Текст книги "Белая гвардия Михаила Булгакова"

Автор книги: Ярослав Тинченко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 22 (всего у книги 22 страниц)

Вышедшие утренние газеты брались публикой нарасхват. Наблюдается повышенный интерес к газетам, которые внесли успокоение в умы обывателей разъяснением положения.

(Последние новости, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 5341)

16 (3) декабря 1918 года

У Києві

Прибуття військ. 16 грудня, після славних бойових операцій на лінії Бочовка-Боришпіль-Дарниця прибули до Дарниці частини 2-ї Дніпровської козачої дивізії з отаманом Данченко на чолі.

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Харьковшина

Наслідки гетьманщини

"Південному краю" повідомляють з Бахмуту, що отряд, який пробирався на Дон волчанського повітового старости Неклюдова, коло Бахмуту цілком нежданно надійшов на республіканців, котрі з неклюдівцями вступили в бій. Неклюдівці розбиті і загубили 50 вбитих, 40 ранених і 14 полонених.

(Слово, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 63)

17 (4) декабря 1918 года

Арест Гарніч-Гарницького

Вчора (тобто 17 грудня – прим. Т.Я.) о 3 год. у власному помешканні після пильного огляду був заарештований доктор Гарніч-Гарницький, організатор армії бой-скаутів у Києві та дружин учнів вищих та середніх шкіл у Києві.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

Учні-добровольці

Начальник штабу Осадного корпусу в розмові з головою батьківських orанізацій А.В. Кружиліним з приводу учнів, бувших в дружинах, дозволив оголосити через пресу слідуюче.

1. Всі учні, інтерніровані в Педагогічнім музею, по виясненню особливою комісією їх осіб, будуть відпущені додому. Також буде зроблено з учнями, котрі інтерновані в Дарниці після попереднього переводу їх до Києва.

2. Арештів учнів у зв" язку з перебуванням їх у дружинах робитись не буде. І кожен з таких арештів буде рахуватись, як самочинний. Вільним чином являються самочинними вимогання яких би то не було списків учнів, бувших в дружинах.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

18 (5) декабря 1918 года

В Педагогічному музею

Наш співробітник особисто був в помешканні Педагогічного музею, де тепер знаходяться заарештовані добровольці. На першому поверсі знаходиться варта та комендатура будинку. Самі заарештовані розташовані на 2 та 3 поверсі, в великій залі та по маленьких кімнатках. Кожний доброволець має при собі постіль та всяке майно. Прислужує їм великий штат своїх власних сестер-жалібниць, які доглядають за кожним їх кроком, приносять обід, води і навіть прибирають помешкання. їжа видається їм скарбова, але крім цього не забороняється одержувати їжу і власну. На запитання співробітника, чи були які-небудь негарні вчинки з-боку варти, всі як один відповідали, що ексцесів ніяких не було, що відношення до них зі сторони Республіканських військ дуже гарне, чого вони ні в якому разі ніколи не могли очікувати. Найбільше враження зробила на добровольців Дніпровська дивізія, яка як раз проходила біля Педагогічного музею.

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Церемоніял зустрічі С. Петлюри, вироблений "Комітетом зустрічі" по розумінню з отаманом корпуса Є. Коновальцем

Розпорядчиком церемоиіялу назначений Комітетом директор українського театру М.К. Садовський. Петлюра прибуде разом зі своїм штабом на вокзал точно о 1-ій годині дня. Після привітання на вокзалі Петлюра рушить зі своїм штабом по Безаківській, Бібіковським б., Володимирській аж до Городського театру. Біля театру начнуться привітання делегацій від національних організацій. Хор трупи Садовського відспіває гімн "Слава, тобі, козаченьку". На Софійській площі зустріне Петлюру духовенство. Буде відправлено молебен. Торжество зікінчиться церемоніяльним маршем військ.

(Відродження, четвер, 19 грудня 1918 року, № 213)

20 (7) декабря 1918 года

Парад на Софійській площі

…Вдарили дзвони на Софії, загреміло одразу кілька оркестрів музики, і очі всіх, що жадібно направлені були на арку, побачили нарешті скромну постать того, якого ім'я не сходить з уст всієї України і цілого світу вже на

протязі місяця. Київ побачив Петлюру.

– Слава! Слава! – залунало навкруги назустріч отаманові. Скромно одягнений в чорний жупан і чорну шапку з червоним верхом, з блідим стомленим лицем, отаман революційного українського війська пішов вздовж рядів своїх козаків.

…Публіка починає розходитись. Але стоячи купками на пішоходах, люди довго ще передавали свої вражіння один одному.

– Не бачив Київ ще ніколи такого! – каже хтось.

– Ні, бачив! Але то було дуже давно. Бачив, коли вступав до Києва Богдан Хмельницький після перемоги над поляками.

– А, так, так! Але ми того не бачили – одповідає другий.

Починає смеркати. Народ потроху розходиться по домівках.

(Відродження, субота, 21 грудня 1918 року, № 215)

Голова слідчої комісії отаман Колодій про становище затриманих військовослужачих

Тимчасовий штаб охорони Києва при міській раді по уповноваженню голови слідчої комісії отамана Колодія цим оголошує:

1. Надруковані в газетах звістки від імені отамана Колодія про розділення всіх затриманих військовослужачих на чотири категорії з відданням двох категорій під військово-польовий суд, що загрожує їм по ст. 108 карою смерти, не правдиві. Кара смерті в Українській Народній Республіці скасована і досі не відновлена. Через те нікому з служачих у ріжних військових організаціях кара смерті не загрожує.

2. Військовослужбовці, що поступили в частини та дружини по мобілізації, зокрема по такій, ухилення від котрої загрожувало розстрілом, будуть незабаром увільнені з-під арешту і зовсім випущені на волю.

3. Осіб, що поступили в частини та дружини добровільно, буде вислано за межі України (безумовно, не совітську Московщину).

4. Під суд після слідства буде віддано осіб:

а) котрим доказано зловживання,

б) керовників протинародних формувань та їх відповідальних військових начальників,

в) осіб, що дали про себе неправдиві зізнання.

З приводу того, що реєстрацію всіх затриманих військовослужачих передано реєстраційному бюро при міській думі, мають усі служачі в частинах та дружинах, що живуть нині по приватних помешканнях, явитись до думи (кімн. 18) для добровільної реєстрації.

(Слово, субота, 21 грудня 1918 року, ч. 66)

В "Версалі"

В гостиниці "Версаль" на В. Підвальній вул. перебувають найбільш відомі діячі гетьманського руху. Там знаходяться всі затримані до цієї пори міністри, товариші міністрів і відомі урядовці різних відомств. В "Вересалі" ж знаходяться й заарештовані журналісти і співробітники "Утра" і "Вечера". В "Версалі" з 18 грудня перебувають архієпископ Євлогій і метрополіт Антоній. Всі арештовані до 80 осіб містяться в одній кімнаті. Арештованим розрішається бачитись з близькими родичами, дається право посилати за обідами в паштетну, яка знаходиться недалеко. Прибирання має проводитись самими ув'язненими по черзі. Не відмовляються від виконання цієї натуральної повинності бувший прем'єр-міністр Гербель, міністр Внутрішніх справ Рейбот і інші сановники. Поводження з арештованими дуже коректне. З чужих осіб доступ до в'язнів в "Версаль" з розрішення військової влади має представник міської думи С.О. Сірополко.

(Слово, субота, 21 грудня 1918 року, ч. 66)

21 (8) декабря 1918 года

Звернення офіцерів до думи

Головою міської думи В.А. Дрейлінгом одержуються листи від груп офіцерів, котрі знаходяться зараз в ріжних в'язницях з висловленням щирої подяки демократичній думі за її участь у судьбі арештованих. Офіцери пишуть, що вони були втягені в злісну авантюру. Що їх якоби брали для захисту законності і порядку від більшовизму, в дійсності ж направили проти Республіканської армії того Петлюри, з котрим частина офіцерства разом боролась проти більшовиків в січні. Одна група офіцерів пише:

"Ми, рядове бувше офіцерство у великій більшості демократичне. Ми не можемо і не могли виступити вороже по відношенню до війська, котре захищає права та волю народа. Нас закликали, як говорилось в наказі гетьмана, для забезпечення державної безпечності боротьби з анархією в прифронтовій полосі, для підтримання же порядку в столиці і в метах перекурочення анархічних виступів. Бажаючим з призваних було запропоновано записатись інструкторами в добровольчеську по охороні Києва дружину. Коли ми почули про рух до Києва отрядів, настрій котрих нам був невідомий но про котрих ми догадувались, в нашій среді з'явилось підозріння в чистоті замірів влади, котра призвала нас. В відповідь на наш сумнів вийшов наказ графа Келлера про підлеглість військово-польовому суду тих, які ховаються і відмовляються. Офіцери щиро прохають захистити їх від травлі проти них і роз'яснити громадянам, що в подіях останніх днів вони, офіцери, були тільки жертвою хитрих політиків, розплату за гріхи яких вони опльовані і осоромлені зараз несуть".

(Слово, неділя, 22 грудня 1918 року, ч. 67)

Заарештовані міністри

Всі міністри гетьманського кабінети за винятком бувшого міністра закордонних справ Г.Я. Афанасієва і бувшого міністра внутрішніх справ І.А. Кістяківського містяться на Великій Підвальній вул. ч. 10 в будинку готелю "Версаль". (Ставка, неділя, 22 грудня 1918 року, ч. 6)

25 (12) декабря 1918 года

Становище в'язнів-офіцерів

Під головуванням швейцарського консула Єнні відбулось засідання консульського корпусу по питання про становище арештованих офіцерів добровольчеських частин. Член датського консульства лікарь датського Червоного лреста зробили доклади про завітання них до арештованих в помешканні Педагогічного музею і "Версалі". Постановлено звернутись до членів Директорії з проханням вжити заходів до полегшення участі в^язнів.

(Слово, четвер, 26 грудня 1918 року, ч. 70)

Освобождение офицеров-белорусов

В ближайшие дни предстоит освобождение арестованных и содержащихся в Педагогическом музее и Коммерческом институте офицеров-белорусов, которых насчитывается свыше 200 человек. Ходатайствующий за арестованных белорусский консул г. Базаревич указал в министерстве Иностранных дел на то, что он в свое время протестовал перед гетманским правительством по поводу мобилизации белорусов. Ныне ходатайство Базаревича с благоприятным отзывом передано министерством Иностранных дел военным властям.

(Наш Путь, 26 (13) декабря 1918 года, № 31)

Полтавщина

Перемога Запорожського полку над гетьманцями

Генеральний штаб повідомляє. 2-й Запорожський Республіканський полк між ст. Гребінкою та Яготином розбив до щенту гетьманський відділ до 1000 чоловік при гарматах та кулеметах, яким керував генерал Устимович. Більша частина гетьманців розбіглась по селах, покинувши зброю і всякі речі, частина здалась в полон, а решту забито в бою. Відібрано від них 9 гармат, багато кулеметів та рушниць, кількість яких виясняється.

(Слово, четвер, 26 грудня 1918 року, ч. 70)

Одесса

Одесские газеты передают подробности о боях в Одессе. Боям предшествовало очищение так называемой союзной зоны, начавшееся с разоружения многочисленных немецких и других частей. Разоружение производилось при помощи польских легионеров и офицеров-добровольцев. Разоружение немцев было вызвано слухами, будто немцы передают свое вооружение другим войскам. К полудни можно было видеть следовавшие за пределы зоны немецкие грузовики с имуществом немецких солдат. Одновременно офицеры-добровольцы принимали энергичные меры к отмежеванию зоны от остальной части города. Улицы были перерезаны веревками, а в некоторых местах были устроены баррикады из скамеек. Везде были расставлены пулеметы. В пределах зоны публика пропускалась с большим разбором. Весь день прошел в сплошных недоразумениях. Например, не пропускали отца больного ребенка с лекарством в руках. Затем начался своего рода спорт по части захватывания в плен противников. Добровольцы арестовывали попадавшихся в пределы зоны своих противников, те задерживали и арестовывали польских солдат и офицеров и русских офицеров-добровольцев и тоже их уводили. Два явно враждебных и вооруженных лагеря разделяли веревки, перетянутые через улицы, да опрокинутые скамейки. Кроме того, очень много лиц в форме Добровольческой армии и просто в серых шинелях были задержаны за целый ряд, как говорит официальная власть, незакономерных проступков.

Охрану в городе продолжают поддерживать студенческие и еврейские отряды, которым оказывают помощь французские караулы.

Главная база добровольческих и польских отрядов находилась в порту. Потому противники сюда направили усиленный огонь из орудий. Снаряды, большей частью шрапнельные, летели сюда в течении всего дня„Из стоявших в порту союзных судов на стрельбу отвечало лишь несколько миноносцев союзного флота. Снаряды в большем числе падали на территорию порта и в бухту. О повреждениях пароходов в нашей газете сообщалось уже вчера. Много пострадало случайных прохожих, так как снаряды не все долетали до моря. О количестве жертв боев можно судить по следующим данным. За день доставлено только в два морга 68 трупов. Во время перестрелки в течении всего дня и ночи на вокзале работали приемные покои, куда носили для оказания медицинской помощи раненым. За день принято несколько десятков.

(Наш Путь, 26 (13) декабря 1918 года, № 31)

27 (14) декабря 1918 года

События в Киеве

Штабом охраны при городской думе составлен следующий список лиц, пострадавших при взрыве в Педагогическом музее 27 декабря. Самойленко (контужен), Шереметинский полковник (ранен в голову и руку), Павлов полковник (ранен в голову и обе руки), Котов (ранен в руку), Гуинц (ранен в руку), Мазченко (ранен в голову и руку), Дарчевич (ранен в руку), Ломанов (ранен в голову), Чубинский (ранен в голову и руку), Чубинский– второй (ранен в ногу и руку), Никольский (ранен в ногу), Булгаков-второй (ранен в голову), Школьник (ранен в спину), Лебедев (ранен в голову), Каменец поручик (неизвестно), Рундли (ранен в голову), Сметанин (ранен в руки), Кривошея (ранен в голову и руки), Лащевский (ранен в голову), Пешков (ранен в ноги и руки), Фальковский (ранен в ноги и висок), Януцин (ранен в голову), Любимко (ранен в голову), Кузнецов Евстафий, Ужилко (ранен в бок и руки), Каде (ранен в ногу), Шимченко (ранен в руку), Налович (ранен в голову), Чугихин (ранен в шею), Турценич (ранен в голову), Глинский (ранен в голову, спину и руку), Золотарев (ранен в голову), Петров (ранен в голову), Антоненко (ранен в голову), Майков (ранен в руку), Толкушкин (ранен в голову), Кривошеин (ранен в лоб и руки), Васильев А.А. (ранен в голову и руки), Курдюмов (ранен в руки), Джусь (ранен в голову), Шепоренко (ранен в голову), Устимович (ранен в руку), Дрожкин (ранен в голову и лицо), полковник Король (ранен в голову), Мацелли (ранен в голову, спину и руки), Курушевский (ранен в голову), Пелишенко Иван (ранен в голову и ногу), Галицкий (ранен в голову и ногу), Комарчук (ранен в голову и руки), Годовский (в голову, спину и руки), Шишман (в голову), Шкат (в голову и руки), Сечко (в голову), Розенкранц (в спину), Монков (в голову и ноги), Боровир (в ногу, руку и бок), Ярмоленко (в голову и ногу), Белинский (в голову и ноги), Саранчев (в спину), Кураданов (в голову и ноги), Горчаб (в голову и ногу), Гречанко (в ногу), Макаренко (в спину), Крипаченко (в голову), Ренькасть (в голову), Нестеренко (в руку), далее зарегистрированы без указания ранении Гейнц, Коломеец, Тульский, Руденко, Григоров,

Гордиенко, Белоцерковский.

(Вечерний голос, № 1, воскресенье, 29 декабря 1918 года)

До вибуху коло музею

По наведенних німецькою комендатурою справках про вибух коло Педагогічного музею, вдалось встановити такі факти. Бомбу мабуть кинено з автомобіля, котрий зараз після того втік. Вибухом 22 російських офіцерів тяжко ранено, 48 легко ранено та 2 козаків убито.

(Слово, вівторок, 31 грудня 1918 року, ч. 74)

31 (18) декабря 1918 года

Київщина

На Київ-1 привезено 450 чоловік бувших гетьманських офіцерів, які зібралися в Канівським пов. і хотіли преїхать на Дін одначе на станції Таганча їх заарештовано місцевими козаками і переведено в Київ.

(Бюлетень Головного Інформаційного бюро армії УНР за 31.12.1918)

В «Хронике» использовано несколько материалов из работы С.Л. Бурмистренко и Т.А. Рогозовской «Сорок семь дней из жизни города» (Коллегиум, 1995 г, №5)