Текст книги ""Економіка природокористування""

Автор книги: Георгій Черевко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 14 (всего у книги 14 страниц)

Біотоп – ділянка земної поверхні (суші або водойми) з однотипними умовами середовища, зайнята біоценозом.

Відвал – штучний насип із пустих порід, некондиційних корисних ко палин тощо.

Генетика – наука про закони спадковості та мінливості організмів і методи управління ними.

Географічне середовище – частина природного середовища, включена в сферу людської діяльності, необхідна умова існування суспільства,

Гідросфера — сукупність усіх водних об'єктів земної кулі: океанів, мо рів, рік, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, льодовиків і сні гового покриву.

Деградація грунту – процес, що призводить до часткової вірати у грунті нагромаджених органічних речовин.

Дифузія — рух часток середовища, внаслідок якого відбувається пере несення речовини і вирівнювання концентрацій або встановлення рів ного розподілу концентрацій частинок даного виду в середовищі.

Еволюція біологічна – історичний розвиток живої природи, який су проводжується пристосуванням організмів до умов існування, перетворенням біогеоценозів і біосфери.

Екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів, які утворюють спільності між собою і з навколишнім середо вищем.

Екологізація сільськогосподарського виробництва – об'єктивно зумов лена, планомірно здійснювана система загальнодержавних, галузевих і регіональних заходів, спрямованих на впровадження в практику якісно нових, екологічно безпечним видів техніки, технологій та ор ганізації матеріального виробництва, способів і методів функціону вання промислових, аграрних та аграрно-промислових комплексів з метою найефективнішого використання природних ресурсів, їх збе реження, відтворення і примноження, підтримання динамічної еко логічної рівноваїи у навколишньому середовищі. Кінцевим підсум ком екологізації розвитку продуктивних сил може бути досягнен ня (забезпечення) повної гармонізації відносин між суспільством і природою.

Екологічний підхід – виявлення і дослідження зв'язків, які існують між об'єктами  (процесами), що вивчаються, і навколишнім середо вищем.

Екологічна ефективність — аналіз ефективності вирішення екологічних економічних або соціальних проблем для досягнення заданих екологічних показників.

Екологічна експертиза – особлива комплексна діяльність з ідентифі кації негативних впливів виробничої діяльності на навколишнє се редовище і природні комплекси з тенденціями економічного розвитку.

Екологічні показники – аналітичні величини, що характеризують стан екосистеми та її елементів, включаючи елементи середовища (вода, повітря, земля та ін.).

Економіка – сукупність виробничих відносин певної суспільно-еконо мічної формації, економічна основа суспільства або його структур ної виробничої одиниці.

Екосистема – єдиний природний комплекс, який утворюють живі орга нізми та середовище їх існування. Поняття «екосистема» застосо вується до природних об'єктів різної складності і розмірів (весь •океан або невеликий ставок, лісовий масив або ділянка березового гаю).

Жива речовина – сукупність живих організмів біосфери, кількісно виражена в елементарному хімічному складі, масі та енергії. Пред ставлена такими організмами: автотрофними (зелені рослини), гете ротрофними (безхлорофільні рослини; все живе, людина), мікросо-профними (які живляться готовими органічними рослинами).

Заказник  — територія (акваторія), на якій у певний сезон або цілоріч не охороняється ландшафт, усі або окремі види тварин і рослин при обмеженому використанні інших ресурсів.

Заповідник – територія, яка охороняється і на якій забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні комплекси або загрожує їх збереженню.

Землеробство богарне – вирощування переважно зернових (частко во – кормових і технічних) культур на неполивних землях в райо нах зрошуваного землеробства.

Землеробство зрошуване – впрошування сільськогосподарських куль тур в умовах зрошення.

Зооценоз – сукупність тварин, що входять до складу біоценозу.

Інвестиція – довготермінові вкладення капіталу в галузі економіки.

Кадастр – систематизований збір відомостей, який складається періо дично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об' єктом.

Комплексне використання ресурсу — найбільш повне використання всіх компонентів ресурсу. Наприклад, комплексне використання мінераль ної сировини при видобутку сланців передбачає одержання із від критих порід будівельних матеріалів, рідкоземельних елементів, а також використання шахтових виробіток під складські примі щення.

Криза екологічна – напружений стан взаємовідносин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продук тивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери.

Лісовий фонд — сукупність усіх лісів як природного походження, так і штучно вирощених. У складі лісового фонду розрізняють лісові і нелісові площі (сільськогосподарські угіддя, просіки, дороги тощо).

Лісові ресурси – запаси деревини, а також хутровини, дичини, грибів, ягід, лікарських рослин тощо в лісах. Ліси займають 3700 млн га, або близько 30% суші земного шару.

Літосфера – зовнішня сфера «твердої» землі, включаючи земну кору і частину верхньої мантії (субстрат).

Меліорація – сукупність організаційно-господарських і технічних захо дів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з несприятливими водними і повітряними режимами, хімічними і фізичними властиво стями, які піддаються механічній дії вітру або води. Забезпечує стійкі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Види ме ліорації: осушення, зрошення, хімічна меліорація, агролісомеліора ція.

Моніторинг — постійне спостереження, аналіз (порівняння з норматив ними параметрами) і прогноз стану навколишнього середовища в зв'язку з господарською діяльністю людини. Розрізняють три голов ні ступені моніторингу: глобальний біосферний, регіональний геосис-темний, або природогосподарський, і локальний біоекологічний, аб» санітарно-гігієнічний. Це один із головних елементів системи управ ління середовищем. Моніторинг вимагає серйозного обгрунтування складу показників, місця частоти і прийомів їх аналізу та прогнозу, узагальнення, зберігання і передачі інформації.

Навколишнє середовище – середовище існування і виробничої діяль ності людини. Під цим терміном звичайно розуміють природне середовище, що оточує людину. . Нерідко в це поняття включають еле менти штучного середовища (жилі будинки, промислові підприєм ства, канали, водосховища тощо). З розвитком суспільного вироб ництва і розширення сфери людської діяльності, яка охоплює май же всю географічну оболонку, стають необхідними комплексні за ходи з охорони навколишнього природного середовища. Навколишне середовище – поняття більш загальне, ніж природне середови ще існування.

Національне багатство – народне багатство, важливий показник еко номічного стану країни, у вартісному вигляді – сукупність спожив них вартостей, створених і нагромаджених суспільством за весь час його виробничої діяльності.

Національний парк — заповідник, у який допускаються відвідувачі для відпочинку.

Ноосфера – оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.

Охорона  природи – система заходів, спрямованих на підтримання ра ціональної взаємодії суспільства і природи, яка забезпечує збере ження і відновлення природних ресурсів, попереджає прямі та не прямі негативні впливи діяльності суспільства на природу і здоров'ї людини.

Природа – 1) у широкому розумінні – весь світ у розмаїтті його форм; 2) об'єкт природознавства; 3) сукупність природних умов іс нування людського суспільства; 4) «друга природа» – створені лю диною матеріальні умови її існування. Здійснення обміну речовин між людиною і природою – закон, який регулює суспільне вироб ництво як необхідну умову самого людського життя. Сукупна діяль ність суспільства суттєво впливає на природу, що вимагає раціо налізації і регулювання їх взаємодії.

Природні ресурси – важливі компоненти навколишнього середови ща, які використовуються в суспільному виробництві для задо волення матеріальних і культурних потреб суспільства. Головні види природних ресурсів – сонячна енергія, внутріземне тепло, водні, земельні, мінеральні, рослинні ресурси і ресурси тваринного світу.

Природно-ресурсний потенціал – сукупність природних процесів і явищ, яка впливає на господарську діяльність для одержання певного соціально-економічного результату (ефекту).

Природне техногенне середовище – нове утворення, яке поєднує при родні і техногенні елементи з певними соціально-економічними функціями.

Природокористування – задоволення потреб суспільства в елемента природи, може бути прямим і непрямим. Прямим називається без-.посереднє використання ресурсів як джерел сировини і енергії, про стору.

Продуктивність біологічна — відтворення біомаси рослин, мікроорганіз мів, тварин, які входять до складу тієї чи іншої екологічної систе ми. Звичайно виражається в масі продукції за рік на одиницю пло щі або .на одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні – відтворення диких рослин і тварин, які використовуються людиною. Най більша біологічна продуктивність спостерігається в тропічних лісах.

Рекреація – відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у про цесі праці. В багатьох країнах рекреаційне обслуговування – сут тєва галузь економіки.

Рекреаційні ресурси – сукупність природних ресурсів (клімат, вода, ліс, мінеральні джерела, земля, рослинність, ландшафти, пам'ятники культури тощо), яка визначає умови (можливості) відпочинку за межами постійного житла.

Ресурсний потенціал – характеристика можливості використання пев ного ресурсу за сучасною технічного рівня розвитку галузей, які провадять його видобуток і переробку. Деякі відмінності тракту вання і складових частин має аграрний ресурсний потенціал.

Сель — грунтові або грунтово-кам'янисті потоки, які раптово вини кають у руслах гірських рік внаслідок різкої повені, що викликана інтенсивними зливами, швидким сніготаненням та іншими причина ми. Боротьба з селями ведеться переважно шляхом закріплення грунтів і рослинного покриву, будівництва спеціальних гідротехніч них споруд.

Система інформаційного забезпечення – сукупність способів і засобів, які забезпечують збирання, зберігання, обробку та надання інфор мації про стан навколишнього середовища і реалізації запланованих. програм. Має декілька видів класифікації за сутністю, джерелами даних, способами обробки і перевірки.

Системний аналіз – це сукупність методологічних і практичних при йомів, які використовуються для підготовки і обгрунтування рішень стосовно складних проблем соціального, економічного, технічного, політичного та іншого характеру. Такий аналіз оснований на за стосуванні понять і принципів системи як єдності взаємопов'язаних елементів цілісного для досягнення поставленої мети.

Системний підхід – спосіб розв'язання практичних завдань, який по лягає в розгляді у єдиній системі вихідних умов, необхідних опера цій і засобів їх проведення.

Стабільність екосистеми – здатність протистояти будь-яким впливам і повертаїись у початковий стан.

Стічні води – води, забруднені побутовими і виробничими відходами^ Усуваються з території населених місць і промислових підприємств системами каналізації.

Територіальна комплексна схема охорони природи — передплановин. документ у системі регіонального планування, в якому обгрунтованокомплекс заходів з охорони і раціонального використання, освоєимя та відтворення ресурсів.

Туризм – один із видів активного відпочинку в формі подорожей за певними маршрутами з метою пізнання тих чи інших районів, тери торій. Часто поєднується з елементами спорту. Масштабний і неор ганізований туризм може несприятливо впливати на навколишнє природне середовище, пам'ятники історії, культури та мистецтва.

Фітоценоз – сукупність видів рослин на однорідній ділянці, які пере– бувають у складних взаємовідносинах між собою і з умовами навколишнього середовища (ліс, луг, степ тощо), характеризуються певним видовим складом, будовою; частина біоценозу.

"Фотосинтез – перетворення зеленими рослинами і фотосинтезуючими організмами променевої енергії Сонця в енергію хімічних зв'язків органічних речовин. Відбувається за участю поглинаючих світло пігментів (хлорофіл та ін.).

Список літератури

2. Балацкий О. Ф., Вакулюк В. М., Власенко В. М. Зкология й зконо-мпка. К., 1986.

3. Бибьілев С. Н. Зффективность использования природносьірьевих ре-сурсов агропромьішленного комплекса. М., 1987.

4. Бьістраков f0. Н., Колосов А. В. Зкономика й зкология. М., 1988.

5. Веденічев П. Ф., Трєгобчук В. М. Інтенсифікація сільського господарства і охорона природи. К., 1989. С. Волошин В. В., Еетушевский В. А. НТП: человек й природа.. К.,

1988.

7. Генсирук С. А. Рациональное природопользование. М., 1979.

8. Гончар М. Т. Зкологические проблеми сельскохозяйственного про-изводства. Львов, 1986.

9. Гутаревич Ю. Ф. Запобігання забруднення повітря двигунами. К., 1982.

10. Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону. Львів, 1991.

11. Демина Т. А. Учет й анализ затрат предприятий на природоохран-ную деятельность. М., 1990.

12. Добрав Г. М., Перелет Р. А. НТР й природоохранная политика. К., 1986.

13. Зффективность сельскохозяйственного природопользования/Отв. ред. П. Ф. Веденичев. К., 1982.

14. Животноводческие комплекси й охрана окружающей средьі. М., 1991.

15. Забота о земле – залог рационального природопользования. К., 1986,

16. Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природно-ресурс-вого потенціалу сільського господарства. К., 1985.

17. К.арнаухова Е. С. Дифференциальная рента й зкологическая оценка земли. М., 1977.

18. Кот А. Й. Методические вопросьі определения ущерба, наносимого сельскому хозяйству загрязнением воздушного бассейна//Растения й промьішленная среда. К., 1971. С. Ill—116.

19. Ласкорин Б. Н. Проблеми развития безотходньїх производств. М.,

1981. •20. Леонтьев В. Зкономические зссз. М., 1990.

21. Мауль Я. Я. Зкономика й зкология. Алма-Ата, 1989.

22. Методи й практика определения зффективности вложений й новой

. техники. Вьіп. 14. М., 1968.

'23. Миланова Е. В., Рябчиков А. Й, Использование природних ресурсов й охрана природи. М., 1986.

24. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде й развитию (МКОСР). М., 1989.

25. Немченко В. В. Хозяйственньїй механизм й поиродопользование. М.. 1988.

26. Охрана окружающей средьі й е.е социально-зкономическая зффек-тивность. М., 1980.

27. Песков В. Знаки бедьі//Комсомольская правда. 1989. 28 янв.

28. Песков В. У нас в Америке... Беседа е главою Агентства по охране окружающей средьі Ли Томасом // Комсомольская правда. 1989, 9 февр.

29. Положій В. Дорога вода: Чи вигідно нам розширювати зрошення// Сільські вісті. 1988. 13 верес.

30. Проблеми окружающей средьі й природних ресурсов: Обзорная ин-формация. Вьіп. 11—12. М., 1990.

31. Русин Й. Й., Швецов М. Й. Природоохранная деятельность в стра-нах – членах СЗВ. М., 1988.

32. Руснак П. П. Еколого-економічні аспекти природокористування. К.,

1990.

33. Сахаев В. Г., Щербицкий Б. В. Зкономика природопользования if охрана окружающей средьі. К., 1987.

34. Сердобинцева Е. Г. Зкономика •природопользования: Учеб. пособие. Л, 1991.

35. Склянкин Ю. В., Сті^цинский С. Л. Безотходная переработка сель-скохозяйственного сирья: зколого-зкономический аспект. К., 1988.

36. Сорокин В. С., Марьенко О. А. Зкономика природопользования й' охрана окружающей средьі: Учеб. пособие. М., 1991.

37. Струмилин С. О цене «даровьіх благ» природм // Вопросьі зконо-мики. 1967. № 8. С. 60—62.

38. Федоров В. М. Биосфера – земледелие – человечество. М., 1990.

39. Хачатуров Т. С. Зкономика природопользования. М., 1982.

40. Хачатуров Т. С. Зкономика природопользования. М., 1987.

41. Хімізація і агроекологія: 36. наук. праць. К., 1991.

42. Черниченко Ю. Земля, зкология, перестройка//Литературная газета. 1989. 25 янв. ' -

43. Черевко Г. В., Гусак-овський В. С. Проблеми зниження матеріало-місткості сільськогосподарської продукції. К., 1991.

44. Яншин А. Л., Мелуа А. Й. Уроки зкологических просчетов. М.,

1991.

45. Яцків М. І. Теорія економічного аналізу. Львів, 1993.