Текст книги "Народні Думи"

Автор книги: Автор Неизвестен

сообщить о нарушении

Текущая страница: 7 (всего у книги 8 страниц)

Пруться греки, як лелеки,

З моря на Вкраїну,

Кричать: «Жар нам кури, яйця,

Ще й смачну свинину?»

А французи гладять пузо,

З Азовського лізуть.

«А нам,– кричать,– хліб, пшеницю,

Ще й руду залізну!»

А Денікін-товстопикін Преться із-за Дону Та на Москву поспішає,

Начебто додому.

Наступає чорна хмара,

Всю Росію криє...

Япон лізе з-за Уралу,

Страшним звіром виє.

Ой піднявся орел над Кремлем,

А за ним орлята —

Бистрі соколи крилаті,, ленінці завзяті!

Полетіли ті соколи на. чотири боки,

Наробили буржуякам крилами толоки.

Перший сокіл прилітає рятувать Вкраїну, Кликнув хлопців-партизанів бить панів у спину,

Ще й повів Червоне військо лавами до бою: «Бийтесь, діти пролетарські, за щасливу долю!» А два соколи крилаті кликнули в Донбасі, Загриміло слово «воля» на червонім стязі.

А товариш Фрунзе-сокіл за Урал-горами Проріза червоним стягом чорні вражі хмари, Одхлинають чорні сили, труп не підбирають,

А над полем, вкритим трупом, ворони літають... Анумо, співці-кобзарі,

Затягнемо пісню кобзарську,

Як било панів наше військо Червоне,

Б’ючися за владу Радянську!

Послухайте, громадяни, як діло складалось: Спершу кайзеру й гетьманцям По ребрах дісталось!

Надавав їм Щорс з Боженком І в пику, і в спину —

Кайзер ледь живий вернувся До свого Берліну.

І Петлюри не минули —

Добре його стусонули,

За кордон, як пес, подався Та вже більше й не вертався...

Узялись дубасить грека...

Чуть живий через Одесу Утік в свою греконесу...

Італійцям і французам Пронизав багнетом пузо Ворошилов з шахтарями Та з бідними злидарями.

А Денікін з козаками Тіка з м’ятими боками... їде Клим з Семеном Доном,

Блискають шаблями,

Пада військо генеральське,

Як сміття до ями!

Військо наше йде Червоне,

На кашкетах зорі,

Потопили всіх кадетів У Чорному морі!

З Прикарпаття на Вкраїну пани покотились,

А із Криму англічани з Врангелем явились...

Та вже більше не стерпіла Радянська Росія...

І хвилею лави,

Як море, заграли,

І смерть на панів Злидарі понесли!

І широкі поля —

Українська земля —

Окропились буржуйською кров’ю,

А з бою народи —

Заступники волі —

Вернулись до праці з любов’ю!

Ой ви ж, пани-прудивуси,

Які ж бо ви боягузи,

Нахвалялись за годину Всю загарбать Україну,

Будьоннівці появились —

Ви, як зайді, покотились І лісами, й комишами Аж до самої Варшави.

Згадаєте ще полізти —

Вам не буде більше місця Ні в Варшаві, ні в Волині,

Ні в Карпатській Україні!

Не річки то бурхливі всієї Росії До Чорного моря звернули,

То партія військо Червоне послала Відстоювать діло Комуни.

Удовою затужила осінь над степами,

Дощі дрібні полилися на ковиль сльозами,

В морі Чорнім і Азовськім хвилі розходились,

Над Сивашем, над Чонгаром тумани спустились. Не акули в синім морі пливуть-пропливають,—

То англійські бронеходи на хвилях гойдають. Перекоп – ворожий табір – укрився туманом І гармат велика сила за Турецьким валом.

То не грім ударив з моря в північну годину,—

То англійськії гармати б’ють на Україну.

То не вітер віє з Криму, не дощі то хлищуть – Клекчуть люттю кулемети, кулі вихром свищуть. Вся Росія тут зібралась в цю тяжку годину,

Щоб вступитись за Комуну, за Радянську Україну! Як гукнув до війська Фрунзе: «Уперед! За волю! За' життя майбутнє наше, за щасливу долю!»

Небо померкло, і зорі погасли,

І хмари спинились біжучі,

Як кинулось військо Червоне

На лави ворожі смердючі!

Багнетами військо відважне Червоне Врангеля й англійців ударило в лоб,

Од моря до моря луна покотилась: «Дайош Перекоп!»

І мозком не ввернеш,

І струни не зможуть Цю ніч перемог оспівати,

Як поклик побідний На крилах пронісся:

«Нікому вже нас у віках не здолати!» Трупи ворожі заорють у ниву Плугами нової Вкраїни, .

А слава Червоного війська Повіки не вмре, не загине!

Повернувся Фрунзе з Криму —

На Вкраїні нове диво:

Поки з паном в Криму бились, Куркульські банди появились..,

А попи до бога тоже:

«Поможи Махнові, боже...»

Трава в степу ляже, копитом зім’ята Співатимуть довго тавричанські дівчата; Заспівають пісню «Клима-земляка»,

Чия була нещадная до Махна рука!

І вітер заспіває в степу з ковилями Про те, як за землю билися селяни;

І в степу широкім могили високі Заспівають думи про життя Комуни!.* Трупи ворожі заорють у ниву Плугами нової Вкраїни,

А слава Червоного війська Повіки не вмре,

Не загине!

НЕПОРУШНА ДРУЖБА

(Дума про возз’єднання України з Росією)

Гей, що на нашій славній Україні Та були суворі години:

Що тими несходимими степами Та тими битими ординськими шляхами,

Селами, городами,

Зеленими хуторами,

Ой да то ж то не тільки слава козацька гуляла,

А й ріками-потоками

Людські сльози-горе розливались!..

Налітали чорні круки на Україну – її діти боронили до загину,

Покривали вражим трупом поле...

Ой ти, доле наша, доле!

Тільки степ широкий устелили Високії без числа могили...

А як шляхта скрізь запанувала,

Невільницею Україна стала,

Горя зазнала,

Слізьми обливалась,

На вольную воленьку сподівалась!

Гей, як з’явився тоді на Січі Хмельницький, Богдан-Зиновій,

Сотник чигиринський,

Козаків єднав,

Народ закликав До боротьби нещадної,

До перемоги славної Над панами лютими,

Хижаками неситими!

Гей, то ж не вітри буйнії дуби нагинали,

На Дніпрі-Славуті хвилі-гори підіймали,—

То хвиля народного гніву здіймалась,

Серця гартувала,

Помстою наливала!

То ж то козацькеє військо,'

Славне Запорозьке,

Тією помстою-гнівом палало,

В похід на панів виступало Волю здобувати,

Людей з панського ярма визволяти!

А за тими козаками Незліченними полками Простий люд – посполиті селяни Прибувають до Богдана:

Максим Перебийніс веде військо з Поділля,

А Іван Богун з Подністров’я,

Мартин Пушкаренко з Полтавщини,

А Морозенко з Джалалієм з Брацлавщини,

Іван Кречовський з Київщини,

А Данило Нечай з Вінниччини!

А за ними прилучани й ніженці,

Фастовці й черніговці,

Уманці й білоцерківці,

Ще й самого Богдана чигиринді!

Піднялася всенародная сила,

Бо терпіти наруги панської було вже несила! Гей, хоч недорогі на війську козацькому шати. Та серця людські правдою й гнівом багаті!

Всі добре знали,

Що в нещадну боротьбу вступали,

Та велику віру в перемогу мали!

Ой та то ж то не рік і не два Точилася та жорстока боротьба!

Вірні сини України вкрили себе славою Під Корсунем і Пилявою!

Загнали ляшків,

Загнали панків

Од Жовтих Вод аж за Віслу,

Щоб більше на Україну не лізли!

Гей, тоді ж то бачить Богдан,

Бачить гетьман,

Що пани Потоцькі Та магнати Конецпольські Знову своїх недобитків збирають,

Свою думку мають —

Іти Хмельницького воювати,

Народ український у панське ярмо повертати,

То й бачить Богдан,

Бачить гетьман,

Що тоді буде над шляхтою перемога,

Як прийде від російського брата рідна допомога! Гей, та тоді ж то Хмельницький,

Гетьман український,

Скликає у Переяславі раду – '

Козацьку громаду!

Громаду скликає,

Гостей закликає —

Рідного російського брата —

До нашої хати.

Тоді ж то в Переяславі В усі дзвони дзвонили,

А люди між собою гомоніли,

Раду радили Всією громадою:

«Ніде нам, браття,

Кращої долі-щастя шукати,

Як у єднанні з російським братом! -Будемо ж ми прохати Свого єдинокровного брата:

Прийди до нас, рідний брате,

В боротьбі з ворогами помагати!

Та будемо ми спільне життя будувати,

Та будемо в єдиній сім’ї проживати,

Один одному в помочі ставати,

Хліба-солі з упокоєм уживати!»

Отак розмовляли І клятву велику давали В єднанні з російським братом жити І довічно щастя й горе ділити!

Гей, що з тої пори триста років минає,

Таж не горе козацьке,

А наше щастя радянське На Україні цвітом весняним буяє І Кремлівська зоря його осяває!

Ген-ген на полях,

На колгоспних ланах,

Де могили предковічні з вітрами розмовляють,

Там нащадки козацькі шляхи в новий світ прокладають, Шляхи до комунізму торують,

Своє життя будують З російським народом У єднанні, у згоді!

Гей, гей, від Переяслава і донині У сім’ї єдиній

Живе народ український з російським братом В нашій єдиній хаті!

І цього єднання Нікому не зламати,

Бо одна в нас мати І одна ми родина —

Радянська Вітчизна єдина,

Ще й Ленінська партія велика!

Віднині довіку!

ПРИМІТКИ

До книжки ввійшли кращі' записи -українського поетичного епосу, здійснювані від кінця XVII. ст. до радянського часу. З відомих сюжетів відібрано здебільшого по одному,, рідше – по два часово і територіально віддалені варіанти чи редакції дум.

Публікація текстів здійснена за першоджерелами – першодруком, в окремих випадках за найавторитетнішими виданнями, зокрема за збірниками: Колесса Ф. Українські народні– думи. Львів, 1920; Думи; Упорядкування Г. А. Нудьги. К., 1969; Украинские народные думы. Издание подготовил Б. П. Кирдан. М., 1972; Думи. Іеторико-героїчний цикл. Упорядкування та примітки О. I. Дея. К.,. 1982. (Далі при посиланні на ці видання зазначатимемо лише– упорядників– і сторінку видання).

Тексти подаються за сучасним правописом, із збереженням Лексичних та синтаксичних особливостей' оригіналу, але– з певною уніфікацією вимови.

КОЗАК НЕТЯГА. Один з найдавніших записів думи, датований 1684 р. Вперше надрукував М. Возняк £-928 р.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., с. 71—72.

Килиїмське поле– місцевість біля міста Килії (тепер – районний центр Одеської обл.).

Козак запоровський– неточний запис від «козак запорозький»;

КОЗАК ГОЛОТА. Записано в 1854 р. від лірика А. Никоненка в с. Оржиця на Полтавщині. Вперше надруковано в зб. : Записки о Южной Руси. СПб., 1856, т. I, с. 14—19.

Подається за першодруком.

Козак Голота– збірний образ бідняка-нетяги (летяги), що уособлює кращі риси рядового козацтва: мужність, хоробрість, кмітливість.

Гординський (Ординський) шлях– дорога, що контролювалась і була під владою Орди (Гординське поле).

«...А третя й на хлів незгожа.– «Уже й закинуть неспособна».– тобто не варта ні на що, навіть дірку в стрісі' прикрити.

Січ– Запорозька Січ – центр українського козацтва, що сформувався в першій половині XVI ст. за Дніпровими порогами, спочатку-на островах Токмаківка та Велика Хортиця, а згодом на острові Базавлук. Січ була опорою українського народу в боротьбі проти феодально-кріпосницького гніту та іноземних загарбників.

СМЕРТЬ КОРЕЦЬК-ОГО,– Один з найдавніших записів думи, датований 1684 р.

Подається за виданням: Нудьга Г. А., с. 48—51.

Корецький– можливо, йдеться про Самійла Корецького, який 1622 р. у битві на Цецорському полі потрапив у полон і був страчений.

Цецора– місцевість у Румунії (поблизу Ясс), де польсько-шляхетська армія зазнала поразки у битві з турецько-татарськими військами в 1620—1621 pp. У.цьому бою .загинув батько Богдана Хмельницького – Михайло Хмельницький.

Царгорад, Царград– давня слов’янська назва Стамбула, колишньої столиці Туреччини.

Корець– містечко на Волині (тепер – районний центр Ровенської обл.).

Межиріччя– населений л.ункт на 'Волині.

ОТАМАН MAT-ЯШ СТАРИЙ. Записано в 1805 р. Вперше надруковано в кн.: Житецький И. Мысли о народных малорусских думах. К-,

1893, с. 238—24.0.

Подається за першодруком.

Отаман Матяш старий– збірний образ досвідченого козацького ватажка, який протиставляється молодому козацтву.

Устя Самари-Богу—гирло притоки Південного Бугу, де впадає ріка Савранка (за народною вимовою–Самарка).

Семенів козацький ріг—один із півостровів у Південно-Бузькому лимані, де останній з’єднується з Дніпровським .лиманом.

Кайнарська долина– є припущення, що так називалася .низина у гирлі річки Савранки.

ФЕДІР БЕЗРОДНИИ, БЕЗДОЛЬНИЙ. Записав 1873 р. М. Лисенко від кобзаря О. Вересая з с. Калюжниці на Полтавщині.

Подається за виданням: Кирдан іБ. ;П., с. 84—88.

Федор безродний– епічний персоцаж.

Військо дніпрове– йдеться про козацьке військо, розміщене на Дніпрі, тобто про запорозьких козаків.

Базалуг– під назвою Базавлук відома права притока Дніпра (тепер– поблизу м. -Нікополя), а також острів на Дніпрі, ,нижче дніпровських порогів.

СМЕРТЬ ФЕДОРА БЕЗРОДНОГО. Записав 1814 p. М. Цертелєв на Полтавщині.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., с. 83—84.

ТРИ БРАТИ САМАРСЬКІ. Записано в 1805 р. івід кобзаря Івана на Полтавщині. Вперше надруковано в кн. : Житецький іП. Мысли о народных малорусских думах. К., .1893, с. 205.—206.

Подається за першодруком.

Це одна з дум, в центрі якої моралізаторська ідея –будь-яке порушення усталених традицій, .звичаєвих норм неминуче карається. У да-иому випадку три брати (самарські) гинуть через непослух: зневаживши благословення батьків, вони пішли у охотне (добровільне) козацьке військо, порушивши звичай, згідно якого один із синів повинен був залишитися з батьками.

Криниця Салтанка—криниця біля річки Самарки.

СМЕРТЬ БРАТІВ САМАРСЬКИХ. Записав 1908 р. на фонограф Ф. Колесса від кобзаря М. Кравченка з с. Великі Сорочинці на Полтавщині'. Вперше надруковано в кн.: Колесса Ф. Українські народні думи. Львів, 1920, с. 98—100.

Подається за першодруком.

СМЕРТЬ КОЗАКА НА КОДИНІ-ДОЛИНІ. Записано в м. Сенчі на Полтавщині. Вперше уривок думи надруковано в 1872 р. у журн. «Беседа», № 5, с. 92—93.

Подається за виданням: Дей О. І. с. 30—32.

Кодина– р. Кодима, права притока Південного Бугу.

НЕВОЛЬНИКИ. Записано в середині 50-х років XIX ст. від кобзаря П. Колибаби у м. Вільшани на Харківщині. Вперше надруковано в кн.: Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. К., 1874, т. 1, с. 90—91.

Подається за першодруком. , '

Дума належить до так званого циклу «невольницьких плачів», які вважаються дослідниками найдавнішими. Створювалися' в середовищі козаків-невільників, що попадали в турецький полон. У неперевершеній художній формі думи цього циклу передають тугу за батьківщиною, прагнення до волі, протест проти чужоземного поневолення.

Невільницький цикл дум нараховує близько двадцяти оригінальних варіантів.

ПЛАЧ НЕВОЛЬНИКА. Записав 1908 р. О. Сластіон від лірнйка І. Скубія у с. Лелюхівка на Полтавщині.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., т. 104—105.

Пристань Козловська– пристань у м. Козлові (тепер – м. Євпаторія).

Земля агарська– можливо, йдеться про далекі арабські землі.

НЕВОЛЬНИКИ НА КАТОРЗІ. Записав 1908 р. на фонограф Ф. Колесса від О. Сластіона у м. Миргороді на Полтавщині. Надруковано в кн.: Матеріали до української етнології. Львів, 1913, т. 14, с. 41—50.

Подається за першодруком.

Низ– Подніпров’я нижче порогів.

ІВАН БОГУСЛАВЕЦЬ. Записано в 1805 р. від кобзаря Івана на Полтавщині. Вперше надруковано в кн.: Житецький П. Мысли о народных малорусских думах. К, 1893, с. 221—224.

Подається за першодруком.

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА. Записано в першій половині 50-х років XIX ст. від кобзаря М. Ригоренка з с. Краснокутськ на Харківщині.

Вперше надруковано в зб.: Записки о Южной Руси, СПб, 1856, т. І, с. 210—214.

Подається за першодруком.

Сюжет думи та сам образ мужньої жінки-патріотки широко використаний в українській літературі та мистецтві. За своїм художнім рівнем дума є окрасою українського поетичного епосу.

СОКІЛ І СОКОЛЯ. Записано б 1873 р. від кобзаря О. Вересая з с. Калюжинці на Полтавщині.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., с. 114—115.

Алегорична форма та зміст думи дають підстави вважати її однією з найдавніших зразків українського думового епосу, своєрідним доповненням до «невольницьких плачів» – передає вболівання рідних та близьких за долю невільників.

Стрільці-булахівці– очевидно, йдеться про болохівців, поселення яких відомі на Волині з XIV ст.

КОВАЛЕНКО. Записано 1912 р. в с. Синевідське Вижне на Львівщині. Надруковано в журн. «Народна творчість та етнографія», 1963, № 3, с. 103—104.

Дума відома в одному варіанті.

Подається за першодруком.

Коваленко– збірний образ козацького отамана.

Пас дорогий– подарунок султана підлеглому за особливі заслуги.

Кизикермень– турецька фортеця того часу.

САМІЙЛО КІШКА. Записано в 1832 р. від кобзаря І. Стрічки на Полтавщині.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., с. 140—148.

Сюжет думи побудований на дійсних історичних фактах. Учасник морських походів запорозьких козаків проти Туреччини Самійло Кішка у 70-х роках XVI ст. потрапив у полон. На двадцять п’ятому році каторги, у 1599 р., він організував на галері повстання. Після перемоги разом з невільниками повернувся на Україну, де був обраний гетьманом.

Трапезонт– Трапезунт, Трапезун (тепер – Тробзон), місто і порт на чорноморському узбережжі Туреччини, один із колишніх невільничих ринків.

...Гар молами ориштована– гарматами обладнана, озброєна; від «риштувати» – обладнувати, озброювати.

Почвартаста– триста п’ятдесят.

Кефа-город– місто Кафа (тепер – Феодосія), в XV—XVI ст.– великий невільничий ринок.

Листи визволенії– писемні свідчення про звільнення з неволі. Видавалися за значний викуп.

Червона таволга– вид червоної лози, з якої в давнину робили каучуки і шомполи для рушниць.

Дівка Санджаківна– дочка санджака – військового урядовця султанської Туреччини.

Тендров-острів– острів Тендра, так звана Тендровська коса, у північній частині Чорного моря.

Скалозуб Семен– дослідники історії України XV—XVII ст. називають кількох Скалозубів – козацьких отаманів, однак не встановлено, котрий із них згадується в думі.

...гармати набирайте– в деяких варіантах – «гармати набивайте».

Межигорський спас– Межигірський Спасо-Преображенський монастир, заснований 988 р. поблизу м. Києва вище Вишгорода. Після того, як польсько-шляхетське військо зруйнувало Трахтемирівський монастир 1660 р., при Межигірському монастирі коштом Запорозької Січі був створений шпиталь і притулок для старих і покалічених козаків. 1786 р. монастир було закрито.

Трахтемирівський монастир– заснований запорозькими козаками біля м. Трахтемирова (тепер – Переяслав-Хмельницького району на Київщині). Тривалий час був шпиталем і притулком для поранених і старих одиноких козаків. Зруйнований польсько-шляхетськими загарбниками в 1664—1665 рр. .

Січова покров– козацька церква в Запорозькій Січі.

...полягла Кішки Самійла голова// В Києві-Каневі монастирі...—вказівка на поховання Самійла Кішки у Каневі; оскільки співці дум не мали вірогідних даних про місце поховання козацького отамана, то й згадували обидва козацькі монастирі – Межигорського спаса і Трахтемирівський,

.. Війська Запорозького, Донського Ц З усією черню дніпровою...– кінцівка думи відбиває побратимство українських запорозьких та російських донських козаків.

ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ. Записано на початку 60-х років XIX ст. па Харківщині. Вперше надруковано в журн. «Основа», 1862, № 8, с. 21—26.

Подається за першодруком.

Олексій Попович– збірний образ епічного героя, історичного прототипу якого не встановлено. Ім’я героя пов’язується з м. Пирятином на Полтавщині.

КоломНиченко Грицько– очевидно, йдеться про Самуеля Зборов-ського, польського шляхтича, який за походженням був з Галичини, тому й прозваний у народі Коломниченком.

БУРЯ НА ЧОРНОМУ МОРІ. Записано в 1873 р. від кобзаря О. Ве-ресая. Вперше надруковано в «Записках Юго-Западного отдела императорского русского географического общества за 1873 г.», К-, 1874, т. І. Додаток «Ноты к думам и песням, исполняемым О. Вересаем», є. 3—6.

Подається за першодруком.

Земля Грабська(подекуди – арабська) – очевидно, йдеться про арабські землі.

...Як отцеву і матчину молитву штити-поважати– в подібні вислови народ вкладав широкий зміст – це передусім батьківська наука, батьківський досвід.

ВТЕЧА ТРЬОХ БРАТІВ ІЗ ГОРОДА АЗОВА, З ТУРЕЦЬКОЇ НЕВОЛІ. Записав 1902 р. О. Сластіон від кобзаря М. Кравченка з с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1902, № 5, с. 317—324.

Подається за першодруком.

Азов (Озов) —одне з найдавніших міст Причорномор’я, розташоване в гирлі р. Дон. Понад два століття (з 1471 р. до 1697 р.) перебувало під владою Туреччини.

Савур-могила (Саур-могила)– йдеться про одну з височин Донецького кряжа. Савур-могила знаходиться за вісімнадцять кілометрів від м. Сніжного на Донеччині.

ТРИ БРАТИ АЗОВСЬКІ. Записано в 1916 р. від лірника І. Мережка в с. Чаплинка на Катеринославгцині.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., с. 201—209.

Муравський шлях– один з шляхів XVI—XVII ст., що починався біля Перекопу і тягнувся по території України —аж до Росії. Часто згадується в думах, оскільки ним користувалися кримські ординці, здійснюючи спустошливі набіги на Україну та південь Росії.

ІВАСЬ УДОВИЧЕНКО, КОНОВЧЕНКО. Записано в 1832 р. від кобзаря І. Стрічки на Полтавщині. Вперше надруковано в зб.: Малороссийские и червонорусские народные думы и песни. СПб., 1836, с. 36—47.

Подається за першодруком.

Филоненко(в інших варіантах – полковник Филон) – очевидно, козацький полковник з м. Корсуня (тепер – Корсунь-Шевченківський на Черкащині).

На долину Черкень гуляти– місце знаходження долини під – такою назвою не встановлено.

Крилов– старовинне місто-фортеця в гирлі р. Тясмин – правої притоки Дніпра.

Браїлов– місто і фортеця Браїла в нижній течії Дунаю.

РОЗМОВА ДНІПРА З ДУНАЄМ. Записано в 1805 р. від кобзаря Івана на Полтавщині. Вперше надруковано в кн.: Житецький П. Мысли

о народных малорусских думах. К-, 1893, с. 244—245.

Подається за першодруком.

Тихий Дунаю,// Що я своїх козаків на тобі не видаю?– вказівка на походи запорозьких козаків до гирла Дунаю.

До Города-царя– в Царгород.

Твої козаки на черкеській горі продувають– тобто на Північному Кавказі.

До річки Хортиці прибували...– тобто на острів Хортиця на Дніпрі, опорний пункт Запорозької Січі.

Річки низовії, помощниці Дніпровії– образний вислів-алегорія, що вказує на спільність дій Запорозької Січі і козаків-втікачів, які ховалися на нижніх притоках Дніпра.

СМЕРТЬ КОЗАКА БАНДУРИСТА. Записано в 1926 р. від кобзаря Д. Симоиенка з с. Стільне на Чернігівщині.

Подається за виданням: Українські народні думи та історичні пісні. К-, 1955, с. 37—38.

ПРОВОДИ КОЗАКА ДО ВІЙСЬКА. Записано в 1851 р. від кобзаря І. Романенка в с. Британії на Чернігівщині.

Подається за виданням: Кирдан Б. П., с. 317—318.

КОЗАЦЬКЕ ЖИТТЯ. Записано в 1855 р. від кобзаря М. Ригоренка. Вперше надруковано в зб.: Записки о Южной Руси. СПб., 1856, т. І, с. 215—220.

Подається за першодруком.

Ремество синило– фарбування (в синій колір) полотна та домотканих полотняних речей.

КОЗАК НЕТЯГА ФЕСЬКО ГАНЖА АНДИБЕР. Записано в 1853 р. від кобзарів А. Шута з с. Олександрівки та А. Бешка з м. Мени на Чернігівщині. Вперше надруковано в зб.: Народные южнорусские песни. К-.

1894, с. 377—382.

Подається за першодруком.

1 ще ж то козак... до города Килиї прибуває– тут маємо географічне зміщення місця дії, яка відбувається нібито в турецькому місті Кілії. Насправді ж дія відбувається десь в центральному районі України, на що вказує перелік дійових осіб.

Фесько Ганжа Андибер– збірний образ козацького ватажка, що захищає інтереси бідного козацтва.

СЕСТРА НА ЧУЖИНІ. Записано в 1805 р. від кобзаря Івана на Полтавщині. Вперше надруковано в кн.: Житецький П. Мысли о народных малорусских думах. К-, 1893, с. 189—190.

Подається за першодруком.

СЕСТРА ТА БРАТ. Записали 1908 р. на фонограф Леся Українка і К. Квітка в м. Ялті від кобзаря Г. Гончаренка з Харківщини. Вперше надруковано в ки. : Матеріали до української етнології. Львів, 1913, т. 14, с. 190—192.

Подається за першодруком.

ПОВЕРНЕННЯ СИНА. Записано в 1840 р. на Харківщині. Вперше надруковано в кн.: Труды этнографическо-статистической экспедиции в западнорусский край... СПб., 1874, т. 5, с. 849—850.

Дума відома в одному варіанті.

Подається за першодруком.

СОН УДОВИЧЕНКА. Записано від кобзаря в м. Охтирці на Сум-щинї. Вперше надруковано в зб.: Народные южно-русские песни. К., 1854, с. 354—355.

Дума відома в одному варіанті.

Подається за першодруком.

БІДНА ВДОВА I ТРИ СИНИ. Записав 1909 р. О. Сластіон від кобзаря М. Кравченка з с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Вперше надруковано в кн.: Колесса Ф. Мелодії українських народних дум.– Матеріали до української етнології. Львів, 1913, т. 13, с. 170—175.

Подається за першодруком.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА БАРАБАШ. Записано в 1853 р. від кобзарів А. Шута з с. Олександрівки та А. Бешка з м. Мени на Чернігівщині. Вперше надруковано в зб.: Народные южнорусские песни. К-, 1854, с. 385—391.

Подається за першодруком.

Зачиналися великі война на Україні– очевидно, йдеться про переддень народно-визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.

Хмельницький– Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (близько 1595—1657), козацький гетьман, видатний полководець и державний діяч, що очолив визвольну війну українського народу проти іноземних загарбників, в результаті якої відбулося возз’єднання України з Росією.

Барабаш Іван– запроданець польської шляхти, змальований в думах як негативний персонаж.

Клииіа білоцерківський– полковник білоцерківського полку Ядько Клиша, один із соратників Богдана Хмельницького у визвольній війні 1648—1654 рр.

До короля Радислава посилали...– йдеться про короля Польщі Владислава IV.

Королівських листів прочитати...– листи (універсали) короля Владислава IV, якими він дозволив збільшити число реєстрового козацтва, доручив будувати човни і готуватася до походів проти Туреччини. Оскільки Барабаш відмовився від збільшення козацького війська, Хмельницький хитрістю добуває у нього королівські універсали і починає підготовку до боротьби з польською шляхтою.

На славній Україні з Хмельницьким великі банкети взчинають– тут в алегоричній формі йдеться про підготовку до повстання.

На славній Україні огнів да тернів ізгаиіати– поетична алегорія, вказує на спалах народного повстання проти іноземного панування на Україні.

Да на старосту свого Крачевського...– йдеться про чигиринського полковника Михайла (Станіслава) Кричевського, якому було доручено польською шляхтою очолити придушення народного повстання на Україні. Але М. Кричевський приєднався до повстанців, став соратником Б. Хмельницького, а згодом був призначений київським полковником.

Первый.полковниче– Максиме ольшанський– йдеться про Максима Кривоноса, соратника Б. Хмельницького, ватажка повсталого селянства, героя визвольної війни 1648—1654 рр.

А другий полковниче– Мартине полтавський– йдеться про Мартина Пушкаря, соратника Б. Хмельницького, учасника визвольної війни 1648—1654 рр.

А третій полковниче– Іване Богуне– йдеться про Івана Богуна, кальницького (вінницького) полковника, соратника Б. Хмельницького, героя визвольної війни 1648—1654 р.

А четвертий– Матвіє Бороховичу– персонаж думи, прототипу якого історичними документами не зафіксовано.

ПЕРЕМОГА КОРСУНСЬКА. Записано в 1855 р. від кобзаря М. Ри-горенка в с. Краснокутськ на Харківщині. Вперше надруковано в зб.! Записки о Южной Руси. СПб., 1856, т. I, с. 223—228.

Подається за першодруком з деякими скороченнями.

Під городом Корсунем вони станом стали—14—15 травня 1648 р. козацьке військо під проводом Б. Хмельницького оточило польський табір під Корсунем.

Під Стеблевом вони солод замочили...– поетичне відображення дій козаків, які під Стеблевом загатили річку Рось, щоб шляхетське військо не змогло використати її як оборонний рубіж.

Пана Потоцького піймали...– Під час бою у Гороховій Діброві польсько-шляхетське військо на чолі з М. Потоцьким та М. Калиновським потрапило в засідку, влаштовану козацьким полком М. Кривоноса.

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ВАСИЛІИ МОЛДАВСЬКИЙ. (ПОХІД В МОЛДАВІЮ). Записано в 1853 р. від кобзаря А. Шута з с. Олександрівни на Чернігівщині. Вперше надруковано в зб.: Народные южно-русские песни. К.., 1854, с. 391—395.

Подається за першодруком.

Василій Молдавський– молдавський господар (князь) Василій Лупу (1634—1653, помер 1661 р.). Був союзником шляхетської Польщі. Щоб забезпечити Україну від нападів з півдня, Богдан Хмельницький розбиває союз Польщі й Молдавії. 1650 р. козацькі полки на чолі з Данилом Нечаєм захопили столицю Молдавії м. Ясси. Навесні 1652 р. козацьке військо здійснює другий похід у Молдавію. Після чого Василій Лупу переходить на бік запорозьких козаків.

Що наш пан гетьман Хмельницький...// Сам з города Чигирина рушав– поетичний вимисел: в походах на Молдавію Б. Хмельницький безпосередньої участі не брав.

На три часті козаків переплавляв...– історично вірогідний факт: переправа козацького війська через р. Дністер відбувалася в трьох місцях.

Город Сорока– тепер селище і залізнична станція в Дашівському районі Вінницької обл.

Город Січава– середньовічне місто і фортеця Сучава – одна з ко-лишніх столиць Молдавії; тепер – місто в Соціалістичній Республіці Румунії.

Город Хотинь– місто Хотин, розташоване на правому березі р. Дністер. Відоме з X ст. В серпні 1650 р. у Хотинську фортецю втік Василій Лупу після захоплення козацькими військами міст Ясс і Сучави.

Хвилецький-капітан– персонаж думи, історичного прототипу якого не встановлено.

...на своїй україні проживати...– тут: у своїй країні.

У первій войні– // На Жовтій Воді.– йдеться про битву під Жовтими Водами 1648 p., що відбулася між козацькими та польсько-шляхетськими військами на р. Жовтій, лівій притоці р. Інгулець.

ІВАН БОГУН. Записано в 1928 р. від І. Чаловського з с. Рясне на Сумщині. Вперше надруковано в кн.: Українські народні думи та історичні пісні. К-, 1955, с. 115—116.

Подається за першодруком.

У Вінниці на границі...– в середині XVII ст. по річці Південний Буг, на якій розташована Вінниця, проходив кордон між козацькими і польсько-шляхетськими військами. Козацьке військо, очолюване Іваном Богуном, було розміщене у Вінницькому монастирі, перетвореному ним у фортецю.

Із турками-паиіами,/І Кролезськими ляхами, 11 Калмицькими князями//Богун воював...– типовий поетичний прийом народної епіки, коли хронологічно зміщені події об’єднуються постаттю народного героя.

В річку Буг їх утопляв...– під час оборони Вінниці І. Богун влаштував для шляхетських військ пастку —наказав поробити на р. Південний Буг великі ополонки, а тонкий лід притрусив сіном; коли польсько-шляхетські війська наступали через річку, то зазнали багато втрат.

Як Хмельницький...// До Вінниці за штири доби прибуває..– У березні 1651 р. Б. Хмельницький до Вінниці не поїхав, а послав на допомогу оточеному козацькому загонові Івана Богуна полки Мартина Пушкаря та Осипа Глуха.

ПОВСТАННЯ ПРОТИ ПОЛЬСЬКИХ ПАНІВ. Записано в 40-х роках XIX ст. на Херсонщині. Вперше надруковано в кн.: Максимович М. Сборник украинских песен, ч. I, К-, 1849, с. 74—77.

Подається за першодруком.

Як із берестецького року...– йдеться про битву під Берестечком 18 червня 1651 p., у якій козацьке військо зазнало поразки.

Хмельницький... и Всіх ляхів-панів на Україну// На чотири місяці висилав...– після поразки козацького війська під Берестечком у вересні

1651 р. була укладена Білоцерківська угода, згідно якої польська шляхта знову повернулася у Брацлавське і Чернігівське воєводства. Сваволя шляхти на українських землях викликала масові заворушення і спричинилася до нового козацько-селянського повстання.