Текст книги "Серце Всесвіту"

Автор книги: Олесь Бердник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 9 (всего у книги 14 страниц)

ОСТАННІЙ УРОК

Поміж горами важкі хмари. [14]14
  Хай читач має на увазі, що хмари, вода, сніг – на Та-іні іншого складу, ніж на Землі, а саме – з вуглеводнів.


[Закрыть]На обрії сходила Зірка-матір, її промені фарбували все навколишнє в зловісний колір. Починався новий ден, – довгий, душний, з ураганами, страшними смерчами, грозами. Він триматиме сто ур, [15]15
  Ур– міра часу. Біля 3 годин.


[Закрыть]доки не зміниться такою ж ніччю. А тоді на цю півкулю Та-іни насунеться пітьма, холод скує ріки, озера і мілкі моря, широкі рівнини вкриються білою пеленою са. [16]16
  Са– сніг з вуглеводню.


[Закрыть]Тайя сховаються в підземелля, будуть спати, їсти і дивитися веселі то-та [17]17
  То-та– щось на зразок фільму.


[Закрыть]в Будинку розваги. А потім – знову наступить день… і так без кінця! Та-іна вироджується, втрачає життєву снагу. Тваринний і рослинний світ затиснутий в лабетах жорстокого клімату. Розвиток припинився. Але чому ж? Чому? Розум Вищих Тайя досяг неймовірного – знання таємниць часу, простору і причинності. Куди ж воно йде – те знання?..

Рі-о [18]18
  Рі-о(ім’я) – Останній день.


[Закрыть]зіщулився, ніби від холоду, загорнувся в широку, барвисту лла. Звично зосередився, загнав розбурхані думки в глибини мозку. Замкнув їх під контроль волі. Ще не можна їх випускати на світ. Ще небезпечно. Треба дізнатися про все, чим володіють Вищі Сфери. Треба знати їхню зброю і їхню мету. А тоді можна буде вирішувати…

Рі-о полинув над широкою балюстрадою, що вінчала собою високий шпиль високогірної будівлі. Вже багато спіралей живе тут Рі-о, навчаючи дітей Вищих Тайя знанню фізичного світу. Навіть Велика Трійка вважає його найбільшим знавцем проблем універсального знання серед вчених планети. І лише про Дух учать Вищі жерці. Нижчі Тайя повинні сліпо і віддано довіряти Єдиному Закону. Вищі Сфери мають зв’язок з Космосом, вони його виразник, його істина, його світло на Та-іні. Сумніватися в цьому – злочин, який карається страшною смертю: позбавленням їжі. Засуджений вмирає в повільній і жахливій агонії…

Рі-о зупинився над прірвою, на струмені холодного повітря, ніби хотів остудити розгарячену голову. Досить даремних думок! Сьогодні його приймають у Вищі Сфери. Довга і терпелива робота принесла плоди. Він знатиме, яка істина змушує мільйони нижчих Тайя жити в темряві, якому Духу поклоняються Тайя-Боги. Аби лиш не видати себе ні думкою, ні словом. Ще невідомо, який контроль доведеться пройти у палаці Вищих Сфер!..

А тепер – до учнів. Сьогодні – його останній урок.

Рі-о полинув над балюстрадою, опинився в трикутній залі. Він зупинився на підвищенні, біля однієї з стін. Перед ним, спиною до вершини трикутника, сиділи учні – сім юних Тайя з вищих сімей. Вони привітали улюбленого вчителя, піднімаючи обидві руки над головами. Рі-о стримано відповів їм, сів на м’який ца. [19]19
  Ца– своєрідне сидіння. Жителі Та-іни, звичайно, не сиділи в нашому розумінні, але ми за необхідністю користуємось звичними для нас термінами.


[Закрыть]Тихо сказав:

– Сьогодні – дуже важливий урок. Я розповім про космічну еволюцію Тайя. І ще одне зауваження: я говоритиму лише про фізичну структуру Тайя. Про духовну вас учитимуть в Храмі Духа інші вчителі.

Очі юних учнів заблищали. Урок мав бути дуже цікавим. Рі-о деякий час думав, мовчав, ніби шукаючи потрібних виразів. Потім звільна почав:

– Світ невичерпний, учні мої. І в цьому його велич, його слава, його безмежність. Але ми з вами живемо тепер на невеликому клаптику світу. І тіла наші – дивовижне породження Природи – теж обмежена, відносна конструкція. Як же вони виникли і як діють? Де першопричина того руху, що створив наш дивовижний Розум?

Першопричина – сам рух. Рух Аф. [20]20
  Аф– матерія.


[Закрыть]Він предковічний, абсолютний, незнищимий.

За спиною Рі-о зникла стіна. Вона стала прозорою, вкрилася туманом, потім потемніла. На темному тлі почали пульсувати бліді зірочки. Вони проникали собою все, колихалися навколо певної точки, але не з’єднувалися одна з одною.

Та ось на зображенні відбулися великі зміни. В одному місці зірочки з’єдналися, завихрилися. Вони порушили спокій своїх сусідів, і завихрення охопили весь видимий простір.

Зненацька зображення на стіні зникли. Учні здивовано дивилися на вчителя.

В отворі входу з’явилася постать в розкішному одязі Вищого Тайя. Він привітався до Рі-о, показав рукою в бік виходу. Почулися слова:

– Велика Трійка послала за тобою, Учитель Рі-о, почесний дра. [21]21
  Дра– літальний апарат.


[Закрыть]Вищі Сфери ждуть. Сьогодні ти приймеш посвяту для входу до Храму Космічної Насолоди.

Рі-о не подав знака на обличчі, але серце в нього схвильовано стріпнулося. Ось воно. Прийшло! Недаремно він так довго терпів, чекав… Рушиться остання таємниця!

Учитель попрощався з учнями стриманим жестом руки.

– Учителю! – кинувся до Рі-о маленький учень, наймолодший з семи. – Чи ти повернешся до нас?

– Не знаю, – строго відповів Рі-о, пливучи до виходу.

Учень розгублено зупинився. Він бачив, як Учитель разом з посланцем зайшов до дра, як великий могутній апарат ринувся вниз і зник в густих хмарах, серед гір.

Рі-о, старий Учитель, виходив на невідому дорогу…

ХРАМ КОСМІЧНОЇ НАСОЛОДИ

Хмари обірвалися. Дра зупинився над широким синім майданом, викладеним штучними плитами. Зірка-матір щедро лила сліпуче проміння з імлисто-зеленого неба, і воно святково відбивалося в тих плитах, в гігантській стіні, що оточувала будівлі Вищих Сфер.

Рі-о виплив з дра, озирнувся. Подих краси торкнувся його душі. Велетенські палаци, здавалося, висіли в просторі, занурені в килим густих, скуйовджених хмар, і це справляло неповторне враження казковості побаченого.

«Може, й справді тут живе Дух Істини», – промайнула глибоко в свідомості думка. Промайнула і зникла, затиснута в глибоку схованку мозку волею Рі-о.

З ущелин зненацька налетіли колони хмар, вихором закрутилися біля Рі-о. закрили Зірку-матір. Моторошне сяйво блискавиці осліпило його зір, гуркіт розряду оглушливо різонув по слуху. Тіло Рі-о жадібно сприймало освіжаючі потоки електричних сил, хоч свідомість була паралізована страшним громом, що розкочувався десь зовсім поряд.

«Воістину, це житло для богів, – знову з’явилася думка. – Цікаво, які ж насолоди знання таїть в собі Храм…»

До Рі-о підлетів посланець, що доставив його сюди, схвильовано крикнув:

– Тут небезпечно. Прямуй за мною, сей Рі-о!

Вони полинули над майданом, минули овальний отвір в стіні і опинилися біля першої будівлі. Хмари розійшлися так же швидко, як і налетіли, і тепер було видно куполоподібну основу Палацу Вищих Сфер, фіолетову вежу, що сягала в запаморочливу височінь, а далі, за ними, чорний шпиль Храму Космічної Насолоди.

В стіні одкрився отвір. Він був сповнений туманом, голубою імлою. Посланець десь зник, Рі-о залишився самотнім.

«Починається», – подумав він.

І в ту ж мить у просторі грізно загриміло:

– Хто ти?

– Шукач! – гордо відповів Рі-о, посилаючи могутні імпульси думки до отвору.

– Що хочеш знайти?

– Істину – єдину і неповторну!

– Давно мрієш про неї?

– Все життя!

– Не покинеш її заради іншої насолоди?

– Ніколи!

– Зайди в цей Палац. І знай – зрада клятви, даної перед цим входом до Блаженства, – не прощається!

Рі-о поплив уперед, минув хмарку блакитної мли і опинився в пустельній невеликій залі. Тут було темно, похмуро, тихо. Гуркіт грози, шум урагану залишився позаду, за отвором.

Тиша панувала недовго. Звідкілясь ринула могутня ріка музичних акордів – дисгармонійних, диких, незвичайних. Вони врізалися в психіку Рі-о, сколихнули її. Неприємні акорди розізлили Вчителя, він уже хотів подумати щось не дуже обачне про господарів Палацу, але вчасно стримався. Він зрозумів, що це спроба вивести його з стану рівноваги, щоб добратися до захованих глибин його свідомості.

Вслід за тим з усіх боків ударили потоки проміння – сліпучого, різкого.

Рі-о примружив очі, але не затулив їх руками, не показав навіть вигляду, що це йому неприємно.

Так стояв він серед зливи звуків і променів довго, ніби учень, покараний за якусь провину Учителем. Нарешті, мелодія змовкла, освітлення-зникло. З усіх боків знову насунулися пітьма і тиша. Перехід був таким раптовим, що в Рі-о запаморочилась голова.

І в ту ж мить владні імпульси чужої думки вдерлися до психіки Рі-о, не даючи часу для роздумів, почали промацувати її глибини. Учитель надсвідомістю збагнув підступний прийом Великої Трійки, надзвичайним напруженням волі відновив утрачений спокій. Тепер таємні закутки мозку були закриті для інших Тайя непереможного запоною волі. Недаремно Рі-о багато спіралей підряд вивчав у своїй гірській схованці древню мудрість Ло-ла. [22]22
  Ло-ла– наука про психіку, про передачу думок на відстань.


[Закрыть]

А думка невидимих Тайя-Богів шаленіла, загрожувала, питала:

– Хто світильник істини на Та-іні?

– Вищі Сфери! – не задумуючись, відповів Рі-о.

– Чию волю вони творять на планеті?

– Вищого Духа!

– Чи маєш ти сумніви в цьому?

– Ні!

Довго тривав страшний іспит. Вихори думок неймовірної сили гнітили розум Рі-о, терзали його, мучили. Але старий Учитель витерпів усе.

Йому здавалося, що минула вічність. Вічність, сповнена мукою і нестерпним чеканням. Та коли вона відійшла в небуття, наступило нечуване блаженство. Потоки ворожої, підступної думки розвіялися, одступили. Свідомість відчула свободу, вона могла відпочити…

Ніжне рожеве проміння заповнило залу. Воно було приємним для зору, заспокійливим для душі. А назустріч Рі-о линули над голубою підлогою три величні постаті, одягнені в барвисті шати, їх обличчя були суворі, погляд холодний, рухи плавні, стримані.

«Велика Трійка», – збагнув Рі-о.

Постаті наблизилися, зупинилися. Учитель спокійно і зацікавлено дивився їм в очі, ждав. Прихований подив, ніби небажане передчуття, виник десь в душі. Він готувався побачити розумні, прекрасні лиця, осяяні світлом істини, а зустрів щось зовсім протилежне…

Рі-о відзначив усе, до дрібниць. І відсутність натхнення, що вінчає чола людей науки, і жорстокий погляд, і хтиві тонкі вуста у всіх трьох, звичні, напевне, до грубих утіх. Вони були різні за віком, навіть відрізнялися зафарбленням шкіри, кольором очей, але щось наклало на них спільну печать, і це робило обличчя Тайя-Богів одноманітними. Що це було – Рі-о ще не міг збагнути…

Середній з Великої Трійки – товстий, поважний – усміхнувся приязно, привітно доторкнувся до чола Рі-о.

– Ми вітаємо тебе з посвятою, Рі-о. Тепер ти наш брат по духу. Я Умт – Ча [23]23
  Ча– голова, той, що очолює.


[Закрыть]Великої Трійки.

– Я Сут.

– Я Ба-ір.

Ріо відповів їм жестом дружби. Умг потиснув його руку, одверто засміявся.

– У нас тут без умовностей. Ми – Тайя-Бо-ги лише для нижчих. Між собою ми – володарі чистої Істини.

– Я щасливий, – відповів Рі-о. – Я давно мрію про неї…

– Тоді прямуй за нами. Вищі Сфери зібралися в Храмі Космічної Насолоди. Ждуть тебе. Сьогодні подорож по шляху Вищого Блаженства.

Умт і його помічники рушили в глибину приміщення. Рі-о поплив за ними. їх супроводжували хвилі заколисуючої музики, потоки розмаїтого проміння.

Коридори вели все нижче і нижче. Світло потроху затухало, якась прозора пітьма оточувала Рі-о. Вона заспокоювала, готувала до незвичайного.

Коридори обірвались раптово. Велика Трійка і Рі-о опинилися в приміщенні, форму якого не можна було визначити. Стіни ховалися за пеленою ніжної імли. «Світловий ефект», – подумав Рі-о. Він оглянув залу, помітив у центрі багато розкішних ца, розташованих кільцем. Посередині того кільця видавалося ще три ца, які панували над іншими.

В повній, нестерпній тиші з протилежного боку випливли постаті Тайя. Ніби привиди, досягли вони середини залу, сідали на ца. Умт мовчки вказав Рі-о на вільне місце, а сам, на чолі Великої Трійки, зайняв місце в центрі.

Серце Рі-о сильно занило, душа тяжилась тою церемонією, незрозумілою підготовкою. Коли ж почнеться щось, коли відкриється таємниця Вищих Сфер?

Прозора пітьма згустилася ще більше. Рі-о відчував, що в повітрі посилилась потужність зарядів, тіло жило активніше, свідомість відкрилася, мов безодня, готова прийняти те незвичайне Блаженство, про яке Учитель мріяв на шляху важкого життя.

Почувся тихий протяжний голос. Рі-о насторожився.

Хто це говорить? Умт? Ні, не він…

Голос підіймався до урочистих висот, спадав у пристрасному шепоті до ледве чутних вібрацій, сповнював пафосом лунке приміщення Храму Космічної Насолоди. Він говорив:

– Все шукає єдності. Все прагне істини.

Гнучкі віти ма-ура, [24]24
  Ма-ура– рослини.


[Закрыть]пробиваючи покрив са, тягнуться до променів Зірки-матері.

Найдрібніші ва-а [25]25
  Ва-а– тварини.


[Закрыть]сполучаються в обіймах пристрасті, щоб продовжити рід свій до безконечності, щоб охопити собою вічність і об’єднатися з нею.

Все шукає єдності. В ній найвища істина

Тисячоліття Тайя шукали того шляху серед хаосу думки і почуття. І не знаходили. Вони ускладнювали свої шуканяя і тим самим віддаляли істину єднання…

Почуття неприємного подиву зародилося в душі Рі-о. Він не міг збагнути, для чого тут говоряться банальні слова, які недостойні учня нижчого кола. Що за низький, викривлений культ? Невже після такого вступу можна чекати на якісь відкриття?

Сумління змусило його відкинути такі думки. Може, голос, який він чує, лише залишок Древнього звичаю, традиція. Треба заспокоїтись, слухати далі…

А голос гримів переможно:

– Вищі Сфери Та-іни розв’язали величну проблему. Вони зрозуміли слова древніх: Істина в найпростішому. Вони оглянулись назад і відкрили свої обійми минулим вікам. Здійснюється предковічне пророцтво. З’єднується початок і кінець, Перший і Останній в задоволенні Бажання Єства…

– Дивіться, Тайя-Боги, на ваше неосяжне царство, хай душі ваші сповняться великої гордості і приготуються до шляху Великого Блаженства.

Голос замовк. Торжествуюча жалібна мелодія полилася з усіх боків. Стінч освітилися, віддалилися в безмежжя. Членів Вищих Сфер охопили видіння. В них з’являлися будівлі велетенських автоматичних ба-мо, де виготовлялися літаючі небесні диски, різноманітні пристрої для дально-видіння, для демонстрування то-та, обладнання для жител і синтезу їжі. І те, що трапилося далі, було страшною несподіванкою для Рі-о. Він побачив Будинки Контролю, куди нижчі Тайя були зобов’язані з’являтися щодня під страхом позбавлення їжі. Ніхто, крім Вищих Сфер, не знав справжнього значення Будинків Контролю. Тепер ця таємниця для Рі-о розвіялась. Вона була жахливою, неймовірною…

І не встиг він ще отямитись від огидного враження, як почався новий розділ космічного ритуалу.

Згори опустилися над кожним Тайя-Богом напівсфери ро-да. [26]26
  Ро-да– електроди для передачі і прийому хвиль думки.


[Закрыть]Рі-о знав про них. Це були апарати для конденсації вібрацій поля думки з тим, щоб передавати її на далекі відстані. Ро-да вживалася в науці Ло-ла. Для чого ж вони призначені тут?

Ро-да лягли на голови членам Вищої Сфери. Почулася могутня думка Умта:

– На планеті Гро-оча створені наші перші пости. Ціла планета – незаймана, дика, сповнена океаном предковічного почуття – перед вами, Тайя-Боги Я і Всесвіт!

– Я і Всесвіт!

– Я і Всесвіт!

Всі Тайя-Боги проголосили символічний заклик Вищої Сфери. І тоді зник зал Храму Космічної Насолоди. Рі-о відчув, що він серед Космосу.

Вібрації поля, спрямовані гігантськими дзеркалами, встановленими на вежах, несли його свідомість до планети Гро-оча, диск якої блискавично виростав. Промайнули штучні А-лу, білі хмари, неосяжна гладь блакитних океанів, зелені, буйні зарості невідомих дерев

«Чудова планета, – промайнуло в душі Рі-о радісне почуття. – Ясна, прозора, сповнена бурхливим життям…»

Його думки були перервані грубим втручанням чужої думки. Рі-о з жахом зрозумів, що він стає покірним виконавцем чужої волі. Він побачив на галявині, серед хащів високих, гостролистих дерев, гурти тонкошиїх, товстих тварин з маленькими голівками і дурними оченятами. Вони мирно паслися, пожираючи віти низькорослих ма-ура – рослин Гро-очі.

Недалеко від них причаїлися два хижаки з гігантськими головами і страшними зубами. Вони з грізним ревом виринули з-за дерев і накинулися на беззахисних тварин.

Рі-о відчув, як він проти своєї волі переселився в тіло хижака, став ним, оволодів його інстинктом. Власна свідомість протестувала, боролася проти несподіваної навали, але чужа воля, що кинула його в оболонку тварини, була сильнішою. Рі-о, майже втрачаючи свідомість, відчув, як він хапає травоїдну тварину, терзає їі зубами, як тепла кров струменить в його пащу, сповнює радісною, предковічною міццю сильний, дикий організм. І він вже не міг відрізнити, де єство хижака з планети Гро-оча, а де свідомість Тайя – вченого з Та-іни,

І далі, без перерви, тривала страшна оргія найдикіших пристрастей. Могутнє знання психічної науки Ло-ла давало змогу Вищим Тайя проникати в психіку всіх живих істот, пити їхні почуття, забирати їхнє задоволення.

Рі-о безвільно подорожував з одного місця планети в інше. Він побував на дні океанів Гро-очі, перевтілювався в морських драконів, в огидних літаючих тварин.

Та коли потоки поля були спрямовані на двох велетенських тварин, які парувалися, Рі-о не витримав.

Він збагнув, що треба вириватися з огидного полону. Страшною напругою волі Рі-о сконденсував думку, оволодів своїм тілом. Різким рухом руки він скинув з голови купол ро-да. І все одразу зникло – Гро-оча, дикі чужі тварини, бридкі, мерзенні почуття, які йому нав’язувала чужа воля вироджених Тайя-Богів.

Так, він збагнув!

Не вчені, не пророки Істини володіють владою і міццю Та-іни! Вони – вироджені, нікчемні пті-та – морські дракони з холодних глибин океанів Та-іни. Ось у чому вони знайшли суть єднання з Всесвітом? Вона в поїданні інстинктів і почуттів нижчого світу тварин. Вона в огидній, мерзотній насолоді дикунською радістю пожирання або статевого парування інших тварин Та-іни чи далеких планет.

О, ганьба! Найкращі сили науки, пізнання світу, жертви великих дослідників Космосу пішли для втіхи пустим і підлим володарям! Геть! Геть звідси! Тепер він вже не буде сумніватися!

Рі-о піднявся над своїм ца, з острахом поглянув на обличчя Тайя-Богів. Вони не звертали уваги на нього. Вони були поглинуті почуттями насолоди, десь там, на далекій Гро-очі. Очі членів Вищої Сфери були заплющені в блаженстві, на вустах блукала солодка посмішка утіхи…

Рі-о безшумно пролинув над підлогою залу Храму, промчав коридорами, опинився на майдані, перед будовою Палацу Вищих Сфер.

Грозові вихори охопили його свіжістю, блиском розрядів. Тіло стрепенулося радісно, відчуваючи чисте повітря гір. Краще загинути від блискавиці, ніж сидіти рядом з нікчемними, одурілими Тайя-Богами. Скоріше додому. Він знає, що робити!..

Позаду з’явився слуга. Побачивши Тайя в одежі члена Вищої Сфери, він шанобливо приклав руки до чола, запитав здивовано:

– Великий Бог покинув Храм?

– Я поспішаю.

– Щось потрібно?

– Великий дра. Заряд для польоту навколо планети.

– Слухаю, Великий Бог.

Слуга зник. Рі-о нетерпляче ждав. У душі з’явилося почуття страху. Що, коли Умт схаменеться і перехопить його? Як пояснити дивну втечу? Чи не буде його вчинок страшною образою для Вищих Сфер? Адже він кинув виклик Тайя-Богам, їхнім устоям, традиціям?

Ну й дарма! Війна так війна! Тепер все ясно, відступу назад не може бути!..

З густого туману знову виринув слуга. Він вказав рукою поперед себе. Там бовванів корпус гігантського дра. Рі-о подякував прислужнику жестом руки. Той зачудовано всміхнувся.

– Великий Бог дивний. І добрий. Мені ще ніхто не дякував.

Рі-о нахмурився, поклав руку на чоло слуги з виразом дружби і любові.

– Прийде час, будуть дякувати. Чуєш?

Він хутко наблизився до дра, ввійшов у отвір, сів біля пульта управління.

Похмурі вежі будівель хитнулися, хмари насунулися і поглинули дра в собі.

Рі-о летів назустріч невідомій долі, назустріч боротьбі. В серці зрів великий задум. Перед його величчю блідло все – і найбільші проблеми, і саме життя…

РІ-О ЛЕТИТЬ ДО ЕКВАТОРА

Дра летів до екватора. Внизу мерехтіли небосяжні простори океану, вгорі-вихрилися кудлаті хмари, пронизані блиском грозових розрядів. Де-не-де виринали, сяючи сліпучою білизною, гігантські крижини, а на них – тисячі чорних ял. [27]27
  Ял– літаючі тварини.


[Закрыть]Потім знову хвилювалися важкі темно-сині води, прорізані в окремих місцях пустельними острівцями суходолу.

Нур – учень Рі-о – одвів погляд від одноманітного краєвиду, повернувся до Учителя. Гострі чорні очі на сухорлявому фіолетовому обличчі горіли хворобливою цікавістю. Він з благанням подався трохи вперед, запитав:

– Куди ж ми летимо, Вчителю?

– До екватора. Тепер я вже можу сказати.

– До материка Арс? – жахнувся Нур.

– Так.

– Але ж Тайя Арса не підкоряються Вищим Сферам. Нам не можна буде повернутися назад…

– Я й не буду повертатися, – суворо відповів Рі-о. Він пильно поглянув на Нура, помовчав, потім тихо додав:

– Ти повинен знати все, мій учню. Я вірю тобі, надіюсь на тебе…

– Учителю! – радісно скрикнув Нур. – Я тільки цього й хочу. Клянуся…

– Не треба. Перед нами справа, що важливіша від клятв. Все життя я віддав шуканням Істини. Я думав про неї, любив її, марив нею. Я впевнено, хоч і повільно, йшов до Вищих Сфер.

– І ти добився мети, – гордо підхопив Нур.

– Ні, – твердо відказав Рі-о.

– Що це значить, Учителю? – здивувався учень. – Адже ти був там… у Храмі Космічної Насолоди?

– Був. І надії обдурили мене. Ігтини в Храмі Вищих Сфер нема й тіні.

– А що там є?

– Бридка розпуста і найнижче падіння!

Нур сполохано озирнувся, обличчя його посіріло від страху. Рі-о усміхнувся.

– Не бійся. Я ж сказав – ми не повернемось. Тобі нема чого страхатись. І я можу тобі відкрити ганебні таємниці Вищих Сфер. Ти знаєш про останні тисячоліття Та-іни, про соціальні зміни, які сталися в її суспільстві. Вищі Сфери використали найвищі досягнення біосинтезу для руйнування традиції, для підкорення нижчих Тайя своїй волі. Раніше нижчі Тайя в щоденній боротьбі з природою, з холодом і негодами здобували собі їжу і все необхідне для життя. Вони шукали, творили, працювали. Це давало наснагу, змушувало до стремління, породжувало мрію. А потім все змінилося…

Вищі Сфери побудували багато ба-мо для синтезу їжі. їжі вистачило для всіх. Плантації опустіли, праця занепала. Нижчі Тайя вироджувались, ледачіли. В них культивувалися з покоління в покоління найгірші звички, бажання грубої насолоди, бажання видовищ і розваг. Вищі Сфери давали все це їм…

– Чим же це погано, Учителю? – здивувався Нур. – Що ж Вищі Сфери мають взамін? Адже нижчі Тайя повністю забезпечені, а своїм господарям не відплачують нічим?..

– Ти помиляєшся, Нур, – різко обірвав його мову Рі-о. – Сьогодні переді мною відкрилася мерзенна таємниця. Вищі Сфери забирають в нижчих Тайя найцінніше – психічну силу, енергію думки…

– Як?..

– В Будинках Контролю. Ти знаєш, що кожний нижчий Тайя повинен щодня з’являтися в Будинок Контролю. Ніхто не знав, для чого. Вважалося, що це психічна перевірка розумових здібностей з метою попередження різних хвороб. Насправді це не так. Будинки Контролю – це спеціальні біопсихічні станції, де конденсується енергія психіки нижчих Тайя. Потім вона збирається в центрі Вищих Сфер, консервується в надпотужних Оть. [28]28
  Оть– акумулятори.


[Закрыть]

– Для чого?

– Це страшна сила. Вона перевершує своєю потужністю всі інші сили матерії. Але Вищі Сфери використали її не для проникнення в тайни світу, а для нікчемної, звірячої насолоди…

Рі-о коротко, але чітко розповів Нуру про свою посвяту і перебування в Храмі Космічної Насолоди. Учень слухав, мовчав. На його обличчі не позначились жодні почуття, лише в чорних, блискучих очах пробігали ледь помітні іскорки.

– Вищі Сфери, – вів далі суворо Рі-о, – вироджена каста примітивних і жорстоких Тайя. Якщо не усунути її від влади – Та-іна загине…

– Чому, Учителю?

– Тому, що ігнорувати закони природи не можна. Суспільство повинне бути єдиним. Якщо воно розділилося – єдності не може бути. З одного боку – повний занепад, культ їжі, психічне виснаження, з іншого боку – розумове виродження, культ тваринної насолоди, доведений до космічних масштабів. А ти знаєш, що якщо на протилежних кінцях накопичуються різні заряди– вибух, неминучий. І, чим більші заряди – тим страшнішою буде катастрофа. Той час прийшов, Нур! Ти розумієш мене?..

– Розумію, Вчителю, – прошепотів Нур, з подивом дивлячись на Рі-о. – Але я не знаю, що ви можете зробити?

– Не я один!

– Ви маєте надію на Тайя материка Арс?

– Так. їх небагато, але вони зберегли свободу. Вони не підкорені Вищим Сферам і вільні психічно. Це найголовніше. У них є праця, а значить – творчість. Вони спроможні будуть зрозуміти мене…

– І що ви зможете зробити?

– Зруйнувати існуючи? лад. Скинути Вищі Сфери.

– Якою силою?

– Не нашою силою, а слабістю Вищих Сфер…

– Не розумію…

– Зрозумієш пізніше. Вже недалеко.

Рі-о пильно поглянув на Нура, торкнувся його чола, лагідно сказав:

– Якщо ти не готовий до важкої дороги, учню… якщо ти боїшся… скажи. Я не вимагаю покори. Ти вільний вибирати свій шлях…

Нур дивився в очі Учителя, і не можна було зрозуміти, що він думає. Рі-о не помітив жодного хвилювання. Нарешті, почулася рішуча відповідь:

– Я готовий, Учителю. Я піду з тобою. Тільки я хочу знати все…

– Ти будеш знати все. У мене є великий план. Він повністю оновить Та-іну і всіх Тайя. Ось уже видно береги Аре. Там ти почуєш про мій задум…

Крізь просвіти в хмарах ковзнули промені Зірки-матері, впали на далекий материк. В тому освітленні з’явилися фіолетові зарості похмурих ма-ура, біло-сліпучі шапки на вершинах високих гір, важкі тумани в ущелинах. Дра колихнувся і почав падати вниз…