Текст книги "Час великої гри. Фантоми 2079 року"

Автор книги: Юрий Щербак

сообщить о нарушении

Текущая страница: 12 (всего у книги 29 страниц)

Думав, що не може спати, бо ще не вжився в чужі стіни, від яких йшов запах фарби, до якого примішувалися ще якісь незнайомі, казенні запахи. Оля вночі скаржилася, що в кімнатах стоїть сира холоднеча від дніпровської води, а обігрівача не змогли знайти на території РОК, обіцяли завтра привезти з міста.

Охоплений безсонням Гайдук знав, що марно намагатися подолати цей стан якимись спеціальними прийомами – лічилками, розслабленням м'язів, – як знав також, що головною причиною безсоння були тривога, замаскована під ніч, під ремонтні запахи, під незнайоме приміщення, і небажання Олі обійняти його, бо втомлена виснажливою роботою в секретаріаті віча й мріє тільки про одне: залізти під ковдру і заснути негайно.

Тому він вирішив думати: проаналізувати ситуації і зрозуміти можливі помилки і можливі шляхи вирішення проблем. Так його колись навчали раціональні аналітики Генерального штабу і ВІРУ, які були переконані, що вміють з плутанини думок, сумнівів, вагань і безлічі відгалужень людської мислі видобути щось геометрично струнке і логічне.

Він по–своєму розумів, що проблема – як кинутий на гладінь води камінь, що породжує концентричні кола питань. Сьогодні таким каменем був вибух навпроти Іллінської церкви. Додатковим камінцем – можливо, не пов'язаним з вибухом – був замах на «Козака Мамая» по дорозі на вінчання. Від маленького камінця слідів не лишилося – ні мертвих, ні поранених assassins не знайшли, – тільки стріляні гільзи калібру 7,62, калюжі крові та потрощені автоматними чергами Гайдука дерева. Але запитання лишилися і цікавили Гайдука. Вибух породив багато концентричних кіл: це могла бути справа «Вовків Півночі». Але так само не відкидалися внутрішньополітичні варіанти – якась партія чи група людей хоче вийти на арену політичної боротьби, залишивши п'ятиметрову воронку вбитих і поранених, породивши страх – принизливий, тваринний, ірраціональний. Почекаємо, коли хтось візьме на себе відповідальність за вибух. А якщо не візьме? Розслідування вибуху – це справа Чаленка та його людей. Чаленко. Де він був під час вибуху? Чому військові розвідники, яких виставив Гайдук на посилення охорони віча, відреагували першими? Випадковість?

Він знав, наскільки складною є проблема атрибуції: визначення ворога. Хто завдав удару? Радянський Союз загинув, не визначивши, хто його головний ворог. Бо ворогами були оголошені всі – і лояльні громадяни, і ті іноземні країни, які не хотіли наражатися на конфлікт з «імперією зла». Третя і Четверта світові війни почалися в умовах відсутності достовірної атрибуції – коли не відомо було, хто, яка країна чи яка сила розпочали війну Страх, непевність і взаємні підозри визначали атмосферу початкової стадії цих воєн.

«Підозри, як голодні вівчарки, – подумав він. – Одразу беруть слід і женуться за своєю жертвою, не розуміючи, що це може бути фальшивий слід, що легко розтерзати невинного. Оскільки видача бензину з «Валер'яновими краплями» поки що централізована, треба встановити, хто і від чийого імені отримав бензин для заправки вантажівки.

Понівечений обгорілий номер автомобіля знайдено. Він значиться в реєстрі автомобілів, що стояли на Контрактовій площі. Чому він не викликав підозру поліції? Був чистий, без вибухівки, чи не помітили – чи не схотіли помітити – смертельний ладунок?»

А раптом це смертохристи? Він згадав, що настоятель Іллінської церкви отець Ілларіон – близький друг владики Ізидора – піддав анафемі смертохристів ще в 2077 році, повторюючи цю анафему під час кожного богослужіння.

Раптом у темну воду його думок упав ще один камінь – не камінь, а справжня брила: вибух на стадіоні імені Андрія Боголюбського напередодні футбольного матчу між командами «Суздаль» та «Норд», коли загинуло понад тисячу людей. Дивний збіг обставин: підірвано трибуну для VIP–гостей, на якій мала бути і українська делегація. Тільки взяття у полон скандоруса Святополка внесло корективи – і вони змушені були змінити графік перебування і вилетіти з Суздаля раніше, ніж передбачалося графіком. Сталося так, що загинула частина учасників і гостей коронування, але сам цар уцілів: його золоті сани, запряжені чотирма вороними кіньми, тільки наближалися до брам стадіону коли пролунав вибух. Чи перетинаються концентричні кола суздальського та київського вибухів?

Хтось не хоче відродження державності на землях колишньої УВКФД. Але чи означає вибух у Суздалі, що Хтось не бажає бачити відновлення Імперії Двоголового Орла? Схожі наслідки не свідчать про ідентичність причин. Ключовим тут є – чи залишився в живих під час суздальського вибуху загадковий Фенрир Сьомий, він же – великий князь Чорногорський Драгоєвич?

Гайдук зрадів, бо безсоння розкривало перед ним свої перші таємниці. В скупих повідомленнях з Суздаля не йшлося про долю «великого князя Чорногорського». Потрібна була надійніша інформація.

Він кілька разів намагався зрозуміти, як вирішити цю проблему вигадував різні неймовірні варіанти (використання китайських народних добровольців з China‑town, які поклялися помститись за загибель своїх товаришів у російських лісах), але концентричні кола питань заплутувались і накладалися одне на одне, доки нарешті одне просте рішення не спало йому на думку Він ледве не заснув, втрачаючи раціональний лад думок, але безсоння чинило опір, не поступалося, поставивши перед Гайдуком ще одне – можливо, найважливіше – питання: навіщо він вихопився перед делегатами віча зі своїм напівблаганням–напівультиматумом одразу після вибуху зламавши весь стрункий сценарій політичної гри як Василеві Волі, так і його опонентам? Це був дійсно божевільний, спонтанний вчинок – чи точний, жорстко розрахований хід, який поставив його в центр подій по створенню нової держави? Навіть перед недремним оком безсоння, перед глибинами ночі, в якій ховалися фантоми минулого, що переслідували Гайдука, він побоявся дати відповідь на це запитання.

Хоча знав відповідь.

Перед тим, як відпустити його в наркотичний порятунок короткого сну безсоння принесло ще одну муку: Божена сумно дивилася на нього, наче питаючи, чому він оголосив її мертвою, чому поклав усю вину на неї, вбиваючи в собі безжально пам'ять про щастя, яке спізнав з нею. Щоб уникнути її докірливого погляду він притиснувся до сплячої Олі і почав пестити – його рука тихо поповзла з її грудей униз, де були зімкнуті її ноги, чим викликав невдоволене бурмотіння дружини, але потім Оля, не прокидаючись, дозволила йому увійти в себе, і він, відчувши тихе щастя, не затьмарене жодними спогадами і пошуками відповідей, залишився в ній до самого ранку.

Прокинувшись, не зрозумівши, що сталося, і не роблячи спроб перервати близькість, не повертаючись – він обіймав її ззаду – Оля прошепотіла, що їй наснилися яскраве сонячне світло, зелена трава і якісь квіти, що плавали на воді. І сказала, що їй подобається їхня нова квартира, вже тепла, не така холодна і сира, і заплакала, згадавши про вибух, від страху за Гайдука, за себе і за їхню майбутню дитину.

43

Гайдук стояв, обхопивши Олю ззаду і притискаючись до неї, наче вночі, але тепер їх зусібіч щільно оточував натовп – ворухнутися не можна було. Ззаду спину Гайдука прикривав Микита, зліва стояв Невінчаний, ще кілька офіцерів РОК утворили щільне кільце довкола генерал–полковника та його дружини. Вони стояли на Софійському майдані, спиною до пам'ятника Богдану Хмельницькому у кількох метрах від трибуни, на яку був перетворений жовтий двоповерховий екскурсійний автобус; на його даху ледве вмістилася невеличка група людей, які змінювали один одного перед мікрофоном і радісно піднімали вгору руки, коли натовп вітав їхні слова, – хоча це не було безтямне ревище колишніх мітингів, коли здорові і безтурботні люди кричали, свистіли й аплодували невідомо чому але робили це голосно і радісно. Сьогодні кволий натовп блідих людей, змучених війною і темрявою, голодом і хворобами, вітав нових вождів тихими, схожими скоріше на стогін, вигуками надії та мольби про виживання. Збоку від жовтого автобуса на тимчасових підмостках стояло духовенство на чолі з митрополитом Ізидором (патріарх Київський і всієї України–Руси Мстислав Четвертий напередодні послизнувся у ванній кімнаті й зламав кульшовий суглоб) – всі у святкових, золотисто–рожевих і зелено–золотих ризах; поряд у великій міховій шапці, що нагадала Гайдуку Фрідмана, стояв ребе Мендель, дальній родич майора Давида Бейліна. Намагалися знайти у київській мечеті Ар–Рахма мусульманського імама і запросити на урочистість, але сусіди розповіли, що негайно після Великого Вибуху до мечеті прийшли якісь невідомі люди і вбили імама. Незважаючи на назву мечеті – «Милосердя».

На протилежному кінці майдану у скверику навпроти пам'ятника Хмельницькому рідновіри спорудили ідол Перуна. Величезна п'ятнадцятиметрова постать бога війни, вирізьблена з дуба, вражала уяву: могутній воїн з срібно–чорним алюмінієвим волоссям та гаряче–рудою бородою з мідного дроту (Гайдуку розповіли, що вдень і вночі добровольці несуть варту щоб постать не пограбували мисливці за металобрухтом) гнівно підняв десницю з титановим триметровим мечем–громовідводом; був у важкій залізній кольчузі, тримав лівицею крутий ріг керамічного тура, що коричневою п'ятиметровою горою виблискував біля ніг старослов'янського бога. Група молодих рідновірів у білих одіяннях стояла на дерев'яних лавках, споруджених навколо Перуна, перед яким вже палав жертовний вогонь. Не відомо тільки було, кого збиралися спалити на тому вогні.

До мікрофона підійшов Василь Воля – і тепер на його обличчі, крім виразу скорботи і рішучості, з'явилася нова тріумфальна усмішка. «Дивовижна людина, незбагненна, – подумав Гайдук. – Цей Капран–Воля цілком побудований з патетики, на відміну від інших людей, що складаються з білків та ДНК. Патетика – будівельний матеріал, джерело енергії Волі, його зброя, і треба визнати, що зброя ця потужна. Мабуть, патетика є необхідним елементом, потрібним людському організму наче це рідкісний вітамін, що його багатьом не вистачає».

Воля був у чорній куртці, під яку – Гайдук і Чаленко наполягли – надягнув скандинавську кольчугу–бронежилет. І хоча на вимогу Гайдука урочисту церемонію проводили на два дні раніше, ніж планувалося, і не в концертно–спортивному залі «Космічний», де колись відбувалася інавгурація Клинкевича, як хотів того Воля, а на Софійському майдані (про таємницю місця і часу знали лише кілька найбільш довірених осіб), неспокій переслідував Гайдука. Агенти безпеки, службовці охорони, що стояли в натовпі, снайпери РОК та ЦУК, розставлені на дахах будинків і навіть (незважаючи на протести митрополита Ізидора) на другому і четвертому рівнях Софійської дзвіниці, не змогли б гарантувати безпеку в разі добре підготовленого замаху Тому Гайдук наполіг на скороченій церемонії.

Владно взявшися за мікрофон, що стояв трохи зависоко, Воля нахилив держак до себе.

– Народе України–Руси! – вигукнув Воля, і його потужний баритон прокотився майданом, стократ підсилений гучномовцями.

– Всеукраїнське народне віче – вільні збори вільних представників вільних міст і вільних земель нашої святої Вітчизни – доручило мені оголосити історичний документ – Хартію відродження держави України–Руси.

Воля зробив паузу очікуючи на радісні вигуки, але майдан мовчав.

– Ми, народне віче,

– об'єднані бажанням подолати смертельну небезпеку що нависла над нашим народом, над усіма народами земної кулі в результаті Четвертої глобальної війни,

– сповнені рішучості чимшвидше побороти згубні наслідки Великого Вибуху і Великої Темряви,

– маючи намір відновити геополітичну роль і міжнародну правосуб'єктність Української держави у кордонах 1991 – 2077 років, урочисто проголошуємо:

Сьогодні, шістнадцятого березня 2079 року, відроджується тисячолітня держава укрів, русів та інших народів, що з давніх–давен проживають на своїй древній землі. Ім'я цій державі – Україна–Русь!

Ми повертаємо державі нашій споконвічне ім'я Русь, вкрадене у нашого народу ворогами з Півночі. Слава Україні–Руси!

Ці слова викликали нарешті реакцію майдану: почулися оплески, вигуки «Слава!». Церковний хор, що складався з семінаристів у чорних сюртуках, проспівав «Алілуя!».

Перечекавши, доки радісний гомін майдану вщухне, Василь Воля продовжив:

– Хартія відродження України–Руси є посланням народові нашому багатостраждальному народам і державам усього світу про нашу непорушну волю…

«Тут слово «воля» треба писати з великої літери», – подумав Гайдук.

– …бути сильною, об'єднаною демократичною нацією, покінчити назавжди з феодальним минулим, з олігархічною системою правління, з національним приниженням.

Символічно, що наша держава виникає в Нульовий Час, Час Zero, коли можемо починати все спочатку не обтяжені ніякими злочинами і забобонами минулого; з цього дня ми почнемо нове обчислення часу започаткуємо наш новий український календар.

Нова держава будується як вільний конфедеративний союз самоврядних міст і земель України–Руси зі столицею в Києві, об'єднаний спільними цілями і спільною зовнішньою і безпековою політикою. Україна–Русь складатиметься з чотирнадцяти самостійних суб'єктів Конфедерації, а відтак на нашому прапорі і державному гербі засяють чотирнадцять золотих зірок… Слава цьому сузір'ю! І нехай зростає в ньому кількість зірок! Таких, як Холмщина, Підляшшя, Курщина та Кубань! Вчора віче затвердило текст тимчасової – так званої малої – Конституції держави, яка гарантує всім громадянам незалежно від національної, релігійної, політичної, культурної чи сексуальної орієнтації рівні права і політичні свободи. Велика Конституція України–Руси буде розроблена спеціальною законодавчою асамблеєю і затверджена народним референдумом.

Держава будуватиметься на принципах народного самоврядування, солідаризму і соборності. Вчора також було створено сенат України–Руси – тимчасовий законодавчий орган до часу проведення загальних виборів через чотири місяці…

Гайдук вухам своїм не повірив – адже домовлялися вибори провести за рік.

– …На чолі сенату стоїть відома політична діячка, вірна союзниця нашої партії КУНА Індіра Голембієвська.

Ім'я Індіри зустріли з набагато більшим ентузіазмом, ніж попередні повідомлення. На майдані легко було помітити людей азійського вигляду що прийшли з Київ–East: за наказом Волі мости через Дніпро були розблоковані відомством Чаленка.

«Інді! Інді!» – скандували люди, що скупчились навколо пам'ятника Хмельницькому.

Василь Воля підніс руки і зі щасливою усмішкою, що освітлювала його обличчя, чекав, аж доки стихне радість прибічників Голембієвської.

– Головою уряду обрано видатного економіста, вченого, менеджера і бізнесмена Никанора Петропавловича Єфім'єва.

Кремезний чоловік – колишній чемпіон світу з реслінгу – вийшов уперед, незграбно вклонившись натовпу наче на килимі перед боєм: мідне широке обличчя з вузько поставленими очима було незворушне, хоча на губах можна було помітити ознаки переможної усмішки. Натовп, в якому стояли качки з рейдерських бригад Єфім'єва, привітав голову ДУР (Донецько–української республіки) розбійним посвистом.

Індіра Голембієвська, вдягнена в темно–червоне шерстяне сарі (Гайдук чомусь згадав виставу з давньогрецької історії на саміті ОГВ в Афінах), підійшла до мікрофона. Кармінова цятка на смаглявому чолі Індіри здалася Гайдукові знаком лазерного прицілу, й він нервово зіщулився, наче перед пострілом. Але все обійшлося. Незрівнянний низький голос Інді прозвучав притягально, так, наче вона запрошувала кожного чоловіка зосібна на побачення.

– Дороїї друзі, мені приємно представити вам видатного революціонера, борця за нову державність, одноголосно обраного вчоpa – першого президента держави Україна–Русь, брата Василя Волю! Во–ля! Во–ля! – гукнула Індіра.

Нарешті злива овацій і схвальних вигуків, що охопила майдан, сповнила тріумфуюче серце Волі справжнім щастям. Хор семінаристів гримнув «Многая літа».

Розчулений президент тричі низько вклонився майдану схрестивши руки на грудях, і знову взявся за мікрофон.

– Брати і сестри! – дзвінко, по–юнацьки пролунав його голос. – Сьогодні на майдані зустрілися давня історія України–Руси та їі майбутнє. Я вклоняюся вам, молоді рідновіри! Ви залишились вірними нашому богу Перуну богу звитяги, громів і блискавок, – і за це слава вам! Слава!

У відповідь молоді люди в білому ревнули: «Перун – Русь – Слава! Перун – Русь – Слава! Воля – Русь! Воля – Русь! Слава!»

– Як вам подобаються ці пердуністи? – прошепотів Невінчаний на вухо Гайдукові так голосно, що викликав невдоволення Олі, цілком захопленої цим дійством.

– Не забудьмо цей день, брати і сестри, – Воля вже повністю заволодів увагою десятків тисяч киян, що згромадились на майдані. – Шістнадцяте березня, четвер. Згадаємо, що четвер – це Перунів день. Відтепер четвер – наше державне і національне свято.

«Що він верзе, цей пердуніст? – з відразою думав Гайдук. – Патетика, особливо коли її забагато, – як неякісне пальне, від якого стріляють двигуни і виникає великий сморід. Уявляю, що думає зараз митрополит Ізидор!»

Воля, наче вловивши в повітрі ці думки, раптово розвернув курс своєї, здавалося б, уже некерованої здоровим політичним глуздом промови на сто вісімдесят градусів.

– Але також згадаймо, брати і сестри, іншу не менш величну гілку нашої цивілізації: християнство! – здавалося, Воля, світле волосся якого ворушив вітер, що посилювався, летить над Софійським майданом, над притемненим Києвом та сірими сутінками України. – Нагадаю, що саме шістнадцятого березня 1241 року після знищення Києва монгольською ордою, на території Софійського собору тут, поряд з нами, – Воля витягнув праву руку у напрямку церкви, – сталося чудесне явлення ікони Божої Матері Київської держави: Божа мати в князівській короні і червоній мантії тримала в своїх руках державні символи Київської Русі, а на колінах Богородиці сидів син її Ісус… Це чудо шістнадцятого березня нагадало всім зневіреним, що прийде час і відродиться могутня держава.

– Чи не геній? – заворожено прошепотіла Гайдукові на вухо Оля.

Між тим, все сильніше здіймався над Києвом вітер, несучи азійський радіоактивний пісок і сажу з тропосфери, з тих чорних хмар, що кружляли низько над Землею; день почорнів, наче згораючи на жертовному вогнищі Перуна, парасольки, розкриті людьми на майдані, під ударами вітру вмить перетворилися на дивні, випотрошені навиворіт опудала зі спицями замість кісток; небом прокотився перший гуркіт далекого грому Зрозумівши, що натовп на майдані почне ось–ось розбігатися навтьоки, Василь Воля, долаючи опір вітру востаннє схопив мікрофон:

– Сьогодні, у Годину Zero, ми творимо тут, у священному місці Києва, нову історію. Новий час. Творимо нову державу Державі слава! Героям слава! Богам нашим – слава!

Удар блискавки прийшовся в титановий меч Перуна, який, на щастя, був заземлений. Майдан здвигнувся, наче під час землетрусу Хмара піску і сажі впала на Київські гори, від чого почорніли золоті бані церков. Люди ховалися в Софійському соборі й під'їздах поблизьких будинків. Охоронці метушилися, допомагаючи керівникам держави злізти з автобуса. Гайдук помітив, як двоє охоронців у чалмах підтримували об'ємний зад Індіри Голембієвської, яка спускалася по залізній драбинці з імпровізованої трибуни.

– Сонечко, тікаймо, – накрив Гайдук курткою голову дружини. – Держава вже проголошена, а ми ще не обідали.

Вони підбігли до «Козака Мамая» саме тоді, коли блискавка вдруге влучила в Перуна, від чого багряно засвітилося його довге волосся на голові та бороді: розпечені алюмінієві та мідні дроти спалахнули, наче на електричній плиті, й вогонь охопив постать бога війни.

Невдовзі на майдані нікого не залишилось – тільки вітер шаленів, перекинувши двоповерховий жовтий автобус та обвуглену постать Перуна.

Через годину почалася океанська злива, яка відмила золоті верхівки церков і фасади будинків від піску і сажі. Наступного ранку всі побачили, що хмари над Києвом – низькі, непроникні й темні, до яких вже звикли люди, – стали легшими, дірявими, готовими до прозорості, і це додало місту трохи світла і надій.

44

Невінчаний знайшов у залишках архівів ВІРУ, що збереглися на Рибальському острові, стару ще за 2076 рік, довідку складену старшим аналітиком Максиміліаном–ІІІ, і передав Гайдуку.

Аналітична довідка щодо діяльності так званого Світового уряду (Клуб Локарно, Швейцарія).

Останніми роками увагу аналітиків, преси, широкої громадськості привертав діяльність так званого Світового уряду (Локарно, Швейцарія), що складається з найзаможніших і найвпливовіших банкірів, політичних та державних діячів, здебільшого відставних, які сповідують найбільш ліберальну, космополітичну, глобалізацій–ну доктрину створення єдиної економічно–соціальної системи на Землі, керованої Світовим урядом. Ідеологічні засади, на яких будується діяльність Світового уряду, є прямо протилежними, антагоністичними іншому глобальному утворенню – Таємній Світовій Раді зі столицею в м. Чингіз–Сараї (Чорна Орда). Таємна Світова Рада також претендує на роль своєрідного Світового Євразійського уряду, сповідуючи жорстоку диктаторську доктрину всеосяжного втручання держави (авторитарної, тоталітарної) в економічне і приватне життя громадян, максимальне обмеження їх політичних прав і свобод задля досягнення на цій основі прийнятних стандартів життя в так званих керованих суспільствах.

Зіткнення непримиренних поглядів світових урядів Локарно та Чингіз–Сараю є інституційним відображенням філософсько–політичного конфлікту Заходу і Сходу.

Клуб Локарно є добре законспірованою організацією, яка категорично заперечує звинувачення у претензії на роль Світового уряду, підкреслюючи приватний характер діяльності в якості дискусійного майданчика для обговорення актуальних проблем сучасності.

Проте аналіз небагатьох достовірних даних щодо Клубу Локарно свідчить про його глобальний і нерідко вирішальний вплив на хід подій світової історії XXI століття:

1. Клуб Локарно домігся офіційного непроголошення Третьої світової війни (2066-2076), що стало видатною політико–дипломатичною подією XXI століття, новим етапом розвитку т. зв, культури миру. Завдяки рішенням Клубу Локарно війна, що втягнула в свою орбіту 127 країн з населенням 6мільярдів людей і, безперечно, за своїм характером і кількістю жертв є світовою, за згодою воюючих сторін вважається фрагментарно–регіональним конфліктом, який заторкує лише(!) європейський, центральноазійський, каспійсько–кавказький, американський, східноазійський, близькосхідний та африканський сектори. Це рішення дозволило зберегти, хоч і в урізаному вигляді, глобальні фінансово–торговельні операції та економічні відносини між державами, прямо чи опосередковано втягнутими в світовий конфлікт. В результаті війни провідні ТНК світу (50 компаній), які мають представництво в Клубі Локарно, не тільки зберегли обсяг своїх прибутків, але й значно збільшили його, передовсім за рахунок продажу зброї, спеціального обладнання, медикаментів, засобів зв'язку.

2. Клуб Локарно, рятуючи Конфедерацію держав Північної Америки від неминучого фінансового банкрутства, тотального де–фолту і політичного краху, ініціював і успішно провів операцію з переходу від долара до нової міжнародної грошової одиниці ГЛОБО (2055 р), що значно послабило фінансові позиції Піднебесної народно–демократичної імперії та Чорної Орди.

3. Клуб Локарно ініціював і домігся створення Організації глобальної безпеки (2060 p.), куди увійшли, крім Конфедерації держав Північної Америки та країн Європи, Аргентина, Чилі, ПАР, Ізраїль, Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія та Індія (яка не входить до військового пакту ОГВ). ОГВ вважається військовим інструментом Світового уряду в Локарно.

4– Маючи в своєму розпорядженні потужний економічний, фінансовий, мілітарний та розвідувальний потенціали. Клуб Локарно провів успішні операції в ряді регіонів світу (Східна Європа, Північна Африка, Азія, Південна Америка), організувавши військові перевороти і встановивши дружні до Світового уряду режими, зміцнивши геополітичні позиції глобалістів. Разом з тим, великим перебільшенням є думка, підтримувана низкою політиків і публіцистів, щодо конспірологічної всепотужності Світового уряду Демонізація діяльності Клубу Локарно, перебільшення його справжніх можливостей не сприяють розумінню дійсної ролі цього феномену XXI століття. Клуб Локарно має грізних ворогів, які досить успішно протистоять його впливам: Піднебесна народно–демократична імперія. Чорна Орда і донедавна Росія є й залишаються активними ворогами Світового уряду та ідеології, яку клуб сповідує. Маючи невеликий офіс в Локарно, Світовий уряд не обмежується перебуванням на території Швейцарії, а проводить свої таємні засідання на закритих фешенебельних курортах, подалі від допитливих репортерів та агентури ворожих держав. Зазвичай спецслужби КДПА, ОГБ, Швейцарії та інших країн–союзників забезпечують надійну охорону членам клубу. Засідання проводяться один раз на рік і лише у виняткових випадках – частіше.

За даними відкритих публікацій та агентурних донесень, структура і мета діяльності Клубу Локарно виглядають так:

– до складу членів клубу, який нараховує 150 – 200 чоловік (звідки назва С-200, «клуб двохсот»), належать найвпливовіші діячі з числа як діючих, так і колишніх президентів, прем'єр–міністрів, керівників найбільших глобальних банкових, страхових, інформаційно–електронних мереж та корпорацій, короновані особи, знакові інтелектуальні постаті (винахідники, футурологи, дослідники, лауреати Нобелівської премії), найбільш яскраві, всесвітньовідомі представники мас–медіа та шоу–бізнесу.

Повний список членів клубу ніколи не публікувався;

– Клуб Локарно – чітко ієрархізована структура, члени якої поділені, принаймні, на чотири категорії: кандидат у члени (стаж перебування – 5-5 років), дійсний член, член наглядової ради, член Конгрегації – вищого законодавчого і виконавчого органу клубу;

– на чолі клубу (президент) традиційно стоїть упродовж ос–танніх 100 років представник роду Рокфеллерів (нині – сенатор Майкл Рокфеллер, нар. 2001 p.);

– до складу найвпливовіших членів Конгрегації входять (дані на червень 2076p.):

1. Еммануїл Голдстайн, виконавчий директор клубу тобто прем'ер–міністр Світового уряду екс–державний секретар Конфедерацій держав Північної Америки, власник і президент глобальної телекомунікаційної компанії Gold‑net (в т. ч. агентства теленовин GNN); в руках Голдстайна зосереджені всі нитки управління Світовим урядом;

2. Гаролд Міллібранд, екс–прем'єр–міністр Великої Британії, письменник, лауреат Нобелівської премії, автор культової книги «Золотий мільярд», названої Біблією Світового уряду генеральний секретар і головний ідеолог клубу;

3. Жан–Марія–П'єрШварцештерн – екс–голова Глобального резервного валютного фонду, голова «Credit Global Group» – найпотужнішої фінансової корпорації в світі;

4. Ху Сяо Ставрідіс – екс–прем'єр–міністр Греції, президент світового об'єднання офшорних банків «Апполо», власник острова Мадагаскар, де зосереджено 80% світових потужностей будівництва океанських кораблів;

5. Натан Шириновський, екс–прем'єр–міністр держави Ізраїль, лауреат Нобелівської премії миру, голова Всесвітнього Єврейського конгресу (ВЄК), автор книги «Шлях до примирення. Оновлений Близький Схід – спільна батьківщина євреїв та арабів»;

6. Елізабет Дуглас, екс–генеральний секретар ООН, екс–прем'єр–міністр Австралії, власниця глобального ринку води та харчових продуктів «Water‑Food World Market»;

7 Акіо Ямасіта, екс–прем'єр Японії, президент правління глобальної компанії «Macrosoft‑Power»;

8. Рафаїл Фрідман, член вищого керівництва України, барон, граф etc., засновник і власник всесвітньої транспортної компанії «Friedman» (див. оперативну характеристику ВІРУ від 15.10.2075)^[6]

Прізвища ще трьох членів Конгрегації Світового уряду не встановлені Дані нашої швейцарської резидентури про належність до них Крейди І. О. сумнівні й підлягають перевірці;

Інтелектуальним і мозковим центром клубу (так званим think tank) е Інститут людських перспектив (Institute for Human Prospect) при Стенфордському університеті, який розробляє проекти майбутнього світоустрою і подає їх на розгляд Світового уряду Інститут очолює Гаролд Міллібранд. Серед основних ідей, що їх приписують ІЛП та Світовому уряду, вирізняються такі:

a/ Тільки Єдиний Світовий уряд (ЄСУ) та єдина система управління забезпечать виживання людства у ХХІ–ХХІІ ст. ст.

b/ На Землі вводяться єдина система влади, єдині Збройні Сили та поліція, єдина грошова одиниця.

c/ Влада на Землі будується за феодально–середньовічним принципом: закріплюються довічне право олігархів на владу і власність – так званий глобальний сеньйорат з васальним закріпленням класу слуг за господарями.

d/ Кінцевою метою ЄСУ є зменшення чисельності населення Землі до 1-1,5 млрд чол., з яких 0,5 – 0,7 млрд становлять квоту китайців та японців.

e/ Найціннішими ресурсами оголошуються земля і вода (питна). Власником всіх с/г угідь на Землі та джерел питної води стає ЄСУ.

f/ Найсерйознішим злочином оголошується націоналізм (сепаратизм), спроба побудови національної, окремої, незалежної від глобальної мережі держави. ЄСУ рішуче поборює всі спроби самовбивчого націоналізму.

g/ Єдиною мовою спілкування для людства оголошується англійська, з наданням перехідного періоду від 10 до 50 років для окремих націй.

h/ ЄСУ є ворогом християнства та інших традиційних релігій та встановлює нову – глобальну – єдину для всіх релігію на Землі.

Представники Клубу Локарно рішуче відкидають як антисемітські твердження своїх опонентів щодо юдо–масонського характеру організації, звинувачення з метою встановити владу ЄСУ, скоротити чисельність землян, називаючи уряд неурядовою філантропічною організацією та дискусійним клубом людей, що сповідують ліберально–глобалістичну ідеологію і яким небайдуже майбутнє людства.

Потрібна додаткова агентурна інформація для об'єктивної оцінки дій та помислів Світового уряду в Локарно.

45

До Локарно Гайдук зміг дістатися тільки 24 березня в п'ятницю. Його вильоту передували довгі радіоперемовини з представниками Фрідмана: були одержані надійні гарантії безпеки для Гайдука і членів делегації, обумовлено маршрут, мету і строки перебування в Локарно. Дуже непросто Гайдукові вдалося отримати повноваження від Василя Волі, який після проголошення Хартії відродження держави й отримання спеціальних відзнак президента України–Руси – булави Богдана Хмельницького, Острозької Біблії та золотої книги «Руська правда» з бібліотеки Ярослава Мудрого, знайденої в 2063 р. у Межигір'ї, – став зовсім неприступним. Ерна Богошитська (збулося пророцтво Палія) стала державним секретарем, керівником канцелярії президента, різко обмеживши доступ до Василя Волі. Гайдукові, який пообіцяв привезти їй найкращі французькі парфуми зі Швейцарії, зробила милість й пустила на п'ять хвилин до старого кабінету Волі, де все вже було спаковано (всі горщики та кістки), готове до переїзду на нове – поки ще не відоме – місце. П'ять хвилин тривали півтори години: Гайдук переконав‑таки Волю в необхідності своєї поїздки до Локарно і переговорів з представниками Світового уряду, знехотя, бо ненавидів Фрідмана до посиніння нігтів. Воля погодився з аргументами Гайдука і неохоче видав на руки декрет про повноваження вести переговори без права підписання будь–яких, в тому числі попередніх, угод. Навіть з гетьманом часом було легше. Генерал згадав один зі сформульованих ним ще в Америці «законів Гайдука»: кожен новий начальник є повною протилежністю свого попередника – як зовнішньо, так і внутрішньо.