Текст книги "Служивий мечник (ЛП)"

Автор книги: Джордж Мартін

сообщить о нарушении

Текущая страница: 9 (всего у книги 9 страниц)

XX

У залізній клітці на перехресті мерці не розтискали обіймів. Їхнє усамітнення не турбували вже навіть мухи з гайворонням, бо геть об'їли мертві кістки, лишивши кілька волосин та клаптиків шкіри.

Дунк зупинився, зморщив лоба. Від їзди верхи йому боліла гомілка. Та пусте, лицарської долі не бува без болю – так само, як без меча або щита.

– Куди тут на південь? – запитав він Яйка. Важко зрозуміти, де який бік, коли весь світ, скільки його бачать очі, затопило водою та грязюкою, а небо стоїть навкруги похмурою гранітною стіною.

– На південь туди, пане, – показав Яйк. – А на північ – отуди.

– На півдні Переліток. І твій батько.

– А на півночі – Стіна.

Дунк кинув на нього погляд.

– Неблизький туди шлях.

– Та я ж маю нову кобилу, пане.

– Авжеж маєш. – Дунк мимоволі всміхнувся. – Але навіщо тобі Стіна?

– Ну, – відповів Яйк, – я чув, вона така висока.