Текст книги "Приказки"

Автор книги: Степан Руданський

ВІЙНА

 
Молотив раз у попа
Парубок Микита
Та якось там i украв
Цілу мipкy жита.
 
 
Украв coбі та й сховав...
Прийшло сповідатись -
Лихе йогопідвело
Поповi признатись -
 
 
Лаяв-лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
Наостаток i сказав:
«Отак, бісів сину,
 
 
Поки жита не буде,
Була б тoбi трясця! -
Поти тoбi не буде
Cповіді й причастя!»
 
 
Ніщо діяти!.. Bночi
Згорбився Микита,
Потихеньку поід тин
Несе мірy жита,
 
 
Приніс якось до сіней-
Хату відчиняє,
Стає, бідний, у кутку,
Пари не пускає.
 
 
А попові на той час
Не Микита сниться:
Його сонна обняла
Тлуста молодиця.
 
 
Пробудився сонний піп,
Мацнув молодицю,
Підійма на животі
Білую спідницю.
 
 
Та й говорить: «Уставай,
Hiчoro дрімати,
Іде турок на війну -
Москву воювати».
 
 
«Та ваш турок не біда! -
Каже чорноброва,-
Коли турок хоче битись,
То Москва готова».
 
 
Що там було -звісна річ!
Кінчилося діло,
Аж Микита iз кутка:
«Кахи!» coбi сміло.
 
 
Піп схватився: «Хто то там?»
«Я,– каже Микита,-
Оце,– каже,– вам приніс
Вашу мірку жита».
 
 
«А давно ж ти,– каже піп,-
До хати забрався?»
«А давно! Ще на війну
Й турок не збирався!»
 
 
«Неси ж,– каже,– то назад
Та спожий на щастя,
А я тебе взавтра й так
Пущу до причастя...»
 

8 июня

ДОЩ

 
Обсіялись мужики,
Дощу виглядають!
Ото два собі зійшлось,
Стали, розважають...
 
 
Грицько старий, як судець, [24]24
  – суддя.


[Закрыть]
Палицю тримає,
Haбік голову схилив,
Землю колупає.
 
 
А Хома на мотузку
Гудзи coбi в’яже.
«Нема дощу!» – каже Гридь,
«Нема!» – Хома каже.
 
 
«Якби, Хомо, господь дав,
То я вже говорю,
Що усе б то iз землі
Піднялося вгору!»
 
 
«Усе, дядьку?» – «А усе!»
«Лучче ж най не буде!
Моя жінка у землі!
Не хочу паскуди!»
 

КОЖУХ

 
Серед церкви став багач,
Світло поправляє.
I на нім кожух-кожух,
Аж очi вбирає.
 
 
Та і сам він не худий,
Аж труситься сало...
Глянув вбогий iз кутка
Та й заздрісно стало.
 
 
«Ет, не знає,– каже,– бог,
Кому щастя дати...
От якби то так мені
Кожух такий мати,
 
 
То, здається, що б прийшов
У церкву до лиха
Та лиш став би я, стояв
Та бздикав би стиха».
 

10 июня

ПРИВІТАННЯ

 
Наварив багач, напік:
Батюшки чекає.
Батюшка лиш на nopir -
От він i вітає:
 
 
«На тепленьке, в добрий час!
Тілько що зробили...
Та де ж то ви так були,
Батюшечко милий?
 
 
А тут тілько гавкне пес,
Свиня зарохкоче, -
Так i думають yci,
Що то ви, панотче!
 
 
Спасибі ж вам, що прийшли!
Пийте гpiтy з перцем...
Ріжте coбi печінки...
Крайте coбi серце!
 
 
А заким-то подадуть
Печеного зайця,
Не сидіте, прошу вас,
Лупіть coбi яйця!»
 

10 июня

ВИ, ПАНОТЧЕ

 
Питається архирей
Попа молодого:
«Який,– каже,– тебе чорт
Висвятив дурного?»
 
 
А той йому, неборак,
Подивився в очi.
«Та святили ж,– каже,– ви,
Пресвятий панотче!»
 

ТАМ ЇЇ КІНЕЦЬ

 
Архирей їден заморський
Такий звичай мав:
Як без грошей була просьба,
То і не приймав.
 
 
Аж дяк якось коротенько
Просить стихаря,
I на білу середину
Кладе хабаря.
 
 
Архирей і не гадае,
Що там далі є,
Пpoбіг жваво його просьбу
Та й назад дає.
 
 
Той i просить: «Прочитайте!»
«Та я прочитав!»
«Та iщe раз прочитайте!»
«Ще раз прочитав»,
 
 
«Моя просьба на тім боці,
Там її кінець!»
Аж тогди затримав просьбу
Святий панотець.
 

ЧОГО ЛЮДИ НЕ СКАЖУТЬ!

 
Не питає архирей,
Що сам не без того,
А бештае за гpixи
Вдівця молодого.
 
 
«Хто казав вам?» – каже той,
«Як-то хто? А люди!»
«Та хто тепер людям тим
Вже вірити буде?
 
 
Таже вони i на вас,
Пресвятий панотче,
Розказують то i то..,
Звичайно, не в очі!»
 
 
Здихнув coбi архирей.
«Іди ж,– каже,– з богом!»
Та ще й хрестом наділив
Вдівця молодого.
 

МАЛО НЕ РИГАЮ

 
Питається архирей
Батюшку старого.
«Чув я,– каже,– що ти п’єш
Багато хмільного»,
 
 
«Hi, не вipтe,– каже той,-
Хіба тілько воду,
А хмільного – свідок бог -
Не кушаю зроду».
 
 
«Не кушаєш? – каже той.-
Зроду не вживаеш?
Як же ж,– каже,– ти вино
3 чаші випиваеш?»
 
 
«Не питайте! – каже піп.-
Пити – випиваю,
Але сам я – свідок бог -
Мало не ригаю!»
 

11 июня

МЦА

 
Колись coбi мужичок
Читати навчився,
Баньку грошей заплатив
Та й попом зробився.
 
 
Ото йому i прийшлось
В церквi щось читати
I «мисліте, [25]25
  – «М и с л і т е» – староруська назва літери «м».


[Закрыть] ци-аз [26]26
  – А з – староруська назва літери «а».


[Закрыть] – ца»
3 титлою складати.
 
 
I замукав бщний піп,
Аж пригнув колінця:
Все «мисліте, ци-аз-ца,
Словотитла – німця!»
 
 
«Та який тут,– каже,– чорт
Того німця тиче?!»
Та й з криласа у олтар
Піддячого кличе:
 
 
«Ходи,– каже,– та склади!
Чи yмієш, враже?»
А той тілько подививсь:
«То місяця!» – каже.
 
 
«Добре, сину,– каже піп,-
Іди ж ти співати!».
А сам далі розпочав
По складах читати.
 

ПО СТАРІЙ ПЕЧАТІ

 
Вмерла жінка у попа,
A піп i хитриться,
Що до виводу прийде
Яка молодиця,
 
 
То він її приведе,
… у xaтi
Та i каже, що то так
По старій печаті
 
 
Подобалась та печать
Нашим молодицям.
Ба вже й думають вони,
Що так i годиться.
 
 
Але настав другий піп -
Їдна прибуває,
Просить виводу в попа,
Copoківкy пхає.
 
 
«Іди в церкву!» – каже піп.
«Та нi,– каже,– в хаті!..
Та так-таки, прошу вас,
По старій печаті!»
 
 
Догадався бідний піп,
Що куди стріляє.
А самого господь крив -
Свою гарну має.
 
 
Та й і каже: «То колись
По старій читали,
А тепер нова печать,
Стару скасували!»
 

12 июня

ГОРОХ

 
Розкипається горох,
Наймит – що діяти?
Іде в церкву до попа
Обідати звати.
 
 
Розштовхує мужиків
I сажею маже.
Піп якраз стоїть з хрестом,
А той йому й каже:
 
 
«Та ідіть-бо на обід,
Годі з вас молиться:
Бо горох там на г...
Далі розкипиться!»
 
 
«Тю на тебе! – каже піп.-
Чи встиду не маеш?
В такім місці ти святім
Г... поминаєш!»
 
 
Далі хрестом замахнув.
«Геть від мене! – каже.-
Бо як тебе пог...ю,
Аж вс... ся, враже!»
 

12 июня

БОЖІ ПТИЦІ

 
Говорив раз піп казання
Із письма святого.
«Чого, грішникy, так липнеш,-
Каже,– до земного?»
 
 
Подивись на божу птицю.
Як вона лігає;
Hi ope, нi жне, ні ciє,
Ані пожинає».
 
 
А староста напереді
Тілько засміявся
Та до ключника старого
Стихача озвався:
 
 
«Та якого ж,– каже,– чорта
Тая птиця й має?!
Скаче тілько по дорозі
Та г... а шукає».
 

14 июня

ОВ!

 
Говорив піп на казанні:
«Був-то coбi,– каже,– гай,
За тим гаєм – iще гaї,
А за ними – іщe гай!
 
 
Там-то,– каже,– святий Юрій
Показав свое добро,
Як пришпилив змію люту
Та списою під ребро.
 
 
То змія вже i почула,
Що тут її буде смерть:
Лягла тілько, простягнулась
Та все coбi пердь та пердь!»
 
 
А староста: «Ов, панотче!» -
Аж узявся за чоло.
Мабуть, йому таке слово
Не до думки підійшло.
 
 
A піп йому: «Не «ов», дурню!
Бо що правда – то не див!
А ти, старий, аж би вс...ся,
Щоб тебе так пришпилив!»
 

14 июня

ПРОСЬБА

 
Раз писали мужики
До свого владики.
«Архирею,– пишуть,– наш!
Ясний та великий!
 
 
Церква наша з давніх літ
Перейшла нінащо.
Кілько є у нас святих -
Bci стали ледащо.
 
 
Maтip божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась.
 
 
Миколай від хробакшів
Порохном узявся.
Сам спаситель на вратах
Поздовж перепався.
 
 
Миколая нам позволь
Наново зробити,
Maтip божій через зад
Клин їден забити.
 
 
Апостолів вcix уряд
Дрючками зігнати,
Спасителя на вратах
Щоб на шпуги взяти.
 
 
А з Варварою уже
Нічого робити:
Коли вона здулась так,
То кажи покрити».
 

14 июня

ПО ВОДІ ПІДУ

 
По ярмарку циганчук
Конем виграває,
Понад воду вcix людей
3 ярмарку скликає.
 
 
Кого здибає – кричить;
«Сину, тату, діду!
Ходіть живо понад став,
Я по воді піду».
 
 
Посходились понад став,
«Bci по грошу!» – каже,
Bci по грошу i дали.
«Іди ж,– кажуть,– враже!»
 
 
Але циган на коня:
«Cпacибi вам, люди!
Toгдi піду по воді,
Коли зима буде!»
 

ЦИГАНСЬКИЙ ХРЕСТ

 
Стоїть циган на ніiгy,
Мужик проїжджає.
«Чи не хочеш ти хреста?» -
Мужика питає.
 
 
«Чом не хочу?» – каже той,
«То дай десять грошей,
Будеш такий мати хрест
Хороший-хороший!»
 
 
Дав десятничка мужик,
А циган на штуки:
Гугуп наознак у сніг
I розкинув руки.
 
 
I легенько устає,
Устав та й регоче.
«Ото,– каже,– тoбi хрест,
На cнігy, панотче!»
 

ЦИГАН-ПАСІЧНИК

 
Раз бaгатi хазяї
Цигана приймали
I тут йому, на біду,
Щільник меду дали.
 
 
Розсмакував бiciв син
То все, було, ходить,
Стане, шельма, під вшікном
Та й «меду» заводить.
 
 
Що не гнали хазяї -
Ніяк відігнати,
Ото його до джмелів
Здумали післати.
 
 
Питається сам хазяй:
«Хочеш меду, враже?»
«Чом не хочу, тату мій,
Хочу»,– циган каже.
 
 
«То возьми ж coбi дупло
3 медом i пчолами».
Циган його ухватив
Руками й ногами.
 
 
«А де ж, тату, то дупло?..»
«Отам серед ліса!
Гляди ж, мухи не дрочи
Та не згадуй бica!»
 
 
Побіг циган, такий рад,
Що мед буде їсти.
Серед лісу стоїть дуб -
Давай по нім лізти.
 
 
Прилізаеє до дупла,
Моститься, небора,
А в дуплi джмелі-джмелі
Гудуть, аж говорять.
 
 
Тілько руку до дупла -
Вони й забришніли
I, як чорнеє рядно,
Цигана обсіли.
 
 
I шпигнув його їден.
«Господь,– каже,– з вами!»
Шпигнув другий. «Та піди ж
До божої мами!»
 
 
Далі кілька вже ураз
Цигана кусає.
«Та ідіть-бо до святих!» -
Циган промовляє.
 
 
Далі видить неборак,
Що вже й пухне губа.
«Тепер,– каже,– к чорту йдіть!»
Та шелеп iз дуба!
 

ХОЛОДНО

 
Сидить голий циганчук,
Аж мало не плаче,
«Тату,– каже,– холодно!
Зуб до зуба скаче».
 
 
А той йому поясок:
«Та на! Не журися!
Коли тoбi холодно,
То підпережися».
 

ЦИГАНСЬКИЙ НАЙМИТ

 
Оддавав у наймити
Циган свого сина.
«Та він,– каже,– буде в вас
Предобра дитина!..
 
 
А як коли зноровить
Та їсти не схоче -
Не жалуйте, прошу вас,
Нагаєм, панотче!
 
 
Та все йому говоріть:
«А їж-таки, враже!»
А робити – чорт iз ним! -
Не силуйте!» – каже.
 

ДУДКА

 
Сидить бідне циганя,
Попхинькує стиха.
А сопляк йому під носом
Аж замерз, до лиха,
 
 
А другеє циганя
Біду потішає:
«Ото,– каже,– наш Роман
Яку дудку має!»
 

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

 
Розказував циган раз
За смерть свого сина:
«Щеніхтo так не вмирав,
Як моя дитина.
 
 
Тільки-то вже смерть прийшла,
А він на всю хату:
«Люльки, люльки! – закричав.-
Люльки,– каже,– тату!»
 
 
Приніс йому таки сам,
А синок, небога,
Тілько раз coбi пакнув
Та й пішов до бога!»
 

ВАРЕНА СОКИРА

 
Прийшов москаль на постій,
Заглядає в очi:
«Свари, бабка, што-нибудь!»
А бабка не хоче.
 
 
«Нема!» – каже. – «Как не быть?»
«А нема нічого!»
«Та ну, бабка, не шути!»
«Та нема ж, їй-богу!»
 
 
«Так и нет суда на нет!..
А тапор имееш?»
«Та сокира десь була!»
«А вады нагрееш?»
 
 
«Та нaгpiю; що ж з води?»
«Ничаво, паладим,
Лиш бы тапор та вада,
Что-нибудь да сладим!»
 
 
Горить вогонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
 
 
«Теперь, бабка, если б так
Хоть крупы немного...
Энто было б знаешь что?
Ану-ка, ей-богу!»
 
 
Гішла баба до сіней,
Пригорщу приносить,
Але москаль, бiciв син,
Сальця iщe просить.
 
 
Внесла баба i сальця,
А далі до юшки
Підкинула i сама
Солі та петрушки.
 
 
I все її на yмi
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.
 
 
Укипіло – їв москаль,
Баба помагала,
Москаль ранець натягав,
Баба доїдала.
 
 
Москаль ранець натягнув
Та й пішов, псявіра,
Баба ж сидить та хвалить,
Що добра сокира.
 

СВІЧКА

 
Купив свічку раз купець,
Подає другому
Та й говорить з-за плечей:
«Сергею святому».
А наш собі не дочув -
Подає другому
Та й говорить з-за плечей?
«Андрею святому».
Пішла свічка по руках,
А той поглядає.
Ото староста вперед
3 нею наступає.
До Андрея просто йде,
А той не звинеться:
Поміж люди наперед
Собакою рветься!
«Да какому,– закричав,-
Лєпіш дуралєю?
Нє ентому, гаварят!
Гаварят, Сергею!»
 

19 июня

СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]27
  – Микола (Миколай) – за євангельською легендою, один із 12 anoстолів. Перекази приписують йому багато чудес, за які його й прозвано чудовним, чудотворцем, угодником. Християнська (греко-католицька і православна) церква відзначає дні пам’яті цього святого 22 (9) травня (літній Миколай) – в день перенесення мощів святого Миколи до міста Барі в Італії – і 19 (6) грудня (зимовий Миколай) – у день його смерті.


[Закрыть]

 
Видить москаль коня в полі.
Красти замишляє,
3-за пазухи Миколая
Свого витягає.
 
 
Давай йому примовляти:
«Микола-утеха!
Да памаги украсть лошадь -
Верхом будешь ехать».
 
 
Помолився, повзе полем,
Де шкапа стояла...
Але якось збіглись люди,
Москаля нагнали.
 
 
Тогді москаль Миколая
На шнурочок в’яже,
Волоче його іззаду
Та й до нього каже:
 
 
«Насил тебя, как добраво.
Теперь – черт с табою!
Не памог мне верхом ехать -
Так скачи за мною!»
 

20 июня

ВАРВАРА

 
Перепродав раз маляр
Усе серед Бару [28]28
  – Б а р – місто Вінницької області.


[Закрыть]
I на продаж тілько мав
Їдную Варвару.
 
 
Аж приходить наш мужик,
Шапку поправляє.
«Чи є у вас Миколай?» -
Маляра питає.
 
 
«Нету, братец,– каже той,-
Тольки зараз буде».
Та Варвару живо зняв
Та й до халабуди.
 
 
І кісткою раз мазнув -
I чаша закрилась,
Мазнув iщe кілька раз -
I митра вродилась.
 
 
Мазнув ще раз – i обруч
Обвів наокола
І бігцем до мужика:
«Вот тебе Микола».
 
 
Але мужик coбi став,
Під боки узявся,
Як поглянув на лице -
Так i засміявся.
 
 
«Що Микола, то Микола!
Правдива Микола!..
Щоби тoбi волосок!..
Вся борода гола!»
 
 
«Нешто хочешь барады?
И барада буде!»
I з Варварою мерщій
Знов до халабуди.
 
 
Bn6irae, кругом глип -
Мужика й нi пари!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.
 
 
Прокляв маляр мужика
I бабу, до лиха;
Ставить образ на стілець
Та й промовив стиха:
 
 
«Не требуй он барады,
Энтакая харя! -
И еще бы была раз
С Миколы Варвара».
 

CZY TYM KONIEM

 
Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
«Вот,– прибріхує москаль,-
Раз была потеха:
В адни сутки пятьсот вёрст
Я верхом проехал...»
«Ale to nie moze być!» -
Якийсь обізвався.-
«Как не может?.. Нешто лгу? -
Москаль обізвався.-
Да знаете ль, что в Москве
Адин мне не верил,
Так за это я ему
Рожу перемерил».
Toгдi ляшок позадгузь:
«А powiedz ranie, panie,
Czy tym koniem jechal pan,
Ze stoje na stani?»
«Этим самым!» А ляшок:
«Niech ze pan przebacze,
Bo ten kon nie to piecć set,
A tysiac przeskacze!»
 

ЧИ ТИМ КОНЕМ

 
Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
«От,– прибріхує москаль,-
Раз була пoтixa:
В одні сутки п’ятсот верст
Я верхом проїхав».
«Та куди вам п’ятсот верст?» -
Ляшок обізвався.
«Так не вірите, чи що? -
Москаль запитався.-
Та знаете, що в Mocквi
Один не пoвipив,
Так я йому кулаком
Морду перемірив?..»
Тогді ляшок позадгузь.
«Скажіть,– каже,– пане,
Чи тим конем їхав пан,
Що стоїть на стані?»
«Этим самым!» А ляшок:
«Так було й казати,
Бо тим можна не п’ятсот -
Тисячу ввігнати».
 

ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ

 
Раз московські сенатори
Змовились мовчати,
Щоби нашим запорожцям
Відвіту не дати.
 
 
Ото входять запорожцу
Москалів вітають;
A тi сидять бовванами,
Не відповідають.
 
 
Запорожці ідуть ближче,
Стали коло стола.
A тi сидять, як сиділи,
Жаден aнi слова.
 
 
Тогди старий запорожець
До своїх озвався:
«Чи не в пустку, мої діти,
Я з вами забрався?»
 
 
«В пустку! В пустку!» – закричали,
«То що ж, мої діти?
Коли в пустку ми забрались,
То можна й ... !»
 
 
«А запевне, дядьку, можна!»
Гримнули по разу
Та й пішли до дому ждати
Другого указу.
 

КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ

 
Прибуває кошовий
В північну столицю
Та й іде coбi у двір
Вітати дарицю.
 
 
Але тілько на nopir -
Зачепився зразу
I в палац! – трах-тарах! -
Розчерепив вазу.
 
 
I якби на москаля -
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:
 
 
«Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тілько не вкраде -
То так розбиває!»
 

РИБКА-С

 
Раз полковник москаля
Кличе у палатку:
Посилає до села,
Тикає десятку.
 
 
Та й i каже, щоб приніс
Хліба зо три скиби
Та ще масла, коли є,
А як буде – й риби.
 
 
Пішов москаль на село,
В’юном завинувся,
Всього йoмy накупив.
Назад повернувся.
 
 
«Что ж,– питається,– купил?»
«Купил, благородье!»
«А что,– каже,– заплатил?»
«Кругло, благородье:
 
 
Пять за масло, три – за хлеб,
А грош – это рыбка-с...»
«А еще где адин грош?»
«Да грош – это рыбка-с».
 
 
«Да ты девять заплатил!»
«Точно сащитали-с!»
«А еще где адин грош?»
«Да за рыбку взяли-с!»
 
 
«Да ты грош адин украл,
Хамаво атродье!»
«Точно, барин, что украл...
Украл, благородье!»
 
 
«Что ж ты прямо не сказал?
Энтакое рыло!»
«Да я прямо бы сказал,
Спрасить тольки было».
 

НА ВАДАПОЙ!

 
У полковника москаль
Заглянув індика,
Пійняв його на гачок
Та й тягне до лиха.
 
 
А полковник реготать,
Аж мало не ляже:
«Куда ево ты ведешь?»
«На вадапой!» – каже.
 
 
А той йому iз вікна
Махає рукою:
«Ну, аставь его, аставь!
Я и сам напою».
 
 
«Слушаю-с!» – кричить москаль,
Пускає індика
I направо, кругом, марш! -
I здимів до лиха.
 

ЗАГАДКА

 
Забагає німець рака,
Не вміє назвати,
Закликає хрестьянина,
Давай мудрувати:
«Вгадай,– каже,– что мой хочет?»
-«Та нi, не вгадаю!»
«Нога многа, уса долга!
Знаешь?..» – «Hi! Не знаю!»
«Как не знаешь?.. Сам он малый,
Кафтан его разный,
Как не сварен – кафтан черный,
А как сварен – красный...
Теперь,– каже,– угадаешь?»
«Та нi! Не попаду!»
«Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп,
А перед иззаду...»
«Чи не рака?» – «Рака, рака!»
«Бодай же вас, пане!
Найшли ж i ви в наших раків
Німецькі каптани!»
 

PROSIE SIЕ.

 
Розгулявся вражий німець,
Давай пиво пити.
Дaлi хоче на похмілля
Клаповуху вбити.
 
 
Не вважае, що й поросна...
«Zabic,– каже ,– Jane!»
Той i каже: «Szkoda zabic,
Во prosie siе, panie!»
 
 
Але німець підхопився,
Надувся, як рябець.
«Со to,– каже,– ze siе prosie?
Zeby plakal, zabic!»
_____________________________
Не питає, що й поросна...
«Бий,– каже,– Іване!»
Той i каже: «Шкода бити,
Пороситься, пане!»
 
 
Але німець підхопився,
Як несамовитий.
«Що то,– каже,– що проситься?
Щоб плакала – вбити!»
 

WODY!

 
Одягнувся німець паном,
Та грошей не має.
Ходить, бідний, по Варшаві
3 голоду вмліває.
 
 
Ходить, свище... Далі чує -
Десь музики грають,
Німець ближче, поглядає -
Аж пани гуляють.
 
 
«Зайду,– каже,– поживлюся!»
Входить до покою;
Але тілько бідний німець
За пopiг ногою -
 
 
Його в танець i втягнули...
Що робити з горя?
Хоч голоден, як собака,
Танцює, небора.
 
 
Протанцював разів кілька -
Нема відпочинку:
То та піде німця просить,
То та на годинку...
 
 
І знемігся бідний німець,
Підкосились ноги;
Та як раптом повернувся -
Гу-гуп до підлоги!
 
 
Засміялись пані зразу,
Разом заплескали,
Далі бачать, що не жарти,
«Wody!» – закричали,
 
 
Але німець iз підлоги:
«Nie trzeba! Nie trzeba!
Nie trzeba mnie,– каже,– wody,
A kawalek chlieba!» [29]29
  – Не треба! Не треба!
  Не треба менi води,
  А шматок хлiба! (польськ.)


[Закрыть]
 

ЧИЙ TO СОБАЧКА?

 
Іде козак понад Буг,
Чумак попасає;
Коло нього песеня
На сонці куняє.
 
 
«А чиє то,– запитав, -
Песеня, чумаче?»
«А чиє ж? – говорить той.-
Звісно, що собаче!»
 
 
Іде козак понад Случ,
Hiмець попасає;
Коло нього песеня
На сонці куняє.
 
 
«А чиє то песеня?» -
Питає дурного.
«Моє!» – каже. А козак:
«Зроби й нам такого!»
 

22 июня

КОЗАК I КОРОЛЬ

 
Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
 
 
А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш – тогди на!
А як нi – на муки!
 
 
Перша штука: скілько зip
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!
 
 
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
I от тoбi цілий piк
Для твого розсуду!»
 
 
Відійшов багач назад,
Та так йому нудно!..
Не вгадати – так біда,
А вгадати трудно!
 
 
Сидить, плаче, неборак,
Козак проїжджає...
«Чого плачете ви так?» -
Старого питає.
 
 
Той i каже: так i так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»
 
 
I палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
 
 
I чимдуж до короля.
Король оглядає.
«А що, пане, скільки зip?» -
3 міною питає.
 
 
А той поли закотив,
Чи як довелося.
«Скільки,– каже,– в нeбi зір,
Скільки тут волосся».
 
 
Задумався сам король
Від сього вщвіту.
«Ану,– каже,– покажи
Середину світу!»
 
 
А той палицю підняв,
Може, з піваршина
Та в підлогу нею гуп:
«Отут середина!»
 
 
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» -
Козака питає.
 
 
«Думаете, що я пан!»
«Або що за piчi?»
«То за piчi, що не пан,
А козак iз Січі!»
 
 
Засміявся наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!
 

ПОРОШКИ

 
Заслаб мужик на живіт,
А дідич – лічити!
Дає йому порошки
Та й каже зажити.
 
 
А той щоби порошки
Випити з водою,
Нюхнув тілько paзiв п’ять
Та й сидить совою.
 
 
Пересидів цілий день -
Як рукою знялось.
Рано дідич запитав:
«А як тoбi спалось?»
 
 
«А спалося, пане мій,
Cпacибi вам, пане!»
«А порошки вci зажив?»
«Bci винюхав, пане!»
 
 
«Подякуй же,– каже, пан,-
Дідуневі свому!»
А сам тілько посвистав
Та й пішов додому.
 

ЛЬОДИ

 
Закликає пан на бал
Чумака старого.
Попоїв собі чумак
За столом усього
I льодами теє все
Смачно заїдає.
«Чи смачнеє тoбi се?» -
Пан його питає.
«Смачне, пане! – каже той,-
Саме як то часом
Восени буває борщ
3 квасолею разом».
 

ЧЕРЕВИКИ

 
У неділю мужика
Пані закликає
I на ярмарок його
3 просом посилає.
 
 
«Jedz-ze,– каже,– serce moj,
Sprzedaj miarkе prosa,
A со bgdzie, za to kup
Trzewiki, bo-m bosa!» [30]30
  – Їдь, мое серце,
  Та продай мірку проса,
  А за виручене купи
  Черевики, бо я боса (польськ.)


[Закрыть]
 
 
От поїхав наш мужик,
Назад повертає.
«Со z, sprzedales, serce moj?» – [31]31
  – Ну, що, продав, мое серце? (польськ.)


[Закрыть]
Та його питає.
 
 
«Та продати то продав,-
Каже,– мірку проса,
А черевик – що питав
Все нема «бомбоса»!»
 

РЯТУЙ, БРАТЕ!

 
Під повстання два ляшки
На корчмі гуляють,
Цілуються, як брати,
Приязнь запивають.
Ото собі й запили
I поцілувались,
Але тілько москалі
В корчму увігнались -
Один циб через вікно,
Другого схопили.
Сей, бідняка, i кричить:
«Ratuj, bracie mlly!» [32]32
  – Рятуй, любий брате! (польськ.)


[Закрыть]
А той собі до ліска
Скілько сили дує,
Тілько крикнув сьому раз:
«Niech ciе Bog ratuje!» [33]33
  – Хай тебе бог ряту'! (польськ.)


[Закрыть]
 

КОЗАЦЬКІ КСЬОНДЗИ

 
Раз Хмельницький заявив
По військові свому,
Що хто пана приведе -
Дасть по золотому;
 
 
А хто ксьондза – тому три
Обіцявся дати!..
Пішли наші козаки,
Давай мудрувати.
 
 
Тілько пана де діпнуть,
Виголять чуприну
Та й i кажуть: «Пам’ятай!
Гляди, бiciв сину,
 
 
Як часами тебе наш
Спитає Хмельницький,
То ти, шельмо, говори,
Що ксьондз католицький».
 
 
То, бувало, приведуть...
«А хто ти?» – питає.
«А ксьондз!» – каже; то й козак
Плату забирає.
 
 
I такого ж тих ксьондзів
За тиждень прибуло,
Що i в Римі стілько ix,
Майбути, не було!
 

СМЕРТЬ КОЗАКА

 
Край Варшави два стовпи,
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.
 
 
I найстаршії пани
Смерть йому читають.
Прочитали – i кати
Мотуз натягають.
 
 
Але козак подививсь
На ляхву превражу,
Каже: «Стійте-но, пани,
Я щось вам іскажу!»
 
 
Ослабили мотузок,
Ляхи поступили,
А козак i каже їм:
«А то, пани милі,
 
 
Ви високо не кажіть
Мене підіймати,
Буде лучче вам мене
В спину цілувати!»
 

KURACJA OD OCZU [34]34
  – Лікування очей (польськ.)


[Закрыть]

 
Десь там у кляшторі
За часу їдного
Сповідав законник
Ляшка молодого.
 
 
Ляшок признається,
Що звів раз дівчину.
Законник питае:
«А kiedy z to, synu?» [35]35
  – А коли ж це, сину? (польськ.)


[Закрыть]
 
 
Той йому i каже:
«Raz,– каже,– w gaiku
Przy szumie strumika,
Przy pieniu slowika...
 
 
Przy swiecie ksiazyca...» [36]36
  – Якось у гайочку
  Під шум струмочка,
  Під спів соловейка,
  При світлі місяця... (польськ.)


[Закрыть]
А той, бідний, слухав,
Далі ухватився
Руками за вуха.
 
 
«Nie mow,– каже,– nie mow,
Nie mow, ja cig proszе,
Bo ty uzyl, serce,
Diabelskich roskoszy!»
 
 
«To mnie, moj ksiеzuniu,
Doktor perswadowal,
Zebym tak siе sobie
Od oczu kurowal!» [37]37
  – «Не говори, не говори,
  Не говори, прошу тебе,
  Бо ти, серце, зазнав
  Диявольської насолоди».
  «Це мeнi, панотче,
  Лікар порадив
  Так лікувати очі» (польськ.)


[Закрыть]
 
 
А законник бідний
Тілько облизався...
Далі: «Nie wierz, serce,
Nie wierz,– обізвався.-
 
 
Bo gdyby to pomoc
Byla od tej kury,
I ja bym juz widzial
Dawno przez te mury!» [38]38
  – Не вір, мое серце, не вip.
  Якби таке лікування
  Допомагало,
  Я вже давно
  Бачив би крізь ці сітни (польськ.)


[Закрыть]