Текст книги "Чужа"

Автор книги: Володимир Нестеренко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 5 страниц)

Володимир «Адольфич» Нестеренко
ЧУЖА: Road action

Тим, хто не дожив, присвячується

Шосе, лісопосадка, засніжені поля. Зимовий ранок. Біля узбіччя стоїть вишнева «дев’яносто дев’ята». Четверо молодих людей у шкірянках поверх спортивних костюмів мочаться на узбіччі. Вони мають вигляд невиспаних, похмурих людей.

ШУСТРИЙ

(вбираючи ніздрями повітря)

Бля, ну й сморід. Гівно… Гиря, хулі ти тут зупинився?..

ГИРЯ

(зосереджено щось випісюючи струменем на снігу)

Тут скрізь смердить. Свиноферма. Закопати тебе в свиняче гівно – за тиждень кістки розчиняться.

Усі сміються, крім Шустрого й Малюка.

МАЛЮК

Годі тут базарити, посцяли і поїхали.

Усі мовчки сідають у машину, Гиря за кермо.

МАЛЮК

(помітивши, що Шустрий намагається зачинити вікно)

Не зачиняй, розіб’ємось. у теплі засне водій – і привіт.

ГИРЯ

Шустрому все гівном смердить…

МАЛЮК

Смердить – та й хуй з ним. життя й не так смердить. Ти, головне, не засни за кермом.

Машина рве з місця, залишаючи сліди протектора і свастику, криво намальовану сечею на снігу.

ОПОВІДАЧ

Якщо вірити вказівникам, до кордону залишилось небагато. Кілометрів 400. Цієї ночі поспати знову не вдалося. усі «рашпілі» мало спали з тих пір, як почалась ця історія з Чужою…

* * *

Візуалізація оповідання, але голос Оповідача за кадром продовжує.

ОПОВІДАЧ

…ДІДУСЬ із бадьорим поганялом Рашпіль відсидів за ґратами років двадцять. До того часу, коли сталася ця історія, він цілком звикся на волі, носив клубні піджаки, мав долю у різних фірмах, побудував казино, у якому й жив. На горищі зробив собі квартиру з телевізором, двоспальним ліжком і нужником – вийшло як люкс у старому радянському готелі, тільки поліровки трішки менше…

Вікно кругле, стеля скошена, рама перехрещує вікно – Рашпіль дивився на світ крізь приціл, як із бункеру. Міцний дід з важкою долею, на його піджаку непогано б виглядали орденські планки.

…Було Рашпілю років п’ятдесят. У тій справі, якою він займався все життя, – це пенсійний вік. Як у льотчиків. Рашпілем його прозивали за характер, ну й за те, що права щока у нього була вкрита віспинами – але не від вітрянки, а від дробу – потрапив під постріл з обріза. Дружини у нього не було, і він користувався службовим становищем.

Від’їзд камери від вікна демонструє дівчину в уніформі казино, на грудях табличка з іменем. Дівчина стоїть поряд і очікує, поки Рашпіль надивиться у вікно, потім він дістає бульбулятор, запалює кульку креку, дає покурити і їй, потім, розстібаючи матню, каже: «Смокчи, доки не відпаде».

…Крек поступово займав місце решти всього у житті Рашпіля, так що смоктати у господаря дівчаткам залишалось недовго. Окрім казино, у дідуся й інших справ вистачало…

* * *

Стрілянина з автоматів по «вісімці». Вилітають шибки, машина перетворюється на решето. Крупно – швидко зростаюча калюжа крові, котра витікає з відчинених дверцят. У машині чотири людини, вони мертві.

«Рашпілі» перестарались, витискуючи конкурентів.

Молодий хлопець у насунутій на очі шапочці, з автома том – це БАБАЙ, контрольними пострілами добиває паса жирів машини. Три постріли, замість четвертого – клацання. Набої скінчились. Молодий кидає автомата і біжить до другої машини – бійці уже в машині, часу немає. Одному з пасажирів поталанило – він живий, кров, яка з нього ллється, змішується із струмочком сечі з мокрої холоші.

* * *

Кадр у лікарні – пасажир, що вижив у розстріляній «вісімці», лежить у реанімаційній палаті, біля входу сидить міліцейська охорона, в палату заходить генерал міліції у білому халаті, накинутому на мундир, з ним кілька офіцерів, почет, лікарі.

* * *

Так життя Артура, на прізвисько Бабай, двадцятирічного пацана, у котрого не вистачило кулі на четвертого пасажира, перетворилось на одну суцільну неприємність. Світив розстріл, хоча були варіанти. (Змарнілий, неголений, зі слідами побиття Бабай намагається триматись рівно на стільці. Через стіл від нього з радісною посмішкою оперативник у цивільному. На стінах – радянські вимпели «Переможцю соціалістичного змагання», а також наклеєні заголовки з газет і розмножені на ксероксі написи:

ВІДСУТНІСТЬ СУДИМОСТІ —

НЕ ВАША ЗАСЛУГА, А НАШ НЕДОГЛЯД.

МОЖЛИВО, ДОСИТЬ ЛІПИТИ ГОРБАТОГО ДО СТІНИ?

КОЖЕН ПОМИРАЄ НАОДИНЦІ.

Бюст Дзержинського. Бюст Леніна.

У той же час на стіні герб України – тобто радянська символіка – це міліцейський прикол, як і написи.)

ОПЕР

Одного зі стрільців угандошили під час затримання. Поліз здуру за волиною, отримав три кулі (нахиляючись, довірливо) – так що тепер він винний перед усіма й за все. Можеш піти як спільник, убили ж трьох з одного автомата, ти вже мертвих добивав – суд візьме до уваги молодість та сирітство…

БАБАЙ

Ну. А від мене що вам потрібно?

ОПЕР

Ти дурня не вмикай. Дай свідчення на Рашпіля, і тоді його зариють, як пса, під стовпчиком з биркою. Ти через десять років вийдеш на волю, до нового життя… Ти розумієш, що я тобі пропоную? життя! Роздупляйся швидше, потім пізно буде, отримаєш розстріл – ніхто не врятує.

ОПОВІДАЧ

Все це кожного дня розповідав Бабаю вкрай симпатичний дядько з бандитського відділку, а ночами – п’ятеро несимпатичних, через що Артур сцяв кров’ю і ходив уздовж стін. (Бабай повільно рухається, притримуючись за стіну рукою, як спелеолог.) Ходив він недалеко – до параші, щоб злити зайву кров. Рашпіль від такого обороту занервувався. Саме час було переходити з крека на геру, полікувати нерви.

* * *

Четверо молодих людей – Шустрий, Гиря, Малюк і Сопля – в казино Рашпіля. Вони почувають себе тут упевнено, хоча й виглядають прибульцями з іншого світу.

Вирізняються серед публіки у казино відсутністю животів, краваток і костюмів, у тих же шкірянках поверх спортивних костюмів, поламаними носами й вухами. Загальне враження від цієї компанії – недобре, гнітюче. Мовчки четвірка проходить по казино, Малюк вказує кивком на дальній столик, зарезервований «для своїх», – решті запропоновано очікувати на нього тут. Сам піднімається нагору, до Рашпіля.

ШУСТРИЙ

Побіг Малюк до Карлсона, за порадою… (Оцінююче огляда ючи офіціантку, блазнює, вдаючи когось.) – Три чаї, будь ласка, красунечко моя, яка ви гарна сьогодні… (Збентежена офіці антка йде геть, по ходу хтось із пацанів хапає її за сідниці, за столом панує задоволене іржання. Сьорбаючи чай, троє недоб ре поглядають на відвідувачів і розмовляють упівголоса.)

СОПЛЯ

Дивіться, яка халява шпилить. Золота одного на пару штук… Смокче, певно, як помпа корабельна.

ГИРЯ

Пусте.

ШУСТРИЙ

Піти з нею перетерти, чи що…

СОПЛЯ

Угу. Тебе їй якраз не вистачає, нема кому її рижуху в ломбард здати.

Очевидно, це натяк на якусь історію, всі сміються.

* * *

На горищі Рашпіль і Малюк. Малюк сидить на стільці,

Рашпіль на ліжку. Рашпіль говорить сипло і дуже тихо. Перед Малюком фотографія дівчини.

РАШПІЛЬ

Одна рідна душа у нашого Бабая залишилася. Сестра… Анжела. А більше нікого… Батьки давно коней двинули, а виховала бабця, недавно померла. У Чехії сестра зараз… Чужа – така ось кликуха. Ти ж із нею знайомий?

МАЛЮК

Знайомий.

РАШПІЛЬ

От і добре. Потрібно її знайти і привезти сюди, до мене. Зараз дам тобі лаве, десятку. Потім, як привезете, ще отримаєте, по п’ятірці кожному. А тобі – десятку. (Передає гроші, Малюк, не перераховуючи, ховає пачку за пазуху.) У Празі знайдеш Карасика… Інструмент візьмеш у нього, взагалі, допоможе, він давно там живе. Дивіться… обережніше… там зараз нема такого, як у нас, – Вася знає Колю, Коля знає Петю, все, братва, – все вирішуватимете самі, на місці… (В процесі розмови Рашпіль заряджує у бульбулятор кульку крека.) Фотографію візьми, там показуватимеш, та що я тебе вчу… від крека в голові утворюється порожнина, торрічеллієва порожнина, розумієш, Малюк, торрічеллієва… я тобі не пропоную, а то може сподобатися… привези її, щоб Бабай не став підписувати, мусора відсмокчуть, на тебе сподіваюся, ти ж пам’ятаєш…

Відкинувшись на ліжко, він щось ще бурмоче, розібрати можна лише окремі слова.

Узявши гроші, Малюк спускається в казино і вказує кивком на вихід.

Усі вирушають, офіціантка, прибираючи зі столу, виявляє серед недопалків у попільничці використаний презерватив і спантеличено дивиться. Це Шустрий пожартував – плюнув у нього кілька разів. З боку виходу лунає гучний сміх, пацани уважно стежили за офіціанткою.

ОПОВІДАЧ

Часу на збори було мало, але всі звикли до життя на колесах. Деякі так звиклися, що й дому свого не завели.

Сцени зборів пацанів.

Гиря прощається з нареченою, наречена вагітна, дуже середня, жлобиха. У квартирі килими на стінах, портрети родичів, календар з котенятами, бахрома на занавісках. Коли він іде, вона дивиться на себе в дзеркало, гладить живіт руками і раптом починає плакати.

Сопля живе з батьками, йде з валізою, мати зачиняє двері, батько дрімає на кухні, дві порожні пляшки горілки на столі. Бідність. На стіні – перехрещені рапіри і фехтувальна маска. Велика фотографія Соплі, він фехтувальник, на грудях – медаль, тепер вона висить на килимі.

Малюк живе один – середненько, меблі старі, квартира явно орендована, але телевізор імпортний, великий. Збирає валізу, дістає зі схованки в кріслі пістолет, ТТ, підкидає його в руці, потім, зітхнувши, ховає назад.

Перед виходом дивиться у вічко.

Усі пацани, перш ніж вийти з квартир, – дивляться у вічко.

Шустрий живе у жінки, вона старша за нього, скандал, він іде, тьолка кричить услід «щоб ти не повернувся». Він повертається, дзвонить в двері і, коли вона відчиняє, дає їй кулаком у лоб (як молотком, нижньою, м’ясистою частиною кулака).

…Плюс потрібно було ще знайти у місті інвентар…

Закривається багажник, на заднє скло лягає траурний вінок з написом на стрічці «Lyubomu Yakobu Toporcheku ot druzzey». Поряд лежить бейсбольна біта, дерев’яна.

* * *

Вранішнє сонце засліплює колгоспника на возі, він прикриває очі рукою.

…Сонце тільки встало, а вже з’явився перший постраждалий. Пролітаючи на повній швидкості, «дев’яносто дев’ята» вискакує на зустрічну і йде лоб у лоб з возом, кінь сахається вбік, колгоспник зістрибує з воза, «дев’яносто дев’ята» повертається на свою смугу, це жарт.

Колгоспник показує вслід машині дулю. Машина різко гальмує.

В салоні машини.

ГИРЯ

(він дрімав, схиливши голову, а тепер від різкого поштовху раптом посунувся вперед, ударившись об переднє сидіння)

Е-е, блядь!

СОПЛЯ

Не зрозумів…

МАЛЮК

Шустрий, ти що?

ШУСТРИЙ

Цей чорт дулю показав. Не повезе тепер.

МАЛЮК

(секунду поміркувавши)

Повезе. Здай-но назад, прокатаймо лоха до кордону.

* * *

Все відбувається у тиші. Колгоспник задкує. З машини вийшли усі четверо, Гиря помахує бітою.

МАЛЮК

Ну ти, хую! Сюди йди!

* * *

У салоні п’ятеро людей. За кермом – Малюк.

Гиря й Сопля ззаду, між ними колгоспник.

ШУСТРИЙ

(закінчує розповідь)

Коротше, три штрихи і одна халява сидять в машині. Штрих, що спереду сидить, блатує, говорить: «Ну, якщо я не правий – убийте мене, убийте!» Нарешті один, що з бабою на задній сидусі (звертається до Соплі) – от як ти сидів… волину дістає… і їбашить пасажиру в лоба. (Дає кол госпникові щелбан.) Вася падає під сидіння – халява сциться від страху і кричить: «Відпустіть мене, я нічого не бачила, нікого не знаю!» Тут штрихи думають, що робити з двома жмурами…

ГИРЯ

(тупо)

А другий жмур – хто?

СОПЛЯ

Та халява, що ж її, живою відпускати?

ГИРЯ

Точно, туплю.

ШУСТРИЙ

Як завжди. (Продовжує розповідь.) І тут з-під сидухи вилазить штрих, увесь в крові – за голову от так тримається – і говорить: «Ви що, зовсім охуїли, махновці?» Всі так і охуїли, а баба – знепритомніла.

МАЛЮК

З нагана стріляв?

ШУСТРИЙ

Так, спортивним набоєм, а порох відсирів. В дурня як ріг на лобі виріс.

МАЛЮК

Була у мене колись схожа історія. Куля м’яка, свинцева…

ШУСТРИЙ

…Об лоба розплющилася…

МАЛЮК

Так.

Усі сміються, крім колгоспника.

Проїжджаючи повз села, вони беруть виставлені селянами продукти – молоко, яблука – вантажать в машину і від’їжджають не розраховуючись. Миготять вказівники – відлік кілометрів.

МАЛЮК

(дивиться карту, вираховує щось, потім дивиться на годинник)

Добре, будемо прощатися з нашим кентом…

Машина вихляє до узбіччя.

КОЛГОСПНИК

Та ви що, хлопці? Невже вб’єте? За що, за дулю?

МАЛЮК

Давай, виходь, дядю, приїхали!

Пацани витягують колгоспника з машини, Гиря веде його на узлісся. За ними скрадається Шустрий з бітою.

СОПЛЯ

Ну, дядю, ставай-но до лісу передом. Невчасно ти нам попався…

Колгоспник упорався з собою, на його обличчі з’явилась деяка жорсткість, схоже, що він збирається померти з гідністю. Шустрий ззаду несильно б’є його бітою по голові, тримає біту однією рукою. Колгоспник падає, він думає, що в нього вистрілили. Під сміх пацанів він встає й бачить машину, що від’їздить… Деякий час він стоїть навколішки, як боксер в нокдауні, і ДИВИТЬСЯ услід машині.

* * *

Пункт перетину кордону. Величезна черга з автомобілів, люди палять вогнища, п’ють горілку, взагалі – рух, як у таборі біженців. Переважно в черзі машини з причепами, це човники, хоча трапляються вантажівки й автобуси. Малюк і Шустрий ідуть шукати кінці. Гиря і Сопля в машині спостерігають за рухом довкола.

Кілька звіроподібних кавказців, судячи з усього, тут заправляють.

СОПЛЯ

Не розумію, хто тут головний? Де митниця? Де погранці?

ГИРЯ

Звірі (спльовує за вікно)… Вони перехід тримають… Без черги – це до них… (Неподалік комерсанти на мікроавтобусі, щойно домовилися з одним із кавказців, той діловито поплес кує водія по спині, мікроавтобус вирулює до переходу, огина ючи чергу машин.) Потрусити лохів на дорозі – це теж вони… Золота жила цей кордон… (Звір щось говорить у рацію.) Дивись, номер передав… Мабуть, з того боку – теж вони…

* * *

Малюк спілкується з бригадиром кавказців.

МАЛЮК

Брат, є розмова.

ЗВІР

(пихато)

Що ти хотів?

МАЛЮК

Я не хотів, я хочу.

ЗВІР

Що?

МАЛЮК

Перейти швиденько.

ЗВІР

Триста баксів.

МАЛЮК

Ти не зрозумів, братило! Ми такі ж, як і ви.

ЗВІР

Ви від кого?

МАЛЮК

Від Рашпіля.

ЗВІР

Не знаю такого.

ШУСТРИЙ

Не гони, Рашпіля всі знають.

ЗВІР

Е-е, ти пригальмуй, гонять гівно по трубах, зрозумів?

ШУСТРИЙ

Ти мене на зрозумів не бери, зрозумів? (Бачить, як підтягуються інші звірі.)

МАЛЮК

Гаразд, коли так – ми самі домовимося з митницею. Пішли, Шустрий.

ШУСТРИЙ

(звірям)

Побачимось ще, рекетири…

* * *

Шлагбаум, Малюк про щось говорить з митниками, рухом показує Шустрому, щоб під’їздив до КПП. Віночок чітко видно крізь вітрове скло. У пацанів – похмурі зосереджені обличчя. Звір-бригадир намагається щось з’ясувати у гладкого вусатого митника.

МИТНИК

(поважним тоном)

На похорон їдуть, велика людина померла… (У Вусатого в руках – біта, яку він відібрав у пацанів.)

* * *

(Ремінісценція)

У похоронному бюро минулої ночі. Заспаний співробітник возиться з вінком, Гиря й Сопля роздивляються вінки, домовини й інше похоронне господарство.

МАЛЮК

Звиняй уже, що підняли тебе затемна…

СПІВРОБІТНИК

(втомлено)

Нічого… На вінку що писати будемо?

ШУСТРИЙ

Усі там будемо…

Гиря сміється.

МАЛЮК

Підв’язуй, гуморист… (Співробітнику.) Ти от що… Російською тільки пишеш?

СПІВРОБІТНИК

По-всякому пишу.

МАЛЮК

А словацькою можеш?

СПІВРОБІТНИК

Ні, я й такої мови не знаю.

МАЛЮК

Добре… Пиши українською, тільки літери польські щоб були. І над «Це» галочку таку прихуяр.

СПІВРОБІТНИК

То що писати?

МАЛЮК

«Любому Якобу Топорчеку від друзів».

* * *

Переїжджаючи кордон, пацани відверто веселяться.

ШУСТРИЙ

Бля, колгоспники тупі, повелись. Пролізло, бля! (Відчиняє дверцята і викидає вінок на дорогу.)

Словацькі прикордонники, все це за десять метрів від КПП, дивляться вслід машині. Вінок лежить в багні, стрічка в’ється у струменях вітру. Звір, очевидно з тієї ж бригади, що й по той бік кордону, здивовано дивиться на вінок у багні, потім, дивлячись услід машині, щось мурмоче. На лайку не схоже, радше, він шепоче молитву.

* * *

Машина їде Словаччиною, пацани дивляться з інтересом, веселі.

ШУСТРИЙ

Ні, пацани, якщо далі дорога така ж хороша, то, я скажу, тут можна їздити…

МАЛЮК

Далі – лише краще… До самого океану…

СОПЛЯ

(роздивляючись у віконце)

А мені краєвид подобається…

МАЛЮК

Так, краще стало, хоча вони й тоді не бідували.

СОПЛЯ

(намагається жартуватинарівні з усіма)

Коли це «тоді»? У війну, чи що?

МАЛЮК

Я тут бував, два роки тому, ще з Монголом.

ШУСТРИЙ

З Монголом? Ні хуя собі, я й не знав, що ти у нього працював.

МАЛЮК

(поглядає косо на Шустрого)

Значить, не треба було тобі знати. Тепер знаєш, і добре.

ШУСТРИЙ

(витримавши паузу)

Ти тому такий потаємний, що не по поняттях бізнесом займались? Курвів возили? У Прагу, на заробітки…

МАЛЮК

Фільтруй базар, ти. Так, курвів пасли… Тоді можна було. Поняття інші були. Монгол і з кишенькових отримував.

СОПЛЯ

(вражено)

Зі злодіїв?

МАЛЮК

Так. Час був такий…

ГИРЯ

А де тепер Монгол?

МАЛЮК

Та там, де й усі. На цвинтарі. Хоч у зачиненій домовині ховали, але могила є. У решти не так. Ми тоді тут багато народу залишили, і вдома теж багатьох втратили. Усю верхівку. (Змінюючи тон на наказний.) Так! Зробили добрі обличчя… Веселімось, блядь. Гиря, анекдот розповідай…

Поліцейський з дорожньої поліції змахує жезлом – вказує на узбіччя дороги, машина гальмує.

* * *

Через хвилину. Поліцаї перевіряють документи, обшукують машину.

ГИРЯ

…І тут доктор каже: «А чому ж ти її не їбеш?» А хворий:

«Ти гониш, доктор, ми ж з нею хаваємо».

Сміх.

Поліцай з презирливою гримасою повертає паспорти.

* * *

Їдуть далі, Малюк розповідає історію.

МАЛЮК

Коротше, проститутки на тій хаті спали по троє у ліжках, в дві зміни, дев’ять тьолок… За ними Барбос приглядав. Не пацан, мусор колишній, спецназівець.

Пацанам ніби як не по поняттях було з тьолками жити, а йому ця справа подобалась. Як покарання – їбав їх у дупу. Одного разу пацани тему просікли й порадили Барбосу намастити гандон зміїною отрутою, щоб болючіше було.

Пацани іржуть.

СОПЛЯ

І шо?

МАЛЮК

Той намастив. Гандон роз’їло, і Барбос шмигляв по хаті зі стоячим хуєм, пищав від болю, шо кабан.

Усі сміються.

ШУСТРИЙ

То як потім, пропав інтерес у дупу їбати?

МАЛЮК

Хуй його знає. Його грохнули за два тижні.

МАЛЮК

Добре. Розповім ще одну історію. (Візуалізація оповідан ня.) Треба було перевезти через кордон гроші. Монгол поділив общак, коли зрозумів, що не перевезти все одразу. П’ять тисяч повіз я. Монгол сказав у дупу застромити, на торпеду… Тоді сильно росіян на кордоні шмонали, з Чехії зброю возили, набої люгерівські, і на 7,65 – там вільно продавались, якщо є чех з дозволом на зброю. у нас не дістати було, а зброя під них ще з війни залишалась. Гроші відібрали б, більше штуки не можна було везти. Я, лох, взяв плівку від піци, завернув, і у потязі, в туалеті, почав заштовхувати.

ШУСТРИЙ

(зацікавлено)

Затусував?

МАЛЮК

(втомлено)

Ні. Я ж не сидів, не умію крутити торпеди, та й здорова була занадто. А головне, піца перцева була, так що я мало не охуїв…

Усі сміються, і Малюк з ними.

ГИРЯ

Але провіз?

МАЛЮК

Провіз. Заховав у черевики, під устілки, на кордоні погребували ритись… Монголу розповів – той сміявся.

ШУСТРИЙ

Що Монгол сказав?

МАЛЮК

Сказав, що треба розробляти очко, в житті знадобиться. (Усі сміються.) Він мені сказав, а я тобі кажу, про всяк випадок.

Сміх.

* * *

Міська метушня. На віддалі – Малюк розмовляє по телефону-автомату в Празі.

Коротко розмовляє, потім повертається до машини, яка стоїть поряд.

ГИРЯ

Ні, пацани, жити тут гарно, але народ дивний… Якісь вони всі тут дезики.

СОПЛЯ

Хто?

ГИРЯ

Дистрофіки. З патлами, з сережками.

ШУСТРИЙ

І тьолки страшні. Недаремно наші тварюки сюди працювати їздять.

МАЛЮК

Є й хороші. Тільки вони з росіянами не їбуться, гребують.

ШУСТРИЙ

Ні хуя собі?! Як це – гребують?

МАЛЮК

А так ось. Тут на тьолку, що з росіянами вештається, – дивляться, як у нас на звірячу підстилку або на тих, які з неграми їбуться…

СОПЛЯ

Бля, охуїли вони тут, давно пизди не отримували.

МАЛЮК

Росіян вони бояться. Різниці не роблять, росіяни – українці, всі росіяни. Як в Москві чеченів бояться – це ми налякали, з Монголом. Вони спочатку борзі були, як бариги з базару, – а потім уже й на стрілки приходити не наважувались, якщо знали, що з нами буде стрілка.

* * *

Кав’ярня. Пацани сидять за столом, щось замовляють, офіціант йде із замовленням. Люди за сусідніми столиками, зачувши російську мову, розраховуються і йдуть або пересідають. Через кілька хвилин у кав’ярні навколо столика з пацанами утворюється санітарний кордон з вільних столів.

МАЛЮК

Ну що, все зрозуміли?

ГИРЯ

Так. Підори вони тут усі.

СОПЛЯ

Гарно ви їх налякали, досі сцються.

МАЛЮК

Ну, сцються не сцються, а нам звідси звалювати довелось… Хоча, інші працюють. Полохають офіціантів.

ШУСТРИЙ

Чому офіціантів?

МАЛЮК

Тому що вони нахабні спочатку, а потім, як на нього наїдеш, готові на чотири кістки впасти. Як бариги чи офіціанти.

ШУСТРИЙ

Шнирі. (Він відверто розглядає красиву блондинку в кінці залу. Та відводить погляд.)

МАЛЮК

Глухий номер. у них тьолки ведуться на красенів таких… Ну… Знаєте, з патлами, танцюристів усяких. Як у порнусі – надрочить хуй і знімається. (Голосом Рашпіля.) Додіки, це ж все табірні додіки, педерасти.

Пацани тихо сміються.

ШУСТРИЙ

Ведуться тьолки на підорів? Тьху, блядь. І страшні до того ж.

СОПЛЯ

Треба би нашим цю країну назад забрати, мозок їм вправити.

МАЛЮК

Яким нашим?

СОПЛЯ

(сміється)

Рашпілівцям, яким же ще…

ШУСТРИЙ

І мова у них підорська якась.

МАЛЮК

Мова смішна. Не мило, а мидло, не літак – літадло, машина – возидло.

ШУСТРИЙ

Прикольна мова. А повидло як?

Голосно сміються, бармен і офіціант, що стоїть біля шинквасу, дивляться на них.

БАРМЕН

(тихо, офіціанту)

Російське бидло.

Літній чех, що непомітно сидить біля шинквасу, встає й прямує до пацанів. Іноземець – із вусами й сивиною. Одягнений франтувато. Тим не менш це і є Карасик. Кілька секунд на ідентифікацію.

КАРАСИК

(тихо)

Привіт, босота.

МАЛЮК

Це ж треба – не впізнав тебе, Карасик. Багатим будеш.

КАРАСИК

Дякую. Ми ж незнайомі були. Талію ламаєш?

МАЛЮК

Жартую.

КАРАСИК

Сміюсь. Давайте розходитись, вам ще багато зробити потрібно сьогодні. Передусім, пацани, кишки, що на вас, – на смітник. Гроші є – йдіть у крамницю і купіть там нормальне шмаття. У цьому ходити не можна, поліцаї заїбуть. Ви без справ приїхали?

МАЛЮК

Пусті. Біту і ту на кордоні відмели.

КАРАСИК

Завтра дам інструмент.

МАЛЮК

Давай сьогодні.

КАРАСИК

Сказав – завтра. Сьогодні немає нічого. Йдіть на хату, відсипатись. І кишки купляти будете – не винаходьте нічого. А перевдягніться, як манекени на вітринах, не так помітно буде, хто ви й звідки. Чекайте мене на хаті. Нікуди не ходіть. Машину на стоянку, подалі від хати… я покажу.

МАЛЮК

Добре. Де шмаття купляти?

КАРАСИК

Та будь-де. Відвикай уже від проблем совкових – тут Європа.

* * *

Хата. На столі гамбургери і три пляшки горілки. Малюк наливає у склянки. Пацани у футболках. З меблів – телевізор і матраци. По телевізору демонструється безкінечне МТВ. Костюми на вішалках.

МАЛЮК

Погано, що зі стволами затримка.

ШУСТРИЙ

Та облиш, Малюк, мирна демократична країна…

МАЛЮК

Тут територія Чужа. І довелось побачити історій різних. Був випадок – приїхали від Монгола отак от пацани – втомилися з дороги, горілочки напились. І спати… а вночі замочили усіх по-тихому… Ніхто не прокинувся вже…

ШУСТРИЙ

І хто їх захуярив?

МАЛЮК

Чечени.

СОПЛЯ

Двері, що, не чули, як ламали…

МАЛЮК

А двері ключиком відчинили… Як додому до себе зайшли…

* * *

Двері на хаті. Дерев’яні, але надійні. Чути, як хтось з іншого боку стромляє до отвору замка ключ. Замок клацає і повільно провертається.

Другий раз повернутися не встигає, пацани, покинувши стіл, займають позиції. Рухи відпрацьовані багаторазово. Гиря з Соплею присідають у вітальні біля дверей, Шустрий з кухонним ножем, схованим за стегном, опустивши руку, стає за двері, Малюк підходить до дверей. Двері відчиняються, заходить Карасик, в руці – дипломат.

КАРАСИК

(заходить)

Привіт, Малюк!

МАЛЮК

Не дзвониш, Карасик?

КАРАСИК

(помітивши, що оточений пацанами, крупним планом – ніж в руці у Шустрого, злякано)

Та ви що, братва!

МАЛЮК

Ну, мало хто зайти хоче.

КАРАСИК

Бля, забув подзвонити. Я вже старий, склероз.

ГИРЯ

То на пенсію йди.

КАРАСИК

(зненацька люто, зовсім іншим тоном)

А я і є на пенсії. Я двадцять років по таборах поневірявся, тепер тут живу. А де ти будеш жити, якщо ще раз мені слово скажеш, ти знаєш?

ГИРЯ

Де?

КАРАСИК

Ніде, зрозумів, Вася?!

* * *

На кухні, котра відділена від кімнати перегородкою без дверей. Карасик кладе дипломат на стіл, піднімає кришку.

Пацани оточили стіл і роздивляються вміст. Три пістолети – два «CZ-85» і «Вальтер Р-38».

МАЛЮК

Це все?

КАРАСИК

Ні, ось іще шептун. (Дістає з кишені пакунок. Розгортає. Всередині – глушник, який він кладе на стіл поряд з валь тером.)

МАЛЮК

А четвертий?

КАРАСИК

З четвертим осічка. Чехи підвели, немає четвертого.

МАЛЮК

Погано. З набоями що?

КАРАСИК

(дістає кілька пачок набоїв)

Ось, по обоймі, вам більше й не потрібно. Тут багато не стріляють…

МАЛЮК

(похмуро)

Один без ствола залишився…

КАРАСИК

У спортивну крамницю сходіть. Купіть ніж або біту – тут вільно продаються.

ШУСТРИЙ

З колесами що?

КАРАСИК

Машина біля під’їзду стоїть, «Шкода», ось доручення, я давно зробив.

МАЛЮК

А нашу куди?

КАРАСИК

Постоїть поки на стоянці, а після всього я її до кордону вижену, хай хтось забере.

МАЛЮК

Яка назва місця, де російські проститутки працюють?

КАРАСИК

«Бізнес-центр». Там казино, готель, ресторани, бари. Інших тьолок, окрім росіянок, – нема. Ну і любительки ще, одиночки різні, на гері сидять – ці де трапиться.

МАЛЮК

А ті, що у центрі, – вони від кого?

КАРАСИК

Росіяни, сутенери, схоже, наркомани – я їх бачив, розмовляв там в одній справі, потім вони загубились. Неприємні люди. Ходять, чешуться, теж на героїні… Ви хоч не розслаблюєтесь хмурим?

ГИРЯ

Ні. Нічим не хворіємо.

КАРАСИК

От і добре. Займайтесь. Через три дні не віддзвоните – я Рашпілю скажу, що ви пропали кудись.

МАЛЮК

Добре, зв’яжемось.

КАРАСИК

Дивіться, обережно. Тут цигани з росіянами в хуйових, албанці – зі всіма у поганих… Ще араби є, а зараз і чехи почали в бригади об’єднуватись. Монгол покійний дорогу показав. Араби гроші міняють, албанці – герою торгують, а цигани – усім потроху, але в основному зі слинявої кишені годуються. (Помовчавши.) Як і наші. А було ж у западло…

ШУСТРИЙ

І зараз у западло. Тільки тут і працюють – а вдома мусора з халяв отримують.

КАРАСИК

(уважно дивиться на Шустрого)

Он воно як. Тут, значить, ніби як заповідник?

ШУСТРИЙ

Ніби як. Звіринець.

КАРАСИК

Ну, побачимось, пацани, дивіться, обережніше з цим (по казує на зброю). Знайдуть – одразу потрібно поліцаю штуку баксів давати, а то закриють.

КАРАСИК

Малюк проводжає гостя до дверей.

(біля дверей, майже не ворушачи губами, говорить до Малюка)

Даремно ви того взяли, що зі мною про поняття тер. Надто він нахабний. Дивись, обережніше…

* * *

Мисливська крамниця, багато різноманітної зброї, камуфльованого одягу, на стінах – голови оленів та іншої вбитої чехами живності. Сопля роздивляється прилавок, під склом пістолети й ножі. Продавець виймає з-під скла і розкладає на прилавку кілька ножів, з пилками, загрозливих розмірів, нержавіючої сталі.

Сопля по черзі роздивляється їх, бере до рук, потім кладе на прилавок.

Нарешті вибирає цілковито чорний ніж військового зразка, це бойовий ніж американської морської піхоти, розраховується й іде.

Квартира, в квартирі Сопля і Гиря, лежать на матрацах, дивляться телевізор, по телевізору МТВ. Сопля милується купленим ножем, підкидає його, ловить, перекидає з руки в руку.

ГИРЯ

Заїбало одне й те ж дивитися.

СОПЛЯ

На решті каналів незрозуміло ні хуя. Суцільне мидло – вонидло.

Сміються.

ГИРЯ

Он Малюк розповідав, теж так сиділи по хатах, минулого разу, жерли гамбургери, один на двох на день, і дивились це йобане МТВ.

СОПЛЯ

Це охуїти можна.

ГИРЯ

Так вони й хуїли – почали з’ясовувати, хто блатніший. Одному щелепу зламали, другого підрізали, і так через день. Монгол тоді сімдесят чоловік привіз.

СОПЛЯ

А потім що?

ГИРЯ

Потім кілька пацанів на Монгола наїхали, він двох на місці завалив, ще чоловік п’ять потім замочили.

СОПЛЯ

Зрозумів. А то я думаю, що ж вони звалили звідси… Тут охуєнно було б залишитись – скрізь лохи нелякані, на заправці спочатку машину заправляєш, потім ідеш платити.

ГИРЯ

Не йдеш.

СОПЛЯ

Ну зрозуміло, не вистачало ще.

Сміються.

ГИРЯ

Бля, ну де вони їздять? Не можуть російську курву знайти у готелі?

СОПЛЯ

Гиря, а ти б тут залишився жити?

ГИРЯ

Ні. У мене весілля скоро, моя вагітна.

СОПЛЯ

Ну і хулі з того? Весілля і весілля.

ГИРЯ

Рубану капусти – поїду додому. Будинок побудую і ставок викуплю.

СОПЛЯ

Який ставок?

ГИРЯ

Звичайний, де риба. У нас є державний, в селі – ніхто викупити не може, грошей немає.

СОПЛЯ

І рибу будеш розводити?

ГИРЯ

Ну так. Я скотину не люблю – на бойні остопиздила ще.

СОПЛЯ

Ти на бойні працював?

ГИРЯ

Так. Бійцем.

СОПЛЯ

(сміється)

І з ким ти бився?

ГИРЯ

Свиню по такому жолобу, як дитяча гірка, мордою донизу спихають з рампи – а я кувалдою їй по лобі.

СОПЛЯ

І як – виходило? Свині не кидались? Яйця не відгризли?

ГИРЯ

(зрозумівши, що Сопля знущається)

Давай раз в’їбу – прозрієш.

СОПЛЯ

(ніж, яким він постійно грався, завмирає у руці, вістря спрямоване в бік Гирі)

Та ну? А може, я тобі скоріше кишки випущу?

ГИРЯ

(рвучко зводиться)

Ти що, Василь? (Береться за руків’я пістолета, який у нього за поясом.) Це тобі не фехтування, тут лампочка не загориться.

Дзвінок у двері. Гиря і Сопля вскакують, дістають зброю і займають позиції біля дверей. Двері відмикаються ключем.

У квартиру заходять Малюк, Шустрий і проститутка. Проститутка зупиняється у дверях, помітивши Гирю з «чизеттою» у руці. Шустрий її підштовхує у спину, і, зачепившись за поріг, вона влітає у квартиру. Гиря без зусиль ловить її за шию і, затиснувши в «ключ», веде у кімнату, де прикладає на матрац обличчям донизу, після чого фіксує її, натиснувши коліном на шию. Шустрий тим часом захоплює її ногу, знімає туфлю і затискає ногу у себе під пахвою, зігнувши в коліні. Це захват, відомий у реслінгу як «бостонський краб».

Малюк іде на кухню і повертається з дерев’яною качалкою. Не кажучи жодного слова – наносить по ступням проститутки десять дуже сильних ударів, проститутка намагається кричати, але не може, тому що обличчя притиснуте до матрацу. Припинивши бити, Малюк знаком показує Гирі, щоб той прибрав коліно.

МАЛЮК

(до проститутки)

Звідки ти?

ПРОСТИТУТКА

(голосом, що сів від переляку, крізь сльози)

З Омська.

МАЛЮК

Тут сама працюєш чи вас багато?

ПРОСТИТУТКА

Багато. Десять.

МАЛЮК

Де?

ПРОСТИТУТКА

(зволікає з відповіддю)

Я вулицю не знаю…

Малюк, не кажучи жодного слова, встає, Гиря знову стає коліном на шию проститутці, і Малюк знову б’є її качалкою по ступні, котра помітно напухла від ударів. Знову десять разів.

МАЛЮК

Де?

ПРОСТИТУТКА

В приватному будинку. Я покажу.

МАЛЮК

З вами хто?

ПРОСТИТУТКА