Текст книги "Музиканти сміються"

Автор книги: Антон Муха

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 7 страниц)

Один тбіліський любитель шахів поспішив придбати квиток на концерт Тайманова й Брук у Великій залі. Коли друзі запитали, чому він не взяв квитка і на другий концерт, любитель відповів:

– Другий концерт призначено в Малій залі, та ще й наступного дня. Боюсь, що це буде тільки догравання…

Турецькі тарілки

Добрячі мав колись тарілки ударник українського симфонічного оркестру! Справжні турецькі, з яскравим вібруючим звучанням, що за потреби перекривало грім цілого оркестру. Та ніщо не вічне, й одного разу безцінні тарілки тріснули. Хтось порадив убитому горем ударникові склеїти їх. Музикант звернувся в майстерню, і сталося диво: тарілки знову стали цілими. Наступного вечора радий ударник сидів в оркестрі і чекав блаженної хвилини свого соло. Скінчились три частини Четвертої симфонії П. Чайковського, зараз прозвучить четверта частина, яка починається могутнім фортіссімо за участю тарілок.

Диригент подав знак, ударник гримнув тарілками, почувся дзенькіт, брязкіт і… тарілки розлетілись на дрібні шматочки, що посипались на голови оркестрантів. То було перше й останнє фортіссімо.

Щире визнання

Колись, ще в довоєнний час, студент запитав свого педагога, видатного композитора Б. М. Лятошинського:

– Чи правда, що музику до вистав у драматичних театрах здебільшого пишуть другорядні композитори?

– Так, – відповів професор, – на жаль, це правда.

І посміхнувшись, додав:

– Ось і я вчора відніс свою музику до драмтеатру.

Галантні страждання

Якось на уроці композиції в класі Б. М. Лятошинського зайшла мова про те, що горезвісний сентименталізм у нашій музиці має досить міцні традиції.

Пригадали характерні назви багатьох популярних видань початку нашого століття, на зразок «Про що плакала скрипка», «Розбите серце», «Поранений орел» тощо. На наступному занятті професор витягнув зі свого портфеля старенькі ноти. На обкладинці було намальовано похмурого в’язня з ефектною бородою, а книгу красувалася назва: «Ніч перед стратою» (мелодійний вальс).

Холодний душ

Десь напередодні війни у Бориса Миколайовича Лятошинського навчався один студент – маленький, опецькуватий. Якось він приніс до свого педагога начерки партитури великого симфонічного твору й почав темпераментно пояснювати свій задум. «Тут будуть співати скрипки з віолончелями… А ось тут, – студент стис кулачок і енергійно вимахнув ним, – тут тему грізно поведуть три тромбони в унісон!»

– Навіщо, – меланхолійно зауважив професор, – для такої теми досить буде одного гобоя.

Оперне диво

В опері Д. Пуччіні «Чіо-Чіо-сан» є епізод, у якому Шарилес, звертаючись до маленької дитини головної героїні, запитує: «Любий, як ти звешся?»

Років десять тому, коли вистава відбувалася в одному з українських оперних театрів, німу роль дитини виконував син костюмерші. І от жартівники з театру якось причепилися до хлопчика: «Послухай-но, дорогенький, ти вже зовсім дорослий, а чиниш недобре. Коли хтось звертається до тебе із запитанням, ти мусиш відповісти. Тільки треба сказати це гучно й чітко, з усієї сили, щоб тебе усі почули».

Юне створіння блискуче опанувало нову роль. Коли на черговій виставі актор поставив йому традиційне запитання, хлопчина, набравши якомога більше повітря, дзвінко вигукнув: «Олекса!» Успіх перевершив усі можливі сподіваніші

Кумедна трагедія

Один з найстаріших скрипалів Заслуженого державного українського симфонічного оркестру оповідає, що якось, працюючи диригентом, він повинен був зіграти з периферійним оркестром П'яту симфонію Л. Бетховена. Прибувши до міста, диригент на першій же репетиції помітив з жахом, що склад оркестру поза всякою мірою обмежений: три пульти перших скрипок, два других, по одному пультові альтів, віолончелей і контрабасів, по одному дерев'яних духових, така ж мізерія мідних духових. Та що вдієш!

Диригент став за пульт, подав знак і… зчинилося щось неймовірне! Най дивовижніше поводився другий контрабасист: намертво затиснувши лівою рукою гриф, він шалено працював правою. Коли ж його підштовхнув ліктем перший контрабасист, музикант став грати в новий спосіб: права рука безсило звисла, зате усі п'ять пальців лівої почали ковзати униз та вгору по грифу. Виявилось, що цей любитель музики був тамтешнім перукарем.

Скромне бажання

Одною разу па уроці гармонії в Київській консерваторії розчиняються двері, і в супроводі декана факультету заходить огрядна поважна особа. Декан мовчки залишав аудиторію, а гість сідає десь в останньому ряді і уважно вслухається в те, що говорить молодий педагог. Останній починає хвилюватися, докладає всіх зусиль, аби не осоромитися перед таємничим візитером. Після лекції той недбало звертається до педагога:

– Слухай, парубче, ти тут такого наплів, що нічого не можна второпати!

– А що ви маєте на увазі? – намагаючись стримати хвилювання, запитує викладач. – Може, не подобається моя методика?

– Та яка там методика, на біса вона? Мені потрібно знати, де «рє», де «хва», а ти там щось верзеш…

Виявилося, це був настирливий, свого часу популярний пісняр-«самородок», якого намагалися трохи підучити і спрямувати на шлях істинний.

Нічия

Українського радянського композитора Андрія Штогаренка якось запитали:

– Ви слухали вчора нову симфонію молодого композитора?

– Так.

– Цікаво, як реагувала публіка, оркестранти?

– Що вам сказати?! Зіграли внічию…

Мовою жестів

Український радянський композитор Віталій Кирейко розповідав про казуси, які не раз траплялись на його уроках із студентами вокалістами. Деякі юнаки, маючи відмінні природні дані, були слабко підготовлені теоретично. Так, коли одному з них педагог пропонував визначити на слух інтервали, той показував їх… жестами. Терцій – хлопець легенько розводить руки: «Ось так», квінта – вже шириш, а якщо октава, то «ось-ось така а-а»! Дуже переконливо!

Скромність – над усе

Американського скрипаля Ісаака Стерна, що гастролював у Радянському Союзі, запитали:

– Якої ви думки про Давида Ойстраха?

– Безперечно, високої! Це – другий скрипаль у світі.

– А хто ж перший?

– Перший? Перших багато, в кожній країні!

Нічтоже сумняшеся

Якось молода харківська композиторка принесла в оркестр свою першу симфонічну партитуру. Чи то з необізнаності, чи від неуважності студентка написала гобою ноти, які неможливо взяти на цьому інструменті: «фа» і «соль» малої октави. Гобоїст глузливо звертається до авторки:

– Маестро, у нас немає клапанів, щоб взяти ці ноти!

– Натисніть на якісь інші,– безапеляційно відповіла дебютантка.

Справжнісіньке пекло

Київський композитор Левко Колодуб зараз з веселою посмішкою згадує хвилину, коли він вперше став за диригентський пульт, щоб виконати свій твір. Але в той час йому було не до сміху! Махнув паличкою раз, другий, третій, – альтист не вступає. В чому справа?

– Мені незрозуміло, чому ви якісь мертві петлі робите, – голосно скаржиться музикант.

Махнув диригент ще раз, другий, третій, – не вступає фаготист.

– В чому справа?

– Маестро, тут у вас багато написано у скрипковому ключі.

– Ну, то що?

– Так взагалі не пишуть… Ну, добре, я виучу скрипковий ключ і потім вам зіграю.

Після репетиції композитор знесилено опустився на стілець, а оркестранти його поздоровили:

– Для першого разу це просто чудової Молодець, витримав!

Салют Ленському

До війни в одному українському оперному театрі стався курйозний випадок в сцені дуелі в опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського. За недоглядом в пістолеті Онегіна було слабко набито заряд. І от в патетичну хвилину, коли Онєгін з рішучим виглядом натиснув курок, з дула, пістолета вилетіло клоччя. Звуку хлопавки, що мала імітувати постріл, по було, лише литаврист зробив один удар. Леньский завагався: падати чи почекати? На всякий випадок приклав руки до грудей, похитався туди моди і, нарешті, вирішив упасти. Тільки-но гепнувся, прибравши ефектної пози, як за лаштунками почалась страшенна стрілянина. Це «салютування» неабияк розважило публіку.

Першоквітневий жарт

В м. Донецьку мав відбутися авторський концерт молодих київських композиторів Л. Колодуба і Я. Лапинського. Концерт був призначений на 2 квітня, а напередодні, 1 квітня, відбулася репетиція. Перед репетицією оркестранти про щось таємниче домовлялися, шепочучи й посміхаючись. Та от і репетиція. Оркестр на місці. В залі зібралися поважні керівні особи. Западає урочиста тиша. Я, Лапинський стає за пульт, робить паличкою кілька помахів на 2/4 (в такому розмірі написано його твір «Свято») і оркестр дружно гримнув увертюру до опери «Кармен» Ж. Бізе! Пролунало кілька тактів – і все затихло. Диригент немов скам'янів у якійсь чудернацькій позі. Довга гнітюча пауза. Всі мовчать. Нарешті трохи переляканий оркестрант вирішує розрядити обстановку:

– Маестро, вітаємо вас із першим квітня!

Тут диригент оживає і постукує паличкою по пульту:

– Ще раз, будь ласка, ще раз!

З МИРУ – ПО НОТЦІ

Дорога реклама

Обурений скрипаль телефонує редакторові американської газети:

– Я чотири рази повторив вашому репортерові, що скрипка, на якій я грав, – справжній інструмент Страдіваріуса, а в рецензії про це – жодного слова!

– Дорогий мій, – заспокоює його редактор, – оголошення в нашій газеті коштують п'ять доларів за слово, Не можемо ж ми робити містерові Страдіваріусу безплатну рекламу.

Музика в офсайді

Молодий англійський композитор Еді Уорнер під враженням першості світу з футбола, що відбулася в Англії 1966 року, написав симфонію «Футбол». Твір має підзаголовок: «Симфонія з дванадцяти воріт і двох штрафних ударів».

Наймудріша порада

Один композитор-модерніст виконував свій твір з такою шаленою експресією, що в роялі луснуло кілька струн.

– Як бачите, – сказав він самовдоволено, – я можу робити з інструментом що завгодно.

– Ви – чарівник! – сказав йому музичний критик, – Скажіть, а кришку цього інструмента ви можете закрити?

Тихе божевілля

Одна з екстравагантних композицій Джона Кейджа – сучасного американського авангардиста – має назву «Погляд у тишу» і підзаголовок «4,33». Цей твір виконують у такий спосіб: піаніст сидить за роялем у цілковитій тиші чотири хвилини і тридцять три секунди. Після цього «твір» вважасться виконаним.

Зовсім інша музика

У Мельбурні (Австралія) виконували рок-н-рол. Раптом диригент, що грав на електрогітарі, дико заверещав. У залі залунали захоплені оплески. Виявилося, однак, що в електрогітарі трапилося коротке замикання і диригент закричав з болю.

Гідна заміна

По смерті Карузо його імпресаріо шукав, ким замінити великого співака. Вислухавши чергового кандидата, імпресаріо вигукнув:

– Ах, синьйоре, ви цілком могли б заступити покійного Енріке…

– Ви так гадаєте? – радіє той.

– …якби померли замість нього!

У кожного свій смак

В одному з чисел французького журналу «Ілюстрасьон» з'явилося таке оголошення:

«Учитель музики шукає обдаровану подругу з метою можливого шлюбу. Беруться до уваги шанувальниці музики Бетховена. Прихильниць Гуно просять не турбуватися».

Приємне розчарування

Другий баритон паризької опери посватався до доньки багатія.

– Не може бути й мови, – сказав батько. – Всі актори страшенні гульвіси.

Трапилось так, що нещасливий наречений замінив 152 хворого першого баритона в опері «Дон-Жуан». Багатій, котрий відвідав той спектакль, наступного дня сказав співакові:

– Можете одружитися з моєю донькою. У вас немає нічого спільного а Дон-Жуаном.

Важке випробування

– Перед війною, – розповідає сучасний польський письменник Єжи Вальдорф, – я знав сноба, що дуже хотів прославитися як знавець музики. З цією метою він відвідував всілякі концерти, також і камерні, хоч і помирав на них з нудьги. Якось (саме виконували один з квартетів Бетховена) мені довелося сидіти поруч цього шанувальника мистецтва. Через деякий час він нахилився до мене й пошепки запитав:

– Чи правда що Бетховен написав 32 квартети?

– Ні,– відповідаю, – він написав 32 сонати для фортепіано, а квартетів – лише 16.

– О, це також забагато! – мимоволі прохопилося в мого сусіди»

Втеча гарантована

Одна паризька газета опублікувала таке оголошення: «Дешево продаю абонемент на цикл концертів модерністської музики. Місця чудові: в партері, поруч із виходом».

Звичайна обережність

Старий американський мільйонер нетерпеливився, поки його доньки одягнуться, щоб іти на симфонічний концерт. Врешті йому набридло чекати і він закричав:

– Скільки вам треба часу, щоб зібратися? Погляньте на мене: шматок вати у вуха – і я вже готовий!

У темпі алегро

В Англії за перевищення швидкості оштрафували водія, що виявився диригентом симфонічного оркестру. На суді маестро не без гумору переадресував звинувачення… Лістові!

– Певно, я мимоволі натискав на акселератор, пристосовуючи томи машини до швидкої частини Дванадцятої рапсодії, яку я саме тоді наспівував.

Натхнення у пілюльках

Після трансляції «Незакінченої симфонії» Шуберта диктор нью-йоркського радіо оголосив:

– Якби Шуберт знав про зміцнювальну дію пілюль фірми «Джексон», симфонія напевне була б закінчена.

Секрет популярності

Один французький співак на звороті платівки з записом свого репертуару видрукував різкий критичний відгук про себе.

Його трюк досяг меті: платівка розійшлась блискавично.

«Трубадур» і пляшка шампанського

У Мілані проти знаменитого театру «Ла Скала» є тратторія, в якій протягом багатьох років збираються артисти, музиканти, знавці сцени. Тут під склом зберігається пляшка шампанського, призначена тому, хто зуміє послідовно і зрозуміло розповісти своїми словами зміст опери Верді «Трубадур», Пляшку було замуровано близько 100 років тому, вино міцніє, а «щасливця» все немає й немає.

Психологічний підхід

Адміністрація одного канадського театру придумала принаду для глядачів. В афіші, що повідомляла про нову виставу опери Гуно «Фауст», найкрупнішим шрифтом були набрані слова: «В другому акті опери прядку Маргарити буде замінено на кравецьку машину найновішої системи з назвою фірми, виписаною вогняними літерами. Публіка почує кожне слово в уславленій баладі про короля Фульського, оскільки машина працює абсолютно безгучно».

Собаки у філармонії

У Нью-Йоркській філармонії, готуючи до показу «Мисливську симфонію» Леопольда Моцарта (батька Вольфганга-Амадея Моцарта), вирішили дотриматися вказівки, зробленої в партитурі самим композитором ще 1756 року. Леопольд Моцарт запропонував привести до зали, де вилежуватиметься цей твір, кілька собак, аби вони супроводжували музику гавканням. Американський диригент Томас Данн і справді найняв понад двадцять гончаків, щоб вони «ілюстрували» зміст симфонії.

Під час генеральної репетиції «артисти» поводилися спокійно, але на концерті терпець їм, очевидячки, урвався. Після того, як вони виконали свою роль і пройшлися по сцені у супроводі свого хазяїна та трьох його асистентів, – почалося несподіване. Пси зняли страшений гавкіт, що заглушував оркестр, і розбіглися по сцені. Один пес зупинився посеред авансцени й почав уважно роздивлятися на меломанів, які прийшли послухати симфонію.

У відповідь зала вибухнула реготом. І хоч оркестр грав далі, концерт одразу перетворився на «хепенінг», тобто виставу, учасники якої заздалегідь не готуються й роблять на сцені, що їм заманеться.

Bсe не так, як у людей

Король Саудівської Аравії Ібн Саїд запросив славетного скрипаля. Той мусив зіграти декілька творів у тісному сімейному колі. Яким же було здивування скрипаля, коли в залі зібралось… близько 400 душ. Виявилось, що в Ібн Саїд а, крім чотирьох законних дружин, було 120 коханок і наложниць. Від них на родилось 107 синів і 189 дочок, більшість яких і з’явились на концерт.

Це не було єдиною несподіванкою вечора. Коли скрипаль викопав перший твір, король став темпераментно плескати в долоні. Заохочений артист взявся виконувати другу п’єсу, але розпорядник підійшов до скрипаля і витурив його за двері. Річ у тім, що, коли король плеще в долоні, це означав: якнайшвидше забирайся геть.

Опорі пощастило

Якось Нью-Йоркська «Метрополітен-опера» гастролювала в торонтському палаці спорту, де звичайно відбуваються змагання з хокея.

– Чи задоволені ви наслідками гастролів? – запитав директора опери репортер місцевої газети.

– Гадаю, що коли б хокеїсти виступали в опері, це було б набагато гірше.

Обачний бізнесмен

Американський мільйонер, що дуже чванився своїм багатством, зайшов у музичний магазин і попросив показати найдорожчу скрипку. Продавець приніс йому унікальний інструмент, зроблений 1730 року знаменитим італійським майстром.

– А та компанія, що випустила цю скрипку, що існує?

– Звичайно, ні.

– Тоді я не можу купити цієї скрипки. Де ж я братиму для неї запасні частини?

Небезпечний спів

В Парижі один спеціаліст-акустик вирішив виміряти в децибелах спів Д. Холідея – французького «божка» йє-йе. Виявилось, що шум, утворюваний співом цього темпераментного співака, досягає в середньому 121 децибела, тобто стільки, скільки утворює вибух чвертьтонної бомби.

Хорошому немає меж

Одного разу композитор-початківець показав своєму педагогові невеличкий музичний мотив і запитав, чи це подобається йому.

– Дуже. – відповів педагог, – але чи не можна його скоротити?

Знавець

Відлунала Дев'ята симфонія Бетховена. Довго не вщухали оплески. Містер Браун сидів задуманий.

– Хелло, хлопчики! – враз вигукнув він оркестрантам. – Кличте сюди автора. Я беру у нього дев'яту симфонію і всю решту, яку він напише.

Подарунки

Щоб забавити чимось непосидющого сусідською хлопчиська, один джентльмен подарував йому барабан. Відтоді барабанний грюкіт не вщухав ні вранці,

ні вдень, ні вночі. Змучений сусіда мусив удатися до військових хитрощів:

– Ось тобі, Боббі, складаний ножик. Чи не маєш охоти подивитися, що там всередині барабана?

Адаптована музика

Одна дама – пристрасна любителька музики – приходить якось до нотної крамниці і просить показати їй найновіші і найпрекрасніші вокальні твори. При цьому додає, що для неї найважливіше, коли в них не забагато бемолей. Продавець пропонує їй романс.

– Це чарівна п'єса, – каже він, – на жаль, вона має аж чотири бемолі в ключі.

– О, не хвилюйтесь, – заспокоює його аматорка, – коли їх виявляється більше двох, я витираю зайві.

Варварське поводження

Коли на прем’єрі опери один безталанний тенор дійшов до арії, що починалася словами «Вони вкинули мене в сиру й холодну темницю», автор опери зауважив:

– Здається, не лише вкинули, але й тримали там надто довго: бідака зовсім втратив голос!

Кругосвітня подорож

Якось композитор диригував концертом із власних творів. Співак, що виконував так звану «вільну каденцію», непогано впорався з першими тактами, потім збився, почав блукати в різних тональностях, зробив кілька неймовірних імпровізацій, але врешті опинився в правильній тональності і з полегкістю взявся за коду. На відзнаку та-

кого щасливого закінчення композитор весело крикнув збентеженому солістові:

– З приїздом, пане! Я завжди вірив, що ми ще здибаємося.

У мюнхенській пивниці

– Коли я чую наш гімн, мене ніби хвилі якісь підмивають.

– Це Фріц на твій стілець вилив кухоль пива.

Те саме, тільки навпаки

Американського журналіста запитали:

– Яка відмінність між співаком і акціонером?

Той відповів:

– Співак, щоб набути майно, повинен мати голос, акціонер же, щоб мати голос, повинен набути майно.

ТЕМИ З ВАРІАЦІЯМИ

Хрест на все життя

Приїжджий диригент помічав на репетиції, що перший скрипаль-концертмейстер якось дивно себе поводить: від часу до часу обличчя його болісно пересмикується, губи зневажливо кривляться, а смичок байдуже ходить по струнах. Зрештою диригент не витримує і звертається до скрипаля: «Що з вами? Ви хворі? Чи, може, не подобається, як я диригую»?

«Та ні, що ви, – заспокоює концертмейстер, – диригуєте ви чудово, стан мого здоров’я нормальний. Просто я з дитинства не зношу музики!»

Необачність

Одного разу оркестрову репетицію проводив молодий самовпевнений диригент, що хотів похизуватися своїм винятковим слухом і музикальністю. Тільки-но оркестр дограв твір до середини, як диригент манірним жестом зупиняє музикантів: «Другий гобой, я вас прошу в п'ятій цифрі зіграти вашу фразу трошки тихіше й більш легато: та-та-та-а… Всі спочатку!» Феноменально! Почали ще раз, захопилися, розігналися – аж диригент знову стукає паличкою по пюпітру: «Альти, увага, у вас у шостій цифрі є ноти фа – ля. Зіграйте їх з легенькими акцентами». Оркестр грає – його знову зупиняють.

Нарешті музикантам це обридло, і ударник на загальному піаніссімо щосили гепнув у великий барабан. Маестро здивовано кліпнув очима і швиденько питає: «Хто це зробив?»

…Ця необачність дорого диригентові коштувала!

Ображений соліст

Коли старенький контрабасист уперше почув увертюру до опери Ж.Бізе «Кармен» не з оркестрової «ями», де просидів усе життя, а з партеру, він був страшенно здивований і навіть обурився: «Що вони грають, куди дивиться диригент? Звідкіля тут взялися скрипки? Адже в ньому місці має звучати наше, контрабасове соло: ля, мі, ля, мі!..»

Людина слова

Молодий, та вже досить відомий тенор, виконавець однієї з головних ролей у новій опереті, запізнився на генеральну репетицію майже на півтори години.

– На нашому місці я б уже зовсім не приходив, – ущипливо закинув йому диригент, що немало перехвилювався.

– То ж ви! – з почуттям власної гідності відказав співак. – А я людина слова, і от я тут!

Приємна музика

Після прем’єри чергової своєї оперети на сучасну тему композитор зустрів старого знайомого, великого любителя і знавця цього жанру.

– Ну, що ви скажете про мою нову оперету? – поблажливо запитав автор.

– У ній безліч мелодій, що запам’ятовуються: я пам’ятаю їх з 1912 року, – відповів приятель.

Хронічне безголосся

У татрі оперети відзначали ювілей відомого співака.

– Звичайно, ваш голос уже не той, що раніше, – сказав у своїй промові директор, – але ваша гра, як і колись полонить глядачів.

– Як це вам подобається? – обурився ювіляр, звертаючись до своєї віддавної партнерки. – Це мій голос не той, що раніше?

– Дурниці,– заспокоїла його актриса, – Ви завжди співали так, як тепер.

Не все відразу

– Грайте, грайте ж! – крикнув знаменитий режисер прем’єру трупи на одній із репетицій.

– Грайте! – вигукнув той. – А хто ж буде співати?

Критерії – відносні

Два музиканти зустрілися після концерту.

– Чому ти не привітався з музичним репортером? Він же розкритикує твій сьогоднішній концерт.

– Тепер це мені байдуже. Про мій минулий виступ він писав, що ніколи в житті не чув гіршого виконання. Чи може бути щось більш убивче?

– Але він може написати, що цього разу ти не піднявся до свого звичайного рівня!

Розчулився

Виконувалася «Угорська рапсодія» Ліста. Один із слухачів витирає сльози.

– Ви, мабуть, угорець? – питають у нього.

– Ні, я музикант.

Педант

– Валторно, дайте «фа», – просить диригент.

– Дайте ноти!!

Класифікація співаків

На думку Россіні, співаки поділяються на три категорії; перші мають голос, але не вміють співати; другі уміють співати, але не мають голосу; а треті не мають голосу і не вміють співати.

Опера

– Тату, а що таке опера?

– Опера? Це коли одна людина коле іншу стилетом, а та – замість падати – довго і голосно співає.

Ораторія

Зустрілися два приятелі:

– Розкажи по, чи цікавий був учорашній концерт?

– Ах, надзвичайний! Викопували ораторію Генделя!

– А що таке, власне кажучи, ораторія?

– Почекай, зараз я тобі поясню. От, приміром, коли б я тобі сказав: «Януше, дай мені цигарку!» – це не ораторія. Але коли я тобі скажу: «Януше, Януше, о дай же мені цигарочку, о дай мені, о дай цигарочку, цигарочку, цигарочку, дай, дай мені цигарочку, Януше, Януше, Януше, дай, дай мені цигарочку, дай, дай, дааай мені цигарчину – чину – чинн-нуу!» – оце вже ораторія.

Ноти… Гуги

– Дайте мені ноти Гуги, – настирливо домагається студентка в бібліотеці консерваторії.

Довго й марно прагнуть зрозуміти, що вона хоче. Хтось нарешті догадався:

– Може, вам потрібно «Гугеноти» – оперу Мейєрбера?

– Так, так, – радіє студентка. – Я ж вам казала!

Випередили

– Що ти гризешся? – заспокоює студент-композитор свого товариша перед іспитом. – Візьми прелюдію свого педагога, перепиши її навпаки – з кінця до початку, – та й уже.

– Пробував, – зітхає студент, – виходять вальси Шуберта…

У опері

– Голоси в акторів є, але вміння…

– Буде й уміння, як голосів не стане.

Збагачення термінології

На екзамені з елементарної теорії музики голова комісії запитує студентку:

– Яким терміном позначається в музиці голосне звучання?

– Форте.

– Правильно. А дуже голосне?

– Фортель, – не змигнувши оком, відповідає дівчина.

Поважна причина

Слухаючи оперу з трагедійним сюжетом, більшість сановних дам плакали; тільки одна з них не пролила й слізочки, Сусідки дивувалися з такої невідповідної поведінки, а вона пояснила:

– Я б охоче поплакала, але в мене сьогодні дружня вечеря.

За звичкою

Подейкують, що директором однієї з периферійних філармоній колись було призначено людину, яка до того працювала начальником тюрми. Якось йому сказали, що до нього хоче зайти відомий піаніст. Директор тої ж миті наказав:

– Приведіть!

Заспокоїв

Один композитор звернувся до відомого музичного критика, щоб той прослухав його нову оперу.

– У вашої опери є майбутнє,– сказав критик, прослухавши. – Запевняю вас, її поставлять тоді, коли вже не ставитимуть ні «Лоенгріна», ні «Кармен», ні «Пікової дами»..

– О, я вам дуже вдячний, – зрадів композитор.

– …Та не раніше, – закінчив свою думку критик.

Пільги віку

– Якої ви думки про мій новий твір? – запитав молодий композитор професора консерваторії.

– Таку слабку п’єсу дозволено писати лише маститому композиторові,– похмуро відповів професор.

Переплутав

Диригент:

– Не забувайте, що ви співаєте партію тореадора, а не бика!

Пильність

Під час антракту диригентові подали записку: «Зверніть увагу: оркестрант, що б’є по маленькому трикутнику, поводиться вкрай несумлінно: він грає тільки тоді, коли ви на нього позираєте».

Диригент задоволений

– Чудово! – сказав диригент музикантам любительського симфонічного оркестру. – А тепер, друзі, заграймо «Тріумфальний марш».

– Як? – здивувався один з музикантів. – А я вже його зіграв…

Час і поспівати

– Записуйтесь до нашого хору, – агітував аматор-хормейстер одного з своїх знайомих. – Певен, що ви матимете велику втіху. Ми збираємося щоп’ятниці: спочатку вип’ємо склянку-другу, тоді розповідаємо анекдоти, гуляємо в карти, а потому танцюємо.

– Це дуже цікаво. А чи вдається вам поспівати?

– Авжеж, – запевнив хормейстер, – по дорозі… додому.

З двома невідомими

– Який неприємний голос. Хто це співає?

– Моя донька.

– Даруйте, будь ласка. Власне, справа не в голосі, але пісня нікудишня. Цікаво, хто її написав?

– Я.

Сусідам краще знати

До керівника хору звертається дівчина з проханням взяти її на роботу.

– Ви маєте якісь рекомендації?

– Ні.

– А характеристики?

– Також ні, але мої родичі запевняють, що я гарно співаю.

– Гаразд. В такому разі принесіть мені ще й відгуки ваших сусідів.

Мішаний хор

– Чому ти кажеш, що це мішаний хор, адже з ньому самі чоловіки?

– Так, але одні вміють співати, а інші – ні.

Кінець Ленському

Напередодні свята студентська бригада дає черговий концерт в якомусь клубі. Народу – повно, за лаштунками – метушня: «Прийшов? Ні? О боже, що робити, кого випускати? Ну, ось хай він виручить. Згоден? Мерщій на сцену!» Мить – і непередбачений соліст уже біля рояля. Прибирає гідної пози і киває акомпаніаторові: «Починай!» Поки піаніст награє мрійливий вступ до арії Ленського, співак «входить в образ». Подано знак – і соліст впевнено «хапає» перші поти арії Сусаніна: «Чують пра-а-авду!». Хороший такий басило, навіть супроводу не чути!

Викрутився

Концертмейстер оркестру звертається до композитора:

– Маестро! Тут в партитурі стоїть ре-бемоль, а в оркестровій партії на цьому ж місті – ре-бекар. То як грати?

– Грайте піаніссімо…

Колись і тепер

Ставили «Ріголєтто». Під час сцени, коли блазень, дізнавшись про ганьбу своєї доньки, рве на собі волосся, одна дама здивовано запитує:

– Чого він розводить істерику?

– Бачите, це колись вважали гріхом, – відповіда їй більш тямуща сусідка.

З натури

– Слухав ваш ноктюрн. Препогано!

– Але ж я писав його влітку в Ленінграді. Який може бути ноктюрн, коли там ніч на ніч не схожа?

Неоціненні речі

– Будь-яку сонату Бетховена можна придбати в нотній крамниці за безцінь. А моєї сонати ви не купите ані за які гроші.

– Чому, маестро?

– Бо я не пишу сонат.

Обережність

– Скажіть, будь ласка, хто грає соло – корнет чи гобой?

– Вибачте, я… не тутешній.

Музики не буде

Купуйте рушницю! Чудова рушниця!

– А вона стріляє?

– За якийсь карбованець ти ще захочеш, щоб вона вальси грала?!

Якщо й неправда…

– Уявіть собі, моя дружина цілу добу грав на роялі!

– А коли ж вона спить, їсть?

– Під час тривалих пауз.

Невиявлений талант

– А на скрипці ви граєте?

– Їй-право, не знаю, ще не пробував.

Почуття власності

– Ви граєте чудово… Це скрипка – Страдіваріуса?

– Ні, моя власна!!

Соло чи дует

– Зараз дві співачки співатимуть соло.

– Якщо дві, то дует.

– Ні, соло! Одна зовсім безголоса.

Відповідь фахівця

– Хто такий Євгеній Онегін? – запитали вокаліста на випускному екзамені.

– Баритон, – відповів співак.

Бідолашний Верді

Публіка обсвистіла безголосу співачку, що виконувала партію Джільди з опери «Ріголєтто».

– Яка брутальна, некультурна публіка! – обурилася співачка. – Тільки подумати – обсвистіли великого Вердії

Там її вже знають

– Ну, як твої гастролі?

– Чудово. Всюди були повні зали, тільки в Любліні чомусь ніхто не прийшов.

– А може, ти там співала раніше?

Про всякий випадок

– Мамо, а чому, коли я співаю, ти завжди стоїш біля вікна?

– Щоб ніхто не подумав, ніби я тебе б'ю.

Збіг обставин

Після невдалого концерту засмучена співачка сказала своєму акомпаніаторові:

– Ви найгірший піаніст у світі!

– Не певен. Це був би надзвичайний збіг обставин.

Варіації на тему

– Що це за мелодія?

– Яка? – перепитує розлючений диригент. – Та, що її грає оркестр, чи та, що співає акторка?

За що його вбили?

Після сцени, коли Онєгін на дуелі вбиває Ленського, хлопчик питає:

– Мамо, його вбили за те, що погано співав?

Останній порятунок

– Цей саксофон із сусіднього будинку не дає мені спокою. Благаю тебе, зачини двері!

– Вони ж зачинені.

– Тоді замкни на ключі

Жаль

Дебютантка тремтливим голосом співає:

– Ех, якби я була пташка!..

Похмурий голос із зали для глядачів:

– Ех, якби я мав рушничку!

Різні речі

– Треба співати з більшим почуттям. Невже ви ніколи не кохали? – дорікає диригент співакові.

– Кохав, але тоді не треба було співати…

На концерті

Піаністка до скрипаля:

– Послухайте, ми розійшлися. Ви мене випередили на дванадцять тактів!

Скрипаль:

– Зберігайте спокій. Я поспішаю на поїзд.

Нечуване неподобство

– У тебе було зручне місце під час концерту?

– У філармонії немає зручних місць: де не сядеш – все 'дно чути музику.

Ерудит

Глядач (до сусіди):