Текст книги "Кулінарні фіґлі"

Автор книги: Мария Матиос

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 8 страниц)

Візьміть такий же (невеликий) шмат м'яса. Засмажте яєшню. Але послухайте яку! Розколотіть чотири, п'ять чи скільки не жаль домашніх жовтків, посоліть і смажте у сковороді трохи меншого розміру, ніж шматок м'яса. Смажте на маленькому вогні, а не як під сонцем Шарм – аль – Шейху: щоб не пригоріло. Обережно дерев'яною лопаткою викладіть це жовте диво на м'ясо. І знов пеленайте рулетом. В'яжіть. Тоді кладіть у духовку запікатися. І не забудьте обертати.

Ось Вам і чайна ружа.

Не знаю, як у Вас, але у мене вже тече слинка, коли згадаю, як вони гарно сусідять на святковому столі – м'ясйі ружі різних відтінків – з морквою і жовтком.

Ага, за тою слинкою забула Вас попередити, щоперш ніж різати по живому ці смачні ружі, до яких потім, до речі, можна припасувати зелені ніжки цибулі, кінзи, цицмати чи ще якоїсь городньої холери, не забудьте їх добре охолодити. А різати слід не дуже тонко. І не тільки задля того, щоб було що у рот узяти і щоб не розсипалося, але щоб Ваш кулінарний щасливець не подумав, що Ви скупі, через те Ваші ружі такі тонкі, що крізь них до Північного полюса видно.

О, та Він навіть без слів уже давно здогадався, як ніжно і щиро Ви прагнете сказати йому про своє не щойно, але і не вчора народжене почуття. Думаю, що перший спільний обід чи вечеря якнайкраще пасують для того, щоб не надто сміливо, але й не дуже скрадливо сказати, що ваша народжена любов – як жовтороте пташа у гнізді. Ви погоджуєтеся?

Для цього натяку щонайкраще смакуватиме страва жовторотик.Для неї Вам знадобиться півкілограма кілька разів пропущеної через м'ясорубку і добре вибитої в руках телятини, п'ятеро-шестеро варених домашніх яєць. Телятину поперчіть, посоліть, можете додати столову ложку борошна або краще крохмалю і смаженої цибулі. Варені яйця звільніть наполовину від білка, а якщо яєць мало, поділіть їх навпіл і верхівки звільніть від білка. Із м'яса сформуйте круглі кульки. У кожній зробіть заглибнику завбільшки з яйце (чи половину яйця). Покладіть яйця жовтком догори, приплюсніть з боків і поставте запікатися у духовку в сковороді, добре змащеній смальцем, згодом додайте води.

Якщо для такої врочистої нагоди Вам не жаль баночки консервованої кукурудзи чи зеленого горошку, або ж – і того, і другого, то покладіть їх замість яйця у кожну сформовану котлетку.

Що? Ви вважаєте, що до такого жовторотикапотрібен відповідний гарнір? Без проблем!

Відваріть жменьку спагетті. Візьміть кілька стружок корейської моркви. Змішайте із відвареними спагетті. Додайте розбите яйце. Посоліть. Сформуйте на деці гніздечка із спагетті з морквою. Зверху викладіть корейську чи свіжотерту моркву. Запікайте поруч із м'ясними жовторотиками.І гарантую: Ваша сердечна жовто-зеленорота любов зачервониться уже найближчим часом. Бо вона зиркає – ось бачите! – гніздами із тарілки своїми чистими, невинними і багатоколірними очицями на вас обох, і як же її зрадити, таку беззахисну і таку юну?

Якщо Ваш гість ходить попідруч із сміхом і ще остаточно не розпрощався із почуттям гумору, запропонуйте йому страву під назвою м'ясні витребеньки(сповиванці).

Приготуйте хоча би по одному витребенькові. Тим паче, що всі чоловіки, (і Ваш напевно ж) упевнені: кожна жінка – трохи витребенькувата.

Немає простішого, аніж робити витребеньки. До того ж шматки м'яса для традиційних відбивних Ви вже наготували.

Сподіваюся, вони трохи більші, ніж половинка Вашої рожевої долоньки. Отож на кожен шматок відбивної покладіть всякої всячини, що є під руками.

На перший – покладіть тонкий, як Ваш мізинний палець, морквяний олівець.

На інший – шматочки квашеного огірка. Іще на інший – поділений на четверо зубчик часнику.

Можна класти сало,

подрібнений чорнослив,

залишки консервованої кукурудзи,

відварені грибочки

чи мариновані лисички,

ізюм,

інжир і т. ін.

Скрутіть кожен шматок, сколіть дерев'яними шпажками. Двічі обкачайте у муці і розбитому яйці. Мука – яйце – мука – яйце. Проте бажано, щоб м'яса було значно більше, ніж кляру.

Смажте на плиті з усіх боків до рум'яного кольору. Доти, доки не будуть м'якими. Якщо м'ясо тверде і старе, сповиванці можна протушкувати на парі. Переверніть на дно чавуна з горнятком води півпорційну тарілку (дном догори), додайте ложку олії, зверху складіть свої витребеньки і тушіть 5-10 хвилин. І тоді, як кажуть у Розтоках, їх можна буде їсти губами.

До речі, витребеньки можна подавати холодними. А якщо гарячими, то бажано з гарніром. Але бажано також попередити свого гостя, що у витребеньках є шпажки. Бо він, сердега, на перших порах поїдатиме Вас очима і не дивитиметься, що кладе до рота.

У Вас же їх, сподіваюся, вдосталь, – отих жіночих витребеньок, про які навіть я не знаю…

Однак ідемо далі. Відбивні звичайні,які я Вам рекомендую приготувати про всяк випадок (ну, наприклад, на той випадок, коли коханий чоловік таки задеревіє від кулінарних несподіванок Вашого столу, і його зрадить почуття гумору, і, боронь, Боже, він іще подумає, що Ви намагаєтеся його якщо не отруїти, то принаймні причарувати, тоді Він, щоб не розсекречувати свої здогади, налягатиме на відомі і впізнавані страви).

А оскільки чоловікам обійтися без м'яса важко, тому я й рекомендую Вам відбивні. Щоправда, мої відбивнівід звичайних відрізняються лише маленькою дрібничкою. Щойно я забираю їх із сковороди на тацю, я тут же перекладаю їх кільцями сирої цибулі, настояної хвилин п'ять у оцті, змішаному з чорним перчиком чи дуже пікантною ізраїльською приправою затер.Чесно кажучи, я навіть не знаю, що люблю більше – самі відбивні із запахом і смаком свіжої цибулі, чи оту мариновану цибулю.

Слово честі, якщо Вам дістанеться з-поміж усієї таці лише цибуля, у Вас вона так само лящатиме за вухами, як у Вашого гостя власне відбивні.

Я не впевнена, що у Нього вистачить терпіння дочекатися гарячих страв. Зате цього терпіння за будь-яку ціну повинно вистачити у Вас! Принаймні на те, що їх приготувати. Навіть, коли б Ви були ситі, як попова жінка, а кров у Ваших жилах була голодна, як церковна миша, все одно, люба моя, Ви зобов'язані почастувати гостя бодай одною гарячою стравою.

Гаряча страва, на мій погляд, – це демонстрація повноти Вашої спільної радості і взаєморозуміння. Останній штрих до того, що Ваша душа «нафарширована» гарячістю по вінця. Ось і доведіть Йому, що це саме так.

Такий штрих додасть нАчинка.

Святкова начинка у мене більш складна, щоденна – простіша, я би сказала, швидкісна.

Як завжди, я пропоную обидва варіанти. Вибирати Вам. Звісно, в залежності від важливості Вашого гостя.

Отже, начинка солодка(святкова).

Кожна жінка, яка вважає себе господинею і прагне сердечного приятеля, може не мати черствого серця, але черству білу хлібину на кухні мати зобов'язана.

Отже, витягуйте черству (але ж не поцвілу від давності!) хлібину і замочуйте у двох літрах теплого молока, додавайте одну склянку манки. І залишайте на півдня. Окремо збийте шестеро яєдь із півкілограмом цукру, пачкою маргарину, однією склянкою олії і все це додайте у розмоклий у молоці хліб. Добре перемішайте, додайте цедру лимона, трохи кориці і згасіть одну столову ложку соди.

Як на мене, воно вже таке смачне, що можна їсти сирим. Самому можна, але не експериментувати ж Вам з першого разу на Його шлункові. Для цього у Вас попереду – ціле життя.

Отож добре змастіть холодну жаровню смальцем – і швиденько ховайте у розігріту духовку гусятницю із начинкою. Випікайте до рум'янцю. Але без фанатизму. Тобто не при 200 за Цельсієм.

Цю ж страву при бажанні Ви можете зробити швидше – і не гірше. Отож, до справи.

НАчинка швидкісна:четверо яєць збийте з півлітровою банкою цукру, додайте трохи солі, півлітри молока або кисляку, півлітрову банку білої муки (або манки). Трохи кориці, гашеної соди, пачку маргарину. І так само в духовку хвилин на 40.

Повірте на слово: Ваш гість пальчики облизуватиме. На жаль, не Ваші. Свої. Від смакоти і задоволення.

Якщо ж Ваш обранець, борони, Господи, за формами своєї фігури наближається до фігури молодого Деміса Русоса, не додавайте в начинку цукру.

Але майте на увазі, що несолодка начинка потребує гарніру. Якщо стушкувати курку чи бодай стегенця і викласти їх у тарілку зверху на начинку – то я вже не знаю, чи залишиться на цей вечір Вашим стегенцям бодай маленький шанс бути пізнаними ретельніше, ніж стегенця курячі. Направду.

Не вірите – спробуйте.

Але якщо Вас заінтригувала таємниця капустяної спокуси,тобто сповивані свинячі реберця у фарші і капустяному листі, про що просив мене мій син, то Ви їх оберете на гарячу страву.

Отже, окремо підсмажуєте цибулю, зелень, окремо обсмажуєте з усіх боків свинячі реберця (бажано, щоб один кінець кожного реберця був вільний від м'яса). Перемелюєте на м'ясорубці куряче філе і свинину грамів по 200. У полумиску з окропом запарюєте капустяне листя (як на голубці). Тоді сповиваєте кожне ребро фаршем, а далі вгортаєте капустяним листком, – так, щоб вільний від м'яса кінець ребра визирав із капусти. Складаєте ребра (стоячи) в чавун, заливаєте соусом із сметани, смальцю і томатної пасти – і кладете в духовку.

Але признаюся: коли я особисто маю натхнення і час, коли моє серце грає у такт музиці Мендельсона, я з тими реберцями витворяю ого-о-о! які викрутаси!

Ви пам'ятаєте, що для реберець потрібне куряче філе і свинина? А курятина і свинина мають різний колір. Так ось, випендрюючись перед своїм коханим, як еквілібрист перед захопленим глядачем, один бік реберця я обгортаю курячим фаршем, а другий – свининою. Усе зі спеціями, звичайно. Знімає гість з реберця капусту – і в нього від здивування і несподіванки двоїться в очах: фарш – виявляється, різний! А поруч на тарілці – ще й грибочки у сметані.

Живи – і хочеться,кажуть у нас у Розтоках. А якщо коло Вас той, з ким хочеться… Боже праведний! Хто сказав, що життя коротке?! І вже хочеться коритися йому більше, ніж султанша своєму султану, і обгортати волоссям, як рушником, Його шию… Хто відмовиться від таких розкошів? Та ба.

Якою б покірною перед коханим чоловіком не була жінка, іноді ні-ні, але хочеться натякнути, що Він таки зловився наїї гачок.

І вже не має значення, як той гачок називається: її запашне й неповторне, як різдвяна кутя, «гніздечко»,

чи її голос, уміння бути мудрою,

чи бути, як сьогодні, – розкутою і смачною. О, розумна жінка завжди знаходить спосіб вказати навіть наймудрішому з мудрих, що він – рибка,звичайнісінька рибка, на яку завжди є невід. І я Вам розкажу, як це зробити. Якщо Ви безжалісні у своєму зазіханні на його дотеперішню волю і шостим чуттям упевнені, що Ваші романтичні стосунки згодом закінчаться штемпелем у паспорті або принаймні багаторічними засинаннями – просинаннями на одній подушці, робіть цей кулінарний вибрик без зайвих мук совісті.

І знаєте чому? Та тому, що чоловік завжди так само думає, що це саме Ви потрапили на його гачок. Обоє рябоє,– резюмують у такому випадку в нашому селі.

Отже, наступна страва-натяк – любовний гачок.Для цього потрібні дві свіжі рибини: бажано найменш кістковаті. Гарненько й ніжненько патраєте рибку, як патрає любов Ваше серце, але при цьому не викидаєте риб'ячу голову. Адже навіть зневолена серцем жінка насамкінець згадує, що у неї в запасі завжди залишається голова на плечах.

Пам'ятайте і Ви про це, готуючи любовний гачок.

Розрізаєте рибу надвоє уздовж хребта, складаєте в посудину і маринуєте. Маринад простий, як шлях до серця чоловіка через шлунок. Чорний перець-горошок, подрібнений лавровий лист, два-три зубчики потовченого часнику, сіль і кілька грамів спецій для риби – оце й увесь маринад. Хоча, можна обійтися і без магазинних спецій. Добре натираєте кожну рибину цим «вінегретом» (і ніякої води! вистачає соку з-під часнику), ставите на два-три дні в холодильник. Смажите на олії. Без муки. Без яйця, лише при гарному настрої. Голови смажте окремо. Викладаєте рибу розрізаною стороною донизу на круглий чи квадратний таріль, застелений зеленим листям салату і непорізаними гілочками петрушки, припасовуєте голови до тулуба, встромляєте в губу спеціально для цього куплений гачечок – і хай красується перед Його ясними очима риба-нагадування.

Не думаю, щоб у Вашого гостя розігрався такий апетит, щоб він змів усю рибу на гачку. Але якщо навіть так, то хай начувається: Ви його зловили надовго. Проте, щоб явно не демонструвати своєї радості, покладіть на всяк випадок на другий таріль решту риби – безголової. Якщо після цієї смакоти Він іще матиме бажання думати – то зрозуміє Ваш черговий натяк: любов – це безголова штука.Одне слово, там, де двоє, – там завжди безголів'я, – занотували такий випадок у Розтоках.

Та нагадую: цей рецепт доречний для першої спільної вечері. А коли вже Його годуватимете вдруге, то зробіть так само смачно, але значно простіше: просто поріжте свіжу рибу на невеликі шматки, намаринуйте тим самим маринадом, посмажте і викладіть гіркою у центрі зелені. Смачно. Зручно. І не так лякає. Гачок – воно, знаєте, і на смаженій рибі гачок.

Для цієї страви особисто я завжди купую рибу білий амур.Не пам'ятаю, щоб після гостей мені доводилося вертати залишки страви в холодильник. Хіба лише голови. Якщо я їх не віддаю сусідській киці.

Як на мене, такого меню і стільки калорій цілком вистачає на те, щоб Ваш любий гість замислився, а чи не залишитися йому з Вами не просто до наступного ранку, а трохи довше… а може, надовго… а може, й назовсім… аж поки не знайдеться ще смачніша… вечеря.

Але прошу Вас, як просять у горах:

не поспішайте у спальню, навіть якщо у Вас хмільна голова, як у вісімнадцятки,

навіть, якщо сам від себе тріснув крючок на бюстгалтері

й підгинаються в колінах ноги.

Хоча у Розтоках давно виставили діагноз на такий випадок: легше дати, ніж відказати.

Але!

Не поспішайте.

У Вас іще он скільки для нього подиву.

Поведіть плечем і півповоротом голови у бік лоджії. Він, звичайно, подумає про якусь еротичну екзотику чи бодай натяк на неї. Адже він уже зрозумів, що Ви сьогодні говорите з Ним натяками. І що все може бути. Саме сьогодні.

Однак, піди знай, що іноді означає жіноче «так». Болгари – вони також слов'яни, але чомусь на «так» махають головою «ні». Хіба це не є ознака екзотичної жіночої логіки?

Та я поки що про кулінарну екзотику.

СОЛОДКІ КУЧЕРІ АМУРА

А воно і є екзотика з екзотики – Ваші ласощі: солодкийстіл посеред лоджії. І поки туркотить кавоварка, неначе сварлива жінка після десяти років шлюбного життя, тонким наманікюреним пальчиком робіть гостеві екскурсію не просто заставленим солодощами столом – а солодким смаком бажання.

Нам своє робить, сказали давно до нас, і ми робимо: демонструємо Вашому коханому екзотику солодощів. І навіть коли Ваш гість, моя мила, не вилазить із Парижа із показів прет-а-порте, як Ви із пінної ванни після трьох діб любощів, усе одно спочатку Його очі таки побіжать за Вашим пальчиком, що рухається уздовж столу, неначе язичок молоденької гадючки.

Але не поспішайте гніватися, що Він миттєво не оцінює солодких пірамід десерту, любовно зробленого Вами в пориві ентузіазму закоханості.

Він їх оцінить, як тільки Ваш чудовий пальчик повільно спиниться на пляшці шампанського, утопленій у білосніжній гірці торта дамські пальчики.

Бідний чоловік! Йому знову доведеться вибирати. Ви думаєте, його більше привабить блиск лаку на Ваших чудових нігтиках, навіть якщо лак із берегів Сени?

Та побий мене кицька лапкою!

Його ласий, тренований зір яструбом упаде на білосніжні вершини ще не баченого, а значить, не підкореного, як сніги Кіліманджаро, торта.

Ви, звичайно, думаєте, що то лише принадна назва і моя вигадка – дамські пальчики?

Аж зовсім ні!

Подивіться на свій мізинний пальчик.

І не забудьте подивитися на кожен пальчик, випечений за моїм рецептом.

Але перед приготуванням цього торта не забудьте ввімкнути легку музику. Саксофон, наприклад. Я дуже люблю саксофон. Його звуки дають великий простір для імпровізацій.

І хоча понад усе я люблю ще й кулінарні імпрові– зи, все ж застерігаю: боронь, Боже, Вас імпровізувати з рецептом цього торта. Інакше вийдуть не пальчики, а тещин язик. Знаєте, є такий вазон, пласке листя якого якраз відповідає суті тещиного язика.

Глядіть мені! Не перелякайте обранця натяком невдалої форми торта – близькою перспективою зустрічі із тещиним язиком, а не Вашими мізинчиками. Отже, дамські пальчики.Беремо каструлю, наливаємо 1,5 склянки води. Додаємо 150 грамів коров'ячого масла. Коли маса закипає, додаємо 1,5 склянки муки, добре розмішуємо і знімаємо з вогню. Чекаємо, поки вистигне. Тоді поступово вливаємо шестеро яєць. Через кулінарний шприц або дірочку в поліетиленовому мішечкові на деко витискаємо тісто довжиною якраз із Ваш мізинець чи вказівний палець. То залежить головним чином від того, як Ви налаштовані на майбутнє із своїм обранцем – манити його мізинчиком чи вказувати вказівним пальцем. Отже, на холодне деко, змащене смальцем, витискаємо тісто у вигляді пальчиків і печемо в не дуже гарячій духовці.

Ого-о-о, скільки тих пальчиків набралося!

Окремо робимо крем. Раджу Вам сметани не шкодувати, бо пальчики добре вбирають крем і, якщо «економити» сметану, торт може вийти сухим. А це, перепрошую, все одно, що суха шкіра жіночої руки.

Отже, сметану (3-4 склянки) змішуємо із двома склянками цукрової пудри. На середину тортівниці кладемо пляшку шампанського, знизу на третину обгорнуту фольгою, а навколо пляшки робимо гірку із пальчиків, обкачаних у кремі.

Хочу Вам сказати, що білий колір торта (зверху крем іще можна посипати білою кокосовою стружкою) якнайкраще пасує до урочистості Вашої першої спільної трапези. Іще хочу сказати, що від солодкості крему і довжини печених пальчиків прямо залежатиме черговість смакування тортом і обціловування кожного Вашого пальчика Вашим візаві.

Не думаю, щоб Ви не хотіли сьогодні відчути себе королевою.

Повірте, моя порада почати спільне солодке життя дамськими пальчикамиобернеться Вам сторицею.

Тільки відмовтеся від лінощів. У справі завоювання чоловіка – вони найбільший ворог. Хай Вас не введуть в оману Ваші палаючі щічки і блискучі очі. Він, звичайно, усе це помітить. Але ж Ви не забули, що сьогодні – банкет плоті й шлунка?

О, це мені дуже знайоме: лінощі. Любовна жага породжує небачену тілесну лінь. Отак лежати б на софі, як під сонцем Єгипту, – і мріяти, і мріяти… уявляти…

Але ж казала Вам: жінка може загубити все. Та наостанок таки залишитися з головою.

А голова для того, щоб думати, а отже, відкидати такі любі усім нам лінощі.

… Знаєте, коли на порозі стає «душа Моя, душа душі моєї»– найлюбіший у світі чоловік, я завжди ковтаю слину так, ніби ось-ось маю вкусити щось терпке і солодке. Тоді з'являється відчуття, що ангел босими ногами ходить по моїх грудях і шелестить білими крилами радості.

Я так люблю ці години… ні, не праці, а чекання ангельського дотику.

Що? Ви мені вже позаздрили?! Даремно.

Хіба Ви ще сумніваєтеся, що й самі можете відчути ангела на своїх грудях?

Ось, бачите, як смачно поїдає поглядом Ваші солодкі дива?

А Ви не надто поспішайте поперед батька в пекло. На все свій час. Віддайтеся,як кажуть у Розтоках, на Вожу волю і на Божу ласку, тоді усе буде грати до мільйона,знову ж таки кажуть у моїх Розтоках. Не тремтіть, як осикова гілка, від споглядання усім задоволеного чоловіка. Він іще сам не знає, що таке повне задоволення.

Думаєте, чоловікам не відомий той стан, коли ангел босими ногами чалапає гарячими грудьми?

Помиляєтеся, голубонько.

Вони, чоловіки, не такі товстошкірі, як нам здається. Вони і це знають!

Ось і зробіть так, щоб шарудів йому ангел зліва і справа. А Ваша душа хай скручується з радості і втіхи, як равлик, в його теплій руці чи у Вашій пазусі. Не бійтеся, її все одно не видно, тієї скоцюрбленої від радості душки.

Але ж будьте мудрою: не соромтеся подати йому знак, як Вам із ним добре.

Для цього не обов'язково звільняти його груди від чергового ґудзика.

Чи закочувати до неба очі.

Чоловіки не люблять надто проникливих і надто відвертих.

Тим паче, що Ваш гість, не забудьте, тримає у своїй голові можливість зробити Вас своїм босоногим ангелом, можливо, на кілька десятиліть свого подальшого життя.

Щоправда, ця геніальна у своїй простоті думка тримається в його вже хмільній голові поки що вісімнадцятим пунктом. Але ж!

Отже, на цю мить Ви впевнені, що Йому добре, ніби перед воротами раю. Та він іще сам цього не розуміє.

А Ви підкажіть. Тим паче, що за натяками далеко ходити не треба. Всього лише піднесіть крихітне тістечко з дуже промовистою назвою: слід ангела.

Рецепт цих солодощів такий же легкий, як і сам слід ангельських крилець. Для тіста беремо 3 склянки муки, 1 склянку цукру, 150 грамів маргарину, 1,5 яйця, б столових ложок сметани, 1 неповну чайну ложку соди, 2 столових ложки какао, ванільний цукор. Для склеювання – одне яйце.

Розм'якшений маргарин збити до білого кольору з цукром, додаючи при цьому яйця і сметану. Муку змішати із содою. І з усіх продуктів швидко замісити тісто. Потім поділити його на дві рівні частини, в одну з яких вмісити какао, а в другу – ванільний цукор. Добре охолодити. Обидві частини тіста розкачати на тонкі пласти по 3-4 мм кожний. Білий шар змастити збитим яйцем і покласти на нього зверху коричневий. Згорнути все в тугий рулет і гострим ножем нарізати на дольки шириною 1-1,5 см. Покласти на сухе деко і випікати 15-20 хвилин.

Ви знаєте, вони такі симпатичні, ці сліди ангела,що на них цього вечора можна лише дивитися: завтра вони будуть іще смачніші.

Проте, якщо під час частування з Вашою душею трапилося те, що трапляється з равликом, коли до нього доторкнутися рукою, Ви маєте повне право назвати кулінарний витвір своїх рук равликом-павликомі матимете рацію, як сказав би відомий персонаж відомого телеканалу.

О, як я зараз заздрю отому Вашому неповторному відчуттю – чеканню першого дива з коханим чоловіком! Ні-ні, зрозумійте мене правильно. У Вас до цього могло бути – надцять чоловіків і – надцять див із ними. Але цей… до якого так б'ється серце… цей, який без коси стинає Вашу полохливу, майже заячу волю…

Голубонько моя, може так трапитися, що Ви й надалі будете разом, а дива не відбудеться. Отож ловіть цю мить і втішайтеся тому, що є вже, тепер. Умійте бути щасливою «отут і вже», бо життя направду коротке, хоч нація й вічна.

Так що розкошуйте вже.

Щастя навіть із коханим – воно різне, воно трояке,казала мені бабця.

А таки так. Пам'ятаєте пісню «Ой зацвіла ружа трояка, ой зацвіла ружа трояка. Мала я мужа, мужа я мала, мала я мужа пияка…»? Хтозна? Не пияк, то гуляка, не іуляка, то брехун.

А може, Ваше трояке щастя буде ще якесь інше? Навіть у теперішній своїй радості двадцятим пунктом тримайте і цю думку у голові. Про свої поки що безпідставні сумніви не обов'язково казати уголос, але ж Ви вже навчена. Отако-о-о знову поведіть пальчиком до підноса, де пишно пишаються троякі ружі –такі веселі й такі несхожі на Ваші секундні й маловмотивовані смутки дивовижні тістечка.

РУЖА ЖІНОЧОГО СЕРЦЯ

Немає нічого дурнішого, аніж наше, жіноче, самокопирсання і душевна інквізиція в усьому, а токмо у стосунках із чоловіками. Нам іноді здається, що Пізанська і Ейфелева вежа разом із дзвіницею Києво-Печерської Лаври одночасно падають на нас в ту мить, коли просто треба сказати «так», або ж так само просто сказати «ні». Так само зараз.

Ви гадаєте, що Він такий нездогадливий? Йому також багато не треба, адже Він у Вас – розумний як ніхто і ні у кого більше, лише у Вас одної – золотої.

З мінливого виразу Вашого обличчя Він уже зрозумів, що з Вами відбулася якась метаморфоза. Та це тривало мить. А Ви засмійтеся – і проковтніть сумнів, як оцю трояку ружу.

Це тільки життя міниться кольорами. А Ваші солодкі ружі на десертному столі мають присмак стабільного, тривалого і безперервного щастя. Простого – як сам рецепт.

А він і справді простий і зручний для швидкого готування.

Судіть самі. 2 склянки муки, 200 грамів масла чи маргарину, 2 жовтки, 200 г сиру, 2 столові ложки цукру.

Для начинки: 2 білки, 0,5 склянки цукру, кілька плодів кизилу чи калини (це за умови, що Ви справді філософ і своє майбутнє уявляєте без особливих ілюзій. А якщо Ви – затятий і невиправний романтик, то ці тістечка обійдуться Вам без калини і без кизилу).

Отож тісто готуйте весело, не думаючи про те, що життя – штука трояка, як і ружа. Спочатку січете муку із маслом чи маргарином. Додаєте жовтки, сир із цукром, перед тим добре розтерши його або пропустивши через м'ясорубку, щоб не було сирних кульок, кладете тісто в холодильник хвилин на 20-30.

Тим часом готуєте начинку: збиваєте білки в міцну піну з 0,5 склянки цукру. Далі остигле тісто ділите на дві рівні частини, кожну частину тонко розкачуєте. Змащуєте на вибір:

а) просто збитими білками,

б) збитими білками з м'якушем кизилових плодів,

в) збитими білками із кількома краплями м'якоті калини.

Згортаєте тісто рулетом, нарізаєте його на шматочки шириною 2 см і зашіпуєте кожен шматок з одного боку. Ось Вам і трояндочки! Але не забудьте, що їх треба випікати в не дуже гарячій духовці і далеко одна від одної. Не тому, що колючки їм заважатимуть, а через те, що в процесі випікання вони набухають і збільшуються. За 20-25 хвилин Ви милуватиметеся на цю золотисто-коричневу красу і присипатимете її цукровою пудрою.

Ці Ваші дивовижні тістечка направду нагадують розпуклі на сонці троянди. А Ви ж знаєте: щоб трояндовий кущ цвів тричі на рік, кожен відцвілий бутон треба зірвати. Правильно, а тістечко – з'їсти на здоров'я, щоб відчути його смак і захотіти спекти його знову.

А знаєте, кого чоловіки люблять найдужче?

Жінок, які не вимагають у них грошей і багатства.

Щоправда, трапляються чоловіки іншого штибу. Але не дуже довіряйте їм: вони мають багатство, та не мають певності в собі – чи то у тривалості свого чоловічого віку, чи у своєму здоров'ї, а може, відчувають якусь непевність у Ваших стосунках, через те догоджають гаманцем і маєтками.

Та навіть коли Ваш коханець зведе для Вас палац із бункером, забезпечить провіантом у такій кількості, як на випадок атомної війни, убезпечить охороною, служницями, служниками і діамантом на кожен палець Ваших акуратненьких ніжок 37 розміру, хай це Вас втішає ненадовго: усе минеться, і ніхто із собою на той світ не забере нічого.

Бідний не забере, бо не буде що, багатий не забере, бо нікуди, вважають у Розтоках. Ото й по всьому.

А діти… Хтозна, що думають наші діти про наші розкоші, якщо ми справді володіємо розкошами, і чи приносять наші розкоші щастя нашим дітям?

Щастя у серці, а не в багатстві,казав мій дід Власій. І ще казав, що жити треба помірно,тобто не дуже намагаючись охопити всі на світі багатства.

Я колись іншим разом розкажу Вам іще не одну історію драматичної долі жінок, що спокусилися було на багатство коханця, особливо старшого (а воно, знаєте, тепер також така мода чи чума – розрив у віці між чоловіком і жінкою далеко за 20 років), і що з того вийшло. Але зараз мова не про те.

Ясна річ, якщо Ви в перший вечір іще з порога заспіваєте своїй пасії, мовляв, не хочу я нічого, лише тебе одного,слово честі, не повірить, навіть якщо він сліпий, глухий і невидющий,вважають у нашому селі.

Але навіщо Вам признаватися у некорисливості своїх намірів словами, коли Ви маєте золоті руки?

Отже, Ви йому хочете якимсь чином нагадати, що з милим рай і в курені. Чи не так? Немає нічого простішого, ніж така затія – будівництво раю-куреня. Та ще на кулінарному столі.

Майструйте. Бо ще не знати, чи колись у житті Вам не доведеться бути прорабом свого ж комфорту. Так, що, люба моя, Ваші знання будівельної справи і справи зодчого – ого-о-о ще як можуть знадобитися!

А з іншого боку… Ваше вміння побудувати хоча би щось, а хай навіть кулінарний курінь для щастя, дасть йому точний знак, що Ви прийшли в його життя не з траси, де полюють водії TIRів, а налаштовані на взаємини серйозні, тривалі. А значить, маєте намір на маєтки, господарку, хатку.

Але Ваш візаві також не є наївний. За формою кулінарної страви, у даному випадку торта, він чітко здогадається про Ваші маєтні пріоритети. Торт куріньі триповерховий торт сади Семіраміди– це, як сказали би в Одесі, дві великі різниці. Але я Вам не скажу за всю Одесу.

Скажу лише таке: якщо Ви уб'єте його одразу триповерховим тортом, він, бідолага, може подумати, що Ви самі схильні до якихось маєтних надмірностей і занадто пишних тілесних форм, які тепер уміло приховуєте. Він може подумати, що і Ваша теперішня тендітна фігурка може прибрати таких же величних, як торт, обрисів, і Ваша майже хлоп'яча тепер зачіска у найближчому сімейному майбутньому може перетворитися у ластівчине гніздо. Отож, краще не треба спокушати коханого і долю якимись туманними підозрами. Зобразіть щось мудріше.

Не на пальцях же Вам розказувати про скромність своїх намірів щодо нього. Мовляв, хоч і курінь, а все ж хатка, а там, дивись, до хатки і сіножатка знайдеться. Але то вже його турбота.

А Ваша справа сьогодні – курінь. На те він і є курінь, щоб займати мало місця, бути акуратненьким і… таємничим.

Отже, Ваш солодкий поки що, багатозначний курінь– це 1 пачка маргарину, 1 склянка сметани, 1 склянка цукру, 2 яєць, 1 чайна ложка гашеної соди, 5-6 склянок муки.

Тісто місити, як на вареники. Між іншим, по тому, як жінка місить тісто на вареники, можна сказати, яка з неї господиня.

А тісто, любі мої, не повинно прилипати до рук і ніде не повинно бути ні порошинки муки.

Та це так, між іншим. Для цього є олія, яку завжди додають у муку.

Отже, тісто для куреня.Курінь – куренем, а будувати його якось треба. Ніщо не зводиться так просто, як курінь для втіхи двох.

А це означає, що Ви ділите тісто на 28 однакових шматків,

тонко розкачуєте смужкою кожен шматок шириною 5-6 см,

на середину кожної смужки викладаєте консервовані вишні або подрібнений чорнослив, зліплюєте у вигляді трубочки, кладете швом донизу на змащене смальцем і посилане мукою деко. І випікаєте, не обертаючи. Дивіться, не пересушіть. Тісто ж крихке. Ось і майже увесь «будівельний матеріал» для Куреня.

На «фундамент» тортівниці (бажано, прямокутної форми) спочатку кладете 7 трубочок, начинених вишнею чи сливою. Тоді – шар крему. Далі зверху – 6 трубочок і знов солодкий «цемент» – крем. Тоді 5,4…

Сподіваюся, Ви ще зумієте після цієї важкої роботи будівельниці порахувати у зворотному порядку від семи до одного. Остання трубочка – це не просто дах Куреня.Це дах над Вашою головою і ключ до Його серця, зневіреного в пошуках безкорисливої жінки. А тут тобі маєш дивачку: палацу не просить, сама майструє Курінь для щастя.

Ви питаєте, який крем потрібен для такого палацу? Сметана і цукор. Багато сметани 1-1,5 літра або й більше. Ви ж розумієте, як забирають стіни цемент на звичайній будові. А це ж торт! Це не той випадок, коли можна вкрасти. Отже, збивайте сметану з цукром так ретельно і довго, ніби цю суміш готуєте для скріплення Китайського муру чи Пізанської вежі.