Текст книги "Жертва забутого майстра"

Автор книги: Євгенія Кононенко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 8 (всего у книги 8 страниц)

«Жертва забутого майстра» є художнім твором. Всі збіги з реальними особами є випадковими. Невигаданою є тільки особа самого «забутого майстра».

Додаток 1
Редакторські примітки

Редакторські примітки перенесено до розділу «Примітки» з дописом «(прим. редактора)» та розставлені по тексту.

q4ma

Додаток 2
Відомості про скульптора

Середина 1740-х – у містечку Бучач на українському Поділлі (на той час – Річ Посполита, Польща) при дворі Канівського старости Миколи Потоцького з’явився скульптор, що назвав себе Пінзелем.

Друга половина 1740-х – Пінзель виконує на замовлення Миколи Потоцького алегоричні кам’яні фігури, встановлені згодом на аттику Бучацької ратуші. У Бучацькій готичній фарі 1379 року, робить два вівтарі: Св. Тадея та Св. Миколая. Йосиф Потоцький замовляє для Монастириського парафіяльного костелу Великий вівтар з фігурами архангелів. Для церкви Св.Покрови в Бучачі виконує іконостас, амвон, вівтарі Св.Миколи та Вознесіння Богоматері з алегоричними фігурами Віри, Мужності, Товія та невизначеною жіночою фігурою.

1750 – в околиці Бучача встановлена велика кам’яна фігура Яна Непомука.

1751 – неподалік фігури Яна Непомука встановлена кам’яна фігура Богоматері.

З травня 1751 р.– священик вівтаря Св. Тадея Адальберт Собєцкі у костелі Бучача благословив шлюб між шляхетним Іоанном Георгієм Пінзелем, вівтарним скульптором, та Маріанною Єлизаветою Кейтовою, вдовицею (дівоче прізвище Маєвська).

4 червня 1752 р. – Адальберт Собєцкі охрестив іменем Бернарда сина «шляхетного Григорія (очевидно, записано помилково – Б.В.) Пілзе та Маріанни, законного подружжя».

Перша половина 1750-х. – Пінзель виконує в Городенківському костелі о. Місіонерів п’ять дерев’яних вівтарів. Зроблена також фігура «Св. Фелікс з Дитям» для монастиря сестер Милосердя в м. Маринопіль.

1757 р. – Пінзель отримує 990 золотих за виконання разом з Іоанном Георгієм Гертнером у Львівському костелі о.Тринітарів двох вівтарів Патріархів. Додатково для цих вівтарів робить невеликі фігури Яна Непомука та Св. Якима.

Друга половина 1750-х р. – Пінзель виконав фігуру «Розп’яття» для костелу Св. Мартина у Львові та «Розп’яття» для Лопатинського костелу.

1759 р. – помер львівський архітектор, партнер Пінзеля Бернард Меретин (Мердерер, Меретіні) з Лугано.

1759 р. – Пінзель проводить роботи у Львівській Архікатедрі св. Юра (архітектор Бернард Меретин). На фасаді в камені виконується кінна фігура Св. Юра та покровителів родини Шептицьких, що займались будівництвом храму, Св. Леона та Св. Атанасія. За роботи отримав 36884,13 зол.

1759 р. – роботи в костелі с. Годовиці: великий вівтар з «Розп’яттям», двома ангелами, Іоанном та Марією, композиціями «Авраам приносить в жертву Ісаака» та «Самсон, що роздирає пащу лева» в натуральну величину.

З червня 1759 р. – у подружжя Пінзелів охрещений другий син, названий Антоном.

1760 р. – Пінзелем проводяться роботи в Парафіяльному костелі в м. Монастириська. Тут створюються вівтарі «Богоматері» з фігурами Якима та Анни, Христа з фігурами пророків, вівтарики Св. Антонія Падуанського та Миколая (з XIX ст. не існують). До нашого часу залишилась фігурка Аарона (парний до неї «Мойсей» був ще в першій половині XX століття). Для містечка Буданова в майстерні створюється Великий вівтар з фігурами Св.Св.Ієроніма, Аугустина, Григорія, Амбросія. Для монастиря о. Васильян в с. Рукомиш біля Бучача створює кам’яну фігуру Св. Онуфрія.

1761 р. – Іоанн Георгій Пінзель, очевидно, в кінці року помирає. Ще у вересні він отримує кошти за вівтрики в Монастириськах.

24 жовтня 1762 р. – вдовиця Єлизавета Пінзльова виходить втрете заміж за Іоанн Беренсдорфа. Виявлені у середині 90-х рр. XX ст. на антикварному ринку в Мюнхені і закуплені для Баварського музею вісім боццетті Пінзеля можуть свідчити про те, що вона, виїхавши з чоловіком за кордон, вивезла разом із синами частково й майстерню Маестро.

Підготував Борис Возницький

Додаток 3

Дев'ята книжка відомої української письменниці занурює читача в інтригу, початок якої – середина XVIII століття. Таємничий скульптор Іоанн Георг Пінзель і його містична творчість надихають не лише справжніх поціновувачів мистецтва, а й тих «мисливців за великими грішми», котрі добре розуміються на унікальних творах минулого. Саме з такими «знавцями» та їх добре продуманими діями, мета яких – вивезти з України її художні скарби, зустрічаємось у цьому історико-містичному детективі. Зацікавлений читач, прочитавши роман і наукові додатки, напевне, згадає «Код да Вінчі».

Та мистецькі долі, реальні постаті й сучасні події, що відбувались у Львові та Бучачі, додають значно більшої напруженості усім інтригам книги.