Текст книги "Камертон Дажбога"

Автор книги: Олесь Бердник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 13 (всего у книги 13 страниц)

Людству ще тільки належить усвідомити неймовірний за змістом факт: всю містерію буття впродовж останніх тисячолітьздійснюють одні й ті самі містифікатори. Боги і антагоністи богів – це права й ліва рука одного й того ж диктатора.Хто б яку дорогу не обрав – він опиниться у пащі того ж небесного Хижака.

Потрібно збагнути їхню реальність у всій Космічній Масштабності. Не «доказувати» їхню «ненауковість», а визначити страхітливу злочинність як зброю космоісторичних змовників супроти Еволюції, краси і братерства.

Припинити «полеміку» і поставити їх поза законом.

Істинна релігія і пізнання – в серці людини. Христос навіки сформулював цю істину і утвердив її своїм життям. Це – молитва життя: духом, радістю, творчістю, занням, любов’ю. Це – зв’язок з Вітцем Буття, з творящим потоком Батьків – безпосередньо. Я – у Вітці, а Вітець – у Мені!»

«…Духовні вампіри перехопили всі комунікації Логоса у Всесвіті. Пустили потоп вигадок – релігійних, наукових, окультних, мистецьких. Ми самі помагали їм, самі мурували власну в’язницю, давній Лабіринт Міноса. де засіло всепожираю-че чудисько. Ми вихваляли жорстоких богів, курили їм фіміам, утверджували у володінні Вищими Світами. Відмовилися від Вітцівського спадкоємства. Одягли робу рабів.

Гряде повстання духовних гладіаторів. Досить аренидля втіхи богів. Хіба не прозоро говорив про це Гомер? Хіба не вирує й досі троянська війнав ім’я зрадливих, непостійних, підступних Гелен, ким би вони не були?

Для «олімпійців» – це шахова гра. А для нас?

Кривава історія. Чим завершуються всі історичні спектаклі?

Бенкетом Кронідів.

А потім – нова партія в шахи.

На часі – точний гнозис. Жорстокий і безжальний.

Тим більше що це ми породили космічну банду узурпаторів. У цьому факті – визначальна містерія грядущого циклу Буття.

Чим завершиться «Битва в Небесах»?

Торжество Архистратига Михайла над воїнами Люцифе-ра – що це таке? Де результати тієї перемоги?

Грядуще розділення Світобудови на вічність блаженства і вічність муки– невже в цьому розум Людини може знайти своє завершення?

Вогняний міст над прірвою, що розколола Буття, – чи не тут лежить рішення?

І та прірва – у серці.

Зупинімось у шаленім бігу до ефемерної перемоги, прислухаймося до тихого стуку в грудях. У Небі. В Безмежжі.

Серцю Неба теж болить.

Страшно болить.

Жителі Неба, ви чуєте?..»

* * *

Ягу й Аріман довго мовчали, прослухавши жорстокий аналіз Буття, висловлений психікою Землі. Нарешті, після тривалої паузи, почувся глухий голос Координатора:

– Це ще не все, Ягу. Я отримав телепатему Горикореня, якому Корсар допоміг воскреснути й одужати.

– І що ж?

– Лідер Космократорів розгадав прадавню загадку. Отже, ноосфера Землі невблаганно, неухильно зрощуватиме це знання: Бог і Сатана – вітки єдиного Древа. Коли це розуміння стане монолітним, стихійним – Ара перестане отримувати психоенергію живого світу. Вона деградує і згасне.

– Але ж ти запевняв, що намічаються нові, незалежні шляхи для самодостатнього існування Ари.

– Це була ілюзія, – зітхнув Арімап. – Ми були певні в первинності Ари, нашої Еволюції. Недавно в секретному Архіві Першоциклів я знайшов страшні записи. Виявляється, що наша сфера породжена духовною динамікою Землі.

– Як це може бути? – скрикнув Ягу, благально дивлячись на Координатора. – Адже ти сам запевняв, що група Деміургів під твоїм проводом сформувала сферу тримірності, запрограмувала її Еволюцію.

– Це була напівправда, – неохоче озвався Аріман. – А точніше – брехня. Ми втратили знання про справжнє походження сфери Землі. Вважали її якимось реліктом, апендиксом. Коли настала криза для Ари, я вирішив інтенсифікувати цей «апендикс», щоб дати імпульс певності жителям нашої сфери. Це був своєрідний психологічний спектакль. Ти розумієш?

– Так, – похилив голову Ягу. – Зерно обману почало бурхливо рости. І тепер – розплата.

– Зажди, – підняв руку Аріман. – Суть не в етичних категоріях. Суть у тім, що ми, вся Ара – породжені ноосферою Землі. Ми – діти людства, які забули про Батьків, знехтували їхніми інтересами, загордилися, стали Богами для власних убогих предків.

– Як це могло статися?

– Десь відбувся розрив естафети, – задумливо сказав Аріман. – Законно повинне було зростати все – корінь, крона і квіти. Тоді у Всесвіт піднімалося б усе древо Життя. А ми зажадали освятити лише квіти, знехтувавши коренем. Почав засихати корінь, а за ним отруйними стали й квіти, породжені в Небі ноосфери. Народилися боги, демони, антагоністи, і всі жорстоко експлуатували любов і ненависть людей, перетворюючи їх в арену вічної битви.

– І ти все це знайшов у записах секретного фонду?

– Так. Там було й попередження: не допускати до критичної межі протистояння. Прислухатися до волі Землі, де має визріти розуміння причин падіння.

– Хіба нашого розуміння не достатньо, щоб здійснити поворот Еволюції?

– Це неможливо, Ягу, – блиснув вогненними очима Арі-ман. – Зрозумій: ми всі – я, ти, інші боги й демони – породжені людьми, хоч і не хотіли цього збагнути. Хіба може породження змінити своє джерело? Це джерело повинне очиститись, щоб весь потік став знову прозорим. Але нині, коли від Землі йде генерація цієї ідеї, – пора настала. І нам є потреба замислитися…

– Якщо коротко, – сказав Ягу, – то це завдання можна вкласти в формулу: зцілити світобудову, ліквідувати біполярність.

– Так, Ягу, – схвально озвався Координатор. – Нам треба спуститися вниз. Тисячоліттями люди прагнули піднятися до богів. Тепер богиповинні спуститися до людей, ввійти в них, віддатися їм, покаятися перед нимиза страшний гріх відчуження.

– Це – неймовірно тяжко, Арімане! Небо стало горою гордині. А якщо врахувати, що небо й пекло керуються з єдиного Центру, то як здійснити такий немислимий синтез? Чи є у Матері-Субстанції така можливість, така пластичність, щоб вогненно змінити Реальність?

Аріман встав з крісла, підійшов до пульта, увімкнув систему поля Тартару. Зникли енергостіни, над ними засяяло зореносне склепіння Безмежності. Головний Координатор махнув рукою, ніби обмальовуючи тим рухом урочистий небесний краєвид.

– Ти питаєш, чи має Природа достатню пластичність для зміни Реальності? Глянь, Ягу, на це вічне диво. Адже це породили наші предки, ті убогі істоти, що досі блукають у лабіринті Землі. Знайшлася ж у них сила для такого титанічного космоформування. Будьмо мужніми: там, у глибині людських сердець, втаємничена Сила Першовітця. Він заховався в простих людях. Така розгадка Місії Христа.Я з жахом і надією промовляю ці слова. А зміна Реальності? Вона можлива… Якщо нагромадиться критична величина деміургічної енергії.З боку людей… і з нашого боку… з боку богів… і демонів… Два полюси цілості повинні зімкнутися.

– Зустріч Батька й Сина, – прошепотів Ягу, піднімаючи просвітлений погляд у космос. – Так ти вже вирішив остаточно, Арімане? Від твого рішення залежить доля Світобудови…

– Ми скликаємо Собор усіх Світів, – владно сказав Аріман. – Хай сигнал Собору прокотиться громом по всіх сферах. Тепер доля Буття в руках Людини. І Зоряний Корсар, і я – лише персонажі Книги Буття Всесвіту. Як повернеться трагічний і величний сюжет – хто скаже?

Що ректиме грядуща Книга – Кінець чи Початок?..

1979–1995 рр.

_{Олесь БЕРДНИК}

_{КАМЕРТОН ДАЖБОГА}

_{Казковий роман-феєрія / Худ. М. П. Артеменюк. – К.:}

_{Український письменник, 1996.}

_{472 с. 5 000 пр. (п) ISBN 5-333-01422-1}

_{Підписано до друку 05.09.95 р.}

_{Книга перша. Кільця Змія – с.4-280}

_{Книга друга. Зоряна веда – с.281-470}