Текст книги "Нічого особистого"

Автор книги: Настя Байдаченко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 4 (всего у книги 8 страниц)

– Я у лінзах.

– Це я образно.

– Звичайно, я зрозуміла, професоре. – Віка посміхнулася посмішкою Брі ван дер Камп.

ОСОБИСТИЙ ЩОДЕННИК ПРОФЕСОРА

Запис 4.

Я, у принципі, упевнений, що серійні вбивці виростають із таких тихих вихованих людей. Навіть жінок. Коли стільки у себе втягувати неприємного, переварювати роками, весь час ті образи нанизувати, як перли в намисто, рано чи пізно воно полізе назовні бодай через очі. Ні, щоб прооратися, побити посуд чи боксерську грушу…

Епізод 4
Сеанс індивідуальної терапії
Пацієнт: Єва Герт

Якщо не люблять нас красівих і прєкрасних…

***

А горілка це ж горілка,

це ж горілка, горі-горілкА.

Вєрка Сердючка

Єва Герт із дитинства мріяла про телебачення. Та оскільки її мама завжди реально оцінювала життєві розклади, то вчитися Єва пішла на бухгалтера. Проте ані на першій роботі, копирсаючись у бухгалтерських проводках, ані на другій – у піар-відділі відомого виробника горілки, Єву не полишала мрія привітати країну із блакитного екрана телика.

Світ телебачення здавався Єві суцільним фестивалем. їй часто доводилося бувати на презентаціях нових ТВ-сезонів, оскільки працювала вона піарником алкогольного бренду із бюджетом не останньої величини. На післяпрезентаційних вечірках манірно пропливали телевізійні прими у сукнях неймовірної вартості та краси, а блакитнуваті хлопчики із підведеними олівцем бровами, які називалися метросексуалами, щось лагідно і ніжно шепотіли одне одному на вушко. Там смачно і вигадливо годували: чорною ікрою фарширували перепелині яйця, а із сьомги викладали трояндочки на канапе із лимонним маслом, ну і сири подавали, як треба, із виноградом, грушею та динею, а не на бутербродах. Телевізійний світ вабив до себе Єву, як розбитий підгнилий кавун – ос. Проте прорватися туди було на межі фантастики. Кому й як догоджали розряджені телевізійні прими та блакитнуваті хлопчики, Єва не знала. Але в тому, що догоджати таки доводилося, вона чомусь не сумнівалася.

Перша зустріч Єви Герт із телебаченням не була ані приємною, ані приголомшливою. Скоріше вона залишила по собі гіркий жовчний післясмак. Як у сварці, коли останнє слово лишилося не за тобою.

Єва тільки-но почала працювати асистентом піар-менеджера в одній алкогольній конторі. Робота була на відміну від відділу продажів, непильна. До того ж, у горілчан завжди передбачалися великі бюджети на маркетинг, піар та рекламу. Це автоматом означало, що будь-яка людина, хоч якимсь боком до цих бюджетів причетна, стає мішенню цілої армії рекламних агенцій. І не треба думати, що якщо внаслідок своєї посади ти не розпоряджаєшся мільйонами, а лише кількома десятками тисяч із цього пирога, то ти не будеш цікавити ці самі рекламні агенції. Навіть не треба сподіватися. На нашому ринку навіть ніякенькій тисячі доларів ніколи не дозволять пройти повз щільні обійми рекламно-піарного ринку.

Нью-бізнес-менеджери та клайєнт сервіс-директори злетяться до тебе наче мухи на бутерброд із ковбасою. Й солодко-медовими голосками почнуть наспівувати казочки, перевіряючи, чи ти часом не цілковита дурепа. Наприкінці розмови тебе запросять до ресторану або принаймні в цукерню (чималеньку типу Волконського), аби там у темному закуточку, пропахлому кавою та свіжою листковою здобою, зробити пропозицію, від якої не можна відмовитися. Тобто запропонують відкат.

Відкати – штука небезпечна, як перша крига. З одного боку процент відкату, вигодовування у ресторані, подарунки на дні народження та решту свят включено у ціну. Ultra all inclusive, так би мовити. З іншого боку, як тільки ти вступаєш у відкатно-відсоткові стосунки із підрядником, у тебе зникає моральне право їх дрючити у разі помилок, провалів та відвертих підстав, тож виправдовуйся перед власним керівництвом як хочеш. З третього боку (якщо такий є), з ким би ти і на яких умовах не домовилась, ображена решта розсурмить, що ти взяла відкат. Бо без відкатів ніхто не працює. Навіть супер-пупер чесні експати. Вони й їдуть-то сюди за відкатами.

Єва Герт у горілчаній промисловості була дівчинкою юною, недосвідченою та неймовірно наївною. Свій перший піарний бюджет вона віддала агенції, що припала їй до вподоби, просто так «па любві». А за три дні вперше отримала по голові від своєї солоденької, як медова горілка, керівнички.

Так Єва Герт вивчила свій перший піар-урок: мало того, що відкати беруть, так ними ще треба ділитися. Аби не забути, вона завела собі маленький нотатник, в якому почала записувати свої висновки та помилки, маючи надію їх не повторювати.

У понеділок Єва мала зняти три піар-сюжети для новин в одному із столичних супермаркетів. І хоча все було домовлено, проплачено, а сценарії узгоджено із юридичною службою каналу, знімальна група спізнювалась уже на півгодини. Зважаючи на те, що в сюжеті мали знімати коментарі кількох керівників компанії, а за організацію та тайм-менеджмент зйомки відповідала пані Герт, їй вже почали висловлювати своє незадоволення. Єва Герт була дівчиною фактурною, більшість претензій вона знімала посмішкою чи формуванням в очах дурнуватого погляду «а що, а я тут блондинка», хоча була справжнісінькою брюнеткою.

Єва знервовано набрала мобільний репортера, що мав робити сюжет. Та скинула дзвінок. За кілька невдалих спроб Єва набрала Назара Бельведера, співробітника комерційної служби каналу, який мав пустити в ефір піар-матеріал:

– Назаре, доброго дня. Вже пів на шосту, де ваша знімальна група?

– Ну, я не знаю… Я заявку передав у службу новин… Дзвоніть репортеру, я вам дав мобільний.

– Назаре, ви мій менеджер каналу. Я працюю з вами і не хочу телефонувати ще за десятком номерів, аби дізнатися, хто коли буде і хто за що відповідає. Для мене, як для клієнта, за все відповідаєте ви…

– Заспокойтеся. Вам шкідливо нервувати…

– Із чого це ви взяли, що мені шкідливо нервувати? Моїй нервовій системі шкідливо працювати із такими менеджерами, як ви, Назаре.

– Я ж кажу, я передав вашу заявку, далі не моя відповідальність…

– Я це вже чула. Переключіть мене на вашого керівника.

– Її зараз немає.

– Не хвилюйтесь, я потурбуюся зустрітися із нею особисто…

Єва злісно вимкнула мобільний, ледь не розтрощивши його об підлогу. Аж тут до місця зборів нарешті припливла знімальна група. Тоненька прозоренька дівчинка-репортер із виглядом ображеної снігової королеви без привітання кинула свою сумку і пальто Єві на руки:

– Де знімаємо синхрон? – мабуть, на телебаченні так вітаються.

– Ось сценарій… – зауважила Єва, поки досить спокійно і доброзичливо. – Хіба вам не передали?

– Я питаю, де знімаємо синхрон? – прозора не приховувала свого незадоволення.

– А що таке синхрон? – запитала Єва.

Репортерка презирливо подивилася з висоти своїх метра шістдесяти на модельну Єву згори вниз (цікаво, як це їй вдалося?). Ця пришелепувата не знає, що таке синхрон? Що вона тут робить?

Проте відповідати вона погребувала. Може, вважала негідним.

– Ви читали сценарій? – ще раз чемненько поцікавилася Єва. – Якщо ні, то ось вам роздруківки.

– Дєвушка, що ви мені даєте? Я журналіст, я нічого не буду робити за сценарієм. Хто цей маразм видумав?

Маразм писала сама Єва у парі зі своєю солоденькою керівничкою, яка стоїть неподалік. І, здається, зараз випише Єві чарівного «пенделя», за те, що вона досі не навчилася «строїти» підрядників.

До розмови миттєво підключився оператор, під стать репортерці, страшний, як хворий із важким харчовим отруєнням.

– Дєвушка, який сценарій? Ми знімаємо новини. Якщо хочете за сценарієм, то наймайте собі продакшн-студію і вперед. І сценартеся собі до усцяння.

– Ми узгодили ці сценарії із вашим комерційним відділом та юристами каналу. Тут усе ок з юридичної точки зору, просто зніміть і все.

– Мені по барабану, що сказали юристи каналу. – заявила репортерка. – І чхати я хотіла на комерційну службу. Мій керівник шеф-редактор новин.

– Може, й сам комерційний директор каналу вам по барабану? – уїдливо поцікавилася Єва. – То я йому передам.

– Дєвушка…

– Мене звуть Єва… А як ви собі уявляєте, що ви будете брати інтерв'ю у звичайних людей, що проходять повз? А якщо вони не пили нашу горілку? А якщо вона їм не сподобалася?

– То треба робити нормальну горілку, – резюмувала прозора, відкидаючи роздруківки на підлогу. – Які сценарії? Не треба робити із журналістів жінок за викликом.

– Знаєте, мене не піпчить, ким особисто ви себе почуваєте. Мені байдуже, що комерційна служба продає те, що не узгодила із редакцією новин. Знімайте за сценарієм. Усе проплачено. Сюжет шістдесят секунд, наріжте так, щоб і вам було добре, і нам близько до сценарію.

– Дєвушка, не треба мене вчити. Я п'ять років відовчилася, плюс маґістерка. Вам скільки років? Ви взагалі вищу освіту маєте?

– А ви як гадаєте?

– У вас ще мало досвіду… – констатувала репортерка.

– Ви розумієте, що наша Леся – це обличчя каналу, – знову встряг оператор. – У неї контракт, її обличчя не може асоціюватися із жодним продуктом. А ви в цьому ідіотському сценарії написали – обличчя журналіста на фоні стенду горілки.

– Дико перепрошую, ви свою Лесю бачили? Думаю, жодна торгова марка, окрім похмелятора, не хотіла, аби її бренд асоціювався із вашою Лесею. Це по-перше, а по-друге, були б розумними – зняли б все, як вам треба, змонтували так, щоб нам було приємно, і не псували настрій. Ви працюєте наче з гір спустилися за принципом «не подобається, вали під три чорти». А ви в сервіс-індустрії працюєте, вам треба посміхатись і кланятись, посміхатись і кланятись, як гейші, коли розливають саке.

– Костю, дзвони головному редактору новин, я на цьому виїзді працювати відмовляюся. Нехай знімають із продакшн-студією… Сценарії вони мені пишуть, пушкіни хрєнови… – прозора здулася із супермаркету, як дірява повітряна кулька.

Наступного дня Єва Герт влаштувала грандіозний, смачний та тотально нищівний скандал на каналі. З одного боку комерційна служба, генпродюсер каналу та власник капітально вздрючили та построїли редакцію новин, а з другого боку за асистентом піар-менеджера міцно закріпилася слава склочного, мстивого та злісного стерва. Сюжет звичайно переробили з іншою знімальною групою та навіть надіслали офіційне вибачення. Не те, щоб Єва полюбляла сваритися, просто питання про те, скільки років дівчинці та чи є в неї вища освіта, вивели її з рівноваги. Пристойних каналів було небагато, тому, коли Єва планувала зйомку інших піар-сюжетів, співробітники комерційних служб почали ставитися до неї із певною пересторогою. А чи не влаштує вона часом ще якого тотального шкандалю на весь медійний ринок? Так Єва вивчила другий піар-урок: навіть якщо ти стовідсотково права, у ТВ-каналу набагато більше можливостей розповісти світу про зворотне.

Наступного тижня Єві довелося відвозити на той самий канал свого генерального директора і власника фірми, аби він переговорив із продюсером проекту «Тебе звільнено». Це був куплений в Америці формат, реаліті-шоу, в якому реальний успішний бізнесмен обирає собі асистента, даючи пошукачам нереальні завдання протягом дванадцяти епізодів. Оскільки ім'я цієї акули бізнесу та назва її фірми буде згадуватися протягом кожного епізоду не менш ніж 5 разів, піар-відділ вирішив, що участь генерального у такому шоу буде цікавим піар-ходом. А зважаючи на прайм-тайм ефір, очікувалися високі рейтинги.

Горілчані барони зазвичай приїжджали на будь-які зустрічі так, наче брали Смольний штурмом. Спочатку на швидкості 150 км/г офіс каналу оточувало із десяток чорних джипів, із них вискакувало кільканадцять двометрових і страшенно гарних хлопчиків типу Беркут з автоматами та раціями. Після того, як роботу та будь-який рух в офісі було повністю паралізовано, до кабінету продюсера «Тебе звільнено» вкотився генеральний. Про що там йшлося, Єва не знала. Вона чемненько пила каву та роздивлялася фотографії у передпокої. Та коли генеральний вийшов, він єдиним порухом відпустив Єву, бо їхав у «Анабель» їсти щось у стилі креативний фьюжн. Тим часом до Єви підійшла директор із кастингу:

– Ви дуже кіногенічні, вам потрібно спробувати себе на кастингах. Ви випадково потрапили на плівку. Дуже природно виглядаєте, і у вас такий гарненький маленький носик… – посміхнулася вона, зникаючи у ліфті.

Так Єва засвоїла третій піар-урок: ніколи не завадить посміхатися просто так. Можливо, тебе знімають.

У четвер зазвичай приходили звіти за спонсорськими проектами. Єві доручали перераховувати кількість та тривалість виходів та перевіряти, чи це відповідає контракту. Зазвичай проблеми були лише з Назаром Бельведером та його каналом.

– Назаре, я вам написала листа. Уже втретє. У нас не вийшло вісім спонсорських роликів та не було шести логотипів. По-перше, мені потрібен від вас лист – пояснення причин. На офіційному бланку каналу, його хоче бачити наш генеральний директор. По-друге, я хочу отримати графік відпрацювання того, що не вийшло. А по-третє, я хочу бачити компенсацію за зрив плану виходів.

– Я передав ваш план у монтажну, далі не моя відповідальність.

– Тобто ваша відповідальність отримати відсоток від мого бюджету, а далі голова болить у мене, а не у вас? Правильно?

– Ну…

– Назаре, ну що за дитсадок? Я чекаю від вас письмової відповіді: пояснення, графік відпрацювань, компенсація.

Марно Єва сипала Назара гнівними листами, відповіді не було ані наступного дня, ані наступного тижня. Бельведер засів у підпілля. Телефон мовчав, як дохла риба. Підтверджуючи свою репутацію невиправної скандалістки, Єва, зітхнувши, набрала комерційного директора каналу. Уже за півгодини Єві принесли наступний факс, який увів асистента піар-менеджера спочатку у тихий транс, а потім у стан нервової ейфорії:

Даним листом повідомляємо вас, що через технічні неполадки 14, 15, 18 вересня в серіалі «Вовки» не виходили логотипи та спонсорські ролики ТМ «Ой, горілка».

Дякуємо, що пильно стежите за виконанням телеканалом його обов’язків згідно угоди та весь час нам нагадуєте про пропущені виходи. До речі, згідно з угодою, технічні неполадки прирівнюються до форс-мажорів, тому відпрацювань та компенсацій в даному випадку не передбачено.

Віримо, що така ваша постійна увага проявиться найближчим часом у гігантських бюджетах, виділених під проекти каналу NUN. tv.

Завжди відкриті до співпраці. В очікуванні нових бюджетів та нових замовлень

Фахівець із маркетингу, Назар Бельведер.

Нє ту страну назвали Гондурасом. Або застав дурня Богу молитися…

Так Єва засвоїла четвертий і головний піар-урок: Назар Бельведер лікуванню не підлягає. У жодному випадку.

Якби того дня пані Герт міцно та детально не отримала по голові від своєї солоденької керівнички та від її не такого солоденького начальника за зіпсовані спонсорські прояви, мабуть, вона б ніколи не звільнилася з цієї горілчаної контори. Тоді б це була геть інша історія…

Вирішивши, що така капітальна головомийка через невиліковну безвідповідальність Назара Бельведера це вже занадто, Єва поклала до столу свого керівника заяву про звільнення за власним бажанням. Оскільки текучка в горілчаній промисловості завжди була нереально високою, заяву було підписано без найменшої спроби зупинити Єву або принаймні з'ясувати причину звільнення.

У перший же свій вільний день, Єва почала переглядати сайти каналів у розділі вакансії та шукати оголошення про проведення кастингів. Вона трохи підмалювала резюме та відібрала кілька фотографій, де її фактурність, фотогенічність та маленький гарненький носик були представлені найкращим чином.

Перший кастинг проводив не найменший канал. Усе б нічого, тільки студія знаходилася в промзоні, доїхати туди можна було лише на таксі, а ходити по території тільки з електрошокером чи газовим балончиком Терен-88. Сама місцина сприяла розмноженню популяції бездомних собак та волохатоногих ексгібіціоністів.

Хоча кастинг мав розпочатися о третій, о пів на п'яту, як завше, все ще було глухо. Єва подякувала собі за пунктуальність, тому що їй, одній із небагатьох, вдалося зайняти крісло.

Контингент кастингу чітко ділився на три групи. Перша – це студентки та випускниці Карпенка-Карого. Із томливим виглядом вони припадали до стін, закочували мигдалевидні очка та пристрасно зітхали театрально поставленим голосом: «Боже мій, що я роблю на цій гноярці? Що Я тут роблю? Я…».

Друга група, це студентки «кулька», вони обціловувалися в щоки та переповідали одна одній останні новини з деканатів.

Третя когорта вирізнялася низьким індексом маси тіла та специфічними розмовами.

– Ну ти чула про Машу? Бліна, немає слів… Я стільки в себе інвестувала, а на зйомку крему відібрали Машу. За що, я питаю? Так ця ж Маша навіть ноги вище колін не епілірує.

– А що ти хочеш, подруго, у неї папик…

– То чим вона того папика зачепила, коли ноги вище колін не епілірує? От скажи мені, чим? Може, я тупа, може, універів не кінчала, але ж це елементарні речі…

У розмовах моделей іскрило надзвичайно тверезе сприйняття світу. Якщо ці дівчатка колись томно і закочували очка, або надавали обличчю романтичного вигляду, то лише, якщо того вимагала зйомки. Ці працівниці подіуму однозначно зріли в корінь. Без манірних непритомнень.

Коли Єва потрапила у студію, їй показали камеру та запропонували розповісти про себе. Зліва висів екран, Єва трохи на нього косилася та весь час себе бачила. Чи то у камери був неправильний кут, чи то вона сьогодні невдало уклала волосся, але виглядала вона кілограмів на десять важче. А зважаючи на те, що Єва Герт була дівчиною фактурною, а не худосочною, пробна зйомка не вийшла. Хлопчики метросексуального типу, що проводили кастинг, щиросердно спробували налаштували Єву у правильному напрямку, але вона розхвилювалася і почала говорити дуже швидко. Коли оператор та якийсь чоловік за склом захитав головою, хлопчики їй подякували та відправили геть.

Поки Єва, тримаючи напоготові газовий балончик, шукала місце, куди викликала таксі, вона чітко усвідомила – що кастинги не її шлях. Це занадто довго. Якщо вона буде зволікати, то залишиться без грошей, які змогла накопичити у горілчаників. Стандартний шлях у цьому бізнесі не катив: Інтершкола, кілька тисяч доларів, стажування, кілька років репортерства, потім випадково потрапляєш у «Погоду», потім своя рубрика у ранковій розважальній, потім ранкові новини на маленькому каналі, потім вечірні, а потім, якщо надзвичайно пощастить – новини прайм-тайм на великому каналі, або власний проект. Круто, але довго. Єва Герт чекати не звикла, вона ніколи не облизувала морозива, а одразу гризла його.

Тоді Єва знайшла в інеті ключових осіб чоловічої статі п'яти найбільших каналів, відшукала їх на «однокласниках» та почала відкопувати зв'язки, використовуючи які, могла потрапити їм на очі. Найреальнішою ланкою став продюсер розважальних програм каналу, з яким у Єви і виник конфлікт на ґрунті зйомки замовного сюжету. Цей факт Єва зневажила. Продюсера звали Василь Некрут. Судячи із добірки фотографій на «однокласниках», дітьми та дружиною він обзавестися не встиг, а зважаючи на різноманіття супутниць жіночої статі, – дядько весь час перебував у творчому пошуку. Як колись казала одна розумна жінка, Євина мама: «Запам'ятай, доню, чоловік – не останній спосіб розбагатіти, а коханець – зробити кар'єру». І Єва запам'ятала.

Єва Герт вирішила потрапити на очі продюсеру розважальних програм вчасно. Його теперішня дівчина, ведуча шоу «Зірки теж люди» поховала рейтинг програми своєю невимірною тупістю. Отримавши на горіхи від власника каналу, Василь упав у депресивні роздуми, ким же її замінити посеред сезону. Того ж дня його поверхом в офісі каналу продефілювала Єва у малиновій сукні іспанського стилю та двадцятисантиметрових підборах. Вона йшла так швидко, що волани сукні наздоганяли її малиновим шлейфом. Це було воно. Воно. Точно воно. Нове обличчя програми «Зірки теж люди». Василь Некрут примружився, потім схопив Єву за руки та відправив до костюмерної.

І ніхто не здогадався, що Єва витратила два тижні, аби вирахувати, коли саме продюсер розважальних програм топає на бізнес-ланч. А ще трошки збрехала, аби отримати перепустку. Типу її генеральний (марно що колишній. Та хто перевірить?) загубив на зустрічі запонку.

У гримерці досі панувала стара королева, Маргарита Дрюченко. Розкинувшись у кріслі, вона підставляла своє обличчя рукам гримера. Правду кажучи, шкіра у неї була гарна, доглянута. А профіль королеви був «видатним» у всіх розуміннях цього слова. Ось чому її ніколи не показували не те що в профіль, а навіть у напівпрофіль. Ну із Євиним гарнесеньким маленьким носиком такого робити не доведеться. Також не доведеться виставляти довго й нудно світло. Так, щоб ніс не кидав чималу тінь на обличчя.

– Рито, ти коли зуби відбілювала? – поцікавилася гример, підводячи зеленим олівцем повіки.

– Два місяці тому. Так що ж вдягнути: Кавальї чи Діор? – запитала Рита.

– Діор темний, я б вдягнула Кавальї, – порадила гример.

Тут Рита зауважила у люстерку Єву.

– Дєвушка, а ви як думаєте?

– Ну, я чула, що темне погано виглядає в кадрі.

Рита зареготала усіма своїми відбіленими зубами. Ніс її зморщився, і вона стала схожа на Бабу-Ягу з радянських казок.

– Це ж було за царя Гороха. Тепер таке освітлення, що можна все, що було не можна: чорно-біле, цяточка, темно-вишневе… Ні, ні, – крикнула вона гримерці. – Я своєю тушшю. Лише Ланком. Ти ж знаєш.

Вона витягнула із сумочки Луї Віттон чорно-золотий тюбик та щільно нафарбувала верхні та нижні вії. Про те, що на думку усіх глянцевих видань, фарбування нижніх вій старить на кілька років, Єва вирішила змовчати.

– А вам кого? – запитала Рита, здивувавшися, що гостя не зникає.

– Мені до Алі, підпудрити носик для проб.

– Проб? – звела брови Рита. – На що будете пробуватися?

– На ведучу «Зірки теж люди».

Добре, що від гримерного столика до Єви було метрів три. Інакше довелося б замащувати тоном сліди від накладних нігтів.

Походження нової ведучої не викликало у працівників каналу жодних сумнівів. Знаючи уподобання та кастинг-методи Василя Некрута, ніхто не здивувався, чому у нової ведучої немає TV-досвіду і до того ж таке дивне бухгалтерсько-горілчане минуле. Та оскільки Єва була дівчиною освіченою, з поставленим голосом та вимовою, до того ж із маленьким гарненьким кіногенічним носиком, за три місяці до програми повернулися колишні рейтинги та популярність.

І це було те що треба. На руку ковінька. Устаєш собі об одинадцятій, вдягаєшся, снідаєш у «Сейфі», за тобою надсилають брендовану машину із водієм. Сусіди мруть від заздрощів, як мухи за склом. Ну, звичайно, сніданок у «Сейфі» не входив у стандартний соцпакет ведучої. Проте він входив у компенсаційний пакет подружки Василя Некрута. Зрештою, чому Єва мала почуватися шльондрою, коли трохи прискорила певні процеси у досить приємний спосіб?

І так могло тривати досить довго, якби одного світлого осіннього ранку, йдучи зі зйомки студією, Єва не зіткнулася із Назаром Бельведером та прозорою репортеркою Лесею, які обговорювали невдалу зйомку чергового піар-сюжету. Чи то співробітники не часто переглядали свій канал, чи то не робили цього саме по суботах, коли виходили в ефір «Зірки теж люди», чи то не могли раніше зв'язати два плюс два (чи то один плюс один?), чи не пізнали Єву в гримі, однак лише того осіннього ранку до них дійшло, що головна скандалістка медійно-горілчаного ринку, через яку їх били по голові довго і нудно, продерлася в TV-ефір (чи то пак, етер) їх рідного каналу, як шкідлива міль у шафу із норковими шубами. Ну, у принципі, зрозуміло, що Василь Некрут кидається на все, що у спідниці, проте генпродюсер, мабуть, буде в шоці від того, яку гадючку вони пригріли.

Не варто казати, що вони навіть не привіталися. Бо надзвичайно поспішали до кабінету генерального продюсера каналу. Якому колись довелося вибачатися перед Євою та її генеральним за зіпсований піар-сюжет. Бугага! Треба було ретельніше обирати канал. Наступного ранку на Єву вже чекав імейл.

From: 0_Petrenkovych@NUN. tv

Sent: Friday, November 1, 2008 12:07 PM

To: Eva_Hert@NUN. tv

Cc: Vasyl_Nekrut@NUN. tv;

Subject: urgent

Шановна пані Єво,

Продюсерський центр каналу NUN. tv змушений Вас повідомити про відмову у продовженні контракту із Вами на наступний сезон. Зйомки програми «Зірки теж люди» буде продовжено із новою ведучою. Прошу Вас забрати особисті речі та здати перепустку сьогодні до кінця робочого дня.

З повагою, Олена Петренкович.

Генеральний продюсер каналу NUN. tv

Дивись NUN. tv

Мда. Час розкидати каміння і час збирати каміння. Сезон Єви Герт закінчився. Марно, що рейтинг програми зріс на третину, а її запросили знятися для Playboy. Марно, що вона стала такою популярною, що їй відрами надсилають квіти та мішками листи від шанувальників. Квітів так багато, що вона після першого тижня перестала возити їх додому, а щодо листів… Листів вона ніколи не читала. А марно…

Так Єва засвоїла останній піар-урок: коханець дійсно не останній шанс зробити кар'єру, просто нетривалий. А у принципі, всі піар-уроки мали сенс. Варто було частіше заглядати у нотатник.

Аби швидше й безболісніше позбутися Єви, Василь Некрут купив їй реабілітаційний курс у відомого психолога. І хоча курс лікування проходив у Карпатах, Василь вирішив на кілька тижнів злітати до Ріо із своїм другом, аби випадком не потрапити під Євин манікюр до того, як вона встигне психологічно реабілітуватися.

Тим часом на каналі з'явилася чергова нова королева. І хоча у неї був чималенький кривий ніс, Єва знала напевно, що працює вона там не носом.

* * *

– Ви б пішли на це знову, якби точно знали, що так все безславно закінчиться?

– Це вам хто сказав, що безславно? У будь-якому випадку три місяці TV-досвіду на чималенькому каналі.

– Ага, і імідж першої скандалістки і, скажімо так, легковажної жінки на додачу…

– Знаєте, питання появи зморшок хвилює мене більше за репутацію. До того ж, немає такого поняття зіпсована репутація для ведучої шоу-біз новин. Один скандал, другий – усе в дім, усе в родину. Робота у мене така. Шкандальна. І сувора. Без макіяжу з дому вийти не можна.

– І ви ніколи не виходили?

– Крий Боже!

ОСОБИСТИЙ ЩОДЕННИК ПРОФЕСОРА

Запис 5.

Вірити, що все в житті через домовленості чи ліжко – філософія переможеного. Дуже хибна, хвороблива, я б сказав. І вона від невпевненості в собі. А звідки в такої нереально фактурної жінки береться безмежна невпевненість в собі? Або з дитинства, мама в голову вдовбили, або перше коханнячко прокинуло, скоріш за все. Тому і граємось у TV-богиню. Усі хочуть, ніхто не може. Кайф від чоловічих штабелів. Деструктивне самоствердження.