Текст книги "Чужа"

Автор книги: Володимир Нестеренко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 5 (всего у книги 5 страниц)

ЧУЖА

На ображених воду возять. До речі, Миколо, а знаєш, що на тих, хто образив, возять?

ОХОРОНЕЦЬ

Хуй його знає. Це прикол? Камінці, мабуть.

ЧУЖА

Прикол. Вогонь на них возять. Гаразд: через кілька днів з’явлюсь, будуть звірі з лаве…

ОХОРОНЕЦЬ

Якщо все, як ти кажеш, – я б його і виконати міг. За десятку зверху.

ЧУЖА

Та є кому виконати. Ти потім краще у дерибані господарства візьми участь. Можливо, і я як-небудь притулюсь. Все, успіхів!

ОХОРОНЕЦЬ

Фарту і масті… Що там Бабай?

ЧУЖА

Та хуй знає – сидить. А так – не дізнавалась ще, немає часу.

Чужа встає і йде, охоронець залишається сидіти у цілковитій темряві.

* * *

Вулиця, приватні будинки. Вечір. Перегородивши дорогу, стоїть «Нива», на домкраті. Таксист возиться біля неї, робить вигляд, що замінює колесо.

Світло фар, на жовтому «Опелі» під’їздить жид.

ЖИД

(не виходячи з машини, кричить у вікно)

Гей, Вася, ти кращого місця не знайшов?

ТАКСИСТ

Та блядь, гайки прикипіли, не можу відкрутити.

ЖИД

Ти дурень, бля, підняв на домкрат, а потім відкручуєш… Зовсім лох?

ТАКСИСТ

Та заткни пельку, дядю! Не вистачало ще, щоб кожна пизда пащу роззявляла.

Жид розчиняє дверцята і вистрибує, в руці у нього гумовий кийок.

ЖИД

Що ти сказав, чорт?! Кому ти сказав?! Ти мені це сказав?!

З-за «Ниви» вибігає Шустрий і ще одна людина, Пузир. Шустрий швидко, одним стрибком, скорочує відстань і б’є жида в підборіддя.

Жид падає обличчям уперед, це чистий нокаут.

Таксист знімає «Ниву» з домкрата, відчиняє дверцята, видно Чужу, яка сидить на місці водія. В руці у неї вальтер з глушником.

ЧУЖА

Вантажте його в «Опель», і пішли.

Шустрий з Пузирем заштовхують жида, що не прийшов до тями, на заднє сидіння, Шустрий сідає за кермо «Опеля».

* * *

Підвал будинку, заставлений ящиками із запчастинами до іномарок, товаром. Шустрий, Пузир і Таксист.

Пузир і Таксист перебирають ящики, напівголосно перемовляються, декотрі запчастини кладуть у валізу.

Вони не втручаються до розмови Шустрого і жида. Зв’язаний і побитий жид сидить на підлозі біля стіни.

ШУСТРИЙ

Де лаве?

ЖИД

Ви все забрали, нема ні хуя.

ШУСТРИЙ

Не пизди, тварино. Це буттер, те що ми взяли. У тебе ще є.

ЖИД

Немає ні хуя. Слухай, ну взяли гроші – йдіть. Я не буду кидати заяву. Йдіть, у мене все у товарі, беріть, що потрібно, – і залишіть мене у спокої. Ви не розумієте, пацани, я ж не без господаря… Сам сімку ішачив, мене люди знають…

ШУСТРИЙ

Ні, це ти не розумієш. Ми тебе замочимо у цьому підвалі. І цих (мотає головою догори), твоїх.

ЖИД

Та люди ви чи ні? Нема у мене нічого, все у товарі.

ШУСТРИЙ

Тепер слухай, сука. Рашпіль… Общак… Де?

ЖИД

Не розумію, про що ти.

ШУСТРИЙ

(Пузирю і Таксисту)

Ану поможіть. Та годі пакуватись, ви! Тут лох не розуміє.

Пузир і Таксист залишають валізу і підходять до Жида.

ШУСТРИЙ

(помахуючи кийком)

Давай його їблом у підлогу. І черевики зніміть. Прикол є – скільки разів витримаєш, якщо по п’ятках, га, лошиця?

* * *

Дебаркадер. Шустрий, Чужа і Таксист виходять з машини і переходять трапом на облавок.

Приміщення всередині дебаркадера, двоспальне ліжко, умеблювання не розкішне, але несподіване для стоячої на приколі баржі.

Очевидно, це якась кімната відпочинку для начальства, все оформлено у совковому стилі, шпоновані панелі на стінах, дешевий посуд, під кришталь, фотографії рибалок з уловом на стінах.

Шустрий відкриває валізу і вивалює гроші на стіл. Ваговита купа доларів, якщо рахувати кожну пачку за десять тисяч, – то тисяч триста-п’ятсот.

ШУСТРИЙ

Ніхуйово попрацювали.

ЧУЖА

Так. Тепер борги віддати – і валимо.

ТАКСИСТ

Які борги? Не зрозумів ні хуя, кому я винен?

ЧУЖА

Поки нікому. Будеш пиздіти – будеш винен.

ТАКСИСТ

Блядь, курко, ти фільтруй базар! Пиздять менти, радіо і ти.

Чужа, не кажучи жодного слова, різко б’є Таксиста прямим ударом у підборіддя, він падає, але не вперед, а назад, нокдаун, намагається підстрибнути.

Шустрий не втручається у те, що відбувається, тільки дивиться.

Таксист, що підстрибнув з підлоги, бачить «чизетту», спрямовану йому в живіт.

ЧУЖА

Ти, бик… Тебе взяли у ділюгу, ти таксист. Вірно Малюк тебе хуйнув, одразу побачив скнару. Пузир розумніший. Ще слово пизднеш, – увалю. Зрозумів, хуй?!

Таксист дивиться на Шустрого, той мовчить.

ТАКСИСТ

Блядь, ну й постанова у вас у бригаді. У звірів і то простіше.

ЧУЖА

Ти зрозумів чи ні?

ТАКСИСТ

Зрозумів.

ЧУЖА

Тепер, щоб краще зрозумів, – отримаєш десятку. І Пузир десятку. Ніяких часток, що ви там собі нашифрували. Сьогодні ночуєш тут, з нами.

ШУСТРИЙ

Васю, вона має рацію. Якби не вона, ми б цього лаве не підняли. А хочеш з нами до кінця йти – тоді інша справа. Отримаєш більше, а так, з ділюги – по десятці на рило. Ми з нею теж по десятці візьмемо.

ТАКСИСТ

А решту куди?

ШУСТРИЙ

Брата її потрібно викупити. Під розстрілом він.

ТАКСИСТ

Бля, ну на хуя було такий цирк влаштовувати. Я ж при поняттях, сказали б – і все. На святе я завжди віддам останнє, Шустрий, ти ж мене знаєш…

ЧУЖА

Ну, тепер і ти мене знаєш. Гаразд, не мни жало, всяке буває поміж своїми. Зроби, Васю, заточку простішу, все нормально.

* * *

Чужа, Шустрий і Таксист у машині.

ЧУЖА

Шустрий, хочеш на батьків своїх подивитись?

ШУСТРИЙ

Ну?

ЧУЖА

(до Таксиста)

Давай до Шустрого, тільки далеко на подвір’я не заїзди, подивимось спочатку.

Двір, типові багатоповерхівки, околиця міста, гетто.

ЧУЖА

Шустрий, он бачиш, стоїть «дев’ятка» біля дитячого садка? Давно стоїть, сніг сліди замів, а у машині люди. Бачиш – якийсь лох палить. От тобі й батьки. Піди додому, чайку попий…

ШУСТРИЙ

Гаразд, якщо валимо з міста – треба останні вітання передати. Дай волину!

Чужа простягає Шустрому вальтер і глушник. Шустрий швидко приєднує глушник і виходить з машини.

* * *

Чужа і охоронець Рашпіля сидять у барі.

ОХОРОНЕЦЬ

Ну що? Знайшла лаве?

ЧУЖА

Знайшла.

ОХОРОНЕЦЬ

Якраз вчасно. По-моєму, Рашпілю пизда і так прийде.

ЧУЖА

Що, з крека на геру пересів?

ОХОРОНЕЦЬ

Та не жартуй. Учора якісь безпредєльні морди в’їбали жида, вимели грошей. Рашпіль як дізнався – на гівно зійшов. жиду сам їбало набив, той і так ледве живий.

ЧУЖА

Та хуй з ним, з баригою. Через це пизда, чи що?

ОХОРОНЕЦЬ

Ти не в’їздиш. Там лаве було Рашпіля. Хтось зі своїх набій дав.

ЧУЖА

Хуйня, звичайно, але приємно.

ОХОРОНЕЦЬ

І двох підстрелили, Китайця пацанів.

ЧУЖА

Ну й що з того?

ОХОРОНЕЦЬ

Вони там штриха одного стерегли, а тут ззаду по машині почав хтось хуярити. Поранив обох, у реанімації лежать. Один ходити не буде – в хребет попали. Ззаду зайшов якийсь, і волина з глушником – ніхто й не рюхнувся.

ЧУЖА

Зрозуміло. А що за штрих?

ОХОРОНЕЦЬ

Я справ не знаю, але Рашпіль взагалі став чорний, ні з ким не базарить.

ЧУЖА

Ну, справа така. Дивись, знаєш дохуя, – як би він тебе перед війною не злив.

ОХОРОНЕЦЬ

Чесно сказати, тільки через це я з тобою і базарю. Я подумав, подумав, в натурі, усі переді мною якось дивно загнулись. Вірменин взагалі не пив горілку, а отруївся паленою. Ну на хуй йому паленка, міг коньяку накотити – на собі не економив. Ну й решта теж дивно.

ЧУЖА

(сухо, бажаючи закінчити цю розмову)

Ось лаве (показує дві пачки).

ОХОРОНЕЦЬ

Завтра сходняк буде. Лише старші, бригадири. у магазині, в «Русалці». Там два виходи, один у прохідняк. Рашпіль завжди туди виходить, решта – через торгову залу. Машина у дворі стоятиме, у сусідньому. Гриня чекає завжди в машині. Ми до машини вдвох іти будемо.

ЧУЖА

Гаразд. Як почнеться – зразу падай на землю, стріляти не будуть. Маю на увазі – по тобі.

ОХОРОНЕЦЬ

Хуя. Нехай стріляють, я в бронику. Падати не буду, це лишаковий рух. Я у відповідь стрільну кілька разів, якщо по мені не будуть стріляти, я цілитись не буду, а якщо попадуть, – нехай нарікають на себе, буду прицільно.

ЧУЖА

Домовились. усе буде нормально, ти живий потрібен. Як усе закінчиться, тебе приймуть мусора, май на увазі. То ти одну десятку їм віддаси, через п’ятнадцять діб вийдеш. Потім – вийду на зв’язок. А десятку тобі повернуть, що мусорам піде.

ОХОРОНЕЦЬ

«Повернуть»… Може, додадуть?

ЧУЖА

(сміється)

Ну так… Прокурор додасть. Не знала, що ти гуморист.

ОХОРОНЕЦЬ

Давай лаве.

ЧУЖА

Тримай, братило.

ОХОРОНЕЦЬ

Не боїшся, що я профуфлив?

ЧУЖА

Ні.

ОХОРОНЕЦЬ

Тоді все.

ЧУЖА

Успіхів, броненосцю.

Чужа і Шустрий, на дебаркадері, у ліжку. Коньяк, їжа з валютного магазину.

Шустрий наливає собі коньяк у тоненьку склянку.

ЧУЖА

Все, женька. Можемо валити звідси.

ШУСТРИЙ

Поїдемо. Ти з мусорами домовилась за Артура?

ЧУЖА

Вважай, домовилась. Ну, вони й зарядили…

ШУСТРИЙ

Скільки?

ЧУЖА

Мільйон.

ШУСТРИЙ

(сміється)

Таких грошей не буває. У Рашпіля і то лише триста тисяч було.

ЧУЖА

Бувають такі гроші, і такі ціни бувають. у прокурорів бувають, у мусорів. У жирних клопів бувають. Рашпіль – дрібнота.

ШУСТРИЙ

То що робитимемо?

ЧУЖА

Є спосіб. Рашпілю я на хуя потрібною була?

ШУСТРИЙ

Бабая пресонути. Щоб мовчав.

ЧУЖА

Вірно. А на хуя мовчати?

ШУСТРИЙ

У якому сенсі? По поняттях. Не можна людей втусовувати.

ЧУЖА

Звичайно. А якщо Рашпіля не буде?

ШУСТРИЙ

Як «не буде»?

ЧУЖА

Як всіх. Тобто можна у зізнанку іти. Отримати десятку. Ну, доплатити потрібно буде у суді. Не мільйон, сто тисяч.

ШУСТРИЙ

Ого! А як зробимо?

ЧУЖА

Та просто. Завтра увечері буде він в одному дворі йти. З охоронцем. Охоронець лох, стріляти не вміє.

ШУСТРИЙ

Прямо-таки. Все у тебе просто, всі лохи.

ЧУЖА

Ти зі мною зв’язався – жалкуєш? Став багатим. Зробимо – розділимо порівну двісті штук. Звалимо за кордон, поживемо там, як люди.

ШУСТРИЙ

Сняться мені, Анжело… З тієї пори – сняться пацани. Малюк сниться.

ЧУЖА

Якби ти не такий шустрий був, ти б йому снився. Та й я. Тільки не удвох, а у компанії, кордебалетом витанцьовували б.

ШУСТРИЙ

Чим?

ЧУЖА

Та у стриптизі. Коли багато тьолок танцюють, кордебалет називається. І крізь усіх декорації видно.

ШУСТРИЙ

Знаєш, ти була права. Вони вже прозорі, ну майже. І не страшні.

ЧУЖА

За місяць пропадуть зовсім, рідко приходитимуть. Раз на рік, мабуть.

ШУСТРИЙ

(випиває коньяк залпом)

Ну давай. Зробимо справи.

ЧУЖА

Більше не пий.

ШУСТРИЙ

Я «чизетту» візьму. Раптом вони у брониках.

ЧУЖА

А «чизетта» пробиває?

ШУСТРИЙ

Пробиває. У неї ствол довший, вальтер обісреться по бронику, а з неї – запросто.

ЧУЖА

Тоді двох роби одразу, – щоб не ризикувати. Раптом про охоронця напизділи – і він снайпер.

ШУСТРИЙ

Давай… Ти за кермом будеш? Не вірю я Таксисту. На гопстоп – це одне, а тут – інше.

ЧУЖА

Таксист буде. Йому й знати не потрібно, куди їдемо. До справи, а після його самого під кригу пустимо.

ШУСТРИЙ

Давай так.

* * *

Підвал, склад магазину. Низька стеля, лампочки без абажурів, цегляні стіни.

На ящиках сидять люди, десять-дванадцять чоловік. Усі похмурі, зосереджені, різного віку. Є спортсмени, вони молодші, карні злочинці – як правило, старші.

Заходить Рашпіль з охоронцем.

РАШПІЛЬ

Привіт, братва!

Присутні вітаються, декотрих Рашпіль обіймає, це, як правило, карні злочинці.

Не будемо у цьому казематі довго засиджуватись, пару слів – і розбиваємо понт. Коротше, братва, – у нас проблема. Покрутили мусора ласти одному пацаняті. Здуру поїхав на стрілку з їбучими якимись гадами, там слово за слово – почалась стрілянина. Пацан і стрільнути не встиг – все другий зробив, пухом йому земля. Мусора стрільця їбанули під час прийому, а на пацана вішають трьох баранів. І хитро вішають: здасть мене – піде співучасником.

Вигуки несхвалення.

Коротше – послав я Малюка і з ним трьох у Чехію. У пацана сестра, сука найрідкісніша, рідкісної масті тварюка, мутна, галіма устриця. Чужа – поганяло, чули? Так ось, хотів я, щоб вона брата свого схилила до вірного розуміння життя. Отримав би строк, зараз розстріл під мораторієм, не розмінюють. Заміну дали б, п’ятнашку – та й усіх справ. Не знаю, що там Малюк накосорізив із нею, він недоумок був.

ХТОСЬ ІЗ НАТОВПУ

Був?

РАШПІЛЬ

Так, був. Замочив там купу народу, один пацан потрапив у торбу до мусорів, а за підсумком – Малюка і ще одного знайшли прижмуреними в готелі якомусь. Ми, бля, Малюк, ще два пацана, ризикуючи життям, цю мерзоту витягли з гівна. Вона від жадібності вирішила проституцією зайнятися, потрапила там до циган, їбли її пси ланцюгові, порно знімали! Ми, блядь, витягли, зняли з собачого хуя – вона, пацючиха, віддячила!

ХТОСЬ ІЗ НАТОВПУ

Ні хуя собі. А я думаю, куди Малюк подівся, думав, він знову з якоюсь тьолкою завис, у нього буває.

РАШПІЛЬ

Коротше, братва! Тьолка ця розвела одного обсосика, що при Малюкові крутився. Шустрий – поганяло. І от разом з ним захуярила Малюка і другого пацана. І ні щоб з’їбатися, – додому приїхала. Охуїла пика. Захотів я їм кілька питань поставити, попросив Китайця посадити людей під будинком у обсосика – підтягти на базарчик. Китаєць, кого ти туди послав?

КИТАЄЦЬ

Нормальні пацани, Туз і Синій. Давно з нами.

РАШПІЛЬ

В рот би не з’їбались такі норми, Китаєць! Лохи їбучі! Туз, блядь. Туз, на хуй, і Синій! Туз – це дірка у дупі, Китаєць!!! Сіли, музичку увімкнули, пихнули. А хулі, нікому ні хуя не потрібно, усім все похуй. Не знаю, як обсос викупив, але викупив він твоїх, блядь, нормальних! Зайшов ззаду і прямо крізь скло розстріляв обох. Не знаю, виживуть чи ні. Краще б крякнули, щоб наука була всім.

Але це не все. Поки не знаю, з ким ця мерзенна тварюка зв’язалась, в самої духу б не вистачило. Можливо, зі звірями, а можливо, і з мусорами. Тільки бомбонули вони общачок наш.

Вигуки несхвалення.

Так, братва… На святе простягнули свої брудні лапи. Лапи, до ліктя у крові наших пацанів, наших братів! На святе. Все, що ми від себе відривали, від своїх близьких, – вигребли. Людину, у якої общак був, катували півночі, дружину з дітьми поклали, зв’язали, налякали усіх до смерті. Він теж, блядь, хуйло, здав схованку, але приповз, визнав. Я, блядь, подивився на його ноги, по нозі хуярили – сука, до кістки м’ясо розтрощили. Так не виконаєш, він ні до чого тут. Ну не витримав, хуєсосина, здав. Буде віддавати, та тільки немає у нього такого лаве. Коротше, брати! Грів нашим, що сидять по таборах, ці крихти, цигарки, чай – все пішло. Лаве – грязюка, ми знайдемо, чим допомогти босоті. Але – покарати потрібно. Так що – піднімайте всіх своїх, хай запитують у своїх пацанів, глядять. Суку цю, Шустрого цього, якщо вийде, – вихопити, ні, – на місці зробити. А Чужу вихопити по-любому! Дадуть відповідь за все, за Малюка, за Туза, блядь, їбучого, за спільне. Поки що – ніякого руху, ніяких справ. Мусора тільки й чекають, як би нам лапи сплести, мережу накинути! Але хуя, братва! І не таких ми рачки ставили, у цьому місті нас усі знають, ми примусили себе поважати – і надалі будемо примушувати. От і все. Коротше – всі шукають хто та що. Я поїду перетру з Хмурим, з Рахманом – вони теж дороги не дадуть цій сучці. Шукайте і знайдете, як написано у мудрій книзі. Все, розбиваємо понт, пацани, на мене вже очікують.

Рашпіль прощається з кожним і виходить через запасний вихід, охоронець іде за ним.

Прохідний двір, старі будинки, дореволюційної будови. у ніші в стіні стоїть Шустрий. Він нервується, дещо метушиться, встромляє руки до кишень, поправляє одяг. Він одягнений у камуфльовану уніформу, під нею – звичайний одяг, на голові чорна в’язана шапочка. Так ходили охоронці магазинів, ринків і тому подібна публіка. У слабко освітленому проході з’являються дві фігури, це Рашпіль і охоронець.

У охоронця одна рука зайнята телефоном, котрий він несе, як ядерний чемодан.

РАШПІЛЬ

Іди сюди, що ти там плетешся?

Охоронець, не відповідаючи, іде трішки швидше. З ніші дуже швидко виходить, але не вистрибує, а скоріше вислизає Шустрий з пістолетом у руці. Не кажучи жодного слова, він стріляє в Рашпіля кілька разів, потім переміщується приставним кроком до лежачого на землі Рашпіля, цілиться в охоронця, той кидає телефон і пригинається до землі, відразу зробившись удвічі меншим, але не намагається дістати зброю. Шустрий стріляє в охоронця і влучає, той валиться на землю, навзнак, кулі трішки відкидають його. Шустрий повертається до Рашпіля і стріляє йому в голову, після чого підстрибує до охоронця.

Зблідлий, поранений у груди й плече (пальто намокло від крові), охоронець прямо через пальто, з кишені, стріляє в Шустрого, той падає.

* * *

Дорога, засаджена тополями, осінній краєвид, пізня осінь.

Ліски, лісочки, поля, переліски, пагорби, іноді піщані крутояри. Злиденні, сумні, вогкі місця. Поблизу дороги видно два старі, сіро-зелені від часу доти, амбразури спрямовані від дороги на узлісся. Дорога виходить до містечка, невеликого й незатишного, дороги у ямах і баюрах. Це навіть не провінція, провінція передбачає якусь метрополію, яка може закликати до порядку, це місто, у котрому час зупинився, що зветься «Богом забуте місце».

На околиці містечка озеро, над ним, на кручі – біла будівля монастиря з дзвіницею, він відбивається в озері, в чорній воді. Під’їхавши ближче, можна побачити, що монастир не простий.

Він оточений сірим бетонним парканом, з колючим дротом зверху, вікна у монастирі закриті глухими віконницями захисного кольору, з патьоками іржі від них на білих стінах монастиря, а на дзвіниці встановлені прожектори і гучномовці. Хреста на дзвіниці немає, немає і прапора.

Нутрощі табору, загальна похмурість природи триває – пошарпані стіни, пофарбовані у зелений колір, надлишок решіток з арматури, наглядачі, переважно вусаті червонопикі п’яниці, у захисній уніформі. Незважаючи на уніформу й переважання кольору хакі – думка про армію не приходить у голову, у картинці немає нічого молодого, напористого: похмурі, похмільні, немолоді п’яниці неквапно переходять крізь ґратчасті двері, розмовляють один з одним, без емоцій, невесело. Час зупинився і тут.

Камера мандрує табором, залітає у цех. Верстати стоять у клітках з арматури, одягнуті у смугасті роби в’язні працюють на верстатах.

Кімната побачень, до літнього зека приїхала дружина й донька, зека приводять у кімнату, після чого зачиняють усіх трьох у ній, знадвору. В кутку – оцинкована баддя з дерев’яною кришкою, це параша.

Перевірка. П’ять-шість наглядачів, озброєних кийками, почергово відчиняють двері камер у монастирі, стелі склепінчасті, низькі. В камерах – зеки, переважно – старі, у смугастих фуфайках і шапках, серед старих Шустрий, він схуд і змінився. В очах з’явилось безумство, він їх витріщає, пильно вдивляючись у будь-який новий предмет або людину, от і зараз він так само вдивляється у наглядачів.

НАГЛЯДАЧ

Смирнов!

(викрикує прізвище)

ДІДУСЬ

Іван Федорович.

НАГЛЯДАЧ

Стаття?

ДІДУСЬ

Сто сорок четверта.

НАГЛЯДАЧ

Строк?

ДІДУСЬ

П’ять років. Кінець строку – п’ятого травня двотисячного року.

НАГЛЯДАЧ

Мещеряк!

ШУСТРИЙ

Євген Вікторович!

НАГЛЯДАЧ

Стаття?

ШУСТРИЙ

Дев’яносто третя, двісті двадцять друга.

НАГЛЯДАЧ

Строк?

ШУСТРИЙ

Вища міра, із заміною на двадцять років особливого. Кінець строку – двадцять третього лютого дві тисячі тринадцятого року.

* * *

Інша камера, населення таке ж – головним чином старі, серед них кілька молодих. Серед зеків – Бабай, брат Чужої.

НАГЛЯДАЧ

Савінков!

БАБАЙ

Артур Сергійович!

НАГЛЯДАЧ

Стаття?

БАБАЙ

Дев’яносто третя, двісті двадцять друга.

НАГЛЯДАЧ

Строк?

БАБАЙ

Вища міра, із заміною на п’ятнадцять років особливого. Кінець строку – другого лютого дві тисячі восьмого року.

* * *

Сопля, що подорослішав і відсидів п’ять років, виходить з літака у кайданках, два агенти у цивільному передають його росіянам. Сопля з цікавістю і приголомшенням роздивляється навколишніх і безглуздо посміхається, чуючи навкруги рідну мову.

МУСОР У ЦИВІЛЬНОМУ

Ну що, земляк, сподобалось у чехів?

СОПЛЯ

Так собі. Хліба не було, то ми масло прямо на ковбасу мастили.

Мусора і Сопля сміються.

Сопля виходить з великої будівлі з вартовим біля входу. Він одягнений у ті ж речі, що й тоді, в Чехії. З цікавістю роздивляється перехожих. І бачить, що одягнений не гірше, а часом і краще, аніж вони. Іде вулицею, роздивляється рекламу, іномарки, що йдуть суцільною лавою по вулиці, дівчат, вітрини.

* * *

Квартира Соплі, з перехрещеними рапірами на стіні, так само бідно. Батьки постарілі, батько вже п’яний, він почав святкувати, не чекаючи сина, мати плаче.

* * *

Крихітний ресторан, для простої публіки, біля входу кілька гральних автоматів.

Грає радіо, синтетичні скатертини – ресторан явно занедбаний.

За столом сидить Сопля з господарем ресторану, вони приблизно одного віку, на столі пляшка коньяку, закуски, салати – стіл святковий, накритий на чотирьох.

СОПЛЯ

А потім що було?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

А що «потім»… Малюка і Гирю в цинках привезли, поховали ми їх в Озерному, поблизу, біля входу. Там же поряд і Рашпіль.

СОПЛЯ

А зараз хто замість Рашпіля?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Та ніхто. Почали бригадири між собою ділитись. Постріляли ще пацанів. Хто куди перебіг, в інші бригади.

СОПЛЯ

А Малюка господарство? Техстанція, шиномонтажі, заправка?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Все пройобом пішло. Шиномонтажі – зачинились, техстанцію лох продав іншим, ті вже зі своєю кришею прийшли. За заправку не знаю.

СОПЛЯ

Зрозуміло. А ти розбагатів, я бачу.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Ось, на цей гадючник лише й вистачило, я купив і звалив з руху. Тут таке почалось – мочити почали без розбору, ні понять, нічого – безпредєл повний.

СОПЛЯ

Зрозуміло.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Як там сидіти?

СОПЛЯ

Хуйово без гріву. Мені ніхто копійки на рахунок не загнав. А там постанова інша, у Чехії. Там поняття інші, у них вважається найкрутішим – козел. Бригадир, староста, завгосп, майстер. Усі нормальні на посаді, а мене не підтягували – росіянин, та й убогий. І заробити неможливо – так і сидів, галімий шо бубон. Курити кинув.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

То ти до Чужої під’їдь. Вона стоїть ніхуйово, два нічні клуби, ресторани, навіть завод якийсь купила. Ринок на Чапаєва – теж її.

СОПЛЯ

Ого! Як же це вона зуміла?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Я з нею не бачусь – хто я і хто вона. А кажуть таке: це вона з Шустрим Малюка й Гирю захуярила. Общак відмела у Рашпіля. Потім Шустрий Рашпіля зробив, а сам сів на двадцятку. От вона й притулилась: дещо їй пішло, не сама, звичайно, – кажуть, вона там бригадирів настроїла, комсомольців проти каторжан. Різня була.

СОПЛЯ

Чому ж її не заковбасили?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Та вона такого жаху потім на охочих за Рашпіля відомстити нагнала… З якимись генералами зв’язалась, з депутатами, і відвалила від блатних.

СОПЛЯ

Не буде вона зі мною базарити. Я так думаю. Але спробувати можна.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Я тут тобі зібрав грошей, не дохуя, звичайно, але на перший час… Штука. Зрозумій: мене всі доять – і мусора, і чинуші…

СОПЛЯ

Та що ти, насправді. Гроші даєш, та ще й виправдовуєшся. Точно як барига.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Та я і є барига. Зараз лише бариги й живуть.

СОПЛЯ

Слухай, штука штукою, а можеш мені волину зробити?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Можу. У мене є. Наган підійде?

СОПЛЯ

Підійде.

* * *

Камера. До Шустрого підходить зек.

ЗЕК

Чуєш, стрілець! Грів твій, здається, скінчився.

ШУСТРИЙ

В якому сенсі?

ЗЕК

Ну шо – ти «Мальборо» не куриш уже?

ШУСТРИЙ

А тобі чого? Твоя справа?

ЗЕК

Та не кипи! Видно, пройшла любов у твоєї.

ШУСТРИЙ

Відвали ти… Тобі таке кохання й уві сні не присниться.

* * *

Дворики для прогулянок, затягнуті сітками. Зверху ходить наглядач.

ШУСТРИЙ

(кричить)

Бабай!

ГОЛОС БАБАЯ

Так-так-так!

ШУСТРИЙ

Давно посилка від Анжели заходила?!

БАБАЙ

Давно! І посилки немає, і на табір нічого не заходило у цьому місяці!

ШУСТРИЙ

Може, сталось що?!

БАБАЙ

Може! Слід дізнатися! Спробуй через своїх родаків!

ШУСТРИЙ

Вона до мене тиждень тому на свіданку мала приїхати! Напишу родакам! Бабай!

БАБАЙ

Так!

ШУСТРИЙ

Поганяло у неї звідки таке?

БАБАЙ

З фільму! Дивився про космос?! Там дракон був, з кислотою замість крові! Яйця в людей відкладав!

ШУСТРИЙ

Дивився!

БАБАЙ

Ну, тоді розхід!

ШУСТРИЙ

Розхід!

Кінець