Текст книги "Важко бути іншим або історія мого життя (СИ)"

Автор книги: Мар'яна Гаврилюк

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 6 страниц)

Розділ 1

Вірждинія прекрасне місце там завжди тепло і гарно, могутній океан омиває її береги, а прекрасна природа вирує навкруги. Я обожнюю природу, тому мені пощастило народитися тут, в штаті Вірджинія, а саме в найбільшому місті Вірджинія-Біч. Прекрасна природа, парки, а головне пляж де ти можеш проводити свій вільний час, і насолождуватися життям.

«Біп-Біп»

– Ммм…. ох, знову до школи – Да і знову ранок, ех як же набридла ця школа, добре що сьогодні хочаб п`ятниця. Ледь розплющив очі я чую мамин голос.

– Мері! Прокидайся спляча красуне і йди снідати.

– Вже мам…

– Давай швидше бо запізнишся на автобус. А я на роботу, заїду за тобою після школи добре.

– Не потрібно мам ми з друзями вирішили сьогодні після школи трішки погуляти – говорю я ще сонним голосом.

– Аааа… ну тоді гаразд, тільки не довго щоб о десятій була дома. – застережливо говорить мама.

Прокинувшись я пішла снідати, мами вже не було. Після смерті батька вона погрузилася з головою в роботу. З одного боку це добре, тому що вона не докучає мені, і не так прискіпливо слідкує за тим що я роблю, а взагалі вона і так до мене не прискіплива, ми з нею дуже близькі вона мене розуміє і підтримує, так мені пощастило мати таку маму. А з іншого боку це погано вона майже нікуди не виходить з дому, робота перш за все... і бла бла бла.

Поснідавши я приняла душ і швиденько побігла до зупинки, мало не пропустила свій автобус.

О! до речі я не представилась, мене звуть Мері Кольт, я неформальний підліток з купою проблем, яка любить природу, серіали і рок, так саме рок, це музика вільного жанру яка виражає почуття, переживання, ненависть, сум і т.д тому я її люблю, можна знайти різні пісні під різний настрій. Це моя історія, божевільного підлітка рокера з купкою недосяжних мрій.

Сівши в автобус я привіталася зі своїми друзями, в мене їх і не так багато всього-навсього три: Джек, Анна і Єва. Але найкращою подругою і найвірнішою все ж таки є моя сестра Кетрін, шкода що зараз її немає вдома вона відпочиває із своїм хлопцем у Римі, і схоже в них все серйозно ну і нехай я за них рада.

Мої думки перебив голос Єви.

– Ура! Нарешті п’ятниця попереду вихідні. І так друзі наш план ще в силі? – радісним голосом промовила Єва до нашої компанії.

– Так! – Всі гуртом відповіли на її запитання.

А наш план полягав у тому щоб дістати квитки на концерт Green Day. Так, вперше в нашому місті відбувається грандіозний концерт, грандіозної групи. Хоч концерт мав відбутися аж через два тижні, а квитків була вже обмежена кількість і каси напевно були переповнені людьми і дістати квитки було майже неможливо. Я дізналася про концерт лишень два дні тому, і у всьому я звинувачую школу, через висняні контрольні і екзамени які вже були на носі, я готувалася, тому і не мала часу на розваги та інтернет ось результат. Зараза, чому я все пропускаю, а тому що я лох по життю ось чому. А тепер сиди і думай як дістати ці квитки.

І знову мої думки перервали, на цей раз телефонний дзвінок, дзвонив телефон Джека. Він кваплячись взяв телефон з посмішкою на обличчі.

– Ага, добре дякую бро я тебе люблю…так-так я в боргах перед тобою – закінчивши розмову Джек з іще широкою усмішкою закричав – УРААААА!!!! Ми їдемо на Green Day, квитки можна вважати що вже в нас в руках.

– ЩО!!!, – здивовано закричали всі разом, і всі в автобусі поглянули на нас як на дебілів.

– Як?!, – запитала його я.

– Алекс, він дістав квитки.

– Так! – із захватом у голосі вигукнула Єва.

– Я так і знала! – не здивовано промовила Анна.

Справа в тому, що Алексу подобається Анна і він здатний на все заради цієї дівчини, і ще плюс в нього батько нічогенько так заробляє, та як нічогенько та від довбаний мажор, відкрив власну компанію і гроші в цій родині не проблема, тому дістати квитки на концерт це – як раз плюнути, але ось в чому проблема в Анни вже є хлопець. Хлопець Анни не навчається в школі тому вони не часто бачаться, і саме тому Алекс різними способами намагається залицятися до неї. Ось такий-то любовний трикутник.

– Це ж чудово! – відповіла Єва.

– Чудово? Та це ж прекрасно нарешті я побачу Біллі, Майка і Тре юху! – голосно і радісно промовила я – а коли квитки можна буде забрати?

– Ну, хоч сьогодні щойно приїдем в школу – відповів Джек.

– ДА! УРА, я тебе люблю чувак і Алекса теж люблю, – відповіла я.

– Ха-ха, – скромно відповів Джек.

– О це так поворот – з насмішкою промовила Анна – в нас з’явилася нова пара?

– Ха-ха, – незадоволено всміхнулися ми з Джеком.

– Ну що? Пожартувати не можна?

– НІ! – відповіла я.

– Бу-бу-бу, які ми злі.

– Та годі вам не зліться вона ж так жартує, – сказала всміхаючись Єва – ви що її не знаєте.

– Ахахахахахаха!!! – на весь автобус сміялися ми.

Майже всю дорогу до школи ми обговорювали концерт навіть забувши що сьогодні контрольна з біології. Я була на сьомому небі від щастя розуміючи що моя мрія от-от здійсниться. І була дуже вдячна Алексові за те що він зробив для нас, я готова була його розцілувати коли зустріну. І ось ми доїхали до школи, автобус зупинився і учні повільно почали виходити.

– Гаразд чуваки зустрінемося на перерві в кампусі на нашому місці, – сказав нам Джек.

– Окей! – відповіла Анна.

– Ух! народ не забувайте що сьогодні контрольна з біології – нагадала нам Єва.

– Ех точно. А день так добре починався.

– Ага, точно – відповіла Єва.

– Гаразд, удачі вам, – ми з Анною пішли на хімію, а Єва з Джеком на історію.

Урок був нудний, я майже його не слухала я поринула в мрії. Green Day я нарешті побачу їх цих дивовижних людей. Ох як я чекаю того дня щоб зустріти їх, може перепаде така нагода і я їх зустріну на вулиці десь перед концертом поспілкуюся, попрошу автографи і сфоткаюся, ех мрії. Урок пройшов швидко я навіть не помітила як, і це було дивно зазвичай урок хімії проходить дуже повільно і нудно але не цього разу.

– Нудний урок був правда, – звернулася я до Анни яка теж десь блукала у своїх думках.

– Так, але якось швидко проминув.

– Ага.

– Давай швидше, бо місіс Арнуа не любить коли на її урок запізнюються.

І ось вже лунає дзвінок на другий урок. Урок математики, ненавиджу математику. Поспішивши на урок я ненароком штовхнула Беллу.О ні тільки не це. Ну чому саме я.

– Дивись куди преш Кольт, ти що сліпа чи що!

– Ой вибач Белло я ненароком…і я не сліпа бачиш я в окулярах!

– Ти ще смієш відкривати рот до мене ах ти ж….

Решта слів я вже не чула, бо зайшла до класу. Ненавиджу Беллу вона вважає себе богом, ну звісно ж – вона еліта а я проста смертна. В нас у школі ще є таких людей це компанія еліти до неї входять Белла, Тайра, Саймон, Лора, Джош і Марк, в кожній школі є такі люди які вважають що вони кращі за інших і ображають слабших за них учнів які не можуть відповісти їм тому що бояться їх і щоб не розпочати скандал просто швидко ідуть геть.

– Так, клас, замовкли і сіли, записуємо нову тему – голосно промовила місіс Арнуа.

Місіс Арнуа щось наполегливо пояснювала, але майже ніхто не слухав її. Цей урок проходив повільно я думала, як я маю написати контрольну і як написали контрольну Джек з Євою. Чи складна вона чи ні. Нарешті продзвенів довгоочікуваний дзвінок. Велика перерва всі йдуть обідати, але я вирішила не йти краще повчу біологію. Анна теж залишилася зі мною.

– Ти що не йдеш обідати? – запитала я.

– Ні, я краще трішки біологію повчу, я дома майже не готувалася.

– Я теж не йду.

– Що теж не готувалася?

– Та ні, якраз навпаки.

– То чому хвилюєшся.

– Незнаю просто в мене завжди якась тривога на душі перед важливим тестом.

В коредорі ми побачили як до нас наближаються два силуети, це були Джек і Єва.

– Привіт народ, – першим привітався Джек –ми написали контрольну.

– Привіт, ну як завдання складні? – запитала його Анна.

– Та ні, – відповів брюнет.

– Так, дійсно не важкі, – підтвердила Єва.

– Ага, для вас не важкі ви ж у нас генії, – всміхнувшись сказала я.

– О так ми такі. А ви що не йдете в столову, – зацікавлено промовив Джек.

– Та ні ми до контрольної готуємося, я майже нічого не вчила – сказала шатенка.

– Ну не переживайте контрольна не важка, нічого страшного, – спокійно відповів брюнет.

– Ага, контрольна річна від неї залежить наша оцінка за рік нічого страшного – з роздратованістю в голосі відповіла Анна.

– Гаразд, чого ви переживаєте, ми вам допоможем як відомо у нас завдання схожі, теми ж одні і ті проходили – спокійно сказала руденька Єва.

– Що дійсно ви допоможете? Я вас люблю, – вже весело сказала Анна.

– Так звісно, допоможемо. – погодився Джек

В столову не пішов ніхто, тобто ніхто з нашої компанії. Джек і Єва все нам намагалися пояснити, а ми уважно слухали їх. Я вже це все чула і знала, але повторення ніколи не зашкодить, через те що я майже все це знала, я ще впевненіше себе почувала. Продзвенів дзвінок і настав наш судний час. Поспішивши до кабінету ми розсілися по місцям. Учитель містер Вербер вже роздав завдання.

– Так клас розсідайтеся швидше! Це важлива контрольна вона визначить вашу річну оцінку, я можу сказати що це не просто контрольна, а невеличкий екзамен, – повідомив він,– нехай щастить, і якщо побачу що хтось списує вижену геть всім зрозуміло!

– Так…– хором відповіли учні.

– Все приступаємо до роботи. – сказав Вербер.

Розгорнувши листок із завданнями я побачила що вони не такі складні, як і казали нам Єва і Джек. Я зраділа тому що знала майже всі відповіді на завдання, адже я готувалася і ці запитання були мені знайомі. Урок проминув швидко, таке зазвичай відбувається коли пишеш контрольну. Написавши контрольну швидше за всіх я нетерпляче чекала на дзвінок, адже ще одна мить і квитки будуть у мене. І ось нарешті довгоочікуваний дзвінок пролунав. Я блискавкою рванула з класу навіть не почекавши Анну, вона ще щось там дописувала. Побігши в столову я замовила сендвіч і сок, потім я швидким кроком пішла в кампус на наше місце, воно було віддалене від школи високий старий дуб і біля нього стояла самотня лавка на яку падала його тінь, здебільшого туди ніхто не ходив там було тихо і спокійно, і це мені подобалося. Наближаючись до дерева я почула голоси це були мої друзі, всі вже зібралися крім мене і Анни.

– О, нарешті з’явилася наша красуня! – байдуже з насмішкою сказав Алекс.

– І тобі привіт Алекс – відповіла я.

– А я думав що ти вже не прийдеш.

– В нас була контрольна і я ще в столовку ходила….ну вони в тебе.

– Хто? В мене?

– Не хто, а що, квитки? – усміхаючись відповіла я, – вони в тебе

– Ааа, ти про це так звісно а гроші у вас, чи ви думали що це буде безкоштовно .

– Так звісно ж у нас! – сказав Джек.

– О, привіт народ, – усміхнувшись сказала Анна підходячи до нас, а потім її погляд сердито перекинувся на мене і вона промовила – ти що зачекати на мене не могла!

– Ой вибач просто я ще в столову ходила – винувато відповіла я.

– До твого відома я теж ходила – ще сердитіше відповіла Анна.

– Ей ви двоє, годі сваритися, – нашу бесіду перервав приємний голос Єви.

– Добре. – вередливо відповіла Анна.

– Класно виглядаєш, – в розмову увірвався Алекс.

– Хм…дякую – фальшиво усміхнувшись відповіла Анна.

– Так народ ось ваші квитки – щойно Алекс витягнув їх з рюкзака моє серце почало шалено битися, я схопила квиток перша.

– О Боже, вони справжні!!

– Ахахахаха, так звісно ж справжні, а що ви думали це фальшивка я своє слово тримаю. – промовив Алекс.

Відавши гроші Алексу ми почали розглядати квитки. Я поринула в мрії, але тут мене повернули до реальності.

– Стоп! – голосно промовила Анна – концерт же вісімнадцятого квітня.

– І що? – незрозумівши до чого вона хилить, сказала я.

– А те що вісімнадцятого в нас останній екзамен – продовжила Єва.

–Встигнемо і на концерт і на екзамен – впевнено відповіла я.

– Хм.. а от я сумніваюсь – зухвало сказала Анна – в нас екзамен о другій і він іде протягом двох години а концерт починається як раз о третій.

– Чорт, але я нізащо не можу пропустити концетр – впевнено дожовуючи сендвіч відповіла я.

– І тобі буде гаплик якщо не здаш екзамен, – промовила Анна, – так що вибачте я не піду, не хочу щоб в мене були проблеми подумаєш на концерт не піду, що тут такого – зухвалим тоном промовила Анна і пішла геть.

– Вибачте, але я теж піду а ви думайте що будете робити – за Анною пішов і Алекс.

На мить ми всі замовкли і обмінялися здивованими поглядами. На цей раз цю некомфортну тишу порушила я.

– І залишилось їх троє.

– Фух, добре що вона пішла а то якось дратувати вже почала – після невеличкої паузи промовив Джек.

– Ахаха, а я то думала що вона тільки мене дратує, – весело відповіла я, – ну що, ви як хочете але я просто змушена піти на цей довбаний концерт я не пробачу собі якщо не піду.

– Ахахаха, да і мене теж дратує, – сказала Єва – я з тобою, і плювати я хотіла на екзамен, я хочу піти на Green Day , ми щось вигадаємо.

– Ого, хто ти і що зробила з моєю подругою, справжня Єва би такого не сказала, адже в неї навчання на першому місці.

– Смішно, ну а що вони може перший і останній раз тут, я не хочу пропустити цей грандіозний концерт, – з впевненістю в голосі сказала Єва, – тим паче це навчання вже набридло, і мені вже набридло бути дівчинкою на побігеньках і жити за чиїмось правилами, правила створені щоб їх порушувати…Джек ти з нами.

Після цієї промови десь секунд десять панувала тиша, ми з Джеком стояли в невеличкому шоці, адже не очікували почути такого від Єви. Потім цю тишу порушив голос Джека.

– Ну а як же я можу покинути вас, так я з вами!

– Чудово. – промовила Єва.

Почувши дзвінок ми пішли на уроки, добре що ці останні два уроки в нас були разом. Так останні два уроки і це була фізика. Вчитель у нас був добрий і ми майже нічого не робили на його уроках. Просидівши на неповних двох уроках нас відпустили і ми вирішили здійснити другу частину нашого плану який полягав в тому щоб відпочити від школи, чесно кажучи ми думали що ми не встигнемо це зробити бо потрібно було ще йти за квитками, але якщо вони вже в нас то чому б і не здійснити наш план. Першою нашою зупинкою мав бути макДональдз, другою пляж, а потім ми мали піти на наше таємне місце, але про це потім.

Розділ 2

Вийшовши з школи ми пішли в макДональдз. МакДональдз знаходився далеченько від школи але близько до пляжу, там завжди були велині черги. І цього разу теж столиків вільних майже не було. Ми простояли в черзі десь хвилин десять і мій прекрасний настрій зійшов на нівець, а потім нарешті наше замовлення виконали і на диво поки ми стояли в черзі ще декілька столиків звільнилися. Добряче перекусивши і ще взявши кілька гамбургерів з собою, ми повільно рушили на пляж. Анна так і не прийшла.

– О, да ну я й наївся, – задоволено промовив Джек.

– Так, я теж, – відповіла Єва.

– І не кажіть, остання порція картоплі фрі була зайвою відчуваю що зараз лусну, – підтримуючи розмову промовила я.

– Хахахахаахахаха, – ми засміялися.

–Гарна погода,– продовжив Джек, – ні однієї хмаринки на небі і так тепло, відчуваю нам буде весело і ми отримаєм море задоволення.

– Так, що може бути краще за весняний теплий вечір і захід сонця на пляжі – промовила Єва.

– Обійми і печиво. – Відповіла я їй.

– Так а і ще морозиво і тортик, – продовжив Джек.

– І не забудьмо про серіали.

– Ха-ха точно, – хихикнула Єва.

І ось нарешті ми дійшли до пляжу, вмостившись на пляжі ми просто сиділи на березі і дивилися на морські хвилі, як же прекрасна ця пиша лишень чути шум води і подекуди голоси людей, на пляжі ще було декілька людей, але їх кількість повільно зменшувалась, ми просто насолоджувалися природою. І ось тишу порушив голос Джека.

– В мене з’явилася ідея.

– Яка? – поцікавилися ми з Євою, він нічого не відповів, а просто почав роздягатися.

– Ну хто зі мною? – поцікавився він.

– Ні дякую я не хочу танцювати стриптиз перед стариганами, – відповіла йому Єва.

– Який ще стриптиз, облиште ви знаєте що я насправді мав на увазі, – сказав Джек з усмішкою на обличчі.

– О, ні Джек навіть не думай на вулиці ще холодно і сезон для купання ще не відкрили, – відповіла я.

– Ага, Мері права. – Погодилася Єва.

Не встигла я сказати ще декілька слів як Джек схопив мене за талію закинув на плече і побіг до океану, я пручалася як могла кричала на все горло, але схоже йому було все одно він міцно схопив мене і не відпускав. З далека я чула сміх Єви вона сміялася так, що напевно було чути аж до екватора. Я припинила кричати бо це було марне діло, аж раптом я здригнулася коли Джек нарешті мене відпустив, вода і справді була холодною. Винирнувши я намагалася вибігти на берег але цей божевільний хлопець не дав мені це зробити, і почав бризгатися водою і сміятися у відповідь йому, я теж почала бризгатися, Єва стояла на березі і сміялася з нас, раптом ми одночасно перестали це робити і поглянули один на одного хитрими очима. В нас зародилася ідея.

– Хей Єво! – обізвалася я. – Не хочеш приєднатися до нас?

– Ні дякую мені і тут добре.

– Джеку! – звернулася я до нього, – ти думаєш про те саме що і я.

– Можливо, – відповів він.

Мить і ми блискавками рванули з місця і почали бігти до Єви. Вона зрозуміла наші лихі наміри і теж почала бігти.

– Ви мене живою не візьмете! – кричала вона нам у слід.

– Ага, це ми ще побачимо! – весело із зухвалою усмішкою відповів Джек.

Ще мить і ми її наздоженем, але я вже задихалася і хотіла відступити, аж раптом, так Джек все ж таки наздогнав Єву. Міцно схопивши її Джек побіг до води. Я пішла за ними, нам було надзвичайно весело, ми голосно сміялися. Прохожі дивилися на нас як на божевільних, а якась бабулька навіть перехрестилася побачивши нас.

– Ну що Єво круто правда, – з насмішкою промовила я, – так освіжає.

–Так, д…дуже, – тремтячим голосом відповіла вона.

Джек нічого не говорив лишень сміявся.

Порозважавшись ми вилізли на берег тепер нам було не так весело. Ми тремтіли від холоду закутавшись в рушники.

Джек посидів кілька хвилин біля нас закутавшись в рушник а потім пішов кудись, не пройшло й трьох хвилин як він повернувся і приніс дрова і різні гілляки. Трішки пововтузившись з ними він розвів багаття.

– Ви погляньте який від добрий – промовила я – багаття розвів.

– Хех, розваги розвагами, але багаття нам знадобиться я не хочу щоб ви захворіли.

– Ви погляньте, як це мило він не хоче щоб ми захворіли, – сказала я.

– Так, не хочу, тому грійтеся і дайте одягу нехай висохне, – турботливо відповів він, – в нас ще в планах одне місце яке ми не відвідали.

Стягнувши з себе мокрий одяг ми дали йому висохнути, залишившись лишень у спідньому закутавшись в рушники ми сиділи біля багаття і грілися. Проминуло декілька хвилин сонце майже сідало, тому нам потрібно було поспішити щоб не прогавити прекрасне видовище, я перевірила одяг він майже висох, тому вирішила одягнути його, Єва послідувала за мною і теж почала одягатися. Ще декілька хвилин і ми вже зібрали свої речі і попрямували до нашої останньої на сьогодні зупинки. Це був старий покинутий маяк ним вже давно не користувалися, за кілька метрів від нього збудували новий, а цей так і не знесли, тому він сидів і сумно дивився на море, ніби згадуючи ще ті дні коли він працював і допомагав кораблям в погану погоду знайти причал. Це місце вже заросло бур’янами і чагарниками, але до нього ще можна було добратися по вузенькій стежинці. З нього було добре видно захід сонця саме тому ми й вирішили піти туди, щоб насолодитися цим видовищем. Маяк був замкнутий та ізольований від небажаних гостей, але ми знали таємний вхід в нього, тому це не було для нас проблемою. Ми проникли в середину маяка, пішовши по вузеньких сходах ми добралися до нашого місця. Добре влаштувавшись ми дивилися в моську даль і захід сонця, з маяка відкривався гарний вид на це все. Джек ввімкнув спокійну музику ми сиділи і слухали її, кожен думаючи про своє…

Нарешті сонце зайшло за горизонт стало зовсім темно і прохолодно.

– Як же прекрасний наш світ, – тихенько промовив Джек.

– Так – погодилися ми.

– Сонце вже сіло, здається мені вже потрібно йти додому – повідомила я до друзів.

– Та облиш всього лишень восьма година вечора – відповів мені Джек.

– Так, але мені здається нам потрібно вирушати.

– Я погоджуюся з Мері потрібно вже іти холодно стало.

– Ну гаразд, – промовив Джек. – ходімо.

Зібравши свої речі ми повільно рушили додому. Сміючись по дорозі згадуючи наші сьогоднішні пригоди.

– Ну все бувайте, до понеділка нехай щастить.

– Бувай Мері.

– Бувай.

Я була втомлена тому навіть не повечеряла, привітавшись з мамою, я пішла до своєї кімнати і лягла спати.

Розділ 3

Цього ранку була похмура погода, дрібненький дощик капав цілий день, добре, що це була субота. Сьогодні я залишилася вдома і вирішила попрацювати над новою мелодією до пісні. Увімкнувши спокійний інді-рок я почала працювати, він завжди мене надихав.

Попрацювавши над мелодією я втомилася, тому спустилася на кухню запаслася їжею і попрямувала назад в свою кімнату, і тут мене зупинила мама.

– Ти що, цілий день в кімнаті просидиш?

– Ем… ну так, на дворі похмура погода, що ще робити?

– І що збираєщся там робити цілий день, знову свої серіали дивитися?

– Так.

– А уроки.

– Завтра напишу.

– Ну-ну дивись мені…

І тут нашу «милу» розмову перервав телефоний дзвінок. Я скористалася цим моментом і швидко помчала в кімнату. Зручно вмостившись, почала дивитися серіал «в попередніх серіях….». Я вже розслабилась та почала насолоджуватись моментом, аж раптом мамин голос повернув мене в реальність.

– Я відійду на деякий час, добре? – двері кімнати відчинилися і увійшла мама.

– Добре.

– Я маю піти по справах. Думаєш, що краще надягнути сукню чи брюки?

– Так, щось тут не так.

– Мері!

– Брюки, в таку погоду тільки брюки.

– Добре.

– А куди ти збираєшся? – поцікавилася я.

– Мене запросили на побачення, – всміхаючись відповіла мама.

– Ого це ж чудово, вітаю.

– Ха-ха дякую, ти залишайся вдома і ніяких вечірок.

– Облиш мам, ти ж знаєш мене, я на таке не здатна максимум, що я буду робити – так це ввімкну на повну рок і буду стрибати на ліжку, або просто буду дивитися серіали.

– Ну гаразд, я ще на всяк випадок зателефоную дізнатися як в тебе справи.

– Добре.

Проминуло десь годин дві, як мама нарешті подзвонила дізнатися як живе її донька. Я відповіла, що все добре. Додивившись ще одну серію, мені стало нудно і я лягла спати.

Прокинулася я вже в неділю. Розплющивши очі, я дивилася на стелю десь хвилин п’ять і думала: « Де я, який це день, емм вже пора до школи» . На годиннику була сьома ранку, вранішнє сонце ледь-ледь пробивалося у вікно. І чому я так рано прокинулася? Погода була похмура, хмари весело пливли по небу.

Пізніше у вітальні я виявила букет білих троянд.Мама розповіла, що це подарував один її знайомий з яким вона вчора зустрілася. Клас тепер і в мами з’явився хлопець, а я досі самотня.

Сьогоднішній день я описувати не буду. Він пройшов одноманітно: як і вчора я провалялася в ліжку та дивилася серіали.

Розділ 4

І ось знову я чую як дзвонить будильник, понеділок. Завжди чомусь так не хочеться прокидатися в понеділок. Ледь прокинувшись, я повільним кроком пішла в душ, а потім снідати.

– Доброго ранку, як спалося? – почула я голос, що лунав з кухні, але це не була мама, це була Кетрін.

– Кетрін!!! – щасливим голосом прокричала я.

– Привіт.

– Але як…ти ж говорила, що в середу приїдеш?

– Я вирішила зробити сюрприз. Мама також здивувалася.

– О, так не те слово, – в розмову увірвалася мама.

– Я так рада, що ти швидше повернулася, як відпочила?

– Добре, там гарно може колись і ми разом поїдемо туди.

– Хороша ідея, – підтримала нас мама.

– Іди сюди моя маленька хорошенька сестричко, нехай я тебе обійму.

– Іду. І я не маленька, я вже доросла.

– Так, звісно ж, – ми обійнялися.

– Все! досить цих телячих ніжностей, я в школу запізнююся.

– Ха-ха добре… іди вже, нехай щастить там у школі.

– Дякую, Кетрін.

І знову ледь не запізнившись на автобус, я кулею помчала на зупинку. Зайнявши своє місце, я очима знайшла Єву і Джека, вони щось обговорювали.

– Привіт, а що ви тут так емоційно обговорюєте?

– Привіт, – відповіла Єва, – план як дібратися до концерту і чому Анни немає.

– Я ж тобі говорив, що я її бачив в машині разом із Алексом, Беллою і Лорою.

– А, я тобі ще раз говорю, що не може такого бути, ти помилився.

– Ого, оце і новини, отже тепер вона з ними, ну що ж,клас! Стільки років дружили, а вона так вчинила, – промовила я.

– Не спіши з висновками, може це все ж не вона була, – відповіла Єва.

– Ні, то була вона, я власними очима бачив її.

– Добре-добре, вірю.

– Це цілком можливо що вона покинула нас.

– Беззаперечно, Мері. Отже, як ти і говорила залишилось їх троє.

– Так, троє проти всього світу.

– Ну Єво, не треба так банально.

– Так, повернімося до плану, а то ми якось відхилилися від цієї теми.

– Тут все не так складно, – промовив Джек з азартом у голосі, – в нас є два плани, план А і план Б. План А полягає в тому щоб, швидко написати екзамен і поїхати на концерт, в мене буде машина, я попрошу батьків взяти її на день, але не факт, що ми встигнемо вчасно. План Б,плювати на екзамен і вперед назустріч пригодам. Але ще потрібно завчасно підготуватися до цього всього.

– Так-так цікаво, а якщо тобі не дадуть машину, що тоді будем робити?

– Тут запасний план візьмемо машину батьків Єви.

– Так, але це крайній варіант, – промовила Єва, – я дізналася, що вони на тиждень їдуть в подорож, а за мною і за будинком пригляне бабуся, а її легко переконати в чомусь.

– Тобі що, шість років, щоб за тобою доглядати?

– Ні! Але батьки наполягають на цьому, бояться, що я влаштую вечірку і розгромлю наш дім, що ж поробиш такі вони.

– Цікаво, мушу визнати чудовий не складний план,особисто я за план Б, – жартівливо сказала я.

Поки ми зацікавлено говорили, автобус вже під’їхав до школи. Ми почали виходити з нього, аж раптом побачили, що Анна і справді зрадила нашу компанію, вона навіть не привіталася а просто сиділа з компанією еліти і спостерігала за всім, що відбувається навкруги. Спочатку ми думали, що вона нас не помітила тому і не привіталася, ілюзії розвіялися коли ми зустрілися поглядами, вона лишень єхидно усміхнулася у відповідь.

– Ви тільки погляньте на неї, а нас як би і не існувало, – похмуро промовила Єва.

– Та облиш ти її, забудьте про неї.

– От стерва, – пробурмотів Джек.

Почувши перший дзвінок, який повідомляв нам про те, що до першого уроку залишилося п`ять хвилин, ми поспішили в клас. Як я рада, що сьогодні в нас три перших уроки були разом.А після оцих трьох уроків, мали бути два уроки фізкультури, тому можна вважати, що сьогодні у мене лише три уроки. Так, я можу з гордістю сказати, що я люблю понеділок, лишень прокидатися рано не люблю.

Сьогодні можна буде швидше піти додому і провести день з улюбленою сестричкою.

Два уроки проминули швидко, але третій не поспішав. Я майже кожної хвилини дивилася на годинник: «Коли вже той дзвінок пролунає...» – подумки промовляла я. І ось, коли до дзвінка залишилась одна чортова хвилина, я згадала Біллі Джо з його фразою – «one fukcing minyte!!». І нарешті пролунала довгоочікувана мелодія це був дзвінок. Час обідати. Всі миттю попрямували в столову, коридор став наповнюватися людьми, і, здавалося, що от-от школа лусне, а в столові не буде місця де розвернутися. Ми не часто обідали в їдальні, чесно кажучи там їжа була просто відстійна. Тому ми віддавали перевагу закусочній «The Black Road», яка знаходилася за кілька метрів від школи. Це було маленьке затишне місце, туди теж ходило багато учнів, тому на обід заклад був забитий людьми. Ми знали адміністратора цього закладу вже давно, можна сказати, що ми були друзями, і тому він завжди тримав вільний столик для нашої компанії. Прийшовши туди, ми замовили картоплю фрі, три великих бургера і колу.

Пообідавши, ми порозбігалися хто куди, я пішла додому відпросившись від фізкультури. Наступну половину дня я провела в компанії сестри, мами і маминого бойфренда. Вона вирішила нас познайомити, це було дуже несподівано. Мені здається, чи на сьогодні трішки забагато сюрпризів. Проте нічого ми ,здається, поладили, добре, що він швидко пішов і мама кудись пішла разом з ним. Я залишилася з сестрою і решту часу ми просто сиділи та говорили. Я розпитувала її про Рим, а вона мені з захопленням розповідала як провела там час.

Розділ 5

Наступні два тижні я описувати не буду, вони проминули нудно, без пригод, натомість опишу два останні дні перед концертом.

Це був прекрасний теплий день, сонце яскраво світило, ми з друзями після уроків пішли на пляж обговорювати подальші дії, Анна вже офіційно вилетіла з нашої компанії неформалів. Вже другий тиждень вона тусується з компанією еліти, бували й такі дні, коли вона підходила до нас і просто спілкувалася, як ні в чому не бувало, але побачивши свою компанію миттю забувала про нас. Ну і нехай, ми вже звикли.

– Ну що ж, залишилось всього два дні, ви готові? – поцікавилася я.

– Авжеж готові, – підтвердили Єва з Джеком. Ми все ж таки вирішили зупинитися на плані Б, так ми любимо ризик, цікаво, що нам за це буде…може нас виженуть зі школи, хоча залишився всього два тижні до закінчення, тому сумніваюся.

– Який прекрасний вечір, все ж таки – природа чарівна, – мрійливо промовила Єва.

– Так, це прекрасно! – погодилися ми з Джеком.

Ми сиділи на причалі бовталися ногами у теплій воді, дивилися на захід сонця, слухали спокійну музику групи «Lifehouse», і просто мріяли, вигадували різні ситуації, як би ми вчинили, якщо б зустріли своїх кумирів на вулиці .

***

П`ятниця, один день до концерту, як же важко прокидатися так рано, і чому саме екзамен в суботу, учителі точно вирішили познущатися з нас: «Хм, субота прекрасний день для екзамену, і плювати, що це вихідний, лол». Напевно так вони і думали або: «Ха-ха, ми помстимося вам маленькі гобліни, за те, що не слухали нас на уроках, от вам екзамен в суботу МУ-ХА-ХА-ХА!», – так, звісно, так це й було.

Я прокинулась від звуку будильника, спустилася на кухню але мами там не було. На столі лежала записка: «Сніданок в холодильнику, ми пішли на озеро, приїдемо ввечері, з любов’ю мама. P.s: буть слухняною, люблю тебе». О, супер. Під словом «ми», мама мала на увазі її з Нілом, Ніл – це мамин бойфренд, і тепер він живе в нас. Правда, ще не офіційно, а лишень інколи приходить переночувати або просто провести час з мамою і нами. Мушу визнати, що він – хороший дядько. Поснідавши, я попрямувала на стоянку, вперше навіть не запізнилася на автобус. Дивина тай годі.

– Привіт, народ, – привіталася я з Євою та Джеком.

– Привіт, Мері.

– Я тут вияснив, що до місця призначення нам прийдеться добиратися двадцять кілометрів.

– Не так вже і багато, – промовила я.

– Так, – погодилася Єва.

– Тоді нам потрібно виїхати десь о-пів на третю або ще швидше, враховуючи які там будуть затори.