Текст книги "Фабрика Абсолюту"
Автор книги: Карел Чапек
сообщить о нарушении
Текущая страница: 7 (всего у книги 10 страниц)
РОЗДІЛ XVIII. Редакція вночі
Найбільший католицький, чи народний, журнал “Друг народу” мав не дуже численний редакційний штат; отож о пів на десяту вечора в редакції сидів тільки нічний редактор Коштял (бозна-чому в нічних редакторів так жахливо чадять люльки!) і патер Йошт, що, насвистуючи крізь зуби, писав передовицю для завтрашнього номера.
Ось прийшов пан метранпаж Новотний – приніс ще вогкі коректурні гранки.
– Ну, де ж передовиця, панове, чуєте? – пробурчав він. – Коли ж нам її складати?
Патер Йошт перестав мугикати.
– Зараз буде, пане Новотний, – квапливо відповів він. – Ніяк не знайду потрібного виразу. У нас уже були “сатанинські махінації”?
– Позавчора.
– Ага. А “підступна змова” теж була?
– Була.
– “Підле шахрайство”?
– Було сьогодні.
– “Безбожний винахід”?
– Уже разів із шість.
– Шкода, – зітхнув патер Йошт. – Здається, ми надмірно розкидалися думками. Як вам сподобалася сьогоднішня передовиця, пане Новотний?
– Сильна, – сказав пан метранпаж. – Але вже пора складати завтрашню.
– Зараз буде, – запевнив патер Йошт. – Я гадаю, що нагорі були задоволені ранковим номером. Ось побачите, що прийде його превелебність єпископ. “Йоште, – скаже він, – це ви добре втнули”. А “бісівський шабаш” уже було?
– Було.
– Шкода. Треба поставити нові батареї і відкрити вогонь. Йоште, сказав його превелебність, не жалійте пороху. Все минуще, але ми – вічні... Пане Новотний, а ви не підкажете якогось путящого вислову?
– Ну, хай “злочинна обмеженість”. Або “паталогічна злоба”.
– Годиться! – зітхнув з полегкістю патер Йошт. – Пане Новотний, де у вас беруться такі добрі ідеї?
– Зі старих комплектів “Друга народу”. Ну, давайте вже передовицю, велебний отче.
– Зараз буде. Зачекайте: “Злочинна обмеженість і патологічна злоба певних кіл, що Вааловими ідолами[30]30
Ваалові ідоли – у давніх народів Сірії, Фінікії та Палестини Ваал спочатку бог сонця, грози і родючості, згодом – символ войовничості.
[Закрыть] баламутять чисту воду Петрової скелі...” Ага, зараз буде: “...Петрової скелі... Каламутять чисту воду”, так... і водружають на ній золотого тельця, що зветься диявол, або ж Абсолют...”
– Є вже передовиця? – пролунало в дверях нічної редакції.
– Laudetur Jesus Christus[31]31
Хвала Ісусу Христу (латин.).
[Закрыть], ваша превелебність! – скрикнув патер Йошт.
– Є вже передовиця? – повторив вікарний єпископ Лінда, швидко входячи до кімнати. – А хто писав ранкову передовицю? Господи боже, що це ви встругнули! Який йолоп це написав?
– Я... – забелькотів патер Йошт, відступаючи назад. – Ваша... преве... я думав...
– Він думав! – загорлав єпископ Лінда, грізно блискаючи окулярами. – Ось маєш! – і, зіжмакавши ранковий номер “Друга народу”, кинув його під ноги Йоштові. – “Я думав!” Ти ба – він уміє думати! Чого не зателефонував? Чого не спитав, що треба писати? А ви, Коштял, як ви могли дати таке до друку? Ви теж “думали”, еге? Новотний!
– Пробачте, – шепнув метранпаж, весь трусячись.
– Нащо ви дали це до друку? Ви теж “думали” ?
– Ні, перепрошую, – запротестував метранпаж. – Я, прошу вашої превелебності, мушу складати, що мені дадуть.
– Ви мусите робити лише те, що хочу я! – рішуче заявив єпископ Лінда. – Йоште, сядь і читай, що ти вранці наляпав! Читай, кажу!
– “Вже давно, – почав патер Йошт тремтячим голосом читати свою власну ранкову передовицю. – Вже давно... нашу громадськість турбує... Підле шахрайство...”
– Що?
– Підле шахрайство. Ваша превелебність! – заскиглив патер Йошт. – Я думав... я... я тепер бачу...
– Що?
– Що це надміру сильний вираз – “підле шахрайство”.
– Ще б пак! Ну, читай далі.
– “...підле шахрайство з так званим Абсолютом... яким масони, євреї та інші прогресисти... баламутять світ. Науково доведено...”
– Ви подивіться на цього Йошта! – заволав єпископ Лінда. – Він щось науково довів! Читай далі!
– “...науково доведено, – мурмотів нещасний Йошт, – що так званий Абсолют... така сама безбожницька афера, як і... фокуси спіритів...”
– Стривай, – з раптовою лагідністю сказав вікарний єпископ. – Напиши таку передовицю: “Науково доведено... – написав? – ...доведено, що я, патер Йошт, йолоп, бовдур, недотепа...” – написав?
– Так, ваша преве... – шепотів приголомшений Йошт. – Диктуйте далі, ваша пре...
– Кинь це в кошик, сину мій, – сказав превелебний, – і слухай як слід своїми дурними вухами. Ти читав сьогоднішні газети?
– Читав, ваша...
– Щось не віриться. Сьогодні вранці, любий мій патере, вийшло насамперед “Послання” Моністичної спілки; там сказано, що Абсолют, – це та сама Монада, яку моністи завжди проголошували богом, і, таким чином, культ Абсолюту цілком відповідає моністичному вченню. Ти читав це?
– Читав.
– Далі в газеті є повідомлення, що масонські ложі рекомендують своїм членам культивувати Абсолют. Читав?
– Читав.
– Далі – що на Синодальному з’їзді лютеран супер-інтендант Маартенс прочитав п’ятигодинну лекцію, в якій доводив тотожність Абсолюту з явленим господом. Читав це?
– Читав.
– Далі декларація “Вільної мислі”, “Послання” Армії Спасіння, комюніке теософічного центру “Адьяр”[32]32
Теософія – релігійно-містичне вчення, яке визнає джерелом “богопізнання” містичну інтуїцію, одкровення. В кінці XIX ст. виникли центри теософічного товариства у США і в Індії. Адьяр – передмістя Мадраса, Індія.
[Закрыть], відкритий лист, адресований Абсолютові й підписаний Товариством взаємодопомоги наймитів, заява Спілки власників каруселей, підписана її головою Я. Біндером, далі “Голос Консганцької спілки”, спеціальні випуски “Голосу з того світу”, “Анабаптиста”[33]33
Анабаптисти (перехрещенці) – члени плебейської релігійної секти, яка виникла в Німеччині в XVI ст.; заперечували церковну ієрархію та деякі церковні обряди.
[Закрыть] і “Абстинента”. Любий мій, ти читав усе це?
– Читав.
– От бач, любий сину, там усюди гучно рекламують Абсолют на свою користь, роблять йому аванси, всякі завидні пропозиції, обирають його почесним членом, меценатом, покровителем, богом і бозна-ким ще, а в нас тим часом якийсь навіжений патер Йошт, даруйте, якийсь нікчемний Йоштик репетує, що це підле шахрайство та науково доведена афера! Матінко пресвята, ну, ти ж і поміг нам!
– Але ж, ваша превелебність, мені наказали... писати... проти... цих подій...
– Так, наказали, – суворо перебив його вікарний єпископ. – Та невже ти не бачиш, що становище змінилося? Йоште, – вигукнув єпископ, підводячись, – наші дарохранительниці спорожніли, наші овечки побігли за Абсолютом; Йоште, недотепо ти мій, коли ми хочемо вернути собі тих овечок, то повинні прихилити на свій бік Абсолют. У всіх церквах треба поставити атомні карбюратори... а втім, ти, патере, цього не зрозумієш. Пам’ятай одне: Абсолют повинен працювати
102
на нас; він повинен бути нашим – тобто тільки нашим. Capiscis, mi fili?[34]34
Зрозумів, сину мів? (латин.)
[Закрыть]
– Capisco?[35]35
Зрозумів (латин.).
[Закрыть] – прошепотів патер Йошт.
– Deo gratias![36]36
Богу дякувати! (латин.).
[Закрыть] – Йоштику, тепер ти завернешся назад, як той Савл. Напиши гарненьку передовицю, де повідомиш, що Свята конгрегація зважила на прохання пастви і прийняла Абсолют до лона церкви. Пане Новотний, ось вам Апостольське послання: складіть жирним потрійним цицеро і заверстайте на першій сторінці. А ви, Коштял, напишіть у рубриці місцевих новин, що голова правління МЕАТ Г. X. Бонді в неділю прийме з рук архієпископа святе хрещення і до того наші палкі поздоровлення, розумієте? А ти, Йоште, сідай і пиши... Стривай, тут на початку потрібен якийсь сильний вираз.
– Ваша превелебність, може, так: “Злочинна обмеженість і патологічна злоба певних кіл...”
– Гаразд, так і пиши: “Злочинна обмеженість і патологічна злоба деяких кіл уже не перший місяць намагається звести наш народ на хибні стежки. Публічно проголошуються єретичні твердження, ніби Абсолют – це щось інше, ніж той Господь, до якого ми з самої колиски здіймали руки... – написав? – ...Здіймали руки в дитинній вірі... і любові...” Написав? Ну, пиши далі.
РОЗДІЛ XIX. Канонізація
Самі розумієте, що прийняття Абсолюту в лоно церкви за даних обставин було великою несподіванкою. Це прийняття було проведене, власне, самим папським посланням; конклав кардиналів[37]37
Конклав – рада кардиналів, яка вибирає нового папу.
[Закрыть], поставлений перед доконаним фактом, тільки вирішував, чи можна вділити Абсолютові таїнства хрещення. Вирішено обійтись без цього; хоч хрестити бога – це безперечна церковна традиція (згадайте Іоанна Хрестителя), але і в такому випадку хрещеник має бути присутній особисто; крім того, виникала занадто дражлива проблема: кого з вінценосних осіб обрати на хрещеного батька Абсолютові? Тому Свята конгрегація рекомендувала., щоб у найближчій понтифікальній відправі найсвятіший отець помолився за нового члена церкви; це й відбулося у вельми урочистій формі. Далі в церковне вчення внесено доповнення, що поряд із хрещенням через помазання та хрещенням через мучеництво церква визнає хрещення благочестивими, благодійними та доброчесними вчинками.
Між іншим, за три дні перед виданням бреве папа дав тривалу аудієнцію панові П X. Бонді, який перед тим сорок годин радився з папським секретарем монсиньйором Кулатті.
Майже одночасно була проведена проста беатифікація (піднесення до чину блаженних) Абсолюту за формою super culti immemorabile[38]38
За вшанування з незапам’ятних часів (латин.).
[Закрыть] на визнання доброчесного життя Абсолюту, тепер Благословенного, і призначено прискорений процес канонізації, щоправда з вельми знаменною відміною: адже йшлося за проголошення Абсолюту не святим, а богом. Зразу призначено відповідну, так звану деїфікаційну комісію[39]39
Деїфікація – букв.: піднесення в сан бога (латин.) за аналогією до “канонізації”, ритуалу приєднання до святих.
[Закрыть] з найперших богословів та церковних сановників; Procurator Dei[40]40
Представник бога (латин.).
[Закрыть] в ній був венеціанський архієпископ кардинал доктор Варезі, а Advocatus Diaboli[41]41
Адвокат диявола (латин.).
[Закрыть] – монсиньйор Кулатті.
Кардинал Варезі пред’явив сімнадцять тисяч свідчень про звершені чудеса, підписаних майже всіма кардиналами, патріархами, примасами, митрополитами, князями, архієпископами, магістрами орденів та абатами; до кожного свідчення були додані експертні висновки видатних медиків і факультетів, професорів природничих, технічних та економічних наук, а під кінець ішли підписи безпосередніх свідків, затверджені нотаріально. Ці сімнадцять тисяч документів, як сказав монсиньйор Варезі, є тільки мізерною частиною насправді звершених Абсолютом чудес, кількість яких, за дуже стриманою оцінкою, вже перевищила тридцять мільйонів. .
Крім того, Procurator Dei забезпечив докладні експертні висновки найвизначніших учених світу. Наприклад, ректор медичного факультету Паризького університету професор Гардьєн після докладного анеїлізу написав таке:
“Оскільки численні випадки, представлені нам для експертизи, були з медичного погляду абсолютно безнадійні й невиліковні засобами науки (параліч, рак горла, сліпота після хірургічного видалення обох очей, кульгавість внаслідок ампутації обох нижніх кінцівок, смерть внаслідок цілковитого відокремлення голови від тулуба, задушення в повішеника, що провисів два дні тощо), медичний факультет Сорбонни дійшов висновку, що так зване чудесне зцілення в згаданих випадках можна пояснити або цілковитою необізнаністю з анатомічними та патологічними передумовами, браком клінічного досвіду і повною відсутністю медичної практики, або – чого ми не можемо виключити – втручанням вищої сили, не обмеженої законами природи чи обізнаністю з ними”.
Психолог професор Медоу (Глазго) написав:
“...Оскільки в цих вчинках виявляється очевидним чином істота розумна, наділена пам’яттю, здатна до асоціацій та логічних суджень, істота, яка всі ці психічні операції виконує без посередництва мозку та нервової системи, це є чудовим підтвердженням моєї нищівної критики теорії психофізичного паралелізму, обстоюваної професором Майєром. Підтверджую, що так званий Абсолют – істота наділена психікою, свідома й розумна, хоч поки що мало досліджена науково”.
Професор Лупен з Брненської політехніки засвідчив:
“З погляду ефективності праці Абсолют – сила, що заслуговує якнайбільшої поваги”.
Знаменитий хімік Вілібальд (Тюбінген) написав:
“Абсолют має всі передумови для існування й наукового розвитку, бо цілком відповідає Ейнштейновій теорії відносності”.
Літописець не буде довше затримувати вас на експертних висновках всесвітніх наукових авторитетів; до речі, вони публікувалися в “Віснику святого престолу”.
Канонізаційний процес посувався швидким темпом; а тим часом ціла колегія видатних догматиків та екзегетів розробляла грамоту, в якій на підставі Старого й Нового завіту та творів отців церкви доводила тотожність Абсолюту з третьою іпостассю бога.
Та перше ніж відбулась урочиста деїфікація проголошення богом, константинопольський патріарх, глава Східної церкви, проголосив тотожність Абсолюту з першою іпостассю бога – Творцем. До цієї явно єретичної позиції пристали старокатолики[42]42
Старокатолики – течія в християнстві, яка відкололася від католицької церкви після. Ватіканського собору 1807 р. Старокатолики відкидають верховну владу папи, догмат про його непогрішність і т. д.
[Закрыть], обрізані абіссінські християни, євангелісти гельветського віровизнання, нонконформісти[43]43
Нонконформісти – тут: противники єпископської церкви в Англії.
[Закрыть] і кілька великих американських сект. Це розпалило запеклу теологічну війну. Що ж до євреїв, то між ними розходилося таємне вчення, що Абсолют – це стародавній Ваал; ліберальні євреї відверто признавалися, що в даному разі вони поклоняються Ваалові.
З’їзд “Вільної мислі”[44]44
“Вільна мисль” – міжнародна атеїстична організація, заснована 1880 р. на конгресі в Брюсселі і спрямована проти католицької церкви. Була досить розмаїтою за своїм складом. Мала певний вплив у Чехії (конгрес “Вільної думки” 1907 р. відбувся в Празі).
[Закрыть] відбувся в Базелі. В присутності двох тисяч делегатів Абсолют був проголошений Богом Вільних мислителів, після чого почались неймовірно запальні наскоки на сутанників усіх віровизнань, що, як твердила резолюція з’їзду, хочуть здобувати зиск із єдиного наукового бога й ув’язнити його в брудній клітці церковних догматів та попівського дурману, щоб він занидів у ній. Одначе богові, явленому очам кожного прогресивного, сучасного мислителя, “нема чого робити в середньовічних крамничках тих фарисеїв; тільки “Вільна мисль” – його оселя, тільки Базельський конгрес має право встановлювати віровчення та ритуали вільної релігії”.
Приблизно в ті ж таки дні німецький “Monistenbund”[45]45
Союз моністів (нім.).
[Закрыть] з великою помпою поклав наріжний камінь у підвалини храму Атомного бога в Лейпцігу. Під час цих закладин сталась якась колотнеча, шістнадцять душ поранено, а знаменитому фізикові Лютгенові розбили окуляри.
Між іншим, тої ж осені відбулись релігійні ексцеси в Бельгійському Конго та французькій Сенегамбії. Чорношкірі несподівано повбивали і з’їли місіонерів і почали поклонятися якимсь новим ідолам, що їх називали Ато або Алольто. Згодом виявилося, що то були атомні двигуни і що до цієї справи причетні німецькі офіцери й агенти. Зате коли в грудні того ж року Мекку охопили ісламські заворушення, було доведено, що кілька французьких емісарів сховали поблизу Кааби дванадцять легких атомних двигунів “Аеро”. Повстання магометан поширилося на Єгипет і Тріполі; різанина в арабському світі коштувала життя тридцяти тисячам європейців.
Дванадцятого грудня в Римі відбулась нарешті деїфікація Абсолюту. Сім тисяч священнослужителів із запаленими свічками в руках супроводили найсвятішого отця до собору святого Петра, де за головним вівтарем був поставлений найбільший, дванадцятитонний, карбюратор – дарунок концерну МЕАТ папському престолові. Обряд тривав п’ять годин; у натовпі задавили тисячу двісті богомольців та роззяв. Точно опівдні папа заспівав “In nomine Dei Deus”[46]46
В ім’я бога бог (латин.).
[Закрыть], і в ту ж хвилину задзвонили в усіх католицьких храмах світу, всі єпископи й священики повернулись лицем від вівтарів до побожного люду й звістили йому: “Habemus Deum”[47]47
Маємо бога (латин.).
[Закрыть].
РОЗДІЛ XX. Сент-Кілда
Сент-Кілда – малесенький острівець, чи, власне, купа бескеття з пліоценового туфу далеко на захід від Гебрідських островів; кілька низеньких берізок, трохи вересу та цупкої трави, зграя чайок, що там гніздяться, та напіварктичні метелики з роду Polyommatus – оце й усе життя на цьому загубленому в океані передовому дозорі нашого континенту, ніби завислому між нескінченним плескотом хвиль і так само нескінченним бігом вічно переповнених дощем хмар. Люди на Сент-Кілді ніколи не жили, не живуть і не житимуть.
Одначе в останні дні грудня поблизу острова кинув якір військовий корабель його величності “Дракон” ; з корабля зійшли на острів теслярі. Вони привезли з собою бруси та дошки і до вечора збудували довгу низьку будівлю. Другого дня з’явились оббивальники й привезли туди прегарні, якнайвигідніші меблі. Третього дня з нутра корабля вийшли стюарди, кухарі та буфетники й доправили посуд, вина, консерви і все, що винайшла культура для вельможних, могутніх і ласих на смачну їжу людей.
Четвертого дня зранку на судні його величності “Едвін” прибув ясновельможний сер О’Паттерні, англійський прем’єр; через півгодини – американський делегат Горейшіо Бамм; далі – кожен на військовому судні – китайський уповноважений містер Кейг французький прем’єр Дюдьє, російський царський генерал Бухтін, німецький імперський канцлер доктор Вурм, італійський міністр князь Трівеліно і японський посол Янато. Шістнадцять англійських торпедних катерів крейсували довкола Сент-Кілди, щоб не допустити туди газетних репортерів, бо ця зустріч Найвищої ради великих держав, яку нашвидкуруч скликав всемогутній сер О’Паттерні, мала відбутись у цілковитій таємності. Через те й справді була потоплена датська риболовна шхуна “Нільс Ганс”, яка спробувала вночі прослизнули крізь ланцюг торпедних катерів; крім дванадцяти членів екіпажу, на ній загинув політичний оглядач газети “Чікаго Трібюн” містер Джо Гашек. Проте репортер “Нью-Йорк-Геральд” містер Білл Пріттом весь час, поки тривала нарада, перебував на Сент-Кілді, переодягнений за офіціанта, і його перу ми завдячуємо всі скупі відомості про цю пам’ятну зустріч, які збереглися й після дальших історичних катастроф.
Пан Білл Пріттом твердив, що ця висока політична конференція відбулась у такому безлюдному місці для того, щоб виключити пряме втручання Абсолюту в її роботу. Бо будь-де могло статися, що в зібрання таких поважних людей утерся б Абсолют у формі навіяння, осяяння чи навіть чуда, а це, само собою зрозуміло, у вищій політиці була б річ нечувана. Першою метою конференції, здається, була угода про колоніальну політику; держави мали домовитись про те, щоб не підтримувати релігійних рухів на територіях, що належать іншим державам. Приводом до цього була німецька агітація в Конго та Сенегамбії, а також таємний вплив французів на спалах махдизму[48]48
Махдизм – релігійне уявлення мусульман про пришестя месії, бога чи людини, яка відновить “справжній іслам”.
[Закрыть] в магометанських колоніях Англії, а особливо постачання японських карбюраторів до Бенгалії, де кипіла жахлива гризня між найрозмаїтішими сектами. Засідання відбувалися при зачинених дверях; опубліковано тільки повідомлення, що за Німеччиною визнано як сферу інтересів Курдистан, а за Японією – деякі з грецьких островів. Англо-японський і франко-німецько-російський союзи знайшли там, як і слід було сподіватися, особливі симпатії.
Пополудні на спеціальному торпедному катері прибув Г. X. Бонді, і його прийняли на засіданні Найвищої ради.
Аж близько п’ятої години (за британським часом) славетні дипломати зійшлися на обід, і там Білл Пріттом уперше дістав нагоду почути представників Високих Договірних Сторін на власні вуха. Після обіду розмовляли про спорт та про артисток. Сер О’Паттерні з білогривою головою поета й розумними очима жваво говорив про вудіння лососів з його ексцеленцією прем’єр-міністром Дюдьє, чиї енергійні рухи, гучна мова та якесь “je ne sais quoi”[49]49
Щось невловне (фр.).
[Закрыть] виказували старого адвоката. Барон Янато, відмовляючись від усіх напоїв, мовчки слухав і всміхався так, ніби мав повний рот води; доктор Вурм гортав папери, генерал Бухтін проходжувався по залі з князем Трівеліно, Горейшіо Бамм грав сам з собою на більярді серію карамболів (я бачив його прегарний triple-boussard[50]50
Вид удару в більярді (фр.).
[Закрыть] через руку, якого оцінив би кожний знавець), а містер Кей, схожий на жовту-прежовту, висохлу на скіпку стару бабусю, перебирав якісь буддистські чотки, бо він був мандарином у своїй Сонячній імперії.
Раптом усі дипломати обступили пана Дюдьє, що говорив:
– Так, панове, c’est ça[51]51
Це так (фр.).
[Закрыть]. Ми не можемо зоставатись байдужими до нього. Або визнати його, або відкинути. Ми, французи, воліли б друге.
– Бо він у вас діє як антимілітарист, – не без зловтіхи докинув князь Трівеліно.
– Ні, панове, – вигукнув Дюдьє. – На це не розраховуйте. Французької армії воно не зачепило. Як антимілітарист... пхе! Скільки в нас уже було тих антимілітаристів! Панове, ви стережіться його: він – демагог, комуніст, un bigote[52]52
Святенник (фр.).
[Закрыть] і ще бозна-що – але завжди радикал. Oui, c’est un rabouliste, c’est ça[53]53
Так, це баламут, так, так (фр.).
[Закрыть]. Він підхоплює найнесамовитіші демагогічні гасла. Він тягне руку за юрбою. У вас, ваша ясновельможність, – раптом обернувся він до князя Трівеліно, – він удає з себе націоналіста й упивається мареннями про Римську імперію, але стережіться, ясновельможносте, так він поводиться в містах, а на селі злигався з сутанниками й творить чудеса на славу діви Марії. Одною рукою працює на Ватікан, а другою на Квірінал[54]54
Ватікан і Квірінал – у даному разі протиставлення церковної і світської влади (Квірінал – назва пагорба в Римі і розташованого на ньому королівського палацу).
[Закрыть]. Або в цьому є якісь таємні наміри, або... я не знаю що. Панове, ми можемо тут признатись відверто: усі ми маємо з ним свій клопіт.
– У нас, – замислено озвався Горейшіо Бамм, спираючись на більярдний кий, – він цікавиться і спортом. A big sportsman, indeed[55]55
Справді, великий спортсмен (англ.).
[Закрыть]. Він сприяє всіляким іграм. Досяг казкових рекордів у спорті й у сектах. Він соціаліст. Він проти сухого закону. Перетворює воду в drinks[56]56
Спиртне (англ.).
[Закрыть]. Недавно на банкеті в Білому домі всі... м-м... страшенно набрались: розумієте, пили саму воду, але він їм ту воду в шлунках перетворив у drinks.
– Це дивно, – сказав сер О’Паттерні, – у нас він схожий скоріше на консерватора. Поводиться як всемогутній clergyman[57]57
Священнослужитель (англ.).
[Закрыть]. Meetings[58]58
Мітинги (англ.).
[Закрыть], процесії, проповіді на вулицях and such things[59]59
І таке інше (англ.).
[Закрыть]. Я гадаю, що він проти нас, лібералів.
Тоді з усмішкою втрутився барон Янато:
– У нас він як удома. Дуже, дуже славний бог. Дуже пристосувався. Дуже великий японець.
– Який там японець! – прохрипів генерал Бухтін. – Що це ви балакаєте, батюшка! Він росіянин, кондовий русак, слов’янин. Широка російська душа, ваше превосходительство! Він за нас, мужиків. Наш архімандрит улаштував для нього хресний хід, десять тисяч свічок, а люду, господа, як маку. З’їхалися православні душі з усієї матушки Русі. І чудеса в нас творить, отець наш, – додав генерал, хрестячись і кланяючись у пояс.
Підійшов німецький рейхсканцлер, хвилинку слухав мовчки, а тоді сказав:
– Так, він уміє догодити народові. Всюди пристосовується до національного характеру. Як на свій вік, він... м-м... напрочуд гнучкий. Ми це спостерігаємо на своїх сусідах. У Чехії, наприклад, він поводиться як страшенний індивідуаліст. Там у кожного власний Абсолют на свій копил. А в нас Абсолют державний. У нас Абсолют зразу дозрів до усвідомлення високих державних інтересів. У Польщі він діє мов якийсь алкоголь; а в нас – як... як... höhere Verordnung, verstehen[60]60
Наказ згори, розумієте? (нім.)
[Закрыть]?
– І в ваших католицьких землях? – з усмішкою спитав князь Трівеліно.
– Ну, місцеві відмінності є, – визнав доктор Вурм. – Але не надавайте цьому ваги, панове. В Німеччині ще ніколи не було такої єдності, як тепер. Але я хочу подякувати вам, князю, за ті католицькі карбюратори, що ви завозите до нас контрабандою. Вони, на щастя, погані, як усі італійські вироби.
– Тихо, тихо, панове, – втрутився сер О’Паттерні. – В релігійних питаннях слід дотримуватись нейтралітету. Щодо мене, то я ловлю лососів на подвійну вудку. Недавно мені попався отакенний, бачите? Чотирнадцять фунтів.
– А папський нунцій? – тихо спитав доктор Вурм. – Святий престол хоче, щоб ми зберегли спокій за всяку ціну. Хоче, щоб містицизм був офіційно заборонений, як порушення громадського порядку. В Англії це річ неможлива, а взагалі... Чотирнадцять фунтів, хоч вірте, хоч ні. Heaven[61]61
Сили небесні! (англ.).
[Закрыть], трохи мене в воду не затяг! Барон Янато усміхнувся ще чемніше:
– Але ми не хочемо нейтралітету. Він – великий японець. Весь світ може прийняти японську віру. Ми теж хочемо нарешті посилати місіонерів і навчати людей своєї віри.
– Пане бароне, – сказав сер О’Паттерні, – ви ж знаєте, що чудові взаємини між нашими державами...
– Англія може прийняти японську віру, – усміхнувся барон Янато, – і взаємини будуть ще кращі;..
– Стривай-но, батюшка! – вигукнув генерал Бухтін. – Яку там японську віру! Коли вже якась віра, то хай буде православна. І знаєш, чому? – По-перше, тому, що вона православна, по-друге – що вона російська, а по-третє – так хоче государ, а по-четверте – у нас найбільша армія, лебедику. Я, господа, по-солдатському: просто в вічі й по правді. Тож коли віра, то хай буде наша, православна.
– Так не про це ж ідеться, панове, – вже трохи дратливо сказав сер О’Паттерні. – Ми зібрались не для цього!
– Цілком слушно, – підтвердив доктор Вурм. – Ми можемо погодитись на якійсь спільній позиції по відношенню до бога.
– Котрого? – раптом озвався китайський уповноважений містер Кей, нарешті підвівши свої зморшкуваті повіки.
– Як то котрого? – сторопіло перепитав доктор Вурм. – Адже бог, гадаю, один?
– Наш, японський, – солодко всміхнувся барон Янато.
– Православний, батюшка, і більш ніякий! – вигукнув генерал, почервонівши, мов індик.
– Будда, – сказав містер Кей і знову опустив повіки, ставши зовсім подібний до засушеної мумії.
Сер О’Паттерні рвучко підвівся.
– Джентльмени, – сказав він, – прошу, ходімо вже. І панове дипломати вернулися до конференц-залу.
О восьмій годині звідти вибіг його превосходительство генерал Бухтін, аж буряковий на виду, зі стиснутими кулаками. За ним доктор Вурм, на бігу запихаючи в портфель свої папери. Сер О’Паттерні, забувши про вихованість, пішов геть з капелюхом на голові, весь червоний, а за ним пан Дюдьє. Князь Трівеліно вийшов блідий, а за ним барон Янато, що всміхався як завжди. Останнім вийшов містер Кей, потупивши очі й перебираючи пальцями довжелезні чотки.
Цим закінчується повідомлення, яке пан Білл Пріттом опублікував у “Геральді”. Офіційне комюніке про цю конференцію не було надруковане – окрім вищезгаданого, про сфери інтересів, – і коли й було ухвалено якусь резолюцію, це вже мало що змінило. Бо “в лоні історії”, як висловлюються трохи по-гінекологічному, вже назрівали непередбачені події.
