Чужа

Текст добавлен: 5 октября 2016, 21:23

Текст книги "Чужа"

Автор книги: Володимир Нестеренко

Жанр:

Драматургия

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 5 страниц)

Назад к карточке книги

Двоє. Росіяни.

МАЛЮК

Хто такі?

ПРОСТИТУТКА

Я насправді не знаю. Росіяни, з різних міст. З Казані один, другий з Воронежа.

МАЛЮК

А решта? Ти їх бачила?

ПРОСТИТУТКА

Так. Людей десять. Не знаю де, з нами лише двоє.

МАЛЮК

Бачила її?

(дістає фотографію Чужої)

ПРОСТИТУТКА

Я не бачу нічого, я заплакана.

МАЛЮК

(до Соплі)

Намочи рушник.

Сопля приносить вологого рушника, Малюк протирає обличчя проститутки, причому не брутально, а турботливо, як дитині.

МАЛЮК

То бачила?

ПРОСТИТУТКА

Так. Це Анжела.

МАЛЮК

Вона зараз де?

ПРОСТИТУТКА

Не знаю. Вони її побили, вона з ними сварилась. Хуїв їм понапихала. Потім побилась, вони її відлупцювали.

МАЛЮК

Відлупцювали – а потім?

ПРОСТИТУТКА

Відвезли за кілька днів кудись. Потім хвалилися, що продали, і нам погрожували, хто буде пацючити гроші – теж продадуть.

МАЛЮК

Вони де зараз? У будинку?

ПРОСТИТУТКА

Так. Тільки вони не відчиняють чужим, бояться поліції.

МАЛЮК

Та не бійся (сміється), не вб’ємо. А ти молодець, розумна – зразу придумала привід, щоб тебе не вбивати.

ГИРЯ

Кричати не будеш?

ПРОСТИТУТКА

Ні.

ГИРЯ

Вставай.

Шустрий відпускає ногу проститутки і встає. Та возиться на матраці, дивиться на свою ногу, намагається поставити ступню на підлогу, зойкає від болю. Ноги й руки у неї тремтять, вона дуже бліда.

ШУСТРИЙ

(простягає руку)

Давай допоможу.

Проститутка бере його за руку, встає й робить спробу стати на ногу. Після чого зойкає від болю й валиться на матрац.

Усі сміються.

СОПЛЯ

(Малюку)

Я виграв.

МАЛЮК

З якої це радості?

СОПЛЯ

Ну я сказав, що з десяти разів по п’ятці і ходити не зможе.

МАЛЮК

Так я дав двадцять.

СОПЛЯ

Ну то десять зайвих, вона б і з десяти не ходила б.

МАЛЮК

Я такі захери забув уже, ти мені не проштовхуй. Гиря виграв.

ГИРЯ

Двадцять – саме воно.

Проститутка слухає цю розмову, дивиться на гроші, які Малюк передає Гирі, і зненацька починає ридма ридати, уткнувшись обличчям в матрац.

* * *

Вечір. Приватний будинок, двоповерховий, але не розкішний, такі будують у багатих селах – міцні й примітивні, з мінімумом оздоблення. На вікнах ґрати, вхідні двері металеві.

У великій кімнаті біля телевізора сидять двоє. Це молоді люди, років 23-25-ти, один неросіянин, скоріш за все татарин, другий типовий русак, вони атлети, але вельми запущені – неохайні, обличчя нездорового кольору, змарнілі – наркомани.

На столі лежить набір наркомана – одноразові шприци, котрі використовуються багаторазово, ложки, запальничка, гумовий джгут, порізаний лимон і т. п., лежить і невеличкий пакетик, дві-три чверті героїну. Наркомани шукають один на одному вени, вони голі до пояса, один коле другого в якусь вену, яку знайшов на спині.

ТАТАРИН

Ох, блядь, є…

РОСІЯНИН

Я заїбався глядіти у тебе синявки. Потрібно пах розпакувати.

ТАТАРИН

Я поки не буду, боюсь… Це домовина.

РОСІЯНИН

Сам будеш увечері глядіти, нєхуй мені більше робити.

ТАТАРИН

(язиком, що заплітається)

Та на хуй ти потрібний… тварюки вколють…

РОСІЯНИН

Одна вже вколола…

(Візуалізація)

Чужа возиться зі шприцом – глядить вени на Татарині – заходить за спину – крупно обличчя Чужої, ненависне, вона пошепки каже: «Сука, заїбав…» – після чого стромляє голку у м’яз і вводить розчин. Татарин очікує на прихід, приходу немає.

Зрозумівши, що вона вколола його у м’яз, щоб не возитися, – підстрибує і б’є її по обличчю долонею, точніше, не долонею, а основою долоні, дуже сильно, Чужа падає, потім встає і, не кажучи жодного слова, кидається на Татарина з кулаками, б’є надзвичайно грамотно, серією ударів, кров… Ошелешений Татарин відступає на кілька кроків, потім приходить до пам’яті і знову кидається на Чужу.

Бійка, лайка, прибігає Росіянин, вдвох вони заламують

Чужу і тягнуть в другу кімнату. Крупним планом – побита Чужа, роздратований Татарин у неї на очах підпалює закордонний паспорт, горить фотографія, та ж, що й у Малюка.

* * *

Татарин дістає нарди, до кімнати заходять проститутки, мабуть, їх не пускали у кімнату під час прийому наркотиків. Проститутки одягнуті по-домашньому, тобто – в дешеві кричущі ганчірки, декотрі у спортивних костюмах, не нафарбовані. Сідають дивитись МТВ.

ТАТАРИН

(Росіянину)

Шпилимо?

РОСІЯНИН

Під інтерес?

ТАТАРИН

Так. Правила старі.

РОСІЯНИН

Нагадай.

ТАТАРИН

Програєш просто – смокчеш хуй, програєш з марсом – їбу в дупу.

РОСІЯНИН

(з порозумінням киває)

Зрозумів, зрозумів.

ТАТАРИН

А програєш з коксом…

РОСІЯНИН

Та я зрозумів. Моргушки і всі збочення.

Сміються.

Проститутки не реагують, очевидно, це старий жарт у цій компанії.

Лунає дзвінок у вхідні двері, Росіянин бере зі столу пістолет, парабелум, він лежав під газетою, виглядає у вікно – на вулиці темно, видніється лише силует жінки, і йде відчиняти двері.

На ґанку стоїть проститутка, вона боса, стоїть як по армійській стійці «вільно» – вага тіла на одній нозі, видно, що ходить вона через силу. Впритул до стіни біля дверей стоять пацани, у всіх в руках зброя. Голос з-за дверей: «Ти сама?»

ПРОСТИТУТКА

Так.

Двері відчиняються, Малюк посмиком за ручку розчиняє їх, і пацани вламуються у приміщення.

Вони йдуть «перекатом» – Гиря валить на підлогу сутенера, що відчинив двері, Малюк перестрибує через нього і біжить у глиб будинку, решта роблять те ж саме, попередньо заштовхнувши проститутку й зачинивши двері. Вони не допомагають Гирі, той повинен упоратись сам. Росіянин і Гиря борються, причому Гиря встигає забрати парабелум і кілька разів ударити Росіянина руків’ям по голові.

В кімнаті бій, Татарин відбивається від Соплі, котрий нападає на нього з ножем. Татарин використовує як щит дошку для нард, крупний план – чорне лезо ножа кілька разів пробиває тонку дошку. Сопля перехвачує ніж у другу руку, пірнає під імпровізований щит і стромляє ніж в стегно Татарину, той кидає дошку.

Шустрий, вискочивши з іншої кімнати, у два стрибки зближується з Татарином і б’є його рукою, боковим ударом в щелепу.

Татарин падає.

Вся сцена продовжується дуже недовго, рашпілівці захопили будинок за кілька хвилин, не застосовуючи і навіть не демонструючи зброї.

Малюк виганяє з інших кімнат проституток, примушує їх лягти на підлогу, обличчям донизу. Так само лежать і сутенери, пацани, залишивши Гирю дивитись за порядком, розбігаються по кімнатах. Обшук.

Росіянин підводить голову, він прийшов до тями, Гиря, не кажучи жодного слова, стає йому на шию ногою.

Росіянин хрипить.

ГИРЯ

(крізь зуби, з несподіваною ненавистю, зазвичай він добросердий, харчить) жало в землю, пропідор!

Допит.

На столі лежать документи, гроші, паспорти, гумовий кийок – усе, що знайшли.

Малюк роздивляється парабелум і кольт, відібрані у сутенерів. Дістає обойми, дивиться і кидає на стіл.

МАЛЮК

Газові (кидає зброю на стіл). Галімий буттер.

ШУСТРИЙ

(звертаючись до сутенерів)

Вам, обсосам, і нормальну волину довірити побоялись… (Бадьоро.) Ну, хто з вас більше жити хоче? Хто все скаже – той і залишиться жити.

ТАТАРИН

У мене кров хуячить. Перетягнути потрібно.

СОПЛЯ

Нема базару (накладає джгут).

МАЛЮК

(дивиться скоса на Шустрого, потім на Соплю)

Щось ви самодіяльністю зайнялись. Сопля, нєхуй його перев’язувати. Спочатку поговоримо. (Підходить до Тата рина, піднімає його голову за волосся, показує фотографію Чужої.) Де вона?

ТАТАРИН

Не знаю.

Малюк б’є його головою об підлогу кілька разів. Татарину не боляче, діє героїн.

МАЛЮК

Де? (Татарин мовчить.) Гаразд, скотино. Здохнеш першим. Тягніть його у ванну й зніміть джгут, нехай подихає.

Шустрий і Гиря беруть Татарина за руки, підіймають і, зігнувши у три погибелі, ведуть до ванної.

У ванну вони вкладають його так само, обличчям донизу, ноги зігнуті в колінах і стирчать з ванни ступнями догори.

ШУСТРИЙ

Там у кімнаті дубінал є. Сопля, заб’ємось – п’ятдесят разів – і все розповість.

СОПЛЯ

Він же задвигнутий (мислить)… але й поранений… Сімдесят.

ШУСТРИЙ

Забились. По сотці. Джгут поки знімати не будемо.

Сопля кличе Малюка до ванної, потім повертається у кімнату, бере кийок, і вони з Малюком зникають у ванній.

Лунають здавлені крики, а потім хрипке виття, це виє Татарин.

Проститутка, котру рашпілівці викрали у «Бізнес-центрі», сидить на дивані й палить, вона зрозуміла, що всіх убивати не будуть, і тепер її симпатії на боці пацанів. Почувши виття, вона спочатку дивиться на свою опухлу ступню, потім злорадно посміхається.

Кімната. Малюк по черзі підсаджується до проституток, що лежать на підлозі, підіймає голови й показує світлину Чужої. Щось пошепки запитує, ті так само пошепки відповідають.

МАЛЮК

(підсаджується до Росіянина)

Ну, Вітя, я й так все знаю. Для перевірки лише – де у циган база?

РОСІЯНИН

У такому ж будинку. Тут неподалік. Тільки там цигани живуть, усім табором, там же клієнти халяв їбуть – ні хуя у вас не вийде.

МАЛЮК

З вами ж, баранами, вийшло. З усіма вийде.

РОСІЯНИН

Ми не самі. За нас на березах розірвуть.

МАЛЮК

Та годі тобі гнати. Зібрався десяток волойобів, біженці з бригад, вас там у Росії кожного розшукує братва, щоб порвати, як гадів, а ви тут вирішили рух налагодити… у тьолок паспорти відібрали, із заробленого залишаєте двадцять відсотків – на жратву, помаду й гандони. Хто слово поперек – катуєте, а одну тьолку взагалі продали циганам. І паспорт спалили. В рабство, тобто, продали.

РОСІЯНИН

Ти як прокурор прямо.

МАЛЮК

Рано жартуєш. А у Росії вам їх вербує мусор з МУРа – у Москві ловить проститутку приїжджу із Задуп’я якого-небудь, оформлює штраф, – і в процесі виховної бесіди пропонує сюди їхати. Ну й агентурно оформлює, як помічницю, он у гладкої – псевдонім Зірка, а у тієї пизди (мо тає головою в бік лежачої поряд проститутки) – Островська…

РОСІЯНИН

Ви, часом, не мусора?

МАЛЮК

Гірше. Ми гестапо. Я оберштурмфюрер Кляйн. (З цими словами знову б’є Росіянина обличчям об підлогу.) Коротше, дурнику, де база у циган?

Росіянин називає вулицю.

МАЛЮК

Сходиться. Пощастило тобі.

Пацани збираються йти.

МАЛЮК

(звертається до проституток)

Паспорти ваші на столі – забирайте і зйобуйтесь. Лаве ми забираємо – ви собі ще намолотите. І дивіться – якщо будете пиздіти…

Росіянин і Татарин лежать зв’язані, руки стягнуті мотузком в ліктях, за спиною, зігнуті ноги прив’язані до кистей рук, це називається «ластівка».

ШУСТРИЙ

(звертаючись до зв’язаних сутенерів)

Ви мотузки перегризайте – навмисне зуби вам не вибивали. Тільки не зараз, а коли ми будинок підпалимо.

Гиря, який збирає гроші зі столу, сміється.

Шустрий встає, повертається обличчям до Гирі, той непомітно для Татарина і Росіянина передає Шустрому газовий пістолет.

ШУСТРИЙ

(до Росіянина)

Ну що, дурнику. Сказали: хто більше розповість – той жити буде. Ти програв. (Приставляє ствол до лоба Росіянина і спускає курок. Постріл, хмарка газу, крик…)

МАЛЮК

Всім лежати! (Шустрому.) Ти що, блядь?!

Шустрий кидає пістолет Гирі, той швидко розбирає зброю і кидає у пакунок з грошима затворну раму від кольта, деталі від парабелума й обойми.

Усі швидко виходять, Сопля відрізає провід від телефону, причому біля самого корпусу, з’єднати жили неможливо, потім салютує ножем проституткам, як лицар мечем, і йде.

Проститутки розбирають свої речі, паспорти…

Росіянин мекає, обличчям тече кров з рани на лобі, він показує, щоб його розв’язали, жодна проститутка не звертає на нього уваги.

Зібравшись і одягнувшись, проститутки швидко йдуть з дому.

* * *

В машині.

МАЛЮК

Ну, тепер буде гірше. Ці підори продали її за півторачку зелені циганам, а цигани тут не такі чмошники, як у нас. Хоча, звичайно, теж підори. Зв’язуватись небезпечно, без стрілянини не обійдеться.

ГИРЯ

Дарма ми цих нариків не угандошили. Це ж через них тепер бійня буде, вони з циганами зв’язались.

Шустрий і Сопля після слова «бійня» сміються.

МАЛЮК

Та тихо, ви. Після справи поіржем. На хуя їх вбивати? Свої ж і кінчать – постанова у них така, безпредєльні до неможливого. Ну й тьолки тепер розбіглись, волойобам звалювати потрібно – жити ж немає за що. Так що вальнуть їх свої, й до ворожки не ходи. Нам краще – вони ж самі вивезуть і закопають, а впізнати нас лише перша курва може, та, що ми у «Бізнес-центрі» вихопили, та ці два гусака. Решта тьолок з переляку не признають. Та й не будуть вони пиздіти – швидко відсмоктують собі на квиток, і з першим паровозом по рідних колгоспах.

СОПЛЯ

А ці, росіяни, нам пред’явити не можуть, що ми безпредєльщина?

МАЛЮК

(сміється)

Упіймають – пред’являть. Все пред’являть, так що краще не попадатись. Ні, якщо серйозно – не пред’являть. Вони ніхто. Тому просто кінчать нас, та й справу закінчено. Потрібно скоріше вирішувати питання і валити, доки нас місцеві мусора і бандити не ловлять.

ШУСТРИЙ

Малюк, а добре б ще тим звірям, на переході, нутрощі випустити.

МАЛЮК

Бля, Шустрий, я хуєю з тебе. Ти на рік вперед думати вирішив? Як вийде, я не проти, шугонути звірів завжди корисно. Нахабні харі.

ГИРЯ

То куди тепер?

МАЛЮК

До циган. Спробуємо викупити її назад.

ШУСТРИЙ

(йому ідея не подобається)

За які гроші?

МАЛЮК

Сім штук залишилось, і у цих забрали. Гиря, скільки там?

ГИРЯ

Майже троячка. І їхніми грошима дванадцять штук.

ШУСТРИЙ

Та ну на хуй, платити за неї. Так заберемо.

МАЛЮК

(жорстко)

Сказано тобі, спробуємо викупити. А якщо не вийде – заберемо. Ти за пару штук трусишся, а кулю між роги хочеш отримати? (Зрозумівши, що сказав двозначність, – уточнює.) В циган з цим просто.

ШУСТРИЙ

Ну, дивлячись з чого. Якщо з нагана, та порох відсирів…

Всі сміються.

Машина стоїть із загашеними вогнями, на вулиці, попереду видно яскраво освітлений приватний будинок, великий, триповерховий, на подвір’ї і на вулиці – машини, рух.

МАЛЮК

Тепер так. Гиря, давай сюди крони.

Гиря простягає Малюку гроші.

МАЛЮК

(поглянувши на пачку, не рахуючи)

Ого, ти їх вже встиг по мастям розкласти. (Додає до крон тисячу доларів.) Тут п’ятірка. Більше п’ятірки платити не будемо, згодні?

Схвальне мекання пацанів.

МАЛЮК

Я йду із Соплею. Гиря й Шустрий – дивіться он з-за того будинку, там пусто, здається в оренду – якщо нас бити почнуть або стрілянина почнеться, – підбігайте і з п’ятнадцяти кроків валіть їх.

ШУСТРИЙ

Зрозумів.

ГИРЯ

Зрозумів.

МАЛЮК

Якщо я відмаякую – на півкроку відступлю і двома руками обличчя собі затулю, але це тільки якщо вони нас обступлять і я волину не зможу сам дістати. Тоді на бігу стріляйте, відволікайте їх.

ГИРЯ І ШУСТРИЙ

Зрозуміли.

МАЛЮК

Першими пиздячте тих, хто з помповиками або з автоматами, – в циган є зброя. (До Соплі.) Ніж у рукав, коли що – зразу роби, наповал.

СОПЛЯ

Зрозумів.

Пацани одразу споважніли, зібралися, ПОДОРОСЛІШАЛИ – Гиря, Малюк і Шустрий заряджають зброю, потім виймають обойми, вставляють у них ще по одному набою і вставляють у пістолети. Сопля знімає плащ і примотує ніж до лівої руки скотчем, прямо поверх піджака, руків’ям до кисті руки, потім одягає плащ.

МАЛЮК

Давайте, пацани, йдіть до пустого будинку, через хвилину ми з Соплею йдемо.

Гиря і Шустрий виходять з машини і йдуть у темряву. Малюк очікує ще хвилину, махає головою до Соплі і виходить з машини. Двигун не глушить, але габарити не горять, і у салоні немає світла – крупним планом видерта «з м’ясом» лампочка у салоні – видно, що машину підготували до нічної операції.

Циганське подвір’я. До хвіртки підходять Малюк із Соплею. На подвір’ї стоять два цигана.

МАЛЮК

(говорить чеською, уся сцена – розмовляють чеською, причому Малюк дуже погано, підбираючи слова, ламаною мовою)

Гей, браття, з ким можна поговорити?

Цигани перекидаються парою незрозумілих слів, один іде до хвіртки, другий – одразу в будинок.

ЦИГАН

Що тобі?

МАЛЮК

Справу маю. Хочу зі старшим поговорити.

ЦИГАН

Я старший.

МАЛЮК

Та не жартуй. Мені Робо потрібен.

ЦИГАН

Знаєш Робо?

МАЛЮК

Поклич його.

ЦИГАН

Зараз він прийде.

Двері будинку відчиняються, виходять кілька чоловіків і підходять до хвіртки.

РОБО

(дивиться на Малюка знизу вверх, але у той же час здається, що він дивиться звисока, згорда)

Росіянин, що у тебе?

МАЛЮК

Тут у вас жінка, росіянка. Я хочу її купити.

РОБО

Нема у нас нікого.

МАЛЮК

Є. Ось, поглянь (демонструє світлину, котру тримав у руці).

Циган дивиться, потім переводить погляд на Малюка.

РОБО

Скільки ти можеш заплатити?

МАЛЮК

Скільки ти хочеш?

РОБО

П’ятнадцять тисяч.

МАЛЮК

Крон?

РОБО

Яких крон? Доларів.

МАЛЮК

Таких грошей немає.

РОБО

Тоді немає жінки.

МАЛЮК

Я дам п’ятірку. П’ять тисяч баксів.

РОБО

Прямо зараз?

МАЛЮК

Так.

РОБО

Давай.

МАЛЮК

Приведи її.

РОБО

Покажи гроші.

Малюк ховає у кишеню світлину – цигани напружуються, в одного з них помпова рушниця в руці – він підіймає рушницю.

МАЛЮК

Та все нормально. (З тієї ж кишені дістає пачку грошей, перемотану скотчем, котрим Сопля примотував до піджа ка ніж.)

Робо дивиться на гроші, потім починає щось казати циганською до своїх людей. Говорить він довше, аніж потрібно сказати «приведіть жінку».

(Переклад: «Приведіть ту жінку, покажемо цьому росіянину. Відберемо у нього гроші».

Людині з рушницею: «Вийдеш за ворота, будеш стояти там, не пустиш росіян всередину. Візьміть зброю і скажіть Штефану, нехай зійде вниз».)

РОБО

(повертається до Малюка)

Зараз її приведуть.

Двоє циган йдуть у будинок.

МАЛЮК

(посміхається)

Ти нормальний мужик, Робо. (Переходить на російську, так само посміхаючись.) Афанасій, та ти змій прямо, махновець партизанський…

Сопля, почувши ці слова, переступає з ноги на ногу, він зрозумів, що зараз почнеться…

РОБО

(переходить на російську, говорить дуже погано)

Змій – тобто змія?

МАЛЮК

Мудрий, як змій, у нас так кажуть. В Біблії є – на самому початку, про Адама і Єву.

РОБО

(знову чеською, киває на Соплю)

Це твій брат?

МАЛЮК

Так.

РОБО

Не схожий.

МАЛЮК

Усі люди брати.

РОБО

Звичайно, усі від Адама.

МАЛЮК

Декотрі від змія.

* * *

Перший поверх циганського будинку.

Умеблювання кричуще, позбавлене смаку, брудно.

Циган відчиняє двері до кімнати, у кімнаті стоять ліжка, як в армії, більше десятка, між ними натягнуті ситцеві занавіски. Ходять напівголі жінки, худі, наркоманки, на мотузі білизна.

На кутовому ліжку, за занавіскою, когось їбуть.

Циган підходить до Чужої, вона сидить на ліжку, побита, точніше, свіжопобита – на обличчі, окрім старих, зелених синяків, – свіже садно, розбита губа. Виглядає вона пригнічено, але, помітивши цигана, – підбирається, обличчя стає жорстким, дивиться спідлоба.

ЦИГАН

Ходімо, Робо кличе.

ЧУЖА

Здохни, тварюко.

Циган, не зрозумівши слів, але орієнтуючись по інтонації, хапає її за руку й рвучко підіймає, потім штовхає до виходу. У вітальні стоїть ще один циган, у нього в руках автомат, німецька «Ерма МП-40», два магазини зв’язані ізолюючою стрічкою, він дивиться у вікно, але з будинку не виходить. Циган виводить Чужу на вулицю, по тому, як вона вдихає повітря, видно, що на вулиці вона не була давно.

Узявши її за руку, він веде її подвір’ям до хвіртки, поміж машин.

МАЛЮК

(помітивши Чужу, весело посміхається)

Привіт!

ЧУЖА

Ти? Звідки?

МАЛЮК

Потім. Пам’ятаєш, на дачі?

ЧУЖА

Так.

МАЛЮК

Як тоді.

РОБО

(перебиває)

Де гроші?

МАЛЮК

Нехай вийде з подвір’я, до мене, я передам гроші через паркан.

РОБО

Їй потрібно речі забрати. Вона сходить у будинок і повернеться. Давай гроші.

ЧУЖА

(до Малюка, посміхаючись, мелодійно)

У мене немає речей.

МАЛЮК

Гаразд, ось гроші.

Малюк лізе до бічної кишені, куди до цього ховав пачку грошей і фотографію, і вихоплює «чизетту», розриваючи плащ. Одразу ж Чужа падає на землю і повзе до хвіртки.

Малюк у русі, стріляє в Робо, в охорону Робо, сторопілий циган з помповиком на мить забарився, і, стрибнувши йому в ноги, Сопля встромляє ніж у пах, яскраво-червона артеріальна кров б’є струменем. Залишивши ніж у рані, Сопля хапається за ствол рушниці двома руками, циган стріляє в землю. Лунають постріли, це Гиря і Шустрий стріляють на бігу, цигани, що опам’ятались, відстрілюються, відступаючи до будинку, Робо лежить на землі, обличчям донизу. З вікна чергами стріляє Штефан, циган, який чатував у вітальні.

Потім він вискакує з дверей і стріляє, ховаючись за машинами.

Гиря і Шустрий, пригинаючись, біжать до Малюка.

МАЛЮК

(кричить, стріляючи в бік автоматника)

Вогонь по автоматнику!

Чужа доповзла до хвіртки і, піднявшись з колін, допомагає Соплі вирвати дробовик у цигана, котрий впав на коліна, в калюжі крові.

Циган дуже міцний і випускає дробовик, тільки коли Чужа, хижо вишкірившись, вчепилась зубами йому в кадик.

Сопля вириває дробовик і кілька разів б’є цигана прикладом по голові. Циган падає обличчям уперед.

МАЛЮК

Шустрий, відводь її! Решта – по автоматнику!!

Гиря і Малюк стріляють у замовклого автоматника, той, присівши за машиною, замінює магазин.

Шустрий хапає Чужу в оберемок і разом з нею біжить у затінок, подалі від освітленого подвір’я, там валить її на землю і бігом повертається до пацанів.

Автоматник знову починає стріляти, Сопля з дробовиком забігає на подвір’я, на відкриту місцину, щоб добратися до стрільця.

Постріл з дробовика, автомат замовкає, але Сопля впускає зброю й падає – він отримав дві кулі в живіт.

Бій завершено, Гиря перескакує через паркан і обшукує двох убитих Малюком циган – хапає все, що попало під руку, – зриває золоті ланцюги, бере зброю…

Чужа і Шустрий, підхопивши Соплю, тягнуть його в автомобіль, Малюк з пістолетом прикриває Гирю, потім разом з ним відступає у темряву.

Машина. За кермом Малюк, вони мчаться тихими вулицями, звертають у провулки, плутають сліди…

МАЛЮК

Вадик, ти як?

(не повертаючи голови, зосередившись на дорозі)

СОПЛЯ

(стогне)

Хуйово. Боляче. Пити хочу.

МАЛЮК

(жорстко)

Ми викинемо тебе біля лікарні. Отримаєш строк. Інакше – крякнеш тут.

ШУСТРИЙ

А якщо до Карасика його…

МАЛЮК

Тихо!! (Продовжує.) Тримайся три дні – помирай, мовчи, тут не катують, – потім розповіси їм що завгодно. Вали на нас. Років п’ять отримаєш – будемо гріти, Карасик допоможе. Про нього лише мовчи. І про тих підорів росіян мовчи. Вони до тебе не доберуться, все нормально. Зрозумів?

СОПЛЯ

Зрозумів. Боляче, блядь…

МАЛЮК

Все, давай. Брат, тримайся. (Шустрому, котрий сидить на задньому сидінні). Обшмонай його, все забери.

Шустрий обшукує Соплю, той вказує йому на ліву руку – Шустрий, зрозумівши, зриває з піджака скотч, котрим був примотаний ніж.

Біля нічної аптеки вони витягують Соплю з машини, притуляють до дверей, потім Шустрий хапає з землі камінь і розбиває вітрину.

Гиря і Шустрий стрибають в машину, і вона зникає у темряві.

* * *

Двір, де проходив бій, стоять машини поліції, зіваки.

«Швидка допомога». До неї вантажать цигана, підрізаного Соплею, крапельниця. У машині також автоматник, обидва без пам’яті.

Робо і охоронець лежать на землі, вони мертві. Поліція, спалахи фотоапаратів, рація.

В будинку обшук, проститутки, циганки й цигани стоять уздовж стін з руками за головою, п’ятеро дітей різного віку сидять у кутку на канапі.

Крупний план – циганська дівчинка років десяти потаємно передає п’ятирічному хлопчику пакет з порошком, за кольором схожим на какао. Це героїн – хлопчик ховає його собі у труси.

* * *

Лікарня. Біля ліжка Соплі стоять лікарі й поліцейські.

ПОЛІЦАЙ

(говорить російською)

Хлопче, чуєш мене?

СОПЛЯ

(хрипко, пошепки, сухими губами)

Так.

ПОЛІЦАЙ

Я доктор Новотний.

СОПЛЯ

Так.

ПОЛІЦАЙ

Ти будеш жити.

СОПЛЯ

Так.

ПОЛІЦАЙ

Ти будеш жити у нас все життя.

Сопля затуляє очі.

ПОЛІЦАЙ

Хлопче, чуєш мене?

Сопля не реагує.

* * *

Машина стоїть у пустельному місці, це передмістя, те, що у нас має назву «промзона», – заводи, лінії електропередач.

Пацани розряджають відібрані у циган пістолети, забирають набої, пістолети жбурляють у машину.

МАЛЮК

Шустрий з Чужою, ми з Гирею поодинці, добратися до вулиці (називає вулицю, будинок, квартиру), нікому на очі не потрапляти. Шустрий, візьми ключа. Общак там, у бачку в туалеті і в карнизах. В труби я засунув по тисячі. На дверях, на горішньому торці я телефон Карасика написав, біля самого одвірка, потрібно двері повністю відчинити.

ШУСТРИЙ

(бере ключі)

На хаті що робити? Зателефонувати Карасику?

МАЛЮК

Тихо сидіть, світло не вмикайте, спостерігайте. Там немає телефону. Це інша хата.

ШУСТРИЙ

Інша? Ні хуя собі війна. Все по-дорослому.

МАЛЮК

(ігноруючи Шустрого)

Швидко, йдіть першими. На таксі до центру, там пройдете квартал – на іншому таксі.

ШУСТРИЙ

Зрозумів.

ЧУЖА

То ходім, якщо зрозумів.

Шустрий дивиться на неї з подивом, «з якого хуя вона почала розпоряджатись?» – але нічого не говорить, вони йдуть у темряву.

МАЛЮК

Гиря, почекаємо, нехай вони звалять.

ГИРЯ

Що з Соплею буде?

МАЛЮК

Вилікують і посадять. Гарно буде поводитися – вийде через півстроку. Так що за кілька років може бути вдома.

ГИРЯ

А чому Карасику не можна було його залишити?

МАЛЮК

Тому що Карасик його добив би.

ГИРЯ

Жартуєш?

МАЛЮК

Ні. Вилікувати не можна без операції, знайти хірурга – важко, простіше добити.

Гиря тихо присвиснув.

ГИРЯ

Що тепер робити будемо?

МАЛЮК

Звалювати якомога швидше, треба паспорт їй зробити. Змиємо паспорт Соплі, переклейку зробимо – і назад на нашій машині, до кордону. До угорського.

ГИРЯ

Ти вмієш паспорти робити?

МАЛЮК

Так.

ГИРЯ

Де навчився?

МАЛЮК

В розвідшколі.

ГИРЯ

(вражено)

Де?

МАЛЮК

В армії.

ГИРЯ

Щось мене там такого не вчили.

МАЛЮК

Тепер іди ти. Назвеш таксисту «Бізнес-центр» – вийдеш, не доїжджаючи кілька кварталів, підеш пішки, впевнишся, що за тобою не стежать, піймаєш друге таксі – і на хату. Повтори адресу.

Гиря повторює адресу.

МАЛЮК

Давай, братило, вали. Дай сигарету.

Гиря дає Малюку сигарету.

Малюк дістає з машини дробовик, викидає один набій, розгризає зубами гільзу, висипає дріб. Вириває фільтр із сигарети, пересипає туди порох з набою. Потім дістає з-під сидіння машини пластикову пляшку з бензином, поливає машину зсередини, запалює сигарету і стромляє її в облиті бензином ганчірки.

Переконавшись, що цигарка тліє, швидко йде в ніч.

* * *

Управління поліції. Циган, який був разом з Робо, але утік під час бою, дає свідчення.

ЦИГАН

Одного росіянина я знаю.

ПОЛІЦАЙ

Звідки ти його знаєш?

ЦИГАН

Я впізнав його. Два роки тому він убив трьох циган.

ПОЛІЦАЙ

(недовірливо)

Ти впевнений?

ЦИГАН

Впевнений. Це він.

ПОЛІЦАЙ

Розповідай. Усе докладно розповідай.

ЦИГАН

Цигани забрали проституток, вони приїхали з росіянами, стали на наші місця, в готелі.

ПОЛІЦАЙ

(киває)

Далі, далі.

ЦИГАН

Росіяни знайшли проституток, побили цигана, що був з ними, забрали жінок. І на другий день ми зустрічались. Росіяни приїхали на двох машинах – вісім чоловік. Їхній бос почав розмовляти з Тонгом – і почали сваритися. Тонг сказав, що росіяни повинні платити циганам.

ПОЛІЦАЙ

(збуджено)

Цей росіянин – бос?

ЦИГАН

Ні. Цей росіянин вбивця. Коли його бос закрив обличчя руками – цей почав стріляти, вбив Тонга, ще двох.

ПОЛІЦАЙ

Дуже добре. А ти що тоді робив?

ЦИГАН

За кермом був, у машині.

ПОЛІЦАЙ

А зараз що робив?

ЦИГАН

Коли я його впізнав, хотів сказати Робо, але не встиг. Потрібно було віддати йому цю трикляту відьму. Я не встиг попередити – росіянин знову розпочав стрілянину. Я впав і відповз під машину, в тінь – тому живий.

ПОЛІЦАЙ

Яку відьму потрібно було віддати?

ЦИГАН

Ту, що Робо купив у росіян.

ПОЛІЦАЙ

Сиди тут, я зараз доповім генералу.

Поліцай виходить, залишивши двері кабінету відчиненими, видно циган, які стоять уздовж стін у коридорі, руки на стінах, по коридору походжає поліцай у формі, зупиняється біля дверей кабінету і стежить за циганом, що розговорився.

За кілька хвилин перший поліцай повертається.

ПОЛІЦАЙ

Ходім до генерала. Дивись, говори з ним ввічливо, а то генерал суворий, може на місяць на нари спровадити.

* * *

Квартира, дуже скромна, майже немає меблів, старий телевізор, завішені вікна, горить маленька лампа, котру поставили на ліжко.

В кімнаті Шустрий, він перевіряє тайники, про які казав Малюк, дістає гроші з туалетного бачка, з віконного карниза.

Перераховує гроші, ховає їх до кишені. Трішки подумавши – виймає з кишені й кладе на стіл. Потім дістає вальтер, заряджає магазин набоями, які дістає з кишені. Кладе вальтер на стіл, на гроші.

З ванної чути шум води, потім двері відчиняються і входить Чужа. Вона випрала одяг і завернулась у простирадло. Викручений одяг розвішує по батареях.

ШУСТРИЙ

Ти чого прання влаштувала? Раптом зараз валити будемо?

ЧУЖА

Не будемо. Я місяць не милася, смерділа вся. Малюк приїде, скаже, що робити. До того часу шмаття висохне.

ШУСТРИЙ

Як же ти працювала? Немита? Клієнти не скаржились?

ЧУЖА

Ніяк. Я й не працювала. Слухай, як тебе звати?

ШУСТРИЙ

Євген.

ЧУЖА

А я Анжела.

ШУСТРИЙ

А Чужа чому?

ЧУЖА

Та хуй його знає. Прилипло прізвисько. Напевне, тому, що ми з Артуром без мами-тата, чужі діти. А тебе Шустрим дражнять?

ШУСТРИЙ

Ну.

ЧУЖА

Чому?

ШУСТРИЙ

Колись звірів на базарі били – вони платити відмовились, мандарини-апельсини, я тоді малоліткою був, – то допоки з ними хуярились, я ще шапки пижикові зі звірів назбивав. Так і прибіг після погрому – весь в крові, звір гирею влучив у ніс, на голові шапка, в руках дві. Від мусорів через паркани стрибав, але шапки не кинув. Рашпіль, як побачив, – іржав шо кінь. Дав поганяло.

ЧУЖА (сміється, у неї приємний, мелодійний сміх)

Красень, Шустрий. Слухай, а звідки ви з Малюком тут взялись?

ШУСТРИЙ

А тобі яке діло?

ЧУЖА

Як це «яке»? Ви ж мене врятували. Ця мерзота циганська мене там забила б до смерті, у себе в підвалі.

ШУСТРИЙ

Рашпіль прислав.

ЧУЖА

За мною?

ШУСТРИЙ

Ну так, типу визволяти.

ЧУЖА

Щось дід надто багато уваги мені приділяє. То сюди спровадив, порятував, тепер ось за мною людей прислав…

ШУСТРИЙ

Тебе сюди Рашпіль послав? Малюк казав, що ти попрацювати поїхала, путанити.

ЧУЖА

(обурено)

Та що за гониво! А то Малюк не знає – я не пута. Якщо й працювала, то по малолітству, та й то, можливо, кілька місяців.

ШУСТРИЙ

По малолітству?

ЧУЖА

Ну так. у дев’ятому класі. Ми тоді всім класом вийшли на стежку війни. Пацани у бригади, дівчата у проститутки…

Стукіт у двері.

Шустрий робить знак Чужій, щоб вона замовкла, бере зі столу пістолет і йде до дверей. Розмова у вітальні, двері відчиняються, до кімнати заходить Гиря, за ним – Шустрий.

ГИРЯ

Ніхуйово влаштувався. Тихо, спокійно, гола баба, і гроші на столі.

ШУСТРИЙ

Чого так довго їхав?

ГИРЯ

Та пішки я йшов. жодна тачка не хотіла везти. Тільки почують, що росіянин, – зразу відмова. Поки до міста дійшов – ніхто не брав.

ШУСТРИЙ

Підори.

ГИРЯ

Та хуй з ними. Є щось пожерти?

ЧУЖА

Зараз подивлюсь.