Текст книги "Создание эффективной системы связей с общественностью в местных органах государственной власти и местного самоуправления"
Автор книги: Сергей Чебаненко
сообщить о нарушении
Текущая страница: 6 (всего у книги 6 страниц)
Цього року рекомендовано продовжити роботу з іншими консультативними органами: радою старійшин, радою молодіжних організацій, радою ветеранів, міською жіночою радою та ін. Технологію підготовки подібних заходів описано у праці [57].
Проведення інших масових заходів.
Насамперед, інформаційну і комунікаційну складову будуть нести у собі цільові зустрічі з ветеранами, “афганцями”, чорнобильцями, іншими соціальними категоріями громадян, які рекомендовано проводити протягом 2008 року. Інформаційна складова є також у проведені в місті масових свят – День міста, День Перемоги, Новий рік та ін. Тут теж буде практикуватися пряме спілкування з городянами Луганського міського голови та інших представників Луганської міської ради.
Ще одною формою безпосереднього спілкування з луганчанами в 2008 році рекомендовано зробити періодичні провідини мером та іншими посадовими особами Луганської міської ради підприємств і організацій, зустрічі з трудовими колективами і керівниками підприємств, установ і організацій (технологію проведення таких зустрічей описано у праці [42]).
Як припустима форма інформаційної і комунікаційної роботи в 2008 році розглядається і проведення загальноміських мітингів і сходів по різноманітних питаннях міського життя (за потребою) [61].
VII. Комунікаційні засоби зі зворотнім зв'язком.
Звернення громадян.
У Луганську міську раду з листами і заявами звертається приблизно одна тисяча луганчан щомісяця. Як правило, на звернення городян відповіді даються у встановлені законом терміни. Значна частина відповідей на звернення підписується від імені Луганської міського голови (більш детально технологію консультування населення через звернення громадян описано у праці [26].
Бажано, щоб у 2008 році збільшилася кількість відповідей за підписом Луганського міського голови, по яких відбулося рішення питань по піднятим городянами проблемам.
Засоби телефонії.
У якості “м'якої пропаганди” можна використовувати і періодичні телефонні опитування городян по актуальних соціально-економічних проблемах. Технологію таких засобів описано у працях [60, 56] .
Опитування громадської думки.
Рекомендовано проведення щоквартального опитування громадської думки силами управління з питань внутрішньої політики Луганської міської ради і залучених організацій (детальний розгляд цієї технології зроблено у праці [46]).
З використанням позабюджетних джерел фінансування можуть бути замовлені соціологічні опитування в інших організацій.
VIII. Комунікаційні можливості з використанням рекламних засобів.
Використання соціальної реклами.
Це теж одна з форм спілкування з населенням міста. Для цих цілей рекомендовано використовувати бігборди, лайт-бокси, плакати і листівки. Докладніше цей метод описано у праці [52].
Крім того, дуже ефективними є відео– і аудіоролики соціального спрямування. Наприклад, вже у січні за рекомендацією автора даного дослідження було створено відеоролик для активізації процесу платежів населення за отримані комунальні послуги.
Використання листівок і буклетів.
Для вирішення питань доведення певної соціальної інформації до населення міста рекомендовано використовувати листівки і буклети з соціальною інформацією (більш детально технологію описано в праці [27]). Наприклад, у грудні 2006 – січні 2007 року саме листівки було використано для інформування членів територіальної громади Луганська про спрощення системи отримання субсидій на платежі за комунальні послуги.
Використання листівок і буклетів дозволяє розповсюджувати інформацію цільовим методом: чи на обмеженій території, чи для вибраної за певним критерієм групи населення (наприклад, серед пенсіонерів, якщо річ йде про вирішення проблем людей похилого віку). Технологія детально представлена у праці [28].
Використання інших видів поліграфічної і презентаційної продукції.
Методи щодо використання інших видів поліграфічної і презентаційної продукції досить детально описані у праці [31].
Для вирішення проблеми комунікацій між органами місцевого самоврядування рекомендовано використовувати і книги.
За допомогою книг можна передати великий обсяг інформації. Рекомендовано у майбутньому видати масовим тиражем (не менш, ніж 10 тисяч примірників) статут територіальної громади міста Луганська, посібники для інформаційного забезпечення успішної роботи малого і середнього бізнесу в Луганську, тощо.
Книги можуть бути використані і для святкового привітання певної категорії населення. Так, у Луганську з 1995 року до Дня знань 1 вересня традиційно видається спеціальний луганський буквар, у якому дітям у спрощеній ігровій формі розповідається історія міста Луганська. Ця книга на першій сторінці містить привітання Луганського міського голови. Таку практику рекомендовано продовжити і надалі.
Ще одним різновидом комунікативного зв`язку є створення презентаційних та інформаційних фільмів про місто Луганськ, його проблеми і шляхи їх вирішення. Цю роботу рекомендовано продовжити і майбутньому.
ВИСНОВКИ
У цій роботі виконано дослідження сучасного стану системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і територіальної громади і запропоновано деякі напрями покрашення роботи комунікаційних служб органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.
В першому розділі узагальнено основні теоретичні питання щодо визначення таких понять, як “громадянське суспільство” і “громадськість” в Україні на сучасному етапі її розвитку. Розкриті співвідношення між державою і суспільством, між владою і народом, органами місцевого самоврядування і територіальною громадою. Визначено поняття “громадськість”, під яким запропоновано розуміти велику групу або групи чи широкі верстви людей, які об`єднанні за різними ознаками: територією, матеріальним становищем, місцем проживання, інтересами, тощо.
Розглянуто характерні риси сучасного громадянського суспільства, його ознаки і зміст. Розкрито структуру сучасного громадянського суспільства, яку можна представити у вигляді п'яти основних систем, що відображають відповідні сфери життєдіяльності громадянського суспільства. Це соціальна, економічна, політична, духовно-культурна й інформаційна системи.
Детально викладено і стан реальної побудови громадянського суспільства і його структур в Україні на сучасному етапі. Зроблено висновок, що цей процес, який почався у нашій державі п`ятнадцять років тому, ще далекий від завершення і громадянське суспільство в Україні робить тільки свої перші кроки. Хід побудови громадянського суспільства в Україні навряд чи буде тотожним тим схемам, за якими створювалося громадянське суспільство в розвинутих демократичних країнах світу. В цій дослідницькій роботі встановлено особливості розвитку громадянського суспільства в Україні за останні півтора десятиліття – після проголошення незалежності України – з точки зору розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю.
Розглянуто сучасний стан системи зв`язків з громадськістю в Україні в цілому і на місцевому рівні зокрема. Надано теоретичне визначення системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.
На думку автора роботи, система зв'язків з громадськістю є насамперед складовою частиною загальної теорії комунікацій. Тому її розглянуто з погляду саме загальної теорії комунікацій, а не тільки як власне систему інформування населення з боку органів влади чи систему побудову іміджу органів влади в очах жителів міст і регіонів.
Зроблено висновок, що найбільш прийнятним для сучасної України є програмний спосіб побудови системи зв`язків з громадськістю. Запропоновано також класифікацію за видами всієї інформації, що її постачають комунікаційні служби для задоволення інформаційних потреб членів територіальної громади.
Зроблено висновок про доцільність побудови ефективної системи зв'язків з громадськістю методом розділення самого процесу побудови системи на окремі етапи.
У другому розділі дана оцінка чинного законодавства України з погляду створення на її основі ефективної системи зв`язків з громадськістю. З огляду на виконаний вище аналіз, можна зробити висновок, що на нинішньому етапі розвитку суспільства в Україні перелік існуючих законодавчих актів є достатнім для розбудови ефективної системи суспільних комунікацій. Питання полягає тільки в тому, наскільки повно буде використовуватися існуюча система законодавчих актів для побудови реальних зв`язків з громадськістю органів державної влади на місцях і органів місцевого самоврядування.
На прикладі Луганської міської ради і її виконавчих органів проаналізовано ступінь готовності органу місцевої влади до ефективних комунікацій з громадськістю. Визнано, що сучасна система управління в органах місцевого самоврядування поки що не відповідає ні принципам побуди ефективної системи комунікацій між місцевою владою і територіальною громадою, ні в цілому стратегічному курсу України до демократії та європейських стандартів належного врядування.
Наведені у другому розділі роботи висновки переконливо свідчать про необхідність істотного реформування керівництва персоналом в управлінській діяльності з огляду на розбудову у найближчій перспективі ефективної системи зв`язків з громадськістю. Специфіка керівництва персоналом як управлінської діяльності в умовах сучасної України полягає в тому, що таке реформування треба проводити одночасно з власне управлінською діяльністю керівника того чи іншого підрозділу у системі виконавчих органів місцевого самоврядування. І вагомою частиною в реформуванні управлінської діяльності в органах місцевої влади і органах місцевого самоврядування повинна стати побудова дієвої системи зв`язків з громадськістю.
У цій дослідницькій роботі проведено аналіз сучасних європейських моделей комунікативної взаємодії органів місцевої влади і громадськості. Зроблений аналіз двох найвідоміших в Європі концепцій інформаційного обміну між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами – стокгольмської та яломітської – дозволяє зробити висновок, що вони обидві не є ідеальними і не можуть штучно, без значних модифікацій переноситися на український ґрунт. Цього не можна робити навіть зважаючи на те, що проблема відкритості та громадського контролю над органами державної влади та органами місцевого самоврядування є нагальною потребою саме під час їх глибокої трансформації суспільства і зараз знаходиться у центрі уваги і держави, і значної частини населення.
З огляду на цей висновок, констатовано: для українського суспільства потрібна власна система комунікацій між владою і народом, між органами місцевого самоврядування і територіальною громадою. Тому для розбудови «української моделі» зв`язків з громадськістю автор даного дослідження пропонує використати розгорнуту систему збору і аналізу інформації і систему прямих і зворотних комунікаційних зв`язків.
У третьому розділі вироблено практичні рекомендації щодо розбудови ефективної системи зв`язків з громадськістю на рівні органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади. За принципами функціонування комунікаційних служб у системі прямих і зворотних зв`язків детально сформульовано функції складових структур служб по громадським зв'язкам та інформації Луганської міської ради – комунікаційних служб.
Вироблено рекомендації щодо основних методів діяльності служб по громадським зв'язкам та інформації (комунікаційних служб) Луганської міської ради: робочих зустрічей з керівниками засобів масової інформації і журналістами, проведення прес-конференцій та брифінгів, змісту інформаційних повідомлень, тощо.
На закінчення розділу досить детально розроблено пропозиції щодо висвітлення у 2008 році діяльності Луганського міського голови, Луганської міської ради та її виконавчих органів за програмним методом на основі соціального моніторингу і системи прямих і зворотних комунікаційних зв`язків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 12 с.
2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХII
3. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. № 236/96 – ВР // ВВР України. – 1996. – № 22. – Ст.125.
4. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 р. № 74/95-ВР
5. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХII
6. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97 – ВР // ВВР України. – 1997. – № 24. – Ст.170.
7. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 р. № 2625 – III // ВВР України. – 2001. – № 48. – Ст.254.
8. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 р. № 539/97-ВР
9. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. № 2493-III // ВВР України. – 2001. – № 33. – Ст.175.
10. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р. № 93 – IV // ВВР України. – 2002. – № 40. – Ст.290.
11. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХII
12. Конвенція «Про захист прав та основних свобод людини», підписано 4 листопада 1950 року і ратифіковано 17 липня 1997 року (Закон України № 475/97 – ВР).
13. Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради «Про деякі питання щодо висвітлення діяльності Луганської міської ради та її виконавчих органів у засобах масової інформації» від 30 серпня 2006 р. № 219 // Луганское время. – 2006. – № 25. – Ст. 26.
14. Бабкіна О.В. Держава і громадянське суспільство: комунікативні аспекти і протиріччя третього тисячоліття // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 8 – 24.
15. Баронін А.С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі. – К.: Видавець Паливода А.В., 2005. – С. 45 – 50.
16. Бронштейн Я.Н. Отговорковедение – секретное оружие чиновника. – Симферополь.: ИД «Квадранал», 2005. – С.100 – 107.
17. Вуйма А. Черный PR. – СПб.: БХВ-Петербург, 2005. – С. 194 – 195.
18. Грин Р. 48 законов власти: Пер. с англ. – М.: Рипол-Классик, 2001. – С.231 – 242.
19. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 127 с.
20. Бебик В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі. – К.: Абрис, 1993. – 119 с.
21. Березовский В.Н., Кротов Н.И. Неформальная Россия. – М.: Молодая гвардия, 1990. – С.3 –5.
22. Болбат Т.В., Халимова Е.Б. и др. Донецкая область: политические партии, движения, общественные организации. – Донецк.: Лебедь, 1994. – С.3 – 5.
23. Борисов В.Л. Технологии рекламы и PR. – М.: Издательско-торговый дом «Гранд», 2001. – С. 146 – 154.
24. Душин И., Сысун А. и др. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Х.: РА, 1998. – 78 с.
25. Зельницкий А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. – К.: Гарант квалі, 2003. – С. 18 – 26.
26. Землянов В.М. Основы сыскного ремесла. – Минск.:Харвест, 2004. – С. 235 – 239.
27. Иванова К.А. Копирайтинг – секреты составления рекламных и PR-текстов. – СПб.: Питер, 2005. – 43 с.
28. Карпов В.Г. Путь к победе. – К.: Выборы-99, 1999. – 9 с.
29. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт. – М.: Институт государства и права РАН, 1995. – 6 с.
30. Колосок О.В. Структура і функції паблік рилейшнз органів державного управління у технології формування позитивного іміджу // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 42 – 55.
31. Комісаренко С. План-графік основних заходів передвиборчої кампанії. – К.: Вибори-99, 1999. – С. 39 – 42.
32. Королько В.Г. Основи пабік рілейшнз: Посібник. – К.: Інститут соціології НАН України, 1997. – 65 с.
33. Кошелюк М.Е. Технология политических выборов. – СПб.: Питер, 2004. – С. 230 – 231.
34. Крысько В. Секреты психологической войны. – Минск.: Харвест, 1999. – С.224 – 229.
35. Куйбіда В.С. PR як умова успішного фукнкціонування органів місцевого самоврядування // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 153 – 167.
36. Кучерів І., Одарич С. Шлях до перемоги: технологія виборчої кампанії. – К.:Демократичні ініціативи, 1993. – С. 12 – 20.
37. Лаптинский М., Тарасов А. и др. Чикаго – 1886, Новочеркасск – 1962, Луганск – 1998. – К.: Стилос, 2002. – С.52 – 55.
38. Лісничий В.В., Грищенко В.О. та ін. Сучасний виборчий PR. – Северодонецьк: Видавничий дім “Еврика”, 2001. – С.13 – 15.
39. Лукашев А.В., Понедилко А.В. Черный PR. – СПб.: Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2002. – С. 52– 60.
40. Макаревич Э. Политический сыск. – М.: Алгоритм, 2002. – С.173 – 227.
41. Марков С. PR в России больше чем PR. – М.: Астрель –АСТ, 2001. – С. 57 – 87.
42. Медіна Л., Лавриненко В. та ін. Як перемогти на виборах. – К.: Центр соц.-пол. технолог., 1997. – 19 с.
43. Мехлер Г. Власть и магия PR: Пер. с нем. – СПб.: Питер, 2004. – С. 27-28.
44. Миронов А.С. Раздувай и властвуй. – М.: Добросвет, 2001. – С. 100 -114 .
45. Михайлов А., Романов Ю. Обитатели миража. – М.: Олма-пресс, 2002. – С. 202 – 206.
46. Нельсон Б., Экономи П. Искусство управлять. – К.: Диалектика, 1997. – С.158 – 159.
47. Ольшанский Д.В. Политический PR. – СПб.: Питер, 2003. – 87 с.
48. Плеханов С.М. Как делается президент. – М.: Прогресс, 1985. – С. 289 – 291.
49. Почепцов Г. Имидж-мейкер. – К.: Рекламное агентство Губерникова, 1995. – 133 с.
50. Почепцов Г.Г. Как становятся президентами. – К.: Знання, 1999. -С.245 – 258.
51. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – К.: Рефл-бук, 2001. – С. 110 – 118.
52. Райс Є., Райс Л. Расцвет пиара и упадок рекламы: Пер. с англ. – М.: АСТ – Ермак, 2004. – С. 104 – 105.
53. Рогожин М.В. Організація зворотного інформаційного звязку від суспільства до влади // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 94 – 100.
54. Сараєва Н.М. Прес-служба в органах місцевого самоврядування (на прикладі діяльності відділу громадських зв`язків та інформації Запорізької міської ради) // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування: Моногр. – Київ – Сімферополь.: МАУП, 2003. – С. 125 – 138.
55. Серов А. Страшные тайны PR. – СПб.: Питер, 2004. – 119 с.
56. Ситников А.П. Самые успешные PR-кампании в мировой практике. – М.: Инфра-М, 2002. – С.118 – 123.
57. Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чеськ. – К.: Видавництво політичної літератури України, 1989. – С. 194 – 196.
58. Чебаненко С.В. Политические партии Украины, политические партии Луганщины. – Луганск: ФСЭИ, 1997. – С. 6 – 65.
59. Шведа Ю. Політичні партії. – Львів.: Астролябія, 2005. – 78 с.
60. Шейнов В.П. Пиар «белый» и «черный». – М.: АСТ, 2005. – С.52 – 63.
61. Щербатых Ю. Психология выборов. – М.: Эксмо, 2005. – 199 с.
