Текст книги "Чужа"

Автор книги: Володимир Нестеренко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 4 (всего у книги 5 страниц)

ШУСТРИЙ

Якого жида?

ЧУЖА

Баригу старого. у своєму будинку живе, собаки, техстанція у гаражі – всі діла. Ніколи не скажеш, тихий такий барига, запчастинами торгує. З Рашпілем у таборі стирчав. Дідусь повкладав гроші куди міг, але частину завжди тримає у готівці. Це з виручки з казино, доляхи, що пацани носять. Там тисяч сто зелені.

ШУСТРИЙ

Сто тисяч? Я таких грошей не бачив ніколи. Ну і як ми це зробимо? Завалимось у хату – і під волину жида поставимо?

ЧУЖА

(сміється)

Точно! Ти красень, не гірше за Малюка шариш.

ШУСТРИЙ

Ти ще мене у справі не бачила.

ЧУЖА

Подивлюсь ще, чого-чого – а справ тепер вистачить.

ШУСТРИЙ

То як ми це зробимо? Звалимо від Гирі з Малюком?

ЧУЖА

Потрібно додому приїхати, щоб ніхто не знав, – зайвий гимор, якщо нас раніше часу шукати будуть.

ШУСТРИЙ

То як?

ЧУЖА

Побазаримо у мотелі з цими двома – заберемо волини і лаве. Паспорти теж заберемо.

ШУСТРИЙ

І що їм робити без лаве і паспортів?

ЧУЖА

Нехай вони думають, що їм робити. Поки будуть кого-небудь глядіти, щоб гроші й паспорти дістати, – ми вже вдома все повирішуємо.

ШУСТРИЙ

А якщо їх мусора приймуть?

ЧУЖА

А якщо нас?

Стукіт у двері купе.

ЧУЖА

Момент, момент! (Шустрому.) Давай паспорти і квитки. Це прикордонники.

Заходить прикордонник і митник, беруть паспорти.

МИТНИК

(чеською)

Є що пред’явити?

ЧУЖА

Немає нічого, немає товару, ми туристи.

Щасливої дороги.

МИТНИК

Прикордонник повертає документи, віддає честь, виходить, тихо зачиняючи за собою двері.

ШУСТРИЙ

Дивись, як у них. Ввічливо. Наші чорти перевернули б усе або доїбались би до чого-небудь.

ЧУЖА

(простягає руку за паспортом)

Дай-но мій.

Шустрий простягає паспорт, помітно, що у Чужої тремтять руки.

ШУСТРИЙ

Що з тобою?

ЧУЖА

Та так, нічого. Ти взагалі розумієш, що було?

ШУСТРИЙ

Що було? Зараз?

ЧУЖА

Ми перший кордон по фуфловому паспорту перейшли. Волину перевезли.

ШУСТРИЙ

Бля, я й не подумав, якось не роздуплився, що це кордон.

ЧУЖА

Гарний ти пацан, женю, фартовий. Я теж прушна. Ми з тобою ще всіх рачки поставимо, і тут і там.

* * *

Малюк переїздить кордон на мікроавтобусі. Прикордонники перевіряють документи, дивляться на мокрий паспорт, просять пред’явити права. Права теж мокрі.

МАЛЮК

(показує чорні від багна руки, потім на колесо)

Міняв колесо – випали документи у грязюку.

ПРИКОРДОННИК

(повертає документи)

Можете їхати.

Малюк сідає у автобус, переїздить до другого поста, словацького.

Там дивляться паспорт мигцем і швидко відпускають.

Малюк їде в автобусі, розмовляє сам з собою.

МАЛЮК

Це все тому, що у них до влади патлаті прийшли. Актори, бля, письменники. Поки навчаться, поки гайки затиснуть, – можна у них працювати. Наші цю їбучу країну за два дні захопили, у шістдесят восьмому. (Вмикає магнітофон.)

Мотель «у Зозулі». Це не мотель, а скоріше кемпінг – десяток збірних будиночків, машини стоять біля будинків, стоянки й охорони немає.

Малюк під’їжджає до контори, заходить туди і через кілька хвилин виходить з ключами.

Потім під’їжджає на машині до будиночка, паркується і заходить усередину.

Всередині – досить просторо, дві кімнати, душ, кухня. Зачинивши двері, Малюк оглядає кімнати, потім іде в душ.

* * *

Шустрий і Чужа продовжують розмову.

ШУСТРИЙ

Так просто вони лаве і волини не віддадуть.

ЧУЖА

Ствол побачать – віддадуть. Думаєш, Малюк такий безбашений?

ШУСТРИЙ

Я знаю, що він забив у гівно чотирьох звірів у кабаку, а звірі були саме як звірі, з гір спустилися, чисті горили.

ЧУЖА

Ти мене послухай. Йому тридцять з ліхуєм. Якщо б без башні був узагалі, не дожив би до тридцяти. Герої завжди зустрічають інших героїв.

ШУСТРИЙ

І то правда. Ну, побазаримо, а якщо попруть – прострелю ноги.

ЧУЖА

Все буде нормально, мені знову масть пішла – головне, не впустити. Будемо багаті, Шустрий. Віриш, ні?

ШУСТРИЙ

Іди краще до мене, поки не приїхали (обіймає Чужу).

Вокзал у Братиславі. Чужа і Шустрий виходять з потягу і йдуть до стоянки таксі.

Гиря йде за ними, потім наздоганяє.

ГИРЯ

Ну, як доїхали?

ШУСТРИЙ

Васю, ти чого до нас підійшов? Малюк сказав, їхати окремо.

ГИРЯ

Скучив за російською мовою. Я як німий їхав у потязі. Та ми вже в іншій країні, досить очкувати.

ШУСТРИЙ

(підвищеним тоном)

Хто очкує? Ти фільтруй базар.

ЧУЖА

Пацани, попалитесь і мене попалите. Поїхали звідси.

Підходять до таксистів, торгуються, нарешті, сідають в машину і від’їздять.

У таксі.

ГИРЯ

Чесно сказати – я їхав, то охуїв. Не розумію жодного слова, ні жерти не купив, ні води. у них ресторану в поїзді немає взагалі. Там у купе сиділи якісь штрихи, по-нашому не рубають, щось запитували, я вдавав, що німець.

ШУСТРИЙ

В натурі? (Дивиться на Гирю, потім на Чужу.) Що ти їм там казав? Дас із фантастиш?

Чужа і Шустрий сміються.

ГИРЯ

(Шустрому)

Бля, так за Батьківщиною сумую, що навіть тебе переношу спокійно. Не кажучи про неї. (Киває в бік Чужої.) Ти їй там влупив, у купе?

ШУСТРИЙ

А тобі що? Для кого цікавишся?

ГИРЯ

Ніхуйово ти влаштовуєшся, Шустрий. Халяви навколо тебе косяком. А сам же ні вкрасти, ні постерегти до пуття не можеш.

ЧУЖА

Ну, пацани, так, як ви, – це вміти треба, всю дорогу один з одного кров пити. (Гирі.) Та не бери близько до серця, ну не вийде у тебе мені присунути, подрочиш по мнєнію, у готелі. (Шустрий сміється.) Ти просто прикола не вивозиш.

* * *

Будиночок, на великому ліжку спить Малюк, лунає дзвінок, Малюк відкриває очі, за секунду підстрибує, у руці пістолет, швидко підходить до вікна і виглядає з-за стіни.

Упевнившись, що все нормально, йде відчиняти.

До кімнати заходять Гиря, Шустрий і Чужа. Вітаються, причому з Гирею і Шустрим Малюк обіймається.

МАЛЮК

Ну, привіт. Падайте поки, хто куди бачить. Помиємось, похаваємо – і треба їхати вже.

ШУСТРИЙ

Я на парашу, ледве дотерпів.

ГИРЯ

Але ні слова не сказав. Ти поляк, Шустрий? Всрамся не піддамся.

Шустрий заходить у туалет. Зачиняє двері, після чого дістає з кишені глушник і пригвинчує його до пістолета. Спускає воду – у цю мить пересмикує затвор, досилаючи набій у ствол. Спускає курок, притримуючи його пальцем, і, не ставлячи вальтер на запобіжник, стромляє його стволом у рукав плаща, ніби під пахву. Відчиняє двері і виходить з туалету. Він почав розуміти, що зараз відбудеться, і поводить себе дещо скуто, загальмовано.

Біля туалету стоїть Чужа

ЧУЖА

Пусти, я теж хочу. (Пошепки, потискаючи Шустрому руку.) Не бзди нічого, зараз робити будемо.

Малюк, Гиря і Шустрий у кімнаті, заходить Чужа. Вона вмилась, зняла окуляри.

ЧУЖА

Очі чешуться під цими лінзами, потрібно зняти.

МАЛЮК

В угорщині знімеш, до вечора будемо там.

ЧУЖА

Тут у мене інший план, Андрюхо.

МАЛЮК

Що у тебе інше? Який, на хуй, план?

ЧУЖА

Андрюхо, така справа, – не хочемо ми з вами їхати.

МАЛЮК

«Ми»? Хто «ми»? (Дивиться на Шустрого.) Ти що, Вася?

Шустрий підхоплюється і відстрибує до дверей, заразом дістаючи пістолет.

ШУСТРИЙ

Тихо! Сидіти, як сиділи!

ГИРЯ

Заховай волину, придурок!

ШУСТРИЙ

Забийся, бик! Хто смикнеться – стріляю. Швидко підняли руки!

МАЛЮК

(піднімає руки, але не над головою, а просто простягає їх вперед, показуючи, що у них немає нічого)

Шустрий, подумай головою, що ти робиш! Тебе ця пацючиха прогрузила, так? Ти зовсім дурник, вона ж кінчена, попадеш з нею під кригу!!!

ШУСТРИЙ

Це моя справа, я сам обираю.

МАЛЮК

(заспокійливим тоном, розмовляє наче з дитиною)

Братило, ти ж її не знаєш. Це нерпа, її в клітці тримати потрібно, подалі від людей. Вона розповіла, як тут опинилась?

ШУСТРИЙ

Сказала. Її Рашпіль підставив, з чурками.

МАЛЮК

А те, що один чурбан крякнув, а другий назавжди калікою залишився – сказала? (До Чужої.) Ти їм що підлила замість клофеліну? Все місто трусили через тебе.

ЧУЖА

Андрюхо, не пизди багато та зайвого.

МАЛЮК

(до Шустрого)

Женю, ти хоч знаєш, за що її так прозвали? Ти фільми дивишся по відику?

У розмову втручається Гиря.

ГИРЯ

Вася, не жартуй так, поклади волину, і забудемо. Це вчора ти з нею нажерся, то пора й витверезитись.

ЧУЖА

Малюк, давай по суті. Ми заберемо вашу зброю і звалимо. Ну, скажеш Рашпілю, що не вдалось, що мене мусора прийняли: паспорт фуфлижний викупили. Він тебе за це не вб’є.

МАЛЮК

(ненависно)

Слухай ти, гівномутко, ти коли-небудь вгамуєшся?

ЧУЖА

Давай гарапника. (Гирі – гостро, покриком.) Руки!!!

Гиря, який сидів на ліжку, падає на спину і дістає з-за пояса «чизетту», Шустрий стріляє двічі, Гиря стогне. Малюк перекатується на ліжку, в руці у нього пістолет, Шустрий стріляє до тих пір, поки не закінчуються набої.

Куля потрапила Малюку в обличчя, він одразу перестає рухатись.

Чужа підбігає до Гирі, вихоплює у нього пістолет.

ЧУЖА

(до Шустрого)

Дай волину!

Шустрий, який увійшов у стан заціпеніння, ступору, віддає їй пістолет і сідає на стілець. Він голосно дихає, відсапується, зблід.

Чужа дістає з Гиріного пістолета обойму, виклацує набої і заряджає в обойму від вальтера. Вона діє впевнено, руки не тремтять.

Перезарядивши пістолет, простягає його Шустрому.

ЧУЖА

На, добий дурня.

Блідий Шустрий знаком показує, що не може. Його починає нудити.

Чужа підходить до Гирі і стріляє йому в голову. Потім обходить ліжко і стріляє в Малюка.

Швидко обшукавши трупи, забирає гроші і документи, бере пістолет Малюка.

ЧУЖА

Женю, іди вмийся. Все нормально, ми скоро звалимо звідси.

Шустрий іде до ванної. Чужа дивиться услід Шустрому, в руці у неї пістолет, вона здіймає пістолет на рівень пояса, потім опускає.

* * *

Шустрий і Чужа у мікроавтобусі. Шустрий за кермом.

ЧУЖА

Женю, все у порядку. Не ти їх – то вони б нас.

ШУСТРИЙ

Все так вийшло… несподівано… я не збирався їх глушити.

ЧУЖА

Цей ідіот, Гиря, все через нього.

ШУСТРИЙ

(задумливо)

Ні. Малюк так просто не віддав би волину. І він на тебе дуже злий був. Не відпустив би тебе.

ЧУЖА

Що зроблено – те зроблено. Та вони самі ж… Ти кого завалив, женю? Вагітну жінку? Чи дівчинку маленьку? На Малюкові скільки всього було? Не знаю, скільки він перебив у Чехії, але вдома тільки про п’ятьох баранів я знаю, уявляєш скільки ще? Так що радій, що не він тебе.

ШУСТРИЙ

Гиря теж красунчик. Одного разу стеріг баригу, у підвал ми його посадили, за борги. То приїздимо, а барига лежить і не дихає. Гиря нажерся, почав з’ясовувати, де той гроші заховав. Він їх усіх підвішував на мотузку, за наручники – і пиздив по годині, у рукавичках снарядних… Знаєш, що це таке?

ЧУЖА

(дивиться на Шустрого, потім сміється)

Женю, я жіночим боксом п’ять років займалась, в інтернаті секція була…

ШУСТРИЙ

В натурі? Варто буде якось поспарингувати кілька раундів.

ЧУЖА

Та хоч би й зараз, давай до лісу повернемо…

Сміються.

Ніч. Чужа і Шустрий в машині. Машина стоїть на майданчику відпочинку далекобійників.

ЧУЖА

Приїде фура, каміон – нам потрібен «Супутник». Я їх знаю, це Глухого фірма.

ШУСТРИЙ

На хуя вони нам потрібні?

ЧУЖА

Вони возять нелегалів у Європу. В’єтнамців, афганців, пакистанців. усю нечисть.

ШУСТРИЙ

Як «возять»? Я думав, чорножопі пішки переходять кордон.

ЧУЖА

Там, у фурі, схованки. Підлога подвійна, сантиметрів сорок. Можна лягти. Тих набивається по тридцять чоловік. Ми з тобою вліземо.

ШУСТРИЙ

А вони повезуть?

ЧУЖА

Домовимось. Грошей дамо – повезуть. Чи їм не похуй, звідти везти чи навпаки. Все одно мусора знають – лаве отримують з кожної фури. Глухий зі звірями вирішував, вони там усім рулять.

ШУСТРИЙ

З тими, що на переході? Нахабні підораси.

ЧУЖА

Нахабні. Недовго їм залишилось банкувати, побачиш. Хуйнуть їх з переходу, надто вже солодке місце.

ШУСТРИЙ

Нам би ось так. Захопити перехід – і отримувати з усіх. Якщо що – кулю в око.

ЧУЖА

(ласкаво)

Досить гнати, Аль Капон… Якщо контрабандою схованку не завантажили, повезуть.

ШУСТРИЙ

Машину тут покинемо чи поїдемо, а біля кордону – до них?

ЧУЖА

Не тут. Проїдемо кілометрів п’ять, щоб мусора не зрозуміли, куди ми поділись. На стоянці залишити – допруть, будуть фури шмонати.

ШУСТРИЙ

Он «Супутник» заїжджає.

Два далекобійники, Чужа і Шустрий біля каміона, розмовляють. Водії роблять заперечливі жести.

Шустрий показує водію пачку доларів.

Ті радяться між собою, потім погоджуються. Шустрий і Чужа сідають у машину, їдуть, за хвилину фура рушає за ними.

Шустрий і Чужа лежать у схованці. Місця практично немає, дошки прямо перед обличчями.

ШУСТРИЙ

Блядь, як у домовині.

ЧУЖА

Ти бував?

ШУСТРИЙ

Так. Ми пожартували раз. Приїхали до похоронника, за грошима. А у нього прямо у бюро виставка домовин. Ну, залізли туди, поки Малюк з ним базарив. Тут прийшли якісь лохи, вінки купувати чи хуй його знає, що там у них. Ну, ми й повискакували з домовин, у лошиці однієї серце схопило… Але попустило, не померла, навіть «швидку» не викликали.

ЧУЖА

Ну і як у домовині?

ШУСТРИЙ

Як тут.

* * *

Кабіна каміона.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Ти бачив, які пасажири?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Дивні. Пацан і дівка, а якісь непрості.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Так везеш – і не знаєш кого. Та що за це може бути. Може, вони з ЦРУ?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Та яке там ЦРУ. ЦРУ все в уряді зараз. Ні хуя за них не буде. Бачив, скільки у них грошей?

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Тисяч десять. А може, й побільше, мабуть, тьолка заробила.

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Пиздою заробила. А це підорченя допомагало, вставляв, якщо не попадали.

Сміються.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

От у мене сусідка, блядь, я її іноді пойобую… То їздила до Німеччини, у Гамбург, в публічний дім.

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Ну й чого привезла?

ПЕРШИЙ

Наколку привезла – з пизди змія виповзає.

ДРУГИЙ

Не дохуя.

ПЕРШИЙ

Вона у пані працювала. Пані Мішель. Фотографії показувала. У мене очі повилазили.

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Що там таке було?

ПЕРШИЙ

Як у порнусі – батоги, всяке приладдя – диба, гирі якісь… Свєтка в ошийнику, у наморднику, вся в синцях від батога.

ДРУГИЙ

Оце так… І вийде ж, сука, за когось заміж, буде з себе целку корчити.

ПЕРШИЙ

Прикинь, фотки чоловік знайде.

* * *

Чужа і Шустрий.

ЧУЖА

Не сумуй, женю. Хочеш, я тобі вірші почитаю?

ШУСТРИЙ

Давай, якщо прикольні.

ЧУЖА

 
Мне не обидно, я совсем не стерва,
Но раз назвали – видимо, похожа.
На репутацию не стоит тратить нервы,
Для всех не станешь одинаково хорошей.
И легче от козлов услышать «сука»,
Чем целовать они мне будут руки.
 

ШУСТРИЙ

Прикол. Ти сама написала?

ЧУЖА

Так, ще в інтернаті. Я бухала, потім гвинтом двигалась, потім з’їбалась з інтернату. Я, до речі, відмінницею була.

ШУСТРИЙ

Давай ще вірші.

ЧУЖА

 
А я залепить и по роже могу
И смогу отвечать за базар.
Терпеть ненавижу, когда лезут в пизду,
Не глядя при этом в глаза.
 
 
Вчера кувыркалась, сегодня – хуйня,
С трудом отрываю башку от постели.
Обидно – бухаешь каких-то три дня,
А после трезвеешь неделю.
 
 
Но я не жалуюсь, и на хуй ту печаль —
жалеть о времени, когда себя не жаль.
Я стих напишу, как меня заебало
Всю жизнь зарабатывать деньги и баллы,
 
 
И бедный помрет, и отъедет богатый,
Но помнят лишь тех, кто не склеился гадом.
Но если б жизней дали хоть бы две,
Одной бы я рискнула за лавэ, —
 

це я давно написала, не розуміла тоді, що потрібно не про два життя мріяти, а одним скористатися.

ШУСТРИЙ

Ні хуя собі, Анжела, ти поетеса, я таких віршів не чув ніколи. Різких таких.

ЧУЖА

Я їх не пишу. Мені диктують.

ШУСТРИЙ

Хто?

ЧУЖА

Та хуй його знає. Голос якийсь. Рідко зараз вірші диктує. (Зненацька ледь підводиться, дивиться на Шустрого.) Він і без віршів приходить. Зараз переважно без віршів. Підказує інколи.

ШУСТРИЙ

Ну і чого він тобі підказав?

ЧУЖА

Що ти дарма усе лаве засвітив. Приготуй волину.

* * *

Кабіна каміона.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Слухай, Миколо, а може, перевеземо цих та у лісі й розвантажимо за гроші?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Сопляку дати по їбалу – він з переляку всреться.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

До ментів вони не підуть, раді будуть, що ми їх не здали…

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Давай! Що ж це за хуйня якась – ішачиш, зі шкіри рвешся, під строком ходиш, а якийсь сопляк з курвою в кишені квартиру носить…

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Давай зробимо, гроші самі до рук йдуть.

* * *

КПП на кордоні. Багато поліції, біля будки пропускного пункту на дошці оголошень висять фотороботи Малюка, Шустрого, Гирі і Чужої.

Поліцаї і прикордонники з автоматами, у касках та бронежилетах.

Фура «Супутник» проходить контроль.

Звір, котрий шепотів молитву, коли пацани викинули у багно вінок дорогою до Чехії, дивиться на фуру, потім пересмикує плечима, немов потрапив у порив крижаного вітру.

Ліс, водії виходять з кабіни, у одного в руках монтировка, у другого ніж.

Перший водій відчиняє кузов, возиться всередині. Голос другого водія: «Вилазь, приїхали, потяг далі не йде».

З кузова висаджуються Чужа, Перший водій і Шустрий. Шустрий розминає плечі. Присідає.

ЧУЖА

Де це ми? Не схоже на місто. у нас гір немає.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

(до Шустрого)

Годі зарядкою займатись. Давай гроші.

ШУСТРИЙ

На хуя вони тобі, чорту? Корову купиш?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

(замахується монтировкою)

Ану не пизди ні хуя, синок!

ЧУЖА

Гей ви, бляді!

Перший водій повертається, бачить Чужу з «чизеттою» у руках.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Не зрозумів?!

Чужа стріляє, одночасно з нею стріляє Шустрий. Кабіна каміона, Шустрий за кермом.

ЧУЖА

Цих теж дарма?

ШУСТРИЙ

Ні, недарма. Ні хуя собі бики борзіють – братву штопорити.

ЧУЖА

Блядь, все життя так. життя – боротьба. Або ти, або тебе.

ШУСТРИЙ

Самі нарвались, чорти кляті.

ЧУЖА

Цю машину кинути потрібно. Поїдемо на потязі додому.

ШУСТРИЙ

Он щось світиться, місто якесь.

ЧУЖА

Там і зійдемо. А машину місцеві спиздять – тут народ толковий, не встигнемо залишити, як піде. Добре, що чортів там прикопали, а то б отримав хтось фуру з начинкою.

ШУСТРИЙ

Блядь, ну ти й гониш. «З начинкою»…

ЧУЖА

Ну так. Типа фарширована.

Сміються.

* * *

Нарада у поліції.

ГЕНЕРАЛ

Отже, доктор Новотний, які новини по справі росіян?

НОВОТНИЙ

Словаки повідомили – двох росіян знайшли вбитими у мотелі біля Братислави. Це наші – ватажок і ще один бандит.

ГЕНЕРАЛ

Чудово, а решта де? Там жінка ще була, не помиляюсь?

НОВОТНИЙ

Поки ніде не засвітились.

ГЕНЕРАЛ

Думаю, що й не засвітяться. Вони вже у себе.

НОВОТНИЙ

Цілком можливо. Накажете змінити режим розшуку?

ГЕНЕРАЛ

Так. Не варто тратити на розшук надто багато сил. Чим добрі росіяни – вони самі вирішують ті проблеми, що повинна вирішувати поліція. Ви мене зрозуміли, докторе Новотний?

НОВОТНИЙ

Так точно.

ГЕНЕРАЛ

Хоча висновки буде зроблено, і на самому верху. Зникнення небезпечного злочинця, вбивці, з заручницею, зі зброєю…

НОВОТНИЙ

Ми тут з’ясували дещо – вона не заручниця, а скоріше спільниця. Ця банда приїхала сюди евакуювати її, а не викрасти, як ми припускали на початку. Ми повідомили українців і росіян.

ГЕНЕРАЛ

Не важливо. Заручниця, спільниця, свідок – це все одного поля ягоди. А росіяни й українці навряд чи допоможуть – у них самих там мало не громадянська війна, повний розвал. Словаки перешлють нам трупи для впізнання?

НОВОТНИЙ

Так, гільзи й кулі теж.

ГЕНЕРАЛ

Ну, маю надію, вони співпадуть з нашими…

НОВОТНИЙ

Впевнений, що співпадуть.

ГЕНЕРАЛ

Коли я був старшим інспектором, ми сперечались на пиво. Щоправда, не з генералами. Не затримую вас більше.

Новотний вклоняється і йде геть.

* * *

Рашпіль їде в машині, це іномарка, «Мерседес-124», за кермом водій, на передньому сидінні охоронець. Охоронець і водій схожі, крупні молодики, коротко стрижені. усі в чорних пальтах. Проміж передніми сидіннями розташований телефонний апарат. Це велика «Нокія» або «Моторолла», напівстаціонар, зі слухавкою на витому шнурі.

Дзвінок. Охоронець знімає слухавку, слухає, що йому кажуть, потім передає слухавку назад, Рашпілю.

ОХОРОНЕЦЬ

Васю, це тебе.

РАШПІЛЬ

Зрозуміло, що мене. Хто?

ОХОРОНЕЦЬ

Хуй знає, не сказав.

РАШПІЛЬ

Блядь, тупий… (Бере слухавку.) Говори… Так, зрозумів… Зрозумів… А ця мандавошка де? Блядь, а хто знає? Ти що, з газет мені будеш переказувати? Блядь, Карась, ти в натурі вже ні хуя не можеш… Суко, то дізнайся, дізнайся, що там… Гаразд. Розхід поки.

Рашпіль передає слухавку охоронцю, мовчить кілька секунд. Потім згадує щось і продовжує нотацію. (Охоронцю.) Ти, Васильку, мене хуй знає з ким не з’єднуй, я тобі не телефон довіри!!! Запитувати потрібно, хто телефонує, може, він на хуй не потрібний, а ти, не розглянувшись, слухавку тикаєш…

ОХОРОНЕЦЬ

Чуєш, Рашпіль, я ж не секретар. Дзвонить і дзвонить…

РАШПІЛЬ

Блядь, ти що, не зрозумів?

ОХОРОНЕЦЬ

Та гаразд, зрозумів. Не сипи так.

РАШПІЛЬ

Гаразд, блядь, один хуй з тебе секретар не вийде. Іншим разом фільтруй. (Рашпіль засмучений, пригнічено дивиться у вікно, несподівано звертається до водія.) Давай повертай. Поїхали на дачу.

Водій змінює смугу руху, потім раптово перерізує осьову і їде у протилежному напрямку.

ОХОРОНЕЦЬ

(дивиться у дзеркало, розташоване на козирку від сонця)

Он, мусора за нами рвонули, тільки мигалку не увімкнули.

РАШПІЛЬ

Яка машина?

ОХОРОНЕЦЬ

Біла «шістка». Вона від ранку їздить, вона і ще «дев’ятка» чорна.

РАШПІЛЬ

Виїдемо на трасу – відірвемось. Зателефонуй до Федора і Китайця, нехай за дві години будуть на дачі.

Дача Рашпіля. Насправді це не дача, а великий сільський будинок із силікатної цегли, двоповерховий. На подвір’ї горить мангал, смажаться шашлики, біля мангалу гріються пацани, у двох в руках дробовики. У будинку за столом сидять Рашпіль, Федір і Китаєць.

Федір схожий на Малюка, кремезний чолов’яга, з поламаними вухами, судячи з комплекції – борець. Китаєць – дрібний, рухливий, майструє з пляшки води бульбулятор, простромлює фольгу булавкою.

РАШПІЛЬ

Тут така справа, пацани. (До Китайця.) Та відклади ти трубу, спочатку справа, блядь!

Китаєць одразу ж перестає метушитися.

РАШПІЛЬ

Тут мені дзвонили. Звідти. Коротше, нема більше нашого Малюка.

Федір присвистує, Китаєць мовчить, не змінюючи виразу обличчя.

РАШПІЛЬ

Так, ось так. Малюк на що бувалий був, а, очевидно, на хуй сів. Майте на увазі, так з кожним може статися.

ФЕДІР

А хто, що – невідомо?

РАШПІЛЬ

Невідомо. Його і там ще одного пацана, я його не пам’ятаю. Чи Груша, чи якось так.

КИТАЄЦЬ

Гиря.

РАШПІЛЬ

Точно. Гиря. Та хуй з ним. Коли їбанули – значить, так і треба. Фраєрюги… Їздили вони за однією тварюкою. Чужа, чули?

ФЕДІР

Чули. Навіть кілька разів вона мені підвернула. Давно, правда, не бачив її від весни.

КИТАЄЦЬ

Це Бабая сестра. Мутна, така вже, точно що тварюка. Але здібна, багатоверстатниця – де наїбати не вийшло, вона спиздить, а то й по розбою, чув, кілька разів виступала. А як зовсім голяки – так і відсмокче за лаве, не погребує. Двигалась гвинтом, як собака.

РАШПІЛЬ

Вона там потрапила в маргарин, я відправив Малюка, виручити, а він, замість того щоб з нею повернутись, там під роздачу попав. Коротше – один у чехів, у мусорів, поранений, Малюк і цей Гиря під кригу потрапили. А от де Чужа і ще один Малюка пацан – незрозуміло.

КИТАЄЦЬ

У мусорів.

ФЕДІР

Або з’їбались під шумок.

РАШПІЛЬ

Гадати не будемо. От що потрібно зробити. Чужу шукати безглуздо – у неї ні кола ні двора, була бабка, та крякнула. А от пацаня, що пропав, – домашній, мама-тато є. Так що треба посадити когось під будинком у цих мами-тати. Діти люблять маму, гроші там зберігають, ще що. Не знаю, що там вийшло, – але могла вона намовити фраєрка замочити Малюка і другого. Малюк до своїх мав довіру, а дарма. Це у нього від армії, від війни – свої, чужі…

КИТАЄЦЬ

Мої доглянуть за будинком. Адресу давай.

РАШПІЛЬ

Адресу потім, я поки не знаю, пацани дізнаються – подзвонять. Федір, – тепер ти. Збери бригадку, три-чотири пацани. Щоб завжди вкупі були, на хаті десь. Із залізом. Як тільки подзвонять, щоб одразу їхали й робили. По можливості – живими, а ні – то й хуй з ними, нехай роблять глушняк. Зрозуміло?

ФЕДІР

Зрозуміло. Сьогодні вже будуть готові.

РАШПІЛЬ

Може, Чужа і фраєр у мусорів, не знає ніхто, але чуйка у мене така, що з’являться вони тут, і скоро. (До Китайця.) Ти зробив трубу? Панькався, панькався, а ще не готово! Васильку, шустрішим потрібно бути!

Китаєць сміється, після чого швидко майструє бульбулятор. Рашпіль дістає камінь креку, розпалюють, курять.

РАШПІЛЬ

(зміненим голосом)

Федьку, тобі не пропоную, ти спортсмен, раптом сподобається. Ви, спортсмени, швидко помираєте від цієї хуйні, швидко… усі швидко… Тільки спортсмени швидше… Стометрівку, блядь…

* * *

Купе потягу, порожнє. У купе Чужа і Шустрий. На столику пляшка коньяку, закуска, вода… Шустрий і Чужа підпиті.

ЧУЖА

(продовжує фразу)

…І буде скоро тут повний пиздець, ні хуя нормального не залишиться.

ШУСТРИЙ

Та й не було ніколи ні хуя. Я давно хотів за кордон з’їбатися, не знав як.

ЧУЖА

За кордон без лаванди нєхуй і пхатися. Їм своїх лохів подіти нікуди. А у нас є цінності. От послухай… Мені один жид розповів, башня у нього варить – будь здоров.

ШУСТРИЙ

Він хто?

ЧУЖА

Бізнесмен, м’ячик.

ШУСТРИЙ

Та що барига може розуміти…

ЧУЖА

Женю, вони краще від нас розуміють. Він казав – у нас дві речі можна продавати. Землю й тьолок. Землю ще німці вивозили, і тьолок теж, на роботу, а німці розуміють, що скільки коштує.

ШУСТРИЙ

А сам він що возив?

ЧУЖА

Землю. Глину в Чехію, сральники і раковини робити. Ешелонами, блядь.

ШУСТРИЙ

Уматовий штрих. Він зараз де?

ЧУЖА

Звалив до Америки. Шкода, хороший був мужик. Лаве мені давав часто, коли я двигалась… Їбати й не просив, розумів мене.

ШУСТРИЙ

От його б потрусити. Ешелонами, на хуй…

ЧУЖА

Не вийде. Та гаразд, не суть. От дивись – гарні тьолки – куди їдуть?

ШУСТРИЙ

За кордон.

ЧУЖА

Вірно. Чув, напевне, – «відтік мізків»?

ШУСТРИЙ

Якщо з «чизетти» кілька разів у башню – не відтік, а виліт буде.

ЧУЖА

Та не жартуй, послухай. Так ось – розумні звідси зйобуються, красиві – теж. Що залишиться? Хуйня залишиться. От за двадцять-тридцять років народ страшний буде, та й лоховський, до упору. Чорти одні залишаться, і мусора над ними.

ШУСТРИЙ

Мусора теж чорти. Чорти над чортами і чортами поганяють.

ЧУЖА

Здається мені, женю, тобі годі вже пиячити. Третя пляшка за півдня.

ШУСТРИЙ

Та хуйня, все нормально. Це я щоб не спати.

ЧУЖА

Спати потрібно. Лягай, мабуть.

ШУСТРИЙ

Боюсь.

ЧУЖА

Чого? Що не прокинешся?

ШУСТРИЙ

Приходять вони. Малюк, далекобійники. Гиря ще не приходив. Зате Яків Топорчек снився.

ЧУЖА

А це хто ще?

ШУСТРИЙ

Хуй знає. Страшний такий. На павіана схожий, морда чорна, з підпалинами коричневими. Як у собаки.

ЧУЖА

З мордою – це знаєш хто? Князь світу. Він рідко приходить. Знайомився, напевне. А решта – пройде. Пройде. Спочатку завжди приходять, як живі, а потім жовтими робляться. І видно крізь них. Як через каламутну воду.

ШУСТРИЙ

Ти звідки знаєш?

ЧУЖА

Малюк розповідав. Давай лягай, нам виходити скоро.

ШУСТРИЙ

Вже приїхали?

ЧУЖА

Ні, не приїхали. Приїдемо. Спи.

ШУСТРИЙ

Ляж зі мною.

ЧУЖА

За мамкою скучив, женько? (Лягає з Шустрим, засинають.)

Чужа і Шустрий у купе. Вони одягнені, сидять «у готовності».

ЧУЖА

Під’їздимо. Тепер так, женю, нам треба швидко все зробити – їбанути жида з общаком, потім звалимо з міста, будемо паспорти робити, потім візи. Це мінімум три місяці. Потрібно машину дістати зараз, не пижджену. Є у тебе знайомі з машиною? Тільки щоб у Рашпіля не працювали?

ШУСТРИЙ

Був один пацан, подзвонити йому треба. Він на машину собі заробив і звалив з бригади. Потім приходив, просився, Малюк сказав, щоб духу його не було, а то машину заберемо. Гроші закінчились, а жити ж потрібно. Грачував, здається, таксистом став.

ЧУЖА

Подзвониш йому з вокзалу. Там з бабками домовимось, знімемо хату. Заночуємо, а потім поїдемо, я одне місце знаю, дебаркадер, минулу зиму там жила.

ШУСТРИЙ

Я телефон не пам’ятаю. Треба додому заїхати, там старий записник, я у тьолки жив, речі всі в батьків.

ЧУЖА

Ти що, зовсім кушовий? Яке «додому», які «батьки»? Ти помер, розумієш, помер у Чехії! Немає тебе більше, немає й батьків!

ШУСТРИЙ

Чуєш, Анжела, а чого ти наїздиш? Кушовий, блядь. Ти мені хто?

ЧУЖА

Блядь, женю, не буксуй! Ти ж Шустрий, міркувати потрібно швидко. Чекають нас там, у батьків.

ШУСТРИЙ

Хто? Мусора?

ЧУЖА

Хто завгодно! Думаю, не мусора, а волойоби рашпілівські. Але й мусора можуть будь-якої хвилини.

ШУСТРИЙ

То що робити?

ЧУЖА

Їбашити Рашпіля за общак і валити. А телефон по довідці узнаєш. Ти прізвище знаєш цього таксиста?

ШУСТРИЙ

Знаю. Ми боксом разом займались.

ЧУЖА

От і заїбись.

(Поїзд зупиняється, Шустрий і Чужа беруть валізи і йдуть до виходу, більше не розмовляючи.)

У машині Чужа, Шустрий і Таксист. Поганяло, придумане Чужою, – пристало, принаймні, Чужа і Шустрий називають невдалого бандита Таксистом. Вулиця забудована багатоповерховими будинками, одразу за рядом висотних будинків – приватний сектор, добротні цегляні будинки, типової забудови, такі будували після війни, з крутим скатом даху і круглим слуховим вікном, «фінські будинки». Високі паркани, собаки на подвір’ях – тут живуть не «нові росіяни», а старі, але такі, що за будь-якої влади будуть тут жити, – місцеве населення, міщани.

ЧУЖА

Таксист, повернеш – протягни вулицею, там буде прохід між будинками. Провулок. Нам туди потрібно, причому так, щоб не викупили.

ТАКСИСТ

Не викуплять. Я на «Ниву» багажник учора прикрутив, номери у мене не міські. По дорученню машина.

ШУСТРИЙ

Таксист, ти балакав з Пузирем?

ТАКСИСТ

З приводу?

ШУСТРИЙ

Не хоче він попрацювати?

ТАКСИСТ

Чесно сказати – забув. Заморочили мені голову вдома, забув.

ЧУЖА

Хуйово. Що ж ти такий ніякий?

ТАКСИСТ

Шустрий, а хулі твоя тьолка вийобується? Мало того, що з нами поперлася, ще й масть тут намагається тримати.

ШУСТРИЙ

Та не гони… Вірно вона тобі сказала. Просили ж тебе побазарити з Пузирем.

ТАКСИСТ

Ну, забув, то хулі з того? Сьогодні перетру з ним.

ЧУЖА

Дивіться! Он, бачите, «Опель» жовтий? Вбите корито. Це наш клієнт виїздить.

ТАКСИСТ

Блядь, звідки лаве, якщо на такому корчі їздить? Ні хуя не плутаєте?

ЧУЖА

Не плутаємо. Валимо звідси. Клієнт удома живе, нікуди не поїхав. Тепер мене підвезіть у центр, а самі назад сюди повернетесь, години до сьомої. Подивитесь, коли він заїде додому.

ШУСТРИЙ

О сьомій темно, можемо і проморгати.

ЧУЖА

Не продрочіть. Він мало того що жид, та ще й чорт – антена вночі неоном блимає, фіолетовий колір…

Сміх.

* * *

Бар у підвальному приміщенні, темно і незатишно. У дальньому кутку столик, за ним сидять Чужа і охоронець Рашпіля.

ОХОРОНЕЦЬ

Я не зрозумів: ти всерйоз пропонуєш діда виконати?

ЧУЖА

Не жартую. Старий підор вже заїбав усіх. Обкуриться, навирішує питань, а потім пацани один одного хуярять.

ОХОРОНЕЦЬ

Є таке діло. Ну а потім що?

ЧУЖА

Я тобі не виконати пропоную. Ти маякни, куди й коли. Дід іноді їздить у якихось справах, нікому не каже.

ОХОРОНЕЦЬ

Ну і?..

ЧУЖА

Ти у нього який охоронець?

ОХОРОНЕЦЬ

В смислі?

ЧУЖА

Миколо, не тупи. За рахунком?

ОХОРОНЕЦЬ

Ну, я двох знав.

ЧУЖА

А я трьох. І де вони всі?

ОХОРОНЕЦЬ

Хто де.

ЧУЖА

Ні хуя. Усі в могилі. Ти теж хочеш?

ОХОРОНЕЦЬ

Так це ж не Рашпіль їх валив. Співпало так.

ЧУЖА

Співпало! Дохуя збігів. Та ладно. Отримаєш двадцять штук.

ОХОРОНЕЦЬ

А у тебе є таке лаве? Розводиш, як завжди. Тільки я не лох.

ЧУЖА

Побачиш. Післязавтра мають приїхати люди. Все у них. Це ж не я його хочу зробити. Людям заважає.

ОХОРОНЕЦЬ

Що за люди?

ЧУЖА

Нормальні люди. Звірі, правда, але хуй з ними.

ОХОРОНЕЦЬ

Давай так: буде у тебе лаве – побачимось, дотремо. А поки, ти не ображайся, але базару з тобою по суті нема.