Текст книги "Смерть малороса або ніч перед трійцею"

Автор книги: Антін Мухарський

сообщить о нарушении

Текущая страница: 7 (всего у книги 7 страниц)

Так що я хочу жити і ростити своїх дітей без почуття страху і брехні, не називаючи чорне – білим, а злодіїв і брехунів – владою «від Бога». Я хочу, щоб мої діти вільно пересувалися світом (спершу зі мною, а потім і самі), я хочу, щоб вони могли вільно говорити про те, з чим вони не згодні, вільно вчилися, росли, працювали – красиві, незалежні, європейські, освічені та культурні люди!

Саме за це моє покоління голодувало на граніті на початку 90-х, саме за ці права і свободи ми виходили разом на вуличні акції «Україна без Кучми», саме за це ми стояли на Майдані у 2004-му.

Далі більше – саме за ці права, обстоюючи свою людську честь і гідність виходили сотні тисяч росіян (саме «росіян», а не «рашистів») на Болотну площу та марші незгоди. А тепер нам намагаються втовкмачити, що ми це робили за 100 гривень (чи 300 рублів) на день, які мені платив якийсь «американський дядя»?

Дозвольте вам, панове «рашисти» кадебісти і комуністи (колишні і нинішні), хохли-малороси, шовіністи усіх мастей, різні тоталітарні збоченці, совкові активісти та інша імперська наволоч, дещо пояснити… Хоча, що там пояснювати… Даремна ця справа – щось пояснювати зомбі!

Не зрозуміє протухла натура ваша того смороду, який ви навколо себе розповсюджуєте, коли намагаєтесь реанімувати напівзотлілий труп під назвою «Російська імперія», з якого ви, мов ті хробаки вилазите і повзете світом.

Хоч і махає він ще руками, дриґає ніжками, шипить і гарчить вашими стараннями, але ж всі бачать, що то труп і бридко вернуть носа від того смороду. Тільки незрілих дітей, і забобонних старців або якихось соціальних некрофілів і ладен налякати той зотлілий труп, що розмахує довкруж заіржавленою ядерною булавою, і який вже не продукує жодної живої емоції чи почуття, а тільки імітує їх за допомогою маскультури, шансону, безкінечних кримінальних серіалів, фільмів Михалкова, та брехливих новин, що виливаються на ваші голови із зомбоящика під назвою «телевізор».

І є у нас тільки два варіанти розвитку. Перший – або ми справді закопаємо цей імперський труп назавжди у землю, поховаємо, помолимось, перед тим вбивши йому у груди міцний осиковий кіл і, подивившись навкруги, зітхнемо з полегшенням, і вклонимося до землі не протухлому трупу, а простій Живій Людині – тобто тобі, мені, їм, нашим мамам, дітям, майбутнім поколінням, задля якої і має будуватися справжня Вільна і Щаслива Держава.

Або завдяки старанням зомбаків-«рашистів» цей труп підніметься і вчинить перед тим, як остаточно розвалитися в прах, яку-небудь Світову війну чи Голодомор, потягнувши за собою в могилу (як це було за його життя) мільйони безневинних жертв!

І останнє питання: «Може, годі бути некрофілами і злягатися з мерцем, прославляючи вурдалацький спосіб життя і прислужуючи самому Сатані? Може, годі намагатися оживити своїми фрикціями напівзотлілий імперський труп? Може, годі гризти брудні кістки і жерти протухле, отруйне для нормальних людей м'ясо? Може, досить жертв? Може, досить війн? Може, досить крові?

Не знаю, як вурдалакам, а мені – досить!