За десять відсотків, або Брат Васі

Текст добавлен: 16 июля 2026, 15:30

Текст книги "За десять відсотків, або Брат Васі"

Автор книги: Олег Чорногуз

Жанр:

Комедия

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 7 страниц)

Назад к карточке книги

КЛАРА. Собако, я щось неправильно кажу? Труси – це справді захист...

ВАСИЛЬ. Від комарів...

ДЖЕК. Я так гадаю... Нам потрібна секретарка...

ВАСИЛЬ. У мене є одна... Покладиста... Мар'яна Дуцик називається...

ДЖЕК. Окей... Соррі. Ван-Гог намалює... екскузьмі ... лото...

ВАСИЛЬ (зацікавлено). Що таке «лото»?

ДЖЕК. Соррі... Логотип по-вашому. Емблему... екскузьмі... Кантрі клабу...

КЛАРА. Якого «клабу»? Що ще за «кантрі»?

ВАСИЛЬ (до Клари). Іди вже... Студента... Ой, вибач, Колюньчику... Ван-Гога нагодуй... Хай ми тут з Джеком про бізнес поговоримо...

Клара бере за руку студента, і вони виходять у другу кімнату.

ДЖЕК. Соррі, Васіл... Треба придумати назву фірми.

ВАСИЛЬ. Я вже придумав... Вербова калина... Верба і калина – це символ України...

ДЖЕК. Соррі... Окей... Веррі вел... Екскузьмі... Непогано. З точки зору національної. А з точки зору глобалістики?.. «Золота пальма»!.. Пальма, пліз, це символ стрункості і... соррі, ... гнучкості. Чому... соррі, ... золота? Золотий характер українки...

ВАСИЛЬ. Хіба що для реклами... Для піар-кампанії...

ДЖЕК. Соррі... Менеджменту...

ВАСИЛЬ. Геніально!

ДЖЕК. Окей... Завтра оголошення в газету даємо і... соррі, ... чекаємо відвідувачів. А тепер за роботу... Окей? Потрібно офіс прикрасити. Хай Ван-Гог намалює золотом на блакитній стрічці: «Золота пальма», а внизу – «Клаб знайомств»...

ВАСИЛЬ. А може, «Клуб знайомств»?

ДЖЕК. Веррі гуд... «Агенція знайомств». А над цим усім труси...

ВАСИЛЬ. Від Берлусконі...

ДЖЕК. Васіл, запам'ятайте раз і назавжди – від Версаччі... В нас у пошані тільки мертві. (Заходить студент). Я правильно кажу, Гогене?

СТУДЕНТ. Ван-Гог...

ДЖЕК. Окей... Ван-Гог... Поїв – і за роботу... Окей? Тобі і труси в руки...

Картина шоста

Офіс. За столом Василь і Джек. Над їхніми головами плакат: «Труси від Версаччі. Оптом і вроздріб». На стіні великий портрет людини в яскравому малиновому піджачку, червоних черевиках на босу ногу, в чорних окулярах. Підпис: «Версаччі». На тумбочці сімейна фотографія Василя і Клари. Праворуч – у повний зріст фото Джека. Він на фоні блакитного неба, голубого океану і яхти з латинським написом «Мрія».

Студент Колюньчик перед дверима. Кімната перегороджена на дві половини. У першій половині, меншій, сидять Василь, Джек і Колюньчик. Студент домальовує останні штрихи на трусах. Клара на кухні. З віником. Підмітає і повторює свої улюблені фрази: «О Господи! А стільки ж женихів було!.. А я цього Махтея вибрала... Бізнесмена... Філіппа Моріса... Каже, з диму зробимо гроші... Ті з піни роблять, а цей з диму... О Господи! За що така кара небесна?»

ВАСИЛЬ (звертається до студента). Ще зроби англійський напис і кінчай.

КОЛЮНЬЧИК. На них уже ніде й слова написати.

ВАСИЛЬ. Напиши збоку: «Від Берлусконі» і постав три знаки оклику. Червоною фарбою...

ДЖЕК. Соррі... Від Версаччі.

ВАСИЛЬ. Ага. Від Версаччі. Був такий італієць. Мафія вбила.

ДЖЕК. Соррі... Бойфренд.

ВАСИЛЬ. Бойфренд... Яка різниця, як його звали: Бойфренд чи мафія? Убили і квит.

СТУДЕНТ. Зате тепер як його одяг ціниться!

ДЖЕК. Соррі... Після смерті усе ціниться вище, ніж при житті. Правильно, студенте.

ВАСИЛЬ. Тільки після смерті стаєш безсмертним. А при житті тебе так і ніхто не визнає, який би ти не був знаменитий художник...

ДЖЕК. Соррі... А як тебе, студенте, уб'ють...

КОЛЮНЬЧИК. Нути-фути. Вже й американці насміхаються. У мене ім'я є.

ДЖЕК. Соррі, пліз. Згадав!..

ВАСИЛЬ. Це Джек хоче тобі, Колюньчику, пояснити, якщо тебе за це малювання вб'ють, або ти сам повісишся, всі тоді скажуть, що помер український Ван-Гог.

КОЛЮНЬЧИК. Нути-фути. А хіба я погано малюю? Гляньте, яка експресія!.. А контраст кольорів...

КЛАРА. На трусах...

КОЛЮНЬЧИК. Так, на трусах. Поривчастий ритм і вільна динаміка. Такого навіть у Ван Гота не було...

ВАСИЛЬ. Гаразд, Колюньчику. Це добре. Може ми ще ці труси на всесвітню виставку у Париж повеземо...

Розправляє спину Клара. Дивиться на Василя, потім на студента, тоді переводить погляд на Джека. Той сидить з крутою люлькою в роті. Пухкає, як паровозна труба.

КЛАРА. Хоч ви, Джеку, не диміть... Досить з мене диму від трусів. (Ще раз глянула на Василя). І цей запалив люльку. О Господи! Таки небо закоптять. Там уже суцільна діра в стратосфері. На вас Бог дивиться і думає – до чого ви цю планету доведете... До страшного суду. Він сам навіть руки до цього дійства не прикладе. Сук рубаєте...

ДЖЕК. Соррі, що є сук? Дружина дога?

КЛАРА. Не сук, а сучок...

ДЖЕК. Пліз... Не зрозумів.

ВАСИЛЬ. Скажи – гілляка.

КЛАРА. Сам ти гілляка на моїй шиї, собако. Вже дихати нічим у цій комірчині. Усю хату засмерділи тими трусами. (Клара виходить у другу половинку хати, береться за голову). О Господи. Коли б ви уже швидше забралися в ту Америку. Кімнату в офіс перетворили, мене в консьєржку. Тепер наче собака сторожова. Тільки за склом. Шкода, що віник не ломака. Ой, шкода!..

Раптом замовкає. До приймальні сходяться перші відвідувачки.

ВАСИЛЬ. Джеку, а як будемо відбирати? Ми ж не домовилися...

ДЖЕК. О, ієс. Як це по-українськи? Врода. Стан. Фігура.

ВАСИЛЬ. Це зрозуміло. А як не сподобається? Як відмовляти?

ДЖЕК. Окей... Соррі... Не знаю.

КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути... По п'ятій графі.

ДЖЕК. Соррі. Не зрозумів. Екскузьмі.

КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути. А що тут розуміти? Берете паспорт. Є в ньому п'ята графа. Дівка ваша. Нема, тоді валяй... До пана Поровського її посилайте. За графою. Як у нас студенти кажуть. Вибивай, мовляв, п'яту графу у Поровського. Каблучками.

Джек якийсь час дивиться на Василя. Той киває ствердно головою.

ВАСИЛЬ. Окей, Колюньчику... Геніально!.. Не даром я його своїм співзасновником у бізнес узяв. Я казав – з нього люди будуть.

КЛАРА (з-за перегородки). Якщо собаки не з'їдять і бізнесменам не викинуть...

ВАСИЛЬ (до Клари, через скло). А ти там, ступо, не теленькай. Сиди і вдавай, що розумна. (До студента). Колюньчику, запрошуй жінок. По одній. Лагідно. Це жінки ж. А деякі з них може й замужем не були. Не загартовані... Так що ти з ними, Колюньчику, по– батьківськи...

СТУДЕНТ. Фути-нути... Я студент і по-батьківські?..

ВАСИЛЬ. Ну, не Джек же... Він же нашої мови як слід не знає... Тоді по-синівськи. Окей? Веррі вел?

КЛАРА. О Господи... І цей вже варнякає англійською... Можна подумати, що він її знає... Два слова за два дні вивчив і вже веррівелкає. Ти ж Джека так ніколи не навчиш української. Що за народ пішов? Не встиг іноземець рота розтулити, а воно вже пристосовується.

ВАСИЛЬ. Не пристосовуюсь. Культура виховання. Тепер так усі російськомовні всеукраїнські газети пишуть: «Етика зобов'язує: як гість розмовляє, так і господар має відповідати. Щоб нас у націоналізмі не звинуватили».

КЛАРА. А якщо твій гість іспанською заговорить?

ВАСИЛЬ. Гм-м...

КЛАРА. Що «гм»? А як італійською?

ВАСИЛЬ (чухається). Гм-м...

КЛАРА. А якщо французькою?

ВАСИЛЬ. Гм-м... Хіба ти всі мови світу збираєшся перераховувати? Гм-м?

КЛАРА. Що ти гимкаєш? Хіба ж українець має знати всі мови світу?.. А якщо до нас приїхав американець (показує на Джека), то й американською?

ВАСИЛЬ. Такої мови нема.

ДЖЕК. Ієс. Соррі... На Манхеттені.

ВАСИЛЬ. От чуєш? А я й розмовляю з ним американською – ієс.

КЛАРА. О Господи. Поліглота вдома тримаю.

ДЖЕК. Поліглота і собаку. Дог... Веррі гуд...

КЛАРА. Ноу, собака. Поліглот ієс чоловік.

ВАСИЛЬ. От бачиш, дособачилася. Тепер мене й за кордоном собакою називатимуть...

КЛАРА. А ну вас... З вами, догами, договоришся... Я краще пішла до себе... На кухню... А ви вже кличте тих баб... Бач, скільки назбиралося!.. Всі за кордон хочуть. Показилися... А хто тут націю буде збільшувати?.. А втім, може й правильно... Якщо такі васильки... То можна й секс-шопом обійтись... Там хоч гарантію дають... (Плюється і йде).

КОЛЮНЬЧИК (до жінок). Хто там перший за списком?.. Заходьте...

ПЕРША ЖІНКА (заходить перша відвідувачка, роздивляється). Вибачте, я, здається, помилилася адресою. Тут продаж трусів?

ВАСИЛЬ. І трусів також.

ДЖЕК. Соррі... Це каламбур. (Джек виходить з-за столу, по-американськи штучно посміхається, бере жіночку під руку. Подає стілець). Пан Василь жартує. Це агенція по працевлаштуванню жінок і бюро по знайомству в одному числі. Чи ясно я висловлююся, ясна пані?

ПЕРША ЖІНКА. О, так. (Сідає). І хто з вас неодружений?

ДЖЕК. Звичайно, ясна пані, я. І ще пан студент. Колюньчик.

ПЕРША ЖІНКА (дивиться спочатку на Колюньчика, тоді на Василя). Студент мені ні до чого... Той, теж без товарного вигляду. (На Василя). А щодо вас, то треба подумати. Але якщо й ви мені не дуже підійдете, то чи я можу розраховувати на резерв?

ДЖЕК. Звичайно, ясна пані... Але не тут, а за кордоном. В Америці. Там потребують українок: лагідних, працьовитих... Попрошу на секунду встати, ясна пані. (Жіночка жеманно підводиться. Джек дещо безцеремонно вивчає її струнку статуру). Соррі... І повинні бути сексуальні.

ПЕРША ЖІНКА. І як же я виглядаю?

ДЖЕК. О, ви ієс досить приваблива і ієс... сексуальна. Але це мій, ясна пані, суб'єктивний погляд, соррі, ... на товар... Соррі, на речі. Останнє слово за манхеттинським журі.

ПЕРША ЖІНКА (здивовано). Мене і там будуть розглядати?

ДЖЕК. Ієс... Обов'язково. Ви ж не заперечуєте, ясна пані, виїхати у нашому супроводі... соррі, ... до Нью-Йорку?

ПЕРША ЖІНКА. А у Париж ви не набираєте?

ДЖЕК. Соррі... На даному етапі у нас, як вас сказати, екскузьмі, ... ясна пані, ієс ракурс... Точніше, профіль суто американський. Ви українка?

ПЕРША ЖІНКА. Так, українка.

ДЖЕК. Соррі... Співаєте, танцюєте?..

ПЕРША ЖІНКА. Після третьої чарки... Яка українка не співає і не танцює?..

ДЖЕК. Окей... Ієс... Це правда. Американці так і кажуть. Українці... Пліз... Нація, яка після того, як нап'ється, соррі, ... співає. У вас паспорт ієс?

ПЕРША ЖІНКА. Ви хочете запитати, чи мені вже є 16 років?

ДЖЕК. Ієс, так, ясна пані.

ПЕРША ЖІНКА. Я двічі була вже замужем і збираюся втретє...

ДЖЕК. О, ви нам підходите, ясна пані. Отже, у вас досвід є?..

ВАСИЛЬ. Курс молодого бійця вам уже не доведеться проходити. З окопів просто в атаку...

ПЕРША ЖІНКА. Не зрозуміла?! (Повертається до Василя, довго дивиться на нього). А це що у вас за хмир?

ДЖЕК. Що ієс хмир?

ПЕРША ЖІНКА. А ви американець?.. Зрозуміло... Як вам пояснити?.. У нас ще кажуть: дивадло... Болотяне чмо. Або: Пилип з конопель...

ДЖЕК. Пліз... Екскузьмі... Васіл не Пилип. Васіл ієс пан Василь.

ПЕРША ЖІНКА. Яка різниця – Пилип чи Василь? Яке їхало, таке й здибало.

ДЖЕК. Пліз... Ви про мене?

ПЕРША ЖІНКА. Поки що про нього. (Киває на Василя). А що далі?

ДЖЕК. Пан Васіл поясне...

ВАСИЛЬ. Мадам, залишайте нам паспорт, ми вам надаємо анкету і розписку, що ваш паспорт у нас. Ви завтра в цей самий час приносите до нас заповнену анкету і заяву, що хочете виїхати добровільно, без тиску з нашого боку, за кордон. (Бере в руки паспорт, подає анкету, читає прізвище в паспорті, тоді заповнює розписку). Юля Круцик... (Проте Юля не звертає уваги на Василя і дивиться на Джека).

ПЕРША ЖІНКА. То й справді до Америки?

ДЖЕК. Ієс... Так, ясна пані Юльо, до Америки.

ПЕРША ЖІНКА. Ти мені, моє сонечко, подобаєшся. А як тебе звати?

ДЖЕК. Соррі... Ієс... Джек...

ПЕРША ЖІНКА. О пане, в мене ще Джека не було. Якщо не знайду там кращого, може й за тебе заміж вийду, Джеку. Будеш у мене четвертим.

ДЖЕК. Пліз, екскузьмі... Чому четвертим? Ви ж говорили, соррі, що були тільки двічі замужем?

ПЕРША ЖІНКА. Та я ваших американських бюрократів знаю. Поки пройдеш у вас співбесіду у посольстві, поки видасте візу, або взагалі не видасте... А долари останні відберете, то я можу ще спокійнісінько на цей час ще разок вийти заміж. Так, що ти готуйся, Джеку. У випадку відкриття візи... Ти мене зрозумів?...

ВАСИЛЬ. Він у нас розумний.

ПЕРША ЖІНКА. А тебе, чмо болотне, ніхто не питає. Бувай і не кашляй. Паспорт у сейф поклади і на ключ закрий. А то разом з тобою ще вкрадуть. Хоча кому ти там потрібен?! (Виходить).

ВАСИЛЬ. От баба!.. Чого вони усі на мене, як на собаку накидаються?

ДЖЕК. Ієс кохання... Люблять тебе, Васіл, дуже... Колюньчику, пліз, давай наступну.

Підстрибуючи, у коротенькій спідничці вище колін і майже до самої розеточки, вбігає ще одна дамочка.

ДРУГА ЖІНКА. Здрасті-пужалуста.

ДЖЕК. Пліз... Пане Васіл... (Джек звертається до Василя). Перекладіть, пліз... Соррі. Що вона сказала?

ВАСИЛЬ. Вона з вами привіталася.

ДЖЕК. Соррі... Ще раз пліз... Якою мовою?

ВАСИЛЬ. Московською.

ДЖЕК. О соррі ... екскузьмі... Ми набираємо українок, ясна пані.

ДРУГА ЖІНКА. Я і єсть українка. Російськомовна. Руську школу кінчала.

Джек задумався.

ДЖЕК. Прошу вас, соррі, вийти. Мені потрібно порадитися з колегою і запросити перекладача.

ВАСИЛЬ (до відвідувачки). Мадам, він американець. По-московськи не розуміє...

ДРУГА ЖІНКА. Так, я можу перейти на державну... Мені сказали: «чеши на общєпонятном». Він міжнаціональний, так я того...

ВАСИЛЬ. Тоді чешіть.

ДРУГА ЖІНКА. В смислі – вийти?

ВАСИЛЬ. В смислі – кажіть.

ДРУГА ЖІНКА. Що казати?

ВАСИЛЬ. Що вас запитають на те й давайте відповідь.

ДРУГА ЖІНКА. Так ви питайте!

ДЖЕК. Ви ієс... Пліз... Соррі... Українка?

ДРУГА ЖІНКА. Так. Я вже сказала. Російськомовна.

ВАСИЛЬ. У вас, мадам, є паспорт? Прізвище?

ДРУГА ЖІНКА. Так. Я Пуцик. Пуцик Ляля. Ось мій паспорт. (Джек бере паспорт. Читає. Передає Василеві).

ВАСИЛЬ. Справді Пуцик. Але п'ята графа відсутня.

ДРУГА ЖІНКА. Так у нас же відмінили. За незалежної.

ДЖЕК. Окей... А метрична посвідка, екскузьмі, ... ясна пані?..

ДРУГА ЖІНКА. Та ти що, мужик?.. З того світу звалився?!

ДЖЕК. Ієс... З Америки.

ПУЦИК. І маєш американське ім'я?

ДЖЕК. Ієс, соррі... Джек.

ПУЦИК. Джек? Кльово... Я Ляля... Ляля Пуцик...

ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі... Я знаю.

ПУЦИК. Звідки, мужик?

ДЖЕК. Соррі... З документ... Ієс ... З паспорта.

ПУЦИК. А-а. А я вже було думала... Ти мені підходиш.

ДЖЕК. Соррі... Не зрозумів?

ПУЦИК. А що тут його розуміти?! Я беру твоє серце... Ну, як у пісні співається... (Співає). Візьми моє серце, дай мені своє (простирає руку Джекові) – і по рукам...

ВАСИЛЬ. Мадам, це не ярмарок.

ПУЦИК. Я знаю, мужики. Це ринок. Демократія. Вільні люди. Приватна ініціатива. От я і проявляю... ініціативу. Не проявиш – не проживеш. Кажу, що ти мені як мужик подобаєшся. Беру. Про угоду потім поговоримо. Спочатку хоч у ресторан якийсь заведи. Покалякаємо. А тоді вже знайомитися будемо. Ти ж у готелі живеш? Чи не так?..

ВАСИЛЬ. Джеку, чого ти мовчиш?.. Скажи їй...

ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Що казати?

ВАСИЛЬ. Хай подає паспорт, заяву і заповнює анкету... Ми розглянемо її питання.

ПУЦИК. Мужики, яке питання? Вже все вирішено... (Василь встає з-за столу, бере її за плечі).

ВАСИЛЬ. Завтра, кохана. Завтра. (Колюньчик не стримується, сміється).

ПУЦИК. Чому завтра? Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні...

ВАСИЛЬ. Колюньчику, не смійся. Тут плакати треба. Проведи мадам...

ДЖЕК (підказує). Юлю...

ПУЦИК. Не Юлю, а мадам Лялю.

ВАСИЛЬ. Вибачте, Лялю... Колюньчику, давай наступну.

Заходить третя дамочка.

ВАСИЛЬ. Прізвище?

ДУЦИК. Дуцик.

ВАСИЛЬ (здивовано). Як Дуцик? Ви хіба сестри?

ДУЦИК. Не зрозуміла?

ВАСИЛЬ. Перша була Круцик, друга – Пуцик, а третя – Дуцик... Голова розболілась. Мадам, як вас хоч звати?

ДУЦИК. Ліліана-Мар'яна Дуцик...

ВАСИЛЬ. Слава Богу!

ДУЦИК. Що «слава Богу»?

ВАСИЛЬ. Хоч імена різні. А то тут недовго й заплутатися, як між трьох сосен. (Повторює вголос). Круцик, Дуцик, Пуцик... У мене також була одна знайома – така собі Фуцик... Так вона Клеопатрою Фуцик називалася. А я вже було думав...

ДУЦИК. Хай коні думають. А ми що робитимемо?.. Смакуватимемо прізвищами?

ВАСИЛЬ. Мадам Пуцик...

ДУЦИК. Не Пуцик, а Дуцик. Диктую по літерах: Дорка... Улита... Ціцелія... Гикавка...

ВАСИЛЬ. Зупиніться!.. Я далі вже зрозумів.

ДУЦИК (не звертає на нього уваги, дивиться то на Джека, то на Колюньчика, то на муху на стелі і ніби читає газету без цензури). Казіка...

ВАСИЛЬ. Мадам, я все зрозумів. Паспорт у вас є?

ДУЦИК. Якщо не витягли. (Лізе до сумочки). Слава Богу, все на місці. А то в цих маршрутках щипачі проїхати з сумочкою спокійно не дають. Є паспорт...

ВАСИЛЬ. А графа є?

ДУЦИК. Яка графа?

ДЖЕК. Соррі... П'ята.

ДУЦИК. Україна незалежна відмінила. На прохання Америки... Тепер усі американці... Пардон, українці і американці, і росіяни, і євреї, і поляки...

ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... А українці?

ДУЦИК. Цього я не знаю.

ВАСИЛЬ. Мадам, нам графа потрібна.

ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі. Ми набираємо українок...

ДУЦИК. А хто вам тепер це підтвердить чи видасть такий документ? Хіба пан Поровський...

Василь дивиться на Колюньчика: мовляв, і ти цього Поровського згадував. Колюньчик знизує плечима.

КОЛЮНЬЧИК. Я чув, але... Фути-нути, не знаю.

ВАСИЛЬ (до пані Дуцик). А хто такий пан Поровський? Я вже про нього оце вдруге чую.

ДУЦИК. Піп чи дяк, а може церковний староста при Київському патріархаті. Словом, віруючий чоловік. Може він підтвердить. Довідку видасть. Тепер тільки він визначає, хто українець, а хто москаль. Таку концепцію придумав.

ВАСИЛЬ (зацікавлено). І як він це робить?

ДУЦИК. Дуже просто!..

ДЖЕК. Соррі... Американці кажуть, екскузьмі, все геніальне, соррі, просто...

ДУЦИК (погоджується). Просто... (Тоді повертається до Василя). Заходите до церкви. Скажімо, Київського патріархату – отже, ви українець чи українка. Заходите в Києво-Печерську лавру...

ДЖЕК. Соррі... Екскузьмі... А Лавра що?

ВАСИЛЬ. Монастир, церкви, що належать Московському патріархату. Так Леонід Кравчук розпорядився...

ДУЦИК. Якщо в Лавру, то ви москаль чи москалька... У синагогу – єврей чи єврейка, у мечеть...

ВАСИЛЬ. Зрозуміло, мадам. Цікава концепція Поровського.

ДЖЕК. Соррі... А ви, ясна пані, куди ходите?

ДУЦИК. Це що?.. Така інформація також входить у вашу програму?

ДЖЕК. Ноу, пліз, ноу...

ДУЦИК. На тому тижні ходила з подругою у Києво-Печерську лавру...

ДЖЕК. Соррі... То ви є московка?

ДУЦИК. Послухайте, як вас?..

ДЖЕК. Ай, ієс... Джек.

ДУЦИК. Послухайте, містере Джеку, і не перебивайте. Мені туди ближче від дому. Тоді сусідка мені сказала, що тільки той ближче до Бога, хто до нього молиться рідною мовою. Бо усі мови усім народам Бог дав. То я пішла у Володимирський і там Поровського зустріла.

ВАСИЛЬ (ніби зрадів). Так Поровський там? У Володимирському?..

ДУЦИК. Я його не бачила.

ВАСИЛЬ. То як же ви його зустріли?

ДУЦИК. Подруга показала... Каже: «Он до настоятеля сам Поровський пішов», – і показала мені якусь спину... Може, то спина Поровського була, а може когось іншого...

ВАСИЛЬ. От ви візьміть у нього довідку, що ви українка, і завтра приходьте знову до нас. З паспортом і довідкою. Труси від Версаччі не купите?

ДУЦИК. Якщо дасте довідку.

ВАСИЛЬ. Яку довідку?

ДУЦИК. Що вони від Версаччі.

ВАСИЛЬ. Зрозуміло. Принесете від Поровського довідку, а ми вам від Версаччі... Колюньчику, клич наступну даму...

До кімнати заходить огрядна гарна молодиця – типова козачка. Роздивляється труси. Потім фотокартки.

ДЖЕК. Соррі... Вас без паспорту... Екскузьмі, ... пліз... Бачимо, що ви українка...

ВАСИЛЬ. І без довідки...

ГНИПІДКОВА. По чому бачите?

ВАСИЛЬ. По статурі.

ГНИПІДКОВА. Так, ви не помилилися. Я українка. Козачка. Козачки ще не перевелись. А от козаки... Дивлюсь на вас і козаків не бачу...

ВАСИЛЬ (не звертає уваги на образливі слова). Освіта?

ГНИПІДКОВА. Вища. (Показує рукою над головою). Метр дев'яносто...

ВАСИЛЬ. Мадам замужем?

ГНИПІДКОВА. Була.

ВАСИЛЬ. Ще раз не хочете, мадам?

ГНИПІДКОВА. Що ще раз?

ВАСИЛЬ. Заміж, мадам.

ГНИПІДКОВА. Спаси і помилуй!.. Достатньо одного разу і на все життя... Такий собака попався...

ВАСИЛЬ (насторожено). Ми не про собак, мадам. Ми про чоловіків говоримо. За американця хочете вийти заміж, мадам? Вродливий, середніх років, без дурних звичок, сексуальних відхилень, мадам. У зоні не сидів.

ГНИПІДКОВА. Це ж його треба побачити.

ДЖЕК. Соррі... Тільки в Америці. ... Екскузьмі... На Манхеттені.

ГНИПІДКОВА. Тож мені за ним треба ще в Америку їхати?

ВАСИЛЬ. Ну, ви ж хочете заміж, мадам?

ГНИПІДКОВА. Хто сказав? Я не хочу. Мені робота потрібна. Гляньте, руки які. Золоті!

ВАСИЛЬ. Я бачу, мадам. Кожний палець у золоті. А ви хто за професією?

ГНИПІДКОВА. Хірург... Лікарні номер сім...

ВАСИЛЬ. Ну, ви знаєте, мадам, українські дипломи в Америці...

ГНИПІДКОВА. Знаю. То може для початку вийду за американця заміж, тоді підучусь... Американським лікарям, кажуть, добре платять. Свого кину. Тоді підберу вже по душі і по грошах.

ВАСИЛЬ. Цікаве у вас мислення, мадам.

ГНИПІДКОВА. Цікаве. Як у кожної жінки. Жіноче. Ми ж не головою думаємо.

ВАСИЛЬ. Ви нам підходите, мадам. Заповнюйте анкету, залишайте паспорт.

ГНИПІДКОВА. Паспорт і диплом – ніколи. Навіть під дулом пістолета, хлопці... Тепер так багато пройдисвітів і шахраїв у світі розвелось. Кажуть, спочатку забирають паспорти, тоді гроші, а потім у борделі продають: до Туреччини, Німеччини, Об'єднаних Еміратів, Ізраїлю...

ВАСИЛЬ. Ми вас вивозимо до Америки, мадам, а не в Ізраїль.

ГНИПІДКОВА. А яка різниця?

ВАСИЛЬ. Велика.

ГНИПІДКОВА. Я розумію. Америка є велика, Ізраїль – маленький. Хвіст крутить собакою.

ВАСИЛЬ (невдоволено). Що ви всі про собак?!

ГНИПІДКОВА. Так рік Собаки ж.

КОЛЮНЬЧИК. Труси на згадку купите?

ГНИПІДКОВА. На згадку яку? Ніякої згадки ще не було...

ВАСИЛЬ. Ну, це ми фігурально. Труси від Берлусконі...

ДЖЕК. Від Версаччі.

ВАСИЛЬ. Пардон, від Версаччі. Я все їх плутаю. Версаччі вже вбили, а Берлусконі ще живий.

ГНИПІДКОВА. Оці труси?! (Бере одну пару в руки). З васильком?

ДЖЕК (дивиться на Василя). Соррі... З васильком.

ГНИПІДКОВА. Мені без чоловіка збуджуватися не можна. Наступного разу. Як тільки заміж вийду. У мене ще від Івана 12 пар залишилося. На цілий рік. Ну, я, хлопці, пішла. Дрібненькі ви для мене.

ВАСИЛЬ. А анкету, мадам? Візьміть анкету. Вдома заповните...

ГНИПІДКОВА. Можна і вдома...

ВАСИЛЬ. Колюньчику, клич наступну. (Заходить наступна).

ДЖЕК. Соррі, пліз... Як звати?

КРУЦИК. Круцик. Перепрошую... А ви що по іменах підбираєте?

ВАСИЛЬ. Оскільки п'яту графу ліквідували, так ми по іменах. Нас цікавлять тільки українки.

КРУЦИК. Так це ж дискримінація жінок!..

ВАСИЛЬ. Нічого подібного. Таке у нас замовлення. На такий товар...

КРУЦИК. Товар?

ВАСИЛЬ. Ну, це по-татарськи, мадам... Від слова «товариш»... Фігурально. Товаришка. Розумієте – велика нація підупадає. Американська. Можна сказати, повний моральний, мадам, дефолт. Терміново потрібне вливання гарячої козацької крові...

КРУЦИК. Так ви мене, перепрошую, на нічні аналізи запросили?

ВАСИЛЬ. Ви не так зрозуміли, мадам. Ми фігурально. Підбираємо наречених для американських женихів. Терміново потрібні українки. В Америці дефолт.

КРУЦИК. Так ви українок по іменах визначаєте?

ВАСИЛЬ. І по церкві. За концепцією пана Поровського...

ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Тепер по-іншому не визначиш.

ВАСИЛЬ. Чоловіків, мадам, ще можна по бані...

КРУЦИК. По якій бані?

ВАСИЛЬ. По церковній, мадам. Якщо баня кругла і золота з голубим...

КРУЦИК. Що ви мені голову морочите і, перепрошую, те, що нижче...

ВАСИЛЬ. І ми, мадам, перепрошуємо. То ви українка, мадам? У нас є перелік українських імен... (Дивиться у папірець). Катерина, Леся, Олеся, Галина, Світлина, Дарина, Ярина, Марина, Мирослава, Роксана, Роксолана, Руслана, Соломія, Іванна, Петрина, Василина...

КРУЦИК. Я, перепрошую, якраз Василина.

ВАСИЛЬ. Чудово, мадам!.. А я Василь. Отже, ми з вами тезки.

КРУЦИК (розчаровано). Так ви не американець?

ВАСИЛЬ (показує на Джека). Американець он він. Але українського походження.

КРУЦИК (розглядає уважніше Василя). На перший випадок може бути. Якщо, зрозуміло, справжнього американця не зустріну.

КОЛЮНЬЧИК. Тітко, он він справжній. (Показує на Джека). Без походження. На Манхеттені народився.

КРУЦИК. Ану, перепрошую, встань. (Василина підходить до Джека).

ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Не зрозумів?.. Пліз-айм... Я?

КРУЦИК. Ну, не я ж. Не ти ж мене, перепрошую, вибираєш, а я тебе.

ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Ви не так зрозуміли!

КРУЦИК. А що тут розуміти? І так все ясно. (Витягує його за столу). У мене вже був один. Ікона писана!.. Як за столом сидів. А як устав – одна нога довша, друга коротша. А третьої взагалі не було. Ще під час виконання інтернаціональних обов'язків позбувся. Перепрошую, втратив її на полях Афганістану. Вставай, вставай!

ВАСИЛЬ. Що ви собі дозволяєте?

КРУЦИК. А оце бачив? (Василина тикає пальцем у вивіску). Бачив, питаю?

ВАСИЛЬ. Ну.

КРУЦИК. Не нукай. Читай.

ВАСИЛЬ. Кантрі клаб... Агенція знайомств.

КРУЦИК. Не клаб і не краб, а клуб, перепрошую, агенція знайомств. От я й знайомлюсь. Закачай штанину. Так... (Мацає його за ногу). Тепер закачай другу. (Роздивляється). І ця біла, аж жовта. Хворієш жовтухою?

ДЖЕК. Ноу... Соррі, жовтухою...

КРУЦИК. А чого ноги жовті? Вмирати збираєшся?

ВАСИЛЬ. Мадам, воно в нього від несподіванки.

КРУЦИК. А ти, перепрошую, клієнте номер два, помовч... І до тебе черга дійде. (До Джека). Показуй руки. Закачай. Теж, як віск... І ти гадаєш?..

ДЖЕК. Соррі, екскузьмі... Я нічого не гадаю.

КРУЦИК. А тепер ти. (Підходить до Колюньчика).

ВАСИЛЬ. Мадам, студент не продається. Йому ще вчитися треба на... Ван-Гога...

КРУЦИК. А я його й не купую. Мені жовтороті ні до чого.

ВАСИЛЬ. Так чого його ото дивитися?

КРУЦИК. Ти помовч, помовч, адвокате. (Це до Василя). А ти встань, студенте.

КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути. У мене ім'я є.

КРУЦИК. Я вже сказала, студенте, я за тебе заміж, перепрошую, не збираюсь виходити. Мені жовтороті не підходять. Закачай ногу.

КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути... Може штанину?

КРУЦИК. Поговори мені. Закачай. Так... Тепер другу. Тепер покажи Джеку і оцьому (показує на Василя) адвокату.

КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути... Показав – і що далі?

КРУЦИК. А далі за гарні ноги дають медалі. Отакі, Джеку, у тебе мають бути ноги і руки. Як у студента. Бачив? Товар лицем. А ти мені, перепрошую, що пропонуєш? Жовті свічечки від Московського патріархату?

ДЖЕК. Соррі... Пліз... То вони, ясна пані, від сидячої праці.

КРУЦИК. А ти бігай. Перепрошую, за бабами бігай. Вони наллються. Як у студента. Ти ж одружуватися збираєшся? Може щось і вибігаєш. А тепер ти. (Це до Василя). Чого витріщився? Виходь.

ВАСИЛЬ. Я одружений, мадам. Хоч тепер і фіктивно.

КРУЦИК. Якщо фіктивно, то й розлучитися недовго. Та я тебе ще й не беру. Показуй зуби. Я так і знала. Перепрошую, куриш чи прополіс у сухом'ятку жуєш?

ВАСИЛЬ. Ні... Не палю і не жую.

КРУЦИК. А чого такі жовті? На пасті економиш? Вживай «бленд-а-мед». Он зуби вже камінням обросли. Виходь з-за столу... На ноги подивлюсь... Не купуватиму ж кота в мішку...

КЛАРА. Ах ти, собако... (Це Клара вибігає з комірчини з віником у руках). Ти на очах рідної жінки готовий продатися цій су... Ах, ти су...

КРУЦИК. Ша-а! Не кричи і не розмахуй віником. Я його й даром не візьму. Про який продаж ти говориш? Мені щоб ще доплачували, то я його... Я йому кажу, щоб вийшов з-за столу і хоч пару трусів продав. Чого ти там сидиш і маркетингом трусів не займаєшся?

ВАСИЛЬ. Знижка десять відсотків. Якщо оптом.

КРУЦИК. Оптом, оптом. Дай пар сім. Ні, давай краще п'ять. У святкові дні з ними тільки морока... Може, перепрошую, буде свято і на моїй вулиці, як ти кажеш, Джеку? Га-а? (Вона бере кілька пар трусів, кладе гроші). Ну й розмалювали... Мабуть, наші, хоч і латинкою понаписувано... Що воно хоч тут написано?

ВАСИЛЬ. Це від Берлусконі, мадам...

ДЖЕК. Соррі, пліз... Від Версаччі...

КОЛЮНЬЧИК. Ну, фути-нути... (Підходить до дверей). Хто там наступний?..

У кімнату входять троє: начебто чоловік, жінка, хлопчик. Дорослий з косичкою, хлопчик і жінка «під їжачка».

ВАСИЛЬ. Як тебе звати, хлопчику?

ДІВЧИНКА. Я не хлопчик... Я дівчинка.

ВАСИЛЬ. А це твій тато? (Показує на особу, підстрижену під їжачка).

ДІВЧИНКА. Ні, це моя мама.

ВАСИЛЬ. А це мамина подруга? (Показує на особу з косичкою).

ДІВЧИНКА. Це якраз мій тато. Але я в туалет хочу.

ВАСИЛЬ. О це через дорогу... (Показує у вікно. За вікном видно громадську вбиральню з великими чорними літерами – «М» і «Ж»).

ВАСИЛЬ. Джеку, ти хоч зрозумів, хто з них хто?

ДЖЕК. Соррі, пліз... Тут тільки за концепцінейшн Поровського можна визначити. (Встає, підходить до вікна. Дивиться у бік вбиральні). Зараз я тобі, соррі, точно скажу, де він, а де вона. А втім сам поглянь: та, що з косичкою, пішла в чоловічий туалет, а той, що пострижений «під їжачок», пішов у жіноче відділення.

ВАСИЛЬ. Ну, їм видніше, що в кого... А куди хлопчик побіг?

ДЖЕК. Соррі, бой ієс гірл... Екскузьмі, також у жіноче відділення.

ВАСИЛЬ. Геніально! Таки концепція Поровського про п'яту графу у житті реально спрацювує... Так і запротоколюємо. (Василь пише, Джек і Колюньчик дивляться у вікно). Колюньчику, фіксуй. Аби знову не вийшов казус...

КОЛЮНЬЧИК. Фути-нути... Першим вийшов він... Ні, тобто фути-нути, вона... Малого залишає з нею... Тобто фути-нути з ним... малу. (У кімнату заходить той, що пострижений «під їжачок», не стукаючи).

ВАСИЛЬ. Ваше прізвище?

ФУЦИК. Фуцик.

ДЖЕК. Соррі... Хіна. Пліз... Китайка?

ФУЦИК. Яка хіна? Яка «китайка»?

ВАСИЛЬ. Він, мадам, американець українського походження. В смислі – китаянка?

ФУЦИК. Звідки ви це взяли?

ВАСИЛЬ. Ну, прізвище у вас китайське: Фу-цик.

ФУЦИК. Я ук-ра-їн-ка.

ВАСИЛЬ. А чоловік – китаєць? З косичкою...

ФУЦИК. І чоловік є українець. Він просто ху-ху-дожник.

ВАСИЛЬ. Мадам, ви не хвилюйтесь. А чого ж ви Фу-цик?

ФУЦИК. То тому, що Фу-цик. А що, вам-вам прі-прізви-ще-ще не подобається чи-чи ім'я?