Текст книги "Приказки"

Автор книги: Степан Руданський

PRZYWITANIE [39]39
  – Привітання (польськ.)


[Закрыть]

 
Захтіли брацішки
Біскупа вітати
Та й кажуть їдному
Привіт написати.
 
 
Але той, cipoмa,
Хоч бери на муки,
I пюра не вміє
Узяти у руки.
 
 
I ходить, сумує,
Не вип’е, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:
 
 
«Чого так сумуєш?
Не журися, брате!
Як приїде біскуп -
Meнi давай знати!»
 
 
Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,
Не писав нічого.
 
 
«Zmiiuj siе, moj bracie!
Bo ciе pan Bog skarze!» [40]40
  – Змилосердься, мій брате,
  Бо пан бог покарає тебе (польськ.)


[Закрыть]
А той тілько чарку.
«Wszystko bеdzie! – каже.-
 
 
Ту staniesz do mowy,
Ja siаdе w zaciszku,
Co ja bеdе mowic,
I ty mow, braciszku!» [41]41
  – Усе буде!
  Ти почнеш вітати,
  А я сховаюся в куточку,
  I що говоритиму,
  Ти повторюй, братику! (польськ.)


[Закрыть]
 
 
Стає той до мови,
А той заховався.
Коли чує – шелеп
В костьолі піднявся.
 
 
Та й питає того:
«А juz,– каже,– przyszedl?» [42]42
  – А вже прийшов? (польськ.)


[Закрыть]
А той до біскупа:
«А juz,– каже,– przyszedl?»
 
 
Той, бідняка, з серцем,
I жалем, i сміхом:
«Cicho!», [43]43
  – Тихо! (польськ.)


[Закрыть] – йому каже,
А той собі: «Cicho!»
 
 
Той тогді озвався:
«Jaki ze ty duren!» [44]44
  – Який же ти дурень! (польськ.)


[Закрыть]
А той до бiскупа:
«Jaki ze ty duren!»
 

RZEPA [45]45
  – Piпa (польськ.)


[Закрыть]

 
Їден іде мазур
По ciм боці piчки.
Другий, глухий, мазур -
По тім боцi piчки.
 
 
Сей того питає:
«Jak siе masz, moj mily?» [46]46
  – Як справи, мій любий? (польськ.)


[Закрыть]
А той йому каже:
«Do rzepy chodzitem!» [47]47
  – Я ходив до ріпи (польськ.)


[Закрыть]
 
 
Сей знову питає:
«Jak tarn zona, dzieci?» [48]48
  – Як там жінка, діти? (польськ.)


[Закрыть]
Той своє провадить:
«Swinia zjadla, przeci!» [49]49
  – Та свиня з’їла! (польськ.)


[Закрыть]
 
 
Сей йому i каже:
«Pocaluj psa w galy!» [50]50
  – Поцілуй пса в баньки! (польськ.)


[Закрыть]
А той йому каже:
«I ja to myslalem!» [51]51
  – I я це думав! (польськ.)


[Закрыть]
 

25 июня

KULBACZKA [52]52
  – Сідло (польськ.)


[Закрыть]

 
Надибає дівку ксьондз
Під вечірню пору.
Бере її у мішок,
Несе до кляштору.
 
 
Але прелат зупинив.
«Со to,– каже,– bracie?» [53]53
  – «Що то, брате?»


[Закрыть]
«А kulbaczka,– каже той,-
Szanowny prelacie!»
 
 
«А pojechac mozna, mnie?»
«А czemu z nie mozna?»
«Nies ze do mnie, bracie moj,
Nies, duszo pobozna» [54]54
  – «Сідло,
  Шановний прелате!»
  «А мені поїхати можна?»
  «А чому ж нi?»
  «Неси ж до мене, брате мій,
  Неси, побожна душе» (польськ.)


[Закрыть]
 

25 июня

ДИВНИЙ БИК

 
Бачить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку,
А цікавий був мужик.
«Що то,– каже,– в вас за бик
Висить на кілочку?»
 
 
«А то,– каже,– вip не вip,
А на світі є ciм гip
Без зими i літа.
Там трава висока є,
I там бик такий жиє
Від початку світа.
 
 
I той бик собі за день
Всю траву таку упень
На гopi спасає.
А вночі – то божа piч -
Вся трава йому за ніч
Знову виростає».
 
 
«Де вам, Мошку, такий бик? -
Обзивається мужик -
Трудно вipy дати!
Biн давно би по сей час
Miг не тілько, кажу, вас,
А й світ заваляти!»
 

ТУРКИ I КОЗАК

 
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
 
 
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти – та біда:
Стиснулися люди.
 
 
А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С... розібрала.
 
 
Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі – тарах, неборак,
В штани вгатилився.
 
 
Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.
 
 
Але козак – не промах,
Вдарився у груди.
«Ваш великий,– каже,– бог!
Послухайте, люди!
 
 
Як турецький сильний бог -
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.
 
 
I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.
 
 
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!»
 
 
Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли
 
 
I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.
 

29 июня

ТУРОК I МУЖИК

 
Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Бща тілько, нема чим
Рук йому зв’язати.
 
 
Ото й кличе він його.
«А ходи-но!» – каже.
А той собі на умі:
«Знаю тебе, враже»,
 
 
I схилився у траві,
В небо поглядає,
«Боюсь,– каже,– пане мій!
Бо шуляк літає!»
 
 
«Та не бійся,– каже той,-
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв’яжемо до лиха!»
 
 
А той усе на yмi
Свою думку має.
«Боюсь,– каже,– пане мій!
Бо шуляк літає!»
 
 
«То я ж,– каже,– піду сам
Та надеру лика!»
Злазить турок iз коня
Та й іде до лиха.
 
 
Тогди мужик iз трави
Піднявся поволі,
Скочив живо на коня
Та й шмалить по полі!..
 
 
«Шульгар! Шульгар! Стережись!» -
По лісі загуло.
«Матері твоїй шульгар!» -
3 поля відвійнуло.
 

АХМЕТ III [55]55
  – (1673—1736) – турецький султан (1703—1730).


[Закрыть] I ЗАПОРОЖЦІ

 
В літо тисяча шiстсоте, -
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
 
 
«Я, султан, син Магомета, [56]56
  – поширена в Європі вимова імені засновника ісламу Мухаммеда (близько 570—632)


[Закрыть]
Внук бога їдного,
Брат місяця-перекроя
I сонця самого,
 
 
Лицар сильний i могучий,
Краль над королями,
Воєвода всього світу
I цар над царями,
 
 
Цар столиці Цареграду
I цар Македону,
Гpeків, сербів, молдаванів
I цар Вавілону,
 
 
Цар Подолі, i Галича,
I славного Криму,
Цар Єгипту, i Ораби,
I цар Русалиму,
 
 
Сторож гробу в Русалимі
I вашого бога.
Християн ycix на світі
Смуток і підмога,-
 
 
Кажу вам, yciм козакам,
Мені передатись,
А як нi – добра від мене
Вам не сподіватись!»
 
 
Того ж літа запорожці
Грамоту читали
I до вражого Ахмета
От що написали:
 
 
«Ти, султане, чортів сину,
Люципера [57]57
  – (Люцифер) – у християнстві одне з імен диявола (він же Сатана, Вельзевул), втілення злого начала на землі.


[Закрыть] брате,
Внуку гаспида самого
I чорте рогатий!
 
 
Стравнику ти цареградський,
Пивнику макдонський,
Свине грецька й молдаванська,
Ковалю вавлонський!
 
 
Кате cepбів i Пoдoлi,
Папуго ти кримська,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!
 
 
Ти – погана свинячая
Морда, не підмога,
I дурень ти, а не сторож
У нашого бога.
 
 
Не годен ти нас, козаків,
I десь цілувати,
А не то щоб Запорожжя
Під собою мати!
 
 
Ми землею i водою
Будем воюватись,
I тебе нам, бісів сину,
Hiчогo боятись!
 
 
Так тoбi ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.
 
 
Місяць наш тепер на небі,
День той самий, що у вас;
За сим словом, вражі турки,
Поцілуйте в ... нас!»
 

НАЩО БОГ СОТВОРИВ?

 
«Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?»
«Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!»
 
 
«Нащо ж тебе, мужика,
Господь на cвіт сотворив?»
«Щоб неславив козака,
Щоби панщину робив!»
 

ТУРЕЦЬКА КАРА

 
Взяли турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили
Та й довбнею i женуть,
А той тілько каже:
«Та бий piвнo, коли б’єш,
Не милися, враже!»
 

13 окт[ября]

ПИЛИПОН

 
Як то за все хапаються
Tiї пилипони,
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
От поправив, що там було,
До попа вертає.
«Що ж, ти,– каже,– все поправив?» -
Піп його питає.
«Да все, батька! У Варвары
Башмак доработал,
Богоматери на лоне
Младенца сработал.
А чтоб батька мне маленько
На водку прибавил,
То я сзади уж и духу
Три перья приставил!»
 

14 окт[ября]

ХРАБРИЙ ЛЯХ

 
Здибалося два ляшки.
Їден i хвалився,
Як недавно на війні
3 козаками бився.
 
 
«Juz to,– каже,– dtugo mniе
Nie zapomnа wrogy,
Bo psiawiaram moze stu
Odrаbatem nogi!»
 
 
«Co to nogi? – каже той.-
Glowy rаbac bylo!»
«I ja chcialem, bracie moj.
Ale glow nie bylo»
____________________________
 
 
Каже: «Знатимуть мене
Козацькі пороги,
Бо я з coтнi козаків
Поодтинав ноги».
«Що то ноги? – каже той,-
Голови їм було!»
«I я то xтів, брате мій,
Та голов не було».
 

ГОСПОДЬ ДАВ

 
Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
I хату убогу.
 
 
Аж вертае за ciм літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі -
Хати не пізнає.
 
 
Його хата – як вінок,
Новенька, біленька...
«А звідки то,– запитав,-
Голубко сивенька?»
 
 
«А то,– каже,– господь дав
За твою дорогу!»
Козак шапку підійняв.
«Слава ж,– каже,– богу!»
 
 
Входить в хату – скрізь лавки
I столи xopoшi,
А на столах i лавках
Валяються гpoшi.
 
 
Глянув козак навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
«Звідки ж то?» – питає,
 
 
«I то,– каже,– господь дав
За твою дорогу...»
Козак хрест святий поклав.
«Слава ж,– каже,– богу!»
 
 
Коли гляне у куток -
Аж дітей копиця...
«А то звідки?» – «Господь дав!» -
Каже молодиця.
 
 
А той носом покрутив.
«Добрий,– каже,– тато!..
Але,– адже,– на сей раз
Порався багато!..»
 

БАРАН

 
Набілив жид мідяків,
І тілько смеркає -
Все то бідним мужикам
За срібло спускає.
А сам-то він був купець
І торгував м’ясом,
То, бувало, що не крав,
То купував часом.
Ото колись уночі,
Тілько що ліг спати,
Хтось стукає у вікно,
Проситься до хати.
«Хто?» – питається жидок,
«Я,– каже,– пустіте!
Може, треба барана?
Барана купіте!»
Пустив його у корчму,
А той мішок з себе.
«От вам,– каже,– і баран.
Купіть, коли треба!»
«А що хочеш?» – «Три копи!»
Жид мацнув руками,
За барана заплатив
Трьома копійками.
Сам не світить, бісів син,
А той не говорить,
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.
А комора у купця
Була і крамниця,
А часами заодно
Була і різниця.
Упустили барана,
Мужика не стало,
Чи спав купець, чи не спав,
Але вже світало.
Купець живо захопив
Всі свої прибори.
Живо капці – та й бігцем
Біжить до комори.
Але тілько одчинив -
Ахнув неборака:
Йому замість барана
Скочила собака.
І пропав його баран,
Але й того мало:
Із комори з бараном
І м’яса не стало.
 

РОЗМОВА

 
Прибув Мошко із Варшави
Та й людей дурив,
Що ніби він у столиці
З крулем говорив.
 
 
«А як же ви говорили?» -
Якийсь запитав.
«О, ми славно говорили,-
Мошко відвічав.-
 
 
Я казав усе крулеві:
«Ура» та «ура!»,
А воно мені казало:
«Дурак» та «дурак!»
 

НАДГОРОДА

 
Раз топився грубий лях,
Став репетувати;
Мужик один і побіг
Пана рятувати.
 
 
За чуприну ухватив,
З води витягає,
Пан дякує мужику,
Грошей добуває...
 
 
Аж надходить другий лях.
«Со to?» – запитався.
«Taż wyciаgnаl z wody mnie!» -
Грубий обізвався.
 
 
«О, widzialem,– каже той,-
Widzialem, jedyny,
Jak on ciebie, bracie moj,
Ciagnal za czupryne!»
 
 
«Za czupryng? Czy z to tak?»
«Za czupryne, miiy!»
«О psia wiara z! – крикнув той
lзi всеї сили,-
 
 
Sto nahajow za to psu!»;
I що ж? Протягнули
I сто йому нагаїв
За добро креснули.
_____________________________
 
 
Аж надходить другий лях,
«Що то?» – запитався.
«Та ж витягнув iз води»,-
Грубий обізвався.
«Та лучче б ти утонув
В лихую годину,
А то хлоп тебе тягнув,
Як пса, за чуприну...»
«За чуприну? Чи ж то так?»
«За чуприну, милий!»
«О псявipa ж,– крикнув той
Із вciєї сили,-
Сто нагаїв за то псу!»
 

ПЕЧЕНА ГУСКА

 
Ходить німець по корчмі,
Випив собі чарку.
«Czy pieczone gesie masz?» -
Питає шинкарку.
«Та є, пане! – каже та.-
Є порядна пара.
«А czy drogo bеdzie sztuk?»
«Та нi, півталяра».
«А czy bеdzie chled i sos?»
«Таже буде, пане!»
«А nie placа za to juz?»
«Та не платять, пане!»
«То wiesz,– каже,– serce, со?
Gеsie mnie nie trzeba,
A podawaj liepiej mnie
Lecz sosu ta chlieba!»
___________________________
 
 
Ходить німець по корчмі
Випив собі чарку.
«Чи печена гуска є?» -
Питає шинкарку.
«Та є, пане! – каже та.-
Є порядна пара!»
«Чи дорого ж буде штука?»
«Та нi! Півталяра».
«А чи буде юшка й хліб?»
«Таже буде, пане!»
«А не платять вам за то?»
«Та не платять, пане!»
«А то знаеш, серце, що?
Не тра менi гуски,
Лучче,– каже,– хлібa дай
Та до хліба юшки!»
 

ГОСПОДАР ХАТИ

 
Мужик лиха наробив,
А жінки боявся;
Сюди-туди по кутках -
Та й під піл сховався,
 
 
Та лопатою під піл:
«А вилізай, враже!»
А той далі у куток
Та й до неї каже:
 
 
«Геть, погана сатано!
Геть, бісова мати!
Тепер мене не займай,
Я господар хати!»
 

17 окт[ября]

HI ЗЛЕ, HI ДОБРЕ

 
«Здоров, брате!» – «А здоров!»
«Що ж ти так змінився?»
«А не диво, брате мій?
Бо я оженився!»
«Слава богу!» – каже той,
«Ні не слава богу:
Моя жінка i бридка,
I крива на ногу».
«То зле, брате!» – каже той.
«Ба нi, не зле, брате!
Бо за нею я, як чорт,
Зробився багатий:
Славну хату збудував,
Ходив у дорогу...»
«Слава ж богу!» – каже той,
«Hi, не слава богу.
Воли згинули в Криму.
Додому вернувся -
Аж тут хата у вогні,
I хати позбувся...»
«То зле!» – каже. «Hi, не зле!
Як хата горіла,
То i жінка там моя
В вогні околіла».
 

HI, КАЖЕ

 
Раз набожний архирей
Гумена питає:
«Чи то в тебе вci черці
Кожний дівку має?»
 
 
«Hi,– той каже,– у моїх
Сього не бувало,
Бо для мoїx,– каже,– вcix
По дівчині мало».
 

18 окт[ября]

КРАМНАЯ СОРОЧКА

 
Підсунувся парубчак
Під панськую дочку
Та й од неї i достав
Крамную сорочку.
Але тілько натягнув,
Та й скинув, до лиха.
Ото панна його раз
I питає стиха:
«А крамная,– каже,– де?»
«Та крамна ледащо!»
«Чого?» – каже. «Бо в крамній
Чухатись нема в що!»
 

СЛАВНАЯ КОНИНА

 
Сидить мале циганя,
Коня виїжджає,
А старий його й коня
Нагайкою крає.
 
 
Заплакало циганя,
Лягло на коневі...
А той тогді до купця
Та й каже купцеві:
 
 
«Та купуй уже, купуй,
Славная конина!
Чи ж не бачиш, як по ній
Сплакалась дитина?»
 

18 окт[ября]

ЦИГАН НА СПОВІДІ

 
Раз задумав циганчук
Гpіхи сповідати.
Іде просто до попа
Приходить до хати.
 
 
Оглядає – нi попа,
Hi слуги бог має,
А в гopoci, у печі,
Сало закипає.
 
 
Циган сало iз горшка,
Живо із пекарні,
Через цвинтар позадгузь
Та й до паламарні.
 
 
В паламарні, як на гpix,-
Шапка на кілочку;
Biн i шапку потягнув,
Сховав у куточку
 
 
Та й тогді вже до попа
Гріхи сповідати.
Ото піп йому дає
Хреста щлувати.
 
 
Поцілував циганчук,
Піп його питає,
А той йому вci гpixи
I оповщає:
 
 
«Та й сьогодня,– каже,– я
Нагрішив потроху:
Ранком вигнав я свиню
3 чужого гороху.
 
 
А у церкві шапку зняв!..» -
Говорить несміло.
A піп йому: «То не гpix!
То добреє діло!»
 
 
Добре-добре, нехай так,
По «Буди господнє».
Піп до шапки – але ба!
I місце холодне...
 
 
Піп – додому, до горшка,
Де кипіло сало,
I там йому лиш горох,
А сала не стало.
 
 
I промовив старий піп:
«Оже ж признавався!
А я, старий та дурний,
I не догадався!»
 

20 окт[ября]

СМІХ

 
Наробились мужики,
Разом полягали,
Позіхнули кілька раз
Та й позасипали.
 
 
Але їден чи здурів,
Чи чорт його знає,
За сокиру ухопив,
Стиха підіймає,-
 
 
Хвать їдного по карку!
Голова відпала;
А той голову за чуб,
Та й iз нею драла!
 
 
I забіг межи корчі,
Голову ховає
Та й сам собі, неборак,
Стиха промовляє:
 
 
«То ж то,– каже,– я смixy
Буду з нього мати,
Як устане та почне
Голови шукати!»
 

20 окт[ября]

ВЕРСТВА

 
Шлях широкий стовповий,
Сонце припікає,
Чумак їде на волах
Тай собі дрімає.
А воли пішли, пішли
Та й на траву збились.
Далі раптом за верству
Biccю зачепились.
Кинувсь зопалу чумак,
Воли повертає.
«О бісова ж твоя мать,-
3 серцем промовляє,-
Чи здуріли москалі,
Чи місця не мали?
На самісіньком шляху
Палі повбивали!»
 

ВІТEP I КОЛЬКА

 
Зайшов козак до корчми,
Руки потирає:
«О, мороз же то, мороз!» -
3 сердем промовляє,
 
 
А жидок: «Кахи-кахи!»
Кашляє в макітру
Та й говорить: «Що мороз?
Якби то ще вітру!»
 
 
А козак собі на вус:
«Постривай же, враже!
Чи ж не кашель у жидка?»
«Таже кашель!» – каже.
 
 
«Що ж то,– каже,– кашель варт?
Кашель iщe гойкий;
А якби-то,– каже,– так
Та до кашлю кольки!»
 

МОШКІВ ДАХ

 
Дах дірявий, дощ іде,
В корчму затікає.
«Покрив би ти, Мошку, дах!» -
Мужик промовляє.
 
 
А жид: «Гирсти? Крита дах?..
Та як його крити,
Коли тепер дощ іде,
То буде мочити...»
 
 
«Та хто каже, що тепер?»
«А коли ж, Іване?»
«Та покрив би хоч тогді,
Як дощ перестане...»
 
 
А жид: «Гирсти? Крити дах?..
Як дощу не буде?..
Та у мене тогді й так
Сухо буде всюди».
 

ТОРБИН БРАТ

 
Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.
 
 
Пішов таки недалечко -
До свого сусіда...
От молотить та й молотить
Зрання до обіда.
 
 
Перекинув, може, з копу,
Хтів би й попоїсти,
Та господар, як на збитки,
Не дає i cicти.
 
 
То наймита з ним поставить,
А то сам молотить.
Потягає бідний циган,
Аж піт з нього котить.
 
 
Перекинув копи зо дві,
Ба вже i смеркає.
«Чи не годі з нас, панотче?» -
Cipoмa питає.
 
 
I господар спочив добре
Та й до нього каже:
«Помолотим іщe трохи,
Заким сонце ляже».
 
 
Знов молотить бідний циган,
Аж піт з нього котить,
Виглядає поза хату,
Ба вже й місяць сходить.
 
 
Іскривився сіромаха,
Спину нагинає.
«Чи не годі з нас, панотче?»
«Або що?» – питає.
 
 
«Та щось,– каже,– не то світить
Край ваших віконців!»
«Як то,– каже,– не то світить?..
Та ж то братик сонців!»
 
 
Коли братик – так i братик,
Нічого чинити;
Мусив бідний циганюга
Всю ніч молотити.
 
 
На другий день той iз хати,
А циган у хату.
«А, здоровенью, панотче!
Чи не можна б плату?»
 
 
«Можна,– каже,– чом не можна,
Як не дати плати?
Ходім,– каже,– до засіка,
Будем насипати».
 
 
Прийшов циган до засіка,
Торбу підставляє.
Пішов гарнець, пішов другий.
«Чи годі?» – питає.
 
 
«Насипайте іще»,– каже,-
Сипле той i п’ятий.
Ба вже сипле i дев’ятий,
«Чи не годі, брате?»
 
 
«Hi, не годі!» Насипає
Цілу мipкy жита.
Коли гляне – аж там торба
До мішка пришита.
 
 
І скривився пан господар,
Голову схиляє.
«Чи не годі із вас, куме?»
«Або що?» – питає.
 
 
«А щось,– каже,– ваша торба
Та підшита чорним...»
«Підшитая?.. Насипайте!..
Та ж то братик торбин!»