Текст книги "Батурин"

Автор книги: Богдан Лепкий

сообщить о нарушении

Текущая страница: 21 (всего у книги 23 страниц)

ПОЯСНЕННЯ СЛІВ, ВИРАЗІВ, ВЛАСНИХ ІМЕН

Августин– чернець тринітарського ордену

автодафе– аутодафе; оголошення і виконання вироків інквізиції, зокрема спалення засуджених на вогнищі

Агасфер– «Вічний жид»; під час хресної дороги Ісуса Христа на Голгофу відмовив у короткому відпочинку і безжально казав іти з хрестом далі. За це йому відмовлено в спокої могили, він приречений вічно блукати, очікуючи другого пришестя Христа.

ад(від лат. ай) – до (прийменник)

аз– назва першої букви в старослов'янському алфавіті («я»)

алькир– альков; заглиблення в стіні кімнати для ліжка; ніша

амазонка– у давньогрецькій міфології жінка-войовниця; жінка-вершник

амор– флірт, залицяння

Андріяш(Андрій) Малама Дмитрович (? – до 1730) – компанійський полковник македонського походження. Близько 1706 р. виїхав з Валахії і найнявся на службу до гетьмана. Перед повстанням Андріяш з компанійцями допомагав військам литовського гетьмана Огінського. До Батурина повернувся у вирішальний момент наприкінці жовтня 1708 р. Після Полтавської битви втік до Криму. Пізніше з'явився у Бендерах, але І. Мазепа вже не міг з ним розмовляти через хворобу. У вересні 1709 р. з'явився з повинною, і пізніше його прізвищем спекулювали царські урядовці, закликаючи козаків припинити боротьбу і повернутись додому. Андріяш Малама був змушений іти на контакт з московськими урядовцями, аби дружину і дітей не заслали до Сибіру. Його помилували, і він командував полком у царській армії.

анижівка– анісова горілка

аннали– записи історичних подій за роками; літопис

Анненков– царський полковник

Апостол Данило Павлович(1654–1734) – військовий та державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727–1734). Походив з відомого козацького роду. У 1682 обраний Миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом І. Мазепою як прибічник І. Самойловича. У 1693 знову обраний на полковий уряд (до 1727). Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з Гадяцьким полковником Боруховичем розбив на р. Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Брав активну участь у Північній війні 1700–1721. 28 жовтня 1708 разом з Мазепою перейшов на бік шведського короля Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. За А. було залишено уряд Миргородського полковника та всі його маєтки. Брав участь у Прутському (1711) та Перському (1722) походах як наказний гетьман українського війська. За правління Малоросійської колегії (1722–1727) обстоював автономні права Гетьманщини; перебуваючи влітку 1723 у військовому таборі на р. Коломак, організував подання цареві колективної чолобитної на захист козацьких прав і вольностей. На початку 1724 за участь в опозиційному русі був заарештований і відправлений в ув'язнення до Петербурга. Звільнений на початку 1725, протягом року перебував у столиці під наглядом. 1 жовтня 1727 А. обраний гетьманом Лівобережної України. У своїй діяльності керувався «Решительными пунктами» Петра II (1728), які значно обмежували автономний статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра. Проте багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації зловживань у користуванні державним земельним фондом (т. зв. «ранговими маєтностями»), сприяв розвиткові зовнішньої торгівлі України тощо.

АпраксінПетро Матвійович (1659–29.5 (9.6).1728) – російський державний діяч, сподвижник Петра I, граф (1710). Брат Ф. М. Апраксіна і цариці Марфи – дружини Федора Олексійовича. У 1702–1704 наніс низку поразок швед. військам (на р. Іжора, в гирлі р. Нарви). З 1705 астраханський губернатор, у 1708–13 казанський. Уклав договір з Аюкою про перехід калмиків у підданство Росії (1708). З 1717 сенатор. У 1718 заарештований у справі царевича Олексія, але був виправданий і брав участь у Верховному суді над царевичем. З 1722 президент Юстиц-колегії.

Арес[Арей] – бог війни у стародавній Греції, син Зевса і Гери

Аристотель(384–322 до н. е.) – грецький філософ; вчений-енциклопедист, наголошував, що кожна річ збудована з форми (активного начала) та матерії (пасивної маси); відрізняв самостійне буття (субстанцію) від несамостійного; окреслив людину як буття розумне, істоту збудовану з тіла й душі; пізнання ділив на теоретичне та практичне, в етиці проголошував евдемонізм, сформулював теорію доброчесності; розвинув науку про державу (політику); вважається творцем логіки; розробив основи фізики, астрономії, зоології, фізіології, ембріології, ботаніки; вплинув на подальший розвиток європейської науки й філософії, зокрема середньовічної.

аркебуз– старовинна ґнотова рушниця, яку заряджали з дула; була на озброєнні армій країн Європи в ХVI-ХVII ст.

архитвір– шедевр

асистенція– поміч, допомога, супровід

Ахілл[Ахіллес], Гектор, Патрокл– персонажі поеми Гомера «Іліада». Ахілл – один із визначних героїв Троянської війни, син царя Пелея і морської богині Фетіди. Прагнучи зробити свого сина невразливим і в такий спосіб дати йому безсмертя, Фетіда скупала Ахілла у водах підземної річки Стікс, щоб у такий спосіб зробити його невразливим і тільки п'ятка, за яку вона його тримала, лишилася вразливою (звідси вислів «ахіллесова п'ята»). Ахілл знав, що його чекає коротке життя, і прагнув прожити так, щоб слава про його неперевершену доблесть збереглася навіки в пам'яті нащадків. Загинув він, вражений стрілою в п'яту Парісом. Гектор – найдіяльнійший троянський герой, вродливий і шляхетний син царя Пріама і Гекуби, загинув від руки Ахілла. Патрокл – товариш і соратник Ахілла в Троянській війні. Коли Ахілл відсторонився від участі в боях і становище греків стало критичним, Патрокл переконав Ахілла дозволити йому битися. Одягнений у збрую свого товариша, на його колісниці, запряженій безсмертними кіньми, Патрокл змусив троянців до втечі, але захоплений боєм, він забув слова Ахілла повернутися, як тільки супротивник буде відтиснутий від ахейского табору. Патрокл переслідував троянців до самих стін Трої і там загинув від руки Гектора.

ая– тут: аякже

баґателля– дрібниці

байбарак– верхній сукняний одяг чи кожушок, критий сукном

балувати– йти (глибоким снігом)

бандаж– бинт

банти– поперечна перегородка між кроквами на горищі, за яку вкладають снопи, солому, сіно

барчистий– плечистий

Батурин– м. Бахмацького району Чернігівської обл., на р. Сейм. Під час Хмельниччини сотенне містечко Батуринської сотні Стародубського полку; 1669–1708 резиденція гетьманів Лівобережної України (Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи); 1663 підписано Батуринські статті; 1708 московські війська під командуванням О. Меншикова захопили і зруйнували місто, козацьку старшину розіп'яли на хрестах; 1750–1764 резиденція гетьмана К. Розумовського; цінні пам'ятки: палац К. Розумовського (1709–1803, архітектор Ч. Камерон), парк і будинок В. Кочубея.

Батуринські статті(1663) – угода, укладена 17. Х! між Військом Запорозьким (гетьман І. Брюховецький) та Московською державою як додаток (з 5 пунктів) до основної частини Переяславських статей 1659 р.; укр. сторона зобов'язувалась утримувати коштом місцевого населення рос. війська в Україні, повертати до Росії втікачів, упорядкувати узгоджений перед тим козацький реєстр; укр. купцям заборонялося торгувати збіжжям на Правобережжі, горілкою і тютюном в рос. містах.

баюра– калюжа; калабаня

безобразний(рос.) – потворний

Белона– Беллона; італьська (сабінська) богиня війни, дружина (варіант: сестра) бога війни Марса

Бельзивул– Бельзевул (Вельзевул); у Євангеліях князь бісів, начальник злих духів

бельки– балки

белькування– дерев'яні балки в будівлі

бердиш– зброя у формі видовжено-півкруглої сокири на довгому держаку

бефштек– біфштекс, страва у вигляді підсмаженого шматка яловичини

БистрицькийІван – свояк І. Мазепи, управитель Шептаківської волості у 1687–1708 рр. Виконував різні доручення гетьмана. На І. Бистрицького І. Мазепа поклав відповідальну місію – повідомити Карла XII про бажання генералітету Гетьманщини стати союзниками шведів. І. Бистрицький був відправлений до гетьмана з відповіддю короля, який згоджувався взяти запорозьке військо під свою протекцію. Отримавши її, І. Мазепа знову послав І. Бистрицького до Карла XII. І цю місію І. Бистрицький виконав успішно. Він залишився з І. Мазепою до його смерті. Помер І. Бистрицький у Швеції.

білля– білизна

біскуп– католицький єпископ

бішений– скажений

Богдан Хмельницький(1595–1657) – гетьман Війська Запорозького з 1648, керівник козацької революції 1648–57 (Хмельниччина), засновник Козацької держави XVII–XVIII ст.; служив у реєстровому козацтві, учасник воєн з Туреччиною (зокр. 1620 у битві під Цецорою потрапив у полон, 2 роки в неволі), козацьких повстань 1630, 1632, 1637–38; 1637 військовий писар, 1638–46 чигиринський сотник Війська Запорозького; III 1645 провадив переговори з фр. урядом про вступ козаків на фр. службу, у Х 1645 на чолі 2–2,5 тис. загону козаків брав участь у боях під Дюнкерком; зазнавши утисків місцевої пол. адміністрації, наприкінці 1647 утік на Запоріжжя, де підняв козацьке повстання; перемоги: над Жовтими Водами, під Корсунем, Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Батогом (1652); походи на Молдавію 1650 і 1652; у боротьбі з Польщею намагався спертися на зовнішню допомогу (ос. після поразки в Берестецькій битві 1651) – союз із Кримським ханством (1648), переговори з тур. султаном (1650–53), визнання зверхності московського царя (1654); після пол. – рос. перемир'я у Вільні (1656) намагався сформувати антипольську коаліцію із Семигородським князівством і Швецією; помер, не здійснивши задуманого.

бокувати– сторонитися, триматися збоку, уникати когось, ухилятися від когось чи чогось

Болбот– канцелярист І. Мазепи

борикатися– боротися, борсатися

брабантський– з Брабанту

бравурея– хоробрі вчинки

братися попід сили– боротися, охоплюючи обома руками супротивника за тулуб

БрюховецькийІван (? -1668) – гетьман Лівобережної України, обраний на «чорній раді» 1663; підписав Батуринські (1663) та Московські статті (1665); провадив промосковську політику; 1668 порвав з Москвою і прийняв протекторат тур. султана; убитий повсталими козаками.

бублейник– пекар, який випікає бублики; продавець бубликів

буки– стара назва літери «б»

буколіка– жанр поезії, що описує ідеалізоване пастуше і сільське життя на лоні природи

БулавинКіндрат Панасович (близько 1660–7(18).7.1708) – голова антифеодального повстання (1707–09) у Росії. Донськой козак, син станичного отамана. Брав участь у походах проти кримських татар, обирався похідним отаманом; потім – отаман Бахмутських соляних промислів, провадив боротьбу з ізюмським полком Шидловского, який хотів захопити промисли. У 1705 Б. спалив бахмутські солеварні. У жовтні 1707 підняв повстання (1707–09). За офіційною версією, Б., захищаючись і бачачи безнадійність свого становища, застрелився; насправді ж він був убитий у Черкасську старшинами.

бургомістр– голова міської управи

важка– шалька терезів

вакхічний– розгульний; від імені давньогрецького бога родючості, виноградарства Вакха, свято на честь якого супроводжувалося оргіями

Валенштайн[Валленштейн, Вальдштейн] (Wallenstein, Valdstejn) Альбрехт Венцель Євсевій (24.9.1583, біля р. Кеніґґрец – 25.2.1634, Еґер) – полководець, імператорський головнокомандувач у Тридцятилітній війні 1618–1648 рр. За походженням чеський дворянин. Відзначився під час воєн Австрії з Угорщиною на початку XVII ст. Брав участь у придушенні Чеського повстання 1618–1620 рр., мав величезні земельні володіння на заході Чехії (з 1624 р. герцог Фрідландський). У 1625 р. імператор «Священної Римської імперії» Фердинанд II призначив його імператорським головнокомандувачем з правом сформувати на свої кошти 40-тисячну армію. У 1626 р. армія під командуванням В. завдала поразка у Дессау військам протестантів під керівництвом Е. Мансфельда; у 1629 р. В. примусив данського короля Крістіана IV до миру. Отримав від імператора герцогство Мекленбург, князівство Заган і титул генерала «Океанічного і Балтійського морів» (1628 р.). Суперництво між В. і главою католицької ліги Максиміліаном Баварським, загострення боротьби між княжими угрупованнями, а також спроби В. вести самостійну німецьку політику призвели до його відставки (Реґенсбурґський сейм, 1630). У 1632 р., в зв'язку з перемогами шведської армії, В. знову призначений верховним головнокомандувачем імператорської армії з майже необмеженими повноваженнями. 16 листопада зазнав поразки від шведських військ при Лютцені. Звинувачений імператором у зраді (провадив таємні переговори зі шведами), знову був відлучений від командування. Вбитий групою офіцерів у м. Хеб (Егер) в Угорщині.

Вальпургієва ніч– у давніх германців поганське свято початку весни, під час якого нібито відбувався «шабаш відьом». Від імені св. Вальпургії, день якої збігався зі святом. Переносно – розгульна вечірка.

вартівня– приміщення для сторожа або війскових вартових

вашець– ваша милість (звернення, титул): пох. з польськ. Waszmoz

вговкати– приборкати, від вигуку «гов», яким зупиняють коней

вділ– униз

везир– візир, високий урядовий сановник у середньовічних країнах Близького і Середнього Сходу

велерічивий– велемовний; красномовний

великолюд– велетень

Вельзевул– у раньохристиянській релігії володар демонів, диявол Вельяминов-Зернов Петро Іванович (? -?) – московський віце-губернатор (березень 1726 – листопад 1738). З дворянського роду Вельяминових-Зернових, що служили в боярах, стольниках, окольничих, воєводах. У 1725 у чині полковника прийнятий на службу в Колегію іноземних справ, призначений комендантом і асессором у Московську сенатську контору. Очолював Московську губернію до прибуття в квітні 1727 А. Л. Плещеєва і після звільнення останнього (близько 1730) до призначення нового генерал-губернатора Г. П. Чернишова (вересень 1731). У 1731 керував ремонтом Збройової палати, контролював будівництво нового Кам'яного моста. У 1734 у зв'язку з неврожаєм йому була доручена роздача хліба в Москві. Звільнений з посади «за старістю», посол від царя.

Венус– Венера

вепр– кабан (здебільшого дикий)

верета– рядно

весь– село

взгляд– стосунок; ставлення; доброзичливість, поблажливість. З поминенням всякого взгляду – попри все; незважаючи на.

виверчи– викинути

виверчений– викинений

ВиговськийІван (? -1664) – гетьман Війська Запорозького 1657–59; за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді пол. короля і розстріляний поляками.

видівня– арена

виїмковий– винятковий

вильоти– відкидні рукави

випити стремінного– випити на коня

випулисті(очі) – булькаті, вирячені, лупаті (очі)

висок(рос.) – скроня

вистилізувати– відредагувати

виховзнутися– вислизнути

виш(рос.) – алегроформа від видишь («бачиш»), укр. Бач

ВишневецькийЯнуш – краківський каштелян

відданиця– дівчина шлюбного віку; дівчина на порі

віддатися– вийти заміж

відлога– каптур, частина верхнього одягу для захисту голови в негоду

відтрутити– відштовхнути

відтручувати– відштовхувати

візвання– заклик, звернення

вікторія– перемога

вірли– орли

вісьта– вигук, яким повертають коней наліво

віха– зрізана вершина ялини, берези, декілька гілок тощо, які прибивають до крокв, аби позначити завершення основних робіт на спорудженні хат та господарських будівель

возглаголити– промовити

ВойнаровськийАндрій Янович (1681/1682–1740-і) – небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні – їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ, де він помер десь у 1740-их роках.

воловодити– довго вирішувати якусь справу; зволікати

вонь– сморід

впоминатися– нагадувати, домагаючись чогось

всадник(рос.) – вершник

встави– суглоби

ґваранція– гарантія

Ґіллєнкрок– генерал-квартирмайстер шведської імператорської армії

ґорсетка– корсетка; безрукавка, пошита на талію

ґуґля– курка

гаківниця– довга важка рушниця з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків

ГалаганГнат – охочекомонний полковник

галерія– галерея, довгий балкон уздовж внутрішніх стін фортеці

галябарда– алебарда, бойова сокира у вигляді півмісяця на довгому держаку зі списом на кінці

ГамаліяМихайло Андрійович (? – до1725) – син генерального осавула Андрія Гамалії (? – до1696). Був лохвицьким сотником, генеральним бунчужним (1701–1703), наказним Полтавським полковником (1705), генеральним хорунжим (1707). У квітні – травні 1708 р., коли старшинська верхівка у Білій Церкві присягнула гетьманові спільно з ним боротися за права і вольності України, М. Гамалія став генеральним осавулом. Узяв участь в антимосковському повстанні. На переправі через Псел потрапив у полон. Завдяки підтримці Д. Апостола та І. Скоропадського був реабілітований. Але вже 1712 р. на засланні в Москві, де, знесилений, помер до 1725 р.

Ганнібал(247–183 до н. е.) – син Гамількара Барки, карфагенський воєначальник і політик; один з найбільших полководців стародавнього світу, тактика якого стала зразком для багатьох полководців і теоретиків; у II Пунічній війні (218–202 до н. е.), попри перемоги, зазнав поразки (202 до н. е.) під Замою; 195 був змушений покинути країну; вчинив самогубство

гарфярка– арфістка

гедоне(гр.) – насолода, задоволення

гер(ніж.) – пан

ГерцикГригорій Павлович (? – після 1735) – син Полтавського полковника. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Виконував обов'язки наказного полковника. Ймовірно, 1708 р. перебував у Батуринській фортеці і якимсь чином врятувався. В уряді п. Орлика обійняв посаду генерального осавула. їздив з дипломатичними завданнями до кубанського султана, донських козаків, казанських татар, запорожців, до Туреччини. Проживаючи у Швеції, виконував різні доручення П. Орлика. 1720 р. його підступно викрали у Варшаві царські агенти. 1728 р. перебував у Петропавлівській фортеці, а пізніше жив як політичний засланець у Москві. Ще раніше, 1712 р. була заслана його дружина. Коли вона померла 1732 р., Г. Герцик навіть не мав грошей на її поховання. 1735 р. був звільнений з-під караулу і почав отримувати на сім'ю, в якій було четверо дітей, 25 копійок на день.

герць– сутички, поєдинки козаків з ворогом перед боєм; поєдинок

гетера– у стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки; легковажна жінка

гіндус– індус

Гіярн Уран– учень Парацельса

глорія(лат.) – слава; краса

гнітити– тиснути

гов– вигук, яким зупиняють коней; вживається також для привернення чиєїсь уваги

голендерський– голландський

ГоліцинДмитро Михайлович – київський губернатор, князь, московський воєвода у Києві.

ГоловкінГаврило Іванович (1660–1734) – російський державний діяч, граф, один з найбільш наближених до Петра I з його дитинства людей. Родич матері Петра I – цариці Наталії Кирилівни. Постійно супроводжував Петра I у роз'їздах. З 1706 начальник посольської канцелярії, а потім і Посольського наказу. З 1709 державний канцлер. З 1718 президент Колегії іноземних справ. Одночасно з керівництвом зовнішньою політикою Г. як сенатор брав участь у розробленні внутрішніх заходів. У 1726–30 член Верховної таємної ради. Після смерті Петра II (1730) підтримав Анну Іванівну і був членом кабінету міністрів.

голодова яма– приміщення для утримання в'язнів

ГорленкоДмитро Лазаревич (1660–1731) – син Прилуцького полковника Лазара Горленка, вбитого і спаленого козаками в час скинення гетьмана І. Самойловича. Служив канцеляристом у Батурині. 1693 р. І. Мазепа передав йому урядування Прилуцьким полком. Д. Горлен-ко потрапив до кола найвпливовіших довірників гетьмана. Воював проти кримських орд і шведів, заснував кілька селітряних заводів. Давав гроші на будівництво церков, Густинського монастиря. Активно підбурював гетьмана І. Мазепу до рішучих дій щодо виходу Гетьманщини з-під влади Москви. Влітку 1708 р. разом з Д. Апостолом, Д. Зеленським, І. Ломиковським клявся Мазепі бути йому вірним. Залишився вірним гетьманові і після Полтавської битви. Отримавши запевнення в безпеці, 1714 р. повернувся в Україну і наступних 15 років пробув на засланні в Москві, звідки не мав права виїжджати.

городничий– службова особа в повітовому місті, яка виконувала адміністративно-поліційні функції

гороїжитися– триматися зарозуміло, чванливо; козиритися

градобур– ворожбит, який відвертає бурю, град тощо

грець– тут: гра

Грозний– Іван IV Васильович (25.8.1530, с. Коломенське, – 18.3.1584, Москва) – великий князь з 1533, перший російський цар (з 1547). І. IV прагнув до зміцнення самодержавної влади і посилення централізації держави. Внаслідок військових походів І. IV у 1547–52 було приєднано Казанське ханство, у 1556 – Астраханське ханство; у залежність від І. IV потрапили сибірський хан Едигер (1555) і Велика Ногайска орда (1557). У зовнішній політиці І. IV бере курс на доведення до кінця боротьби зі спадкоємцями Золотої Орди, розширення території держави на схід і оволодіння берегами Балтійського моря на півночі, у внутрішній політиці – курс на посилення самодержавної влади. Методами боротьби з політичними супротивниками за І. IV стали опала, страта і висилка; 1565 запроваджена опричнина. І. IV одержав у народі прізвисько «Грозний», що відбило уявлення про нього як про могутнього правителя, але тирана, деспота.

дезидерат– побажання; пропозиція; вимога

делія– вид плаща на хутрі

десниця– права рука; рука загалом

дефензива– оборона

джаґан– чекан, кайло; вигнутий і загострений з обох кінців молот на довгому держаку для копання, розрихлення твердого грунту тощо

дзвін– тут: обід колеса

дзвінки(пільні) [дзвоники] – рослини з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими квітками, що за формою нагадують маленькі дзвоники

димензія– тут: розмір

дівина[дивина] – трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками

дідич– поміщик, великий землевласник

діймаво– гостро відчутно

довг– борг

ДольськаАнна – княгиня, тітка польського короля С. Лєщинського, кума І. Мазепи

домашня війна– громадянська війна

допрос(рос.) – допит

доробкевич– людина, яка своєю працею «доробилося» місця в суспільстві, грошей, посад тощо

ДорошенкоПетро – гетьман Правобережжя. Добровільно склав з себе гетьманські повноваження. 1676 р. І. Мазепа довго служив у нього, належав до його найближчого оточення.

дригнути– задрижати, здригнутися

дріб– тут: малі діти

дрянь черкасская(рос.) – погань українська; від черкаси – старовинної назви українців, зокрема козаків

евіденція– облік, реєстрація

едукація– освіченість, вихованість

екселенція– превосходительство, ясновельможність

ексцелента едукація(лат.) – прекрасна освіченість

електор– виборець

Ефіальт– у давньогрецкій міфології один із двох братів Алоадів – велетнів, які відзначалися надзвичайною силою. У дев'ятирічному віці вони намагалися побороти богів, згодом хотіли дістатися до неба і домогтися кохання богинь. За зухвалість були жорстоко покарані після смерті.

Єремія– великий старозавітний пророк, якому, зокрема, належить плач за зруйнованим Єрусалимом

єфимок[єфимка] – назва іноземної монети, переважно срібної (талер, голландська марка й ін.), яка була в обігу в Московії XVII–XVIII ст. Використовувалася як матеріал для карбування російської срібної монети.

жарений(рос.) – смажений

жгучий(рос.) – гарячий, пекучий

желати– бажати

жемчуг(рос.) – перли

живло– стихія; жива природа

жмінка– жменька

жолуб– жолоб, ясла

жужелиця– залишки після згорання твердого палива

завести– не виконати потрібного, обіцяного, шкодячи комусь

загальниця– час, вільний від посту

загарливий– запопадливий; напружений

задолувати– заховати (закопати під долівкою тощо)

задубіти– заціпеніти, втратити рухливість (від холоду, страху, горя тощо), також про покійника

заїрський перепуд– жах, переляк

закатрупити– вбити, замордувати

заков'язнути– померти

Заленський[Залевський] – за одними даними, ректор колегії у Вінниці, за іншими – ксьондз. За дорученням І. Мазепи, їздив у Саксонію, до короля Станіслава Лєщинського, привозив таємні повідомлення до Батурина. У 1720-их роках турбувався про долю мазепинців, зокрема за його протекцією був прийнятий під команду полковника Загвойського Опанас Герцик.

залив(рос.) – затока

замаєний– прикрашений зеленню, гілками, квітами

запрятати(діал.) – прибрати

зарисуватися– тут: потріскати

затроювати– затруювати

заушник– нашіптувач

заушниця– завушня; сережка

збігця– втікач

збірка– збір

звіди– розвідка, вивідування

звідомлення– звіт

ЗґураТимофій (Стигліїв, Гречанін) – за припущенням, належав до греків, які переселилися до Ніжина. Користувався довір'ям у гетьмана І. Мазепи, який посилав його, зокрема, в Туреччину з дипломатичним дорученням щодо можливої співпраці й допомоги у звільненні України. Гетьман доручав Зґурі і фінансові операції. Помер наприкінці 1708 р. у Ромнах – тодішній резиденції Карла XII та І. Мазепи.

ЗеленськийДмитро – Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.

зимний– холодний

зимно– холодно

зіло– зело; дуже

зільник– квітник

зіркатий– пухирчастий

злудливий– оманливий

зментружений– занепокоєний, стривожений

знаки перепинання(рос.) – розділові знаки

зовиця– чоловікова сестра

зорішливий– зоряний

зрабований– пограбований

ієрихонська труба– дуже гучний, трубний голос. Від назви біблійного міста Ієрихона, надзвичайно міцні стіни якого впали від звуку священних труб ізраїльських воїнів.

ізміна(рос.) – зрада

ізмінник(рос.) – зрадник

інкомодувати– причиняти неприємності

інсигнії[клейноди] – найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення. У княжі часи до них належали бунчуки, стяги. У козацтва інсигніями були корогва (прапор-святиня), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, сурми, тростинова палиця зі срібною кулею, пернач (полковницька регалія). Від XVI ст. ознакою найвищої військової (гетьманської) влади була булава. У духівництва інсигніями є митра, панагія, посох, корогва.

інтенція– намір

інтермеццо– невеликий музичний твір, виконуваний між частинами опери; вставний номер між різними п'єсами

інфлянт– генерал

іритація– роздратування, хвилювання

ІскраІван Іванович (? -1708) – командир Полтавського полку (16961703), створеного у 1648 р. Під час другого Азовського походу (1696) з Полтавським полком брав участь в облозі і взятті турецько-татарських фортець у пониззі Дніпра, був наказним гетьманом над козацьким військом. 1700 р. очолював козацький загін у війні проти шведів у Ліфляндії. Не підтримав наміри Мазепи, і за це позбавлений полковництва (1703). Разом з Василем Кочубеем Іван Іскра викрив таємні зносини Мазепи з польським і шведським королями (1707). Надісланому Іскрою та Кочубеем листові Петро І не повірив і видав їх на розправу Мазепі. Козацький військовий суд виніс смертний вирок Кочубеєві та І., і їх прилюдно було страчено 26 липня 1708 р. у таборі поблизу с. Борщагівки (нині Погребищенського р-ну Вінницької обл.). Згодом обидва перепоховані у Києво-Печерській лаврі.

іскусно(рос.) – вправно; майстерно; мистецьки

ісоп– травяниста або дрібночагарникова рослина, один із видів якої має ефірну олію

істреблять(рос.) – винищувати

казна(рос.) – скарбниця

каламарська(душа) – чорнильна (душа) (каламар – чорнильниця) – про канцеляристів, писарів тощо

камаші– гамаші; теплі плетені або з грубого сукна панчохи без підошов, що одягаються поверх взуття; гетри

КандибаАндрій – гетьманський канцелярист. У списку співробітників Генеральної військової канцелярії та Генерального суду, який подає С. Павленко у дослідженні «Оточення гетьмана Мазепи…», канцеляриста на ім'я Андрій Кандиба нема. Людина з таким ім'ям – це Корсунський полковник, щодо якого висловлювалося припущення, що перед призначенням на високу посаду він служив у І. Мазепи канцеляристом, оскільки канцелярист Андрій Кандиба першим розповів Петрові I про наміри гетьмана. С. Павленко стверджує, що О. Рігельман помилково назвав цим прізвищем іншого канцеляриста – Олександра Дуб'ягу, який потрапив у перші дні повстання в полон.

канон– гармата

канути в Лету– піти в небуття, зникнути назавжди

каравана– караван

Карл XГустав [Карл Густав фон Симмерн] (8.11.1622–23.2.1660) – король Швеції (1654–1660). Карл брав участь у Тридцятирічній війні, у самому кінці якої королева Швеції Христина призначила К. генералісимусом, головнокомандувачем шведських військ у Німеччині. У 1649 році вона домоглася від риксдагу визнання К. престолонаслідником. Коли Христина оголосила про своє зречення, його коронація відбулася в Упсалі 6 червня 1654 року. 1655 р. К. оголосив війну Польщі й оволодів більшою її частиною, змусивши до втечі короля Яна II Казимира. Помер К. у Ґетеборзі, залишивши спадкоємцем чотирирічного сина Карла XI. Засновник шведської династії Пфальц-Цвейбрюккен.

Карл XII[Karl XII], 1682–1718, король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700–21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.

карок– потилиця

каролінський(офіцер) – карлівський, з армії Карла XII

Картагена– Карфаген, місто, а потім держава (7–2 ст. до н. е.) з центром на північному узбережжі Африки. Внаслідок трьох воєн з Римом держава перестала існувати, а столиця навесні 146 р. до н. е. після шестиденного штурму захоплена римлянами і цілковито зруйнована