуміння Володимирові Бичинському, Кайлу Іторру, Надії Кудринецькій, Михайлові Назаренку, Дарині Недозим і Наталі Тарабаровій. Особлива подяка – Андрію Валентиновичу Шмальку, за консультації з історичних реалій епохи Відродження.

В епіграфах процитована «Божественна комедія» у перекладі Є. Дроб’язко.

Звичайно ж, Італія «Магуса» – до певної міри альтернативна стосовно тієї Італії XV ст., яку знаємо (чи думаємо, що знаємо) ми. Не занурюючись у деталі, які не стосуються безпосередньо цього роману, дозволю собі все-таки сказати про деякі розбіжності «магусової» і «нашої» Італій.

Наприклад, «у нас» значно пізніше з’явилися поняття «хрещений батько» і «крадій у законі». А от непоясненні зміни в міграційних маршрутах оселедця, навпаки, в «нашій» Італії сталися приблизно на чверть століття раніше. Також і «дрібний народець» називають тут пуерулі, а не пополіні (другий термін має більш негативне забарвлення, тому в «магусовій» Італії не прижився).

І, звісно, орден законників і орден Останнього Порога є лише авторською вигадкою. Їхні статут, світогляд та ін. випливають із тенденцій у культурі й суспільстві «нашої» Італії XV ст., але, звичайно, із поправкою на певні особливі умови розвитку Італії (та й усього світу) «Магуса».

Оскільки в романі часто зустрічаються слова іноземного походження, мені здалося найдоцільнішим більшу їх частину винести окремо у глосарій.

Щиро ваш, В. А.

Глосарій

Апокризіарій – ченець, який роздавав у монастирі головні блюда і пайки.

Багатіно (італ. bagattino від bagata – дрібна монета) – спершу стара народна назва малого срібного денарія (denaro piccolo).

Барджело – начальник сторожі міста.

Ганза – торговельний і політичний союз німецьких міст, здійснював посередницьку торгівлю між Західною, Північною та Східною Європою.

Гонфалоньер справедливості (від gonfalone – знамено) – букв. знаменосець справедливості, очолював пріорат, здійснював вищу виконавчу владу в місті, вважався також командуючим ополчення.

Гросо (італ. grosso від лат. grossus – великий) – італійська назва срібного гроша.

Дон (від лат. dominus – пан) – почесний титул духовенства і дворян у Іспанії та Південній Італії.

Жустокор – в історичній літературі іноді помилково перекладається як «кафтан» або «камзол». «Жустокор» – слово французького походження, оскільки мода на цей елемент туалету прийшла саме звідти.

Манджагвера – сорт вина.

Месер – офіційний титул судді, юриста, також використовувався при звертанні до знатних осіб.

Міцелій – вегетативне тіло грибів («коренева система»), що складається із найтонших розгалужених ниток.

Новіцій – себто новачок. У даному випадку – той, хто ще буде проходити посвячення і тільки у майбутньому стане рівноправним членом ордену.

Подеста (італ. podesta, від лат. podestas – влада) – те саме, що градоначальник. Залежно від законів того чи іншого міста повнота повноважень подести могла суттєво відрізнятися.

Пополани (італ. popolani, від popolo – народ) – городяни, переважно торгівці та ремісники.

Синьйор – звернення до знатних людей (signore – букв. пан).

Сьєр – звернення до городянина.

Тамбурин (франц. tambourin) – великий двосторонній барабан. Висота корпусу понад метр. З’явився у Провансі (Франція) у XI ст., звідси інша назва – провансальський барабан. Зазвичай виконавці на тамбурині водночас грали на маленькій (т. зв. одноручній) флейті. Використовувався як військовий інструмент у середньовічній Європі.

Фуста – невелика тридцятишестивесельна галера.

Хольк – тримачтове судно, часто на таких плавали ганзейські купці.